ПРИНЦИПИ ТА ПРАВОВІ ПРОЦЕДУРИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ :

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

БОЛСУНОВА ОКСАНА МІЛЕТІЇВНА

УДК 340.0; 340.1

ПРИНЦИПИ ТА ПРАВОВІ ПРОЦЕДУРИ
ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Бобровник Світлана Василівна
кандидат юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ГНОСЕОЛОГІЯ ПРИНЦИПІВ ТА ПРАВОВИХ ПРОЦЕДУР
ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 12
1.1. Юридична відповідальність як об’єкт наукового пізнання 12
1.2. Поняття, сутність, значення та види принципів юридичної відповідальності 38
1.3. Поняття та сутність правових процедур юридичної відповідальності 58
Висновки до розділу 1 74
РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРИНЦИПІВ ТА ПРАВОВИХ ПРОЦЕДУР ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 81
2.1. Інтегративні основи принципів і правових процедур юридичної відповідальності як загальнотеоретичного явища 81
2.2. Особливості принципів і правових процедур видів юридичної відповідальності 108
Висновки до розділу 2 130
РОЗДІЛ 3 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ І ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРИНЦИПІВ ТА ПРАВОВИХ ПРОЦЕДУР ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 134
3.1. Реалізація принципів та правових процедур юридичної відповідальності 134
3.2. Перспективи розвитку принципів і правових процедур юридичної відповідальності та проблеми їх реалізації 150
Висновки до розділу 3 162
ВИСНОВКИ 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 175

ВСТУП

Актуальність теми. Авторитетність і стабільність будь-якої держави забезпечується оптимально виробленою системою засобів юридичної відповідальності, які гарантують обов’язковість та дієвість державно-владних рішень і правових норм. В сучасних умовах реформування правової системи та розбудови демократичної, правової соціальної держави в Україні як ніколи гостро постає проблема реформування інституту юридичної відповідальності шляхом удосконалення системи засобів та принципів її реалізації. Вдосконалюючи механізм правового регулювання, саме засоби юридичної відповідальності займають ключове місце в системі правового впливу на суб’єктів суспільства, за умови гармонічного поєднання засобів юридичної відповідальності із засобами заохочення та переконання. Вказані напрямки реформування інституцій держави та правової системи повинні носити науково обґрунтований, зважений та послідовний характер, що надасть змогу позитивно вплинути на демократичні перетворення у суспільстві, а також сприяти подоланню кризових явищ, недопущенню поглиблення потрясінь у будь-яких сферах суспільного життя. Враховуючи ключову роль юридичної відповідальності в системі засобів правового регулювання та правового впливу, варто наголосити на актуальності наукового дослідження юридичної відповідальності як явища, що має багатоаспектний, комплексний характер. Сьогодні ключовими напрямками наукового дослідження юридичної відповідальності є вивчення принципів та процедурних закономірностей функціонування юридичної відповідальності, що в решті-решт сприятиме зміцненню законності, правопорядку, гармонізації здійснення суб’єктивних прав та обов’язків суб’єктами правовідносин.
Історія наукового осмислення юридичної відповідальності налічує значну кількість праць, авторами яких були С. С. Алексєєв, Б. Т. Базилєв, С. Н. Братусь, Н. В. Вантеєва, В. В. Венгеров, Н. В. Вітрук, Б. Н. Гарбачідзе, П. В. Глаголєв, С. Д. Гусарєв, О. С. Йоффе, Р. А. Калюжний, М. І. Козюбра, А. М. Колодій, О. Е. Лейст, О. Г. Мурашин, В. С. Нерсесянц, А. С. Піголкін, І. С. Самощенко, О. Ф. Скакун, С. С. Сливка, М. С. Строгович, В. М. Сирих, М. Х. Фарукшин, Р. Л. Хачатуров та інші, які намагалися розширити уявлення про сутність, соціальне призначення та функції юридичної відповідальності. Окрему увагу такі науковці, як І. А. Безклубий, С. В. Бобровник, М. С. Кельман, А. А. Козловський, А. Д. Машков, Ш. В. Никифорак, Н. М. Пархоменко, Н. М. Оніщенко, П. М. Рабінович, О. В. Сурілов та інші приділяли дослідженню генезису, видової класифікації, принципам та процедурам здійснення юридичної відповідальності. Проте сьогодні питання юридичної відповідальності потребує ґрунтовного переосмислення в контексті трансформації правопорушень, коригування уявлень щодо її сутності та функціонального призначення. Разом з цим важливими та недостатньо вивченими науковими проблемами залишаються питання природи, змісту та значення принципів і правових процедур юридичної відповідальності. Саме дослідження принципів і правових процедур юридичної відповідальності як самостійних об’єктів, що знаходяться у стані взаємодії, надасть змогу встановити закономірності функціонування юридичної відповідальності як сталого явища.
Незважаючи на тривалість правової, судової, адміністративної реформ в Україні, юридична відповідальність як засіб правового впливу в механізмі правового регулювання не набула тієї значущості у зв’язку з недотриманням принципів справедливості, законності, гуманізму, порушенням процесуальних вимог щодо її реалізації. Сьогодні констатуємо появу нових видів правопорушень у сфері державної служби, податкових відносин, банківської справи, бюджетної сфери, що у свою чергу передбачає виокремлення та розробку нових процедур реалізації функцій та принципів юридичної відповідальності. Зазначені недоліки негативно впливають на авторитет влади, легітимність закону, стан правової свідомості у суспільстві, на регулятивні властивості права. Незважаючи на досить значну кількість як загальнотеоретичних, так і галузевих наукових розробок, які досліджують проблематику сутності, змісту та значення юридичної відповідальності, постала потреба переосмислення існуючих поглядів вчених щодо питань принципів та правових процедур юридичної відповідальності в контексті їх співвідношення та взаємодії. Це також підтверджується відсутністю дисертаційних та монографічних робіт відповідної тематики. З огляду на зазначене, доцільним є вивчення принципів і правових процедур юридичної відповідальності в контексті їх природи; методологічних аспектів, а також теоретико-правових основ їх співвідношення та реалізації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 року. Дисертаційна робота виконувалось в межах планових науково-дослідних тем Київського університету права НАН України (назва робіт «Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні» – номер державної реєстрації: 01050001907 та «Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні» – номер державної реєстрації: 0108U010270).
Мета і задачі дослідження. Мета наукового дослідження полягає в поглибленні теоретико-правових знань про принципи та правові процедури юридичної відповідальності. Відповідно до вказаної мети дослідження дисертант намагався розв’язати такі задачі:
– визначити закономірності історії розвитку ідей про природу і сутність юридичної відповідальності;
– виокремити характерні властивості принципів, правових процедур юридичної відповідальності та на основі узагальнення доктринальних джерел сформулювати авторське визначення відповідних правових явищ;
– розширити теоретичні уявлення щодо розуміння сутності принципів та правових процедур юридичної відповідальності;
– доповнити рольову характеристику принципів щодо функціонування та розвитку юридичної відповідальності;
– здійснити інтерпретацію найбільш суттєвих рис правової процедури юридичної відповідальності;
– розкрити системоутворюючі основи принципів і правових процедур юридичної відповідальності;
– доповнити систему знань щодо інтегративної характеристики принципів та процедур юридичної відповідальності;
– з’ясувати специфіку реалізації принципів та правових процедур юридичної відповідальності;
– узагальнити проблеми та перспективи розвитку принципів і правових процедур юридичної відповідальності в контексті аналізу проблематики їх реалізації у мовах правової дійсності в Україні.
Об’єкт дослідження – юридична відповідальність як особливий правовий інститут, елемент правової системи сучасної України.
Предмет дослідження – принципи та правові процедури юридичної відповідальності.
Методи дослідження. Враховуючи особливості об’єкта та предмета дослідження, виокремлено систему методів дослідження принципів і правових процедур юридичної відповідальності, до складу яких було включено філософсько-світоглядні, загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Використання зазначених методів дозволило забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмета. Зокрема історико-правовий метод надав змогу виокремити особливості та провести періодизацію історії становлення юридичної відповідальності як об’єкту наукового пізнання (підрозділ 1.1); формально-логічний метод сприяв висвітленню гносеологічної природи принципів і правових процедур юридичної відповідальності, а також надав змогу виокремити сутність її сутнісні ознаки (підрозділи 1.2, 1.3); спеціально-юридичний метод дозволив здійснити інтерпретацію таких понять як «принципи юридичної відповідальності» та «правова процедура юридичної відповідальності» (підрозділи 1.2, 1.3); метод абстрагування використано для визначення сучасного стану реалізації принципів і правових процедур юридичної відповідальності (підрозділи 2.2, 3.1); порівняльно-правовий метод надав змогу виявити закономірності взаємодії принципів і правових процедур юридичної відповідальності (підрозділ 3.1); прогностичний метод сприяв визначенню перспектив розвитку і реалізації принципів та правових процедур юридичної відповідальності (підрозділ 3.2).
Теоретичною основою дисертаційної роботи стали праці філософів античності, середньовіччя, просвітництва та нового часу, роботи вітчизняних і зарубіжних учених, енциклопедична та навчальна література.
Наукова новизна одержаних результатів визначена тим, що дисертація є одним з перших у сучасному правознавстві комплексним дослідженням проблематики принципів та процедур юридичної відповідальності, результати якого є суттєвим внеском у сучасну правову теорію та практику, а саме:
вперше:
– надане авторське визначення поняття «принципи юридичної відповідальності», під яким слід розуміти систему ідей, положень, основних засад функціонування юридичної відповідальності, що відображають рівень розвитку наукового і світоглядного розуміння природи та характеру юридичної відповідальності, характеризують порядок та умови реалізації юридичної відповідальності забезпечують здійснення та розвиток юридичної відповідальності як засобу державно-владного, примусового впливу на життєдіяльність суспільства та окремих суб’єктів;
– обґрунтовано визначення поняття «правова процедура юридичної відповідальності», під якою слід розуміти систему послідовних юридично значущих дій уповноважених суб’єктів, спрямованих на реалізацію санкції правової норми шляхом здійснення владного впливу у формі застосування заходів юридичної відповідальності;
– виокремлено характерні ознаки принципів юридичної відповідальності, до яких віднесено: а) являють собою систему ідей, положень, основних засад функціонування юридичної відповідальності; б) відображають рівень розвитку наукового та світоглядного розуміння природи та характеру юридичної відповідальності; в) характеризують порядок та умови реалізації юридичної відповідальності; г) забезпечують розвиток юридичної відповідальності як засобу державно-владного, примусового впливу на життєдіяльність суспільства та окремих суб’єктів; д) виявляються у системі положень, що мають як правове закріплення, так і можуть існувати на науковому догматичному рівні; є) впливають на рівень правопорядку та законності у суспільстві.
– здійснено інтерпретацію змісту найсуттєвіших рис правової процедури юридичної відповідальності, зокрема таких як: має правовий характер закріплення; змістом є система правил, прийомів, способів, засобів послідовного здійснення уповноваженими на те суб’єктами юридично значимих дій; відображає особливості та мету певного виду юридичної діяльності, завдяки якій відбувається досягнення відповідного соціально-правового ефекту (результату); забезпечується владним примусовим впливом та можливістю застосування державою примусових заходів; реалізація процедури юридичної відповідальності пов’язується із скоєнням правопорушення, суб’єкт якого набуває обов’язку зазнавати різного роду обмеження; здійснюється лише уповноваженим суб’єктом та у формі процесуальних правовідносин; відображає зміст правової політики держави у сфері протидії правопорушенням;
удосконалено:
– класифікацію принципів юридичної відповідальності завдяки використанню таких критеріїв як функціональне призначення юридичної відповідальності (принцип регулювання та охорони прав і законних інтересів суб’єктів права; принцип стабілізації суспільного розвитку; принцип формування та розвитку правової свідомості та правової культури); сутність юридичної відповідальності (принципи законності, публічності, гуманності, невідворотності, винності, справедливості, індивідуальності, обґрунтованості, змагальності, забезпечення права на захист, своєчасності); рівень значущості або широта впливу (загальні, спеціальні, галузеві); в залежності від порядку формалізації (правові, догматичні (наукові));
– теоретичні уявлення щодо сутності принципів юридичної відповідальності, які охарактеризовано в декількох аспектах, а саме: як вихідні засади та ідеї функціонування і реалізації юридичної відповідальності (функціональний аспект); як умови притягнення правопорушників до юридичної відповідальності (принциповий аспект); як критерії розвитку та вдосконалення інституту юридичної відповідальності (перспективний аспект); як основи недопущення порушень законності та справедливості в процесі притягнення осіб до юридичної відповідальності (ціннісний аспект);
– періодизацію процедури юридичної відповідальності як процедури юридично значущих дій суб’єктів правозастосування, що об’єднуються у декілька етапів: 1) етап попередньої перевірки та кваліфікації діяння суб’єкта права; 2) етап проведення розслідування діяння суб’єкта права; 3) етап прийняття правозастосовного рішення щодо притягнення правопорушника до юридичної відповідальності; 4) етап оскарження правозастосовного рішення щодо притягнення правопорушника до юридичної відповідальності; 5) етап вступу в силу правозастосовного рішення щодо притягнення правопорушника до юридичної відповідальності; 6) етап виконання правозастосовного рішення щодо притягнення правопорушника до юридичної відповідальності;
дістало подальший розвиток:
– характеристика правового закріплення та стану реалізації принципів і правових процедур юридичної відповідальності в Україні, що виявляється в наступному: по-перше, відсутність правової регламентації загальних принципів та правових процедур юридичної відповідальності як міжгалузевого (міжвидового) інституту; по-друге, галузеве правове регулювання принципів юридичної відповідальності у відповідних кодифікованих актах України не має системного характеру та потребує узагальнення і комплексного правового закріплення; по-третє, відсутність єдиного підходу до правової регламентації процедури реалізації юридичної відповідальності; по-четверте, наявність потреби у виробленні єдиної концепції правового закріплення принципів і правових процедур юридичної відповідальності як на міжгалузевому, так і на галузевому рівнях; по-п’яте, відсутність гарантованої системи засобів ефективного забезпечення принципів і правових процедур юридичної відповідальності, а також механізмів їх реалізації;
– система наукових знань щодо значення принципів юридичної відповідальності, яке визначається тим, що вони: відображають її сутність та зміст; визначають перспективи та тенденції розвитку; характеризують рівень розбудови та досконалості як засобу державно-владного впливу на суспільство та громадян; забезпечують єдність щодо розуміння функціональної ролі, порядку реалізації та способів забезпечення ефективності юридичної відповідальності;
– наукові уявлення щодо інтегративної характеристики принципів та процедур юридичної відповідальності, які представлені дисертантом як системні явища, що взаємодіють між собою на різних етапах реалізації юридичної відповідальності та забезпечують її функціональність шляхом інтегрування в межах правозастосовного процесу;
– характеристика перспектив розвитку принципів та правових процедур юридичної відповідальності, серед яких виокремлено такі: посилення їх ролі та значення як основи реалізації юридичної відповідальності; подальшу диференціацію принципів юридичної відповідальності на загальні та галузеві (видові); оптимізацію правової процедури застосування юридичної відповідальності; посилення їх інтегративності у взаємодії.
