РАЗВИТИЕ АУДИТИВНЫХ УМЕНИЙ РУССКОГО ЯЗЫКА У АНГЛОГОВОРЯЩИХ СТУДЕНТОВ НЕГУМАНИТАРНЫХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ

Короткий зміст

            У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, сформульовано мету, гіпотезу, завдання, схарактеризовано методологічні та
теоретичні основи, описано методи й етапи роботи, висвітлено наукову новизну,
практичне значення, вірогідність здобутих результатів, подано відомості про апробування та впровадження результатів дослідного навчання в практику роботи ВНЗ.

            У першому розділі „Теоретичні основи розвитку аудитивних умінь
російської мови в англомовних студентів-нефілологів” проаналізовано
характерні особливості аудіювання як виду МД; уточнено поняття „аудіювання”,
„аудитивне уміння”; розкрито лінгводидактичні засади формування аудитивних умінь; з’ясовано вплив лінгвістичних труднощів смислового сприймання повідомлень на слух;
визначено психологічні основи аудіювання; розглянуто випадки інтерференції англійської мови в процесі сприймання студентами-іноземцями російського мовлення.

            Концепція нашого дослідження ґрунтується на визначенні аудіювання як складного
розумового процесу сприймання, розпізнавання та розуміння мовлення, який супроводжується активною переробкою отриманої інформації в її зв’язку з лінгвістичним і практичним досвідом аудитора й оцінюванням сприйнятої інформації у внутрішньому мовленні (З.А.Кочкіна).
Суттєвою є характеристика аудіювання не як пасивного відбиття дійсності, а як активної
діяльності людини (І.О.Зимня, Г.В.Колосницина, О.О.Леонтьєв, Є.І.Пасов, В.Ф.Сатінова та ін.).

            Відомо, що змістом навчання будь-якого виду МД є вміння. Для нашого дослідження важливим є визначення вміння як оптимального рівня досконалості певної діяльності (О.О.Леонтьєв). Аудитивне вміння слід розглядати як багатокомпонентне вміння, склад якого обумовлюється структурою аудіодіяльності,  видами інформації, смисловою структурою
тексту. Це здатність реципієнта свідомо, з певною метою сприймати інформацію на слух з
подальшим відтворенням, обговоренням та інтерпретацією почутого.

Аналіз досягнень сучасної методики викладання іноземних мов, а саме:
характеристика функцій та видів аудіювання (Ф.С.Бацевич, Є.М.Березенкова, Л.Ю.Куліш, Т.О.Ладиженська та ін.), етапів становлення цього складного виду МД (Н.В.Єлухіна),
аудитивних умінь (Т.О.Ладиженська, О.Д.Митрофанова, Б.П.Слєдников, Л.П.Смирнова та ін.) та вправ, спрямованих на формування цих умінь (М.Л.Вайсбурд, І.П.Ґудзик, В.І.Ільїна, Н.В.Єлухіна, С.Ю.Ніколаєва, Є.І.Пасов та ін.), – дозволяє узагальнити здобуту інформацію і
використати її основні положення для створення експериментальної моделі розвитку
аудитивних умінь в англомовних студентів нефілологічних спеціальностей.

Лінгводидактичний аспект дослідження передбачав усебічний аналіз принципів, методів та прийомів навчання іноземних студентів аудіювання російського мовлення. На основі аналізу праць Ю.К.Бабанського, М.М.Вятютнєва, Є.П.Голобородько, О.М.Горошкіної, Т.І.Капітонової, В.Г.Костомарова, О.Д.Митрофанової, Г.О.Михайловської, М.І.Пентилюк, А.М.Щукіна,
присвячених дидактичним основам навчання, виявлено специфіку застосування принципів, спрямованих на успішний розвиток аудитивних умінь – науковості, системності, послідовності та концентризму, наочності та безперекладної семантизації, урахування рідної мови студентів, свідомості та активності, комунікативної спрямованості, взаємопов’язаного навчання видів МД, професійного спрямування, доступності, діалогу культур, жанрово-стильової диференціації,
інтенсифікації процесу навчання.

Результативність навчання аудіювання залежить від застосування ефективних методів і прийомів (М.М.Вятютнєв, Н.І.Гез, Г.Г.Городілова, Г.А.Крампітц, С.Ю.Ніколаєва, Є.І.Пасов, Г.В.Рогова та ін.). Найбільш ефективними в роботі з розвитку аудитивних умінь російської мови в іноземних студентів є свідомо-практичний, комунікативний, аудіовізуальний та
інтегральний методи навчання. Характерними методичними прийомами виступають аналіз,
синтез, порівняння, конкретизація, імітація, зіставлення, узагальнення, зовнішня та внутрішня наочність, використання позитивного досвіду студентів у рідній мові, розвиток слухового сприймання та слухової пам’яті, бесіда, повідомлення, рольова гра тощо.

            Важливим у процесі навчання РМІ є використання інноваційних освітніх технологій (Ф.С.Бацевич, О.І.Пометун, Г.К.Селевко та ін.), що сприяє підвищенню пізнавальної активності студентів, умотивованості їх МД, готовності до сприймання та розуміння навчального
матеріалу і т. ін.

