ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ МЕХАНІЗМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-методичні засади підвищення ефективності діяльності аграрних підприємств» досліджено економічний зміст категорій економічних результатів і ефективності, визначено умови і чинники ефективної діяльності аграрних підприємств, досліджено методичні підходи до оцінки ефективності діяльності аграрних підприємств.

Ґрунтуючись на основних позиціях теорії підприємства, запропоновано розглядати аграрне підприємство, незалежно від форми власності й організації виробництва, як самостійно господарюючий суб'єкт, що поєднує на системній основі процеси виробництва послуг і сільськогосподарської продукції, її первинної переробки, зберігання й реалізації, відтворення ресурсів і умов функціонування, кожна галузь і підрозділ якого (рослинництво, тваринництво та ін.) являють собою підсистему й у той же час самостійний комплекс, що має свою технологію, техніку, організацію виробництва й управління. І аграрне підприємство в цілому, і кожна з його підсистем мають організаційний, у тому числі управлінський, економічний і соціальний, базис. Як єдина система підприємство перебуває у взаємодії й взаємному впливі з багаторівневим зовнішнім середовищем.

Визначено виробничу структуру аграрного підприємства, яку розділено на функціональні й організаційні підсистеми. Функціональні підсистеми відображають зміст процесу виробництва, його стадій, а організаційні являють собою форму їх функціонування, що дозволяє представити аграрне підприємство як сукупність технологічної, економічної й соціальної підсистем, а організаційно - розділити на стійкі (відділення, бригади, ферми, цехи та ін.) і тимчасові (сезонні) виробничі підрозділи. Їх наявність визначає зміст й форми управління  виробництвом.

Систему організації всіх видів діяльності агропідприємства умовно розділено на підсистеми, пов'язані з організацією процесу виробництва, обслуговування й управління. Організаційна система підприємства відповідає на запитання про те, у якій субординації й координації повинні перебувати виробничі служби, що виконують певні технологічні функції, що відображають ступінь поділу праці: концентрацію й комбінування виробництва, спеціалізацію й кооперування, його технологічний розвиток, і якими управлінськими ланками вони координуються в процесі господарювання (рис. 1).