ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дисертаційного дослідження, подано відомості про зв'язок результатів дослідження із науковими програмами, матеріалами та апробацію основних положень дисертації, а також перелічені публікації автора за тематикою роботи. Висвітлено наукову новизну та практичне значення результатів дослідження організаційно-економічних засад розвитку туристичного бізнесу України.

У першому розділі – ,,Теоретичні основи розвитку туризму” - обґрунтовано теоретичні основи та передумови розвитку туристичної індустрії, проаналізовано наявну базу досліджень понятійного апарату дефініцій ,,туризм”, ,,туристична послуга”, ,,туристичний бізнес”, ,,туристична інфраструктура”, ,,засади”, ,,стратегія”, ,,стратегія розвитку туристичного бізнесу”, ,,організаційно–економічні засади”; досліджено класифікації видів туризму та основних регіонів його розвитку; висвітлено історичний процес зародження та розвитку на території України туристичної індустрії; з’ясовано переваги та недоліки чинної структури державного управління туристичним бізнесом, обґрунтовано доцільність розробки заходів з подальшого стратегічного розвитку туристичної індустрії.

У дисертаційній роботі ,,туризм” розглядається, насамперед, як високоефективна галузь національного господарства, що має всі можливості, за ефективного та раціонального стратегічного управління, приносити стабільні прибутки та вивести економіку України на якісно новий рівень розвитку, прикладом чого слугує досвід інших держав, проаналізований у цьому розділі. В Україні доцільно розвивати саме в’їзний туризм, який сприяє створенню нових робочих місць і зростанню обсягів валютних надходжень.

Основою розвитку туризму є туристичний бізнес, тобто прибуткова діяльність, пов’язана з наданням туристичних послуг, безпосереднє чи опосередковане обслуговування туристів. Позитивними наслідками ефективного розвитку туризму є такі економічні ефекти: зростання національного доходу, зайнятості населення, економічний розвиток окремих територій; закріплення населення в районах, зменшення його міграції до великих міст і промислових центрів; приплив грошових потоків у регіон; поліпшення його інфраструктури; збільшення обсягів інвестицій; стимулювання міжнародних торговельних потоків товарів і послуг; стимулюється розвиток інших галузей економіки та ін.

Зазначено, що організаційно-економічні засади в’їзного туризму – це сукупність положень, що мають вплив на стан та особливості розвитку туристичної галузі у межах певної країни в умовах сучасної ринкової економіки, або що будує ринкові відносини. Вони ґрунтуються на сукупності функцій державних органів управління у сфері туризму, порядку організації та умовах функціонування туристичних фірм і залежать від впливу інших чинників, які забезпечують функціонування туристичної інфраструктури. До них, зокрема, належать: ресурси (природні, людські, матеріальні, технологічні, фінансові, інформаційні); умови зовнішнього середовища (економічні умови, права, конкуренти тощо); умови та правила, що регламентують головні питання розвитку в’їзного туризму, включаючи економічне стимулювання через запровадження податкових пільг і створення особливих умов інвестування; умови, які сприяють залученню інвестицій у туристичну сферу; стабільність державної економічної політики і стратегія її розвитку; скоординованість темпів зростання туристичної й суміжних галузей; механізми збереження та відновлення туристичних ресурсів.