Особистісна психокорекція майбутнього практичного психолога засобами активного соціально-психологічного навчання

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, вказано об’єкт, предмет, мету роботи, сформульовано гіпотезу і завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, наведено основні положення, що виносяться на захист, подані дані про апробацію результатів роботи.

Перший розділ дисертаційного дослідження - „Особистісна психокорекція як необхідна передумова формування професіоналізму майбутнього практичного психолога”

На базі узагальнення ідей і висновків, що містяться у працях вітчизняних психологів (О. Ф.Бондаренка, Л. В. Долинської, С. Д. Максименка, Н І. Пов’якель, В. А. Семіченко, Н. В. Чепелєвої та ін.) можна стверджувати, що професійна підготовка майбутніх психологів передбачає: актуалізацію професійно-необхідних особистісних якостей, формування професійної компетентності психолога у поєднанні з гуманістичним світоглядом, формування системи професійних навичок, що дозволяють досягати професійного успіху, набуття професійної культури спілкування, розвиток  професійної інтуїції. У наукових працях зазначається, що професіоналізм практичного психолога значною мірою залежить від вирішення ним внутрішніх проблем, нівелювання психологічних затисків. Тим не менш проблема психокорекції особистості саме майбутнього психолога спеціально не розглядалася, що й зумовило постановку та розв’язання такої проблеми дисертаційного дослідження. У зв’язку з цим потребують розгляду такі питання: необхідність цілісного і системного підходу до формування особистісно-професійних якостей майбутнього практичного психолога; вибір оптимальних шляхів ефективної підготовки психолога-практика, які включали б глибинне пізнання особистості; визначення критеріїв особистісного вдосконалення та професіоналізму практичного психолога. У контексті цього постає необхідність особистісної корекції глибинного спрямування, яка забезпечила б гармонізацію особистості майбутнього практичного психолога у єдності свідомих і несвідомих аспектів його психіки.

Як відомо, підготовка майбутнього практичного психолога відзначається специфікою, що вимагає застосування адекватних методів особистісної психокорекції. Більше того, необхідні такі методи, які дозволили б ефективно відкоректувати його особистість у поєднанні з виробленням  професійних умінь, опануванням інструментарієм практичної психокорекційної роботи. У сучасній психологічній практиці, спрямованій на роботу з дорослою психологічно здоровою людиною, набувають розвитку групові методи психокорекційної роботи (І. Вачков, С. Макшанов, І. Мироненко, Н. Захаров, Є. Сидоренко, А. Петровська, Е. Ємельянов), які мають очевидні переваги над індивідуальними методами: зокрема, особистісні труднощі об’єктивуються у світлі сприйняття багатьох людей, нівелюється суб’єктивізм психолога у аналізі матеріалу. У рамках СПТ широко застосовуються тренінги особистісного зростання, які допомагають студентам-психологам здійснювати рефлексію власної поведінки (Є. Чорний); тренінги формування особистісних та професійних новоутворень у майбутніх практичних психологів, що  змінюють і стабілізують професійні якості (П. Лушин). Як бачимо, ці форми психологічної практики набувають спрямованості на роботу з майбутніми практичними психологами і дозволяють останнім здійснювати професійно-особистісну саморефлексію. Проте у центрі уваги соціально-перцептивного тренінгу (СПТ) перебуває розвиток соціально-перцептивних навичок суб’єкта без глибинного дослідження психіки. Актуальним залишається питання дослідження глибинних феноменів психіки, що пов’язані з формуванням особистісної проблематики, наявність якої у практичного психолога може спричиняти професійну дезадаптацію. За таких умов необхідність здійснення особистісної психокорекції майбутніх психологів набуває першорядного значення.

Відкоректована особистість - це, зокрема, людина з гармонічним внутрішнім світом, здатна до усвідомлення власних психологічних механізмів, що «програмують» актуальну поведінку, та самореалізації в соціально значущій діяльності. Особистісна корекція майбутнього практичного психолога передбачає долання ними бар’єрів, які породжуються як об’єктивними розбіжностями у теоретичній (академічній) і практичній підготовці майбутніх фахівців, так і труднощами  адаптації до групового психокорекційного процесу. Особистісна психокорекція майбутнього психолога унеможливлюється, якщо відбувається підміна її формуванням суто поведінкових навичок, що не дає тривалого психокорекційного ефекту. Це може спричинити в подальшому повернення до непродуктивних стереотипів поведінки, які мають небезпеку актуалізувати  емоційно-інфантильні аспекти у професійній взаємодії, що, зрештою, нівелює професійний успіх та ефективність психологічної допомоги іншій людині.

