МУНІЦИПАЛЬНО-ПРИВАТНА МОДЕЛЬ ОРГАНІЗАЦІЇ МІСЬКОГО ПАСАЖИРСЬКОГО АВТОТРАНСПОРТУ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів, наведено результати їх упровадження у практику.

У першому розділі «Теоретичні засади формування ринку пасажирського автотранспорту» визначено основні проблеми та завдання вдосконалення організаційного забезпечення функціонування автомобільного транспорту, досліджено параметри попиту транспортних послуг і формування їх ринку, виконано аналіз досвіду організації та управління транспортним обслуговуванням населення в зарубіжній практиці; проаналізовано та узагальнено теоретичні положення до розгляду категорії «приватно-державного партнерства», запропоновано вдосконалене визначення поняття «муніципально-приватного партнерства».

Кожна з моделей організації міського пасажирського транспорту має свої переваги і недоліки. В умовах вільного ринку розвивається конкуренція, що забезпечує скорочення собівартості перевезень, зменшення бюджетних витрат, збільшення обсягу послуг, але виникають проблеми соціального характеру: тарифи сформовані транспортними підприємствами, не завжди відповідають можливостям споживачів, відсутність стабільності роботи перевізників і контролю технічного стану. Організація централізованого управління міським пасажирським транспортом дозволяє координувати та контролювати перевезення, установлювати тарифи і пільги з оплати за проїзд, ураховувати інтереси розвитку міста в цілому.

Світовий досвід показує, що в більшості країн організація функціонування міського пасажирського транспорту є предметом постійної уваги і турбот влади, знаходження засобів на його фінансування, включаючи й інвестиції. При обмеженості бюджетних ресурсів багато задач можна ефективно розв'язуватися за допомогою залучення приватного капіталу у вигляді, змішаних і муніципально-приватних підприємств, а взаємовідносини між ними і міською адміністрацією будують на договірній (контрактній) основі з різною часткою держави від 10 до 100%.

Сьогодні в Україні умови функціонування на ринку пасажирських автотранспортних перевезень сприятливі для приватних перевізників – фізичних осіб – та дуже несприятливі для великих підприємств, що призводить до поступового зникнення останніх з ринку. Наслідком цього є втрата контролю з боку держави за кількістю та якістю послуг, технічним станом рухомого складу перевізників, а також відмова приватних перевізників надавати безоплатні послуги пільговим категоріям населення. Тому здійснення адміністративних методів впливу на автомобільний транспорт сьогодні з боку державних структур дуже ускладнене. Державні органи повинні створити для підприємців певні умови діяльності, щоб ці умови були дієвими, під час їх розробки мають бути враховані інтереси всіх без винятку учасників процесу автотранспортних перевезень – як перевізників, так і пасажирів.

Установлено, що в українському законодавстві не визначено термін “муніципально-приватне партнерство”. Тому на підставі аналізу наукових праць зарубіжних і вітчизняних учених було запропоновано визначення муніципально-приватного партнерства (МПП), як система відносин між органами місцевого самоврядування та приватними партнерами. Ефективна організація МПП дозволить використати переваги обох сторін для вирішення проблем якісних перевезень пасажирів.

У другому розділі «Аналіз системи організації міського пасажирського автотранспорту» досліджено систему організації та управління міським пасажирським автотранспортом; виконано аналіз стану та динаміки ринку транспортних пасажирських послуг м. Кременчук; визначено показники якості, транспортного обслуговування міським пасажирським автотранспортом.

Організація міського пасажирського транспорту в м. Кременчуці відбувається таким чином, що переважна частина перевезень здійснюється автобусами середньої, малої, особливо малої місткості, що належать приватним власникам. Основним видом міського пасажирського транспорту є автобус і тролейбус.

Залучення до перевезень значної кількості автобусів особливо малої місткості (у тому числі приватних підприємців) є вимушеним заходом, оскільки за останні роки парк автобусів великої місткості практично не оновлювався. Це пояснюється недостатнім фінансуванням підприємств, що виконують перевезення пасажирів автобусами у звичайному режимі руху. Фінансове забезпечення транспортного комплексу здійснюється переважно з трьох основних джерел – міського бюджету, власних доходів транспортних підприємств та субвенції.