Онопрієнко-Капустіна Наталія Василівна Психологічні особливості розвитку самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб у процесі професійної підготовки : Оноприенко-Капустина Наталья Васильевна Психологические особенности развития самоэффективности будущих специалистов социальных служб в процессе профессиональной подготовки Onoprienko-Kapustina Natalia Vasylivna Psychological features of development of self-efficacy of future specialists of social services in the process of professional training

Короткий опис

Онопрієнко-Капустіна Наталія Василівна, викладач кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди. Назва дисертації: «Психологічні особливості розвитку самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб у процесі професійної підготовки». Шифр та назва спеціальності 19.00.07 педагогічна та вікова психологія. Спецрада К26.451.02 Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ
ІМЕНІ ІВАНА ЗЯЗЮНА
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ОНОПРІЄНКО-КАПУСТІНА НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА
УДК 378.091.3:364-43]:159.923.2 ДИСЕРТАЦІЯ
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ
САМОЕФЕКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНИХ
СЛУЖБ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
19.00.07 - педагогічна та вікова психологія
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело —_ Н. В. Онопрієнко-Капустіна
Науковий керівник: Балахтар Валентина Візіторівна, доктор психологічних наук, професор, професор кафедри педагогіки та соціальної роботи, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Київ - 2021

ЗМІСТ
ВСТУП 23
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ САМОЕФЕКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ 31
1.1. Основні наукові підходи до вивчення проблеми самоефективності
особистості у психологічній літературі 31
1.2. Зміст і складові самоефективності майбутніх фахівців соціальних
служб 43
1.3. Теоретичний аналіз психологічних проблем розвитку
самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб 63
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 74
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНІВ, СКЛАДОВИХ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ САМОЕФЕКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ 78
2.1. Організація та методика констатувального етапу емпіричного
дослідження самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб 78
2.2. Аналіз результатів дослідження складових самоефективності
майбутніх фахівців соціальних служб 86
2.3. Гендерно-вікові, освітньо-професійні та демографічні особливості
самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб 102
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 117
РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК САМОЕФЕКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ У ФОРМУВАЛЬНОМУ
ЕКСПЕРИМЕНТІ 120
3.1. Мета, завдання, психологічні принципи, умови розвитку
самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб 120
3.2. Програма тренінгу «Розвиток самоефективності майбутніх фахівців
соціальних служб» 128
3.3. Аналіз ефективності впровадження програми розвитку
самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб 145
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 157
ВИСНОВКИ 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 165
ДОДАТКИ 190

