СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні та методичні основи ефективного використання земель сільськогосподарських підприємств» розглянуто сутність і методичні підходи до оцінки ефективності використання земель сільськогосподарських підприємств, досліджено вплив рентних відносин на ефективність землекористування.

Підвищення ефективності використання сільськогосподарських земель є однією з найважливіших проблем у всьому світі, успішне розв’язання якої значною мірою залежить від реалізації потенціальних можливостей господарств щодо збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Функціонування аграрного сектора економіки і його виробничого сегмента в ринкових умовах господарювання потребує дійових механізмів економічного регулювання. Для України ця проблема актуальна через неузгодженість впливу ринкових і державних інститутів на соціально-господарську систему.

Поняття «ефективність» у теоретико-методологічному аспекті стало загальнонауковим, його можна трактувати як результативність певної дії, процесу, що вимірюється співвідношенням між здобутими результатами і здійсненими витратами. Ефективність використання земель визначається системою відносин, методів і форм управління виробництвом з урахуванням суспільно-виробничих відносин і  рівня розвитку продуктивних сил. У загальному розумінні ефективне використання земельних ресурсів – це використання земель, що забезпечує досягнення максимального ефекту за фіксованих, тобто визначених обсягів ресурсів, або ж досягнення заданого результату (ефекту) за мінімальних витрат ресурсів.

Соціально-економічна ефективність використання земель – це досягнення максимального соціального й економічного ефекту від використання земель за визначених обсягів ресурсів, що не порушує екологічної стабільності території.

Економічну ефективність землекористування визначають за показниками урожайності сільськогосподарських культур, доходу та прибутку від реалізації сільськогосподарської продукції, за обсягами виробництва продукції галузі рослинництва і тваринництва та ін. Соціальна ефективність може бути визначена за показниками кількості працівників, заробітної плати і додаткових доходів сільського населення від передачі земельних ділянок в оренду. Екологічна ефективність може бути оцінена за динамікою стану природних ресурсів, динамікою негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище, за екологічною стабільністю території.

Рентні відносини у сільському господарстві виникають у зв’язку із виробництвом і перерозподілом додаткового продукту на основі використання землі для вирівнювання умов господарювання та забезпечення відтворення виробництва, продуктивних властивостей землі, вирішення соціальних питань. В умовах ринку, коли земельна рента є частиною орендної плати, вона виступає ефективним інструментом у вирішенні економічних, соціальних та екологічних питань.

Важливим питанням підвищення соціально-економічної ефективності використання земель сільськогосподарських підприємств є встановлення механізму розподілу рентних доходів через визначення об’єктивної орендної плати за землю та земельного податку. Земельна політика має проводитись таким чином, щоб, по-перше, розмір орендної плати за землю виступав істотним чинником у забезпеченні соціального захисту орендодавців, якими є мешканці села переважно пенсійного віку. По-друге, розмір орендної плати має спонукати орендарів земельних ділянок до підвищення ефективності використання земель. По-третє, частина земельної ренти має надходити до місцевих бюджетів для фінансування заходів з розвитку соціальної інфраструктури території.

У другому розділі «Сучасний рівень і тенденції соціально-економічної ефективності використання земель сільськогосподарських підприємств» проаналізовано динаміку земельного фонду, економічну ефективність використання земель та її соціальних аспектів у сільськогосподарських підприємствах.

Дослідження змін структури посівних площ та кількості господарств у групах за розмірами угідь сільськогосподарських підприємств України у      1999 р. та 2011 р. показали, що кількість аграрних підприємств в Україні за період реформування скоротилася з 12197 до 8727. Крім скорочення кількості підприємств, змінився їх розподіл у групах залежно від розмірів сільськогосподарських угідь. Значна кількість підприємств входила до груп, площа сільськогосподарських угідь у яких перевищувала 2,0 тис. га. Але якщо у 1999 р. кількість таких підприємств становила 6253 (51,3 % від загальної кількості підприємств), то у 2011 р. - лише 2773 (32,7 %). Крім зменшення кількості сільськогосподарських підприємств, спостерігається збільшення диференціації їх розмірів та зміна тенденцій у структурі посівних площ між великими, середніми та дрібними підприємствами.

Аналіз показників ефективності використання земель сільськогосподарських підприємств України за 2007–2011 рр. виявив найбільший темп зростання за вартісними показниками (табл.1). У 2011 р. було отримано товарної продукції з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь на 272,8 тис. грн більше, ніж у 2007 р. Більш ніж у 3,5 раза за цей період зросла величина отриманого прибутку від реалізації сільськогосподарської продукції з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. Позитивна тенденція помічена щодо обсягу виробництва зерна з розрахунку на 100 га ріллі. У 2011 р. спостерігається збільшення виробництва зернових і зернобобових на 1037,7 ц проти 2007 р.