КРИМІНАЛІСТИЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЇ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Наукові засади криміналістичної ідентифікації вогнепальної зброї у судовій балістиці», що складається з двох підрозділів, присвячений аналізу наукових джерел з проблем криміналістичної ідентифікації вогнепальної зброї, а також проблемам визначення сутності та завдань ідентифікаційних досліджень у судовій балістиці.

У підрозділі 1.1. «Генезис методологічних основ криміналістичної ідентифікації вогнепальної зброї» у хронологічному порядку розглянуто розвиток методологічних основ ідентифікації нарізної та гладкоствольної вогнепальної зброї. При цьому автором було виділено чотири етапи становлення і подальшого розвитку теорії та практики ідентифікаційних досліджень у судовій балістиці. Подано загальну характеристику кожного з етапів та оцінено конкретні роботи вчених-криміналістів із вказаної проблематики.

На підставі проведеного аналізу дисертантом зроблено висновок, що наукові основи криміналістичної ідентифікації вогнепальної зброї, власне у Радянському Союзі, були сформульовані у 30–40-х роках ХХ століття. Наукові дослідження тих часів стосувались переважно ототожнення нарізної вогнепальної зброї, натомість практичні рекомендації ідентифікації гладкоствольної зброї були сформульовані тільки у 70-х роках.

Окрім цього, проаналізовано ситуацію відносно використання судово-балістичних термінів як у наукових джерелах, так і у практичній діяльності. На основі проведеного аналізу встановлено, що на сьогодні єдиного підходу до їх вживання як в теорії, так і на практиці немає.

Вирішити дану ситуацію пропонується у декілька етапів: на першому – провести «інвентаризацію» існуючих термінів і визначень; на другому – скласти детальні словникові статті, які повинні бути прорецензовані як науковцями, так і практиками; кінцевим результатом роботи повинно стати складання найбільш повного міжвідомчого словника, яким могли б користуватися не лише у навчальному процесі, але й у практичній діяльності під час проведення судово-балістичних досліджень.

У підрозділі 1.2. «Сутність та завдання ідентифікаційних досліджень у судовій балістиці» сформульована авторська позиція щодо сутності ідентифікаційних досліджень у судовій балістиці, оскільки у існуючих її тлумаченнях не можна погодитись із тим, що саме порівнюється, а також з тим, що єдиним результатом процесу є тільки встановлення тотожності. Крім того, проаналізовано форми, у яких такі дослідження можуть проводитись, та їх різновиди.

Повною мірою процесуальною формою ідентифікаційних досліджень у судовій балістиці можна визначити криміналістичну судово-балістичну експертизу. Натомість різновидами їх не процесуальної форми є: 1) перевірка об’єктів за криміналістичними балістичними обліками; 2) проведення попередніх досліджень у ході огляду місця події або ж у найближчий час після його завершення; 3) проведення у лабораторних умовах дослідження об’єктів на стадії порушення кримінальної справи з метою виявлення ознак злочину або іншої криміналістично-значущої інформації.

Завдання судово-балістичних ідентифікаційних досліджень, які наводяться у підручниках й посібниках з криміналістики та експертології, а також у спеціалізованих довідниках й методичних рекомендаціях для експертів, не завжди висвітлені у повній мірі або ж, у деяких випадках, сформульовані некоректно чи містять суперечності при розкритті їх сутності. Тому, в даному підрозділі наводиться ґрунтовний аналіз таких завдань із визначенням конкретних об’єктів та питань, які при цьому можуть бути вирішені.

Розділ 2 «Загальнотеоретичні та методичні основи ідентифікації гладкоствольної вогнепальної зброї» присвячений аналізу наукових основ ідентифікації гладкоствольної вогнепальної зброї, серед яких більш детально розглянуті класифікація гладкоствольної вогнепальної зброї та елементів набоїв до неї, їх властивості, що створюють реальні передумови ототожнення зброї, механізм слідоутворення на таких об’єктах та умови, що впливають на нього, а також конкретні методи, які застосовуються у ході досліджень.

У підрозділі 2.1. «Теоретичні засади ідентифікації гладкоствольної вогнепальної зброї» дисертантом проаналізовано окремі елементи, які складають наукові основи ідентифікації гладкоствольної вогнепальної зброї. У цілому останні включають дані та вчення стосовно: а) класифікації відповідних об’єктів дослідження, їх слідів та ознак; б) індивідуальності гладкоствольної вогнепальної зброї; в) відносної стійкості ознак деталей такої зброї, що визначається ідентифікаційним періодом; г) механізму слідоутворення на різних об’єктах; д) варіаційності відображення ознак зброї в залежності від впливу різноманітних факторів; є) методів та методик, що використовуються під час проведення експертиз та досліджень.

