ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, розкривається стан її наукової розробки, визначається мета і завдання роботи, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, дається характеристика об’єкта, предмета та методологічної основи дослідження, формулюється наукова новизна одержаних результатів, практичне значення та апробація результатів дослідження, вказуються публікації за темою дисертації.

Розділ 1 „Поняття, особливості, принципи та функції юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства України” складається з двох підрозділів та висновків до розділу, присвячених, по перше, поняттю та ознакам юридичної відповідальності за лісопорушення, її відмінностям від юридичної відповідальності за правопорушення у сфері використання та охорони інших природних об’єктів, а по-друге – характеристиці специфічних принципів юридичної відповідальності за лісопорушення та комплексу функцій, які вона виконує.

У підрозділі 1.1. “Поняття і особливості юридичної відповідальності за лісопорушення в Україні” встановлено, що юридична відповідальність за лісопорушення – це різновид юридичної відповідальності у сфері охорони навколишнього природного середовища (за ознакою виокремлення природних об’єктів, які прийняті під охорону екологічного законодавства), сутність якої полягає у відповідному правовідношенні між особою, яка скоїла лісове правопорушення та компетентними державними органами щодо забезпечення охорони, відтворення і використання об’єктів лісового фонду України, у межах якого (тобто, правовідношення) особа правопорушника має обов’язок дати звіт про свою протиправну поведінку і понести пов’язані з цим обмеження майнового, організаційного чи іншого характеру, а компетентні державні органи – обов’язок застосувати кримінально-, цивільно-, адміністративно-правові та дисциплінарні заходи державно-правового впливу за вчинене порушення вимог лісового законодавства.

До спеціальних ознак юридичної відповідальності за лісопорушення нами віднесено наступні: а) юридична відповідальність за лісопорушення – це різновид юридичної відповідальності у сфері охорони навколишнього природного середовища за ознакою виокремлення природних об’єктів, які прийняті під охорону екологічного законодавства; б) юридична відповідальність за лісопорушення реалізується у особливій сфері суспільних відносин щодо охорони, відтворення і використання об’єктів лісового фонду України; в) підставою та особливістю юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства виступають лісові правопорушення; г) юридична відповідальність за лісопорушення забезпечується кримінально-, цивільно-, адміністративно-правовими, дисциплінарними заходами та заходами матеріальної відповідальності працівників лісового господарства та державних службовців у сфері управління лісами.

Однією з визначальних ознак юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України є лісові правопорушення. З огляду на суб’єктивні (суб’єкт та суб’єктивну сторону) та об’єктивні (об’єкт та об’єктивну сторону) характеристики лісових правопорушень пропонуємо визначати їх як протиправні, суспільно небезпечні чи суспільно шкідливі, винні (умисні або необережні) діяння (дії чи бездіяльність), які вчиняються фізичними, юридичними особами та органами державної чи місцевої влади і управління, які посягають на суспільні відносини щодо забезпечення охорони, відтворення та сталого використання лісових ресурсів і реалізації правомочностей власників на ліси та окремі лісові ділянки і завдають чи створюють загрозу спричинення шкоди (економічної чи екологічної) об’єктам лісового фонду України.

У підрозділі 1.2. “Принципи та функції юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства України” визначено, що принципи юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства – це науково обґрунтовані основні засади, вихідні положення, які визначають особливості виникнення, розвитку та процедуру застосування правових норм щодо юридичної відповідальності за вчинені лісові правопорушення.

Принципи юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства можна класифікувати на три групи: загальноправові, галузеві та спеціальні. До загальноправових принципів юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства належать: законність, винність, невідворотність, обґрунтованість, своєчасність, відсутність подвійної відповідальності, цілеспрямованість тощо. До галузевих принципів юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства слід віднести: принцип обов’язковості додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської чи іншої діяльності, принцип компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, принцип поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони природи тощо. Спеціальними принципами юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства виступають, на наш погляд, наступні: принцип комплексної охорони, використання та відтворення лісу і його ресурсів у екологічних, економічних, господарських інтересах; принцип нерозривного зв’язку лісу з іншими елементами навколишнього природного середовища; принцип забезпечення раціонального використання, відтворення та охорони лісів відповідно до закону; принцип пріоритетності дотримання вимог безпеки природного стану лісів та їх відтворення; принцип пріоритетного застосування такс і методик для визначення збитків, заподіяних у процесі вчиненого лісопорушення. тощо.

На нашу думку, функції юридичної відповідальності за лісопорушення – це основні напрямки впливу, завдяки яким забезпечуються мета, цілі, зміст та сутність юридичної відповідальності у сфері охорони, використання і відтворення лісів в Україні.

