| Короткий зміст: | У розділі проаналізовано історію господарювання та вивчення дубових ценозів в різних природних зонах та регіонах. Показано їх народно - господарське значення та соціальна роль в сьогоднішніх умовах. Вказано на багатоплановість проблеми збереження лісів та складність її вирішення в силу тих чи інших обставин. Особливу увагу привернуто до стану та розвитку дубових лісів в умовах обмеженого господарського користування та використання таких об’єктів, як еталонних для вирішення проблем розширеного відтворення високоцінних дубових ценозів лісогосподарськими та селекційними методами.
ПРОГРАМА, МЕТОДИКА ТА ОБСЯГ ВИКОНАНИХ РОБІТ
У методичному плані збір польових матеріалів, його обробка та узагальнення здійснювалося на принципах порівняльної екології з застосуванням як загальновідомих (М.П. Анучин, 1977; Д.В.Воробйов, 1967; Битвинскас, 1974; “Рекомендации по комплексной защите дубрав от повреждений вредителями, болезнями и усыхания”, 1986; “Методические указания по определению потенциальной производительности лесных земель и степени эффективного их использования”, 1982), так і маловживаних методичних підходів щодо інвентаризації лісів, вивчення продуктивності та ходу репродуктивних процесів тощо (И.П.Пряхин, 1960; Г.С. Разин, 1980; Kramer, 1992 тощо).
Матеріали польових та камеральних досліджень оброблялися стандартними методиками, які застосовуються в математичній статистиці (Б.А. Доспехов, 1979; Г.Ф. Лакин, 1990) з використанням персональних комп’ютерів.
ПРИРОДНО-ІСТОРИЧНІ УМОВИ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕННЯ
У розділі наведено порівняльну характеристику кліматичних умов різних адміністративних областей Лівобережного Лісостепу (Харківська, Сумська та Полтавська обл.), розглянуто окремі питання, що стосуються геоморфології, рельєфу, гідрографії, характеру поширення дубових лісів у районі дослідження. За цілою низкою розглянутих показників район дослідження представляє собою типовий регіон поширення нагірних дібров і є сприятливим для зростання високопродуктивних дубових лісостанів. Проте в окремі вегетаційні періоди або роки ті чи інші лімітуючі фактори можуть вносити в хід онтогенезу певний негатив, що дає підстави погоджуватися з думкою класиків лісівництва про набуття дубом особливих пристепових властивостей.
СТРУКТУРА ЛІСІВ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ ТА ЇХ ДИНАМІКА
Лівобережний Лісостеп, як частина України – малолісний, лісодефіцитний та інтенсивно розвинений регіон. Ліс в ньому відіграє важливе значення в економіці і соціальній сфері. До складу цього регіону входять Полтавська, Сумська і Харківська області, загальна площа яких складає 84 тис.км2, або 14% території України. Дубові ліси є часткою всіх лісів України і на них розповсюджується загальне ставлення суспільства до лісу та визначаються принципи ведення господарства в них.
Загальна площа всіх лісів Лівобережного Лісостепу станом на 1996 рік дорівнювала 1135 тис. га із запасом деревини більше 200 млн.м3, що складає 10,5% від площі і 11,6% від запасу лісів України. Основна частина лісів як на Лівобережжі, так і в Україні в цілому, належить Держкомлісгоспу (67%); в Полтавській області - 55%, Сумській - 65%, Харківській - 76%.
Фактична лісистість дорівнює на Лівобережжі 12,4%, а оптимальна складає 18%. По Україні в цілому вона дещо більша - 15,6 і 19%, в Полтавській області - 8,5 і 15%, в Сумській - 17,4 і 20%, Харківській - 12,1 і 16%, відповідно.
Загальна площа земель лісового фонду, підпорядкованого Держкомлісгоспу, в Лівобережному Лісостепу складає 756 тис.га, в Полтавській області - 149 тис.га, Сумській - 228, Харківській - 319 тис.га. Питома частка штучно створених лісів становить в Полтавській області 62%, Сумській - 61%, Харківській - 47%, а по Україні в цілому - половину. Причому у всіх областях за останні десятиріччя спостерігається чітка тенденція до зростання частки лісових культур. Відносне зменшення насаджень природного походження зумовлює збіднення біологічного різномаїття і спрощення популяційної структури дібров. Тому актуальним і надалі залишається проблема природного відновлення насаджень.
Площа лісів першої і другої груп, можливих для експлуатації, дорівнює в Лівобережному Лісостепу 43%, в Полтавській області – 10%, Сумській – 72%, Харківській - 31%, а Україні - 56%. Все це свідчить про те, що лісам Лівобережжя приділяється важлива увага як середовищезахисним, а їх сировинні функції мають другорядне значення.
У Лівобережному Лісостепу переважають твердолистяні ліси (51%), головним чином - дуб (46%). В Полтавській і Сумській областях відсоток площ твердолистяних порід є меншим, а в Харківській - більшим ніж пересічний у цьому регіоні.
Середній вік лісів поступово підвищується. У Лівобережному Лісостепу він сягнув 58 років і є майже таким, як в Україні в цілому (56 років). В Полтавській області середній вік становить 53 роки, в Сумській - 59, Харківській - 60 років. Вікова структура деревостанів має тенденцію до стабілізації: зменшилася частка молодняків, збільшилася доля пристигаючих і стиглих деревостанів.
Дуб у Лівобережному Лісостепу України є найбільш поширеною деревною породою. Дубові ліси виконують багатогранні екологічні функції і мають важливе соціальне значення, а деревина їх високо цінується в народному господарстві. Тому протягом багатьох десятиліть до цих лісів прикута особлива увага практиків та науковців. Незважаючи на значну вивченість дубових лісів і наявність великої кількості наукових розробок щодо ведення господарства в них, інтенсивний антропогенний вплив і недоліки в господарюванні часто ослабляють насадження і призводять не тільки до зниження продуктивності, погіршення їх стану, але й до загибелі. Тому постає гостра потреба в подальшому вивченні природи дубових ценозів, методів і способів господарювання в них.
Загальна площа дубових лісів в 1996 році складала на Лівобережжі 313 тис.га (18,3% від дубових лісів України), а в Полтавській області - 49 тис.га, Сумській - 107, Харківській - 157 тис.га.
Питома частка високостовбурних лісів в Лівобережжі (81%) близька до аналогічного показника галузі, а в Сумській області вона помітно вища (95%). Це свідчить про те, що дубові насадження на Сумщині більш високої якості і продуктивності.
Вікова структура дубових лісів Лівобережного Лісостепу і України характеризується так: молодняки 16 і 26% відповідно, середньовікові 70 і 54%, пристигаючі по 90%, стиглі 5 і 11%. За останнє десятиліття вона значно змінилася за рахунок зменшення молодняків і збільшення частки інших вікових категорій. Загальний запас дубових лісів в 1996 році на Лівобережжі складав 63,6 млн.м3, або 21% від всіх його ресурсів у державі. В окремих областях регіону він був таким: у Полтавській - 9,0 млн.м3, Сумській - 23,9, Харківській - 30,7 млн.м3. Середній запас в Лівобережному Лісостепу виявився вищим (203 м3/га), ніж в Україні в цілому (177 м3/га). Найбільшого значення він сягає у Сумській області (223 м3/га). Запаси стиглих лісостанів майже скрізь менші ніж пристигаючих. Це пояснюється проведенням в них більш інтенсивних рубок різного виду в порівнянні з низькостовбурними насадженнями. Таке явище має негативне значення. Порівнюючи запаси дубових лісів за класами віку, слід відмітити, що вони дещо вищі в Сумській області і близькі між собою в Полтавській і Харківській областях. Запаси старших класів віку (XIV і більше) майже не відрізняються у всіх трьох областях.
Незначна різниця в продуктивності дубових лісів по областях, що аналізуються, підтверджується близькими потенційними можливостями природних умов для вирощування дубових лісів у цьому регіоні. Найбільш сприятливими умовами місцезростання для дуба є свіжі (D2) і вологі груди (D3). Питома вага лісів, які зростають в таких умовах, складає: в Полтавській області 73%, Сумській – 77%, Харківській - 76%. Ліси, які ростуть в придатних для дуба умовах (свіжих і вологих судібровах та сухих, свіжих і вологих дібровах) займають відповідно 96, 99, 99% площі всіх дубових лісів у зазначених областях. Решта знаходиться в умовах, які не відповідають еколого-біологічним властивостям дуба (субори та сухі сугрудки). Тому ці лісостани підлягають заміні. Площа дубових насаджень ІІ і вище бонітетів складала в Полтавській області 73,1% (середній бонітет ІІ.1), Сумській - 90,6% (середній бонітет І.7), Харківській - 66,4% (середній бонітет ІІ.3). На Сумщині площа насаджень Іб і вище бонітетів дорівнює 640 га, або 0,6%, в той час як на Полтавщині і Харківщині частка таких насаджень є ще значно меншою.
Розподіл площі дубових лісів за повнотами характеризує рівень використання потенційної можливості умов зростання під впливом лісогосподарської діяльності. Середня повнота дубових насаджень Полтавської і Харківської областей дорівнює 0,67, а Сумської - 0,71. Молоді і середньовікові насадження є більш високоповнотними в усіх трьох областях. На долю лісостанів з повнотою 0,6 – 0,8 приходиться 91,9% в Сумській і 93,3% в Полтавській і Харківській областях. В першій області природні умови, їх потенційні можливості і господарська діяльність є більш кращі і ефективніші.
Накопичення даних щодо природи лісу і закономірностей його розвитку, продуктивності деревостанів з урахуванням грунтових, кліматичних і гідрологічних умов дозволили розв’язати питання про встановлення оптимальних насаджень. Вони повинні характеризуватися максимальною в даних лісорослинних умовах продуктивністю і високою стійкістю проти несприятливих факторів. Це реалізується за умови повної відповідності між потребами деревних порід і можливостями природного середовища. Структурно-функціональним згаданим параметрам відповідають корінні, або близькі до них деревостани.
Для визначення ступеня використання дубовими лісами природних умов проведено порівняння фактичної і потенційної продуктивності лісів в дібровах регіону дослідження. Розрахунки показують, що фактичні середні запаси по класах віку в областях, що аналізуються, значно нижчі від потенційно можливих (рис.1).
Характерно, що у кращих природних умовах із підвищенням віку ця різниця збільшується. Є значні (34%) резерви для підвищення продуктивності дубових лісів як у дібровних, так і у судібровних умовах зростання .
Для визначення площ лісорослинних умов, сприятливих для вирощування дуба, в дисертації детально розглянута типологічна структура лісового фонду на прикладі Харківської області. Встановлено, що площа лісів, яка відповідає лісорослинним умовам головних порід перевищує тут 93% від вкритих лісом земель. Найменша доля насаджень за таким критерієм є у сугрудках (80%). Площа лісів, головні породи яких не відповідають лісорослинним умовам, складає 18 тис.га. Серед них переважають насадження білої акації, тополі, осики, кленів, які підлягають заміні на дубові. Це дасть змогу збільшити площу останніх на 7%, або на 11 тис.га.
Аналіз лісового фонду дубових лісів Лівобережного Лісостепу України показує, що в регіоні є значні резерви для вирощування високопродуктивних та стійких дубових лісів і реальні передумови для розширення ареалу цієї цінної породи.
РІСТ, ФОРМУВАННЯ ТА ПОНОВЛЕННЯ ДУБОВИХ ЛІСІВ В ОПТИМАЛЬНИХ УМОВАХ ЗРОСТАННЯ
Діброви регіону дослідження з більшою чи меншою інтенсивністю активно експлуатуються протягом останніх 1,5 століть, що позначилося на їх комплексному стані, продуктивності та інших показниках. Невелика частка збережених у тій чи іншій формі обмеженого користування перестійних (140-180-річних) дубових лісостанів стала об’єктом для поглибленого вивчення. Вони порівнювалися з деревостанами дуба аналогічного віку, що зростають в подібних умовах інших регіонів і характеризуються властивими для них особливостями господарювання.
Насадження переважно є двохярусними, де панівний намет складено практично одним дубом (9-10 од. за складом). Другий ярус формують ясен, липа, клени гостролистий та польовий, берест з різною дольовою участю. Середній діаметр дуба коливається у межах 50,5-67,6, а висота - 26,9-31,7 м. Продуктивність лісостанів змінюється в більш широких межах (300-531 м3/га), що пояснюється низкою показників: повнотою (0,60-0,87), кількістю дерев дуба (78-148 шт./га), часом та інтенсивністю проведення вибіркових санітарних рубок тощо. Вони зростають по I-II класах бонітету. Тип лісу - свіжа кленово-липова діброва. В аналогічних грунтово - едафічних умовах 33-54-річні культури мають у своєму складі 5-10 Д і характеризуються морфометричними та таксаційними параметрами, близькими для насаджень згаданих класів бонітету у такому ж віці. |
