ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЛЕГАЛЬНОЇ МІГРАЦІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено ступінь її наукової розробленості, мету, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, їх впровадження та рівень апробації, а також зазначено публікації за темою дослідження.

Розділ 1 "Нелегальна міграція як об’єкт криміналістичного дослідження" складається з трьох підрозділів та присвячений висвітленню питань щодо визначення нелегальної міграції як виду злочинної діяльності, системи заходів боротьби з нелегальною міграцією в Україні та інших країнах.

У підрозділі 1.1. "Нелегальна міграція як вид злочинної діяльності" на основі комплексного опрацювання наукових джерел, законодавства та правоохоронної практики обґрунтовано положення про те, що нелегальна міграція на сьогоднішній день досягла рівня національної та прикордонної загрози в Україні та за кордоном. За оцінками ООН щорічно міждержавні кордони нелегально перетинає від 2,5 до 4 млн осіб, а загальний об’єм міграції в світі у 2006 р. складав майже 175 млн осіб. При цьому на території України, за окремими даними, нелегально перебуває понад 1 млн осіб.

Автор підтримує думку тих вчених, які вважають, що нелегальна міграція – це перетинання кордонів держави з метою чи в порядку, які порушують її законодавство. На підставі аналізу причин та умов нелегальної міграції та найбільш поширених її форм в Україні визначено фактори, що ускладнюють її вплив на ситуацію в Україні. Особливості функціонування каналів нелегальної міграції через територію України свідчать про поступове перетворення України з країни транзиту в країну накопичення нелегальних мігрантів, що спричиняє певне соціальне напруження в країні та у відносинах із сусідніми державами. Намагання країн врегулювати міграційні процеси та їх рівень, забезпечити законність та відповідність чинному законодавству виявились не досить успішними. На сьогодні нелегальні міграційні процеси контролюють злочинні угрупування, а нелегальна міграція стала однією із форм організованої злочинної діяльності в Україні з притаманними їй ознаками. Наявний стан нелегальної міграції в Україні створює реальну загрозу національній та прикордонній безпеці держави.

У підрозділі 1.2. "Система заходів боротьби з нелегальною міграцією" проаналізовано на основі історико-правового та порівняльного методів становлення та розвиток законодавства України на різних історичних етапах боротьби із нелегальною міграцією та захисту недоторканності державного кордону України. Розглянуто та розмежовано основні терміни в системі заходів впливу на нелегальну міграцію, зокрема такі, як "протидія нелегальній міграції" і "боротьба з нелегальною міграцією", діаметральність поглядів щодо них та проведено класифікацію системи заходів боротьби з нелегальною міграцією в Україні за відповідними критеріями. Аналіз системи заходів боротьби з нелегальною міграцією та її нормативно-правового забезпечення свідчить, що вона не у повній мірі відповідає потребам сьогодення.

На підставі аналізу практики боротьби з нелегальною міграцією з метою її вдосконалення пропонується: посилити відповідальність осіб, причетних до функціонування каналів нелегальної міграції, та криміналізувати порушення державного кордону безпосередньо нелегальними мігрантами; основні зусилля правоохоронних органів зосередити на шляхах інфільтрації нелегальних мігрантів в Україну, осередках концентрації нелегальних мігрантів та діяльності злочинних угруповань з їх переправлення через державний кордон.

У підрозділі 1.3. "Особливості заходів боротьби з нелегальною міграцією в інших країнах" розглянуто особливості боротьби з нелегальною міграцією в провідних країнах світу, які свідчать про репресивний характер таких заходів та їх спрямованість на відповідне нормативно-правове, оперативно-технічне та криміналістичне забезпечення. Запровадження чи посилення репресивної складової у боротьбі з нелегальною міграцією в країнах транзиту чи країнах-реципієнтах мінімізує її рівень. Аналіз окремих заходів боротьби з нелегальною міграцією в країнах ЄС на регіональному та державному рівнях свідчить про їх ґрунтування на відповідних видах забезпечення, застосуванні сучасних інформаційних технологій, а також виділено найбільш ефективні серед них. Проведений аналіз заходів боротьби з нелегальною міграцією в країнах СНД та співпраці між ними у цій сфері свідчить про їх деяку тотожність.