Функції юридичної відповідальності за лісопорушення ґрунтуються на загальних функціях юридичної відповідальності, тому до них належать каральна, стимулююча, охоронна, превентивна, компенсаційна, виховна тощо. Пріоритетне значення мають саме превентивна та компенсаційна функції, які відображають специфіку юридичної відповідальності у сфері охорони, використання і відтворення лісів та знайшли своє адекватне врегулювання у лісовому законодавстві України.

Розділ 2 “Види юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства України” присвячений дослідженню видів юридичної відповідальності за лісопорушення та складається з чотирьох підрозділів та висновків до даного розділу.

У підрозділі 2.1. “Цивільно-правова відповідальність у сфері використання та охорони лісів” обґрунтовано поняття та види цивільно-правової відповідальності за лісопорушення. Цивільно-правова відповідальність за лісопорушення визначена нами як вид юридичної відповідальності у сфері використання та охорони лісів, що настає за вчинення цивільних лісопорушень і передбачає відшкодування шкоди у порядку та на підставах, передбачених цивільним, екологічним, лісовим та іншим природоресурсним та природоохоронним законодавством України. Серед видів цивільно-правової відповідальності за лісопорушення пропонується виділяти наступні: за джерелами юридичного закріплення – загальна, спеціальна та комплексна; за характером зобов’язань – договірна та недоговірна (позадоговірна, деліктна); за обсягом – повна, часткова (дольова), солідарна та субсидіарна.

У підрозділі 2.2. “Особливості застосування дисциплінарної та матеріальної відповідальності за лісопорушення” нами обґрунтовується, що дисциплінарна відповідальність за лісопорушення – це вид юридичної відповідальності, що застосовується за порушення трудової дисципліни до працівників і державних службовців у сфері використання, управління та охорони лісів України. Дисциплінарна відповідальність за лісопорушення є: а) загальна дисциплінарна відповідальність (відповідальність відповідно до Кодексу Законів про працю України та Правил внутрішнього трудового розпорядку у формі догани або звільнення); б) спеціальна дисциплінарна відповідальність (відповідальність державних службовців на підставі законодавства про державну службу, екологічного законодавства, статутів і положень і передбачає попередження про неповну службову відповідність або затримку до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду).

Матеріальна відповідальність працівників у сфері лісового господарства – це відповідальність працівників лісового господарства України за шкідливе, протиправне, винне, трудове майнове правопорушення, яке призвело до заподіяння майнової шкоди за місцем їх роботи і тягне за собою матеріальну відповідальність, що визначена трудовим законодавством України. Встановлено також, що матеріальна відповідальність працівників і службовців у сфері використання та охорони лісів відрізняється від цивільно-правової (майнової) відповідальності наступними ознаками: а) якщо цивільно-правова (майнова) відповідальність за лісопорушення визначається цивільним, екологічним, лісовим та іншим природоресурсним законодавством, то матеріальна відповідальність – трудовим законодавством України; б) якщо суб’єктами цивільно-правової (майнової) відповідальності може бути невизначене коло суб’єктів, у діях яких наявне цивільне лісопорушення, то суб’єктами матеріальної відповідальності можуть бути лише особи, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією, яка здійснює свою діяльність у сфері лісового господарства; в) якщо за цивільне лісопорушення відповідальність може наступати і без наявності вини (наприклад, шкоду лісу заподіяно джерелом підвищеної небезпеки), то при матеріальному проступку у сфері використання і охорони лісів вина завжди є обов’язковою ознакою; г) якщо при застосуванні цивільно-правової (майнової) відповідальності за лісопорушення діє цивільно-правова презумпція винуватості суб’єкта, що заподіяв шкоду, то при застосуванні матеріальної відповідальності зберігається дія презумпції невинуватості відносно суб’єкта матеріального проступку.

