ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ ІСМАЇЛА ГАСПРИНСЬКОГО Автореферат

Актуальність теми дослідження. За період розбудови новітньої української держави в ній виокремилося чимало соціальних проблем, успадкованих від радянського режиму. Серед них одним з найскладніших є питання вирішення долі кримськотатарського народу. Це створює певне підґрунтя для появи діячів, які апелюють до минулого і, користуючись відсутністю якісних наукових досліджень, суттєво перекручують факти політичної історії свого народу на користь власним деструктивним переконанням.

Саме тому є всі підстави звернутися до витоків формування національної правосвідомості кримських татар, висвітлити особливості розвитку їхньої політико-правової думки.

Однією з найвидатніших історичних особистостей в тюркському світі з числа кримських татар є Ісмаїл Мустафа-огли Гаспринський (1851-1914), якого глибоко шанує власний народ, а діяльність вивчає кілька поколінь науковців різних держав та фахів. Як прогресивний діяч, просвітитель, він заснував потужний освітянський рух серед тюрко-мусульман, очолював органи міської адміністрації Бахчисарая, видавав першу кримськотатарську газету «Переводчик-Терджиман» («Перекладач»), став автором першого татарського роману «Дар уль рахат мусульманлари» («Країна спокою мусульман»), стояв біля витоків громадсько-політичного руху та загальноросійської партії тюрко-мусульман «Бутюнрусіє іттіфак ель муслімін», і намагався реалізувати ідею створення Всесвітнього мусульманського Конгресу – ініціював його скликання, брав участь у науково-краєзнавчій організації Таврійської вченої архівної комісії. За внесок у співробітництво між Російською імперією та Персією, Туреччиною і Бухарським ханатом І. Гаспринського було нагороджено кількома орденами цих східних монархій. Важливо, що саме така помітна людина серед кримськотатарського народу очолила ідейну боротьбу за його права і свободи, сприяла юридичній просвіті одновірців-співітчизників. Проте, незважаючи на низку досліджень історичного, педагогічного, філологічного, філософського напрямів, присвячених діяльності І. Гаспринського, сьогодні немає власне юридичних праць, спеціально присвячених комплексному аналізу його політико-правових поглядів. Відтак, цим дослідженням автор прагне заповнити існуючу прогалину.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає завданням Цільової комплексної програми НАН України № 0186.0.070872 «Актуальні проблеми Українського національного державотворення», Координаційному плану Міністерства науки і освіти України «Історія етнонаціональних процесів в Україні». Увійшла до переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права Академії правових наук України. Вона виконувалась у межах наукової теми Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського «Вивчення етнокультурних проблем депортованих народів і малих етнокультурних спільностей у Криму» № 0197V000422 та теми наукових досліджень кафедри історико-правових дисциплін Таврійського національного університету «Автономістські ідеї політико-правової думки кримських татар» № 0105004132.

Мета і задачі дослідження полягають у проведенні комплексного історико-теоретичного аналізу політико-правового світогляду І. Гаспринського, встановленні етапів формування його як просвітителя, громадського діяча і мислителя, особливостей поглядів на права і свободи кримськотатарського народу та правову просвіту мусульманських народів Російської імперії, а також у виявленні практичної значущості його політико-правових поглядів для розвитку правової свідомості кримських татар в сучасній Україні.

Мета конкретизована у таких наукових задачах:

– зібрати, згрупувати та проаналізувати історіографічну та джерельну базу відповідно до предмету дослідження;

– встановити основні етапи розвитку політико-правових поглядів І. Гаспринського та охарактеризувати їх в контексті його суспільно-політичної діяльності;

– визначити погляди І. Гаспринського на стан виборчого права і доступ кримських татар до нього;

– з’ясувати ставлення І. Гаспринського до існуючих прав на місцеве, земське, станове самоврядування та особливостей їх реалізації в державі;

– встановити ідеї І. Гаспринського щодо ефективності реалізації права на релігійне самоврядування та шляху вирішення вакуфного питання;

– виявити ідейні підходи І. Гаспринського до права на справедливе правосуддя та його усвідомлення кримськотатарським населенням;

– дати політико-правову оцінку ідеї, висунутої І. Гаспринським, про утворення слов’яно-тюркського союзу на умовах свободи договору між слов’янським і тюркським народами;

– визначити погляди І. Гаспринського на правове виховання кримськотатарського народу;

– виявити ставлення просвітителя до принципів правового навчання мусульман та місця в ньому мусульманського права;

– висвітлити погляди І. Гаспринського на роль друкованого слова у правовій поінформованості мусульман та показати його внесок у цей процес.

