Кучмієнко Ольга Володимирівна ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВОМ У КОРПОРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ

Короткий зміст

У Вступі обґрунтовується актуальність теми, ступінь розробки проблеми дослідження; зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються основна мета і завдання дисертаційного дослідження, його об'єкт, предмет та методологічна основа; формулюється наукова новизна одержаних результатів та викладаються основні положення, що виносяться на захист; визначається практичне значення і апробація результатів дослідження; вказуються публікації за темою дисертації.
У першому розділі «Загальні положення про зловживання правом у корпоративних правовідносинах», який складається з чотирьох підрозділів, охарактеризовано проблематику обраної теми, а також приділено увагу сфері корпоративних правовідносин, поняттю та ознакам зловживання правом, визначенню особливостей зловживання правом в корпоративних правовідносинах, а також значенню категорії інтересу для кваліфікації дій особи як зловживання правом в корпоративних правовідносинах.
У підрозділі 1.1. «Загальна характеристика корпоративних правовідносин» визначено, що для цілей даного дослідження в першу чергу варто окреслити сферу корпоративних правовідносин. Зокрема, необхідно визначитися з такими питаннями: сфера існування (в тому числі галузева належність); законодавче визначення та ознаки; суб'єкти корпоративних правовідносин; обсяг поняття «корпорація»; правовий статус органів юридичної особи; правова природа та система корпоративних правовідносин, а також система корпоративних прав та інших прав, що є засобом зловживання в корпоративних правовідносинах.
У підрозділі 1.2. «Загальна характеристика зловживання правом» визначено правову природу зловживання правом, співвідношення його з деякими суміжними категоріями, а також ознаки і проблеми, пов'язані з встановленням правозастосовними органами фактів зловживання правом.
Зроблено висновок, що український термін «зловживання правом» є відповідником англійського терміну «abuse of right» (зловживання суб'єктивним правом). Натомість зарубіжні терміни «abuse of law» (зловживання об'єктивним правом), «evasion» (ухилення, обхід), «circumvention» (обхід), «avoidance» (законний обхід закону), «unfair prejudice» (несправедливе порушення інтересів учасника товариства) хоч іноді і можуть проявлятись у вигляді зловживання правом, проте не є тотожними даному поняттю.
Тож в зарубіжній науці та практиці виділяють такі ознаки зловживання правом як (1) відсутність порушення норми права (формальна правомірність), (2) в більшості випадків - порушення інтересів інших осіб, (3) порушення мети норми права. В цілому підхід, сформульований європейською практикою є прийнятним і для України.
Крім того, зроблено висновок, що зловживання правом характеризується такими ознаками: є особливою формою реалізації права та характеризується вольовим характером; відбувається з виходом за межі здійснення суб'єктивного права; суб'єкт повинен бути наділений конкретним суб'єктивним правом для задоволення свого інтересу; реалізація права відбувається всупереч його призначенню: задоволення інтересу відбувається за допомогою неналежного права; є недобросовісною поведінкою, яка порушує загальноправові принципи справедливості, добросовісності та розумності. В той же час, необов'язковою ознакою є заподіяння шкоди іншим особам внаслідок зловживання правом або реальне настання негативних наслідків.
У практиці правозастосовних органів часто виникають проблеми із встановленням факту зловживання правом - подекуди суди вказують на наявність ознак зловживання правом для підсилення аргументації своєї позиції, проте не деталізують в чому таке зловживання проявилось. Крім пропозиції щодо розвитку доктрини зловживання правом та підходів до системної кваліфікації такого явища, пропонується розглядати акт зловживання правом, як такий, що суперечить ч.5 ст. 203 ЦК, оскільки спрямований на настання не тих наслідків, які обумовлені ним, тобто для яких існує певне суб'єктивне право, а для реалізації інтересу за допомогою неналежного правового засобу. Такий підхід дозволить визнавати правочини недійсними на підставі ч.3 ст. 215 ЦК з огляду на порушення вимог ч.5 ст. 203 ЦК, зокрема зловживання правом полягає в тому числі в здійсненні права не для реалізації правоохоронюваного інтересу, а з іншими цілями.