У підрозділі 2.3. “Адміністративно-правова відповідальність за лісопорушення” при дослідженні особливостей даного виду юридичної відповідальності за лісопорушення встановлено, що адміністративно-правова відповідальність за лісопорушення – це вид юридичної відповідальності, що застосовується компетентними державними органами та посадовими особами за вчинення адміністративного проступку у сфері використання, управління та охорони лісів на підставах та у порядку, передбаченому адміністративним, екологічним та лісовим законодавством України. За характером шкоди, яка підлягає відшкодуванню, адміністративно-правова відповідальність за лісопорушення відрізняється від інших видів відповідальності наступним: а) на відміну від цивільних правовідносин, де стягнення можливе лише в тому випадку, якщо вона піддається грошовій оцінці, для настання адміністративної відповідальності не має значення, чи піддається шкода грошовій оцінці, тут, в першу чергу, має значення сам факт забруднення, засмічення, порубки, пошкодження; б) на відміну від кримінальних правовідносин, де ступінь завданої шкоди як правило оцінюється з точки зору значності наслідків лісопорушення, що відбулися, в адміністративних правовідносинах ступінь завданої шкоди завжди є меншим (саме розмір завданої шкоди є головним критерієм для розмежування злочинів та проступків); в) в адміністративних деліктних правовідносинах, береться до уваги не будь-яка шкода, що завдається лісу внаслідок господарської діяльності, а шкода протиправна, тобто така, що є наслідком порушення екологічного та лісового законодавства. Правомірна шкода, що завдається навколишньому середовищу в результаті ліцензійної діяльності господарюючих суб'єктів, не тягне за собою адміністративної відповідальності.

У підрозділі 2.4. “Кримінально-правова відповідальність за порушення лісового законодавства України” даний вид юридичної відповідальності у сфері лісопорушень визначений як вид юридичної відповідальності, що передбачений статтями Особливої частини КК України за злочини, які безпосередньо чи опосередковано заподіюють шкоду правовідносинам у сфері використання, управління та охорони лісів або спрямовані на заподіяння такої шкоди. Аналіз матеріалів практики застосування кримінально-правової відповідальності за злочини у сфері використання та охорони лісів дозволяє констатувати той факт, що найпоширенішим зі злочинів у цій сфері є незаконна порубка лісу, яка, як правило поєднана зі службовими злочинами, оскільки найчастіше його вчиняють посадові особи, використовуючи на шкоду потребам лісового господарства своє службове становище. Це обумовлює об’єктивну потребу в посиленні кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу та за службові злочини посадових осіб, які забезпечують управління лісовим господарством України.

Розділ 3 “Підстави та порядок відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями лісового законодавства України” присвячений розгляду проблеми розрахунку та компенсації шкоди, заподіяної лісам різними видами лісопорушень. На наш погляд, у науковій літературі помилково ототожнюють відшкодування шкоди, заподіяної лісопорушеннями, лише з цивільно-правовою відповідальністю. Вважаємо, що така шкода може заподіюватись не лише цивільно-правовими, а й дисциплінарними, матеріально-правовими, адміністративно-правовими проступками, а також злочинами проти довкілля. У даному випадку, крім покарання, при застосуванні будь-якого виду юридичної відповідальності забезпечується також і відшкодування шкоди, якщо вона мала місце.

У підрозділі 3.1. “Загальні і спеціальні підстави відшкодування шкоди, заподіяної лісопорушеннями” при дослідженні підстав відшкодування шкоди встановлено, що загальні підстави відшкодування шкоди, завданої лісопорушеннями, визначені цивільним законодавством, а спеціальні – нормами екологічного, насамперед, лісового законодавства України. Тому у випадку порушення лісового законодавства, насамперед, слід керуватися нормами екологічного права, а при їх відсутності – нормами цивільного права. Наприклад, статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, але у випадку вчинення лісопорушення норми цивільного законодавства будуть застосовуватися субсидіарно, тобто коли ці відносини не врегульовані спеціальним законодавством. Спеціальні підстави відшкодування шкоди, завданої лісопорушеннями, закріплені, насамперед, Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 р. (ч. 2 ст. 68 ), Лісовим кодексом України (ч. 2 ст. 105, ст. 106, 108 ЛК України), Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу” від 23.07.2008 р. № 665, Законом України „Про Червону книгу України” від 07.02.2002 р., Постановою Кабінету Міністрів України „Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України” від 01.06.1993 р. № 399, Законом України „Про природно-заповідний фонд України” від 16.06.1992 р., Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України” від 21.04.1998 р. № 521, Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Санітарних правил в лісах України” від 27.07.1995 р. № 555 та іншими нормативно-правовими актами.

