УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ЧЕРЕЗ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ Статья

Актуальність теми. Людство із входженням у третє тисячоліття інтенсивно шукає шляхи реалізації інтеграційної моделі усталеного розвитку, зміст якої полягає в забезпеченні еволюційного переходу від індустріального до постіндустріального соціально орієнтованого суспільства. Не стоїть осторонь від цих процесів Україна, яка впродовж 1992 – 2006 рр. спрямувала зусилля всіх секторів економіки на перехід до системи господарювання за ринковим механізмом та на створення підвалин соціальної держави за аналогом провідних країн світу. На сьогодні Україна має ринкову інфраструктуру і ринково орієнтованих суб’єктів економічної діяльності, але не досягла позитивних змін у житті пересічного українця. Прогрес у цілому можливий за умови результативного існування основного носія соціально-економічного розвитку, роль якого виконує первинна ланка суспільного виробництва, а саме підприємство. Саме воно створює робочі місця і надає їх відповідно до професійно-освітніх здібностей тим, хто прагне до самозабезпечення добробуту через результативну працю, виконує зобов’язання перед бюджетом і різними позабюджетними фондами щодо забезпечення функціонування держави і підтримання тих, хто ще, або вже не спроможний до вирішення життєвих питань самотужки, підтримує впровадження новітньої техніки і технологій, створюючи тим самим підвалини інноваційного відтворення капіталу та робочої сили. Але подібне призначення підприємства не набуло сталого характеру. Суб’єкти управління окремими структурами підприємницької діяльності та різного роду їх поєднаннями виявилися неготовими протистояти кризовим процесам, а також адаптуватися до їх дії. Основними причинами є відсутність досвіду управління у кризових ситуаціях; відсутність науковообґрунтованих методик діагностики кризових явищ; недосконалість законодавчої бази, що регулює правові аспекти діяльності суб’єктів господарювання на різних стадіях управління та етапах кризового процесу, що не дозволяє повною мірою використовувати потенціал реорганізаційних процедур; залежність від розвитку кризових процесів у зовнішньому бізнес-середовищі, які породжують та посилюють лавиноподібні кризові явища. У зв’язку з цим виявлення та розпізнавання негативних тенденцій розвитку соціально-економічних систем набуває першочергового значення. Ефективність управління залежить від раннього розпізнавання кризи й реалізації комплексу заходів щодо її попередження. Ці завдання вирішуються в процесі економічної діагностики як складового компонента антикризового управління.

Основні концептуальні принципи економічної діагностики були викладені в наукових працях таких вітчизняних учених, як І. О. Бланк, В. А. Забродський, М. О. Кизим, Л. А. Костирко, А. Н. Марюта, Є. М. Мних, О. І. Олексик, В. П. Савчук, С. О. Смирнов, П. П. Табарчук, Л. М. Тимошенко, Г. О. Швиданенко, С. Г. Чумаченко та ін. Значний внесок у розробку зазначених проблем здійснений зарубіжними авторами, такими як В. В. Большаков, М. Бартолі, А. С. Вартанов, М. М. Глазов, О. Г. Дмитрієва, К. Жессюа, Е. М. Коротков, В. В. Ковальов, О. І. Муравйов, А. Ш. Мартине, Г. О. Олександров, О. С. Стоянова, Ж. - П. Тибо, А. Д. Шеремет, М. Шерваль та ін.

Незважаючи на достатній рівень професіоналізму вітчизняних і зарубіжних авторів, у зв’язку з необхідністю посилення соціальної компоненти розвитку останнім часом постає до вирішення досить значне коло питань.

По-перше, на сьогодні бракує досліджень, які б охоплювали питання визначення осередків кризи не на рівні окремого підприємства, а на рівні їх різного виду об’єднань в рамках регіонів. По-друге, наукове та методичне забезпечення ефективного використання економічного потенціалу територій потребує доповнення процесами керованого характеру. По-третє, особисто гостро відчувається невирішеність методичних питань виявлення та розпізнавання кризових ознак, імовірності розвитку кризових процесів соціально-економічних систем різного рівня управління.

У цілому наявність цих та інших, до кінця не вирішених і дискусійних питань щодо запровадження ефективного механізму управління розвитком конгломерату суб’єктів основної ланки господарського комплексу зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний у дисертаційній роботі напрямок досліджень відповідає тематичній спрямованості наукових розробок, які проводяться кафедрою економіки та управління підприємством Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за темою “Організаційно-економічний механізм управління розвитком підприємства” (реєстраційний номер ІЕ–56). Основні результати дисертації також виступають складовою частиною науково-дослідної роботи за держбюджетними темами: „Фінансово-економічні проблеми становлення та розвитку підприємництва в Україні” (номер державної реєстрації 0103U000550), „Фінансово-економічний механізм зростання регіональної економіки” (номер державної реєстрації 0106U000790).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування можливостей економічної діагностики управлінської діяльності на рівні вищому від окремо взятого підприємства і забезпечення її інформаційно-методичними інструментами.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- розвинути наукові погляди на економічну діагностику та обґрунтувати зміст і природу категорії „економічна діагностика управлінської діяльності”;