Відтак зловживання правом визначено з синергетичної точки зору як особливу форму реалізації права, що є нелінійною системою, яка характеризується вольовим, недобросовісним та нецільовим використанням права, і полягає в реалізації правоохоронюваного інтересу, який суперечить суті такого права за наявності інших механізмів реалізації такого правоохоронюваного інтересу, або якщо така реалізація порушує (може порушити) правоохоронювані інтереси інших осіб.
У підрозділі 1.3. «Особливості зловживання правом у корпоративних
правовідносинах» розглянуто передумови зловживання правом в корпоративних правовідносинах, власне особливості зловживання правом в корпоративних правовідносинах, зарубіжний досвід у сфері вирішення корпоративних конфліктів.
Особливостями зловживання правом в корпоративних правовідносинах є неоднорідність проявів таких зловживань, спричинена різноманітністю форм зловживання правом в корпоративних правовідносинах, що в свою чергу обумовлено можливістю зловживань з боку будь-якої із сторін корпоративних правовідносин, а також неоднорідністю самих корпоративних правовідносин; тенденція до більшого поширення зловживання немайновими правами; особливе значення категорії інтересу в першу чергу в контексті кваліфікації дій особи як зловживання правом в корпоративних правовідносинах та розв'язання корпоративних конфліктів; дії суб'єктів корпоративних правовідносин, хоч і в межах змісту права, але такі, що порушують корпоративні інтереси інших суб'єктів, можуть бути позбавлені судового захисту; наявність великої кількості учасників в господарському товаристві суттєво збільшує імовірність зловживання правом в корпоративних правовідносинах; використання адміністративного ресурсу. Окрема увага приділяється способам виходу із корпоративних конфліктів, відомих зарубіжній практиці.
Зловживання правом у корпоративних правовідносинах можна визначити як особливу форму реалізації права господарським товариством або його учасником, що є нелінійною системою, яка характеризується вольовим, недобросовісним та нецільовим використанням права, що полягає в реалізації правоохоронюваного інтересу, який суперечить суті такого права за наявності інших механізмів реалізації такого правоохоронюваного інтересу або якщо така реалізація порушує (може порушити) правоохоронювані інтереси інших осіб.
У підрозділі 1.4. «Значення категорії інтересу для кваліфікації зловживання правом у корпоративних правовідносинах» розглянуто зловживання правом з синергетичної точки зору як систему, де інтересу відводиться головна роль - мети існування відповідної системи.
Щоб ефективно протидіяти таким діям необхідно з'ясувати кінцеву мету такого зловживання - в чому полягає інтерес: отримання матеріальної винагороди чи отримання контролю над товариством. Відтак ефективними будуть ті засоби протидії, які напряму впливатимуть на інтерес як ключовий елемент системи: задовольнять його або створять умови, при яких задоволення такого інтересу стане невигідним для його носія (встановлення високого податку на дохід від грінмейлу або знецінення акцій компанії-цілі), тобто змінять середовище системи.
Якщо за допомогою права особа реалізує правоохоронюваний інтерес, який не суперечить суті такого права, відсутні інші передбачені механізми для реалізації такого правоохоронюваного інтересу (такий інтерес не є частиною іншого суб'єктивного права), а також така реалізація не може порушити правоохоронювані інтереси інших осіб, то вести мову про зловживання правом немає підстав. Однак це не вичерпна роль інтересу: додатковим свідченням наявності в діях особи зловживання правом є використання права всупереч його меті, яке порушує інтереси інших осіб. Однак в обох випадках слід вести мову про інтерес товариства або його учасника, а не пов'язаний з іншими правовими статусами (наприклад, орендодавця майна товариства), попри окремі винятки у вигляді «легітимних очікувань». Окрема увага приділена аналізу Угоди акціонерів АТ «Укрнафта».
У другому розділі «Форми зловживання правом у корпоративних правовідносинах», який складається з трьох підрозділів, приділено увагу систематизації та визначенні правової природи проявів зловживання правом в корпоративних правовідносинах, проаналізовано як прості, так і складні форми.
У підрозділі 2.1. «Загальна характеристика форм зловживання правом у корпоративних правовідносинах» проаналізовано існуючі підходи до систематизації та найменування проявів зловживання правом в корпоративних правовідносинах. Зроблено висновок про те, що будь-який прояв зловживання правом є його формою. Проте не можна назвати недружні поглинання, грінмейл (корпоративний шантаж) та зловживання правом на прибуток однопорядковими категоріями. Доцільно виділяти прості та складні форми зловживання правом в корпоративних правовідносинах.
