УПРАВЛIННЯ ВИКОРИСТАННЯМ ТА ОНОВЛЕННЯМ ОСНОВНИХ ЗАСОБIВ ПIДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо апробації результатів дисертації та їх оприлюднення.

У першому розділі – «Теоретичні та методичні основи управління використанням та оновленням основних засобів промислових підприємств» – узагальнено теоретичні основи сутності ОЗ як економічної категорії, наведено їхню класифікацію, проаналізовано еволюцію основних теоретичних і науково-методичних підходів щодо ефективного використання та оновлення ОЗ підприємств, удосконалено систему управління використанням та оновленням ОЗ підприємств як фактора підвищення ефективності управління підприємством у цілому.

Рівень розвитку економіки країни залежить головним чином від якості та кількості залучених у виробництво ресурсів, зокрема ОЗ, їх ефективного використання та оновлення. Основні засоби є основою економічного потенціалу підприємства, зумовлюють його виробничу потужність і технічний рівень та, як наслідок, ефективність діяльності підприємства загалом.

Зміст категорії «основні засоби» формувався у процесі еволюції економічної науки. Дослідження визначень категорії «основні засоби» («основні фонди», «основний капітал», «засоби праці») дало змогу сформувати інваріантне ядро характерних рис ОЗ завдяки використанню в їх трактуванні сукупності таких ознак, як перенесення вартості ОЗ на готовий продукт (здійснюється частинами, шляхом амортизації), термін їх функціонування (більше одного виробничого циклу, в практиці українського законодавства – понад 365 днів), знаходження у виробника (ОЗ забезпечують одержання прибутку, не залишаючи свого власника), характер зносу (зміна корисних властивостей ОЗ у часі відбувається повільно протягом тривалого часу), авансування капіталу (одноразово), участь у процесі виробничої діяльності (багаторазово), роздвоєння вартості ОЗ (одна частина включена у ціну виготовленого продукту у вигляді амортизаційних відрахувань, разом із товаром переходить у грошову форму, інша частина залишається у сфері виробництва до подальшого зносу), умови їх заміни внаслідок зносу (можуть бути замінені цілком або частково за рахунок коштів амортизаційного фонду по досягненні ліквідаційної вартості). Використання інваріантного ядра характерних рис дозволило комплексно підійти до розгляду категорії ОЗ, визначити їх природу, уникнути протиставляння термінів «основні фонди» і «основні засоби», відокремити термін «основні засоби» від термінів «основний капітал», «оборотні засоби».

При здійсненні класифікації ОЗ за використанням у роботі запропоновано групу ОЗ, що знаходяться в запасі, приєднати до групи діючих ОЗ (знаходяться у працездатному стані та не використовуються (простоюють)) або групи недіючих (знаходяться у непрацездатному стані, бо законсервовані, перебувають у запасі або знаходяться у ремонті, не діють з інших причин) (рис. 1). Використання такої класифікації дозволить приймати більш обґрунтовані управлінські рішення щодо ОЗ.

Узагальнення сучасних теоретичних підходів до використання та оновлення ОЗ дозволило виявити, що основними показниками, за допомогою яких оцінюється ефективність використання ОЗ, є показники фондоємності, фондовіддачі, фондоозброєності та фондорентабельності, оновлення – показники зносу, вибуття й оновлення.