ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПОДАТКУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і задачі, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. «Електронна комерція як об’єкт оподаткування» містить три підрозділи, в яких розглядаються загальнотеоретичні аспекти предмета наукової роботи.

У підрозділі 1.1. «Поняття, правова природа та умови здійснення електронної комерції» досліджено категорії «електронна комерція» та «електронна торгівля» у загальнотеоретичному аспекті та у контексті господарського законодавства. У ході дослідження автор дійшов висновку, що «електронна комерція» і «електронна торгівля» не є аналогічними поняттями. Електронна комерція є значно ширшим поняттям, оскільки охоплює не лише сферу господарської діяльності з купівлі-продажу товарів, що притаманна торгівлі, але й інших правочинів, зокрема з надання послуг.

Особливістю електронної комерції є можливість укладання правочинів дистанційно за допомогою мережі Інтернет або інших електронних засобів комунікацій. Саме наявність електронного засобу комунікації, за допомогою якого фіксуватиметься волевиявлення суб’єкта, який є учасником певних правовідносин, і вказуватиме на електронний характер вчиненого правочину.

Визначені характерні ознаки електронної комерції, а саме: комплексність, системність поняття, яке включає відносини у сфері вчинення правочинів, у сфері електронного документа та електронного документообігу, у сфері використання електронних підписів; наявність спеціального електронного середовища вчинення правочинів; необмежена множинність електронних засобів комунікації, які дозволяють здійснювати правочини; невичерпний перелік правочинів, які можуть вчинятися з використанням електронних засобів комунікації; загальнодозвільний порядок вчинення правочинів; екстериторіальність та анонімність правочинів; анонімність суб’єктів правочинів тощо.

Дані фактори роблять істотний вплив на можливість приховування об’єктів оподаткування, тому повинні враховуватися при розробці умов правового регулювання оподаткування суб’єктів електронної комерції.

У підрозділі 1.2. «Електронний документ в електронній комерції в Україні», розглянуто особливості та роль електронного документа в правочинах електронної комерції, оскільки будь-яка суспільно корисна діяльність, перш за усе господарська, зокрема й електронна комерція, повинна здійснюватися з дотриманням вимог щодо здійснення правочину, в певній формі та неможлива без фіксування її змісту та правових результатів на певних матеріальних носіях.

Особа, яка вчиняє правочини через мережі електрозв’язку, використовуючи з цією метою обмін електронними документами, повинна, як і при вчиненні правочинів на паперовому носії, забезпечити єдність волі та волевиявлення.

Обґрунтовано тезу про те, що електронний документ є одним із основних елементів складного механізму здійснення електронної комерції, нерозривно пов’язаний з самим процесом реалізації цього виду суспільної діяльності.

Наведено авторське визначення поняття «електронний документ» та ознаки, що йому притаманні. Наголошується на тому, що, поняття «електронний документ» є похідним від поняття «документ», в якості якого виступає зафіксована на матеріальному носії інформація з реквізитами, що дозволяють її ідентифікувати.

Автор наполягає на тому, що основним реквізитом електронного документа в правочинах електронної комерції є електронний цифровий підпис (ЕЦП) – технічний засіб, що вирішує проблеми визначення авторства при застосуванні електронного документа, надає йому юридичну чинність, і є юридичним гарантом, що забезпечує реалізацію й захист прав учасників електронного документообігу та операцій електронної комерції. Застосування електронного цифрового підпису дозволяє не тільки надійно ідентифікувати автора електронного документа, але й запобігти наступному перекручуванню інформації – випадкове або навмисне.

Підрозділ 1.3. «Доходи від електронної комерції як підстава оподаткування» присвячений дослідженню фінансових результатів укладання правочинів електронної комерції як підстав оподаткування.

Внаслідок проведеного аналізу правової природи поняття «дохід», у широкому розумінні, визначено основні його характерні риси: він являє собою один із видів фінансових результатів діяльності суб’єкта господарювання у певному періоді; даний фінансовий результат свідчить про надходження певних економічних вигод; основними формами економічних вигод є виручка з реалізації майна, а також надходження грошових коштів з позареалізаційних операцій; економічні вигоди визначаються в залежності від їх обсягу у грошовій формі; висока залежність від ризику, що притаманний господарській діяльності господарюючого суб’єкта; висока ступінь варіювання реального значення суми економічної вигоди, що формує дохід суб’єкта господарювання, в залежності від часових показників.