Проста форма зловживання правом в корпоративних правовідносинах - особлива форма реалізації права господарським товариством або його учасником, що є нелінійною системою, яка характеризується вольовим, недобросовісним та нецільовим використанням конкретного визначеного права конкретним суб'єктом, що полягає в реалізації правоохоронюваного інтересу, який суперечить суті такого права за наявності інших механізмів реалізації такого правоохоронюваного інтересу або якщо така реалізація порушує (може порушити) правоохоронювані інтереси інших осіб. Наприклад, зловживання правом на контроль за діяльністю акціонерного товариства міноритарним акціонером; зловживання правом на управління товариством мажоритарним акціонером тощо.
Складна форма зловживання правом в корпоративних правовідносинах - поєднання простих форм, об'єднаних спільною метою та (або) стратегією. Наприклад, недружні поглинання, грінмейл (корпоративний шантаж) тощо.
Вести мову про види зловживання правом можна в контексті класифікації його форм за різними критеріями. Наприклад, за критерієм суб'єкта здійснення діяння форми зловживання корпоративними правами можна поділити на ті, що вчинені товариством та ті, що вчинені учасником товариства; за критерієм права як засобу зловживання - на зловживання матеріальними та процесуальними правами тощо.
Виділення форм зловживання правом має значення для кваліфікації того чи іншого діяння як зловживання правом, а видів - для групування окремих форм зловживання правом (наприклад, зловживання правом на управління, на контроль, на інформацію є зловживанням матеріальними правами).
В роботі приділено увагу аналізу існуючих класифікацій форм зловживання правом в корпоративних правовідносинах, а також запропоновано власні підходи до даного питання.
У підрозділі 2.2. «Характеристика окремих простих форм зловживання правом у корпоративних правовідносинах» систематизовано існуючі форми зловживання правом в корпоративних правовідносинах з урахування іноземних підходів за критерієм засобу зловживання - конкретного суб'єктивного права, а також суб'єкта такого зловживання - товариства або його учасника. Система простих форм зловживання правом не може бути вичерпною з огляду на свою багатогранність, однак в межах роботи нами було окреслено її структуру та охарактеризовано деякі форми. Виділено та проаналізовано конкретні форми зловживання з боку учасників товариства в межах таких прав:
(1) Право на отримання прибутку (мажоритарними акціонерами); (2) Право на одержання частини вартості майна, пропорційну його частці в статутному капіталі ТОВ при виході. (3) Право на управління товариством (наприклад, визначення занадто короткого часу для реєстрації учасників). (4) Право на визнання недійсним правочину. (5) Контроль за діяльністю товариства (наприклад, ініціювання частих аудиторських перевірок). (6) Право на інформацію (найчастіше міноритарними акціонерами). (7) Оскарження рішення особою, яка стала акціонером (учасником) товариства після проведення оскаржуваних загальних зборів.
Товариство може зловживати своїми правами в особі його органів: (1) з боку загальних зборів; (2) з боку наглядової ради; (3) виконавчим органом, наглядовою радою або головою товариства при підготовці і проведенні загальних зборів, розпорядженні майном; (4) рішення про зміну місця реєстрації товариства як фактична зміна місця проведення загальних зборів; (5) внаслідок поєднання учасника товариства і органу товариства в одній особі; (6) право товариства на надання інформації в порядку, що не суперечить Закону України «Про акціонерні товариства».
Окрема увага приділена аналізу останніх законодавчих змін стосовно вчинення правочинів, щодо вчинення яких існує заінтересованість.
У підрозділі 2.3. «Характеристика окремих складних форм зловживання правом у корпоративних правовідносинах» проаналізовано такі складні форми як грінмейл і недружні поглинання.
У пункті 2.3.1. «Грінмейл як складна форма зловживання правом у корпоративних правовідносинах» проаналізовано найвідоміші приклади грінмейлу як складної форми зловживання правом в корпоративних правовідносинах, його мети та суті, а також зарубіжного досвіду у кваліфікації даного явища.
У підрозділі виділено відмінності у явищах грінмейлу західних та пострадянських традицій, ознаки грінмейлу, а також окремі позитивні наслідки даного явища, які розглядаються в сучасній іноземній літературі.