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні теоретично обґрунтовано й емпірично досліджено сутність, складові, особливості та умови розвитку самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб у процесі їх професійної підготовки, що дає підстави для наступних висновків.
1. За результатами теоретичного аналізу літератури виокремлено основні підходи до проблеми самоефективності особистості: соціально-когнітивний (самоефективність як усвідомлену здатність протистояти складним ситуаціям, впливати на ефективність діяльності і функціонування особистості в цілому); психоаналітичний (самоефективність як особистісну властивість, що містить не лише кількісний аспект, а й якісний; прагнення до самоактуалізації, впевненості людини у здатності підтримувати власну мотивацію, мобілізувати когнітивні ресурси та здійснювати дії, які необхідні для контролю над певними подіями; біхевіористичний (самоефективність залежить від сприятливих (несприятливих умов довкілля), що сприяють досягнути успіху); суб'єктний (самоефективність як власна активність людини, її здатність до самостійного вибору напряму самовизначення, саморозвитку, самореалізації та ін.); вчинковий (самоефективність розглядають у зв’язку з аналізом вчинку, щодо дозволяє виявити і реалізувати свій потенціал, досягнути максимально можливого на рівні розвитку власної психіки і себе як її суб’єкта); компетентнісний (самоефективність як властивість особистості, що характеризує її здатність управляти власним розвитком і діяльністю задля ефективного досягнення визначених завдань; здатність особистості до самостійного вибору напрямку самореалізації, формування позитивних аспектів психології особистості); акмеологічний (самоефективність як переконання людини щодо здатності знаходити своє місце у соціумі, самостійно управляти власною поведінкою та розвитком з метою бути продуктивною особистістю, досягнути вершин «акме»); особистісно- діяльніший як підструктура свідомості, когнітивний механізм пов’язаний з самооцінкою, ступенем впевненості в успішному розв’язанні певних завдань, реалізації діяльності, самоставленням, рефлексією тощо); технологічний (самоефективність як «внутрішньої» психологічної детермінанти розвитку організаційної культури особистості) та ін.
В якості базового запропоновано акмеологічний підхід, у межах якого самоефективність розглядаємо як важливий чинник досягнення майбутніми соціальними фахівцями професійного «акме» у процесі роботи. Самоефективність при цьому вивчаємо з огляду на можливість її розвитку в спеціально організованому психологічному навчанні.
2. Визначено самоефективність майбутнього фахівця соціальних служб як упевненість (внутрішні переконання), віру і здатність до професійної самореалізації фахівця у сфері соціальних служб і надання соціальних послуг різним категоріям населення
Виокремлено складові самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб: гностично-рефлексивну (критерій - обізнаність щодо сутності самоефективності, шляхів її розвитку та ролі у майбутній професійній діяльності, показники - рефлексивність; чіткі уявлення щодо самоефективності та її ролі у діяльності соціального працівника; знання складових і показників самоефективності; розуміння можливостей і умов розвитку самоефективності), ціннісно-афективну (критерій - ціннісне ставлення до самоефективності та її розвитку, показники - ціннісне ставлення до самоефективності фахівця соціальної роботи; спрямованість на досягнення успіху у навчально-професійній діяльності; переконання щодо власної цінності, здатності управління подіями), поведінково-регулятивну (критерій - здатність до проявів самоефективності у професійній діяльності, показники - здатність до особистісного зростання; цілеспрямованість; здатність до автономії; здатність до управління середовищем).
Виокремлено проблеми розвитку самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб на макро- (рівні суспільства), мезо - (рівні соціальних служб і підготовки їх фахівців), мікро-(рівні особистості) рівнях аналізу.
3. За результатами емпіричного дослідження виявлено рівні та особливості розвитку самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб. Установлено недостатній рівень розвитку самоефективності та її складових у переважної кількості досліджуваних майбутніх фахівців соціальних служб. Особливо проблемною є поведінково-регулятивна складова, високий рівень якої визначено лише у кожного дванадцятого майбутнього фахівця соціальних служб.
Констатовано гендерно-вікові (стать, вік), освітньо-професійні
(спеціалізація, курс навчання) та демографічні особливості розвитку самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб. Щодо гендерно- вікових характеристик констатовано вищі показники самоефективності у досліджуваних: старших за віком. При цьому жінки характеризуються більшою обізнаністю з питань самоефективності та її ролі в діяльності фахівця соціальних служб, краще аналізують проблемні ситуації навчально- професійної діяльності, що потребують проявів самоефективності. Для чоловіків же більше схвалюється самостійність, ініціативність,
підкріплюються норми «антиемоційності», що й зумовлює їх більшу автономію і самоконтроль.
Щодо освітньо-професійних характеристик досліджуваних виявлено відмінності в рівнях самоефективності досліджуваних майбутніх фахівців залежно від їх спеціалізації: в соціальних педагогів вищі показники самоефективності ніж у фахівців із соціальної роботи, а також в тих, з них, в яких наявний досвід діяльності у сфері соціальної служби порівняно з тими, у кого такий досвід відсутній.
Стосовно демографічних характеристик (місця проживання
досліджуваних) установлено вищі показники самоефективності майбутніх фахівців жіночої статі, які проживають в селі та чоловічої статі, які проживають у місті.
4. Розроблено програму розвитку самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб, реалізовану у форматі тренінгу, що складається з 3 сесій. Перша сесія спрямована на поглиблення обізнаності щодо сутності самоефективності, шляхів її розвитку та ролі у майбутній професійній діяльності. Друга - на формування ціннісного ставлення до самоефективності та розвитку спрямованості на досягнення успіху у навчально-професійній діяльності, здатності управління подіями. Третя - забезпечує здатність до прояву самоефективності у професійній діяльності завдяки впевненості у своїй здатності бути успішним у сфері соціальних служб. Апробація програми засвідчила її ефективність і доцільність щодо розвитку самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми розвитку самоефективності фахівців соціальних служб. У перспективі актуальним уявляється дослідження самоефективності працюючих фахівців соціальних служб. Важливо також дослідити психологічну готовність викладачів закладів вищої освіти до розвитку самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб.