ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ДО РОБОТИ З ПІДЛІТКАМИ “ГРУПИ РИЗИКУ” Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу; охарактеризовано використані методи; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення дослідження; висвітлено дані щодо впровадження та апробації результатів; подано структуру дисертаційної роботи.

Перший розділ – “Логіко-методологічний аналіз теорії та практики підготовки майбутніх працівників правоохоронних органів до роботи з підлітками “групи ризику” – присвячено аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури, нормативно-правової бази й відповідних статистичних даних з проблеми дослідження.

Одержані результати засвідчили, що неповнолітні належать до однієї з найменш соціально захищених категорій населення, що за певної частки абстрагування можна вважати головного причиною підліткової девіації. Вирішення питань асоціальної поведінки молоді посідає значне місце в дослідженнях багатьох філософів, педагогів, соціологів, оскільки збереження громадського спокою є першочерговим завданням не тільки окремих громадян, а й держави та всього людства.

Своєчасність та необхідність її вирішення підкреслюється й значною увагою з боку держави та відповідною діяльністю компетентних органів. Наводяться директивні документи, в яких знайшла відображення державна освітньо-виховна політика щодо організації правового виховання та вдосконалення профілактичної й соціально-корекційної роботи стосовно неповнолітніх з девіантною поведінкою як один з пріоритетних її напрямів.

У розділі розглянуто й уточнено особливості підлітків “групи ризику”, під якими маються на увазі учні зі стійкими відхиленнями від норми в моральній свідомості, поведінці чи навчальній діяльності, зумовлені, головним чином, соціальними чинниками, а також недоліками педагогічного впливу. Це, у свою чергу, зумовлює соціальну занедбаність підлітків, які володіють уже вираженим негативним життєвим досвідом і соціально-етичними знаннями, нездоровими навичками й потребами, що спричинено неправильним вихованням, негативним впливом середовища, у якому вони зростали. Подано аналіз теоретичних та практичних напрацювань, що стосуються різних аспектів цієї проблеми. Зокрема, розкрито вплив на неповнолітніх десоціалізуючих факторів, з’ясовано соціальні й психолого-педагогічні причини виникнення відхилень у поведінці особистості, здійснено класифікацію та охарактеризовано категорії дітей-девіантів: важковиховувані, педагогічно занедбані підлітки, підлітки-правопорушники, неповнолітні злочинці та інші. За результатами теоретичного аналізу визначено класифікації підлітків “групи ризику”, висвітлено основні причини, які зумовлюють появу категорії проблемних дітей (недоліки сімейного виховання, незадовільна організація навчально-виховного процесу в загальноосвітніх закладах, недостатній культурно-освітній рівень самого підлітка, бездоглядність, негативний вплив вулиці, різні форми психічної аномалії, токсикоманія, алкоголізм, наркоманія тощо).

Відправними для дослідження є наукові доробки вітчизняних і зарубіжних педагогів щодо організації навчання й виховання та їх впливу на формування особистості (К.А. Абульханова-Славська, Ш.А. Амонашвілі, Б.Г. Ананьєв, В.І. Андрєєв, В.П. Беспалько, Л.М. Деркач, В.І. Каган, І.С. Кон, Г.С. Костюк, В.С. Ледньов, С.Л. Рубінштейн, О.Я. Савченко, К.Д. Ушинський та інші; положення системно-інтегративного підходу до організації навчального та виховного процесу у вищій школі (Ю.К. Бабанський, В.І. Бондар, С.У. Гончаренко, А.І. Єрьомкін, І.П. Іванов, І.Я. Лернер, О.В. Сухомлинська, І.С. Якиманська та інші); засади особистісно й практично орієнтованої підготовки майбутнього фахівця (І.Д. Бех, Л.В. Кондрашова, О.С. Падалка, І.Ф. Прокопенко та інші); ідеї психологів, педагогів та інших фахівців щодо виховання неповнолітніх “групи ризику” та профілактики їх девіантної поведінки (О.М. Бандурко, Л.С. Виготський, Л.В. Занков, О.М. Леонтьєв, А.С. Макаренко, В.М. Оржеховська, Є.І. Пєтухов, Г.О. Пономаренко, В.М. Синьов, М.М. Фіцула, Н.В. Яницька та інші).

