Марченко С.І. Організаційно-правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в Україні

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його мета та завдання, об’єкт та предмет, висвітлюються методологічна та науково-теоретична основи дослідження, формулюється наукова новизна та практичне значення роботи, вказуються структура та обсяг роботи, апробація результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

Розділ 1 «Правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в наукових та нормативних джерелах» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Наукові дослідження організаційно-правових питань товарного сільськогосподарського виробництва в аграрному праві України» проведено аналіз наукових джерел з питань товарного сільськогосподарського виробництва, в результаті чого встановлено, що в аграрному праві України були проведені дослідження окремих теоретико-правових питань виробництва товарної сільськогосподарської продукції в спеціалізованих підприємствах, в спеціальних зонах, в підсобних виробництвах та промислах. Водночас в сучасних умовах поступово активізуються дослідження правових питань щодо ведення окремих видів товарного сільськогосподарського виробництва (насінництва, бджільництва, ветеринарної справи). В науці аграрного права України започатковано науковий пошук правових питань товарного сільськогосподарського виробництва через призму правового забезпечення безпечності та якості сільськогосподарської продукції, застосування генетично-модифікованих організмів, а також правового регулювання державної підтримки товарного сільськогосподарського виробництва.

В дисертації зроблено висновок, що в Україні відсутнє комплексне наукове дослідження правового регулювання товарного сільськогосподарського виробництва в сучасних умовах, у якому були б розкриті юридична природа товарного сільськогосподарського виробництва, визначено механізм правового регулювання суспільних відносин у цій сфері, розглянуті нові правові моделі регулювання окремих видів виробництва сільськогосподарської продукції національними товаровиробниками в умовах членства України в СОТ, досліджені сучасні шляхи адаптації аграрного законодавства до законодавства ЄС.

У підрозділі 1.2. «Законодавче забезпечення товарного сільськогосподарського виробництва в Україні: тенденції і перспективи» зроблено загальний аналіз розвитку законодавства України в сфері товарного сільськогосподарського виробництва, виділено чотири етапи в його нормативно-правовому регулюванні та основні тенденції розвитку, визначені недоліки та запропоновані можливі шляхи вдосконалення чинного законодавства з питань товарного сільськогосподарського виробництва.

Перший етап розвитку законодавства (1990-1992 роки) характеризується відсутністю спеціального правового регулювання товарного сільськогосподарського виробництва. В цей період започатковано перехід від командно-адміністративної системи до ринкової економіки, реформування аграрних та земельних відносин. Другий етап (з 1992 р. до 1999 р.) – характеризується прийняттям інтегрованих (уніфікованих) законодавчих актів, які спрямовані на регулювання відносин в основних галузях сільськогосподарського виробництва – рослинництві та тваринництві. Третій етап (умовно можна визначити з 1999 р. до 2002 р.) – започатковано прийняття законодавчих актів диференційованого характеру, спрямованих на регулювання відносин, щодо окремих видів товарного сільськогосподарського виробництва. Четвертий етап ( з 2002 р. до цього часу) – характеризується, поряд із збереженням диференційованого підходу до правового регулювання товарного сільськогосподарського виробництва, активізацією законотворчого процесу в сфері гармонізації чинного аграрного законодавства до вимог СОТ та ЄС.

Науковий аналіз нормативних джерел дозволив зробити висновок, що чинне аграрне законодавство з питань товарного сільськогосподарського виробництва характеризується збереженням рекомендаційної нормотворчості; закріпленням в нормативно-правових актах переважно публічно-правових методів правового регулювання; наявністю великої кількості програмних документів, їх декларативністю та домінуванням загальних норм-принципів; недостатністю охоронних норм; великою кількістю норм технічного характеру тощо.

З врахуванням сучасного стану законодавчого забезпечення товарного сільськогосподарського виробництва в дисертації підтримується висловлена в аграрно-правовій літературі пропозиція вчених про необхідність розробки та прийняття Аграрного кодексу України. Водночас у роботі обґрунтовується доцільність розробки та прийняття на сучасному етапі розвитку аграрних відносин Закону про товарне сільськогосподарське виробництво, який би забезпечував створення правових умов для реалізації суб’єктивного права громадян на ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на працю та вибір професії, роду трудової діяльності в сільському господарстві, гарантування безпечності сільськогосподарської продукції, раціональне та ефективне використання земель сільськогосподарського призначення та інших природних ресурсів.

