СТАН ЛІПІДНОГО ОБМІНУ У ХВОРИХ НА ПСОРІАЗ І КОРЕКЦІЯ ВСТАНОВЛЕНИХ ПОРУШЕНЬ

Короткий зміст

Матеріал і методи дослідження. Було проведенe комплексне клініко-лабораторне обстеження 111 хворих на псоріаз. Групу контролю склали 15 здорових осіб. Жирнокислотний склад ліпідів поту, змивів з поверхні ПБ, ліпідів, ЛПВЩ і ЛПНЩ сироватки крові досліджували у 66 пацієнтів за допомогою методу газохроматографічного аналізу.

Статистичне опрацювання отриманих результатів проводили за стандартними методиками варіаційної статистики за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Exсel 2000.

Результати роботи та їх обговорення. Проведене дослідження присвячене вивченню особливостей клінічного перебігу псоріазу, спрямованості та глибини порушень жирнокислотного складу ліпідів біооб’єктів, отриманих як не-, так й інвазивним шляхом з наступними розробкою, впровадженням та оцінкою ефективності комплексу лікувальних факторів озера Кунігунда.

Під нашим спостереженням знаходилось 111 хворих на псоріаз (65 чоловіків і 46 жінок) у віці від 18 до 72 років. Тривалість захворювання коливалась від 3 міс. до 29 років. Серед причин, ініціюючих виникнення псоріазу, фігурували: нервово-психічні фатори – 32 (28,8 %) пацієнтів, декілька чинників – 11 (10,0 %), бактеріальні та вірусні інфекції – 10 (9,0 %), фізичні фактори – 9 (8,1 %), отруєння та інтоксикації – 5 (4,5 %), вживання лікарських засобів і харчових продуктів – 4 (3,6 %), фізичне перевантаження – 3 (2,7 %), травми та оперативне втручанн – 2 (1,8 %) хворих. Однак, слід зауважити, що вельми широкий прошарок пацієнтів – 35 (31,5 %) – не змогли окреслити вірогідну причину розвитку дерматозу.

Супутня патологія діагностована у 86 (77,5 %) хворих. Морбідний стан периферічного кровообігу (варікозне розширення вен нижніх кінцівок, тромбофлебіт, облітеруючий ендартеріїт) встановлений у 31 (27,9 %) осіб, захворювання шлунково-кишкового тракту (гепатохолецистит, панкреатит, гастродуоденіт, виразкова хвороба шлунку та 12-ти палої кишки) – у 24 (21,6 %), серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, стенокардія спокою та напруги, артеріальна гіпертензія) – у 18 (16,2 %), нервової системи (вегето-судинна дистонія, астено-невротичний синдром, парези) – у 12 (10,8 %), органів дихання (бронхіт, ларингит, хронічна пневмонія) – у 7 (6,3 %), ендокринної системи (цукровий діабет, тиреотоксикоз) – у 4 (3,6 %), нирок і сечовивідних шляхів (пієлонефрит, цистит) – у 3 (2,7 %) пацієнтів. Гінекологічні захворювання (постоваріоектомічний синдром, фіброміома матки, полікістоз яєчників діагностовані у 7 (15,2 %) жінок. Слід зазначити, що у 18 (16,2 %) хворих, які спостерігалися була наявна комбінована патологія.

Прогресуюча стадія псоріазу діагностована у 72 (64,9 %), стаціонарна – у 39 (35,1 %) пацієнтів.

Рецидиви дерматозу найчастіше виникали в осінньо-зимовий період часу – 67 (60,4 %) хворих. У 25 (22,5 %) осіб загострення псоріазу не зазнавали сезонного впливу, а у 6 (5,4 %) пацієнтів погіршення перебігу захворювання спостерігалось в весняно-літній період року. Однак, слід звернути увагу, що 13 (11,7 %) хворих знаходились під наглядом в дебюті розвитку дерматозу.

Обмежена форма псоріазу діагностована у 7 (6,3 %), а поширена – у 104 (93, 7 %) пацієнтів. Еритродермічні явища відмічались у 5 (4,5 %), а специфічна артропатія – у 18 (16,2 %) хворих. У 3 (2,7 %) осіб веріфікована ексудативна, у 2 (1,8 %) – себорейна форми захворювання.