Запропоноване авторське визначення правової категорії «дохід».

Обґрунтовано тезу про те, що саме дохід, зокрема від операцій електронної комерції, є одним з тих елементів, які саме й виступають підставою для оподаткування. А його вид, розмір й джерело надходження істотно впливають на обсяги податкових надходжень до бюджету, оскільки, в залежності від даних критеріїв, отриманий суб’єктом господарювання дохід може підлягати різному оподатковуванню як усередині держави, так і на міжнародному рівні. Незважаючи на те, що, з економічної точки зору, розходження між тими або іншими видами доходів є штучними, вони створюють юридичні можливості для податкового планування. Наприклад, деякі угоди можуть укладатися винятково з метою трансформувати один вид доходу в інший, що дозволяє одержати податкові переваги в порівнянні з першим.

Розділ 2. «Адміністративно-правові аспекти оподаткування електронної комерції» присвячено дослідженню особливостей правового регулювання оподаткування господарських операцій у сфері електронної комерції.

У підрозділі 2.1. «Міжнародно-правовий досвід оподаткування електронної комерції» з використанням досвіду інших країн (США, країн ЄС, Росії та ін.) здійснено дослідження явища, що є предметом даної наукової праці, з точки зору парадигми правотворчості та правозастосування.

Проведено порівняльний аналіз адміністративно-правових підходів щодо створення моделей оподаткування операцій електронної комерції в країнах з різним рівнем економічного розвитку, різних правових систем та різного рівня використання можливостей електронної комерції.

Зроблено висновок про доцільність запровадження певного досвіду з питань адміністративно-правового регулювання оподаткування електронної комерції іноземних країн при вдосконалюванні правового регулювання відносин у сфері оподатковування електронної комерції в Україні. Зокрема, певний інтерес являють досвід США щодо порядку встановлення місця реалізації товарів, і країн ЄС, зокрема, щодо правил оподатковування ПДВ послуг, що надаються за допомогою мережі Інтернет та інших електронних засобів комунікацій.

У підрозділі 2.2. «Правові механізми оподаткування електронної комерції в Україні» розглянуто зміст та особливості застосування механізмів оподаткування щодо операцій електронної комерції в Україні.

Автор наполягає на тому, що в загальному сенсі, в умовах ринкової економіки, одним з основних джерел формування фінансових ресурсів, що забезпечують існування держави, стає частина валового внутрішнього продукту, мобілізована шляхом використання широкого спектру елементів податкової системи. Досить складні відносини в даному випадку виникають між державою та суб’єктами електронної комерції. Однією з форм прояву таких відносин є відносини, пов’язані з мобілізацією до бюджету країни частини ВВП шляхом оподаткування доходів суб’єктів електронної комерції, які, в цілому, й складають механізм оподаткування.

Виокремлено та обґрунтовано основні принципи, які мають бути покладені в основу оподатковування суб’єктів електронної комерції в Україні: нейтральність, ефективність, визначеність, простота, гнучкість, дієвість, справедливість.

Зроблено висновок, що в умовах сьогодення у випадку здійснення діяльності, яка має ознаки електронної комерції, у її суб’єктів, при одержанні ними прибутку, виникає обов’язок зі сплати податків, саме так, якби цей прибуток був отриманий унаслідок звичайної господарської діяльності. Таким чином, при здійсненні електронної комерції її учасники автоматично вступають у відносини, регульовані нормами податкового права.

Визначено, що з урахуванням відсутності спеціальних умов та обмежень, встановлених даним ПК України, передбачається, що оподатковування операцій електронної комерції повинно провадитися в загальновстановленому порядку, а особа, що займається електронною комерцією, як платник податків, має всі ті ж права й обов’язки, що й інші платники податків. Права й обов’язки держави відносно цієї особи також жодним чином не відрізняються від аналогічних відносно всіх інших платників податків. Отже, зміст податкових правовідносин не є фактором, що визначає специфіку правовідносин у сфері електронної комерції.