Об’єктом дослідження є інтелектуальна спадщина І. Гаспринського, його публіцистичні праці, документи Бахчисарайської міської Думи, де він працював, а також суспільні відносини, що склалися у мусульманській, етно-конфесійній спільноті у взаємодії із політико-правовою системою, яка сформувалася в колонізованому Російською імперією Криму наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Предметом дослідження є ідеї (погляди) в галузі політики і права, які є частиною інтелектуальної спадщини І. Гаспринського, та його політико-правова практична діяльність як просвітителя мусульманської спільноти взагалі і кримськотатарського населення зокрема.

Методи дослідження. У процесі реалізації поставлених задач дисертант передусім спирався на методологічний принцип історизму, який забезпечив багатоаспектне бачення становлення та розвитку І. Гаспринського як просвітителя свого народу у галузі права. Автор дотримувався вимоги даного принципу – уникати беззастережного екстраполювання сучасних понять і категорій на минуле і навпаки. Використовувалися історико-аналітичний та історико-порівняльний методи, що посприяли послідовному розкриттю змін у світогляді І. Гаспринського, який у своїх політико-правових думках пройшов шлях від правового інформатора до правового пропагандиста, ініціатора пропозицій про проведення певних державних реформ тощо. За допомогою історичної біографістики виконано науковий пошук щодо встановлення основних етапів життєвого шляху І. Гаспринського.

Системний метод, здійснюваний через структурний і функціональний аналіз, допоміг дослідити політико-правові погляди І. Гаспринського, висловлені в газеті «Терджиман», у поєднанні з його практичною діяльністю в органах бахчисарайського міського самоврядування. Синтезований матеріал газети «Терджиман» дав можливість проаналізувати комплекс публікацій політико-правового напряму, виявити систему прогресивних ідей просвітителя щодо прав і свобод кримськотатарського народу та його правового виховання, освіти, інформованості. Герменевтичний метод, взятий у сукупності з онтологічним і феноменологічним методами, став у нагоді при встановленні точного смислу політико-правових ідей, викладених І. Гаспринським в його публіцистичних статтях, і тим самим допоміг виявити особливості правових аспектів його творчості. Формально-догматичний метод застосовувався в тій частині наукових пошуків, коли залучалися нормативні акти («Міське положення 1870 року», «Статут про цензуру» та ін.), що діяли в Російській імперії і до яких апелював І. Гаспринський. Крім того, цей метод допоміг проаналізувати комплекс нормативно-правової документації, впорядкованої та запровадженої в Бахчисараї за активної участі І. Гаспринського. Певною мірою залучено соціологічний і статистичний методи. За їх допомогою вдалося зробити корективи щодо відсоткового складу виборців Бахчисарая за суспільними станами відповідно до загальнодержавних показників. Акцентування уваги на цьому методі зумовлено й тим, що його активно використовував І. Гаспринський, наприклад, у випадку, коли звертався до міністра внутрішніх справ з пропозицією про зміну закону про вибори у зв’язку із етно-конфесійною ситуацією у місті Бахчисараї тощо. Вводячи в історичне полотно результати використання цього методу, можна спостерігати, яким оригінальним явищем постають політико-правові ідеї І. Гаспринського на тлі карколомних правових перетворень принаймні під час проведення реформ імператора Олександра ІІ та контрреформ імператора Олександра ІІІ. Щодо власне статистичного методу, то він на евристичному рівні допоміг довести, що обсяг історико-правової інформації в газеті І. Гаспринського цілком достатній для висвітлення його основних політико-правових поглядів. Цей метод дозволив також зробити статистичні узагальнення про кількісний, етнічний та становий склад бахчисарайської міської громади і органів самоврядування та адміністрації. Крім того, аналіз статистичних даних про прибутки та витрати міського бюджету Бахчисарая наочно показав, що саме під час керівництва І. Гаспринського міська скарбниця збільшилася у кілька разів, а це давало змогу проводити радикальні зміни в муніципальному господарстві.