У підрозділі 3.2. “Порядок відшкодування шкоди, заподіяної порушенням лісового законодавства” встановлено, що шкода, заподіяна лісопорушенням, являє собою негативні для лісового законодавства наслідки протиправних діянь у формі знищення, пошкодження, забруднення, іншого погіршення якості лісу або окремих елементів лісової екосистеми, порушення екологічних зв’язків між ними, а також зниження ефекту від лісогосподарської діяльності законних лісокористувачів через недоотримання продукції лісової галузі. Шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону довкілля, слід поділяти на: екологічну та економічну, матеріальну та нематеріальну, відновлювану та невідновлювану, соціальну, договірну та позадоговірну. Структуру збитків, заподіяних лісопорушеннями, становлять: 1) прямі збитки, тобто вартість пошкоджених або знищених лісових ресурсів; 2) втрачена вигода, тобто вартість певної втраченої кількості лісових ресурсів, вартість яких проявилася б у майбутньому у зв’язку з підвищенням їх продуктивності; 3) неповернені витрати на матеріально-технічні засоби, оплату праці та інші, які були вкладені при догляді за лісом, підвищення його продуктивності; 4) необхідні майбутні витрати, які слід понести з метою відновлення рівноваги у лісовому середовищі, яка порушена внаслідок скоєння лісопорушення. Таксою являється завчасно розрахована і зафіксована оцінка заподіяної екологічним правопорушенням шкоди. При позадоговірних та договірних лісопорушеннях використовуються таксовий та розрахунковий методи обчислення розміру шкоди. Такса за шкоду, завдану лісопорушеннями, не повинна встановлюватись в твердій грошовій сумі. Вважаємо, що шкоду, завдану лісопорушеннями, слід розраховувати, враховуючи категорії лісів, одиницю відшкодування шкоди (мінімальну заробітну плату), вид лісопорушення, а також інші фактори (породу, діаметр дерева, вид лісової рослини, вік лісової рослини та ін.). Тобто, правовий механізм відшкодування шкоди, завданої порушенням лісового законодавства України, повинен ґрунтуватися на відшкодуванні екологічної та економічної шкоди. Тоді він забезпечить правову охорону права лісокористування. Такси повинні бути обґрунтованими, не дивлячись на певну умовність, та відображати всі наслідки лісопорушення. За таких умов їх розрахунок буде проведений так, щоб відшкодувати шкоду в повному обсязі, охопити всю структуру збитків, а розмір майнового стягнення відповідатиме характеру шкоди у кожному випадку вчинення лісопорушення.

ВИСНОВКИ

Дослідження особливостей юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства України дозволило автору зробити наступні висновки та узагальнення:

1.    Під лісопорушенням слід розуміти протиправне, як правило винне діяння (дію або бездіяльність), яке спричиняє загрозу лісу чи несе реальну загрозу спричинення такої шкоди, порушуючи встановлені вимоги використання та охорони лісів. Пропонується закріпити визначення лісопорушення у статті 105 Лісового кодексу України.

2.    Здійснено класифікацію лісопорушень за наступними критеріями:
1) суб’єкт (власник, лісокористувач, особа, яка не є ні власником, ні лісокористувачем); 2) об’єкт посягання групи однорідних лісопорушень та конкретизація видів правової поведінки (протиправне знищення та пошкодження лісових ресурсів; погіршення лісових ресурсів; порушення правил передачі у власність, надання в користування, експлуатації та передачі лісових ресурсів, пов’язані з можливим заподіянням шкоди довкіллю; бездіяльність, невиконання правил; використання лісових ресурсів з корисливих мотивів); 3) шкода, яка була заподіяна (договірна, позадоговірна); 4) порядок посягання (порядок лісокористування, порядок охорони); 5) інститут права (порушення права власності на ліси; порушення, що завдають шкоду лісам як природному об’єкту; порушення, що посягають на встановлений порядок у сфері використання, відновлення та захисту лісів, але не завдають шкоди благам, що охороняються законом, хоча і створюють реальну загрозу її настання).

3.    До ст. 107 Лісового Кодексу України, на наш погляд, слід внести доповнення у частині включення до кола осіб, які зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства і державні органи влади та управління і органи місцевого самоврядування.

4.    Для того, щоб забезпечити належний та ефективний механізм дії на практиці основних принципів права, вони повинні бути передбачені у чинному законодавстві. Тому ми вважаємо за необхідне, у рамках Лісового Кодексу України зокрема, у Главі 1, нормативно визначити галузеві принципи лісового законодавства, як це, наприклад, має місце у ст. 5 Земельного Кодексу України. Серед видів даних принципів, вбачаємо за можливе закріплення і спеціальних принципів юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства.

5.       З метою детальнішої регламентації компенсаційної функції юридичної відповідальності за лісопорушення вважаємо за необхідне внести доповнення до ст. 107 Лісового Кодексу України і в частині другій закріпити положення про те, що застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства.