На сьогодні чітка та загально прийнята класифікація гладкоствольної вогнепальної зброї відсутня. Тому автором узагальнено, удосконалено та подано класифікацію даного виду зброї за вісімнадцятьма критеріями. Проте і вона не є вичерпною, оскільки цей вид зброї постійно розвивається. У разі її врахування при розробці експертних методик це сприяло б упорядкуванню обігу гладкоствольної вогнепальної зброї, а також підвищенню ефективності проведення судово-балістичних досліджень.

Окрім систематизації власне гладкоствольної вогнепальної зброї, подано класифікацію моно- і поліснарядів, гільз та полімерних елементів спорядження набоїв у залежності від різних критеріїв.

Розглянуто такі властивості гладкоствольної зброї, як індивідуальність, відносна стійкість, рефлекторність, збереженість ознак у слідах. Зазначається, що сукупність названих властивостей створює об’єктивні передумови та реальну можливість ідентифікації об’єктів матеріального світу, одним із яких є саме гладкоствольна вогнепальна зброя.

У підрозділі 2.2. «Методи ідентифікації гладкоствольної вогнепальної зброї» розкрито сутність методів практичної експертної діяльності, пов’язаної із ототожненням гладкоствольної вогнепальної зброї.

Автором пропонується власна класифікація методів, що застосовуються з метою ідентифікації такої зброї. Вони поділяються на: 1) загальнонаукові методи – формально-логічні, почуттєво-раціональні, математичні; 2) спеціальні методи – загально-експертні та окремо-експертні. У свою чергу в кожну з перерахованих груп входять певна кількість методів, які є різноманітними за своєю складністю та характером отриманих результатів.

У підрозділі проаналізовано два підходи щодо форми, у якій може існувати конкретна методика. Згідно з першим – методику можна розглядати як сукупність даних, які містяться у літературі з конкретного виду експертного дослідження. Другим підходом є тлумачення методики, як опису науково-обґрунтованої та апробованої на практиці послідовності дій та положень, що викладені у окремому документі, затвердженому та рекомендованому компетентним органом для використання в експертній діяльності з метою вирішення конкретного завдання.

На основі аналізу існуючих на сьогодні судово-балістичних методик, виходячи із другого підходу до їх розуміння, дисертантом зроблено висновок щодо необхідності розробки методики ідентифікації гладкоствольної вогнепальної зброї за слідами на відстріляних з неї снарядах, полімерних елементах спорядження набоїв та гільзах, яка б відповідала сучасним вимогам оформлення даної категорії документів.

У підрозділі 2.3. «Особливості механізму слідоутворення при застосуванні гладкоствольної вогнепальної зброї та його значення для ідентифікації» розглянуті технічні та криміналістичні аспекти процесу утворення слідів, які визначають у своїй сукупності умови проведення досліджень з ототожнення гладкоствольної вогнепальної зброї.

При цьому проаналізовано основні чинники, що характеризують механізм утворення слідів у гладкоствольній вогнепальній зброї, розкрито особливості слідоутворення на кулях, шроті (картечі), полімерних елементах спорядження набоїв, гільзах.

На цій основі обґрунтовано, що знання механізму утворення слідів, як процесу відображення зовнішніх ознак слідоутворюючого об’єкту на іншому – слідосприймаючому, при їх взаємодії, необхідне для виявлення слідів, визначення походження їх особливостей, правильної оцінки для надання достовірного висновку, а також визначення методики моделювання пострілу для отримання експериментальних слідів слідоутворюючих деталей зброї.

Наголошується, що у межах процесу криміналістичної ідентифікації необхідно враховувати конструктивні особливості гладкоствольної зброї, снарядів та гільз, технологію їх виготовлення, властивості матеріалів й інші чинники у взаємозв’язку з науковими основами криміналістичної теорії відображення. Тільки при такому підході можливо розраховувати на повне, достовірне та об’єктивне проведення ідентифікаційного дослідження.

Розділ 3 «Особливості методики криміналістичної ідентифікації гладкоствольної вогнепальної зброї» присвячений аналізу стадій дослідження із ототожнення гладкоствольної вогнепальної зброї; особливостям методики ідентифікації такої зброї за слідами на стріляних снарядах, полімерних елементах спорядження набоїв та гільзах; можливостям лазерного маркування деталей гладкоствольної зброї, а також проблемам інформаційного забезпечення ідентифікації такої зброї.

У підрозділі 3.1. «Основи методики ідентифікаційних досліджень гладкоствольної вогнепальної зброї» проаналізовано стадії експертного дослідження з ототожнення вогнепальної зброї у судовій балістиці. При цьому зазначено, що всі стадії такого дослідження взаємопов’язані, і нерідко експертові доводиться для перевірки і уточнення окремих фактів повертатися до попередніх стадій дослідження. Також, в залежності від завдання, що вирішується, або ж стану об’єктів, окремі стадії можуть бути відсутніми взагалі.