PASI у хворих коливався від 13 до 48 балів.

Отже, у пацієнтів, що спостерігались, презентовані різні клінічні форми, типи та стадії псоріазу. Вибрана для дослідження група хворих відповідає загальноприйнятим вимогам, поставленим меті та задачам. Розподіл пацієнтів за статтю, віком, клінічному перебігу дерматозу відповідає популяційним особливостям псоріазу.

Визначення жирнокислотного складу ліпідів поту, змивів з поверхні ПБ, ліпідів, ЛПВЩ і ЛПНЩ сироватки крові проведено у 66 хворих, котрі були розподілені на 2 групи. Першу сформували 44 пацієнта з розповсюдженим, неускладненим перебігом псоріазу, другу – 22 хворих з наявністю артропатії та еритродермії. Групу контролю утворили 15 здорових осіб, співставлених за статтю та віком.

Встановлено, що у хворих на псоріаз спостерігається дисбаланс жирнокислотного складу ліпідів поту, котрий носить частково різновекторну спрямованість, яка залежить від клінічного перебігу захворювання. Зокрема, у пацієнтів з неускладненими формами дерматозу, на відміну від осіб з наявністю еритродермії та артропатії, відбувається зростання вмісту С_16:0 – до 54,1±1,3 % (у здорових осіб – 49,5±1,9 %; р<0,05) і пригнічення рівня С_18:2 – до 7,8±0,9 % (у здорових осіб – 12,2±0,5 %; р<0,05). У хворих 2 групи показники сягали, відповідно 42,2±0,9 % (р<0,05) і 15,9±0,9 % (р<0,05). Інші прояви жирнокислотного дисбалансу не залежали від клінічного перебігу захворювання та мали конкордантний характер.

Порушення співвідношення ЖК ліпідів у змивах з поверхні ПБ мали загальний вектор (як у хворих першої, так і другої груп).

Отримані результати ілюструють активацію енергозабезпечення кератинізації та підвищення в’язкості клітинних мембран у пацієнтів з неускладненими формами дерматозу. Розвиток еритродермії та артропатії спричиняє виснаження резервних можливостей організму та посилене утворення ейкозаноїдів.

Враховуючи селективну різновекторність виникаючих порушень жирнокислотного складу ліпідів поту та змивів з поверхні ПБ нами проведений аналіз взаємозв’язку означеного метаболічного дисбалансу в цих біооб’єктах, отриманих неінвазивним шляхом. Найбільш тісна асоціація ідентифікована між вмістом С_16:0 і С_18:0. Звертає на себе увагу її незалежність від клінічного перебігу захворювання. Зокрема, у пацієнтів з поширеним, неускладненим псоріазом r = +0,93 і +0,91, відповідно, а при наявності еритродермії та артропатії – r = -0,78 і +0,72. Кореляція вмісту інших ЖК коливається від r = +0,15 (r С_18:3 у хворих другої групи) до r = +0,67 (r С_18:1 у осіб з неускладненими формами дерматозу). Ці дані дозволили ідентифікувати рівні С_16:0 і С_18:0 у якості індикаторних показників порушень жирнокислотного спектру ліпідів у біооб’єктах, отриманих неінвазивним шляхом, при псоріазі.