            Істотне значення для теоретичного обґрунтування методики розвитку аудитивних умінь російської мови в іноземних студентів має з’ясування лінгвістичних, екстралінгвістичних та
соціокультурних труднощів смислового сприймання висловлювань на слух.

            Аналіз науково-методичної літератури дозволяє виділити чинники, що ускладнюють процес аудіювання. Це характер мовного матеріалу (фонетичний, лексичний, граматичний); композиційно-смислова структура аудіоповідомлення, спосіб викладу думок, предмет
мовлення; форми спілкування (монологічне чи діалогічне мовлення);  умови сприймання
мовлення (кількість пред’явлень та тривалість звучання, індивідуальні особливості голосу та мовлення, темп, різноманітність ритміко-інтонаційних відтінків, необоротність слухової
реакції, різні джерела інформації); особливості цивілізації країни, мова якої вивчається, та
оволодіння соціолінгвістичним і соціокультурним компонентами комунікативної компетенції.

            Слід зазначити, що оптимальним шляхом роботи над труднощами є не усунення, а
поступове і послідовне їх подолання в процесі навчання (Н.В.Єлухіна, Б.А.Лапідус).

            Сприймання усного мовлення в психології – багаторівневий процес. Опрацювання
наукових праць із психології та психолінгвістики (В.О.Артемов, Л.С.Виготський, М.І.Жинкін, І.О.Зимня, В.І.Ільїна, О.О.Леонтьєв, О.Р.Лурія та ін.) дозволило з’ясувати такі психологічні
властивості аудіювання: єдність перцептивної та смислової ланок, особливий характер об’єкта, предмета та результату діяльності, активний характер отримання та переробки інформації.

            Особливість об’єкта, предмета та результату аудіювання як виду МД виявляється в тому, що об’єктом є мовленнєве повідомлення, предметом – смисловий зміст аудіоматеріалу, а
результатом – уявлення, умовиводи та висновки реципієнта.

            Важливою для нашого дослідження є концепція І.О.Зимньої, яка характеризує структуру аудіювання трьома рівнями: мотиваційно-спонукальним, що визначає готовність реципієнта осмислити мовленнєве повідомлення; аналітико-синтетичним, де відбувається основна робота слухача з прийому та декодування аудіотексту, та виконавчим, основною функцією якого є
розуміння повідомлення.

            Розуміння можна визначити як здатність реципієнта адекватно розшифровувати
повідомлення та переводити сприйняту думку в план власної свідомості без суттєвих утрат смислу повідомлення, закладеного в неї автором (Л.П.Смирнова). Як результат рецепції
іншомовного мовлення воно має ступеневий характер, що сприяє виділенню ієрархії рівнів
розуміння. Найбільш повно та ґрунтовно рівні розуміння аудіоповідомлень представлено в
дослідженнях М.І.Гез, О.Р.Лурія, Л.П.Смирнової (фрагментарне, глобальне, детальне та
критичне).

            Вивчення психологічних та психолого-педагогічних праць В.О.Артемова, Л.С.Виготського, М.І.Жинкіна, І.О.Зимньої, П.І.Зінченка, В.І.Ільїної, Н.С.Ожегової, Г.В.Рєпкіної, О.М.Соколова та ін. дозволяє з’ясувати основні психофізіологічні механізми, що забезпечують цілісність та динамічність процесу аудіювання. Це механізми довготривалої та короткотривалої пам’яті, внутрішнього промовляння, сегментації мовленнєвого потоку,
ідентифікації понять, вірогідного прогнозування, селекціонування корисного звукового
сигналу, адаптації, осмислення. Важливість аналізу зазначених механізмів полягає в
необхідності врахвання особливостей їх функціонування з метою розробки системи аудитивних вправ. 

            Для створення ефективної методики розвитку аудитивних умінь в англомовних
студентів необхідно враховувати інтерференцію англійської мови під час аудіювання
російського мовлення.

            Методика викладання РМІ передбачає високий ступінь розвитку порівняльних
досліджень. Опора на рідну мову (мову-посередницю) є одним із основних принципів навчання іноземних студентів. Це принцип відбору та організації матеріалу, виділення найбільш
складних під час вивчення російської мови і необхідних для студентів явищ (прогнозування
інтерференції мовних систем) (Н.З.Бакєєва, І.В.Баранников, В.Г.Костомаров, О.Д.Митрофанова, Є.Д.Поливанов, Д.Т.Турсунов, Л.В.Щерба та ін.).

            У розділі представлено випадки інтерференції англійської мови в процесі сприймання російського мовлення на різних мовних рівнях, а також на рівні екстралінгвістичного
контексту.

            У другому розділі „Стан проблеми аудіювання російського мовлення в теорії і
практиці” проаналізовано чинні програми, підручники, навчально-методичні посібники з теми дослідження; охарактеризовано та уточнено критерії відбору аудіотекстів; описано результати діагностико-констатувального зрізу рівня сформованості аудитивних умінь студентів-іноземців.