Практичне значення одержаних результатів полягають у тому, що сформульовані та обґрунтовані дисертантом висновки і рекомендації дисертації використовуються та можуть бути використані:
– у правотворчій діяльності для прийняття нових та вдосконалення чинних нормативно-правових актів, що містять норми охоронного характеру та визначають умови, принципи та процедуру застосування юридичної відповідальності;
– у науково-дослідній діяльності для подальшої універсалізації та концептуалізації розуміння явища юридичної відповідальності в цілому, поглиблення та систематизації загальнотеоретичних знань щодо принципів та процедур її реалізації;
– у навчальному процесі, де результати дисертаційного дослідження можуть бути закладені в основу відповідного навчального спецкурсу «Актуальні проблеми юридичної відповідальності» для студентів вищих навчальних закладів юридичного профілю.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на наступних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: Юридичні читання молодих вчених (м. Київ, 23-24 квітня 2004 р.); ХІ Міжнародна науково-практична конференція «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (с. Верхній Студений, Міжгірського району, Закарпатської обл., 28 січня – 1 лютого 2010 р.); V Міжнародна науково-практична конференція «Європейська юридична освіта і наука: студентський вимір» (м. Ужгород, 11-13 жовтня 2010 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Алушта, 29 жовтня – 1 листопада 2009 р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція на тему: «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 28 жовтня 2010 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми становлення і розвитку правової системи України» (м. Харків, 27-28 листопада 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародні та національні механізми захисту прав людини: виклики сьогодення» (м. Донецьк, 8 квітня 2011 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено в 12 наукових публікаціях, серед яких шість статей – у фахових виданнях та шість тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи результати дисертаційної роботи, варто узагальнити, що в роботі нами було виконане завдання щодо дослідження природи принципів і правових процедур юридичної відповідальності; вивчено методологічні засади принципів і правових процедур юридичної відповідальності; проаналізовано особливості співвідношення та реалізації принципів і правових процедур юридичної відповідальності.
Досягнення мети дослідження та виконання поставлених завдань дисертаційного дослідження відображається у підсумках дисертації, чому і присвячена дана заключна частина цієї роботи. Завершуючи наукове дослідження теоретико-правових основ принципів та правових процедур юридичної відповідальності, доцільно зупинитися на наступних підсумкових положеннях.
1. Проведена періодизація розвитку уявлень про сутність та значення відповідальності, шляхом виокремлення:
а) перший етап, до якого віднесені періоди античності та середньовіччя, оскільки саме в цей період сформувалися перші уявлення про відповідальність, що настає у випадку порушення норм законів; змістом відповідальності є певні негативні наслідки, які повинен був відчути порушник у випадку порушення або недотримання норм законів; відповідальність набуває персоніфікованого характеру, тобто застосування відповідальності потребує певного суб’єкта відповідальності; розуміння відповідальності мало узагальнений характер, тобто відповідальність не поділялася на окремі самостійні різновиди і, відповідно, не виокремлювалась відповідальність юридична; відповідальність виокремлюється в якості самостійного предмету вивчення філософами та державними діячами часів античності та середньовіччя; зароджуються перші уявлення про наявність певних вихідних положень та засад відповідальності, зокрема щодо її законності та доцільності, настання у випадку провини особи тощо; обґрунтовується процесуальний характер відповідальності, оскільки відповідальність, по-перше, реалізується відносно винних осіб, а по-друге, пов’язана із певним порядком переживання винною особою негативних наслідків; розуміння сутності і значення відповідальності, які сформувалися в період античності та середньовіччя, становили основу подальшого розвитку філософсько-правового виокремлення та характеристики відповідальності юридичної.
б) другий етап, до якого віднесений період Просвітництва, який значно розширив і уточнив погляди філософів попереднього періоду та надав змогу розкрити сутнісні засади юридичної відповідальності як особливої форми не лише державно-владного впливу, але і як засобу гармонізації взаємовідносин між людьми. В цей період у поглядах філософів відбувається переосмислення природи, сутності та значення відповідальності як соціального інституту, а також юридичної відповідальності, як інституту юридичного; виокремлюється самостійність юридичної відповідальності як об’єкту наукового та загально світоглядного (філософського) пізнання, а також як об’єкту практичної діяльності щодо її реалізації; поглиблюється розуміння відповідальності як соціального інституту, що походить від потреб не лише держави, але і суспільства, та реалізується у самому суспільстві шляхом застосування заходів відповідальності до порушників; юридична відповідальність розуміється як явище, що має гносеологічний характер походження, а також принципові та процесуальні засади реалізації; цей період заклав концептуально нові основи для подальшого вивчення юридичної відповідальності як багатоаспектного явища, що має власну сутність, походження, цінність, об’єкт дослідження тощо.
в) третій етап – період нового часу, основними характеристиками якого є наступні: по-перше, цей період пов’язаний із широким розумінням юридичної відповідальності, що становить систему поглядів, які з однієї сторони, відображають переосмислені ідеї філософів попередніх періодів, а з іншої сторони, характеризують принципово нові підходи до розуміння природи, сутності та значення юридичної відповідальності; по-друге, цей період заклав основу для подальшого виокремлення юридичною наукою основних принципів юридичної відповідальності та процесуальних засад її реалізації; по-третє, цей період надав змогу узагальнити та згрупувати розуміння сутності юридичної відповідальності, що походить від шкіл праворозуміння.
