Боброва Лариса Григорівна. Психологічні особливості внутрішньоособистісних конфліктів майбутніх психологів : Боброва Лариса Григорьевна. Психологические особенности внутриличностных конфликтов будущих психологов Bobrova Larysa Hryhorivna. Psychological features of intrapersonal conflicts of future psychologists

Короткий опис

Боброва Лариса Григорівна. Психологічні особливості внутрішньоособистісних конфліктів майбутніх психологів.- Дисертація канд. психол. наук: 19.00.07, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2014.- 218 с.

Міністерство освіти і науки України.
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

На правах рукопису

БОБРОВА ЛАРИСА ГРИГОРІВНА

УДК: 159.964.21-051-057.87

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ
19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник -
Приходько Юлія Олексіївна,
доктор психологічних наук, професор

Київ – 2014

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………… ………....3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ … 10
1.1. Внутрішньоособистісний конфлікт як предмет дослідження у зарубіжній та вітчизняній психології…………………………………………10
1.2. Типи внутрішньоособистісних конфліктів особистості…………..30
1.3. Психологічні особливості внутрішньоособистісних конфліктів...45
Висновки до першого розділу…………………………………………………..59
РОЗДІЛ 2 ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ………………………………...62
2.1. Методика та організація емпіричного дослідження……………...62
2.2. Психологічні особливості внутрішньоособистісних конфліктів майбутніх психологів………………………………………………………….70
2.3. Гендерна характеристика внутрішньоособистісних конфліктів..105
Висновки до другого розділу………………………………………………….124
РОЗДІЛ 3 АКТИВІЗАЦІЯ ПОЗИТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ………………………………………………………………….129
3.1. Теоретичне обґрунтування програми формувального експерименту…………………………………………………………………...129
3.2. Програма активізації позитивного потенціалу внутрішньо-особистісних конфліктів майбутніх психологів……………………………...142
3.3. Кількісні та якісні результати формувального експерименту…...164
Висновки до третього розділу………………………………………………...173
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………..179
ДОДАТКИ………………………………………………………………………198