            Аналіз науково-методичного забезпечення навчання РМІ доводить недостатню
спрямованість навчального матеріалу на розвиток в іноземних студентів умінь сприймати та розуміти повідомлення, що звучать російською мовою.

            У підручниках з РМІ наявні тексти для слухового сприймання, а також вправи,
спрямовані на формування умінь і навичок аудіювання. Але, як показує аналіз, недостатньо уваги
приділяється завданням, які моделюють пізнавальні процеси (критична оцінка інформації, опис, порівняння, узагальнення, інтерпретація, висловлювання особистого ставлення тощо).
Більшість матеріалу для навчання аудіювання – це монологічні тексти описового характеру, що дає можливість стверджувати про недостатній ступінь реалізації принципів комунікативності, діалогу культур та цивілізацій, жанрово-стильової диференціації.

            Результати спостережень за навчальним процесом, анкетування дозволили зробити
висновки про те, що необхідність системи навчання студентів-іноземців аудіювання
російського мовлення усвідомлюється викладачами, але роботі над розвитком аудитивних умінь усе ще приділяється недостатньо уваги; відсутня система вправ, спрямованих на
формування умінь цього складного виду МД.

Важливим аспектом у розробці ефективної методики навчання аудіювання є підбір
текстів для слухового сприймання, якість яких є одним із головних факторів, що обумовлюють успіх усієї роботи.

            Якщо аудитивні навички можна відпрацьовувати на матеріалі окремих речень, а іноді навіть слів та словосполучень, то у роботі з розвитку аудитивних умінь основною одиницею навчання є аудіотекст, так як мовленнєве спілкування відбувається саме на текстовому рівні (Л.П.Ткаченко).

            Ураховуючи досягнення лінгвістики, психології, психолінгвістики та лінгводидактики, ми конкретизували критерії відбору текстів для аудіювання, а саме: змістово-інформативний, структурно-композиційний, мовний, соціокультурний, критерії форми та функціонально-семантичного типу тексту, професійної спрямованості, об’єму та тривалості звучання
повідомлення.

            Такий вибір створює необхідні передумови для успішного навчання аудіювання, сприяє інтенсифікації та оптимізації навчального процесу.

            Для того щоб розробити експериментально-дослідну методику розвитку в англомовних студентів негуманітарних спеціальностей умінь аудіювання російського мовлення та визначити показники її ефективності, проведено діагностико-констатувальний зріз, мета якого –  з’ясування рівня сформованості в іноземних студентів перших-других курсів аудитивних умінь російської мови.

            На констатувальному етапі дослідного навчання ми визначили критерії оцінювання
правильності виконання студентами запропонованих завдань: повнота, точність та глибина сприймання змісту тексту монологічного та діалогічного характеру; адекватність сприймання теми, ідеї, основної інформації смислових частин повідомлення; відповідність інтерпретації
характеру відносин (соціальні, вікові, психологічні ролі, факт і ступінь знайомства) та
комунікативні наміри (порада, згода, повідомлення і т. ін.) учасників діалогу. Згідно з
критеріями виділено рівні сформованості в іноземних студентів умінь аудіювати усне російське мовлення.

            Високого рівня досягають студенти, які володіють уміннями максимально повно
розуміти зміст аудіотекстів, адекватно сприймаючи соціально-культурні та емоційно-експресивні особливості мовлення, інтерпретувати імпліцитно виражений зміст.

            Достатній рівень характеризує вміння студентів сприймати тексти в межах глобального, детального та критичного розуміння (сприймання тексту як цілого, розуміння деталей,
оцінювання почутого та ін.).

            Середній рівень виявляють студенти, які вміють виділяти основну інформацію (тема, час, характеристика об’єктів і т. ін.), але відчувають труднощі у встановленні окремих деталей та в оцінюванні повідомлення.

            Низький рівень характеризує студентів, які допускають помилки у визначенні основної інформації, не володіють уміннями детального розуміння, компресії, інтерпретації та
критичного аналізу почутого.

            На підставі кількісного та якісного аналізу результатів діагностико-констатувального зрізу з’ясовано, що високий та достатній рівень розвитку аудитивних умінь мають 36,4%
студентів, а середній та низький – 63,6%.

            Таким чином, характеристика стану навчання аудіювання в теорії, результати
констатувального зрізу підтвердили необхідність створення експериментально-дослідної
методики розвитку аудитивних умінь російської мови в англомовних студентів негуманітарних спеціальностей.

            У третьому розділі „Експериментальна методика розвитку вмінь англомовних
студентів аудіювати російське мовлення” розкрито мету та завдання дослідного навчання; описано зміст та структуру експериментальної програми; розроблено лінгводидактичну модель розвитку аудитивних умінь російської мови в іноземних студентів (табл.1); проаналізовано
систему вправ, спрямованих на формування у студентів-іноземців умінь слухати і розуміти усне російське мовлення; описано хід і результати формувального та контрольного етапів
педагогічного експерименту.