Зміни співвідношення ЖК ліпідів сироватки крові носять односпрямований характер як при неускладненому перебігу захворювання, так і при розвитку еритродермії та артропатії. Зростання питомої ваги НЖК, відповідно, до 53,5±1,9 % (у здорових осіб – 45,4±3,3 %; р <0,05) і 52,5±2,8 % (р<0,05) за рахунок збільшення рівня С_16:0, відповідно, до 44,0±1,3 % (у здорових осіб – 32,7±2,5 %; р<0,05) і 43,6±2,1 % (р<0,05) засвідчує деструкцію лецитинового компонента фосфоліпідів. Пригнічення вмісту С_18:0 до 9,5±0,6 % (у здорових осіб – 12,7±0,8 %; р<0,05) – при неускладнених формах дерматозу та 8,9±0,7 % (р<0,05) – при наявності еритродермії та артропатії показує розвиток енергетичного дефіциту клітин і порушення мембранної провідності. Падіння питомої ваги ПНЖК – до 26,9±1,5 % (у здорових осіб – 36,8±2,2 %; р<0,05) – при необтяжливому перебігу псоріазу і 28,8±1,4 % (р<0,05) – при наявності ускладнень, завдяки зменшеному вмісту С_18:2 (відповідно, 25,8±1,3 %, у здорових осіб – 32,9±1,8 %; р<0,05 і 27,4±1,1 %; р<0,05) і С_20:4 (відповідно, 1,1±0,2 %, у здорових осіб – 3,9±0,4 %; р<0,05 і 1,4±0,3 %; р<0,05) ілюструє функціональну недостатність ліпідоасоційованих ферментних систем.

Визначення жирнокислотного складу ЛПВЩ і ЛПНЩ сироватки крові також засвідчило відсутність вірогідної залежності показників від клінічного перебігу захворювання.

З метою корекції встановлених порушень у об’єктах, отриманих як не-, так й інвазивним шляхом, нам здалося доцільним застосування лікувальних факторів озера Кунігунда. Для уточнення ступеня їх ефективності був проведений порівняльний аналіз адекватності використання традиційних засобів терапії (гіпереритемне зональне УФО, вітаміни В₁, В₆ і В₁₂, біостимулятори – екстракт алое, плазмол, скловидне тіло, місцево, в залежності від стадії псоріазу – 2-5 % саліцилова мазь). Тривалість їх призначення склала 3 тижні.

Означені засоби застосовувались у 25 пацієнтів, котрі утворили групу порівняння (15 з них страждали на неускладнений розповсюджений псоріаз, 10 – на еритродермічну та артропатичну форми захворювання). Встановлено, що у цих хворих відсутня навіть тенденція до корекції жирнокислотного складу ліпідів поту, а вміст С_18:3 у осіб з наявністю  ускладнених явищ ще більше зростав, сягаючи 3,0±0,3 % (до лікування – 1,7±0,2 %; р<0,05; у здорових осіб – 0,8±0,1 %; р<0,05). Питома вага окремих груп ЖК у цьому біооб’єкті вірогідно не змінювалась, що дозволило констатувати відсутність адекватного впливу традиційної терапії на ліпідний метаболізм, незалежно від клінічного перебігу дерматозу.

Схожі дані отримані при дослідженні змивів з поверхні ПБ. Лише, у хворих з неускладненими формами захворювання веріфікувалась С_14:0 – 0,9±0,2 % (до початку терапії ця сполука не ідентифікувалась).

Отже, традиційні лікувальні засоби не володіють корегуючим впливом на порушений жирнокислотний спектр ліпідів у біооб’єктах, отриманих неінвазивним шляхом (піт, змиви з поверхні ПБ). Поза сферою їх активності залишаються й індикаторні показники (С_16:0, С_18:0).

Означена тенденція акцентувалась також при визначенні жирнокислотного спектру ліпідів, ЛПВЩ і ЛПНЩ сироватки крові.

Таким чином, отримані дані свідчать про відсутність модулюючого впливу традиційної терапії на ліпідний спектр біооб’єктів, отриманих як не-, так й інвазивним шляхом при псоріазі. Аналіз клінічної ефективності цих засобів дозволив встановити значне покращення у 3 осіб, покращення – у 15, без змін – у 4 і погіршення – у 3 хворих. Рецидиви захворювання на протязі 12 міс. після закінчення лікування констатовані у 23 пацієнтів. Звертає на себе увагу відсутність тривалої клінічної ремісії в усіх хворих групи порівняння.

Такі незадовільні результати використання традиційних засобів терапії спонуками нас до застосування лікувальних факторів озера Кунігунда. Вони призначались 59 пацієнтам, котрі утворили основну групу (47 з них страждали на неускладнені поширені форми псоріазу, 12 – на еритродермію та артропатію). Визначення ліпідного складу після терапії проводилось, відповідно, у 28 і 11 хворих.

Лікувальний курс тривав від 21 до 28 днів і застосувався у 3 фіксованих (в залежності від клінічного перебігу дерматозу) режимах інтенсивності: оберігаючому, оберігаюче-тренуючому та тренуючому. Перший призначався, при наявності прогресуючої стадії, пацієнтам з ускладненими формами захворювання, другий – хворим з прогредієнтним, але неускладненим перебігом псоріазу та особам з еритродермією та артропатією у стаціонарній стадії. Тренуючий режим рекомендувався пацієнтам з стаціонарними, неускладненими формами захворювання.

До комплексу лікувальних факторів входили: сольові аерозолі, ропні ванни, грязеві аплікації, гіпереритемне УФО, лікувальне харчування та санація супутньої патології.

Складався терапевтичний курс з 3 періодів, тривалість яких коливалась в залежності від клінічного перебігу дерматозу: адаптації (3-5 днів), максимального навантаження (15-18 днів), реадаптації (3-5 днів). Така регламентація проведення процедур, на нашу думку, відповідає загальним вимогам і рекомендаціям стосовно санаторно-курортного лікування хворих на псоріаз.

Проведене після терапії дослідження жирнокислотного складу ліпідів поту засвідчило достовірну корекцію рівнів С_16:0, С_18:0, С_18:1, С_18:2 і С_20:4, котрі сягали фізіологічних значень (р>0,05). Лише, вміст С_18:3 при неускладненому перебігу дерматозу залишався у межах коливань показника до призначеного лікування – 1,8±0,3 % (до терапії – 1,7±0,2 %% р>0,05). У хворих з еритродермією та артропатією спостерігалась вірогідна корекція рівня цієї ЖК – до 2,3±0,4 % (до лікування – 5,6±0,5 %; р<0,05), котрий, однак не входив у діапазон фізіологічних коливань (у здорових осіб – 0,8±0,1 %; р<0,05).

Питома вага НЖК, НеЖК, ПНЖК при неускладненому перебігу псоріазу входила у межі контрольних значень. Розвиток еритродермії та артропатії уповільнював модуляцію вмісту ПНЖК, який, незважаючи на вірогідну тенденцію до зменшення – 16,2±0,9 % (до лікування – 26,7±2,1 %; р<0,05), залишався осторонь амплітуди фізіологічних коливань (у здорових осіб – 14,3±0,8 %; р<0,05). Однак, питома вага НЖК і НеЖК й при наявності ускладнених форм дерматозу реєструвалась на рівні значень у здорових осіб.

У змивах з поверхні ПБ вміст С_15:0, С_16:0, С_18:0, С_18:1, С_18:3, С_20:4, С_22:6, при неускладненому перебігу захворювання, вірогідно не відрізнявся від даних дослідження осіб контрольної групи (р>0,05). Наявність еритродермії та артропатії затримувало корекцію рівнів С_20:4 і С_22:6, котрі не сягали амплітуди фізіологічних коливань, відповідно, 4,3±0,7 % і 21,0±1,8 % (у здорових осіб, відповідно 2,3±0,5 %; р<0,05 і 25,4±1,4 % р<0,05). Ця тенденція фіксувалась, незалежно від клінічного перебігу псоріазу, при визначенні вмісту С_18:2. При неускладнених поширених формах захворювання показник сягав 7,3±0,9 % (до лікування – 12,0±0,6 %), еритродермії та артропатії – 7,7±0,9 % (до терапії – 10,2±1,3 %), тобто, незважаючи на вірогідну тенденцію до зменшення (р<0,05), він залишався поза межами значень у здорових осіб – 5,0±0,4 % (р<0,05). Привертає увагу також верифікація, незалежно від клінічних проявів псоріазу, С_14:0, котра до початку лікування не ідентифікувалась. Вміст цієї ЖК складав при неускладнених формах захворювання 3,7±0,4 %, наявності еритродермії та артропатії – 3,2±0,4 %.

Питома вага НЖК, НеЖК і ПНЖК сягала фізіологічних коливань (р<0,05), незалежно від клінічних проявів дерматозу.

Отже, лікувальні фактори озера Кунігунда володіють суттєвим модулюючим впливом на жирнокислотний склад ліпідів поту та змивів з поверхні ПБ. Зокрема, фізіологічних значень сягають індикаторні показники обох біооб’єктів: С_16:0 і С_18:0. Поза амплітудою коливань показників у здорових осіб, незважаючи на вірогідну тенденцію до корекції, залишаються лише рівні С_18:3 і ПНЖК (у хворих на ускладнені форми захворювання) поту, С_14:0, С_18:2 і С_{20: 4} С_22:6 (у пацієнтів з еритродермією та артропатією) змивів з поверхні ПБ.

Акцентований модулюючий вплив лікувальних факторів озера Кунігунда спостерігався й на жирнокислотний спектр ліпідів сироватки крові. Так, рівні С_16:0, С_18:0, С_18:2, С_20:4 входили, а С_18:1 залишався в межах фізіологічних значень (р>0,05). Питома вага НЖК, НеЖК, ПНЖК також сягала діапазону коливань показників у здорових осіб (р>0,05). Привертає увагу спорідненість напрямків корекції при різних клінічних формах дерматозу.

Визначення жирнокислотного складу ЛПВЩ сироватки крові  дозволило констатувати, що у пацієнтів основної групи, як при ускладненому перебігу псоріазу, так і необтяжливому, рівні С_16:0, С_18:0 і С_18:1 сягають контрольних значень. Вміст С_18:2 і С_20:4 у хворих без ускладнених явищ вірогідно відрізняється від аналогічних показників до лікування, але не входить у межі фізіологічних коливань і становить, відповідно, 20,5±0,7 % (до терапії – 17,8±0,5 %; р<0,05; у здорових осіб – 25,1±1,5 %; р<0,05) і 7,3±0,6 % (до лікування 14,4±0,8 % ; р<0,05; у здорових осіб – 4,1±0,2 %; р<0,05). Наявність еритродермії та артропатії гальмувала корекцію рівнів означених ЖК. Зокрема, вміст С_18:2 залишався у діапазоні значень до початку терапії – 18,6±0,9 % (до лікування – 18,1±0,7 %; р>0,05), а С_20:4, незважаючи на вірогідно окреслену тенденцію до зменшення, все-таки не входив до амплітуди коливань контрольних даних – 11,6±0,8 % (до лікування – 15,3±1,1 %; р<0,05; у здорових осіб – 4,1±0,2 %; р<0,05). Рівень С_22:6, незалежно від клінічного перебігу захворювання не ідентифікувався. Питома вага НЖК, НеЖК, ПНЖК сягала діапазону фізіологічних значень як при наявності ускладнених форм дерматозу, так і за умови їх відсутності.

Жирнокислотний склад ЛПНЩ сироватки крові хворих основної групи також піддавався суттєвому модулюючому впливу лікувальних факторів озера Кунігунда. Рівні ЖК сягали меж значень у здорових осіб, за винятком вмісту С_18:1, при ускладненому перебігу дерматозу, який, незважаючи на вагоме зростання, залишався поза амплітудою фізіологічних коливань – 13,1±1,2 % (до лікування – 8,3±1,6 %; р<0,05; у здорових осіб – 16,9±2,0 %; р<0,05). Питома вага НЖК, НеЖК, ПНЖК сягала, або не залишала меж контрольних значень (р>0,05), незалежно від клінічного перебігу захворювання.

Аналіз клінічної ефективності запропонованого комплексу лікувальних факторів озера Кунігунда дозволив констатувати досягнення клінічної ремісії у 26 хворих, значне покращення – у 18 і покращення – у 15 осіб. Випадків відсутності позитивних динамічних змін і погіршення стану пацієнтів не було зафіксовано. Однак, при спостереженні за хворими протягом 12 міс. після закінчення лікування, у 13 з них були констатовані рецидиви дерматозу та їх виразність була значно меншою, ніж у пацієнтів групи порівняння.

