У вступі дисертаційної роботи розкрито актуальність теми дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено предмет та об’єкт, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів дослідження.
У першому розділі «Теоретико-методологічні основи непрямого оподаткування»розвинуто методологічні засади регулювання непрямого оподаткування, розкрито економічну сутність акцизної політики як складової системи податкового регулювання соціально-економічного розвитку країни, узагальнено досвід регулювання системи непрямого оподаткування у країнах з розвинутою та трансформаційною економікою.
Державна політика у сфері непрямого оподаткування має досліджуватися як вагома складова системи регулювання економіки. В свою чергу, значна фіскальна ефективність непрямих податків, їх здатність впливати на обсяг виробництва товарів, надання послуг, а також обмежувати споживання окремих видів підакцизних товарів дозволяє визначати непряме оподаткування як один з основних інструментів бюджетно-податкової політики.
Реалізація збалансованої фінансової політики у сфері непрямого оподаткування передбачає використання сукупності податкових інструментів регулювання економічних процесів, при чому їх ефективність визначається рівнем реалізації соціально-економічних потреб держави при помірному податковому навантаженні на суб’єктів господарювання, забезпеченні сталого економічного розвитку. Підвищення ефективності непрямого оподаткування реалізується шляхом досягнення балансу між такими сферами діяльності держави як фіскальна ефективність, економічна доцільність та соціальна справедливість. Рівень взаємозв’язку непрямих податків з макроекономічними показниками повинен розглядатись через узгодження таких напрямів: забезпечення здійснення впливу на економічні процеси, вирішення соціальних питань та регулювання споживання, реалізація фіскального потенціалу даних податків.
Аналіз наукових підходів до визначення сутності податкової політики та її окремих частин дозволив визначити, що акцизна політика є складовою системи податкового регулювання соціально-економічного розвитку країни, яка полягає у застосуванні сукупності фінансових, економічних інструментів щодо формування системи непрямого оподаткування з урахуванням динаміки показників виробництва та обігу підакцизних товарів, що надасть можливість підвищити рівень виконання відповідних податкових надходжень. Метою акцизної політики є належне регулювання фінансово-економічних відносин у сфері встановлення, обчислення, сплати акцизного податку, а також виробництва та обігу окремих видів товарів, яке дозволяло б збалансувати інтереси учасників економічних відносин, забезпечуючи виконання державними органами своїх законодавчо визначених функцій у найбільш ефективний спосіб.
Система непрямого оподаткування характеризується значною часткою надходжень від його застосування в загальних податкових надходженнях бюджету країни, а також наявністю суттєвого регулюючого потенціалу, здатністю впливати на структуру споживчого ринку та формувати стимули для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної податкової системи. Посилення дієвості податкового регулювання у країнах з розвинутою та трансформаційною економікою є результатом підвищення рівня глобалізації економічних процесів, що в свою чергу потребує реалізації комплексу заходів державної політики у сфері непрямого оподаткування.
Досвід реалізації податкової політики у країнах з розвинутою економікою засвідчив зростання фіскального значення непрямого оподаткування, а також посилення регулюючого впливу непрямих податків. Так, починаючи з 2009 року відбувається помірне підвищення частки непрямих податків у валовому внутрішньому продукті та доходній частині бюджету країни. Реформування системи непрямого оподаткування у розвинених країнах у 2010 – 2012 роках здійснювалося в межах реалізації заходів бюджетно-податкової консолідації, де одним з основних напрямів стало збільшення ставок акцизного податку. В Україні акцизна складова в ціні підакцизних товарів нижче за аналогічний показник у даних країнах. Крім того, за більшістю видів підакцизних товарів у вітчизняній податковій системі питома вага акцизного податку менша за аналогічні показники в Росії, Білорусії та Молдові.
Використання податку на додану вартість, акцизного податку, ввізного та вивізного мита як інструменту регулювання економіки залежить від рівня соціально-економічного розвитку, особливостей функціонування вітчизняної економіки, пріоритетів бюджетно-податкової політики. Значна частка надходжень непрямих податків у доходах бюджету постсоціалістичних країн значною мірою обумовлена рівнем інституційного забезпечення податкової системи. На сучасному етапі особливостями непрямого оподаткування є скорочення рівня використання диференційованих ставок податку на додану вартість, а також уніфікація переліку вилучень з загальних правил оподаткування. Використання знижених ставок цього податку здійснюється при оподаткуванні соціально-значущих товарів, операцій за якими складно обрахувати об’єкт оподаткування, а також виробництва товарів, що мають державну підтримку.
Посилення дієвості механізму непрямого оподаткування в країнах з розвинутою і трансформаційною економікою залежить від використання даних податків у регулюванні окремих показників розвитку споживчого ринку. Досягнення консенсусу між виконанням акцизним податком фіскальної функції та його впливом на рівень споживання шкідливих для здоров’я людини та навколишнього середовища товарів є актуальним для більшості країн світу. Доцільним є використання обґрунтованих наукових підходів до регулювання споживання окремих груп підакцизних товарів з метою визначення оптимальних пропорцій оподаткування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Якість реалізації активної акцизної політики значною мірою залежить від використання в практиці податкового адміністрування провідного зарубіжного досвіду здійснення моніторингу за виробництвом та обігом підакцизних товарів, а також можливості електронного декларування та контролю таких операцій.
Важливим є обґрунтування формування та реалізації заходів державної політики у сфері непрямого оподаткування в частині врахування наявного світового досвіду проведення ефективних податкових реформ, результатом яких стало досягнення цільових орієнтирів обраної бюджетно-податкової політики. Водночас, реалізація заходів, направлених на зростання рівня непрямого оподаткування потребує узгодження з стратегічними напрямами вдосконалення даної політики в країнах-торговельних партнерах.
Другий розділ «Стан регулювання системи непрямого оподаткування в Україні» присвячений розкриттю методологічних засад до здійснення оцінки дієвості непрямих податків, удосконаленню положень до визначення економічної сутності адміністрування податку на додану вартість, акцизного податку як складової системи непрямого оподаткування, а також обґрунтуванню доцільності здійснення інституційних змін податкового регулювання.
Становлення та розвиток вітчизняної системи оподаткування характеризується постійними змінами в її інституційному забезпеченні. В свою чергу, механізм непрямого оподаткування постійно удосконалюється з урахуванням особливостей розвитку економіки, пріоритетів бюджетного регулювання. На даному етапі реалізації бюджетно-податкової політики непрямі податки залишаються вагомою складовою податкових надходжень держави. За результатами виконання зведеного бюджету у 2012 році питома вага непрямих податків у податкових надходженнях становить – 52,8 відсотка, у тому числі відповідний показник з податку на додану вартість склав 38,5 відсотків, акцизного податку, ввізного та вивізного мита – 10,6 та 3,7 відсотка (табл. 1)
