Каденко Наталія Ігорівна Вплив мусульманського чинника на європейські інте­граційні процеси (на прикладі Нідерландів, Франції і Ні­меччини)

Короткий опис

Каденко Наталія Ігорівна, тимчасово не працює: «Вплив мусульманського чинника на європейські інте­граційні процеси (на прикладі Нідерландів, Франції і Ні­меччини)» (23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку). Спецрада Д 26.001.29 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КАДЕНКО НАТАЛІЯ ІГОРІВНА
УДК 327:28-41:061.1ЄС-054.72
ДИСЕРТАЦІЯ
ВПЛИВ МУСУЛЬМАНСЬКОГО ЧИННИКА
НА ЄВРОПЕЙСЬКІ ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ
(НА ПРИКЛАДІ НІДЕРЛАНДІВ, ФРАНЦІЇ, НІМЕЧЧИНИ)
23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
Міжнародні відносини
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________________
Науковий керівник: Рижков Микола Миколайович, доктор політичних наук,
професор
Київ-2017

ЗМІСТ
ВСТУП...........................................................................................................................10
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ДЖЕРЕЛЬНОДОКУМЕНТАЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ............................................ ..........18
1.1. Концептуальні підходи до дослідження впливу мусульманського чинника на
європейські інтеграційні процеси.............................................................................. 18
1.2. Джерельно-документальна база дослідження ................................................... 31
Висновки до Розділу 1...................................................................................................66
РОЗДІЛ 2. МУСУЛЬМАНСЬКИЙ ВЕКТОР СУЧАСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ...............................................69
2.1. Роль мусульманської спільноти у формуванні європейської ідентичності…...72
2.2. Політичний дискурс мусульманства в євроінтеграційних процесах.................95
Висновки до Розділу 2.................................................................................................113
РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ МУСУЛЬМАНСЬКИХ МЕНШИН НА ФОРМУВАННЯ
ІДЕНТИЧНОСТІ У ПОЛІТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ
ДЕРЖАВ......................................................................................................................116
3.1. Політика підтримки національної ідентичності і адаптації мусульманських
меншин у Нідерландах................................................................................................116
3.2. Суперечності мусульманської і національної ідентичності у Франції..……..142
3.3. Криза політики мультикультуралізму у формуванні національної ідентичності
в Німеччині……………………………………………………………………..….....162
Висновки до Розділу 3................................................................................................181
ВИСНОВКИ...............................................................................................................183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…...........................................................189
10
ВСТУП
Актуальність дослідження визначається необхідністю цілісного
дослідження впливу мусульманського чинника на формування європейської
ідентичності в умовах суперечливої динаміки євроінтеграційних процесів,
з’ясування ролі мусульманської спільноти у здійсненні зовнішньої і внутрішньої
політики європейських акторів як учасників складних трансформацій
міжнародного і регіонального характеру.
Дискусії як у наукових колах, так і в різних сферах суспільного життя щодо
імміграції до ЄС, зовнішньополітичної складової мусульманського чинника та
розвитку європейської ідентичності стосуються провідних європейських країн зі
значною присутністю мусульманських меншин і Європи загалом. Внаслідок
культурного та економічного впливу імміграції, яка посилила проблему адаптації
мусульманських меншин до фундаментальних принципів і стандартів
європейської цивілізації, європейське середовище проживання наразі зазнає
докорінних змін, тому важливим вбачається наявність наукових праць, в яких
об’єктивно висвітлюються окремі аспекти даної проблематики й оцінюється роль
мусульманського чинника в європейському суспільстві.
У науковому дискурсі підкреслюється, що вагомою складовою політичного
аналізу мусульманського чинника в європейських інтеграційних процесах
виступає проблема взаємовпливу європейської та національної ідентичності. При
цьому питання національної ідентичності залишається спірним у політиці кожної
європейської країни, враховуючи диференційоване визначення європейської
ідентичності у наукових працях та бачення майбутнього мультикультуралізму в
Європі та світі.
У дослідженнях вказується на можливий зв’язок між поняттями
ідентичності й імміграції як у масовій свідомості, так і в політичній та медіа
сфері, оскільки дедалі більше фахівців приєднуються до думки, що весь комплекс
проблем, пов’язаних зі зростанням кількості мусульман та спробами їх інтеграції
у світські суспільства Європи, стає все більш важливим чинником розвитку як
11
внутрішньої, так і зовнішньої політики найбільш розвинутих країн ЄС.
Поряд із традиційними напрямами співпраці між членами ЄС, а також між
ЄС та його міжнародними партнерами, такими як співпраця у сфері міжнародної
безпеки, охорони кордонів та протидії тероризму, з’явилися нові напрями спільної
діяльності країн-членів ЄС, що стосуються європейської концепції регулювання
міграції, поєднання механізмів співпраці в сфері юстиції і внутрішніх справ
(внутрішня безпека) та інструментів зовнішньої політики. Крім того, внаслідок
поширення компетенції держав-членів ЄС на наднаціональний рівень виник такий
новий напрямок співпраці, як узгодження політики щодо інтеграції іммігрантів в
Європі.
Дослідження, дотичні до тематики дисертаційної роботи, мають в Україні
різноплановий характер і присвячені переважно розгляду інституціональних,
культурологічних та соціальних аспектів європейської ідентичності в умовах
поглиблення євроінтеграції. Однак суперечливі процеси в Європі останнього часу,
зумовлені міграційною кризою, потребують цілісного дослідження зазначеної
наукової проблематики, зокрема у порівняльному аспекті практики інтегрування
мусульманських спільнот у Нідерландах, Франції та Німеччині, що впливають на
міжнародні відносини і зовнішньополітичну діяльність європейських держав.
Авторський підхід до проблеми ґрунтується на розумінні того, що Україні у
контексті набуття статусу асоційованого члена ЄС доцільно приділяти увагу саме
інтеграційній компоненті імміграційного процесу та ролі мусульманства як
новітнього чинника європейської ідентичності, значення якого стабільно зростає у
політиці європейських акторів, і використати досвід ЄС з урахуванням
стратегічних пріоритетів держави.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Наукове
дослідження виконане у рамках комплексної програми науково-дослідних робіт
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Модернізація
суспільного розвитку світових процесів глобалізації» (затвердженої протоколом
Вченої ради Університету № 12 від 20 червня 2011 р.) і наукової теми Інституту
міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса
12
Шевченка «Україна у міжнародних інтеграційних процесах» (номер державної
реєстрації 0111U007054).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження
ролі мусульманського чинника у розвитку сучасної європейської ідентичності за
допомогою аналізу політичного дискурсу мусульманства в євроінтеграційних
процесах.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких
дослідницьких завдань:
- виявити і систематизувати концептуальні та методологічні підходи до
сутності європейської ідентичності в умовах інтеграції у зарубіжній і вітчизняній
науковій думці;
- проаналізувати джерельно-документальну базу ЄС щодо формування
європейської ідентичності;
- з’ясувати сучасний стан розвитку європейської ідентичності у контексті
формування політичних структур ЄС;
- дослідити роль мусульманських меншин у розвитку європейської
ідентичності;
- проаналізувати політичний дискурс мусульманства в євроінтеграційних
процесах ;
- визначити роль зовнішньополітичної складової у формуванні європейської
ідентичності;
- здійснити порівняльне дослідження щодо ролі мусульманських меншин у
зовнішній і внутрішній політиці Нідерландів, Франції та Німеччини і виокремити
сутнісні характеристики мусульманських меншин в європейських спільнотах.
