ПРИНЦИПЫ ФОРМИРОВАНИЯ АРХИТЕКТУРЫ ПРАВОСЛАВНОГО ПРИХОДСКОГО ХРАМА ЮГО-ЗАПАДНОГО РЕГИОНА УКРАИНЫ

Короткий зміст

У вступі розкривається сучасний стан і значення обраної теми, її актуальність на сучасному етапі розвитку, задачі та методи дослідження, його наукова новизна та практичне значення для проектної практики.

В І розділі “Історико-архітектурні передумови будівництва православних парафіяльних храмів південно-західного регіону України” розглянуті історичні передумови формування та розвитку православної архітектури в південно-західному регіоні України. Виявлені періоди розвитку культового зодчества на прикладі м. Одеса. Проаналізовано досвід будівництва парафіяльних православних храмів у регіоні, їх архітектурний та традиційний образ, що склався.

Історико-архітектурний аналіз філософсько-богословських та історико-архівних джерел показав, що після завершення турецьких війн та закріплення в новому краї російського впливу імператриця Катерина ІІ наказала закласти торговельну гавань у найзручнішій затоці поблизу татарського селища Хаджибей. У серпні 1794 р. почалися роботи з будівництва нового міста.

Керівництво всіма роботами здійснювалося О.Суворовим – одним з головних засновників Одеси. Спеціально створюється експедиція на чолі з Йосипом М. де-Рібасом і талановитим інженером Ф. де-Воланом, яка повинна була за 5 років побудувати гавань і місто. Була закладена церква Свято-Троїцька (для греків). Так днем заснування міста прийнято вважати 22 серпня 1794 року.

У 1839 р. була закладена Петропавловська церква, а у 1846 р. споруджено церкву на Пересипу в ім'я Казанської ікони Божої Матері. У 1842 р. розпочато будівництво, а у 1847 р. освячена Стрітенська церква, у 1844 р. засновано церкву при жіночому монастирі в ім'я праведних Захарія та Єлизавети, у 1848 р. – кладовищенська церква в ім'я Воскресіння Господнього, перебудовані та оновлені церкви Грецька, Свято-Троїцька та Свято-Михайлівська на Молдаванці, а 1 жовтня 1838 р. була відкрита духовна семінарія і в травні 1842 р. відкрито Жіночий монастир. Відповідно до мирного договору з Турецькою Портою у 1812 р. Молдавія та Валахія залишилися за Туреччиною, а до Росії відійшла Бессарабія і та частина Херсонської губернії, яка знаходилася між Бугом і Дністром, що і складає південно-західний регіон України.

Багатий родючий ґрунт, теплий південний клімат, зручне географічне розташування – все це забезпечило швидкий демографічний розвиток південно-західного регіону, характерною рисою стало не скрупульозне слідування догмам, а власне дух, ідеї майстрів, які дотримуються принципів Відродження і бароко, що застосовані в контексті російської культури. Воно представляє собою гармонійне злиття різних архітектурних стилів і напрямків із впливом національних стилів і особливостей. В архітектурі православних храмів південно-західного регіону простежуються риси російської, болгарської, румунської та грецької православних культур. У будівництві православних культових будівель і ансамблів брали участь найталановитіші та найзнаменитіші архітектори не лише України, а й Росії та інших країн.

Дослідження становлення та розвитку храмового зодчества Одеси і південно-західного регіону України дозволило виділити чотири основні етапи: 1-й етап – класичний – кінець 18-го століття – перша третина 19-го століття; 2-й етап – російсько-візантійський – перша третина 19 століття – початок 20-го століття; 3-й етап – атеїстичний – початок 20-го століття – 90-ті роки 20-го століття; 4-й етап – відродження – 90-ті роки 20-го століття до сьогодні.

Проаналізований досвід будівництва парафіяльних православних храмів дозволив стверджувати, що вони представляють собою найбільш характерну та поширену структурну одиницю мережі культових об'єктів, історично та регіонально сформовану в комплексі будівель і споруд, що складають православний духовний центр. Будова внутрішнього простору парафіяльного храму завжди слідує єдиному канонічному правилу, згідно з яким у більшості випадків поділяється на три складові – вівтар, середню частину – власне храм і притвор.

В процесі роботи виявлено, що архітектура православних храмів південно-західного регіону характеризується розмаїттям стильових, композиційних і об'ємно-планувальних рішень, вона є відображенням певних моделей світосприйняття, світорозуміння та світогляду і виконує ряд притаманних їй містотвірних функцій: архітектурно-просторова функція, планувальна функція, соціально-психологічна функція, духовна функція, естетична функція, культурологічна функція, інформаційно-знакова функція.

