ТЕРМІНОЛОГІЯ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ: СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ТА ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ Автореферат

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, визначаються її актуальність, наукова новизна, рівень теоретичного вивчення проблеми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, емпірична база, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, апробація дисертаційного дослідження, публікації та структура дисертації.

Розділ 1 «Експертно-криміналістична термінологія як напрям дослідження мови криміналістики» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Історичні особливості формування системи термінів криміналістичних експертиз» аналізуються особливості формування термінологічного апарату криміналістичних експертиз, порівнюються значення термінів, наводяться приклади контекстуального аналізу писемних джерел права. Матеріалом для дослідження стали історичні пам’ятки законотворчості, праці з практичного правознавства, юридичні словники та енциклопедії.

Формування понятійного апарату криміналістичних експертиз безпосередньо пов’язане із історичними особливостями наукових і практичних аспектів розвитку правоохоронної діяльності в сфері розслідування злочинів. Важливим чинником, який вплинув на формування термінологічної системи криміналістичних експертиз, є первинна номінація термінів як у межах криміналістичної науки, так і в інших галузях знань, що використовуються у практиці проведення експертно-криміналістичних досліджень.

В роботі автором висвітлено історичні періоди формування термінологічного апарату криміналістичних експертиз, а саме: 1) давньоруський період; 2) період середньовіччя; 3) період реформ у сфері розслідування злочинів; 4) період розвитку поліцейського права; 5) розвиток науки криміналістики в імперський період; 6) період розвитку термінологічного апарату в умовах домінуючої експансії російської мови; 7) розвиток термінологічної системи криміналістичних експертиз у період незалежності України.

За текстом підрозділу 1.2 «Експертно-криміналістична термінологія у мові права» автор розглядає варіанти визначень поняття «термінологія криміналістичних експертиз» у системі загальної теорії криміналістики, об’єкти термінологічної системи експертно-криміналістичних досліджень (поняття, визначення, термін, знак), аналізує головні ознаки терміна у системі криміналістичних експертиз.

Проаналізовано особливості формування експертно-криміналістичної термінології в мові права. Дисертант визначає основні способи творення експертно-криміналістичних термінів: 1) зміна значення слова української мови; 2) утворення нових слів шляхом словотворення з коренів та інших морфологічних елементів української мови; 3) запозичення з інших мов.

Аналіз літературних джерел надав можливість окреслити загальні вимоги, що ставляться до експертно-криміналістичного терміна: 1) однозначність; 2) загальновизначеність; 3) точність; 4) стійкість; 5) простота; 6) стилістична нейтральність. Наслідком недотримання визначених вимог до термінології є неможливість чіткого і правильного тлумачення та застосування юридичного тексту з використанням експертно-криміналістичної термінології.

Автор зазначає, що лексичний склад експертно-криміналістичної термінології переживає сьогодні період активного розвитку й перегляду у розрізі сучасної мовознавчої науки. Історичні та політичні події в Україні також сприяють змінам у мові, появі нових термінів, в тому числі, стихійно народжених термінів. Процес динаміки, змін у термінологічній системі криміналістики проявляється, зокрема в окремій її частині – термінології криміналістичних експертиз, що пов’язано із експертною діяльністю й активним застосуванням спеціальних знань у розслідуванні злочинів.

У підрозділі 1.3 «Сучасні проблеми функціонування мови криміналістичних експертиз» автор вказує на необхідність поглибленого вивчення термінологічного апарату криміналістичних експертиз, що підтверджується результатами анкетного опитування, за якими, наприклад: у 49,8 % слідчих, 41,3 % експертів-криміналістів інтерпретація експертно-криміналістичних термінів українською мовою викликає труднощі; формулювання термінів і визначень експертно-криміналістичних понять викликають питання у 52,6 % слідчих та 55,2 % експертів-криміналістів і 58,5 % слідчих та 26,3 % експертів-криміналістів, відповідно, вважають, що у формулюваннях експертно-криміналістичних термінів та їх визначеннях вбачаються помилки: змістовного характеру – 50,9 %, лінгвістичного характеру – 33,3 %.

Аналіз наукових джерел з криміналістики, судової експертизи та результати анкетного опитування уможливив визначити проблемні особливості функціонування термінологічного апарату криміналістичних експертиз, якими є: багатозначність термінів; подвійна варіантність у використанні термінів; порушення логічної послідовності у формулюваннях дефініцій; неправильне калькування (транслітерація) російських відповідників.