2. Охарактеризована сутність принципів юридичної відповідальності визначається в декількох аспектах, а саме: як вихідні засади та ідеї функціонування і реалізації юридичної відповідальності (функціональний аспект принципів юридичної відповідальності); як умови притягнення правопорушників до юридичної відповідальності (принциповий аспект принципів юридичної відповідальності); як критерії розвитку та вдосконалення інституту юридичної відповідальності (перспективний аспект юридичної відповідальності); як основні засади, що мають прямий характер дії, та застосовуються з метою недопущення порушення законності та справедливості в процесі притягнення осіб до юридичної відповідальності (ціннісний аспект юридичної відповідальності).
3. З’ясовано, що сутність юридичної відповідальності має складний багатоаспектний характер, що надає змогу говорити про її: соціальний характер, оскільки юридична відповідальність є різновидом соціальної відповідальності, забезпечує правопорядок у суспільстві та застосовується щодо осіб – членів суспільства, які скоїли правопорушення; правовий характер, оскільки різновиди юридичної відповідальності закріплені нормами права та реалізуються за допомогою відповідних актів правозастосування у закріпленому правом порядку; державно-владний характер, оскільки юридична відповідальність застосовується до правопорушників лише від імені держави та органами держави, які мають відповідні повноваження, що закріплені правовими нормами; карний характер, оскільки юридична відповідальність надає змогу засобами покарання виправити та не допустити в подальшому скоєння правопорушень тими особами, які їх скоювали у минулому; правопоновлюючий характер, що визначає юридичну відповідальність як засіб поновлення порушених прав потерпілих від правопорушення; офіційний характер, оскільки юридична відповідальність застосовується офіційними уповноваженими органами державної влади відповідно до вимог нормативно-правових актів; процедурний характер, змістом якого є реалізація юридичної відповідальності у закріпленому правом порядку та формах, що забезпечує об’єктивність та всебічність дослідження правопорушення з метою призначення найбільш справедливої міри та виду юридичної відповідальності.
4. Виокремлено характерні ознаки принципів юридичної відповідальності, до яких віднесено: а) являють собою систему ідей, положень, основних засад функціонування юридичної відповідальності; б) відображають рівень розвитку наукового та світоглядного розуміння природи та характеру юридичної відповідальності; в) характеризують порядок та умови реалізації юридичної відповідальності; г) забезпечують розвиток юридичної відповідальності як засобу державно-владного, примусового впливу на життєдіяльність суспільства та окремих суб’єктів; д) виявляються у системі положень, які мають як правове закріплення, так і можуть існувати на науковому догматичному рівні; є) впливають на рівень правопорядку та законності у суспільстві.
5. Запропоноване авторське визначення поняття «принципи юридичної відповідальності», під яким слід розуміти систему ідей, положень, основних засад функціонування юридичної відповідальності, що відображають рівень розвитку наукового і світоглядного розуміння природи та характеру юридичної відповідальності, характеризують порядок та умови реалізації юридичної відповідальності, забезпечують здійснення та розвиток юридичної відповідальності як засобу державно-владного примусового впливу на життєдіяльність суспільства та окремих суб’єктів.
6. Удосконалено класифікацію принципів юридичної відповідальності завдяки використанню таких критеріїв як: функціональне призначення юридичної відповідальності; сутність юридичної відповідальності; рівень значущості або широта впливу; в залежності від порядку формалізації.
7. До характерних рис правової процедури юридичної відповідальності віднесено наступні: має правовий характер закріплення; змістом є система правил, прийомів, способів, засобів послідовного здійснення юридично значимих діянь зі сторони уповноважених суб’єктів; відображає характер юридичної діяльності щодо досягнення відповідного соціального юридичного ефекту; пов’язана із владним примусовим впливом; реалізація пов’язана із скоєнням правопорушення суб’єктом права, що породжує його обов’язок понести заходи юридичної відповідальності; результатом є застосування до правопорушників заходів юридичної відповідальності; втілюється у відповідних процесуальних правовідносинах; здійснюється уповноваженим суб’єктом; відображає офіційну політику держави щодо протидії правопорушенням.
8. Надано авторську інтерпретацію поняття «правова процедура юридичної відповідальності», під якою слід розуміти систему послідовних юридично значущих дій уповноважених суб’єктів, спрямованих на реалізацію санкції правової норми шляхом здійснення владного впливу у формі застосування заходів юридичної відповідальності.
9. Особливостями процедурності юридичної відповідальності є наступні: юридична відповідальність виявляється у сукупності певних процедур реалізації, що забезпечують її реальність та ефективність правового впливу на суб’єктів суспільних відносин; змістом юридичної відповідальності є система правових процедур, тобто система юридично значимих дій суб’єктів правозастосування, що здійснюються послідовно у певній формі та за допомогою системи методів; система правових процедур реалізації юридичної відповідальності об’єднуються в ряд стадій реалізації юридичної відповідальності; процедура реалізації юридичної відповідальності має об’єктивний характер, що виявляється у певній чітко визначеній послідовності здійснення процедур, а також має і суб’єктивний характер, що виявляється у специфіці свідомості та професійності в роботі суб’єктів правозастосування, які наділені компетенцією притягнення правопорушників до юридичної відповідальності.
10. Особливостями правової процедури юридичної відповідальності в цілому є система юридично значимих дій суб’єктів правозастосування, що можливо об’єднати в межах наступних етапів:
1) етап попередньої перевірки та кваліфікації діяння суб’єкта права;
2) етап проведення розслідування діяння суб’єкта права;
3) етап прийняття правозастосовного рішення щодо притягнення правопорушника до юридичної відповідальності;
4) етап оскарження правозастосовного рішення щодо притягнення правопорушника до юридичної відповідальності;
5) етап вступу в силу правозастосовного рішення щодо притягнення правопорушника до юридичної відповідальності;
6) етап виконання правозастосовного рішення щодо притягнення правопорушника до юридичної відповідальності.
11. Встановлено порядок взаємодії між принципами юридичної відповідальності та правовою процедурою реалізації юридичної відповідальності, а саме: система принципів юридичної відповідальності, як і цілі, завдання та функції юридичної відповідальності, відображають природу та сутність юридичної відповідальності та можуть бути втілені як в роботу суб’єктів правозастосування, так і в життєдіяльність правопорушника і всього суспільства; система правових процедур юридичної відповідальності, окрім того, що забезпечує реалізацію принципів юридичної відповідальності і самої юридичної відповідальності, повинна відповідати системі принципів юридичної відповідальності, що визначають також і засади правових процедур реалізації юридичної відповідальності.