У дослідженні застосовувався методологічний потенціал вітчизняних і зарубіжних істориків України і Росії, вчених з педагогіки, філології, філософії, спеціалістів в галузі історії держави і права, теорії держави і права, історії політичних і правових вчень: Б.С. Абдижапарова, Э.А. Аблаєва, С.С. Алексєєва, Т.Г. Андрусяка, О. Беннігсена, Ж.-Л. Бержеля, Х. Бехруза, І.О. Богдановича, Г. Бурбієля, В.Ю. Ганкевича, М.А. Дамірлі, Ю.В. Делія, І.В. Дробуша, І.А. Керимова, І.Д. Ковальченко, Л.Й. Корольової, Е. Лаззеріні, Р.М. Масакової, В.С. Нерсесянца, І.М. Овчаренка, І.І. Полякова, А.В. Санцевича, В.О. Серьогіна, О.Ф. Скакун, М.Т. Степанянца, П.Є. Тарана, О.В. Тимощука, Р.Б. Тополевського, І.Б. Усенка, Р.Р. Фахрутдинова, Р. Циппеліуса, О.Н. Ярмиша та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що подана на здобуття наукового ступеня робота є першим у вітчизняній науці комплексним дослідженням політико-правових поглядів видатного діяча кримськотатарського народу, який стояв біля витоків його національно-політичного та культурно-просвітянського відродження.

Наукова новизна найповніше виражена у наступних результатах дослідження:

– виявлено, систематизовано і проаналізовано правові ідеї І. Гаспринського, що висловлені в його найчисленніших публікаціях, зокрема на сторінках газети кримськотатарського народу «Терджиман», та зібрано документи, що складають джерельну базу дослідження, включаючи архівні документи, частина з яких вперше введена у науковий обіг;

– встановлено основні етапи розвитку політико-правових поглядів І. Гаспринського в контексті суспільно-політичної діяльності: етап боротьби за реалізацію активного виборчого права; етап самореалізації у сфері міського самоврядування; етап утвердження як політичного діяча ліберального напряму;

– розкрито внесок І. Гаспринського у проведення виборів гласних міської думи Бахчисарая та її посадових осіб (голови та заступника) роз’ясненням законів про процедуру виборів до органів місцевого самоврядування і вимогою дотримання чинного законодавства;

– показано, що чималими зусиллями І. Гаспринського як голови Бахчисарайської міської думи акти цього виборного органу охоплювали основні сфери суспільного життя Бахчисарая, виходячи з потреб та інтересів його мешканців, та створили певний комплекс обов’язкових для виконання норм місцевого значення;

– визначено, що І. Гаспринський утвердився як політичний лідер тюрко-мусульманської еліти Російської імперії ліберального спрямування, яка групувалася навколо організації «Бутюнрусіє іттіфак ель муслімін» (1905-1914 рр.), що трансформувалася у політичну партію, близьку за програмою до Партії народної свободи;

– доведено, що І. Гаспринський розцінював виборче право як легітимний засіб приходу до місцевої влади одновірців та надавав принципового значення такому представництву мусульман Криму в органах місцевого самоврядування, губернських та повітових дворянських зібраннях, міщанських управах, яке було б адекватним кількості цього населення (наприклад, для місцевої думи Бахчисарая – це половина її гласних);

– встановлено, що приділяючи пильну увагу питанню про чинні права на місцеве, земське та станове самоврядування, І. Гаспринський диференційовано підходив до їх оцінки, надаючи першорядного значення двом першим (безстановим) як виявам назрілих потреб і інтересів жителів півострова і держави взагалі, вказав на їх достоїнства і недоліки, вніс пропозиції щодо їх вдосконалення;

