ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДІЙНОСТІ УЧАСНИКІВ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження сформульовано завдання дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

В першому розділі «Теоретичні засади забезпечення надійності учасників кредитних відносин» досліджено економічну сутність кредитних відносин, проведено теоретичний аналіз термінологічних визначень надійності учасників кредитних відносин у системі «банк – суб’єкт підприємницької діяльності». Це дозволило сформувати перелік протиріч, які необхідно вирішити для забезпечення надійного функціонування учасників кредитних відносин. У процесі дослідження визначено сутність кредитних відносин  між банком та суб’єктом підприємницької діяльності, що дало змогу виокремити їхні певні риси та принципи, дослідити трактування таких термінів,  як «кредитна політика», «кредитна операція», «кредитний процес». Так, кредитні відносини між банками та суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами є комплексом взаємовідносин між економічними суб’єктами з надання, супроводження й повернення кредиту, що здійснюються в рамках кредитного процесу і зумовлюються кредитною політикою банку.

Проведене дослідження наукових публікацій з уточнення поняття «надійність» засвідчило багатогранність цього терміна, а також те, що його змістовність залежить від того, в рамках якої системи воно характеризує об’єкт.

У сучасній науці поняття «надійність» більш притаманне технічним та інформаційно-управлінським системам. В економічній літературі більшість тлумачень цього визначення мають загальний (широкий) характер і  відображають стійкість економічного, фінансового суб’єкта до політичних потрясінь, помилок та прорахунків партнерів і ототожнюється з поняттями «стабільність», «стійкість», «кредитоспроможність» та «платоспроможність». У дослідженні розглянуто сутнісну відмінність означених понять, охарактеризовано надійність позичальника, що визначається кредитором, виходячи з власного досвіду, набутого в кредитних відносинах, та полягає  в здатності позичальника зберігати необхідний рівень платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності й ефективності протягом певного періоду, з моменту підготовки рішення про надання кредиту і до його повернення, що спрямовано на досягнення основних принципів кредитування (поверненості, платності, строковості, забезпеченості, цільового призначення) та умов, установлених договором про кредитування. Надійність банку – здатність банку виконувати взяті на себе зобов’язання перед позичальником (у разі дотримання вимог, що висуваються кредитором (банком) до позичальників) у процесі кредитних відносин.

Дослідження структури поняття «надійність» дозволило виділити її складові властивості: безвідмовність, готовність, живучість, функціональну безпеку, цілісність, конфіденційність та зручність (табл. 1). Виділення цих властивостей дозволило сформулювати ознаки надійності позичальника та кредитора, створити передумови для побудови системи управління, спрямованої на забезпечення надійності учасників кредитних відносин.