У вступі розкрита проблемна ситуація, обґрунтована актуальність наукового дослідження, визначені його мета, об'єкт і предмет дослідження, представлена наукова новизна отриманих результатів, показані їх практичне використання й апробації, наведений перелік публікацій автора за темою дисертації.
У першому розділі «Теоретичні основи управління ефективністю неавіаційної діяльності аеропорту» визначено економічну сутність категорії «ефективність», розглянуто специфічні особливості управління неавіаційною діяльністю аеропорту, досліджено основні теоретичні аспекти організаційно-економічного механізму управління діяльністю аеропорту.
Проведене дослідження поняття «ефективність» засвідчило, що численна кількість фахівців із філософії, управління, економіки вже протягом значного періоду не можуть досягти одностайності в тлумаченні даного терміна. Тривалий час поняття «ефективність» трактувалося як співвідношення результату до витрат, що характеризувало його лише з економічного погляду. Істотних змін це поняття зазнало, коли відбулося його поширення на соціальну сферу, а не тільки на сферу економіки. Це виявилося у впровадженні нових понять ефективності, які відображають ступінь потреби в цілі, вибір найбільш ефективних засобів для цього та ступінь досягнення цілі, що визначається не просто як співвідношення результату до цілі, а як співвідношення, що опосередковане цінностями, причому цінності тут не зводяться до матеріальних. Таким чином, ефективність є багатоаспектним поняттям і, як характеристика діяльності, визначається співвідношенням результату діяльності до її потреб, цілей і витрат. Дане поняття вживається тільки стосовно цілеспрямованої дії або процесу, що дозволяє кваліфікувати його як управлінську категорію.
Дослідження генезису формування окремих теоретичних положень ефективності діяльності підприємства дозволило автору виділити два головних аспекти визначення сутності управління неавіаційною діяльністю: по-перше, необхідно розглядати управління неавіаційною діяльністю аеропорту як складову управління самим аеропортом, по-друге, використовувати загальну методологію науки управління для обґрунтування його теоретичних засад.
Широкий діапазон поглядів та розбіжність відношення різних авторів до даної категорії дозволив сформувати узагальнююче поняття. Таким чином, управління неавіаційною діяльністю аеропорту являє собою цілеспрямоване оперативне регулювання діяльності за напрямами управління для забезпечення відповідності фактичного стану аеропорту заданим параметрам.
Об’єктом управління неавіаційною діяльністю аеропорту визначено процес функціонування аеропорту, а суб’єктами – певне коло осіб, що реалізують завдання управління аеропортом.
Головною метою управління неавіаційною діяльністю аеропорту автор вважає забезпечення максимізації прибутку від цього виду діяльності та забезпечення потреб споживачів неавіаційних послуг в поточному і перспективному періоді.
Також у першому розділі досліджено теоретичні аспекти механізму управління. Визначено, що механізм управління діяльності підприємства – це оптимальна сукупність форм, структур, методів засобів і функцій управління, яка покликана сприяти цілеспрямованому оперативному регулюванню діяльності за напрямами управління діяльністю для забезпечення відповідності фактичного стану підприємства заданим параметрам. Встановлено, що у процесі розробки механізму управління діяльності підприємства можна застосовувати загальні теоретичні та практичні положення щодо побудови механізму управління його діяльністю.
Серед існуючих класифікацій механізму управління загальною визнана систематизація, якої дотримуються М.Г. Грещак, Й.С. Завадський та А.В. Шегда, згідно з якою він складається з економічного та організаційного механізмів. Водночас запропоновано класифікацію механізму управління діяльністю системи, згідно з якою визначено такі складові: економічний, організаційний, соціальний, технічний, інформаційний і екологічний механізми. Зазначена систематизація, на нашу думку, повною мірою відповідає сутності управління неавіаційною діяльністю
Встановлено, що на практиці організаційний та економічний механізми є невіддільними один від одного та реалізуються у формі організаційно-економічного механізму. Визначено, що організаційно-економічний механізм управління діяльністю підприємства є оптимальною сукупністю форм, структур, методів, засобів і функцій управління, яка має формувати через економічні важелі його відносини з зовнішнім середовищем із метою забезпечення цілеспрямованого оперативного регулювання діяльності за напрямами управління для відповідності фактичного його стану заданим параметрам. Для реалізації мети функціонування даний механізм потребує постійного корегування за результатами попередньої оцінки.
Запропоновано проводити оцінку функціонування організаційно-економічного механізму управління діяльністю підприємства за методом аналізу ієрархій Сааті, який значною мірою відповідає висунутим автором вимогам до методу діагностики механізму. Даний вибір пояснюється тим, що оцінити функціонування механізму лише на основі кількісних параметрів неможливо, а за допомогою цього методу у процесі діагностики враховуються й якісні параметри.
Результати дослідження підтвердили важливу роль організаційно-економічного механізму управління діяльністю підприємства, який повинен відповідати його цілям і завданням; формуватися не за чутливістю до засобів впливу кожної людини окремо, а за груповою динамікою; створювати умови діяльності, які мають мотиваційну цінність; орієнтуватися на визначені способи використання засобів управління, тобто методи управління; мати потенціал свого вдосконалення і розвитку; визначати стиль управління; спиратися на повноту та збалансованість засобів впливу; дотримуватися принципу моральності.
У другому розділі «Аналіз та перспективи розвитку неавіаційної діяльності в світі та в Україні»наведено результати дослідження сучасного стану, тенденцій та перспектив розвитку неавіаційної діяльності в аеропортах світу та України, проведено дослідження сучасного стану проблеми управління неавіаційною діяльністю.
Протягом останніх років тенденція до збільшення частки неавіаційного прибутку характерна для більшості аеропортів світу, що пояснюється переглядом стратегій розвитку аеропортів, які спираються на розширення структури надання неавіаційних послуг та максимізацію прибутків від неавіаційних видів діяльності в аеропортах(табл.1).
Кожен аеропорт виходячи із існуючих експлуатаційних умов повинен сам визначати найбільш доцільні види концесій і комерційних підприємств, що забезпечують оптимальну фінансову вигоду.
У дисертаційній роботі проаналізовано прибутки від забезпечення польотів і авіаперевезень, з одного боку, і надання різних послуг з неавіаційної діяльності в аеропортах України. Наведені дані дозволили зробити такий висновок: аеропорти повинні функціонувати таким чином, щоб мати можливість отримувати прибуток від неавіаційної діяльності і водночас збільшувати свою пропускну спроможність. У разі зростання відносного і абсолютного розміру прибутку від складових, що не залежать від інтенсивності повітряного руху, загальні прибутки аеропорту збільшаться. Саме тому більше уваги слід приділяти розвитку неавіаційної діяльності та управлінню даним видом діяльності.