- дослідити існуючі теоретичні підходи щодо групування відомих видів економічної діагностики, доповнити їх і розробити універсальну класифікацію в розрізі окремих сфер, напрямів і рівнів здійснення з позицій створення досконалого механізму антикризового управління;

- критично оцінити наявний інструментарій діагностики управлінської діяльності і обґрунтувати шляхи його адаптації до моделі антикризового управління;

- провести широкомасштабний і поглиблений моніторинг стану та динаміки суб’єктів господарювання в контексті форм власності, регіонів, розмірів підприємств та видів економічної діяльності, надати їм оцінку і визначити симптоми формування осередків кризи, що піддаються ранній діагностиці;

- розробити концептуальну модель організаційно-економічного механізму економічної діагностики управлінської діяльності на рівні регіону;

- розробити концептуальну модель економічної діагностики в антикризовому управлінні;

- удосконалити наукові основи діагностики кризового стану окремо взятого підприємства в контексті системи регіонального антикризового управління, дослідити етапи, схеми та напрями проведення діагностичних досліджень;

- удосконалити процес формування інформаційного поля антикризової діагностики.

Крім основних завдань проведеного дослідження, у ході розгляду проблем вирішувалося багато другорядних завдань, особливо тих, які створювали основу емпіричних і методологічних розробок упередженої діагностики управління розвитком регіону і забезпечення соціальної та економічної динаміки суспільства.

Об'єктом дослідження є процес формування осередків кризи в соціально-економічних системах різного рівня управління і його діагностики на ранніх стадіях зародження в умовах соціалізації економіки України.

Предметом дослідження є механізм антикризового управління соціально-економічними системами на різних щаблях управлінської вертикалі через інструментарій економічної діагностики.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дослідження є концептуальні положення загальнонаукових і спеціальних засад теорії систем, теорії організації, сучасних теорій розвитку світового і національного менеджменту та державного регулювання соціально-економічних процесів, закони діалектичної логіки і матеріалістичного розуміння суспільно-історичного розвитку, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з економічних проблем соціально орієнтованого ринкового реформування, законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, рішення і нормативні документи органів виконавчої влади України, що регулюють здійснення соціальної та економічної політики на різних рівнях управління.

Вірогідність і обґрунтованість дослідження та одержаних результатів забезпечувалися використанням загальнонаукових методів логічного узагальнення світового досвіду антикризового управління, системного і економічного аналізу динаміки соціальних економічних показників на макро- і мезорівнях, методів статистичного вивчення явищ і процесів, а також методів математичної статистики, попарного зіставлення, експертних оцінок та імітаційного моделювання.

Інформаційну базу дослідження становлять Конституція України та інші закони України, офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України і матеріали регіональних фінансово-економічних і соціальних органів управління. Як джерела інформації використано теоретичні і методичні розробки українських та зарубіжних вчених щодо порушеної проблеми, результати наукових досліджень, проведених автором особисто, а також матеріали науково-практичних конференцій.

Для обробки економічної інформації, побудови таблиць і графіків використано сучасні технології Microsoft.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні і розробці організаційно-економічного механізму антикризового управління соціально-економічним розвитком через інструментарій економічної діагностики, який попереджає появу деструкцій та гарантує прогресивні взаємоузгодженні зміни як у соціальному, так і в економічному напрямах. У своїй сукупності результати виконаного дослідження репрезентують розв’язання важливого наукового і практичного завдання в галузі науки управління національним господарством.

Із отриманих автором на основі здійснених наукових досліджень результатів можна кваліфікувати як

вперше одержано:

- теоретичне обґрунтування авторської концепції сутності та природи соціально-економічної категорії „економічна діагностика управлінської діяльності” як процесу ідентифікації результатів управлінських впливів з нормативними віхами, встановленими в ході продукування управлінських рішень і фіксацією причин небажаних змін стану об’єкта управління та конструювання організаційно-регулюючих дій;

- наукові основи методики регіональної антикризової діагностики, яка створює реальні умови для визначення з високим ступенем імовірності „патологій” в розвитку суб’єктів за видами економічної діяльності, розміром підприємств та форм власності. В межах розробленої методики створені симптомокомплекси, які складаються з певного набору індикаторних показників, що формують інформаційну базу діагностики відповідно до стадії кризового процесу та рівнів діагностичного дослідження;

удосконалено:

- типологізацію видів діагностики за предметом та структурою об’єкта дослідження, а також за рівнями економіки;

