ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми наукового пошуку, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, теоретичні основи та методи дослідження; охарактеризовано етапи експериментальної роботи; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення; висвітлено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження в практику діяльності вищих навчальних закладів.

У першому розділі – „Теоретичні основи підготовки майбутніх учителів інформатики до впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання” – подано результати теоретичного аналізу сутності та взаємозв’язку базових понять дослідження; розкрито історико-педагогічний аспект становлення гуманістичного підходу у сфері вітчизняної та зарубіжної освіти; проаналізовано наукові підходи до підготовки майбутніх учителів і впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання.

Відповідно до предмета і завдань дослідження в дисертації проаналізовано й уточнено базові поняття, зокрема, „особистісно орієнтовані технології навчання”, „професійна підготовка майбутнього вчителя інформатики до впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання”, „готовність до впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання”, що дало можливість виявити особливості, сутність і взаємозв’язок понятійного апарату дослідження.

Поняття „особистісно орієнтовані технології навчання” визначається нами як цілеспрямована взаємодія суб’єктів навчального процесу з метою формування творчої особистості (як студента, так і викладача), відкритої для сприйняття нового досвіду, здатної до адаптації, самовдосконалення та самореалізації в різноманітних освітніх і життєвих ситуаціях.

Підготовка вчителя інформатики до впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання розглядається як процес поглибленого оволодіння студентами науковими основами та технологіями особистісно орієнтованого навчання, формування умінь і спеціальних практичних навичок, зорієнтованих на становлення особистості учня, самоактуалізацію й саморозвиток, суб’єкт-суб’єктну взаємодію, розвиток індивідуальних психологічних та моральних якостей, важливих для роботи в особистісно розвивальному освітньому середовищі.

Доведено, що результатом ефективної підготовки майбутнього вчителя інформатики в контексті досліджуваної проблеми є готовність студентів до впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання в процесі вивчення інформатики, яка розглядається як структуроване складне динамічне утворення, що охоплює різноманітні знання, вміння, навички, якості особистості, необхідні для успішного формування технологічної грамотності в умовах особистісно орієнтованого навчання.

Проаналізовано процес становлення гуманістичного підходу у сфері освіти в Україні та за кордоном як провідного підходу до організації навчально-виховного процесу та його особистісної орієнтації.

На основі ґрунтовного аналізу сучасних наукових підходів, зокрема гуманістичного, виділено провідні напрями організації навчально-виховного процесу з упровадженням особистісно орієнтованих технологій навчання як у вищому, так і в загальноосвітньому навчальному закладі: філософський, психологічний, педагогічний, методичний.

Таким чином, було створено підґрунтя для розробки відповідної експериментальної моделі й визначення критеріїв, показників готовності та рівнів її сформованості.

У другому розділі „Модель підготовки майбутніх учителів інформатики до впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання” науково обґрунтовано й розроблено відповідну модель;  визначено основні компоненти, критерії, показники та рівні готовності майбутніх учителів інформатики у досліджуваній сфері; проаналізовано навчально-методичний супровід підготовки вчителя інформатики.

Результатом аналізу наукових джерел, здійсненого в ході дослідження, стало виокремлення таких функціональних компонентів моделі: діагностико-корегуючого (дослідження процесу й результатів діяльності, а також актуальних проблем розвитку та виховання суб’єктів навчально-виховного процесу з метою з’ясування причин, що стають на перешкоді розвитку певних якостей особистості, та здійснення впливу на їх формування), орієнтаційно-прогностичного (передбачення перебігу навчального процесу з орієнтацією на кінцевий результат на основі визначення основних передумов і механізмів упровадження особистісно орієнтованих технологій навчання та закономірностей вікового й індивідуального розвитку суб’єктів навчального процесу), проективно-конструктивного (розробка провідних цілей і програм розвитку особистості й відповідного змісту навчального матеріалу, моделювання цілей, засобів удосконалення власної професійної майстерності, добір способів організації діяльності, що спонукають до пізнання й усвідомлення навчального матеріалу, формування вмінь та навичок, необхідних для становлення самодостатньої особистості), організаційно-стимулюючого (залучення до різних видів діяльності, використання набутих знань, умінь і навичок у процесі вивчення інформатики, у навчально-виховних проектах школи, встановлення позитивних суб’єкт-суб’єктних стосунків, створення атмосфери психологічної підтримки, творчого пошуку), комунікативно-виховного (оволодіння мовленнєвою культурою, уміння встановлювати й підтримувати доброзичливі взаємини та реалізувати їх у майбутній професійній діяльності, уміння вести діалог з аудиторією, переконувати й відчувати взаємний зв’язок), дослідно-творчого (творче застосування відомих педагогічних та методичних ідей до конкретних умов навчання, осмислення і творча розробка нових засобів, форм, методів навчання), аналітико-оцінного (контроль, самоконтроль, оцінка та самооцінка результату й процесу здійсненої діяльності з метою фіксації її підсумків для подальшої переоцінки, зіставлення з цілями й завданнями, внесення необхідних коректив, пошуку шляхів удосконалення).