Враховуючи результати досліджень Б.Г. Ананьєва, Л.М. Карамушки, Л.В. Кондрашової, В.О. Крутецького, Г.Ф. Кумаріної, Н.Д. Левітова, В.М. Оржеховської, К.К. Платонова, Б.Ф. Пуні, С.Л. Рубінштейна, B.І. Ширинського, готовність працівника правоохоронних органів до здійснення профілактичної роботи з неповнолітніми “групи ризику” в дисертації визначається як інтегративне особистісне новоутворення, що включає наявність відповідних знань і вмінь, комплекс індивідуально-психологічних і характерологічних якостей особистості, а також стійке прагнення до цього виду діяльності. Структура готовності передбачає природне поєднання таких її складових компонентів, як: мотиваційно-ціннісний (система професійно-ціннісних орієнтацій; мотиви усвідомлення суспільної значущості профілактичної та корекційно-педагогічної діяльності правоохоронця, сформованість професійних інтересів та бажання працювати за фахом); операційно-змістовий (необхідні психолого-педагогічні та медичні знання; організаторські вміння; конструктивні вміння; комунікативні навички); професійно-відповідний (аналітичність та логічність мислення; адекватність і цілісність сприймання); функціонально-визначальний (самооцінка власних професійних якостей).

У дисертації обґрунтовано механізм діагностики сформованості готовності майбутніх правоохоронців до роботи з підлітками “групи ризику”, який передбачає змістову характеристику визначених критеріїв, що набувають значення показників (система професійно-ціннісних орієнтацій, мотиви усвідомлення суспільної значущості профілактично-корекційної діяльності, сформованість професійних інтересів та бажання працювати за фахом, наявність відповідних психолого-педагогічних і методичних знань, організаторські й конструктивні вміння, комунікативні навички, аналітичність та логічність мислення, адекватність і цілісність сприймання дійсності, самооцінка власних професійних якостей) та рівнів (високий, середній, низький), які відображають якісні й кількісні характеристики сукупності проявів окреслених показників і здійснюються за алгоритмом: зміст показників, ситуації їх прояву, методи оцінювання, рівні сформованості.

У другому розділі – “Формування готовності майбутніх працівників правоохоронних органів до роботи з підлітками “групи ризику” – на основі розглянутих вищезазначених теоретичних положень обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, які уможливлюють ефективне формування готовності майбутніх працівників правоохоронних органів до роботи з означеною категорією неповнолітніх, висвітлено комплекс заходів з реалізації запропонованих умов, за результатами формувального експерименту проведено порівняльний аналіз його кількісних і якісних результатів.

Спираючись на відповідні психолого-педагогічні дослідження, процес підготовки курсантів до практичної діяльності в дисертації визначено як систему послідовних та цілеспрямованих змін у мотиваційній, вольовій і професійній сферах особистості майбутнього працівника правоохоронних органів.

Формування готовності курсантів до роботи з підлітками “групи ризику”, насамперед, передбачає наявність чіткої науково обґрунтованої моделі, що базується на ієрархічній системі вихідних концептуальних положень (цілісність побудови навчально-виховного процесу, комплексність, інтегративність, використання міжпредметних зв’язків тощо) в органічному поєднанні із загальнопедагогічними й дидактичними принципами професійної педагогіки.

Розроблена в дослідженні модель (рис. 1) базується на загальнопедагогічній схемі перебігу навчально-виховного процесу, що включає цілепокладання, концептуальну частину, змістовий і процесуальний блоки, етапи підготовки, механізм зворотного зв’язку, а також організаційно-педагогічні умови та фактори впливу на формування відповідних професійних компетентностей курсанта в ході його активної навчально-виховної творчої діяльності. Структура моделі забезпечує дотримання логіки засвоєння й усвідомлення курсантами психолого-педагогічних понять: від наявного стану їх розвитку до сформованості основ загальнопрофесійної культури. Цей процес здійснюється поетапно в межах ціннісного поля й стимулює поступове сходження майбутніх працівників правоохоронних органів на вищий рівень їхнього розвитку.