Таким чином, можна відзначити, що парафіяльні храми в умовах сучасного містоутворення виконують важливі просторово-формуючі функції, пов'язані з різними ієрархічними рівнями утворення міського простору, а також планово-структуруючі, роль яких полягає в організації функціональної та композиційної структури міського плану. Всі ці функції культових об'єктів у їх органічному взаємозв’язку спрямовані на вираження та втілення їх основної та головної функції - духовної, в її широкому розумінні.

У ІІ розділі “Функціональна та архітектурно-планувальна класифікація православних парафіяльних храмів і комплексів” розглянуто розвиток церковних будівель як цілісної та єдиної структури, виявлені типологічні види основних духовних утворень. Встановлено, що на формування православного культового комплексу впливають багато факторів, таких як: функціональне призначення, контингент парафіян, характер ландшафту, забудова, що склалася, будівельний матеріал, що використовується, а також вимоги до його естетичної виразності. В роботі представлені типологічні види сучасних духовних центрів Православної церкви. Аналіз поширення різних типів православних духовних центрів на території південно-західного регіону показує, що найбільш поширеним є парафіяльний православний центр. В південно-західному регіоні України зустрічаються храми двочастинної, тричастинної та п’ятичастинної об'ємно-просторової структури. Архітектурно-планувальне рішення православних храмів південно-західного регіону України характеризується великим розмаїттям і регіональними особливостями, однак згідно з канонічними вимогами склад і структура основних приміщень храму залишаються суворо незмінними, як мінімум передбачають наявність середньої частини церкви, увінчаної куполом, і вівтаря. Храми залежно від функціонального призначення та приналежності мають свої особливості за складом і набором приміщень. Повний набір усіх приміщень православного храму може включати притвор, приділи, дзвіницю, хрещальню, пономарку та різницю.

Проведений аналіз православних культових будівель і споруд на території південно-західного регіону, а також оброблення демографічних даних по області дозволили виділити три основні типи храму за місткістю з урахуванням максимального відвідування у святкові та вихідні дні. Православний храм за своїм планувальним рішенням структурно поділяється на кілька груп приміщень: основні, додаткові та допоміжні, що дозволяє йому повноцінно функціонувати.

Аналіз вітчизняної практики проектування культових будівель і споруд дозволив виділити такі архітектурно-будівельні підходи при їх будівництві в сучасному містоутворенні: відтворення культового об’єкта, як точної копії втраченого; стилізація архітектурних об'ємів та форм на основі архітектурної спадщини минулого: перероблення об'ємно-планувальних рішень відповідно до сучасних умов; модернізація традиційних проектних рішень з дотриманням канонічних норм і вимог.        

Аналіз розміщення православних парафіяльних храмів південно-західного регіону України дозволив виділити чотири основні прийоми розташування культового комплексу відносно оточуючої забудови містоутворення: розміщення на периметрі забудови; розміщення на кутових ділянках забудови; розміщення в центрі існуючої забудови; розміщення на ділянці, вільній від оточуючої забудови. В результаті проведеного дослідження встановлено, що формування архітектурного образу сучасного православного храму зумовлено такими факторами: релігійними, містобудівними, типологічними, об'ємно-просторовими, архітектурно-планувальними, кліматичними, конструктивними, інженерно-технічними та економічними. Для розрахунку кількості православних храмів у містоутворенні в дисертаційній роботі була виведена формула з урахуванням кількісних та якісних показників і соціально-демографічної характеристики цього містоутворення. Сьогодні відмічається тенденція збільшення кількості будівництва та реконструкції всіх видів православних культових будівель і споруд у цілому по регіону, і, тим не менше, переважає кількість заново побудованих парафіяльних православних храмів.

В ІІІ розділі “Принципи та прийоми формування об'ємно-просторових рішень парафіяльних православних храмів” були виділені головні принципи формування архітектури парафіяльних православних храмів південно-західного регіону: канонічний, архітектурно-конструктивний, композиційний, регіональний, демографічний, часовий. Проведено комплексне дослідження, яке на підставі аналізу багатовікового розвитку православного культового зодчества в південно-західному регіоні України дозволило виявити ще одну архітектурно-конструктивну систему об'ємно-планувального рішення храмів, яка сформувалася як синтез двох основних типів храмів хрестово-купольного та базилікального, а саме – хрестово-базилікальний тип храму. Аналіз об'ємно-планувальних рішень православних храмів показав, що вони розробляються на основі таких двох базових схем: храм єдиного безстовпового об'єму та храм поліоб’ємний. Планувальна структура парафіяльних храмів єдиного об'єму буває, як правило, двочастинною, а саме – складається з двох функціонально-планувальних елементів – середньої частини та вівтаря. В храмі поліоб’ємного типу основні функціонально-планувальні елементи виділені в окремі об'єми, органічно пов'язані між собою. Об'ємно-планувальне рішення поліоб'ємних храмів може базуватися на тричастинній або на п’ятичастинній структурах.

Встановлено, що архітектурно-художня виразність православних культових будівель досягається за допомогою таких основних прийомів – композиції як гармонії пропорцій; форми як метра та ритму; колористики як кольору та тіні і органічного синтезу мистецтв у застосуванні декору. Виразним прагненням до синтезу форм, об'єднання простору та інтер'єру, чіткої системи вертикальної побудови, абсолютної центричності середньої частини храму створюється злиття всієї композиції культової будівлі, її симетричність та єдність – архітектурно-художня виразність.

Для композиційної побудови православного храму можна виділити такі основні принципи – симетричність, пропорційність, чітка система вертикальної побудови. Протягом двох століть в південно-західному регіоні України були вироблені свої характерні схеми композиційних рішень, як храму, так і храмового ансамблю в цілому. Такими є регулярно-направлена, центрична та вертикально-центрична композиції. Проведений аналіз дозволив виділити три основні групи пропорційних рішень православних храмів: занижені (дзвіниця дорівнює за висотою куполу, або нижча за нього), рівно-пропорційні (висота дзвіниці перевищує висоту купола на 3-5 м), високі (висота дзвіниці перевищує висоту купола на 5-10 м). Аналіз виявив такі закономірності співвідношень основних розмірів православних культових храмів даного регіону: як висота дзвіниці більшості храмів вдвічі перевищує довжину її основи за головним фасадом, крім того, зустрічаються варіанти, коли висота дзвіниці дорівнює її довжині, і як виняток, можна відзначити храми, де висота дзвіниці дорівнює чотирьом довжинам основи. Для центральної частини храмів, у більшості випадків, характерне співвідношення її довжини до висоти як один до одного, однак також зустрічаються храми, в яких висота купола вдвічі перевищує довжину центральної частини. У поліоб’ємних храмах південно-західного регіону, побудованих на основі послідовного приєднання об'ємів, на основі тричастинної та п’ятичастинної схем, можна виділити два головні можливі варіанти силуетних рішень. Перший витягнутий в плані храм з високою дзвіницею над притвором, що відповідає за пропорціями високим храмам, другий – храм, що наближається до компактності, з підкреслено високим рішенням верху середньої частини. Цей варіант за своєю композицією наближається до храмів, вирішених на основі єдиного об'єму, і відповідає рівно-пропорційним церквам.

Архітектурно-художня виразність православних культових будівель у південно-західному регіоні досягається за допомогою таких основних прийомів: композиції як гармонії пропорцій, форми як метра і ритму, колористики як кольору і тіні, та органічного синтезу мистецтв у застосуванні декору. Чітким прагненням до синтезу форм, об'єднання простору та інтер'єру, чіткої системи вертикальної побудови, абсолютної центричності середньої частини храму створюється злитність всієї композиції культової будівлі, її симетричність і єдність – архітектурно-художня виразність. Для тектоніки хрестово-купольних храмів притаманне підкреслене горизонтальне членування стін, акцентоване аркатурними поясами, віконними наличниками, пов'язаними воєдино горизонтальними карнизами, головним елементом, який визначає архітектурно-художню виразність православного храму, є його колористичне рішення з використанням національних колористичних прийомів молдавської, болгарської та румунської культур, яке проявляється в колірних вирішеннях фасадів та інтер'єрів, декорування оздоблення храму, а також світлотіньової палітри його внутрішнього простору.

В цілому просторовій організації парафіяльних православних храмів притаманні регулярність, симетричність, чіткий взаємозв'язок між просторовою структурою та конструктивною системою, а також яскраво виражений ритм композиційно-планувальної схеми. Всі ці прийоми визначають своєрідний образ південного храму, що склався за два століття розвитку культового православного зодчества в регіоні.