У підрозділі 1.3. «Правове регулювання товарного сільськогосподарського виробництва в умовах адаптації аграрного законодавства України до законодавства Європейського Союзу» проведено порівняльно-правовий аналіз положень національного законодавства, що регулює товарне сільськогосподарське виробництво та законодавства ЄС. У цьому контексті досліджено правові питання використання землі та інших природних ресурсів в сільськогосподарському виробництві; ведення органічного сільського господарства та особливості застосування генно-модифікованих організмів в сільському господарстві; правові аспекти товарного сільськогосподарського виробництва в тваринництві, а саме: вимоги до кормів, що застосовуються для відгодівлі (харчування) сільськогосподарських тварин, утримання, догляд та поводження з ними та інші питання.

Проведений аналіз правового регулювання товарного сільськогосподарського виробництва в умовах адаптації аграрного законодавства України до законодавства ЄС дозволив зробити висновок, що основні пріоритети політики ЄС в сфері товарного сільськогосподарського виробництва визначаються установчими договорами, спільною аграрною політикою ЄС та деталізуються в директивах, тобто в актах, що вказують на кінцевий результат досягнення мети, при цьому надаючи державам-членам свободу вибору засобів досягнення цієї мети. Особливу увагу в законодавстві ЄС приділено питанням безпечності товарного сільськогосподарського виробництва. В зв’язку з цим визначається, що у національному законодавстві предметом особливого правового регулювання мають бути ті сфери товарного сільськогосподарського виробництва, які можуть негативно впливати на здоров’я людини, тварин та навколишнє природне середовище.

Розділ 2. «Юридична природа товарного сільськогосподарського виробництва» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Поняття та юридичні ознаки товарного сільськогосподарського виробництва» на підставі аналізу чинного законодавства та спеціальної літератури визначено істотні ознаки товарного сільськогосподарського виробництва та сформульовано поняття товарного сільськогосподарського виробництва як юридичної категорії. В роботі розкрито структуру правовідносин, в рамках яких здійснюється товарне сільськогосподарське виробництво.

Товарне сільськогосподарське виробництво, як вид людської діяльності, в юридичному значенні необхідно розглядати через призму правовідносин, які характеризуються специфічними колом суб’єктів, об’єктами, змістом та підставами виникнення, зміни і припинення.

Суб’єктами товарного сільськогосподарського виробництва є сільськогосподарські товаровиробники. Об’єктами вказаних правовідносин є виробничий процес та сільськогосподарська продукція, а змістом – сукупність суб’єктивних прав та юридичних обов’язків сільськогосподарських товаровиробників. Юридичними підставами виникнення правовідносин у сфері товарного сільськогосподарського виробництва є державна реєстрація сільськогосподарського товаровиробника, закріплення в установчих документах юридичних осіб товарного сільськогосподарського виробництва як основного виду діяльності, оформлення права на земельну ділянку, отримання ліцензії на ведення окремих видів сільськогосподарської діяльності та ін. Зміна напряму (спеціалізації) товарного сільськогосподарського виробництва є одним з юридичних фактів зміни правовідносин в сфері товарного сільськогосподарського виробництва. Припиняються правовідносини в сфері товарного сільськогосподарського виробництва внаслідок ліквідації сільськогосподарського товаровиробника, припинення права власності на земельну ділянку, закінчення терміну оренди земельної ділянки, закінчення дії ліцензії, заборони провадження окремих видів діяльності та ін.