Проведений аналіз висновків експертів із вживання термінів та термінотворення під час проведення експертно-криміналістичних досліджень уможливив запропонувати наступні вимоги щодо творення експертно-криміналістичних термінів. Так, експертно-криміналістичний термін повинен: 1) позначати окремий об’єкт; 2) мати суттєві ознаки, що відділяють одне явище від іншого; 3) мати семантичну об’ємність, експертну змістовність; 4) уможливлювати скорочення за першими літерами слів (якщо складається з кількох слів) для більш легкого сприйняття.

Розділ 2 «Структурно-класифікаційні ознаки експертно-криміналістичної термінології» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Семантико-значеннєві зв’язки термінів криміналістичних експертиз» визначається, що однією з відмінностей криміналістичної експертизи від інших частин криміналістики є своєрідність її понятійного апарату, що обумовлено насиченістю термінами інших наук.

Автор розкриває співвідношення між поняттям, змістом та обсягом експертно-криміналістичного терміна. Категорії «поняття» і «термін» – нерозривно пов’язані, проте не є тотожними. Поняття – це відображення об’єктивної дійсності в її суттєвих ознаках, думка, яка відображає сутність експертного явища. Термін уособлює експертно-криміналістичне поняття у відповідній знаковій формі, є його носієм, зовнішнім символом.

Експертно-криміналістичне поняття, безсумнівно, тісно пов’язане з експертно-криміналістичним терміном: з початку поняття закріплюється в терміні, який його позначає і унеможливлює оперування цим поняттям, а в подальшому закріплення його значення. Тому виникає необхідність подальшої систематизації і стандартизації цілісної системи понять і термінів криміналістичних експертиз, а також окремих їх видів.

У підрозділі 2.2 «Структура термінологічного апарату криміналістичних експертиз» автор досліджує структуру експертно-криміналістичної терміносистеми та, у відповідності до сфери обігу та об’єкту використання, виділяє групи термінів, які використовуються у термінологічному апараті експертно-криміналістичних досліджень.

Перша група – загальнонаукові терміни, за допомогою яких досягається стилістичне оформлення відповідних процесуальних документів, наприклад, об’єкт, ознака, властивість, дослідження.

Друга група – загальні юридичні терміни, що визначають термінологічні орієнтири, які беруть за основу працівники правоохоронних органів при складанні процесуальних документів (кримінальна справа, кримінальне право, криміналістика, судова експертиза).

Третю групу складає криміналістична термінологія: загальної теорії криміналістики (методи криміналістики, криміналістична ідентифікація, криміналістична діагностика, експеримент, мова криміналістики); криміналістичної техніки (засоби фіксації, криміналістична фотографія, панорамна фотозйомка, мікроскоп).

Четверту групу складає система експертно-криміналістичних одиниць – галузева термінологія, яка використовується в експертних дослідженнях; за архітектонікою – прості або односкладові, складні (словосполучення), багатоскладові.

П’ята група – термінологічний апарат окремих видів криміналістичних досліджень (дактилоскопічні, трасологічні, почеркознавчі).

У підрозділі 2.3 «Класифікація експертно-криміналістичної термінології» зазначається, що в загальній системі судово-експертної термінології виділяються такі термінологічні системи: криміналістична (серед них термінологія криміналістичних експертиз), фінансово-економічна, товарознавча, інженерно-технічна та інженерно-технологічна, медично-фармацевтична, біологічна, досліджень харчових продуктів, мистецтвознавчих досліджень та експертиз інтелектуальної власності, які, в свою чергу, поділяються на відповідні підсистеми.

Автор розглядає лексичний склад експертно-криміналістичної термінології та зазначає інтеграційну сутність термінологічного апарату криміналістичних експертиз. Експертно-криміналістична термінологія має власні характерні властивості, що дозволяє класифікувати її на: загальнонаукову, термінологію окремих галузей наук, загально-юридичну, криміналістичну, загально-експертну, термінологію окремих видів криміналістичних експертиз, розмовну експертну.

Розділ 3 «Напрями використання термінології криміналістичних експертиз під час розслідування злочинів» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Експертно-криміналістична термінологія у практиці укладання процесуальних документів на стадії досудового слідства» автор досліджує питання про грамотність та культуру оформлення процесуальних документів.