Розділ 2 "Криміналістична характеристика порушень державного кордону України нелегальними мігрантами" складається з трьох підрозділів, що розкривають окремі елементи криміналістичної характеристики порушень державного кордону нелегальними мігрантами.

У підрозділі 2.1. "Способи порушення державного кордону" визначено, що центральним елементом у структурі криміналістичної характеристики порушення державного кордону України нелегальними мігрантами є спосіб вчинення злочину, на що також вказали 80,6 % опитаних дізнавачів органів дізнання ДПС України. Сформульовано визначення "спосіб переправлення нелегальних мігрантів через державний кордон".

На підставі аналізу способів порушення державного кордону України нелегальними мігрантами та особливостей їх вияву та "модернізації" здійснено їх періодизацію – 1999–2002 рр., 2003–2004 рр., 2005–2009 рр. Систематизовано способи порушення державного кордону України нелегальними мігрантами залежно від використання технічних засобів, кількості нелегальних мігрантів, правової підстави інфільтрації в Україну та часу перебування на території України, а також розмежовано способи, які застосовуються при інфільтрації в Україну та виїзді з неї.

Для забезпечення потреб розслідування порушень державного кордону нелегальними мігрантами найбільш цінним є прогнозування способів, які з високим ступенем ймовірності можуть бути використані при переправленні нелегальних мігрантів через державний кордон у майбутньому. На нашу думку, при порушеннях державного кордону нелегальними мігрантами буде надаватися перевага легальному способу інфільтрації в Україну з метою подальшого транзиту через її територію чи осідання в ній, широкому використанню розробок високих технологій та корупційних зв’язків, а також перевага технічного фактора у сприянні таким порушенням.

У підрозділі 2.2. "Характеристика слідової картини" визначено, що слідова картина при порушенні державного кордону нелегальними мігрантами є відображенням дій як нелегальних мігрантів, так і осіб, причетних до їх переправлення через державний кордон.

Як свідчить узагальнення практики діяльності органів охорони державного кордону, на формування слідової картини впливають спосіб порушення державного кордону, ділянка кордону, на якій здійснюється порушення та її особливості, система заходів боротьби з нелегальною міграцією та її стан (засоби, що утруднюють, контролюють та попереджають порушення державного кордону), а також способи приховування перетину кордону.

Слідова картина при переправленні нелегальних мігрантів через державний кордон встановлюється за результатами огляду: місця перетину кордону; місця затримання нелегальних мігрантів–порушників кордону; транспортних засобів, які використовувалися для переправлення нелегальних мігрантів через кордон; ділянки місцевості по маршруту руху нелегальних мігрантів; використаних предметів та засобів, предметів спорядження та екіпіровки, особистих речей і документів, використаних при порушенні державного кордону. Основу слідової картини, що є найбільш важливим в інформаційному значенні джерелом, складає місце безпосереднього порушення кордону та його локалізація.

Як свідчить аналіз порушень державного кордону нелегальними мігрантами, у 73,3 % випадків їх здійснено поза пунктами пропуску через державний кордон, що, відповідно, впливає на особливості слідової картини. Найбільш характерними слідами незаконного переправлення осіб через державний кордон серед виявлених є: сліди людини в 70,9 % випадків, сліди транспортних засобів у 45,1 % випадків і сліди підробки документів на право перетину державного кордону в 12,9 % випадків.

У підрозділі 2.3. "Характеристика особи злочинця та нелегального мігранта" визначено, що переправлення нелегальних мігрантів здійснюється під організацією та керівництвом окремих осіб, які забезпечують функціонування окремих ділянок каналу нелегальної міграції. Основною особливістю цього елемента криміналістичної характеристики є наявність двох груп суб’єктів: осіб, які причетні до діяльності каналів нелегальної міграції, та осіб (нелегальних мігрантів), які намагаються потрапити до країн-реципієнтів з порушенням законодавства країн транзиту із використанням цих каналів.

Встановлено, що серед осіб – членів злочинних угруповань, причетних до переправлення нелегальних мігрантів, чітко розподілені ролі залежно від особливостей завдань, що вони виконують, ділянки каналу нелегальної міграції, який вони "забезпечують", візового режиму країн, через які проходить канал, системи заходів боротьби з нелегальною міграцією. Діяльність злочинних формувань з переправлення нелегальних мігрантів дає підстави умовно класифікувати особу злочинця на організатора, "вербувальника", особу, яка забезпечує, та переправника.