Окрім цього, більш детально було розглянуто процес безпосереднього ототожнення гладкоствольної вогнепальної зброї. Для цього у кожній із стадій були виділені проміжні завдання із зазначенням їх особливостей та можливих варіантів вирішення.

На основі аналізу стадій ідентифікаційного дослідження та їх особливостей дисертантом була запропонована методика ідентифікації гладкоствольної вогнепальної зброї, яка структурно складається з двох основних частин, направлених на вирішення відповідних завдань: 1) ідентифікацію гладкоствольної вогнепальної зброї за слідами на стріляних снарядах (кулях, шроті, картечі, полімерних елементах спорядження набоїв), їх складових елементах чи фрагментах; 2) ідентифікацію гладкоствольної вогнепальної зброї за слідами на відстріляних гільзах.

Кожна з них, в свою чергу, поділяється на окремі елементи, що містять проміжні завдання, які вирішуються у певній послідовності. Напрям дослідження та послідовність вирішення проміжних завдань здійснюється від загального до окремого, при цьому будь-яке з них може бути й самостійним. Якщо на першому етапі порівняння будуть встановлені ознаки, які свідчать про приналежність об’єктів до різних родів чи груп, то процес подальшого дослідження припиняється та робиться відповідний висновок. Позитивне вирішення всіх проміжних завдань є основою для встановлення наявності тотожності конкретного зразка гладкоствольної вогнепальної зброї та наданого на дослідження снаряду чи гільзи.

У підрозділі 3.2. «Інформаційне забезпечення криміналістичної ідентифікації гладкоствольної вогнепальної зброї» розкрито поняття такого забезпечення, визначено його складові елементи, а також недоліки окремих елементів і можливості їх усунення.

Зазначається, що до цього часу залишається невирішеною проблема створення довідників, як одного з елементів інформаційного забезпечення, які б містили сучасну, достовірну та найбільш повну інформацію відносно конкретних зразків гладкоствольної вогнепальної зброї, їх конструктивних елементів, основних технічних характеристик, слідів такої зброї на снарядах та гільзах.

Обґрунтовано необхідність наукового узагальнення експертної практики проведення ідентифікаційних експертиз, яке пропонується запровадити у системі експертних установ нашої країни. За допомогою такого узагальнення, в залежності від питань, які будуть вивчатись під час аналізу експертиз відповідної категорії, можна виявити як типові недоліки призначення, проведення та оформлення конкретних видів досліджень, так і позитивні аспекти вказаної діяльності.

Вивчено особливості функціонування оперативно-пошукових колекцій балістичного обліку, визначено окремі їх недоліки, пов’язані з перевіркою за ними мисливської гладкоствольної вогнепальної зброї та взяттям на облік відстріляних гільз зі слідами такої зброї. Як наслідок, такі недоліки призводять до того, що перевірка за масивами гільз, стріляних з гладкоствольної вогнепальної зброї, тому числі мисливської, майже не дає позитивних результатів.

Досліджено основні різновиди комп’ютеризації судово-експертної діяльності, пов’язаної з проведенням ідентифікаційних судово-балістичних досліджень. Проаналізовано, які з них використовуються досить широко, а які потребують свого подальшого впровадження або вдосконалення та у який спосіб.

У підрозділі 3.3. «Лазерне маркування деталей гладкоствольної вогнепальної зброї як передумова ефективності її ідентифікації» обґрунтовано думку, що з існуючих способів маркування, лазерне є найбільш гнучким у технологічному плані, завдяки чому можна точно, швидко і якісно як видаляти частинки металу, так і наплавляти їх.

Зазначено, що на сьогодні таке маркування у зброєзнавстві можливо застосовувати у двох основних напрямах: 1) виконання операції щодо захисного маркування основних частин вогнепальної зброї з метою обліку продукції, яка випускається, а також попередження розкрадань та незаконного збуту вогнепальної зброї; 2) нанесення маркування на деталі зброї, що при пострілі безпосередньо контактують із частинами набою з метою подальшої її ідентифікації у разі необхідності.

Враховуючи виявлені недоліки існуючих способів маркування деталей зброї, що при пострілі контактують з частинами набою, автором у співавторстві запропоновано спосіб маркування гладкоствольної вогнепальної зброї та на його основі спосіб її ідентифікації.

Сутність розробленого способу маркування полягає у нанесенні за допомогою лазера на внутрішню поверхню ствола гладкоствольної зброї спеціальних позначок. При пострілі останні залишають на поверхні стріляних об’єктів придатні для ідентифікації сліди у вигляді трас-подряпин різної ширини, розташованих на певній відстані одна від одної. Запропонований спосіб ідентифікації полягає у дослідженні слідів каналу ствола, що утворились при пострілі на елементах спорядження набоїв внаслідок попереднього маркування ствола чи особливостей його експлуатації.