12. Встановлено спеціальний характер принципів видів юридичної відповідальності, що полягає у тому, що: по-перше, вони відображають природу видів юридичної відповідальності; по-друге, визначають характер діяльності суб’єктів застосування відповідних видів юридичної відповідальності; по-третє, обумовлені характером суспільних відносин, котрі регулюються та/або охороняються відповідною галуззю права; по-четверте, відображають характер негативних наслідків, що настають для правопорушника в результаті скоєння відповідного правопорушення; по-п’яте, визначають особливості державної політики правового регулювання у відповідній сфері суспільних відносин.
13. Виокремлено закономірності процедурних засад реалізації принципів юридичної відповідальності, а саме: правова процедура юридичної відповідальності забезпечує втілення в життєдіяльність суспільства основоположних засад (принципів) юридичної відповідальності; правова процедура юридичної відповідальності забезпечує реалізацію (дотримання) принципів юридичної відповідальності в діяльності суб’єктів правозастосування; правова процедура юридичної відповідальності визначає особливості забезпечення як всіх принципів юридичної відповідальності, так і кожного окремого принципу юридичної відповідальності; правова процедура юридичної відповідальності забезпечує діалектичні засади функціонування принципів юридичної відповідальності; правова процедура юридичної відповідальності відображає характер заснованості юридичної відповідальності на відповідних принципах.
14. Розширено наукові уявлення щодо інтегративної характеристики співвідношення принципів та процедур юридичної відповідальності, які представлені дисертантом як системні явища, що взаємодіють між собою на різних етапах реалізації юридичної відповідальності та забезпечують її функціональність шляхом інтегрування в межах правозастосовного процесу. В цьому контексті юридичну відповідальність представлено як інтегроване явище, в якому в результаті взаємодії знаходять свій вираз і впровадження правові принципи і процедури. Принципи можуть бути реалізовані в процесі юридичної відповідальності лише у порядку, визначеному на законодавчому рівні, а отже вони втілюються у практичну площину шляхом використання правової процедури, а процедура здійснюється відповідно до принципів. При цьому принципи діють не розрізнено, а разом, оскільки є системним утворенням, інтегрованим до юридичної відповідальності. На цій підставі системність принципів юридичної відповідальності реалізується завдяки системі послідовних правових процедур, в чому також виявляються інтегративні основи зазначених вище явищ.
15. Виокремлено особливості впливу принципів юридичної відповідальності на процедуру реалізації юридичної відповідальності, що можливо уявити у вигляді системи зв’язків: логічного зв’язку, змістом якого є діалектика поширення (втілення) принципів юридичної відповідальності в практичній процедурній діяльності суб’єктів правозастосування щодо притягнення до юридичної відповідальності; генетичного зв’язку, що передбачає послідовність у визначенні принципів юридичної відповідальності та встановленні порядку й змісту правових процедур реалізації юридичної відповідальності; часового зв’язку, що характеризується як особливий порядок здійснення юридичної відповідальності, який заснований на певному проміжку часу, що дозволяє всебічно, комплексно та результативно застосувати заходи юридичної відповідальності.
16. Встановлено, що реалізація юридичної відповідальності визначається системою принципів юридичної відповідальності, які відображають справедливість, доцільність, законність юридичної відповідальності. Варто зазначити, що система принципів юридичної відповідальності визначається:
- з однієї сторони, як явище, що є юридичною категорією та правовим інститутом (матеріальний аспект);
- з іншої сторони, як явище, що реалізується та втілюється у життєдіяльність суспільства (процесуальний аспект).
17. Охарактеризовано проблемні питання сучасного етапу розвитку інституту юридичної відповідальності в Україні, що потребують свого вирішення. До них віднесено наступні: відсутність єдиного кодексу юридичної відповідальності або закону про юридичну відповідальність, що включали б у себе уніфіковані норми юридичної відповідальності, принципи, підстави її застосування, цілі та функції юридичної відповідальності відповідно до її різновидів; існування колізій з питань застосування норм діючого радянського та українського законодавства (з 1991 року), що регулюють відносини відповідальності; нерозвиненість інститутів дисциплінарної відповідальності військовослужбовців, державних службовців, учнів, посадових осіб; нерозвиненість інституту матеріальної відповідальності працівників, які заподіяли шкоду підприємству, та відповідальності підприємства за шкоду, заподіяну працівникові; виникнення, але нерозвиненість інституту конституційної відповідальності вищих органів державної влади та найвищих посадових осіб в державі.
18. Виокремлено тенденції розвитку принципів та правових процедур юридичної відповідальності, до яких віднесено наступні: підвищення значення принципів юридичної відповідальності, як основи реалізації юридичної відповідальності; посилення функціональної ролі правових процедур реалізації юридичної відповідальності, що є умовою втілення принципів і функцій юридичної відповідальності в життєдіяльність суспільства і держави; подальшу диференціацію принципів юридичної відповідальності на загальні, що відображають особливості юридичної відповідальності як різновиду соціальної відповідальності, та галузеві (видові), що характеризують особливості того чи іншого виду юридичної відповідальності; оптимізацію правової процедури застосування юридичної відповідальності, що передбачає вироблення логічно побудованої моделі застосування юридичної відповідальності та закріплення її за допомогою правових норм, яка забезпечить оперативне та своєчасне застосування заходів юридичної відповідальності; посилення інтегративної взаємодії між принципами і правовими процедурами юридичної відповідальності, що передбачає відповідність правових процедур закріпленим принципам юридичної відповідальності, а також забезпеченість процедурної реалізації принципів юридичної відповідальності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М. И. Проблемы теории государства и права [Учебник] / М. И. Абдулаев, С. А. Комаров. – СПб. : Питер, 2003. – 576 с.
2. Абова Т. Е. Хозяйственный процесс – порядок защиты хозяйственных прав / Т. Е. Абова // Теоретические проблемы хозяйственного права. – М., 1975. – С. 315–327.
3. Аксенов И.А. Юридическая ответственность в системе экономической безопасности личности / И. А. Аксенов // Юрист. – 1999. – № 5-6. – С. 56-65.
4. Алексеев С. С. Проблемы теории права [Курс лекций] / С. С. Алексеев. – Свердловск: Изд-во СЮИ, 1972. – 396 с.
5. Алексеев С. С. Общая теория права: курс в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – Т.1. – 1981. – 359 с.
6. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права [Курс лекций. Учебное пособие: В 4-х вып]. – Свердловск, 1963–1966. – Вып. 1. – 266 с.
7. Алімов Р. С. Процедури в адміністративному праві України: теорія та практика: Дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Р. С. Алімов. – Донецьк, 2002. – 164 с.
8. Алиев А. У. Принципы юридической ответственности и проблемы их реализации : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. У. Алиев. – Махачкала, 2005. – 178 c.