Акцентується увага на тому, що певні особливості має порядок оподаткування операцій з інформаційним продуктом, під яким розуміється будь-яка документована інформація, яка підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів (зокрема комп’ютерні програми, аудіовізуальні та музичні твори, бази даних тощо). Наполягається на тому, що для забезпечення належної сплати податків з операцій електронної комерції, предметом яких є інформаційні продукти, доцільно введення єдиного фіксованого податку на згадані операції.

У підрозділі 2.3. «Застосування принципів резидентства та визначення джерел доходу як підстав для оподаткування електронної комерції в Україні» наголошується, що серед основних загальних принципів оподаткування для мети оподаткування електронної комерції необхідно виокремити та застосовувати два принципи: резидентства та визначення джерел доходу. При цьому, обґрунтовується теза, що податкове резидентство застосовується для визначення податкової юрисдикції, тобто території виникнення податкових зобов’язань у суб’єктів електронної комерції – резидентів та нерезидентів країни її здійснення й тісно пов’язано з категорією «постійне представництво». Розглянуто зміст, правову природу та специфіку застосування Категорії «постійне представництво» в електронній комерції.

Проаналізовано особливості здійснення електронної комерції її суб’єктами – нерезидентами України з використанням постійного представництва. Зроблено висновок, що з технічної та організаційної точки зору визначитися з країною резидентства суб’єкта оподаткування електронної комерції практично неможливо, оскільки, якщо в певній країні не розміщується сервер Інтернет-провайдера, то й ризик виникнення постійного представництва в цій країні не виникає.

Визначено особливості, що характеризують застосування принципу визначення джерела доходу для мети оподаткування господарських операцій електронної комерції.

У Розділі 3. «Проблемні питання правового регулювання оподаткування електронної комерції та шляхи їх вирішення» з точки зору правозастосування досліджено проблемні питання, що виникають у сфері правового регулювання оподаткування операцій електронної комерції в сучасних умовах.

Підрозділі 3.1. «Проблеми оподаткування електронної комерції в умовах глобалізації світової економіки» присвячено виокремленню та дослідженню особливостей оподаткування операцій електронної комерції в умовах глобалізаційних процесів, під якими розуміється стрімке зростання обсягів і різноманітності світових зв’язків, поширення процесів, практик і структур від національного простору до глобальних масштабів, у результаті чого посилюється економічна взаємозалежність країн світу, а також формується відносно цілісна економічна система, що практично охоплює територію всієї планети і диктує власні правила гри національним господарствам.

Наполягається на тому, що глобальний характер комп’ютерних мереж, їх вплив на всі сфери життєдіяльності людини, зокрема й економічну, не дозволяє говорити про те, що перед правом постало завдання регламентації пересічного технічного нововведення. Пов’язані з правовим регулюванням здійснення та оподаткування електронної комерції проблеми аж ніяк не зводяться до трансформації права й розробки нових правових приписів, які повинні відображати особливості сучасних технологій обміну інформацією.

Виокремлено основні проблеми оподаткування електронної комерції в умовах глобалізації: «податкова конкуренція»; відсутність механізмів контролю за господарською діяльністю та її результатами; «податковий націоналізм»; посилення протиріч між глобальною економікою і локальним характером національних систем оподаткування тощо.

Є очевидним, що спроби вирішення зазначених проблемних питань кожною з держав світу окремо будуть безуспішними. Особливість комунікаційних технологій складається насамперед у тім, що вони за своєю природою носять трансграничний характер. Саме ця обставина визначає роль міжнародного права в регламентації відносин в сфері оподаткування електронної комерції.

Підрозділ 3.2. «Шляхи вдосконалення механізмів правового регулювання оподаткування в сфері електронної комерції» присвячено висвітленню напрямів вдосконалення порядку оподаткування операцій електронної комерції в умовах сьогодення.

Запропоновано шляхи вирішення проблем оподаткування електронної комерції: нормативно-правового, організаційно-правового, міжнародно-правового характеру, які повинні забезпечити прозорість операцій електронної комерції, а також можливість їх ефективного контролю з боку податкових органів.