Досліджуючи особливості сільськогосподарської продукції як об’єкта правовідносин у сфері товарного сільськогосподарського виробництва визначено правовий режим товарної сільськогосподарської продукції, який характеризується наступним: а) законодавчо передбачено створення спеціальних продовольчих запасів (державного продовольчого фонду для стабілізації ситуації на внутрішньому ринку та непорушного запасу в мобілізаційному резерві Збройних Сил України для забезпечення обороноздатності держави та функціонування національної економіки в особливий період); б) запроваджено режим державного цінового регулювання на окремі види сільськогосподарської продукції; в) запроваджено спеціальний режим експортно-імпортних операцій з сільськогосподарською продукцією; г) закріплено спеціальні вимоги щодо безпечності та якості цього виду продукції; д) запроваджено спеціальний порядок вилучення з обігу та знищення неякісної сільськогосподарської продукції; е) законодавчо передбачено порядок планування на державному рівні обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та її облік.

Проведено відмежування товарного сільськогосподарського виробництва від суміжних понять, що використовуються в аграрному праві (виробничо-господарська діяльність, підприємницька діяльність) та інших видів нетоварного сільськогосподарського виробництва (городництво, особисте селянське господарство тощо).

Вносяться пропозиції щодо законодавчого закріплення поняття товарного сільськогосподарського виробництва, уточнення поняття «сільськогосподарська продукція», а також запропоновано в законах, які регулюють окремі види товарного сільськогосподарського виробництва закріпити права та обов’язки сільськогосподарських товаровиробників.

У підрозділі 2.2. «Суб’єкти права на ведення товарного сільськогосподарського виробництва» зроблено висновок, що суб’єкти товарного сільськогосподарського виробництва володіють загальною правосуб’єктністю як суб’єкти господарювання, спеціальною – як суб’єкти аграрного права та особливою (інституційною) – як суб’єкти права на ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На основі аналізу чинного законодавства в роботі визначено загальні вимоги до суб’єктів товарного сільськогосподарського виробництва в сфері рослинництва і тваринництва: державна реєстрація юридичної особи або фізичної особи підприємця; закріплення в статуті юридичної особи положення про те, що основним видом діяльності є товарне сільськогосподарське виробництво; набуття сільськогосподарським товаровиробником земельної ділянки на праві власності або користування.

В залежності від спеціалізації сільськогосподарських товаровиробників в законодавстві встановлюються спеціальні вимоги до суб’єктів права на ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зокрема, у сфері насінництва та розсадництва передбачається: 1) атестація виробничих потужностей суб’єкта, за наслідками якої видається спеціальний дозвіл – паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій; 2) державна реєстрація виробників насіння та садивного матеріалу; 3) реєстрація у відповідних державних інспекціях з карантину рослин; 4) отримання торгового патенту; у разі оптової торгівлі насінням: 5) набуття статусу суб’єкта підприємницької діяльності; 6) отримання ліцензії.

В роботі обґрунтовано пропозиції про внесення змін до законів України «Про насіння і садивний матеріал», «Про племінну справу в тваринництві», «Про бджільництво».

У підрозділі 2.3. «Правові принципи товарного сільськогосподарського виробництва» досліджуються правові принципи товарного сільськогосподарського виробництва під якими автор розуміє відображені у нормативно-правових актах вихідні, головні положення, які забезпечують уніфіковане формулювання норм права та їх вплив у формі правового регулювання на суспільні відносини, які виникають у процесі ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Автор роботи зазначає, що основні засади господарювання, закріплені в Конституції України та Господарському кодексі України, повною мірою поширюються на сферу сільськогосподарського виробництва з урахуванням особливостей, притаманних цьому виду діяльності. Визначено перелік принципів товарного сільськогосподарського виробництва, які пропонується закріпити в Законі про товарне сільськогосподарське виробництво: 1) гарантованість права на ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 2) дотримання законності при здійсненні товарного сільськогосподарського виробництва; 3) державна підтримка товарного сільськогосподарського виробництва; 4) пріоритетність використання земель сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва; 5) забезпечення продовольчої та екологічної безпеки при здійсненні товарного сільськогосподарського виробництва; 6) державне забезпечення соціальної спрямованості товарного сільськогосподарського виробництва; 7) юридична відповідальність за порушення законодавства в сфері товарного сільськогосподарського виробництва.

Розділ 3. «Організаційно-правові питання державної підтримки товарного сільськогосподарського виробництва в Україні» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Правове регулювання державної підтримки товарного сільськогосподарського виробництва в Україні» аналізується законодавство України в сфері державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників із врахуванням вступу України в СОТ та перспектив членства в ЄС. Проведений аналіз правового регулювання державної підтримки товарного сільськогосподарського виробництва свідчить, що в Україні відсутня законодавча база, в якій було б закріплено поняття державної підтримки товарного сільськогосподарського виробництва, принципи надання державної підтримки та критерії надання різних її видів, встановлено розподіл повноважень органів влади при наданні державної підтримки (регулюючого органу та розпорядників державних коштів), права та обов’язки сільськогосподарських товаровиробників.

Визначено, що принципи державної підтримки аграрного сектору ЄС базуються на трьох основних положеннях: вони не повинні суперечити загальним принципам політики конкуренції; мають узгоджуватись із Спільною аграрною політикою та політикою розвитку сільських територій ЄС; повинні відповідати міжнародним зобов’язанням ЄС, а саме Угоді про сільське господарство СОТ. Угода про сільське господарство поділяє внутрішню підтримку сільськогосподарських виробників на два види: а) підтримка, що підлягає скороченню та б) підтримка, що не підлягає скороченню. В межах цих двох видів всі субсидії розподілені на три скриньки (кошики) – «зелена скринька» (green box), «блакитна скринька» (blue box) та «жовта скринька» (amber box). З аналізу чинного законодавства зроблено висновок, що заходи державної підтримки, закріплені чинним законодавством, в переважній більшості не враховують вимог СОТ та ЄС.

В зв’язку з цим потребують перегляду існуючі підходи до державної підтримки сільського господарства із врахуванням вимог СОТ та законодавства ЄС та приведення Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» у відповідність до вимог СОТ та ЄС.

У підрозділі 3.2. «Поняття та організаційно-правові форми державної підтримки товарного сільськогосподарського виробництва» досліджується правова природа державної підтримки товарного сільськогосподарського виробництва. В роботі проаналізовані висловлені в юридичній та економічній літературі наукові підходи щодо державної підтримки товарного сільськогосподарського виробництва. На основі виявлених юридичних ознак сформульовано поняття державної підтримки товарного сільськогосподарського виробництва, як врегульована нормами права сукупність організаційних, економічних, правових та інших засобів (пільг та переваг), які надаються державою в особі уповноважених органів за рахунок державних ресурсів, або шляхом відмови держави від отримання певних доходів, суб’єктам господарювання, діяльність яких пов’язана з сільськогосподарським виробництвом з метою забезпечення продовольчої безпеки держави, розв’язання соціально-економічних проблем, сприяння соціальному розвиткові сільської місцевості, відновлення та підтримання екологічної рівноваги територій. Пропонується закріпити дане визначення в Законі України «Про державну підтримку сільського господарства».

Проведено класифікацію заходів державної підтримки товарного сільськогосподарського виробництва за такими критеріями: за ступенем персоніфікації; за періодичністю здійснення заходів державної підтримки (за дією у часі); за дією у просторі; за суб’єктами, які застосовують заходи державної підтримки; за змістом заходів державної підтримки товарного сільськогосподарського виробництва; залежно від впливу на торгівлю та конкуренцію. Визначено, що саме за останнім критерієм відбувається класифікація заходів державної підтримки в законодавстві ЄС.

Правові питання надання державної підтримки сільському господарству за законодавством України подано у порівнянні із відповідним законодавством ЄС.

На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що законодавчого акту, який би закріплював єдиний механізм державної підтримки товарного сільськогосподарського виробництва в Україні не прийнято. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства» регламентує порядок надання лише окремих видів державної підтримки, решта заходів державної підтримки регламентується великою кількістю законодавчих та підзаконних актів, які закріплюють різні вимоги до адресатів державної підтримки та різні процедури її отримання, наділяючи відповідними функціями різні органи державної влади.

Механізм державної підтримки товарного сільськогосподарського виробництва має передбачити чітке законодавче закріплення видів державної підтримки, визначення переліку органів державної влади, уповноважених здійснювати таку діяльність, закріпити прозорі процедури надання державної підтримки, а також визначити підстави та порядок реалізації юридичної відповідальності держави в особі її органів та посадових осіб за порушення законних прав та інтересів сільськогосподарських товаровиробників.