ВСТУП
Актуальність теми. Соціальні та економічні трансформації, що відбуваються останніми роками в українському суспільстві, призводять до виникнення широкого кола особистісних і міжособистісних проблем. Існування сучасних організацій та інших соціальних систем характеризується зростаючим рівнем конкуренції, змінами та перетвореннями, які, без сумніву, супроводжуються різними конфліктами. У зв’язку з цим підвищується попит на психологічні послуги в різних сферах суспільної діяльності і, відповідно, зростають вимоги до якості підготовки психологічних кадрів у вищих навчальних закладах. Психологічні особливості професії психолога визначаються не тільки сферою його професійної діяльності, але і його особистісними якостями. Саме особистісні якості, стан сформованості внутрішньої психічної структури великою мірою визначають успіх його професійної діяльності.
Сучасні дослідники (О. Бондаренко, Л. Долинська, Л. Кобильник, С. Максименко, Ю. Приходько, Н. Чепелєва, Н. Шевченко, В. Юрченко, Т. Яценко та ін.) акцентують увагу на особливостях, характерних для осіб, які обирають професію психолога. Насамперед це прагнення до рефлексії і самопізнання, висока емоційна сенситивність, складний внутрішній світ, що часто характеризується наявністю внутрішньоособистісних конфліктів. Як свідчать дослідження, велике число молодих людей, обираючи професію психолога, керується не стільки бажанням у майбутньому працювати з людьми, скільки мотивами вирішення певних власних проблем. У молоді існує уявлення, що, отримавши підготовку за фахом психолога, вони зможуть безпомилково прогнозувати дії та впливати на поведінку інших людей. В процесі професійної підготовки такі уявлення поступово змінюються, що призводить до розчарування у виборі фаху та виникнення у майбутніх психологів нових внутрішньоособистісних конфліктів.
Внутрішньоособистісні конфлікти можуть призводити як до конструктивних, так і деструктивних наслідків. Знаючи чинники, які спричиняють виникнення цих конфліктів, особливості їх переживання, можна обґрунтувати умови, за яких майбутній фахівець буде спроможний використовувати позитивний потенціал таких переживань. У сучасній психології акцентується увага на позитивному потенціалі внутрішніх конфліктів, у центр вивчення висувається його трансформуюча, розвивальна функція (Л. Карамушка, К. Роджерс, В. Столін, Т. Титаренко, Т. Яценко та ін.).
Проблематика внутрішньоособистісних конфліктів ґрунтовно розкрита у роботах як зарубіжних (З. Фройд, К. Хорні, К. Юнг та ін.), так і радянських та вітчизняних психологів (К. Абульханова-Славська, Л. Божович, О. Бондаренко, Б. Братусь, Ф. Василюк, О. Донченко, Б. Зейгарник, С. Карташов, О. Леонтьєв, Г. Ложкін, В. Мерлін, В. М’ясищев, М. Пірен, В. Столін, Т. Титаренко, А. Файзуллаєв та ін. ).
У сучасних вітчизняних дослідженнях внутрішньоособистісні конфлікти вивчаються у зв’язку з проблемою вікового розвитку (Н. Герасимова, Т. Гущина, О. Донченко, Г. Дубчак, Т. Титаренко та ін.); проблемами професіоналізації (Е. Зеєр, Г. Ложкін, Н. Пов’якель, Н. Чепелєва та ін.). Водночас, проблема внутрішньоособистісних конфліктів майбутніх психологів, попри всю її актуальність, не виступала предметом спеціального дослідження. Актуальність і недостатня розробленість зазначеної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Психологічні особливості внутрішньоособистісних конфліктів майбутніх психологів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дослідження входить до тематичного плану науково-дослідних робіт кафедри психології і педагогіки Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за напрямом “Зміст, форми та методи удосконалення фахової підготовки психологів.” Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 8 від 01 березня 2010 року) та узгоджена Міжвідомчою радою НАПН з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 30 листопада 2010 року).
Об’єкт дослідження – внутрішньоособистісні конфлікти майбутніх психологів.
Предмет дослідження – психологічні особливості внутрішньо-особистісних конфліктів студентів - майбутніх психологів.
Мета дослідження – полягає у теоретичному та експериментальному вивченні психологічних особливостей внутрішньоособистісних конфліктів майбутніх психологів,обґрунтуванні, розробленні, апробації та впровадженні програми активізації позитивного потенціалу внутрішньоособистісних конфліктів майбутніх психологів.