– з’ясовано, що право на релігійне (мусульманське) самоврядування розглядалося І. Гаспринським як таке, що дане Аллахом і сформоване людьми за його заповітом, забезпечується духовно-моральною діяльністю імамів та інших служителів мусульманської релігії, матеріально підтримується вакуфом – власністю, як правило, нерухомою, відказаною державою або приватною особою на релігійно-благодійні цілі;

– виявлено, що не вдаючись до аналізу судоустрою, І. Гаспринський на основі приписів законів про порядок розгляду кримінальних і цивільних справ у судах та практики їх застосування констатував, що винесені судом рішення не завжди були справедливими, ознаки правосуддя (до них він відносив доступність; рівність сторін; дотримання норм права; особливий порядок судового процесу) нерідко порушувалися, хоч підсвідомо мусульмани вірили у право на справедливе правосуддя;

– розкрито, що правовиховна функція стала основною для І. Гаспринського як редактора газети «Терджиман», який пропагував як реформування мусульманської шкільної системи (новометодні мектебе), так й ісламського суспільства таким чином, щоб воно в правовому сенсі базувалося на синтезі мусульманського права та сучасних російських законів і підзаконних актів;

– встановлено, що черпаючи зміст правової інформації у чинному законодавстві й мусульманському праві, успадкованому кримськотатарським народом від предків, І. Гаспринський вбачав головні аспекти правового інформування, котре здійснюється пресою, у гуманізмі, правдивості, об’єктивності, етичності, своєчасноті, конкретності;

– конкретизовано, що в політичному плані І. Гаспринський виношував ідею свободи договору щодо утворення слов’яно-тюркського союзу, намагався зблизити тюрко-мусульманські народи із слов’янськими народами православної Росії, які б співіснували на рівних.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає передусім у заповненні певної прогалини у вивченні такого наукового напряму як політико-правова думка кримськотатарського народу. Результати дослідження можуть бути використані у подальшій науковій розробці зазначеного наукового напряму, при підготовці і викладанні спецкурсу з історії політичних і правових ідей визначних діячів кримських татар. Фрагменти праці можуть слугувати ілюстративним матеріалом при складанні методологічних розробок, навчальних посібників, підручників з історії політико-правової думки України, історії держави і права України. Політико-правовий спадок І. Гаспринського може бути використаний правоохоронними органами під час проведення конкретної профілактичної роботи із татарською молоддю АР Крим. Більш широке залучення спеціалістів-юристів до наукових та культурних заходів кримських татар сприятиме взаєморозумінню та взаємоповазі народів, що проживають у Криму.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана та обговорена на кафедрі історико-правових дисциплін і основ правознавства Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, доповідалися та обговорювалися на таких науково-практичних конференціях: Х Міжнародній історико-правовій конференції «Історико-правові проблеми автономізму та федералізму» (22-24 вересня 2003 р., Севастополь); ХІ Міжнародної історико-правової конференції «Місцеві органи державної влади та самоврядування: історико-правовий аспекти» (16-18 квітня 2004 р., Суми); ХІІ Міжнародній історико-правовій конференції «Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва» (10-13 вересня 2004 р., Бахчисарай); ХІV Міжнародній історико-правової конференції «Міграційні процеси в Україні і світі: історико-правові аспекти» (4-7 вересня 2005 р., Севастополь); ХVІ Міжнародній історико-правової конференції «Природа, право і держава: історико-юридичні аспекти» (15-18 вересня 2006 р., м. Ялта).

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження викладені в п’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, що входять до переліку наукових видань, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, що об’єднують 13 підрозділів (із висновками), загальних висновків та списку використаних джерел і літератури. Для всебічного розкриття теми дисертаційного дослідження в основу викладу матеріалу покладені у єдності хронологічний (другий розділ) і проблемно-категоріальний (третій і четвертий розділи) способи. Загальний обсяг дисертації становить 229 сторінок, із них основного тексту 159 сторінок. Список використаних джерел і літератури містить 206 найменувань.