Зважаючи на важливість процесуального документування і тісний зв’язок з практикою, автор визначає сучасний стан мовного оформлення процесуальних документів, досліджує рівень розуміння практичними працівниками застосування експертно-криміналістичної термінології під час формування постанов про призначення експертизи, а також їх правильної оцінки на основі вивчення експертної практики та анкетування слідчих і експертів.

За результатами опитування 68,1 % експертів-криміналістів та 43,2 % слідчих зазначали присутність на практиці випадків повернення постанови про призначення експертизи до ініціатора дослідження з причин неправильного формулювання поставлених питань; 51,2 % експертів-криміналістів та 40,8 % слідчих вказали на присутність неправильного застосування термінології криміналістичних експертиз; 82,5 % експертів-криміналістів та 36,2 % слідчих вважають, що у визначеннях експертно-криміналістичних термінів є неточності: невідповідність терміна практичній суті поняття (44,8 % експертів, 21 % слідчих), лінгвістичного характеру (38,4 % експертів, 24,3 % слідчих). Найпоширенішою причиною неправильного використання термінів у процесуальних документах є низький рівень знань загальної криміналістичної термінології (та експертно-криміналістичної зокрема) співробітниками правоохоронних органів, на що вказують як слідчі – 62,6 %, так і експерти-криміналісти – 53,5 %.

Проблемним є використання окремої експертно-криміналістичної термінології: техніко-криміналістичних досліджень документів – 30,4 %, почеркознавчих досліджень – 18 %, балістичних досліджень – 16,5 %, трасологічних досліджень – 13,9 %, досліджень холодної зброї – 11,4 %, дактилоскопічних досліджень – 8,9 %. На підставі наведеного, автором запропоновані та впроваджені пропозиції щодо використання експертно-криміналістичної термінології під час проведення окремих слідчих дій.

У підрозділі 3.2 «Напрями розвитку термінологічного апарату, криміналістичних експертиз» автор приходить до висновку, що попередньо сформульовані та науково-обґрунтовані положення про напрями розвитку мови криміналістики потребують розширеного наукового тлумачення у межах експертно-криміналістичної термінології.

Аналіз спеціальної літератури та результатів опитування уможливив виділити сучасні напрями розвитку термінологічної системи криміналістичних досліджень: 1) розширення кола використовуваних понять і визначень за рахунок знань інших наук; 2) активне використання запозиченої (іншомовної) лексики; 3) використання загальновживаних слів у дослідженнях, наприклад, при описанні ознак зовнішності людини часто трапляються властиві розмовній лексиці слова; 4) вживання технічної термінології (назви приладів, інструментів, матеріалів, технічних засобів тощо) у дослідницьких частинах експертних висновків; 5) використання термінів та їх визначень, які в точних науках встановлювалися ДСТУ; 6) вплив розвитку загальної теорії судової експертизи, а також практичної експертно-криміналістичної діяльності; 7) виникнення нових термінів або неологізація (утворення нових термінів у термінології криміналістичних досліджень); 8) зміна існуючих визначень; 9) уніфікація термінології криміналістичних експертиз; 10) розробка знакових систем; 11) скорочення складених термінів і широке використання абревіатур.

У підрозділі 3.3 «Сучасні тенденції кодифікації термінологічного апарату криміналістичних експертиз» автор вказує на існуючі проблеми систематизації термінологічного апарату криміналістичних експертиз. У відповідності до проведеного анкетування, 68,1 % експертів-криміналістів та 48,3 % слідчих органів внутрішніх справ висловили думку про необхідність кодифікації термінологічного апарату криміналістичних експертиз.

Досліджуючи стан кодифікації експертно-криміналістичної термінології, автор проходить до висновку, що цей науковий напрям є недостатньо розвиненим. Кодифікація експертно-криміналістичної термінології попередньо була обмежена укладанням тлумачних словників криміналістичної термінології, де експертній приділялась недостатня увага. На сьогодні спостерігається активна тенденція укладання словників окремих експертних галузей, що потребує також узагальнення та систематизації. Тому автором обґрунтовується необхідність створення тлумачного словника експертно-криміналістичної термінології, метою якого має стати забезпечення фахівців кодифікованою експертно-криміналістичною термінологією та надання повного обсягу відомостей про сучасні поліфункціональні галузі знань, з орієнтацією на лексичні паралелі в російській та англійській мовах.

За відсутності настанов щодо створення тлумачних словників криміналістичного блоку наук, автором розроблені рекомендації для подальшої роботи у вказаному науковому напрямі.