ЗАХИСТ ПРАВ ПОТЕРПІЛОГО В ПРОВАДЖЕННІ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Чинне адміністративно-процесуальне законодавство України закріплює процесуальний статус потерпілого в провадженні в справах про адміністративні правопорушення. Але, на жаль, участь потерпілого в адміністративному провадженні ускладнюється величезною кількістю прогалин у законодавстві України, недоліками в правозастосовчій сфері та недостатнім рівнем наукового дослідження. По-перше, запропонований у Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) перелік процесуальних прав та обов’язків потерпілого є неповним. Про існування деяких процесуальних прав потерпілого можна лише здогадуватись, якщо коментувати чи тлумачити в цілому положення КУпАП та інших нормативних актів України. Також до сих пір не вирішено питання щодо визнання потерпілим від адміністративного проступку і юридичних осіб. По-друге, у правозастосовній сфері мінімізована участь потерпілого в справі про адміністративне правопорушення та реально зводиться лише до можливості надати письмові пояснення на стадії адміністративного розслідування і оскаржити постанову на стадії перегляду справи про адміністративне правопорушення. Наприклад, у вирішенні питання про відшкодування майнової шкоди, яка була заподіяна в результаті вчинення адміністративного проступку, потерпілий не бере активної участі. Уся ініціатива щодо вирішення цього питання зосереджена в руках органів адміністративної юрисдикції, що передбачені в ст. 40 КУпАП. По-третє, дослідження правового статусу учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення, у тому числі і потерпілого, ускладнюються тим, що вчені зосередили в основному свою увагу на загальних підходах до визначення адміністративно-процесуального статусу особи, його відмінності від адміністративно-правового статусу особи та на класифікаціях адміністративних проваджень. У зв’язку з цим відійшли на другий план дослідження процесуального статусу потерпілого та захисту його прав у провадженні в справах про адміністративні правопорушення.

Сьогодні як ніколи назріла необхідність удосконалення адміністративно-процесуальних норм, у тому числі і тих, що пов’язані з установленням процесуального статусу потерпілого від адміністративного правопорушення та захистом його порушених майнових і немайнових прав. Вдосконалення норм чинного законодавства не повинно, при цьому, обмежуватись лише доповненням переліку процесуальних прав потерпілого в адміністративному провадженні. У КУпАП необхідно корінним чином змінити механізм захисту майнових і немайнових прав потерпілого, наділивши його відповідною ініціативою, а органи адміністративної юрисдикції – чіткими повноваженнями.

Цьому питанню приділялась увага в юридичній літературі. Так на загальнотеоретичному рівні і на рівні науки адміністративного права та процесу ці питання частково досліджувалися у працях вчених Росії і України: В.Б. Авер΄янова, О.М. Бандурки, Ю.П. Бітяка, С.М. Братуся, А.С. Васильєва, М.І. Єропкіна, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, О.Є. Лейста, Д.А. Липинського, М.С. Малеїна, Д.М. Овсянко, Н.Г. Саліщевої, І.С. Самощенко, О.Ф. Скакун, В.Д. Сорокіна, В.С. Стефаник, Ц.О. Ямпольської та інших. При дослідженні матеріальної і процесуальної природи адміністративної відповідальності ці питання висвітлювалися в працях: Д.М. Бахраха, О.І. Ґалаґана, І.П. Голосніченка, В.В. Іванова, В.Р. Кісіна, Т. Коломоєць, А.Т. Комзюка, С.М. Манохіної, М.Я. Масленнікова, О.І. Миколенка, В.Д. Резвих, Б.В. Росинського, С.М. Тараненко, М.М. Тищенко та інших вчених. Разом із тим, праці вчених були присвячені в одних випадках розгляду загальних положень провадження в справах про адміністративні правопорушення, у других – лише процесуальному статусу суб’єктів адміністративного провадження та особи, яка притягується до відповідальності, у третіх – процесуальний статус потерпілого розглядався у відриві від механізму захисту порушених адміністративним проступком майнових і немайнових прав особи.

Запропоноване до розгляду дослідження демонструє комплексний підхід щодо уточнення поняття ”захист прав потерпілого” та визначення механізму його реалізації в межах провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною наукових досліджень Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова як пріоритетний напрям наукових досліджень та відповідає тематиці досліджень кафедри адміністративного і господарського права ”Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин”. Актуальність цього напряму досліджень випливає з Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова (протокол № 6 від 28 травня 2004 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб визначити сутність поняття ”захист прав потерпілого в провадженні в справах про адміністративні правопорушення”, з’ясувати існуючий механізм захисту майнових і немайнових прав потерпілого та запропонувати відповідні висновки і пропозиції щодо поліпшення чинного законодавства України у цій сфері.

Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити такі завдання:

- звернути увагу на розбіжності в термінології чинного законодавства та визначитись зі співвідношенням понять ”охорона прав”, ”правова охорона”, ”захист прав”, ”правовий захист”, ”забезпечення прав”;

- з’ясувати зміст та дати визначення поняттям ”адміністративно-правова охорона” і ”адміністративно-правовий захист”;

- визначитись із системою адміністративно-процесуальних гарантій захисту прав потерпілого в провадженні в справах про адміністративні правопорушення;

- здійснити розгорнутий аналіз адміністративно-процесуального статусу потерпілого від адміністративного проступку;

- дослідити особливості порушення майнових і немайнових прав фізичних та юридичних осіб у результаті вчинення адміністративного проступку і розкрити механізм захисту цих прав у межах провадження в справах про адміністративні правопорушення;

- розкрити види та особливості форм захисту прав потерпілого, що існують в адміністративному провадженні ;

- визначити роль та значення органів адміністративної юрисдикції і учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення в захисті прав потерпілого від адміністративного проступку;

- проаналізувати чинне законодавство щодо якості закріплених у ньому адміністративно-процесуальних норм та розробити наукові пропозиції і рекомендації про поліпшення ефективності механізму захисту прав потерпілого.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі захисту прав потерпілого в провадженні в справах про адміністративні правопорушення.

Предметом дослідження є система нормативно-правових актів, що регулюють питання участі потерпілого в провадженні в справах про адміністративні правопорушення, практика діяльності адміністративно-юрисдикційних органів щодо захисту порушених адміністративним проступком прав потерпілого і забезпечення реалізації його процесуальних прав, літературні джерела, в яких викладені теоретичні обґрунтування та висвітлені проблеми захисту прав потерпілого від адміністративного проступку.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Всезагальний діалектичний метод пізнання було використано при дослідженні сутності, змісту і механізму захисту прав потерпілого в провадженні в справах про адміністративні правопорушення. У дисертаційному дослідженні були використані і загальнонаукові методи: історико-правовий – для дослідження процесу формування та розвитку національного законодавства щодо захисту прав потерпілого в провадженні в справах про адміністративні правопорушення (підрозділи 1.2, 3.2 і 4.1); для з’ясування суті і співвідношення категорій ”охорона прав”, ”правова охорона”, ”захист прав”, ”правовий захист”, ”забезпечення прав” (підрозділ 1.1), категорій ”суб’єкт провадження” і ”учасник провадження” (підрозділ 2.1), категорій ”заподіяна шкода” і ”шкода, яка відшкодовується” (підрозділи 3.1 і 4.1) – аналіз та синтез як прийом логічного методу та системно-функціональний метод; структурний підхід – для дослідження гарантій, що входять в систему процесуальних гарантій захисту прав потерпілого в адміністративному провадженні (підрозділ 1.2), для визначення форм захисту майнових прав потерпілого в провадженні в справах про адміністративні правопорушення (підрозділи 3.2, 4.1 і 4.2). Серед спеціальних методів використовувались: порівняльний метод – під час здійснення аналізу різних точок зору провідних науковців (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 3.2, 4.1); метод аналізу документів – при вивченні законодавчої бази, яка регулює питання захисту прав потерпілого від адміністративного проступку (1.1, 1.2, 2.2, 3.2, 4.1 і 4.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українській юридичній науці комплексним дослідженням питань захисту прав потерпілого в провадженні в справах про адміністративні правопорушення.

Так у результаті дисертаційного дослідження було сформульовано і обґрунтовано низку концептуальних положень, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення.

1. Дістало подальшого розвитку питання про співвідношення понять ”охорона прав”, ”правова охорона”, ”захист прав”, ”правовий захист” і ”забезпечення прав”, у зв’язку з чим пропонується розмежовувати поняття ”охорона” і ”захист” як такі, що не охоплюють один одне за змістом, та виокремлюються за трьома критеріями: 1) факт порушення норм права; 2) приналежність цих понять до ”права в об’єктивному розумінні” чи ”права в суб’єктивному розумінні”; 3) прив’язка зазначених понять до норм матеріального чи норм процесуального права

2. Уперше пропонується розглядати адміністративно-правовий захист потерпілого як систему процесуально-правових гарантій, установлених нормами адміністративного права, а також діяльність уповноважених на те органів і організацій з їх реалізації з метою відновлення порушених адміністративним проступком майнових і немайнових прав потерпілого, усунення перешкод у реалізації ним процесуальних прав та з метою застосування до правопорушника заходів правового примусу (адміністративних стягнень та обов’язку відшкодувати заподіяну майнову шкоду).

3. Уперше пропонується включати до системи процесуальних гарантій захисту прав потерпілого в провадженні в справах про адміністративні правопорушення: 1) принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення; 2) вирішення питання про те, хто може бути потерпілим; 3) закріплення правового статусу потерпілого на всіх стадіях провадження в справах про адміністративні правопорушення; 4) чітке визначення кола та компетенції органів і посадових осіб, які ведуть адміністративний процес та процесуальні дії яких спрямовані на захист прав потерпілого; 5) установлення переліку та процесуального статусу учасників провадження, що беруть участь у захисті прав потерпілого; 6) установлення адміністративно-правового механізму відшкодування шкоди, яка була заподіяна в результаті вчинення адміністративного проступку потерпілому.

4. Набуло подальшого розвитку дослідження суб’єктів адміністративного процесу та розмежування понять ”суб’єкт провадження” і ”учасник провадження”, у зв’язку з чим робиться висновок, що потерпілий є суб’єктом адміністративного процесу, суб’єктом адміністративно-юрисдикційного процесу, суб’єктом провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також є учасником правозастосовної діяльності, що здійснюється компетентними адміністративно-юрисдикційними органами (посадовими особами) в межах провадження в справах про адміністративні правопорушення.

5. Обґрунтовано доцільність визнання потерпілим у провадженні в справах про адміністративні правопорушення і юридичних осіб, яким було заподіяно адміністративним проступком майнову або немайнову шкоду.

6. Пропонується в КУпАП розширити коло процесуальних прав потерпілого та закріпити наступні права: а) знайомитися з матеріалами справи і процесуальними документами по справі на всіх стадіях провадження; б) давати письмові та усні пояснення; в) заявляти клопотання; г) подавати докази; д) користуватися юридичною допомогою захисника; е) виступати рідною мовою та користуватися послугами перекладача; ж) оскаржувати рішення по справі про адміністративний проступок; з) брати участь у розгляді справи про адміністративний проступок особисто або через свого представника.

7. Уперше пропонується виділяти в провадженні в справах про адміністративні правопорушення три форми захисту прав потерпілого: 1) покладення на правопорушника компетентним органом обов'язку відшкодувати завдану шкоду (ст. 40 КУпАП); 2) повернення майна за належністю (ч. 1 ст. 265 КУпАП); 3) добровільне відшкодування збитків або усунення завданої шкоди правопорушником (п. 2 ч. 1 ст. 34 КУпАП).

8. Уперше пропонується передбачити в межах провадження в справах про адміністративні правопорушення можливість подання цивільного позову, у зв’язку з чим ініціатива щодо порушення питання про відшкодування майнової шкоди перейде від органів адміністративної юрисдикції до потерпілого, а захід правового примусу, передбачений в ст. 40 КУпАП, змінить правову природу з адміністративної на цивільно-правову.

9. Визначено основні напрямки вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність та надаються пропозиції щодо поліпшення конкретних норм чинного КУпАП.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони мають як науково-теоретичну, так і практичну сферу застосування і використання. Положення та висновки дисертації можуть бути: підґрунтям подальшого розроблення проблем правового регулювання статусу учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення; використані для внесення змін і доповнень до чинного законодавства про адміністративну відповідальність та в правозастосовній сфері.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданні кафедри адміністративного і господарського права Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Окремі результати дослідження висвітлювалися на трьох наукових конференціях: на 59-й (22-24 листопада 2004 р.) і 60-й (23-25 листопада 2005 р.) наукових конференціях професорсько-викладацького складу і наукових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова; Міжнародній конференції Одеського політехнічного університету ”Сучасні технології менеджменту, маркетингу, PR: економічний, політичний, правовий і психологічний аспекти” (22 жовтня 2004 р.).

Публікації. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження висвітлені в шести наукових роботах, з яких чотири статті, опубліковані у фахових виданнях та двоє тез наукових доповідей на конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, чотири розділи, які поділяються на вісім підрозділів, висновки, список використаних джерел (168 найменувань). Загальний обсяг дослідження – 201 сторінка, з яких 174 – основний текст.