СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВ І ІНТЕРЕСІВ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ВЛАСНИКА ЖИЛОГО ПРИМІЩЕННЯ Автореферат

Актуальність теми. Стаття 47 Конституції України закріплює право кожного на житло, яке є однією з головних матеріальних умов існування людини. При цьому, порівняно з радянським періодом, роль держави в реалізації громадянами конституційного права на житло помітно трансформувалася. Ідеться вже лише про забезпечення державою можливості і створення умов для вільного задоволення самими громадянами своїх житлових потреб. Тому метою житлової реформи є створення умов для здійснення права людини на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. Однак відповідні конституційні положення, пов’язані з реалізацією права особи на житло, не знаходять дотепер належного розвитку і закріплення в житловому законодавстві України. Більшість джерел житлового законодавства, у тому числі й чинний Житловий кодекс УРСР (далі – ЖК УРСР), прийняті в період функціонування адміністративно-командної системи, відбивають інший спосіб господарювання і, звичайно, не адекватні сучасним реаліям. Очевидно, що житлове законодавство в цілому має потребу в кардинальному оновленні на базі Конституції і Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Сказане стосується також і питань реалізації права на житло такою категорією громадян, які не є власниками жилого приміщення, проте є членами сім’ї власника. Оскільки сім’я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист із боку суспільства та держави, то загальною спрямованістю всіх галузей законодавства України є визначення більш привілейованого правового статусу члена сім’ї, порівняно з іншими особами. При цьому, однак, саме коло членів сім’ї визначається законом залежно від конкретного виду відносин – воно або розширюється (як в аліментних правовідносинах), або звужується (у правовідносинах спільної власності), або ж визначається досить спірно (зокрема у житлових правовідносинах).

Саме тому нагальною потребою є визначення самого кола членів сім’ї (як нинішніх, так і колишніх) стосовно житлових правовідносин, а також дослідження їх правового статусу. У проекті Житлового кодексу України (далі – проект ЖК України) поняття сім’ї дається в широкому розумінні (ст. 37). Разом із тим, в гл. 59 ЦК України відсутнє поняття “членів сім’ї наймача”, а запроваджене поняття “осіб, які постійно проживають з наймачем” (ст.ст. 816, 817, 824, 825). Правильне визначення кола членів сім’ї власника жилого приміщення має велике практичне значення для виявлення особливостей набуття ними права на житло, а також користування ними жилою площею. Тому для житлового права України розробка конструкції “член сім’ї” набуває в сучасних умовах надзвичайну важливість.

Крім того, ефективність здійснення членами сім’ї власника жилого приміщення свого права на житло має пряму залежність від тих юридичних механізмів, які покликані гарантувати його. До таких, у першу чергу, належить можливість судового захисту прав та інтересів зазначеної категорії осіб.

У зв’язку з викладеним, уявляється актуальним проведення наукового дослідження, спрямованого на вивчення системи і механізму забезпечення житлових прав члена сім’ї власника жилого приміщення, зокрема права на їх судовий захист. Актуальність цього дослідження обумовлюється ще й тим, що протягом багатьох років затягується прийняття нового ЖК України – нормативно-правового акта, який повинен регулювати на основі конституційних положень питання, пов’язані із забезпеченням права громадян на житло. Наслідком відсутності такого акта є те, що в юридичній науці сформувалися різні точки зору і концепції правового регулювання житлових відносин, які реалізуються в нормотворчій практиці, причому дуже непослідовно. Процес кодифікації законодавства, який проходить в Україні, потребує наукового обґрунтування концептуальних засад здійснення житлової політики в Україні. При цьому залишається невирішеною низка питань щодо поняття житла, житлових відносин, їх сутності і місця в системі правовідносин, співвідношення житлового законодавства з цивільним тощо. Така невизначеність впливає на статус учасників житлових правовідносин, зокрема членів сім’ї власника жилого приміщення. Одночасно слід звернути увагу на недостатнє висвітлення окресленої проблематики в сучасній українській правничій літературі, що також вплинуло на вибір теми і напрямків дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямків досліджень Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ “Роль та місце органів внутрішніх справ у розбудові правової демократичної держави”. Тема дисертації затверджена вченою радою Одеського юридичного інституту НУВС 29 червня 2004 р. (протокол № 10) і безпосередньо пов’язана з планом науково-дослідної роботи кафедри цивільного і трудового права на 2003-2008 роки за темою “Актуальні проблеми цивільно-правового захисту майнових та особистих немайнових прав”.