Зарубіжний досвід соціального партнерства в розвитку підприємництва

Короткий зміст

Для створення дієвої моделі підтримки малого та середнього бізнесу в регіоні, а також підвищення його соціальної ефективності важливим кроком є розробка основним принципів діяльності відповідних елементів системи. Лише у 2006 р. була розроблена цілісна державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 р. як окремий нормативний документ. Вона стала першим програмним документом, який вказав на реальні проблеми у регіональному розвитку та намітив основні шляхи їх вирішення з відповідним посиланням на місцеві органи влади. Крім стратегії регіонального розвитку, важливу роль у становленні регіонів відіграють нормативні документи, спрямовані на стимулювання бізнесової, управлінської та громадської активності територій. Одним з ключових документів, що стимулює розробку проектів і програм регіонального розвитку, є Постанова КМУ “Про затвердження Положення про всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування”  [115]. Не заглиблюючись у зміст документа, в межах цього розділу дослідження (створення системи підтримки малого та середнього бізнесу Тернопільської області, сфера проектування – туризм) зазначимо, що одним із пріоритетних напрямків проектування та програмування виступає розвиток туристичної діяльності та курортної справи (п.5.10), а також ряд напрямків удосконалення місцевої інфраструктури, покращення використання природних, фінансових та інших видів ресурсів.

Особливо гостро проблеми регіонів України виділяються на фоні інших європейських країн та деяких країн СНД. Диспропорції в економічному розвитку регіонів, низький рівень ВВП на душу населення, складна демографічна ситуація та соціальні наслідки трудової міграції українців – ось неповний перелік тих проблем, які можуть бути вирішені шляхом побудов ефективної системи соціально-економічного розвитку регіонів. Ця система, у свою чергу, повинна спиратися на основні принципи соціального партнерства, які не лише активно пропагуються, але нині мають чіткі форми практичної реалізації у вигляді відповідних угод, декларацій, меморандумів тощо. В Україні поняття “соціальне партнерство”, на нашу думку, поки що належним чином не відповідає прийнятим у світовій практиці стандартам [99, с. 176–179].