У пункті 2.3.2. «Недружні поглинання як складна форма зловживання правом у корпоративних правовідносинах» визначено співвідношення досліджуваного явища із термінами «рейдерство», «захоплення бізнесу», «загарбання», «вороже поглинання» тощо.
Недружні поглинання визначено як дії, спрямовані на отримання контролю над товариством-об'єктом поглинання поза волею останнього та всупереч його інтересам. Недружні поглинання виступають складною формою зловживання правом у корпоративних відносинах; разом з тим, можливі ситуації, коли виникнення корпоративних відносин між «агресором» і «мішенню» відбувається на кінцевому етапі поглинання, як мета, до якої прагне одна із сторін. Дії, спрямовані на отримання контролю над об’єктом поглинання, що відбуваються за межами корпоративних правовідносин, або такі, що реалізуються у формі кримінальних, адміністративних чи інших правопорушень, виходять за межі предмета нашого дослідження. Таким чином, розглядаючи недружні поглинання як складну форму зловживання правом у корпоративних правовідносинах, в межах даної роботи досліджено недружні поглинання, які: а) реалізуються через зловживання правом; б) відбуваються у межах вже існуючих корпоративних правовідносин між «агресором» і об’єктом поглинання.
Приділено увагу аналізу окремих стратегій та етапів недружніх поглинань. Аналіз передумов та причин виникнення недружніх поглинань, їх мети та особливостей, розмежування з суміжними поняттями, вирішення термінологічних питань, способів отримання контролю над товариством та засобів зловживань (які права здебільшого використовуються з недобросовісними цілями), етапів та найпомітніших тактик реалізації недружніх поглинань свідчить про самостійність даного явища, можливість його розгляду в якості складної форми зловживання правом, а також дає змогу сформувати стратегію попередження та захисту від нього.
У третьому розділі «Способи попередження та захисту від зловживання правом у корпоративних правовідносинах», який складається з двох підрозділів, присвячено увагу систематизації способів попередження і захисту від зловживання правом в корпоративних правовідносинах, виділення їх особливостей, а також аналізу зарубіжного досвіду і останніх нормативних змін в цій частині.
У підрозділі 3.1. «Способи попередження зловживання правом у корпоративних правовідносинах» систематизовано способи попередження зловживання правом в корпоративних правовідносинах, а також обґрунтовано позицію про те, що закріплення на законодавчому рівні норми про неприпустимість зловживання правом, в тому числі в корпоративних правовідносинах не вирішить описаних проблем.
Всі заходи попередження зловживання правом у корпоративних правовідносинах систематизовано на загальні та спеціальні. До загальних можуть бути віднесені ті заходи, вплив яких поширюється на невизначене коло суб’єктів: покращення нормативного регулювання, удосконалення судової практики тощо. До спеціальних належать тактичні та стратегічні заходи, що вживаються окремими особами у конкретних правовідносинах для попередження недобросовісної поведінки, в тому числі зловживання правом, з боку інших учасників відносин.
Спеціальні заходи попередження зловживання правом можуть мати як фактичний, так і юридичний характер. Спеціальні заходи можуть, зокрема, передбачатися на локальному рівні, - наприклад, заходи щодо забезпечення балансу інтересів всіх учасників відносин тощо.
Втім система не є закритою, відтак не містить виключного переліку способів попередження зловживання правом. Ми спробували об'єднати та розглянути основні нормативні та тактичні способи та заходи за критерієм їх дієвості, інноваційності, поширеності і ефективності. Також розглянуто зарубіжний досвід, який уже може бути використаний або має бути врахований в поточних та майбутніх законодавчих ініціативах.
Окрема увага приділена аналізу впливу останніх законодавчих змін щодо запровадження інституту незалежних директорів, зменшення кворуму загальних зборів товариств на систему способів попередження зловживання правом. Запропоновано вдосконалення ревізійної комісії в ТОВ, проаналізовано позитивні наслідки змін в порядку вчинення правочинів із заінтересованістю в АТ.
У підрозділі 3.2. «Способи захисту від зловживання правом у корпоративних правовідносинах» систематизовано та охарактеризовано способи захисту від зловживання правом в корпоративних правовідносинах. Вказано, що адміністративний порядок є скоріше перспективним, ніж реальним способом захисту, а неюрисдикційні способи захисту є найбільш ефективними. Приділено особливу увагу похідним позовам, а також селл-ауту і сквіз-ауту.