- моніторинг стану та розвитку суб’єктів господарювання в контексті форм власності, регіонів країни, розмірів підприємств та видів економічної діяльності, надання їм оцінки в контексті прояву деструкцій і обґрунтування можливостей визначення симптомів формування осередків кризи за аналітичним і управлінським формуванням продуцентів, що піддаються ранній діагностиці;

- концептуальну структурно-класифікаційну модель антикризової діагностики; систематизовано причини виникнення й розвитку кризового процесу, що дозволяє здійснити організаційну перебудову традиційної схеми антикризового процесу та відійти від усталеної схеми „активного” антикризового реагування на зародження кризи і запровадити реактивне, превентивне, антиципативне антикризове управління на будь-якому етапі розвитку кризового процесу;

- методичні основи антикризової діагностики результатів функціонування господарюючих суб’єктів;

дістало подальший розвиток:

- генезис наукових ідей щодо термінів „діагностика” та „економічна діагностика”;

- науково-методологічні засади щодо принципів здійснення економічної діагностики управлінської діяльності;

- узагальнення існуючих методів антикризової діагностики соціально-економічних систем з метою розробки процедури їх комплексного застосування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в створенні основи для запровадження організаційно-економічного механізму антикризового управління функціонуванням та розвитком виробничих угруповань суб’єктів господарювання. Крім того, практичне значення дослідження полягає у формуванні методологічної бази щодо попередження деструкцій розвитку і забезпечення більшої результативності регіонів у розбудові соціальної держави.

Основні положення дисертаційного дослідження були використані:

- у науковій роботі під час виконання держбюджетної тематики кафедри економіки та управління підприємством Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара в рамках дослідження за темами “Організаційно-економічний механізм управління розвитком підприємства” (реєстраційний номер ІЕ–56) та „Фінансово-економічні проблеми становлення та розвитку підприємництва в Україні” (номер державної реєстрації 0103U000550) і „Фінансово-економічний механізм зростання регіональної економіки” (номер державної реєстрації 0106U000790) (довідка № 88-552-327 від 17.09.2008 р.);

- Головним управлінням економіки Дніпропетровської обласної державної адміністрації при розробці програм соціально-економічного розвитку регіону в процесі діагностики результатів функціонування комплексу підприємств різних форм власності та видів економічної діяльності в 2007 – 2008 рр. (довідка № 784/08-9 від 24.09.2008 р.);

- у навчальному процесі під час формування робочих програм, методичних розробок, проведення лекцій та семінарських занять із дисциплін „Економічний аналіз”, „Економічна діагностика”, „Контролінг”, „Потенціал підприємства: формування та оцінка”, „Управління потенціалом підприємства” (довідка № 88-552-328 від 17.09.2008 р.);

- Державним підприємством „Добропіллявугілля” Міністерства вугільної промисловості України під час створення ефективного механізму антикризового управління промисловими комплексами (довідка № 1/96 від 02.06.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Всі теоретичні та практичні результати, пропозиції та висновки отримані безпосередньо автором і знайшли відображення в опублікованих працях. Особисто автором сформульовано та обґрунтовано наукові положення щодо визначення економічної діагностики управлінської діяльності, як складової управлінського процесу на регіональному, галузевому рівнях та рівні суб’єктів підприємницької діяльності, методичних підходів до її здійснення, оптимізації процесу інформаційного забезпечення економічної діагностики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати, що наведені в дисертації, обговорювалися та дістали схвалення на Міжнародній науково-методичній конференції „Трансформація курсу „Економічний аналіз діяльності підприємства” (м. Київ, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених „Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), Третій Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” (м. Львів, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми інформаційного та статистичного забезпечення управління економікою” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Формування, використання та розвиток управлінського потенціалу” (м. Луганськ, 2005 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми розвитку внутрішнього ринку в умовах глобалізації” (м. Київ, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Економіка і управління в промисловості” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми управління економічними процесами промислових підприємств” (м. Харків, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки” (м. Чернівці, 2006 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (м. Алушта, 2007 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції „Економіка і менеджмент 2007: сучасні проблеми управління розвитком підприємства” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми розвитку підприємництва у ринковій економіці” (м. Жовті Води, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Новітня цивілізація: проблеми становлення і трансформації” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.). Крім того, результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри економіки та управління національним господарством Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, де отримали позитивну оцінку та були рекомендовані для використання в навчальному процесі з профільних дисциплін і прилюдного захисту на здобуття наукового ступеня.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 наукових праць (5 робіт у співавторстві) загальним обсягом 16,0 др. арк. (особисто автору належить 10,1 др. арк.), з них 9 статей – у наукових фахових виданнях загальним обсягом 5,2 др. арк. (особисто автору належить 4,1 др. арк.).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (240 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 187 сторінок друкованого тексту, у тому числі 21 таблиця, 31 рисунок (схеми, діаграми, графіки), 21 формула, перелік посилань займає 19 сторінок та 18 додатків на 54 сторінках.