Аналіз практики органів охорони державного кордону свідчить про те, що суб’єктом, який безпосередньо здійснює переправлення нелегальних мігрантів, є чоловік у 93,6 % випадків, у 78,4 % віком від 25 до 40 років, у 89,1 % громадянин України, у 69,6 % випадків з середньою або спеціальною освітою без постійного місця роботи (86,2 %).

Визначено, що переправники нелегальних мігрантів безпосередньо через державний кордон є жителями прикордонних районів України чи суміжних держав, організатори та пособники – жителями центрів накопичення нелегальних мігрантів, а перевізники нелегальних мігрантів між центрами накопичення та місцем порушення державного кордону є жителями прикордонних районів. При цьому перевізники займаються виключно цією діяльністю або – одночасно із виконанням обов’язків за місцем основної роботи.

На підставі аналізу опитування нелегальних мігрантів – порушників державного кордону за окремими підставами здійснено їх класифікацію.

Розділ 3 "Виявлення та протидія порушенням державного кордону нелегальними мігрантами" складається з трьох підрозділів, у яких розглядаються особливості виявлення порушень державного кордону нелегальними мігрантами, провадження окремих слідчих дій та напрями вдосконалення розслідування порушень державного кордону нелегальними мігрантами.

У підрозділі 3.1. "Особливості виявлення порушень державного кордону нелегальними мігрантами" розглядається виявлення порушень державного кордону нелегальними мігрантами як самостійний етап боротьби зі злочинністю та обґрунтовується доцільність включення його в методику розслідування незаконного переправлення нелегальних мігрантів через державний кордон.

Аналіз системи виявлення порушень державного кордону нелегальними мігрантами дає підстави виділяти її складові: суб’єкти, діяльність яких направлена на виявлення незаконного переправлення нелегальних мігрантів через державний кордон; нормативно-правове та криміналістичне забезпечення діяльності суб’єктів виявлення.

Практика боротьби із нелегальною міграцією свідчить про необхідність врахування специфіки прикордоння та місць безпосереднього порушення кордону нелегальними мігрантами, а також особливостей функціонування каналів транзитного переміщення нелегальних мігрантів через територію України. Виявлення та подальша ліквідація каналу нелегальної міграції призводять до перерозподілу нелегальних мігрантів між іншими діючими каналами.

Особливості виявлення ознак функціонування каналів нелегальної міграції залежать від стану оперативно-розшукової та оперативно-службової діяльності органів ДПС України, їх взаємодії з правоохоронними органами, діяльність яких спрямована на виявлення ознак нелегальної міграції поза межами контрольованого прикордонного району.

Виявлення порушень державного кордону здійснюється на підставі: дослідження матеріально фіксованих слідів; показань свідків (очевидців); результатів оперативно-розшукової діяльності; інтерв’ювання іноземців на каналі в’їзду до України в пунктах пропуску; даних технічних засобів охорони кордону; інформації правоохоронних органів України та інших держав, а також інформації представників установ та організацій.

У підрозділі 3.2. "Особливості організації та тактики окремих слідчих дій" визначено, що основною особливістю, яка впливає на тактику окремих слідчих дій у справах про порушення державного кордону нелегальними мігрантами, є участь іноземних громадян.

Результати вивчення кримінальних справ щодо організації переправлення нелегальних мігрантів через державний кордон показали, що найбільш значимими у тактичному плані слідчими діями є: огляд місця події (73,0 %), допит свідків (66,6 %) та підозрюваних (40,0 %), пред’явлення для впізнання (51,6 %) та відтворення обстановки та обставин події (43,3 %). Найбільш раціональною організаційно-тактичною формою взаємодії при розслідуванні визнається створення та діяльність слідчо-оперативної групи, а в органах ДПС України – дізнавально-оперативної групи. Для об’єктивного та повного розслідування порушень державного кордону з участю нелегальних мігрантів важливе значення має належне техніко-криміналістичне забезпечення та використання можливостей судових експертиз. Аналіз матеріалів кримінальних справ про порушення державного кордону нелегальними мігрантами свідчить про те, що серед основних недоліків при розслідуванні виділяється у 64,5 % неповнота фіксації слідчих дій, в 22,5 % – неякісна фіксація, у 16,1 % випадків – несвоєчасність оформлення та у 32,2 % випадків інші причини. З огляду на це обґрунтовано необхідність при проведенні окремих слідчих дій до складу дізнавально-оперативної групи, що створена для своєчасного реагування на виявлені ознаки незаконного переправлення мігрантів через державний кордон, включати спеціаліста.

