РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ УКРАЇНИ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНСТРУМЕНТІВ СПІЛЬНОЇ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, задачі, об’єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, їх публікації, окреслено особистий внесок здобувача.

В першому розділі «Теоретико-методичні засади регулювання продовольчого ринку» узагальнено та систематизовано еволюцію поглядів щодо державного регулювання ринкових відносин у світовій економічній науці, уточнено визначення «державного регулювання продовольчого ринку», узагальнено бачення принципів, методів та основних інструментів державного регулювання продовольчого ринку, визначено критерії доцільності та ефективності втручання держави на агропродовольчі ринки.

На основі узагальнення теорій вітчизняних і зарубіжних вчених встановлено, що має місце неповноцінність як виключно ринкового, так і суто державного господарського механізму. Серед чисельних аргументів «за» і «проти» державної підтримки агропродовольчого сектору можна виділити чотири групи, а саме: зовнішньоторговельні, розвитку сільських територій, дохідності в сільському господарстві та природоохоронні. У процесі еволюції САП ЄС, яка змінюється разом із розвитком міжнародної торгівлі та лібералізації згідно з вимогами СОТ, виникають нові елементи аграрної політики та зростають видатки на їх реалізацію. Велика кількість фермерів ЄС, а це понад 13 млн господарств, одержують підтримку держави для виробництва гарантованих обсягів продукції та мають чітко виконувати вимоги щодо захисту навколишнього середовища. В Україні функціонує широкий спектр господарств різної організаційної форми, серед яких значною мірою на формування ситуації на ринку, особливо продукції рослинництва, впливають крупні підприємства, такі як агрохолдинги, зважаючи на виробничі потужності останніх, до них можна застосувати й аргументи «проти» державної підтримки. Тому впровадження європейського досвіду в Україні доцільне лише з урахуванням вітчизняної специфіки.    

Державне регулювання продовольчого ринку можна визначити як систему економічного, організаційного, соціального, правового й політичного забезпечення державою сприятливого середовища для формування і розвитку стійкого відтворення підприємницького типу. Мета такого регулювання полягає в постійному задоволенні потреб населення в харчових продуктах, що виробляються із сільськогосподарської сировини.

Для економічного аналізу інструменти державного регулювання продовольчого ринку можна умовно розділити на кілька груп. Перш за все слід виділити дві основні групи:1) інструменти регулювання пропозиції (сюди відносять інструменти щодо підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва й інструменти щодо забезпечення розвитку соціально-виробничої інфраструктури сільських територій); 2) інструменти, які регулюють попит на агропродовольчу продукцію (до цієї групи входять інструменти, спрямовані на підвищення платоспроможності населення та інші інструменті стимулювання попиту)