В основу нашого дослідження покладено припущення про те, що внутрішньоособистісні конфлікти майбутніх психологів мають свою специфіку та тісно пов’язані з такими особистісними утвореннями як само- ставлення, мотиваційна спрямованість та локус контролю, а активізація рівня розвитку цих характеристик є основною умовою розв’язання конфліктів конструктивним способом та сприяє особистісно-професійному зростанню майбутнього фахівця.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан дослідження проблеми внутрішньоособистісних конфліктів у зарубіжній та вітчизняній психо-логічній науці.
2. Обгрунтувати психодіагностичний інструментарій емпіричного дослідження та визначити критерії, показники й рівні проявів внутрішньоособистісного конфлікту у майбутніх психологів.
3. Розкрити психологічні чинники, які детермінують виникнення внутрішньоособистісних конфліктів у майбутніх психологів та їх гендерні особливості.
4. Обгрунтувати, розробити та апробувати програму активізації позитивного потенціалу внутрішньоособистісних конфліктів майбутніх фахівців-психологів.
Методологічною основою дослідження виступили:
- вчення про діалектичний взаємозв’язок суб’єктивних і об’єктивних чинників становлення особистості (Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський, Г. Костюк, С. Рубінштейн та ін.);
- положення про закономірності формування когнітивної, емоційної та мотиваційної сфер особистості (Б. Зейгарнік, І. Кон, О. Леонтьєв, В. М’ясищев, В. Петровський, В. Столін та ін.)
- положення про особливості розвитку особистості в процесі професійної підготовки (О. Бондаренко, Л. Бурлачук, Е. Зеєр, Н. Чепелєва та ін.);
- загальнотеоретичні підходи до феномену конфлікту (Н. Гришина, Г. Ложкін, В. Мерлін, М. Пірен та ін.); підхід, в основу якого покладено виокремлення позитивної функції конфлікту (Ф. Василюк, К. Роджерс, Т. Титаренко, К. Юнг та ін.).
Методи дослідження. Для розв'язання завдань дослідження було застосовано: теоретичні методи - аналіз, систематизація, порівняння та узагальнення наукових джерел із проблеми внутрішніх конфліктів особистості; емпіричні методи - анкетування, тестування, констатувальний та формувальний експерименти. У дослідженні було використано низку психодіагностичних методик, зокрема: методика дослідження самоставлення С. Пантелєєва, методика самооцінки Дембо-Рубінштейн у модифікованому варіанті А. Прихожан, методика вивчення локусу контролю Дж. Роттера у модифікованому варіанті Є. Бажина, Є. Голинкіної, А. Еткінда, методика С. Бем для визначення гендерної ідентичності, опитувальник мотивації успіху та страху невдач А. Реана. Методом анкетування досліджувались особливості переживання внутрішніх конфліктів. У формувальній частині дослідження було застосовано метод позитивної психотерапії Н. Пезешкіана, а також навчальні методи: бесіда, диспут, розповідь.
У дослідженні використано методи математичної статистики, зокрема метод Principal components, ортогонального обертання факторного рішення Varimax за допомогою пакетів Microsoft Excel, Statistika та статистичної системи SPSS.
Експериментальна база дослідження. Емпіричне дослідження здійснювалося впродовж 2010 – 2013 років на базі Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та Академії муніципального управління. Експериментальна вибірка становила 335 студентів 1-го і 4-го курсів, які навчалися за спеціальностями «практична психологія» та «менеджмент».
Наукова новизна та теоретичне значення дисертаційного дослідження полягають у тому, що:
- вперше систематизовано основні наукові підходи до вивчення внутрішньоособистісних конфліктів майбутніх психологів; модель внутрішньоособистісного конфлікту доповнено локусом контролю, самооцінкою, гендерною ідентичністю; здійснено порівняльний аналіз психологічних особливостей внутрішньоособистісних конфліктів студентів - майбутніх психологів та студентів - майбутніх менеджерів; обґрунтовано показники (зниження самооцінки, психоемоційне напруження, негативні переживання, погіршення механізму адаптації тощо) та визначено рівні (низький, середній, високий) проявів внутрішньоособистісних конфліктів; виокремлені типи внутрішньоособистісних конфліктів студентів-майбутніх психологів: актуальний, який характеризується залежністю від соціального середовища, конформною та поступливою поведінкою, невпевненістю у собі; ключовий, для якого характерна значна розбіжність між «Я-реальним» та «Я-ідеальним», базовий, в основі якого лежить мотивація уникнення невдач; емпірично досліджено психологічні особливості внутрішньоособистісних конфліктів студентів-майбутніх психологів на різних етапах фахової підготовки, розкрито психологічні чинники, які детермінують їх виникнення, зокрема: когнітивні, в основі яких лежить значна розбіжність між «Я-реальним» та «Я-ідеальним», емотивні, які характеризуються заниженою самооцінкою, значними негативними переживаннями, агресією, високим рівенем тривожності, конативні,які характеризуються невпевненістю у собі та своїх діях, чутливістю до зовнішніх оцінок, вразливістю та пошуком підтримки оточення, мотивацією уникнення невдач; досліджено вплив гендерної ідентичності на переживання внутрішньоособистісних конфліктів майбутніх фахівців;