З урахуванням зазначеної мети і завдань об’єктом дослідження виступають
європейські інтеграційні процеси, а предметом дослідження є вплив
мусульманського чинника на розвиток європейської ідентичності в умовах
трансформації європейських інтеграційних процесів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у
вітчизняній політологічній науці цілісно досліджено сучасну політику інтеграції
13
іммігрантів у Франції, Німеччині та Нідерландах; розглянуто на порівняльному
рівні стратегічні і тактичні підходи політикуму трьох країн до трансформації
європейської та національної ідентичності. У проведеному дослідженні:
Вперше:
- з’ясовано на основі політичного аналізу особливості впливу
мусульманського чинника на формування європейської ідентичності в умовах
турбулентності євроінтеграційних процесів і встановлено, що стратегії зовнішньої
і внутрішньої політики європейських країн передбачають як традиційну ініціативу
щодо забезпечення національних інтересів, так і конструктивні підходи до
політики формування європейської ідентичності в мусульманських спільнотах;
- визначено роль зовнішньополітичної складової у формуванні європейської
ідентичності і доведено, що ефективна політика адаптації може стати як чинником
внутрішньополітичної стабільності/нестабільності, так і каталізатором
євроінтеграційних процесів;
- отримано результати порівняльного дослідження на основі аналізу
зовнішньої і внутрішньої політики Нідерландів, Франції і Німеччини, що
засвідчили як спільні, так і відмінні підходи до інтеграції мусульманських меншин
у національні спільноти; при цьому спільними можна вважати жорсткі критерії
ціннісної та мовно-культурної політики для мусульманських спільнот, а
відмінними – інструментарій, що має забезпечувати адаптацію мусульманських
меншин до європейських стандартів, зокрема:
у Нідерландах політичний курс рухається у напрямку пріоритетизації
нідерландської національної ідентичності та культурних цінностей, вимог щодо
обмеження подвійного громадянства, а також повної асиміляції мусульманських
меншин до політики, норм, культури та цінностей країни;
у Франції асиміляційна модель почала набувати рис відчуження, призводячи
до появи «паралельних» суспільств, оскільки внутрішньогрупова мусульманська
ідентичність переважає над традиційною французькою ідентичністю внаслідок
відмінностей ідейних, політичних і суспільних переконань, а також через мовні
бар’єри;
14
у Німеччині несумісність деяких норм ісламу з європейськими культурними
цінностями, поєднана із нещодавнім масовим напливом мігрантів, призвела до
утвердження в дискурсі конкретного усвідомлення того, що європейська
цивілізація може бути поглинена чужорідною культурою і потребує що
європейська цивілізація може бути поглинена чужорідною культурою і потребує
переосмислення німецької ідентичності в історичному контексті.
Удосконалено:
- концептуальні та методологічні підходи до дослідження європейської
ідентичності і доведено, що сучасна європейська політика щодо адаптації
мусульманських спільнот здебільшого базується на пошуках політичних
механізмів для вирішення проблем мігрантів, модифікації стратегій національного
розвитку та формування концепцій нового політичного мислення і якісно нових
моделей інтеграції мусульманських меншин в об’єднаній Європі;
- положення про євроінтеграційний вектор як ключову детермінанту
сучасної політики ЄС щодо іммігрантів і підтверджено, що упродовж розширення
ЄС виявлялася особлива позиція європейського політикуму щодо
інституціоналізації процесу включення мігрантів у громадянство та їх участь у
внутрішній і зовнішній політиці європейських країн;
Набуло подальшого розвитку:
- представлення європейської ідентичності в контексті впливу держави на
поглиблення інтеграційних процесів в Європі; і доведено, що така політика
полягає у підтримці провідної ролі країни в європейському проекті з огляду на
зовнішньо- та внутрішньополітичний ресурс для його забезпечення;
- твердження, що вирішення проблем у сфері формування європейської
ідентичності розглядається політичними інститутами ЄС і країнами-членами як
необхідна складова формування конструктивного діалогу з мусульманськими
меншинами, попри протилежність підходів щодо їхньої адаптації до цінностей
європейської цивілізації.
Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано загальнонаукові,
загальнологічні та спеціальні методи дослідження, які уможливили цілісне
15
бачення впливу мусульманського чинника на формування європейської
ідентичності у сучасному євроінтеграційному контексті. У роботі
використовуються загальнонаукові методи, такі як аналіз і синтез, ідеалізація,
узагальнення, індукція та дедукція. Водночас перевагу надано якісним методам,
що досліджують та інтерпретують існуючий феномен у контексті його
виникнення та розвитку, з урахуванням усіх численних деталей та обставин, які
його супроводжували. Для розкриття окреслених завдань було застосовано
системний підхід і таку його складову, як політичний аналіз, що дав змогу
представити особливості формування європейської ідентичності у контексті
інтеграції мусульманських спільнот в європейське середовище, а також
конструктивістський підхід, що був застосований в його сучасному розумінні на
відміну від «класичного» конструктивізму A. Вендта на рівні дослідження
суспільної думки. Реалізація принципу системності зумовила творче застосування
й таких методів аналізу, як: політико-системний метод, що надав можливість
розглянути роль мусульманства у реалізації зовнішньої і внутрішньої політики
Нідерландів, Франції та Німеччини, визначити і охарактеризувати її детермінанти;
метод структурно-функціонального аналізу, що надав можливість з’ясувати
причинно-наслідкові зв’язки взаємодії Франції, Нідерландів та Німеччини з ЄС
щодо політики інтеграції іммігрантів в Європі. Вплив мусульманського чинника
аналізується у відповідній залежності від виявленої стратегії і реалізації завдань
зовнішньої і внутрішньої політики обраних країн, які прагнуть до узгодження
імміграційної політики і подолання міграційної кризи. Авторський підхід
стосується виявлення спільних і відмінних позицій Нідерландів, Німеччини та
Франції до проблеми адаптації мусульманських спільнот у межах національних
утворень. У роботі також використовується критичний дискурс-аналіз
законодавства, офіційних заяв і промов представників європейських держав та
контенту медіа.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
напрацювання дисертаційної роботи можуть бути використані для подальших
наукових досліджень щодо впливу мусульманського чинника на євроінтеграційні
16
процеси, зовнішню і внутрішню політику країн Європи та на розвиток
європейської ідентичності у сучасну добу. Результати дослідження можуть бути
використані у діяльності Міністерства закордонних справ України в процесі
реалізації стратегії зовнішньої політики з врахуванням сьогочасних реалій
європейської інтеграції, а також у практиці інших урядових інституцій, до
компетенції яких належить здійснення програм міжнародного співробітництва, у
роботі науково-дослідницьких установ, аналітичних центрів та експертних
організацій, діяльності політичних партій і громадських об’єднань, причетних до
реалізації зовнішньополітичних ініціатив держави у контексті Угоди про
асоціацію між ЄС та Україною. Теоретичні узагальнення, матеріали та висновки
дисертаційної роботи можуть доповнити зміст навчальних курсів політологічного
характеру, зокрема, з теорії і практики зовнішньої політики і міжнародних
відносин, європейської інтеграції, країнознавства, регіональної безпеки тощо для
студентів вищих навчальних закладів України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення наукової праці було
апробовано на міжнародних, міжнародних науково-практичних, міжвідомчих
конференціях та круглих столах, зокрема, на: Міжнародній конференції
«Перспективи відносин України з США, РФ, ЄС і НАТО в посткризовому світі»
(4 березня 2011 року, м. Київ); Другій міжнародній конференції «Міжнародна
інформаційна безпека: сучасні концепції і практика» (18 березня 2011 року,
м. Київ); Міжвідомчій науковій конференції «Американістика у вітчизняній
політичній науці: концептуальні та прикладні аспекти» (10 лютого 2012 року,
м. Київ); Десятій науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих
вчених «Шевченківська весна» (23 березня, 2012 року, р., м. Київ); Міжвідомчій
науковій конференції «Світові трансформаційні процеси: тенденції, напрями,
перспективи» (22 листопада 2012 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичної
конференції «Сучасна дипломатія: актуальні проблеми теорії і практики» до 95-ї
річниці української дипломатії (20 грудня 2012 року, м. Київ); Міжвідомчому
круглому столі «Регіональні інтеграційні утворення у сучасних міжнародних
відносинах» (19 квітня 2013 року, м. Київ); XI міжнародній науково-практичній
17
конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна»
(20 березня 2014 року, м. Київ); Міжнародній науковій конференції «Міжнародна
інформація; концептуальні та прикладні виміри» (19 травня 2014 року, м. Київ);
Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих
вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (16 жовтня 2014 року,
м. Київ); Міжвідомчій науковій конференції «США i Європа в сучасних трендах
міжнародної безпеки: концептуальні та прикладні аспекти» (2 червня 2016 року,
м. Київ); Круглому столі Інтернаціонального Союзу «Соціальна інтеграція
іноземців та представників національних меншин в український соціум»
(19 жовтня 2016 року, м. Київ); міжнародній науково-практичній конференції
«Комунікативні проблеми сучасних міжнародних відносин» (11 квітня 2017 року,
м. Київ).
