ОСОБИСТЕ ПРИБУТКОВЕ ОПОДАТКУВАННЯ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ В УКРАЇНІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету і завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, з’ясовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, відображено апробацію результатів дослідження.

У розділі 1 «Особисте прибуткове оподаткування: теоретичні засади» досліджено генезис і еволюцію особистого прибуткового оподаткування, встановлено причини його запровадження та використання, основні тенденції розвитку теорії та практики оподаткування.

Історичний аналіз тенденцій переходу від реального до особистого оподаткування дав змогу встановити, що передумовами запровадження особистого прибуткового податку є: 1) розвиток промисловості і фінансово-кредитного господарства; 2) існування широкого спектру різноманітних форм доходів громадян, що створює фундамент для використання їх державою за допомогою фіскальних інструментів. У цьому відношенні особистий прибутковий податок є одним з таких фіскальних інструментів і важливим джерелом державних доходів. У дослідженні з’ясовано, що на різних етапах історичного розвитку суспільства прибутковий податок з фізичних осіб виконував, передусім, фіскальну роль. Його регулююча роль реалізується через перерозподіл доходів між різними верствами населення і державою, стимулюючи або стримуючи доходи громадян.

На основі систематизації наукових поглядів на економічну природу, функції, місце та роль особистого прибуткового податку автором запропоновано розглядати його економічну сутність як специфічні взаємовідносини між фізичними особами, з одного боку, та державою – з другого, що виникають в процесі перерозподілу частини вартості національного продукту з приводу формування централізованого фонду фінансових ресурсів держави, та перерозподілу доходів між окремими верствами населення на умовах фіскального паритету. Фіскальний паритет, в авторському розумінні, являє певну рівновагу прав і обов’язків двох сторін: держави – щодо достатності надходжень ПДФО до бюджету та платників податків – щодо достатності доходів, які залишаються після сплати ПДФО для простого відтворення робочої сили і забезпечення потреб розвитку особистості.

У дослідженні дисертант обґрунтував необхідність законодавчого закріплення складових особистого прибуткового оподаткування. При цьому доцільно розмежовувати елементи особистого прибуткового податку та елементи механізму його адміністрування. До перших належать: суб’єкт, об’єкт, база оподаткування, податкова ставка, одиниця оподаткування, джерело сплати податку та податкові пільги. Елементами механізму адміністрування ПДФО є податковий період, строк і порядок сплати податку, податкова звітність, відповідальність за несплату податку, порядок його примусового стягнення. Такий поділ дає підстави для адекватного розуміння економічного змісту податку та процесу його справляння.

Об’єктом особистого прибуткового оподаткування є дохід. Це фундаментальна економічна категорія, яка виражає систему економічних відносин, що виникають у процесі розподілу та перерозподілу частини вартості національного продукту. Дохід утворюється в різних формах: у вигляді заробітної плати, підприємницького доходу, ренти тощо, а після сплати податків спрямовується на споживання й заощадження. Як об’єкт оподаткування дохід – це сума грошових коштів, вартість матеріальних і нематеріальних цінностей, одержаних (або/та нарахованих) з усіх джерел протягом відповідного періоду. Оскільки дохід є, з одного боку, об’єктом оподаткування, а з другого – джерелом сплати будь-яких податків, точне визначення об’єкта оподаткування дає змогу повноцінно реалізувати потенційну фіскальну та регулюючу функціональність ПДФО. Тому з позиції фінансової науки доходи громадян – це вихідна основа особистого прибуткового податку.

Автором доведено, що доходи фізичних осіб необхідно розглядати у двох аспектах – з погляду фіскальної платоспроможності та споживчої платоспроможності. Визначено, що фіскальна платоспроможність – це здатність сплачувати особистий прибутковий податок з того обсягу доходу, який перевищує рівень доходу, необхідний для забезпечення особистих потреб фізичної особи. Останнє визначається як споживча платоспроможність. Звідси випливає, що реформуючи механізм справляння ПДФО, необхідно враховувати такі поняття, як неоподатковуваний рівень доходів та мінімальний розмір заробітної плати, які повинні гарантувати задоволення необхідних особистих потреб. Це сприятиме вирівнюванню доходів різних верств населення та створить певні передумови для формування середнього класу.

Виходячи із вищезазначеного, важливим питанням є належна класифікація доходів фізичних осіб як об’єкта оподаткування і джерела сплати податків (рис.1). Обґрунтовано поділ доходів на активні, нейтральні та пасивні доходи, подано їх сутнісну характеристику. Дисертант виходив з того, що дохід фізичної особи завжди є прямим джерелом сплати податку з активних та нейтральних доходів, тоді як при оподаткуванні пасивних доходів не виключена можливість сплати податку за рахунок інших джерел. На думку автора, така класифікація дає змогу розробити більш ефективний механізм оподаткування різних груп доходів та визначити оптимальне співвідношення сукупних доходів і податкових зобов’язань громадян.