- уточнено психологічний зміст поняття «внутрішньоособистісний конфлікт», розкриті деструктивні (відчуття емоційного дискомфорту, занижена самооцінка, низькі показники позитивного самоставлення, мотивація уникнення невдач) та конструктивні (самовдосконалення особистості, самоосмислення своїх потреб, інтересів та виокремлення найбільш пріоритетних із них, високі показники позитивного самоставлення, адекватна самооцінка, мотивація досягнення успіхів) функції внутрішньоособистісних конфліктів майбутніх психологів;
- подальшого розвитку набули наукові позиції щодо методології дослідження психологічних особливостей внутрішньоособистісних конфліктів студентів-майбутніх психологів, їх уявлення про конструктивні способи вирішення цих конфліктів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що підібраний та апробований комплекс психодіагностичних методик, а також розроблена та апробована авторська програма активізації позитивного потенціалу внутрішньоособистісних конфліктів майбутнього психолога може використовуватися практичними психологами для побудови програм психокорекції негативних наслідків внутрішньоособистісних конфліктів. Результати дослідження можуть бути використані у роботі психологічних служб. Теоретичні положення та результати експериментального дослідження можуть бути використані у підготовці майбутніх психологів при вивченні таких навчальних курсів: «Вікова психологія», «Психологія особистості», «Психологічна корекція» та спецкурсу «Внутрішньоособистісні конфлікти: теорія і практика».
Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися, обговорювалися та отримали схвалення на двох Всеукраїнських конференціях (Київ, 2009, 2012); трьох Міжнародних конференціях (Ніжин, 2011; Кам’янець-Подільський, 2012; Київ, 2013 ); на засіданнях кафедри психології і педагогіки Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова; на звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (Київ, 2010, 2011, 2013, 2014). Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес НПУ імені М. П. Драгоманова та Академії муніципального управління шляхом прочитання спецкурсу: «Внутрішньоособистісні конфлікти : теорія і практика» (довідка № 17/14 від 07.04 2014 року; довідка № 01-296 від 09. 04. 2014 року)
Публікації. Зміст та результати теоретико-експериментального дослідження відображено у 11 одноосібних публікаціях автора. Серед них 6 статей – у вітчизняних науково-фахових виданнях, 4 статті – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, 1 стаття у зарубіжному виданні.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновку до розділу, списку використаних джерел (219 найменувань, з них 7 –іноземними мовами) та 12 додатків на 20 сторінках. Дисертація містить 12 таблиць і 8 рисунків на 26 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації складає 178 сторінок. Загальний обсяг дисертації – 218 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та експериментальне дослідження психологічних особливостей внутрішніх конфліктів студентів – майбутніх психологів; встановлено взаємозв’язок внутрішнього конфлікту та окремих утворень особистісного розвитку в юнацькому віці, зокрема самосвідомості, навчальної мотивації та локусу контролю; розроблено та апробовано програму активізації позитивного потенціалу внутрішніх конфліктів майбутніх психологів, яка водночас є програмою їх особистісного розвитку.
1. Аналіз літературних джерел засвідчив, що у психологічній науці не існує єдиного підходу до трактування внутрішнього конфлікту, назва якого визначається по-різному: внутрішньоособистісний, особистісний, інтра-суб’єктивний, інтраперсональний. Розглянуті теоретичні концепції об’єднує його розуміння як гострого негативного переживання, яке викликане тривалою боротьбою різних структур внутрішнього світу особистості і відбиває суперечливі зв’язки із соціальним середовищем. Переживання, що супроводжують внутрішні конфлікти, можуть виконувати конструктивну і деструктивну функції. Внутрішній конфлікт охоплює найрізноманітніші аспекти буття особистості, його показниками у когнітивній сфері є суперечливість «образу Я», в емотивній – занижена самооцінка, значні негативні переживання, агресія, високий рівень тривожності, у конативній – невпевненість у собі та своїх діях, чутливість до зовнішніх оцінок, вразливість та пошук підтримки оточення, зниження якості спілкування та мотивація уникнення невдач.