Наукові узагальнення та висновки дисертації обговорювалися на наукових
семінарах, круглих столах і міжкафедральних засіданнях Інституту міжнародних
відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота, автореферат і 5
опублікованих наукових статей, в яких викладені основні положення наукової
праці, виконані дисертанткою самостійно. В одній статті, надрукованій у
співавторстві із науковим керівником М. М. Рижковим «Політика ЄС з інтеграції
іммігрантів: стан і перспективи» (особистий внесок здобувачки 0,25 авторських
аркушів) розробка проблеми та основний зміст належить авторці дисертації.
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць
загальним обсягом 3,79 д. а. (з яких 3,54 д. а. належать особисто автору): 5
наукових статей (3,57 д. а., з яких 3,32 д. а. – авторські), з яких 5 – у фахових
виданнях (1 стаття у виданні, що входить до наукометричних баз даних); 5 статей
– опубліковані за результатами міжнародних науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Робота складається з анотації, вступу, трьох
розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації –
211 сторінок, в тому числі основний текст – 188 сторінок, список використаних
джерел складається з 216 найменувань і займає 23 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Основні висновки дисертаційної роботи полягають у наступному:
1. Концептуальні підходи до впливу мусульманського чинника на
європейські інтеграційні процеси ґрунтуються на теоріях європеїзації, інтеграції,
взаємозалежності і комунікації, що передбачає як ретроспективний, так і
поточний політичний аналіз європейських інтеграційних процесів, визначення
детермінантів імміграційної політики ЄС, з’ясування особливостей впливу
мусульманського чинника на європейську ідентичність у провідних європейських
країнах у контексті сучасних викликів для міжнародного миру і регіонального
розвитку. Вплив мусульманського чинника на євроінтеграційні процеси
виявляється у параметральних характеристиках системного та
конструктивістського підходів та на основі теорій європеїзму, інтеграції,
взаємозалежності та комунікації. Згідно з конструктивістським та системним
підходами, соціальні ідентичності наддержавних утворень та держав визначають
перебіг міжнародної політики та трансформації європейських інтеграційних
процесів. Шляхом взаємодії одна з одною, держави змінюють природу свого
середовища, в той час як деякі із параметрів ідентичності породжені внутрішніми
інституційними особливостями. У рамках класичного конструктивізму
ідентичність політичних акторів розглядається як така, що одночасно має
здатність змінюватися в певний момент часу та разом із тим є стабільною
конструкцією.
У рамках системного підходу європейська ідентичність ґрунтується на
засадах сформованої національної ідентичності, доповнюючи її цінностями
спільної європейської історико-культурної спадщини. Встановлено, що
європейська ідентичність ґрунтується на утилітарній підтримці європейським
суспільством власної ідентичності та афективній підтримці, що випливає з
емоційного ставлення до Європи та європейської ідентичності. Більшість
теоретиків європейської ідентичності стверджують, що формування європейської
184
ідентичності має відбуватись на засадах мультикультуралізму, демократії,
солідарності, взаємодопомоги і толерантності. При цьому вітчизняні науковці
розглядають питання європейської ідентичності як складову багаторівневої
моделі, відкидаючи можливість заміщення національної ідентичності та вказуючи
на відчужену роль національних меншин у політичних процесах приймаючої
країни.
2. Європейська ідентичність в умовах поглиблення інтеграції розглядається
й інтерпретується з урахуванням історичного контексту, теорії нації та
національної свідомості, впливу глобалізації на суспільно-політичні перетворення
останніх років, історії розвитку ЄС та процесів європейської інтеграції.
Європейська ідентичність визначається як обов'язкова умова існування
європейського політичного проекту, що відбувається внаслідок легітимації
спільних для європейських громадян демократичних політичних цінностей,
створення інституту європейського громадянства та заохочення до політичної
активності. На думку науковців, європейська ідентичність, розвиваючись на
основі європейської політичної культури, у перспективі означатиме заміщення
лояльності до національних інституцій на користь європейських політичних
утворень та формування спільного економічного простору.