Таким чином, застосування лікувальних факторів озера Кунігунда у хворих на псоріаз дозволяє досягти лімітування патологічного процесу за рахунок клініко-патогенетичної корекції.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі – підвищення ефективності лікування хворих на псоріаз з урахуванням порушень жирнокислотного складу ліпідів різних біооб’єктів шляхом розробки та застосування копмлексу лікувальних факторів озера Кунігунда.

1. Встановлено, що у хворих на псоріаз дисбаланс жирнокислотного складу ліпідів поту носить частково різновекторний характер. Зокрема, у пацієнтів з неускладненим перебігом захворювання спостерігається зростання вмісту С_16:0 – до 54,1±1,3 % (у здорових осіб – 49,5±1,9 %; р<0,05) і падіння рівню С_18:2 – до 7,8±0,9 % (у здорових осіб – 12,2±0,5 %; р<0,05), а у осіб з наявністю еритродермії та артропатії реєструється зворотній напрямок змін, відповідно, 42,2±0,9 % (р<0,05) і 15,9±0,9 % (р<0,05). Інші прояви жирнокислотного дисбалансу не залежать від клінічного перебігу дерматозу та носять конкордантний характер.

2. Доведено, що порушення співвідношення ЖК ліпідів у змивах з поверхні ПБ мають односпрямований характер (як при наявності, так і відсутності ускладнених форм).

3. Констатовано, що тісна асоціація між вмістом С_16:0 і С_18:0 ліпідів поту та змивів з поверхні ПБ, зокрема у хворих з неускладненим псоріазом, r = +0,93 і +0,91, а у пацієнтів з наявністю артропатії та еритродермії, відповідно, r = -0,78 і +0,72 дозволяє розглядати ці показники у якості індикаторних параметрів розладів жирнокислотного спектру ліпідів у біооб’єктах, отриманих неінвазивним шляхом.

4. Встановлено, що характер порушень жирнокислотного складу ліпідів у біооб’єктах, отриманих неінвазивним шляхом, свідчить про активацію енергозабезпечення кератинізації, виснаження резервних можливостей організму та підвищення в’язкості клітинних мембран.

5. Доведено, що порушення жирнокислотного складу ліпідів сироватки крові хворих на псоріаз носять односпрямований характер як при неускладненому перебігу дерматозу, так і при наявності еритродермії та артропатії. Зростання питомої ваги НЖК, відповідно, до 53,5±1,9 % (у здорових осіб – 45,4±3,3 %; р<0,05) і 52,5±2,8 % (р<0,05) за рахунок збільшення рівня С_16:0 відображає деструкцію лецитинового компонента фосфоліпідів, а зменшення вмісту С_18:0 ілюструє розвиток дефіциту енергетичного потенціалу клітин і порушення мембранної провідності. Пригнічення питомої ваги ПНЖК, відповідно, до 26,9±1,5 % (у здорових осіб – 36,8±2,2 %; р<0,05) і 28,8±1,4 % (р<0,05) завдяки зменшеному вмісту С_18:2 і С_20:4 характеризує функціональну недостатність ліпідоасоційованих ферментних систем. Констатована також відсутність вірогідної залежності дисбалансу жирнокислотного складу ЛПВЩ і ЛПНЩ сироватки крові хворих від клінічного перебігу псоріазу.

6. Доведено, що традиційні лікувальні засоби (вітаміни, біостимулятори, УФО) не мають корегуючого впливу на порушений стан жирнокислотного складу ліпідів поту, сироватки крові та змивів з поверхні ПБ. Лише у хворих на ускладнені форми псоріазу у змивах з поверхні ПБ веріфікується С_14:0 – 0,9±0,2 % (до лікування сполука не ідентифікувалась).

7. Доведено, що лікувальні фактори озера Кунігунда мають суттєвий модулюючий вплив на жирнокислотний склад ліпідів біооб’єктів, отриманих як не-, так й інвазивним шляхом (піт, змиви з поверхні ПБ, сироватка крові).

8. Встановлено, що застосування лікувальних факторів озера Кунігунда дозволяє лімітувати клінічні прояви псоріазу у вигляді досягнення ремісії, значного покращення та покращення стану хворих при відсутності негативних динамічних змін.