2. Емпіричним дослідженням виділені високий, середній та низький рівні прояву внутрішніх конфліктів. Високий рівень характеризується наявністю сумнівів, тривожно-депресивним станом, незадоволеністю собою, зменшенням впевненості, недооцінкою свого «Я». Середній рівень характеризується тими ж ознаками, проте вони виражені меншою мірою. Низький рівень характеризується відсутністю емоційної напруги, високою самовпевненістю та наявністю захисних механізмів самосвідомості. Встановлено, що як серед студентів 1-го, так і 4-го курсів переважає середній рівень прояву внутрішніх конфліктів.
Чинники виникнення внутрішніх конфліктів є дещо різними у студентів 1-го і 4-го курсів. Для першокурсників у когнітивній сфері характерними є наявність екстернального локусу контролю, значна розбіжність між «Я-реальним» та «Я-ідеальним» у таких особистісних сферах як соціальний статус та рівень інтелектуального розвитку, прояв фемінних рис. В емотивній - занижена самооцінка зовнішності та рис характеру, наявність тривожності. У конативній - невпевненість у собі, сором’язливість, інфантильність, залежність від соціального середовища і, як наслідок, виражена мотивація соціального схвалення та критичності, переважаюча мотивація уникнення невдачі, наявність конформної та поступливої поведінки. Для студентів 4-го курсу ці чинники є такими ж, проте локус контролю знаходиться на межі між інтернальним та екстернальним типом; наявне неприйняття власного «Я» та схильність до самозвинувачення, домінують маскулінні риси, залежність від соціального середовища відсутня.
3. Для студентів - психологів обох курсів властиві актуальний, ключовий та базовий конфлікти. Для актуального типу характерні залежність від соціального середовища, конформна і поступлива поведінка, невпевненість у собі; для ключового - значна розбіжністю між «Я-реальним» та «Я-ідеальним», в основі базового лежить мотивація уникнення невдач. Студенти четвертого курсу більше, ніж першокурсники, схильні до переживання саме базового конфлікту. Це є результатом невирішення особистістю внутрішніх конфліктів на попередніх вікових етапах. Внутрішні конфлікти виникають незалежно від типу гендерної ідентичності, проте мають місце якісні відмінності їх переживання під її впливом.
4. Порівняння особливостей внутрішніх конфліктів майбутніх психологів і майбутніх менеджерів свідчить, що вони мають місце в залежності від обраного фаху. У майбутніх психологів більш виражені показники прояву внутрішнього конфлікту, ніж у майбутніх менеджерів. Він супроводжується станом емоційного дискомфорту, внутрішньою напругою, відсутністю позитивного самоставлення.
5. Програма активізації позитивного потенціалу внутрішніх конфліктів майбутніх психологів включала наступні тематичні блоки: «Особистість і конфлікт»; «Я»; «Комунікативна компетентність»; «Управління емоційними станами»; «Я – творець свого життя». Її ефективність підтверджена якісними та кількісними змінами у самосвідомості, локусі контролю у переважанні мотивації досягнення успіхів досліджуваних експериментальної групи. У них збільшився рівень самоприйняття, самоцінності, самовпевненості та відкритості, знизився рівень внутрішніх конфліктів. Участь студентів у формувальному експерименті сприяла підвищенню рівня їх самопізнання, закріпленню позитивного досвіду вирішення внутрішніх конфліктів, реалізації особистісно значущих цілей. Студенти навчилися краще встановлювати причинно-наслідкові зв’язки життєвих подій, усвідомлювати обумовленість свого майбутнього власними діями та вчинками, планувати та визначати шляхи досягнення запланованого. Майбутні психологи навчились застосовувати метод позитивної психотерапії у вирішенні внутрішніх конфліктів, усвідомлювати професійні можливості й власну готовність до майбутньої діяльності. У контрольній групі – названі вище зміни були не суттєвими.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми внутрішніх конфліктів. Її подальше вивчення ми вбачаємо у розробці психодіагностичного інструментарію дослідження даного феномену, його вивчення на всіх вікових етапах розвитку особистості та на різних професійних контингентах досліджуваних.