3. Ураховуючи наявні тенденції до відродження націоналістичних рухів у
європейських державах виявлено політико-суспільну тенденцію до ворожого
сприйняття «некорінного» населення Європи, оскільки частка мусульманського
населення на території Європи стрімко зростає, а іслам стає дедалі більшою
частиною європейського політичного буття. Стан інтегрованості меншин
оцінюється у залежності до їхньої відповідності так званому національному
характеру. Очевидно, що у випадку відмінного етнічного походження та зовнішніх
релігійних проявів повна інтегрованість стає недосяжною. Таким чином, віруючі
мусульмани опиняються перед конфліктом авторитету релігійних лідерів та
авторитету світських законів країни проживання, і, відповідно, перед проблемою
поєднання власної релігійної ідентичності із секулярною європейською.
4. Мусульманські спільноти активно долучаються до формування
185
внутрішньої та зовнішньої політики, а також до переосмислення понять
національної ідентичності. Європейська ідентичність трактується ними як групова
багатокультурна ідентичність, утворена внаслідок «збагачення» континенту
мусульманськими традиціями. Тобто, мусульманські спільноти використовують
дискурс європейської ідентичності як постнаціональної та мультикультурної для
утвердження власного права, сприяючи творенню постнаціональної
мультикультурної європейської ідентичності. Мусульманські меншини, маючи
громадянство європейських країн, використовують свої політичні права для
створення власного культурного простору. Внесок мусульманських меншин у
політичний вимір європейської ідентичності опиняється у протиріччі з
культурним характером національної ідентичності.
Встановлено, що наразі спостерігається політична організація
мусульманських спільнот навколо свого вірування та використання ними
дискурсу, зосередженого навколо толерантності, адаптації до суспільства й
ісламофобії. Таким чином, така консолідація ідентичності стає причиною
політичної мобілізації мусульман з метою захисту своїх релігійних поглядів. На
сьогодні не існує єдиного представницького органу для мусульман Європи, який
би виконував значущу роль у формуванні сучасної ідентичності європейських
мусульман. Більшість організацій діє на національному та локальному рівнях,
відстоюючи права мусульман на власні релігійні обряди. Політична та соціальна
діяльність мусульман зводиться до збереження власної релігійної ідентичності в
умовах суспільства, що керується відмінними законодавчими та культурними
нормами, тому можна констатувати значні розбіжності у баченні
мусульманськими меншинами свого місця у європейському суспільстві, а також
відсутність діалогу та скоординованих дій. За даних умов мусульманські меншини
є фактично відсутніми у суспільних дебатах з європейської ідентичності, водночас
вимагаючи окремих прав на національному рівні.
5. Виявлено три основні моделі інтеграції, зокрема мультикультурна модель
виходить із того, що перебування іммігрантів на території країни є постійним,
тобто, після прибуття вони стають повноцінними членами нового суспільства,
186
хоча при цьому їхньою основною характеристикою залишається їхнє етнічне чи
національне походження. Вважають, що імміграція підкріплює вже існуючий
мультикультурний характер суспільства, і таким чином, для меншин мають бути
створені умови для збереження та розвитку їхньої культурної ідентичності.
Асиміляційна модель, класичним прикладом якої вважають Францію, також
припускає постійне поселення іммігрантів на території країни, проте іммігранти
при цьому мають асимілюватися до суспільства приймаючої країни. На відміну
від мультикультурної моделі, асиміляційна не виокремлює громадян за етнічною
чи національною ознакою, і, відповідно, не приділяє значної уваги меншинам як
групам таких громадян. Модель відчуження, або ж відокремлення, передбачає
жорсткі вимоги, які мають бути задоволені для отримання доступу на територію
країни та права на проживання; політика країни при цьому спрямована на
збереження тимчасового статусу поселення іммігрантів, що підкреслюється
відмовою у праві участі в політичних процесах країни.
