РОЗВИТОК ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ У СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В АГРОПРОМИСЛОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ Статья

Актуальність теми. Перехід до ринкової економіки на засадах приватної власності та широкий розвиток підприємництва передбачає комплексну перебудову та реструктуризацію агропромислового виробництва, розвиток кооперації й інтеграції, впровадження різних організаційно-правових форм господарювання. Тому одним з актуальним питань є вивчення виробничої діяльності, пов’язаної з веденням особистого селянського господарства, яке лежить в основі селянського укладу як усталеного порядку в аграрних відносинах, побуті, родині та сільському соціумі. Цей уклад характеризується постійно відтворювальними рисами: ґрунтується на сімейному типі власності; має багатовікові традиції, що передаються селянами з покоління в покоління; є консервативним і здатним до самостійного підтримання виробництва на стабільному рівні навіть за радикальних змін у суспільних відносинах. Він виконує також лише йому властиві економічні функції щодо створення умов для продуктивної зайнятості, розширеного відтворення трудових ресурсів, задоволення матеріальних, духовних та інших потреб членів сім'ї.

Сьогодні в результаті суттєвих структурних зрушень у сільськогосподарському виробництві значно зросла питома вага продукції, що виробляється у приватному секторі, а саме – в особистих селянських господарствах, тому виникає необхідність оцінювання означених трансформацій в аспекті визначення значущості функціонування та розвитку особистих селянських господарств у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві.

У наукових здобутках П.І. Гайдуцького, О.Д. Гудзинського, В.В.Зіновчука, М.Д. Кондратьєва, П.М. Макаренка, Л.Ю. Мельника, В.Я. Месель-Веселяка, О.М. Онищенко, П.Т. Саблука, О.В. Чаянова, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина й ін. досліджуються умови функціонування особистих селянських господарств та їх вплив на агропромисловий сектор економіки. Однак у сучасних наукових доробках недостатньо висвітлена проблематика оцінки функціонування особистих селянських господарств та перспектив подальшого розвитку.

Збільшення кількості середньо- та високотоварних господарств населення при подальшому зростанні ефективності їх функціонування є однією з найважливіших економічних передумов формування середнього класу на селі. Крім того, показники діяльності особистих селянських господарств є невід’ємною та важливою характеристикою ефективності функціонування сільськогосподарської галузі. Проте за реалій соціально-економічних умов сьогодення через працю в особистому господарстві відбувається в основному самозахист сільського населення, внутрішній економічний зміст господарювання зводиться до продовольчого самозабезпечення, що зумовлює формування в більшості господарств досить невисокого рівня їх товарності. У зв’язку з цим питання розвитку особистих селянських господарств у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві потребують теоретичного обґрунтування та розробки практичних заходів щодо ефективної реалізації даного розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Таврійського державного агротехнологічного університету “Організація виробництва сільськогосподарських підприємств” (№ держ. реєстр. 0102U001295). Роль автора полягає у розробці напрямів розвитку особистих селянських господарств.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування, розробка методичних і практичних рекомендацій по підвищенню ефективності функціонування та розвитку особистих селянських господарств у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі були поставлені й вирішені такі завдання:

- удосконалити поняття соціально-економічної сутності особистих селянських господарств;

- розвинути концептуальні засади до формування особистих селянських господарств;

- визначити основні заходи державного регулювання особистих селянських господарств;

- проаналізувати тенденції розвитку особистих селянських господарств в ринкових умовах;

- визначити вплив соціально-економічних факторів на розвиток особистих селянських господарств;

- дослідити взаємозв’язок та економічні відносини особистих селянських господарств із суб'єктами, що впливають на них;

- розробити схему діяльності кооперативу особистих селянських господарств;

- удосконалити методичні підходи до оцінки оптимальних розмірів особистих селянських господарств;

- розробити комплексний ресурсний підхід до оцінки порівняльної ефективності особистих селянських господарств;

Об’єктом дослідження є особисті селянські господарства у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві.

Предметом дослідження є механізм функціонування та розвитку особистих селянських господарств у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, праці класиків економічної теорії, праці вітчизняних учених-аграріїв і фахівців сільського господарства з питань функціонування та розвитку особистих селянських господарств. При підготовці дисертації використані матеріали дослідження автора, законодавчі і нормативні акти з питань економічної реформи і розвитку агропромислового комплексу, а також методичні рекомендації наукових установ, Міністерства аграрної політики України, інші літературні джерела з проблематики дослідження.

У процесі дослідження використовувалися методи: монографічний, абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); статистико-економічний (дослідження й аналіз розвитку особистих селянських господарств); розрахунковий, порівняльний і графічний (аналіз сучасного стан та тенденції розвитку особистих селянських господарств в ринкових умовах); економіко-математичний (розробка моделей для визначення оптимальних розмірів господарств), метод множинної кореляції (при визначенні залежність рівня валової продукції особистих селянських господарств від основних факторів), розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка заходів державного регулювання діяльності особистих селянських господарств) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому:

вперше:

- розроблено схему діяльності кооперативу особистих селянських господарств, що забезпечується використанням основних виробничих фондів та ресурсів сільськогосподарського підприємства на орендній основі, створюючи надійні умови для виробництва і реалізації продукції;

- розроблено ресурсний підхід до оцінки порівняльної ефективності особистих селянських господарств, шляхом порівняння виробленої продукції з використаними на її виробництво ресурсами, з врахуванням ролі сільськогосподарських підприємств у веденні особистих селянських господарств.

удосконалено:

- методичні підходи до оцінки оптимальних розмірів особистих селянських господарств в залежності від мети діяльності із застосуванням двох економіко-математичних моделей: мінімізації витрат, яка враховує задоволення власних потреб господарств; максимізації доходу від реалізації надлишків продукції;

- поняття соціально-економічної сутності особистих селянських господарств, як господарства споживацького, тісно пов'язаного з сільськогосподарськими підприємствами, заснованого на особистій праці власника і членів його сім'ї, як вторинній зайнятості (у вільний від основної роботи час), продукція якого є предметом ринкового обороту та використовується для власного споживання.

набули подальшого розвитку:

- концептуальні засади необхідності формування особистих селянських господарств через врахування об’єктивних причин: не можливість суспільного сектора сільського господарства задовольнити потреби населення в продуктах харчування; диференціація економічного стану різноманітних категорій населення; сучасне використання простих знарядь праці і технологій виробництва.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо розвитку особистих селянських господарств у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві використані Херсонською обласною державною адміністрацією при реалізації Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Херсонської області на період до 2010 року (довідка № 4-700-5/575 від 06.10.2008 р.). Основні положення і пропозиції автора використанні у розробці регіональної програми органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування м. Нова Каховка Херсонської області (довідка № 10/3743 від 03.11.2008 р.). Результати досліджень доведено до методичних та практичних розробок, які використовувались у діяльності ДП «ДАФ ім. Солодухіна» (довідка № 78 від 15.05.2008 р.). Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Таврійського державного агротехнологічного університету при викладанні таких дисциплін: «Аналіз господарської діяльності», «Економіка аграрних підприємств», «Організація виробництва» (довідка № 01.1671 від 29.09.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: «Научное пространство Европы – 2007» (м. Дніпропетровськ, 2007), «Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України» (м. Харків, 2007), «Стратегии развития Украины в глобальной среде» (м. Сімферополь, 2007), «Актуальні проблеми економіки 2007» (м. Київ, 2007), «Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства» (м. Дніпропетровськ, 2008), «Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку» (м. Київ, 2008), «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, 2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом ; 4,2 обл.-вид. арк., з них 5 – у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 232 сторінках комп’ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Містить 36 таблиць, що займають 22 сторінки, і 6 рисунків, що займають 3 сторінки. Список використаних джерел включає 206 найменувань.