Особливість допиту при розслідуванні цієї категорії справ – наявність двох груп суб’єктів – підозрюваних (членів організованих злочинних груп – організаторів, переправників) та свідків (нелегальних мігрантів). Аналіз матеріалів кримінальних справ свідчить про потребу у залученні перекладача, при цьому у 67,3 % випадків перекладач не залучався у зв’язку із: відсутністю перекладача відповідної мови (23,5 % випадків), відмови від перекладача (35,4 % випадків) та неможливістю забезпечення вчасної його участі у справі (41,1 % випадків). Вибір тактичних прийомів при проведенні слідчих дій з участю нелегальних мігрантів повинен враховувати освітній, соціально-культурний рівень та релігійні переконання нелегальних мігрантів, що має особливе значення для встановлення психологічного контакту з нелегальним мігрантом при проведенні допиту.

При проведенні очної ставки та пред’явлення для впізнання особливе місце має забезпечення "відчуття" безпеки нелегальних мігрантів. Тому вбачається тактично доцільним проведення пред’явлення для впізнання особи по даній категорії справ поза візуальним спостереженням.

Вивчення кримінальних справ та анкетування практичних працівників органів дізнання ДПС України вказало на потребу у 83,8 % повного використання можливостей криміналістичних експертиз та розширення повноважень експертної служби ДПС України щодо проведення трасологічних експертних досліджень.

У підрозділі 3.3. "Напрями вдосконалення діяльності органів Державної прикордонної служби України щодо розслідування порушень державного кордону нелегальними мігрантами" запропоновано певні заходи щодо вдосконалення діяльності органів охорони державного кордону та їх законодавчого забезпечення.

З огляду на транснаціональний характер нелегальної міграції виникає об’єктивна потреба у взаємодії правоохоронних органів держав – транзиту каналів нелегальної міграції. Оскільки до 24,0 % мігрантів використовують легальний канал в’їзду в Україну з метою подальшого проникнення до країн-реципієнтів, то вбачається доцільним створення єдиної бази даних на усіх іноземців, які отримали право на в’їзд в Україну з метою працевлаштування, навчання, намагаються отримати статус біженця чи отримали такий статус, в інтересах забезпечення кримінально-процесуальної діяльності органів охорони державного кордону.

З метою усунення проблем ідентифікації нелегальних мігрантів (органи охорони державного кордону затримували представників близько 150 країн світу) пропонується створення регіональних (міжрегіональних) інформаційних банків даних на перекладачів, які володіють рідкісними мовами, та розробка дієвого механізму їх залучення. Діюча в ДПС України експертна служба уповноважена проводити дослідження лише паспортних документів, проте відповідно до потреб практики виникає потреба ще й у проведенні трасологічних та дактилоскопічних експертних досліджень. Тому з метою необхідного експертно-криміналістичного забезпечення вноситься пропозиція щодо здійснення підготовки експертів для експертної служби ДПС України, створення філіалів експертної служби ДПС України в місцях найбільшої інтенсивності каналів нелегальної міграції через державний кордон та розширення повноваження експертів ДПС України на проведення експертиз, яких вимагає практика розслідування порушень державного кордону нелегальними мігрантами.

Після аналізу ст. 332 КК України "Незаконне переправлення осіб через державний кордон України" внесено окремі пропозиції щодо змін до неї, які дали б можливість узгодити її редакцію з потребами сьогодення у боротьбі з нелегальною міграцією. Висловлено необхідність щодо взаємодії та координації заходів боротьби з нелегальною міграцією між органами різної відомчої належності, оскільки органи ДПС України уповноважені виявляти та припиняти нелегальну міграцію лише в межах контрольованого прикордонного району. В основі такої взаємодії має стати єдиний центр координації діяльності правоохоронних органів України, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність.