МЕТОДОЛОГІЯ РОЗВИТКУ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ВЕЛИКИМИ ПРОМИСЛОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і необхідність виконання дисертаційної роботи, викладено зв'язок з науковими програмами, визначено мету і завдання дослідження, об’єкт і предмет роботи, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади стратегічного управління промисловими підприємствами» – визначено механізми трансформації і реорганізації державних підприємств у великі господарюючі суб’єкти та перспективну їх організаційну форму, яка спроможна до прискореної адаптації виробничої діяльності в умовах глобалізацій цих процесів, виявлено тенденції формування холдингів, їх роль в стратегічному управлінні та ураховано їх переваги в узагальненій моделі організаційної структури управління надгалузевої групи об’єднання, з’ясовано особливості аналізу діяльності великих промислових господарюючих суб’єктів та використано їх при формуванні корпоративно – структурованого підходу до дослідження рівня ефективності цих форм господарювання.

Трансформація суспільства, яка проходить в Україні, створює передумови та чинники до підвищення ефективності господарюючих суб’єктів у всіх галузях національної економіки країни. Особливо це стосується підприємств промисловості та, зокрема, гірничо – металургійного комплексу. Матеріали виконаного дослідження свідчать, що основним напрямком високоприбуткової діяльності цього виробничого комплексу є формування та розвиток великих промислових підприємств, які представляють собою економічну концентрацію господарюючих суб’єктів різних організаційно – правових форм таких як картель, концерн, конгломерат, трест, холдинг.

За допомогою результатів використання удосконаленого методу аналізу виявлено переважну форму великих промислових підприємств – холдингових компаній, особливості яких полягають у можливостях маневрувати інвестиційними ресурсами, організовувати повний технологічний цикл виробництва, оптимізувати податкові платежі, заощаджувати на трансакційних процесах, використовувати диверсифікацію, локалізувати ризики інноваційних напрямків, створювати передумови до концентрації та нарощування науково – технічного потенціалу. Для урахування та використання виявлених переваг холдингових компаній розроблено методологію розвитку стратегічного управління, основою якої є обґрунтовані методичні підходи та методи з удосконалення організації системи механізмів управління цим процесом.

На засаді визначеної оцінки корпоративної приналежності підприємств чорної металургії ГМК України за період її незалежності доведено, що, в результаті масштабних змін господарювання, до 95% підприємств рудо добування, вугледобування, коксохімічних, чорної та кольорової металургії країни фактично увійшло до складу великих транснаціональних промислово – фінансових груп. В теперішній час профіль металургійної промисловості України визначають вже не окремі комбінати, а великі концентровані структури, які володіють гірничо – металургійними підприємствами, такі як «Систем Капітал Менеджмент» («СКМ»), «Evraz Group SA», «Приват», «Індустріальний союз Донбасу». Це надгалузеві та транснаціональні корпоративні об’єднання – групи, до складу яких входять декілька різних холдингів, що охоплюють активи кількох галузей (бізнесів). Виникаючі відносини власності в інтегрованих структурах промислового капіталу (групах, холдингах і дивізіонах) України викликають зміни методів економічного управління металургійними підприємствами – активами групи.

Результати аналізу організації активів у володінні металургійних холдингів свідчать, що до їх складу входять підприємства України, США, Росії, Європи, які структуровані за принципом єдності технологічного ланцюжка, як приклад у чорній металургії «залізорудна сировина – кокс – метал». Активи у холдингах організовано за дивізіональною структурою. Так, наприклад, холдинг «МЕТІНВЕСТ», який є одиницею гірничо – металургійного бізнесу «СКМ», охоплює 32 активи, у тому числі 24 українських та 8 зарубіжних, з яких 7 гірничорудних та збагачувальних підприємств, 1 трубний завод, 4 коксохімічних заводи, 1 завод з виробництва вогнетривів, 2 вугільних активи, 12 металургійних активів, 4 компанії. Зазвичай зарубіжними активами холдингів, крім виробничих, є компанії та підприємства, що займаються закупівлею ресурсів, обладнання та реалізацією продукції кінцевого споживання. Активи холдингу «МЕТІНВЕСТ» об’єднано у дивізіони за продуктовою ознакою.

Урахування результатів теоретичних досліджень, аналізу практики організації управління сучасними великими промисловими підприємствами та виявлених тенденцій особливостей організації формування стратегічного управління дозволило запропонувати узагальнену модель організації стратегічного управління в групі об’єднаних господарюючих суб’єктів (рис.1). В основу цієї моделі покладено принцип відділення стратегічних і координаційних цілей від вирішення оперативних завдань, що реалізуються за допомогою побудови дивізіональної системи управління. В рамках даної системи значна кількість повноважень делегується топ-менеджерам, які очолюють окремі напрямки діяльності.