Становлення професіонала у галузі практичної психології є важко досяжним без корекції дисфункцій його психіки, що детермінуються особистісною проблематикою і деструктивно впливають на процес професійної взаємодії. За умови невідкоректованості спостерігаються соціально-перцептивні викривлення, що породжують тенденційність у сприйнятті іншої людини та об’єктивної реальності. При цьому у суб’єкта розвинутою є система психологічних захистів, яка здійснюэ інтегруючу функцію (суб’єктивна інтегрованість психіки) на засадах відступу від реальності на догоду ідеалізованому “Я”. Солідаризуючись з дослідниками проблеми психологічних захистів, ми здійснили спробу виявити їх системні характеристики та перевірити гіпотезу про важливість в глибинному пізнанні психіки суб’єкта врахування двох різновидів захистів: базових та ситуативних. Зокрема, ми виходили з необхідності пізнання базових захистів, за якими криється логіка несвідомого, у їх взаємозв’язку з формами захистів, які сприяють адаптації суб’єкта до актуальної ситуації спілкування. Захисти маскують глибиннопсихологічний зміст, пов’язаний з Едиповою ситуацією та інфантильними цінностями „Я”. Можливості їх корекції без глибинної зорієнтованості методів особистісного пізнання є досить обмеженими, адже захисти обумовлюються механізмами, які складаються поза свідомим рішенням та волею суб’єкта. Отже, нині маємо підстави констатувати, що особистісна психокорекція майбутнього практичного психолога потребує впровадження програм курсів психокорекції з глибинною орієнтацією, яка набуває цілісного і системного характеру.

У другому розділі  “Корекція особистості  засобами активного соціально-психологічного навчання” передусім зазначається, що особистісна психокорекція засобами активного соціально-психологічного навчання (АСПН) у рамках психодинамічної теорії, розробленої академіком АПН України Т.С.Яценко, дозволяє шляхом глибинного аналізу цілісних явищ психіки ефективно відкоректувати особистість майбутнього психолога у єдності з опанування ним професійним інструментарієм роботи. У вузькому розумінні особистісна психокорекція передбачає психологічну зміну усталених характеристик, стабілізованих в процесі життєдіяльності, завдяки чому нівелюються відступи від реальності.

В основі психокорекційної практики, що розглядається, лежать концептуальні засади, які задаються “Моделлю внутрішньої динаміки психіки”, запропонованою Т.С.Яценко. Концептуальне підґрунтя методу, що включає, зокрема, вчення про функціональні особливості несвідомої сфери, дозволяє не звужувати сутність психокорекційної роботи, зводячи її лише до набуття й тренування вмінь і навичок спілкування: обов’язковим є виявлення інфантильних глибиннопсихологічних витоків особистісної проблематики. Реалізується таке завдання шляхом включення учасників групи у цілісне глибиннопсихологічне пізнання, що передбачає єдність емоційних і когнітивних зусиль у процесі безпосередньої роботи. Пріоритетності при цьому набуває орієнтація на пізнання майбутнім психологом особливостей власної несвідомої сфери, внутрішньої суперечливості психіки та глибинних детермінант особистісної проблематики, що дозволяє нівелювати відступи від реальності та розвинути соціально-перцептивний інтелект. Ефективності корекції сприяє при цьому процесуальність та тривалість роботи психокорекційної групи, у результаті якої формуються навички самопізнання, відкриваються перспективи їх вдосконалення за межами психокорекційної практики, у повсякденному житті.

Психокорекція за методом АСПН забезпечується методичними засадами та принципами роботи групи, які мають глибинне спрямування на виявлення фіксацій травмами, пов’язаними з Едиповою ситуацією. Особливості групової роботи полягають у регуляції її такими закономірностями, як групова динаміка, а також позитивна дезінтеграція та вторинна інтеграція у процесі особистісного змінювання учасників АСПН. Це дозволяє їм багаторівнево рефлексувати власну проблематику, що сприяє нівелюванню внутрішньої суперечності між свідомою і несвідомою сферами та гармонізації особистості.

Однією з найважливіших передумов успішності глибинної психокорекції є особливості керівництва груповим процесом АСПН. Першою необхідною умовою успішності вказаного керівництва є особистісна відкоректованість керівника психокорекційної групи, який забезпечує конструктивну взаємодію між її членами (майбутніми психологами-практиками). Наявність внутрішніх нерозв’язаних проблем, неусвідомлюваних суперечностей може спонукати не відкоректованих психологів-практиків невидимо для себе об’єктивувати проблематику у поведінці. До професійних умінь керівника групи АСПН належать, зокрема: здатність  децентрувати увагу з власної особистості на учасників групи, каталізувати груповий процес та управляти ним, утримуючи в полі зору загальну мету та психокорекційні цілі, розуміння відмінностей свідомої та несвідомої сфер, знання механізмів символізації та розуміння категорії передсвідомого, здатність дешифрувати за окремими проявами поведінки конкретної особи істотні характеристики особистісної проблеми.

