РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В АГРАРНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі – «Теоретико-методологічні основи і концепції розвитку інтелектуального капіталу» – розкрито теоретичну сутність і систематизовано концепції функціонування інтелектуального капіталу в розвитку суспільних формацій, засади формування сучасної парадигми позиціонування його як продуктивної сили, визначено його структуру, проаналізовано методичні підходи до оцінки й висвітлено засади формування методологічних положень дослідження цього капіталу, окреслено теоретичні аспекти аграрного інтелектуального капіталу.

Встановлено, що сьогодні інтелектуальний капітал виходить на передній план як основний чинник формування національної інноваційної парадигми розвитку держави, як фактор і рушійна сила розвитку постіндустріального суспільства. На цій стадії людського буття людина як генератор нових знань формує поступальні моделі господарювання на основі інтелекту. Історія розвитку людства і практика ведення господарської діяльності доводять, що інтелектуальний капітал приносить додану вартість, тому його власники, за відповідних інституціональних умов, отримують матеріальний зиск, тобто тут проявляється ефект конкурентоспроможності.

Усвідомлення й дослідження сутності та історичного процесу утвердження інтелектуального капіталу як головного, інноваційно спрямованого рушія механізмів задоволення людських потреб є ключем до розуміння проблеми, обґрунтування теоретико-методологічних положень сутності та рольових ознак інтелектуального капіталу як рушійної сили науково-технічного прогресу.

Відомо, що соціально-економічний розвиток суспільства передбачає поступальний рух людства від менш до більш розвинутих суспільних форм. Дослідженням встановлено, що сьогодні в економічній науці відсутня єдина думка щодо визначення критеріїв періодизації суспільного розвитку, який є головним джерелом накопичення інтелектуального капіталу.

У теорії розвитку економічних систем найбільш поширена концепція технологічних укладів, згідно з якою суспільний прогрес оцінюють з позиції інтелектуалізації суспільного буття. П’ятий технологічний уклад, відповідно до даної періодизації, пов’язаний із широким впровадженням інформаційних технологій, комп’ютеризацією виробничих процесів, змінами пріоритетів державного регулювання економіки та організації бізнесу.

Цивілізаційна теорія суспільного розвитку розглядає еволюцію як зміну цивілізацій і визнає пріоритет загальнолюдських цінностей. З позиції теорії постіндустріального суспільства, яка базується на цивілізаційному підході, постіндустріальний спосіб виробництва породжує нові економічні категорії, серед яких провідне місце займає «інтелектуальний капітал» – визначальний інститут економіки знань