У першому розділі“Теоритичні засади здійснення управління трансформаціями аграрної сфери економіки на рівні регіонів” визначено соціально-економічну сутність, складники та закономірності формування трансформацій, здійснено оцінку впливу чинників євроінтеграції та глобалізації на трансформаційні процеси в аграрній сфері економіки, обґрунтовано зміст управління та регулювання трансформацій аграрної сфери економіки в регіонах.
Останніми роками зростає увага вчених-економістів та практиків до регіонального аспекту трансформацій, що здійснюються в аграрній сфері економіки. Його врахування є характерною рисою аграрних перетворень у більшості країн. Зокрема, посилення зв'язку аграрного виробництва з розвитком периферійних сільських територій виступає важливою складовою європейської моделі аграрної діяльності, на яку орієнтуються країни Східної Європи у руслі перспектив вступу до Європейського союзу. Водночас, ці питання вивчені ще недостатньо і вимагають подальшого дослідження.
За міжнародними стандартами, з метою забезпечення стійкого економічного зростання, соціально-економічний розрив у рівнях розвитку регіонів не повинен перевищувати 20%. В Україні він є істотно більшим – від 30 до 45%. Аналіз комплексу абсолютних та відносних показників рівня життя, соціальної забезпеченості, демографічної ситуації показує, що у країні консервуються територіальні диспропорції, існує певна міжрегіональна поляризація в аграрній сфері, значні відмінності у концентрації виробництва.
Тому важливого значення набуває подолання дезінтеграційних тенденцій та зменшення диференціації у рівні розвитку аграрної сфери економіки регіонів. Адже ці процеси стримують формування єдиного продовольчого ринку, гальмують його структурне вдосконалення, суперечать ринковим принципам економічної діяльності. Статистика свідчить про велику розбіжність у кількісних та якісних показниках діяльності господарських ланок у межах регіональних агропромислових комплексів, про істотні відмінності в організаційній структурі господарств.
Донедавна в економічній теорії домінувала концепція про здатність дрібнотоварного сектора повністю забезпечити потреби населення у продовольстві. Наслідком цього стало руйнування великих сільськогосподарських підприємств. Практика довела, що домінування однієї форми власності справляє деструктивний вплив на аграрну сферу. Питання про доцільність та ефективність форми власності та господарювання може вирішуватись тільки у процесі здорової економічної конкуренції. При цьому критерієм ефективності є здешевлення продукції та підвищення її якості та конкурентоспроможності. На наш погляд, найбільш обґрунтованою є позиція щодо переваг такого шляху зростання аграрного сектора, який передбачає становлення багатоукладної економіки на селі на основі домінування крупнотоварного виробництва в тісному поєднанні з процесами кооперації та інтеграції з дрібними виробниками сільськогосподарської продукції. Адже саме цей шлях випробуваний часом у країнах з розвинутою економікою.
Негативним наслідком посилення економічної відокремленості регіонів є зниження споживання населенням продуктів харчування через посилення залежності цього процесу від обсягів регіонального виробництва. Поряд з цим, замкнутість регіональних ринків, що супроводжується недостатнім рівнем розвитку ринкової інфраструктури, зумовлює зниження рівня товарності в регіональних продуктових комплексах.
Регіональне управління трансформаціями спрямоване на вирішення головних завдань, що стоять перед економікою аграрної сфери в той чи інший період її розвитку. Основними з них на сьогоднішній день, а також на найближчу перспективу є: стабілізація, а потім прискорення розвитку агропромислового виробництва; забезпечення продовольчої безпеки і на цій основі поліпшення продовольчого забезпечення населення; підтримка економічного паритету між сільським господарством та іншими галузями; зближення рівнів доходів і життя працівників сільського господарства та інших галузей народного господарства; захист вітчизняних товаровиробників у сфері агропромислового виробництва.
Глобалізація володіє значними резервами підвищення ефективності регіонального управління сільськогосподарського виробництва завдяки поглибленню поділу праці, зростання економіки за рахунок масштабу і зниження витрат, оптимізації розміщення ресурсів у світовому масштабі і передачі технологій. Економія на масштабах сільськогосподарського виробництва потенційно може привести до скорочення витрат і зниження цін і, відповідно, до стійкого економічного розвитку. Як не парадоксально, але саме глобалізація – процес, що долає територіальні і культурні кордони країн, – створює можливість для вироблення національно-орієнтованих зовнішньоекономічних стратегій у рамках нових економічних реальностей. Збереження конкурентоспроможності країн в умовах глобалізації вимагає не стільки формування зовнішнього іміджу країни (її образу в очах населення і підприємств інших країн), скільки збереження привабливості для власних громадян і підприємств, оскільки спроби відповідати зовнішнім стандартам неминуче ведуть до втрати унікальності країни і пов’язаних з нею конкурентних переваг.
Поняття трансформація, у загальному розумінні, означає перетворення, перевтілення, зміну виду, форми, властивостей чого-небудь. З позицій впливу на зміни структури господарської системи трансформація – це процес заміни докорінних ознак одного господарського порядку подібними ознаками іншого порядку, наслідком чого є докорінне перетворення економічної системи в цілому. Трансформація, як внутрішній стан, закономірність розвитку економічних систем, пов’язана із такою формою їх перевтілення, як еволюція – процес змін, розвитку; одна із форм руху, розвитку у природі та суспільстві. Вона означає безперервні, поступові кількісні зміни, на відміну від революційних – докорінних, якісних змін. Якщо еволюціяє необхідною формою, у певному сенсі об’єктивним інструментом, за допомогою якого нагромаджуються зміни, що виявляються вже у трансформаційних процесах, то інструментом суб’єктивним, свідомо створеним суспільством, певними політичними силами, який сприяє, або навпаки – не сприяє, гальмує еволюцію, виступають трансформації – це процес корегування окремих елементів системи, у нашому випадку економічної системи, з метою покращення її ефективності.
У сучасній економічній регіоналістиці існує значна кількість концепцій щодо трактування, сутності і змісту трансформацій. Можна зустріти характеристику трансформації, яка досліджується з позицій визначення її об’єктом процесу відтворення. Саме відтворення у даному випадку розуміється як спрямованість людської діяльності на збереження та розвиток умов життя, що склалися, матеріальної основи власного існування, виражених у єдності взаємопереходів стадій виробництва та споживання. Тому відтворення вже само по собі розглядається як процес трансформації природного середовища відповідно до потреб людини.