Супервізія роботи психолога-початківця в рамках АСПН дає змогу не лише виявити рівень його професіоналізму з точки зору об’єктивного спостерігача, а й дозволяє йому здійснити самопізнання як суб’єкта психічної діяльності. У цьому аспекті супервізія виступає різновидом прийомів психокорекційної підготовки психолога-практика, яка сприяє його фаховому вдосконаленню через самоаналіз власних професійних дій під впливом інформації об’єктивного спостереження.

Третій розділ “Результативність особистісної корекції майбутнього психолога” презентує діагностико-корекційні можливості прийому психоаналізу комплексу тематичних малюнків, а також нові прийоми: психокорекційна роботу із застосуванням предметної моделі (іграшки), робота з семантикою висловлювань, застосування неавторського малюнку, які слугують інструментами пізнання особистісної проблематики. Застосування цих прийомів дозволяє цілісно та системно пізнавати психіку кожного окремого суб’єкта.

Стенографування практичної психокорекційної роботи, аналіз отриманих стенограм і узагальнення результатів аналізу дозволяють виділити відмінності у діагностичних акцентах, зумовлені застосуванням різних прийомів АСПН. Зокрема, психоаналіз комплексу тематичних малюнків дозволяє виявити притаманну їх авторові логіку несвідомого, яка часто визначає характер соціально-перцептивних викривлень у ситуації міжособистісної взаємодії; робота з іграшкою та предметною моделлю дозволяє дослідити специфіку об’єктних відношень майбутнього психолога, що проявляються у вигляді переживань звичних почуттів (нерідко - тривоги, страху), які не лише знижують мотивацію до оволодіння професією, а й перешкоджають розвитку соціально-перцептивного інтелекту. Робота з семантикою висловлювань членів психокорекційної групи, детермінованих певною конфліктною ситуацією, дозволяє діагностувати та коректувати особистісну проблематику суб’єкта, яка перш за все заявляє про себе через систему умовних цінностей, що сприяє розширенню соціально-перцептивного інтелекту майбутніх психологів.

Аналіз емпіричного матеріалу дозволяє відкрити нові аспекти бачення батьківського виховного впливу: Едіпова ситуація та взаємодія з батьками є значною мірою доленосними та призводять до формування особистісної проблеми незалежно від того, “позитивним” або “негативним” було виховання з точки зору загальноприйнятих морально-етичних норм. Засоби активного соціально-психологічного навчання дозволяють психологу виокремити недосконалі виховні впливи у батьківській сім’ї та простежити їх вплив на його власну поведінку, що можуть проявлятися у переносах в професійній взаємодії. Сформульовані відповідні рекомендації майбутнім психологам практикам, які допоможуть подолати труднощі психокорекційного процесу і сприятимуть особистісні психокорекції.

Представлено тестовий підхід до визначення результативності особистісної корекції майбутнього психолога, що супроводжується результатами самоаналізу учасників дослідження – студентів психологічного факультету. Була зроблена вибірка студентів (76 осіб), учасники якої піддавалися спостереженню та аналізу протягом п’яти років (з першого до п’ятого курсу). Це дозволило констатувати позитивні зміни у студентів психологічних факультетів; ці зміни є підстави відносити за рахунок курсів глибиннопсихологічної психокорекції, які вони регулярно (щорічно) проходили, згідно з навчальними планами Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького.

Рис. 1. Діаграма результативності особистісної психокорекції майбутнього практичного психолога

Результати тестової діагностики особистісних якостей майбутніх психологів-практиків (див. діаграму на рис. 1)  засвідчують, що упродовж п’яти років особистості студентів, які проходили психокорекцій ні курси за методом АСПН змінювалися у напрямі гармонізації: на п’ятому  курсі спостерігається значне покращення особистісних характеристик порівняно з першим курсом, гармонізація внутрішнього світу майбутніх психологів. Для діагностики були застосовані методики для визначення рівня ригідності психіки та емоційного вигоряння, а також методика виявлення агресії. Паралельне застосування тих самих тестових методик з 56-ма студентами інших факультетів показало, що в них рівень агресивності та толерантності до фрустрації суттєво не змінився до п’ятого курсу, а в окремих студентів, навпаки, збільшилися агресивно-регресивні тенденції.