6.    На наш погляд, при застосуванні цивільно-правової відповідальності за лісопорушення, крім шкоди матеріальної, суб’єктам, що мають у власності ліси, та лісокористувачам також може заподіюватись і моральна шкода, яку також варто враховувати при застосуванні цивільно-правової відповідальності за лісопорушення. Моральна шкода, на нашу думку, підлягає відшкодуванню за вчинені лісопорушення у наступних випадках: а) у випадках, коли, крім заподіяння шкоди лісовим ресурсам, тобто об’єкту лісових правовідносин, шкоду у вигляді фізичного болю та страждань завдано суб’єктам цих відносин у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я (громадянам, які мають у приватній власності ліси, постійним та тимчасовим лісокористувачам, службовим особам) у зв’язку з їх діяльністю у сфері використання та охорони лісів; б) у душевних стражданнях, яких особа (фізична чи службова) зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням лісових ресурсів, які безпосередньо перебували у їх власності чи користуванні; в) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, які є суб’єктами лісових правовідносин, а також посадових осіб у сфері використання та охорони лісів.

7.    Матеріальна відповідальність працівників і службовців у сфері використання та охорони лісів відрізняється від цивільно-правової (майнової) відповідальності наступними ознаками: а) якщо цивільно-правова (майнова) відповідальність за лісопорушення визначається цивільним, екологічним, лісовим та іншим природоресурсним законодавством, то матеріальна відповідальність – трудовим законодавством України; б) якщо суб’єктами цивільно-правової (майнової) відповідальності може бути невизначене коло суб’єктів, у діях яких наявне цивільне лісопорушення, то суб’єктами матеріальної відповідальності можуть бути лише особи, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією, яка здійснює свою діяльність у сфері лісового господарства; в) якщо за цивільне лісопорушення відповідальність може наступати і без наявності вини (наприклад, шкоду лісу заподіяно джерелом підвищеної небезпеки), то при матеріальному проступку у сфері використання і охорони лісів вина завжди є обов’язковою ознакою; г) якщо при застосуванні цивільно-правової (майнової) відповідальності за лісопорушення діє цивільно-правова презумпція винуватості суб’єкта, що заподіяв шкоду, то при застосуванні матеріальної відповідальності зберігається дія презумпції невинуватості відносно суб’єкта матеріального проступку.

8.    За характером шкоди, яка підлягає відшкодуванню, адміністративно-правова відповідальність за лісопорушення відрізняється від інших видів відповідальності наступним: а) на відміну від цивільних правовідносин, де стягнення можливе лише в тому випадку, якщо вона піддається грошовій оцінці, для настання адміністративної відповідальності не має значення, чи піддається шкода грошовій оцінці, тут, в першу чергу, має значення сам факт забруднення, засмічення, порубки, пошкодження; б) на відміну від кримінальних правовідносин, де ступінь завданої шкоди як правило оцінюється з точки зору значності наслідків лісопорушення, що відбулися, в адміністративних правовідносинах ступінь завданої шкоди завжди є меншим (саме розмір завданої шкоди є головним критерієм для розмежування злочинів та проступків); в) в адміністративних деліктних правовідносинах, береться до уваги не будь-яка шкода, що завдається лісу внаслідок господарської діяльності, а шкода протиправна, тобто така, що є наслідком порушення екологічного та лісового законодавства. Правомірна шкода, що завдається навколишньому середовищу в результаті ліцензійної діяльності господарюючих суб'єктів, не тягне за собою адміністративної відповідальності.

9.    Пропонується також посилити кримінально-правову відповідальність за незаконну порубку лісу та за службові злочини посадових осіб, які забезпечують управління лісовим господарством України.

10. На основі дослідження позадоговірних лісопорушень встановлено, що у статті 105 Лісового кодексу України до їх переліку слід включити порушення порядку використання лісосічного фонду. Водночас пропонується закріпити поняття лісосічного фонду у статті 1 „Поняття про ліс” Лісового кодексу України.

11. При збиранні доказів на досудовому етапі у випадку вчинення договірних лісопорушень не визначено форму протоколу про вчинене лісопорушення, тому використовується форма протоколу, визначена Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України”, яка втратила чинність. Тому необхідно закріпити форму протоколу про лісопорушення, на основі існуючої, у Постанові Кабінету Міністрів України „Про затвердження Санітарних правил в лісах України”. Аналогічно за вищевказаною постановою, яка є недіючою, проводиться огляд місця лісопорушення та складається акт огляду. Пропонується закріпити порядок огляду місць лісопорушень та форму акту такого огляду у Постанові Кабінету Міністрів України „Про затвердження Санітарних правил в лісах України”.

12. Пропонується також прийняти новий підзаконний нормативно-правовий акт Державного комітету лісового господарства України, наприклад, постанову „Про порядок притягнення до відповідальності за порушення лісового законодавства України”.