9. Анисимов Н. Н. Проблемы правового регулирования ответственности за нарушение лицензионно-разрешительного порядка / Н. Н. Анисимов // Гос-во и право. – 2000. – № 9. – С. 9-14.
10. Аристотель Сочинения в 4-х томах. – М. : Мысль, 1984. – Т.4. – 830 с.
11. Афанасьев В. С. Обеспечение законности: вопросы теории и практики: Дисс. ... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / В. С. Афанасьев. – М., 1993. – 433 с.
12. Базылев Б. Т. Ответственность в советском праве [Учебное пособие] / Б. Т. Базылев. – Красноярск: Изд. Красноярского ун-та, 1977. – 73 с.
13. Базылев Б. Т. Государственное принуждение и правовые формы его осуществления в советском обществе: aвтореф. дисс. … канд. юрид. наук / Б. Т. Базылев. – К., 1968. – 17 с.
14. Барихин А. Б. Большой юридический энциклопедический словарь / А. Б. Барихин. – М. : Книжный мир, 2005. – 720 с.
15. Басін К. В. Юридична відповідальність: природа, форми реалізації та права людини: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / К. В. Басін. – К., 2006. – 20 с.
16. Басін К. В. Форми виразу єдності та взаємозв’язку прав особистості і юридичної відповідальності / К. В. Басін // Правова держава. – 2004. – Вип. 15. – С. 415-423.
17. Бахрах Д. Н. Административная ответственность как особый вид юридической ответственности / Д. Н. Бахрах // Государство, право, законность. – 1974. – Вип. 5. – С. 95-105.
18. Бахрах Д. Н. Административная ответственность граждан в СССР [Учебное пособие] / Д. Н. Бахрах. – М. : Изд. Урал. ун-ту, 1989. – 204 с.
19. Баширова С. Г. К вопросу о соотношении правовой процедуры и юридического процесса / С. Г. Баширова // Вестник Волжского ун-та им. В. Н. Татищева. – Вип. 67. – 2005. – С. 24-27.
20. Бердяев Н. А. Философия свободы. Часть вторая. // Хрестоматия к учебнику «Проблемы теории государства и права» / [Под ред. В. М. Сырых]. – М. : Росс. Академия правосудия, 2007.
21. Бернштейн Д. И. Понятие ответственности за нарушение социалистических правовых норм и вина как непременное условие ответственности: автореф. дисс. … канд. юрид. наук / Д. И. Бернштейн. – Ташкент, 1964. – 20 с.
22. Біляк О. М. Інститут юридичної відповідальності: сучасні проблеми і тенденції розвитку / О. М. Біляк // Правова держава. – 2003. – Вип. 14. – С. 101-108.
23. Боброва Н. А. Ответственность в системе конституционных норм (государственно-правовые аспекты) / Н. А. Боброва, Т. Д. Зражевская. – Воронеж: Изд. Воронежского ун-та, 1985. – 138 с.
24. Богданов Ю. А. Сущность и явление / Ю. А. Богданов. – К. : Изд-во Акад. наук УССР, 1962. – 232 с.
25. Богомолов А. С. Диалектический логос: становление античной диалектики / А. С. Богомолов. – М. : Мысль, 1982. – 263 с.
26. Большая юридичеакая энциклопедия. – М. : Изд-во Эксмо, 2005. – 688 с.
27. Большой юридический словарь / [Под ред. А. Я. Сухарева, А. В. Крутских]. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 704 с.
28. Большой юридический словарь / [Под ред. А. Я. Сухарева]. – [3-е изд., доп. и перераб.]. – М. : ИНФРА-М, 2008. – 934 с.
29. Борисова Л. Н. Общая теория процесуальных норм права / Л. Н. Борисова // http://studrada.com.ua
30. Бочаров О. Д. Правозастосовча діяльність: поняття, функції та форми [Проблемні лекції] / О. Д. Бочаров // http://www.lawbook.by.ru
31. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность / С. Н. Братусь. – М. : Юрид.лит., 1976. – 215 c.
32. Булатов А. С. Юридическая ответственность (общетеоретические проблемы): aвтореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. С. Булатов. – Л., 1985. – 22 с.
33. Вантеева Н. В. Принципы юридической ответственности (структурно-функциональный анализ): автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Н. В. Вантеева. – Нижний Новгород, 2005. – 26 с.
34. Вантеева Н. В. Принципы юридической ответственности (структурно-функциональный анализ): Дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Н. В. Вантеева. – Нижний Новгород, 2005. – 216 с.
35. Вебер М. Аграрная история древнего мира // Хрестоматия к учебнику «Проблемы теории государства и права» / Под ред. В. М. Сырых. – М. : Росс. Академия правосудия, 2007.
36. Венгеров А. Б. Теория государства и права. [Учебник]. – [5-е изд., стер.]. – М. : Омега-Л, 2008. – 608 с.
37. Венедиктов В.С. Трудове право України [Підручник] / В. С. Венедиктов. – К. : Істина, 2008. – 384 с.
38. Венедиктов В. С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве / В. С. Венедиктов. – Х. : Консум, 1996. – 258 с.
39. Венедіктов В. С. Проблеми реформування системи МВС України / В. С. Венедіктов, І. В. Зозуля. – Ужгород: Патент, 2005. – 216 с.
40. Виноградов В. А. Актуальные проблемы конституционно-правовой ответственности / В. А. Виноградов // Законодательство. – № 10. – 2002. – С. 34-35.
41. Виноградов В. А. Конституционно-правовая ответственность: системное исследование: Дисс. … д-ра юрид. наук : 12.00.02 / В. А. Виноградов. – М., 2005. – 428 с.
42. Витрук Н. В. Общая теория юридической ответственности: Монография / Н.В. Витрук. – М. : Норма, 2008. – 324 с.
43. Власенко Н. А. Язык права // Хрестоматия к учебнику «Проблемы теории государства и права» / Под ред. В. М. Сырых. – М. : Росс. Академия правосудия, 2007.
44. Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права [Монографія] / Ю. Л. Власов. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 180 с.
45. Габричидзе Б. Н. Юридическая ответственность [Учебное пособие] / Б. Н. Габричидзе, А. Г. Чернявский. – М. : Альфа-М, 2005. – 686 с.
46. Галаган И. А. К проблемам теории правоприменительных отношений / И. А. Галаган, А. В. Василенко // Государство и право. – 1998. – №3. – С. 8-19.
47. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР / И. А. Галаган. – Воронеж: Изд. Воронежского ун-та, 1970. – 251 с.
48. Глаголев П. В. Юридическая ответственность в системе мер государственного принуждения: автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / П. В. Глаголев. – Саратов, 2007. – 18 с.
49. Глебов А. П. Функции прокурорского надзора / А. П. Глебов // Совершенствование прокурорского надзора в СССР. – М., 1973. – С. 70–78.
50. Гоббс Т. Сочинения в 2 т.– М. : Мысль, 1991. – Т. 2. – 736 с.
51. Головистикова А. Н. Проблемы теории государства и права [Учебник]. / А. Н. Головистикова, Ю. А. Дмитриев. – М. : Изд-во Эксмо, 2005. – 832 с.
52. Головко Л. В. Принципы неотвратимости ответственности и публичности в современном российском уголовном праве и процессе / Л. В. Головко // Гос-во и право. – 1999. – № 3. – С. 34-39.
53. Голодный М. А. Организация и процедура законотворчества в первые годы Советской власти на Украине (1917–1925 гг.) : дисс. ... канд. юрид. наук / М. А. Голодный. – К., 1971. – 213 с.
54. Горбачидзе Б. Н. Юридическая ответственность [Учебное пособие]. / Б. Н. Горбачидзе, А. Г. Чернявский. – М. : Альфа-М, 2005. – 686 с.
55. Гордієнко С. Г. Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів України / С. Г. Гордієнко. – Л. : Віче, 2000. – 246 с.
56. Горницкий А. А. Государственная дисциплина / А. А. Горницкий. – К. : Политиздат Украины, 1989. – 191 с.
57. Господарський кодекс України № 436-ІV від 16.01.2003 року // www.rada.gov.ua
58. Гревцов Ю. И. Правовое отношение: основные взаимосвязи / Ю. И. Гревцов // Сов. государство и право. – 1985. – № 1. – С. 18-26.
59. Гревцов Ю. И. Проблемы теории правового отношения / Ю. И. Гревцов. – Л. : ЛГУ, 1981. – 83 с.
60. Даль В. И. Толковый словарь великорусского языка: [В 4 т.] / В. И. Даль. – М. : Русский язык, 1980. – Т. 3. – 555 с.
61. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка / В. И. Даль. – М., 1955. – Т. 2. – 777 с.
62. Делія Ю. В. Юридична відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування / Ю. В. Делія // Право України. – 2003. – № 10. – С. 29-32.
63. Денисов Ю. А. Общая теория правонарушения и ответственности (социалистический и юридический аспекты) / Денисов Ю. А. – Л. : ЛГУ, 1983. – 141 с.
64. Дідич Т. О. Нормопроектування: теоретико-правовий аспект: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Т. О. Дідич. – К., 2006. – 239 с.
65. Дрейшев Б. В. Правотворчество в советском государственном управлении / Б. В. Дрейшев. – М. : Юрид. лит., 1977. – 160 с.
66. Дронин Г. Г. Юридическая ответственность за экологические правонарушения: исходные положения и теоретические подходы (учебно-методические материалы) / Г. Г. Дронин // http://www.yurclub.ru
67. Дубінчак В. М. Правоохоронна діяльність: сутність, суб’єкти, засоби забезпечення (теоретико-правовий аспект): Дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / В. М. Дубінчак. – К., 2010. – 231 с.
68. Дулина М. Ю. Сотношение координационной и надзорной функций прокуратуры / М. Ю. Дулина // Судебная реформа и эффективность деятельности органов суда, прокуратуры и следствия: 4-я научно-практич. конф. молодых ученых (27 апр. 2002 г. : тезисы выступл.) / [под общ. ред. проф. В. В. Новика]. – СПб., 2007. – С. 21-24.
69. Духно Н. А. Понятие и виды юридической ответственности / Н. А. Духно, В. И. Ивакин // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 12-17.
70. Дюги Л. Общество, личность и государство / Л. Дюги. – СПб. : Изд-во ЂВестника знанияї, 1901. – 127 с.
71. Дюрягин И. Я. Применение норм советского права. Теоретические вопросы / И. Я. Дюрягин. – Свердловск : Сред.-Уральск. кн. изд-во, 1973. – 247 с.
72. Дюрягин И. Я. Правоприменительные отношения как разновидность управленческих отношений / И. Я. Дюрягин // Советское государство и право. – 1977. – № 7. – С. 46-77.
73. Евгеньева А. П. Словарь русского языка: [В 4 т.] – [2-е изд., испр. и доп.]. – М. : Русский язык, 1984. – 750 с.
74. Емельянов А. С. Реализация охранительной функции финансового права: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / А. С. Емельянов. – М., 2005. – 43 с.
75. Енгибарян Р. В. Теория государства и права. [Учебное пособие] / Р. В. Енгибарян, Ю. К. Краснов. – М. : Юристъ, 1999. – 272 с.
76. Енікєєв М. Юридична відповідальність / М. Енікєєв // Міжнародна поліцейська енциклопедія: [у 10-ти т.] / [відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. І. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко]. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – T. 1. – 2003. – 1232 с.
77. Ефимова Л. Г. Банки: ответственность за нарушения при расчетах. Комментарий законодательства и арбитражной практики / Л. Г. Ефимова, Л. А. Новоселова. – М. : Инфра-М, 1996. – 624 с.
78. Єлісєєв М. Юридична відповідальність / М. Єлісєєв // Міжнародна поліцейська енциклопедія: [у 10-ти т.] / [відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. І. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко]. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – T. 1. – 2003. – 1232 с.
79. Железнова Ю. А. Юридическая ответственность: понятие, признаки, принципы и виды / Ю. А. Железнова // www.labex.ru.
80. Загальна теорія держави і права: (основні поняття, категорії, прав. конструкції та наук. концепції). [Навч. посіб.] / [За ред.. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко]. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 400 с.
81. Закон України «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних діянь» № 1507-VI від 11.06.2009 р. // www.rada.gov.ua.
82. Законтворческий процесс в Российской Федерации // www.allpravo.ru
83. Заплавський Р. В. Тлумачення норм права та їх культурна цінність / Р. В. Заплавський // http://www.bibliofond.ru.
84. Захаров И. Г. Юридическая ответственность в частном праве: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / И. Г. Захаров. – М., 2008. – 24 с.
85. Захаров И. Г. Юридическая ответственность в частном праве: Дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / И. Г. Захаров. – М., 2008. – 256 с.
86. Зелена О. В. Поняття юридичної відповідальності: окремі проблеми / О. В. Зелена // Право України. – 2002. – № 11. – С. 109-111.
87. Інститут юридичної відповідальності у демократичних правових системах [монографія] / [За заг. ред. Н. М. Оніщенко]. – К. : Вид. «Юрид. думка», 2009. – 216 с.
88. Ибрагимов М. А. Юридическая ответственность как фактор воспитания личности в условиях совершенствования социализма: автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / М. А. Ибрагимов. – Алма-Ата, 1986. – 19 с.
89. Иванов А. А. Индивидуализация юридической ответственности. Правовые и психологические аспекты / А. А. Иванов. – М. : Экзамен, 2003. – 192 с.
90. Иванов Р. Л. Некоторые вопросы юридической ответственности / Р. Л. Иванов // Вестник Омского университета. – 1998. – Вып. 1. – С. 94-97.
91. Ивахненко С. Н. Юридическая ответственность в современном российском праве: проблемы правопонимания: автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / С. Н. Ивахненко. – Ставрополь, 2005. – 21 с.
92. Иеринг Р. Борьба за право / Р. Иеринг. – СПб. : Издат-во «Вестника Знания» (В.В.Битнера), 1908. – 216 с.
93. Йоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву / О. С. Йоффе.- Л. : Изд. ЛГУ, 1965. – 256 с.
94. История политических и правовых учений. [Учебник для вузов] / [Под общ. ред. В. С. Нерсесянца]. – М. : Норма, 2004. – 944 с.
95. Кальман К. Основы социологии права / К. Кальман. – М. : Прогресс, 1981. – 256 с.
96. Каюмов Р. Р. Уголовно-процессуальные средства обеспечения неотвратимости ответственности за преступления: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Р. Р. Каюмов. – Ижевск, 1994. – 22 с.
97. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права: [Підручник] / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 477 с.
98. Клименко Н. І. Правоохоронні органи України: [Навч. посібн.] / Н. І. Клименко. – К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2002. – 194 с.
99. Ковачев Д. А. Механизм правотворчества социалистического государства / Д. А. Ковачев. – М. : Юрид. лит., 1977. – 112 с.
100. Кодекс адміністративного судочинства України № 2747-ІV від 06.07.2005 р. // www.rada.gov.ua.
101. Кодекс законів про працю України № 322-VІІІ від 10.12.1971 р. // www.rada.gov.ua.
102. Колесник К. О. Парламентська процедура в зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аналіз: Дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / К. О. Колесник. – Х., 2003. – 213 с.
103. Колодій А. М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання): Дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01 ; 12.00.02 / А. М. Колодій. – К., 1998. – 391 с.
104. Коломак А. И. Свобода и ответственность в современном мире: автореф. дисс. … канд. філософ. наук : 09.00.11 / А. И. Коломак. – Ставрополь, 2006. – 22 с.
105. Колосова Н. М. Конституционная ответственность в Российской Федерации: ответственность органов государственной власти и иных субъектов права за нарушение конституционного законодательства Российской Федерации / Н. М. Колосова. – М. : Городец, 2000. – 239 с.
106. Комплексное изучение системы воздействия на преступность (методологические и теоретические основы) / [Под ред. П. П. Осипова]. – Л. : ЛГУ, 1978. – 236 с.
107. Коновалов А. В. Ответственность в сфере социальных регуляций: политический аспект: автореф. дисс. … канд. филос. наук : 09.00.11 / А. В. Коновалов. – Новосибирск, 2005. – 18 с.
108. Копейчиков В. В. Правознавство: [Навч. посіб]. – К., 2003. – 534 с.
109. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение / А. П. Коренев. – М. : Юрид. лит., 1978. – 256 с.
110. Корнилов А. Р. Правовые процедуры института юридической ответственности: дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. Р. Корнилов. – Нижний Новгород, 2000. – 196 c.
111. Коробов А. Е. Позитивная ответственность как теоретическая и практическая проблема / А. Е. Коробов, Е. Б. Хохлов // Правоведение. – №3. – 2008. – С. 78-81.
112. Королева Ю. А. Ответственность военнослужащих за административные правонарушения: автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.14 / Ю. А. Королева. – М., 2004. – 28 с.
113. Косолапов Р. И., Марков В. С. Свобода и ответственность / Р. И. Косолапов, В. С. Марков. – М. : Политиздат, 1969. – 96 с.
114. Котюк В. О. Теорія права: [Курс лекцій]. [Навчальний посібник для юрид. фак. вузів] / В. О. Котюк. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
115. Краснов М. А. Ответственность в системе народного представительства / М. А. Краснов. – М. : б.и., 1995. – 56 с.
116. Кримінальний кодекс України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 р. // www.rada.gov.ua
117. Кримінальний процесуальний кодекс України № 4651-VI від 13.04.2012 р. // www.rada.gov.ua.
118. Кримінально-виконавчий кодекс України № 1129-IV від 11.07.2003 р. // www.rada.gov.ua.
119. Крылов Б.С. Парламент буржуазного государства. Политическая сущность и правовые формы парламента и парламентаризма на современном этапе: автореф. дисс. … д-ра юрид. наук / Б. С. Крылов. – М., 1962. – 31 с.
120. Кузнецов Ю. А. Трудоправовая ответственность: понятие, виды: автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.05 / Ю. А. Кузнецов. – Пермь, 2005. – 27 с.
121. Лазарев В. В. Правоприменительная деятельность органов внутренних дел. [Учебное пособие] / В. В. Лазарев, И. П. Левченко. – М. : Академия МВД СССР, 1989. – 83 с.
122. Лазарев В. В. Пробелы в праве и пути их устранения / В. В. Лазарев. – М. : Юрид. лит., 1974. – 184 с.
123. Лебедев В. А. Теория государства и права: [Конспект лекций. Учебное пособие] / В. А. Лебедев, Е. А. Маркина. – М. : Изд. МГУ, 2003. – 215 с.
124. Лейст О. Э. Понятие ответственности в теории права / О. Э. Лейст // Вестник Моск. ун-та. Серия 11. Право. – 1994. – № 1. – С. 24-28.
125. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы) / О. Э. Лейст. – М. : Изд. МГУ, 1981. – 239 с.
126. Лившиц Р. З. Принципы советского трудового права / Р. З. Лившиц, В. И. Никитинский // Советское государство и право. – 1974. – № 8. – С.31-34.
127. Лившиц Р. З. Теория права / Р. З. Лившиц. – М. : БЕК, 1994. – 234 с.
128. Липинский Д. А. Общая теория юридической ответственности: Дисс. … д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Д. А. Липинский. – Саратов, 2004. – 470 с.
129. Липинский Д. А. Формы реализации юридической ответственности: автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Д. А. Липинский. – Саратов, 1999. – 23 с.
130. Лихолат І. П. Раціональне та позараціональне в праві (на матеріалах законотворчості): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.12 / І. П. Лихолат. – К., 2001. – 208 с.
131. Літошенко О. С. Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності: Дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. С. Літошенко. – К., 2004. – 199 с.
132. Лукьянцев А. А. Ответственность при осуществлении предпринимательской деятельности в гражданском законодательстве России: теория и судебная практика: автореф. дисс. … д-ра. юрид. наук: 12.00.03 / А. А. Лукьянцев. – Ростов-на-Дону, 2006. – 35 с.
133. Луць Л. А. Загальна теорії держави та права: [Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою)] / Л. А. Луць. – К. : Атіка, 2008. – 412 с.
134. Львова О. Л. Природа юридичної відповідальності та її соціальна роль / О. Л. Львова // Держава і право. – Вип. 41. – 2006. – С. 55-61.
135. М