6. Політичний дискурс мусульманства в європейських інтеграційних
процесах розглядається у межах глобалізації, регіональної інтеграції, іміграційної
подітики ЄС, європейської ідентичності, адаптації мусульманських меншин до
суспільного життя в європейських країнах, до сприйняття культури, загальних і
національних цінностей європейських країн. Глобалізаційні процеси визначили
напрями розвитку об’єднаної Європи і наразі супроводжують їх дотепер, оскільки
ЄС відбувся як глобальний актор, який прагне набути значної політичної ваги на
міжнародній арені та участі у формуванні і підтримці світового порядку спільно з
іншими глобальними акторами. Для європейських країн головною проблемою
щодо мігрантів є ефективна адаптація новоприбулих, що потребує вироблення
адекватної імміграційної політики, яка набуває нових глобальних рис. При цьому
стратегічне управління імміграцією в умовах європейських інтеграційних
процесів спирається на три основні компоненти - політику інтеграції,
імміграційну політику і вплив на причини еміграції в країнах походження
мігрантів.
Аналіз програмних документів і законодавчих актів засвідчив, що модель
187
інтеграції незмінно залишалася мультикультурною з елементами асиміляції, а
моделі відокремлення не відповідала майже жодна категорія. Зайнятість та освіта
залишилися ключовими сферами, що використовуються для розв'язання таких
проблем, як соціальна ізоляція іммігрантів і суспільне занепокоєння у зв'язку з
відсутністю інтеграції. У загальноєвропейських документах з міграційних питань
мультикультурна модель залишається основоположною, в якій наголос зроблено
на пристосування європейського та національного суспільства до культурних
особливостей іммігрантів. Окрему увагу приділено політичній та соціальній
участі іммігрантів у житті суспільства країни, яка їх приймає, а також у
європейському політичному житті. Встановлено, що продовжуються спроби
формування європейської ідентичності на основі політичних інституцій та
спільних гуманістичних цінностей.
7. На основі аналізу політики інтеграції іммігрантів у Нідерландах можна
констатувати поступовий відхід від політики мультикультуралізму, про що
свідчить ускладнення процедури інтеграційного іспиту та заходи, спрямовані на
обмеження припливу іммігрантів, а також обмеження подвійного громадянства.
Виявлено, що уряд Нідерландів офіційно відмовився від політики формування
багатокультурного суспільства, зосередивши увагу на необхідності повної
адаптації іммігрантів до політико-культурних норм країни. Зауважимо, що у
національному мусульманському дискурсі Нідерландів спостерігаються процеси
радикалізації, що призводить до протиставлення мусульманських меншин
європейським демократичним цінностям, потенційно призводячи до поляризації
суспільства. В той же час політичні актори вживають активний
антимусульманський дискурс поряд із критикою мультикультурного характеру
європейської ідентичності.
Нідерландці відчувають відчуження і страх перед мусульманськими
меншинами та їхньою реалізацією права на свободу віросповідання, оскільки
вони асоціюються з екстремізмом і загрозами для демократичного ліберального
способу життя. При цьому члени мусульманських меншин відчувають
неготовність приймаючого суспільства піти на зустріч у процесі адаптації, що
188
призводить до відокремлення та появи нового мусульманського «стовпа» в досить
гомогенному суспільстві.
8. У республіканських нормах Франції спостерігається відокремлення
мусульман в окрему групу, що ускладнює їхні спроби домогтися визнання
власного права на відкриті релігійні практики на державному рівні. Визначено, що
питання національної та європейської ідентичності, поряд з економічними
проблемами, відіграють важливу роль у президентській передвиборчій кампанії
2017 р.
Отже, французька асиміляційна модель почала набувати рис відчуження,
проявом чого є ускладнення інтеграційного тесту щодо набуття громадянства.
Франція поступово була змушена відійти від ігнорування походження іммігрантів
та припущення про успішну інтеграцію кожної особи, що отримає право
проживання на території країни. Франція наслідувала приклад Нідерландів у
висуванні жорсткіших вимог щодо демонстрації лояльності до цінностей країни
призначення та володіння мовою.
9. Для німецької ідентичності важливою залишається концепція визначення
громадянства на етнічного походження, що частково було змінено новим законом,
в якому встановлення громадянства, залежить від факту народження на території
держави. Важливим для розуміння німецької ідентичності стала універсалістська
концепція громадянства, яка сприяє залученню неетнічних німців до німецької
національної ідентичності та переосмислення німецької ідентичності в
історичному контексті. Відзначимо, що політикум Німеччини також визнав провал
політики мультикультуралізму, висуваючи жорсткіші вимог до адаптації
мусульманських меншин.