ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його зв’язок із науковими програмами, планами, темами, мету і завдання, об’єкт і предмет дослідження, викладено наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, а також наведено дані про їх апробацію, впровадження та публікації.

Розділ 1 «Криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми» містить три підрозділи, які присвячені загальній кримінально-правовій та криміналістичній характеристиці злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, розкриттю типової слідової картини зазначених злочинів, а також проведенню класифікації способів торгівлі людьми.

У підрозділі 1.1 «Загальна кримінально-правова та криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми» на основі аналізу викладених у науковій літературі положень визначено криміналістичну характеристику торгівлі людьми як систему даних та закономірних зв’язків між ними, виявлення яких ґрунтується на емпіричному матеріалі з найбільш динамічними та інформативними для таких злочинів зв’язкам між групами ознак, що характеризують сліди злочину, та групою ознак, що характеризують злочинців та обрані ними способи вчинення злочину. Підкреслено, що це пояснюється тим, що ця категорія злочинів складна за своєю природою та способами розкриття і розслідування, а тому це розслідування відбувається у напрямі від слідів злочину до обставин його вчинення та способів, які обрали злочинці.

Серед найбільш інформативних ознак криміналістичної характеристики торгівлі людьми дисертант виділив такі: 1) характеристика особи злочинця та потерпілого; 2) особливості механізму слідоутворення; 3) спосіб вчинення злочину. Криміналістична характеристика торгівлі людьми є сукупністю не будь-яких відомостей про певний злочин, а криміналістично значимої інформації, яка впливає на вину злочинця, кримінально-правову оцінку його діяння, зумовлює обрання слідчим відповідних кримінально-процесуальних рішень у вигляді слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

У підрозділі 1.2 «Типова слідова картина злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми» з’ясовано, що спектр об’єктів, які містять криміналістично значиму інформацію та зберегли на собі інформацію про подію злочину, у справах про торгівлю людьми досить широкий і утворює чотири великі групи: 1) документи (загальногромадянські та закордонні паспорти потерпілих та злочинців з візами і відмітками про перетинання державного кордону, анкети-заяви на отримання закордонних паспортів, тощо); 2) предмети (засоби, за допомогою яких підроблялися паспорти та інші документи, необхідні для отримання віз для виїзду за кордон, бланки документів тощо); 3) електронні носії інформації; 4) пам’ять людей (ідеальні відображення).

На основі аналізу особливостей слідової картини сформульовано типовий перелік територій, приміщень, об’єктів, де можуть знаходитися сліди злочину, перелік осіб, які можуть володіти ідеальною і матеріальною доказовою та орієнтовною інформацією про злочин.

Завдяки узагальненню судово-слідчої практики здобувачем здійснено власну класифікацію слідів вчинення торгівлі людьми за такими критеріями: сліди вербування потерпілої особи; сліди пересування потерпілої особи; сліди перебування потерпілої особи в конкретному місці (місцевості); сліди експлуатації жертви торгівлі людьми (сексуальної чи трудової); сліди, які свідчать про укладання злочинної угоди між замовником та постачальником «живого» товару; сліди злочинної діяльності потерпілої особи, втягненої проти її волі до такої діяльності; сліди усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях; сліди насилля над потерпілим.

У підрозділі 1.3 «Класифікація способів торгівлі людьми» досліджено способи вчинення торгівлі людьми з урахуванням стадій скоєння зазначеного злочину. З урахуванням природи злочину та об’єктивної закономірності його вчинення поетапно дисертант виокремлює такі стадії торгівлі людьми: 1) підшукання жертви торгівлі, знарядь, засобів та інструментів майбутньої операції з нею, досягнення домовленості з контрагентами злочинної угоди про переміщення жертви та оплату її вартості; 2) умовляння або примушення жертви вчиняти певні дії або ухилятися від їх вчинення з метою полегшення вчинення злочину; 3) фізичне пересування жертви до замовника за чітко встановленим маршрутом в умовах максимальної конспірації; 4) експлуатація жертви, що, як правило, є найбільш тривалою та містить низку способів використання, придушення опору жертви, забезпечення контролю за її поведінкою. На кожній з цих стадій злочинці вдаються до різних способів, які є різними за характеристикою, ступенем криміналізації, часом тривалості.

У тексті дисертації з урахуванням ґрунтовного дослідження наукових та практичних джерел дисертант класифікує способи вчинення злочину на такі: 1) способи, що ґрунтуються на кримінально-правовій оцінці діянь злочинців; 2) способи, що обираються злочинцями залежно від сфери діяльності, яка приховує злочинну діяльність. Такі способи поширені, набувають прихованих, законспірованих форм вербування, торгівлі, експлуатації, що маскуються під видом законної діяльності; 3) способи, зумовлені рольовою функцією учасників злочинної діяльності; 4) способи, що ґрунтуються на інститутах та звичаях, схожих із рабством.

Розділ 2 «Початковий етап розслідування торгівлі людьми» складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто особливості досудового розслідування зазначених кримінальних справ, слідчі ситуації та слідчі версії початкового етапу розслідування, а також першочергові слідчі дії при розслідуванні злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми.