Антонюк-Кириченко Соломія Андріївна Тактильні прикметники латинської мови: струк­турно-системний вимір (на матеріалі поетичних творів Горація, Вергілія та Овідія)

Короткий опис

Антонюк-Кириченко Соломія Андріївна, викладач кафедри латинської та іноземних мов Львівського націо­нального медичного університету імені Данила Галиць­кого: «Тактильні прикметники латинської мови: струк­турно-системний вимір (на матеріалі поетичних творів Горація, Вергілія та Овідія)» (10.02.14 - класичні мови. Окремі індоєвропейські мови). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса
Шевченка

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
робота на правах рукопису
АНТОНЮК-КИРИЧЕНКО СОЛОМІЯ АНДРІЇВНА
УДК 81'373.421'367.623=124'01:82-1(37)
ДИСЕРТАЦІЯ
ТАКТИЛЬНІ ПРИКМЕТНИКИ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ: СТРУКТУРНОСИСТЕМНИЙ ВИМІР (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ ГОРАЦІЯ,
ВЕРГІЛІЯ, ОВІДІЯ)
10.02.14 – класичні мови. Окремі індоєвропейські мови
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________________С. А. Антонюк-Кириченко
Науковий керівник: Оліщук Роксоляна Леонідівна, кандидат філологічних наук,
доцент
Львів ‒ 2018

ЗМІСТ
Index auctorum………...……………………………………………………………...15
Перелік умовних скорочень ……………….………………………...….…………16
ВСТУП………………………..…………………………………..……………...........17
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТАКТИЛЬНИХ
ПРИКМЕТНИКІВ У МОВОЗНАВСТВІ …………....…………..………..…………30–74
1.1. Мовна, поетична та індивідуально-авторська картини світу………......…...31
1.2. Прикметник як частина мови. Семантичні та граматичні ознаки якісних
прикметників……………………………………..……………………………………34
1.3. Семантика слова. Синкретичні та синестетичні особливості
прикметників..…………………………….…………………………………………...41
1.4. Синонімія та антонімія прикметників………………………………………...52
1.5. Типи лексичних мікросистем………………………………………………….55
1.6. Стилістичні функції прикметників………………………………………........61
1.7. Методика дослідження тактильних прикметників на матеріалі творів
Горація, Вергілія та Овідія………………………..……………………….………….68
Висновки до першого розділу………………………………………….…………….72
РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИЛЬНИХ
ПРИКМЕТНИКІВ У ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ ГОРАЦІЯ, ВЕРГІЛІЯ ТА
ОВІДІЯ ……………………………………………………………………..……75–154
2.1. Мікрополе прикметників термічності……………………………............……..76
2.1.1. ЛСГ прикметників термічності із семою «гарячий»…………….……..…….76
2.1.2. ЛСГ прикметників термічності із семою «теплий»…………..….....……..…89
2.1.3. ЛСГ прикметників термічності із семою «холодний».....................................95
2.2. Мікрополе прикметників фактури……………………………………………..103
2.2.1. ЛСГ прикметників фактури із семою «шорсткий»……………………...….103
2.2.2. ЛСГ прикметників фактури із семою «гладкий»………..…...…...………...112
2.2.3. ЛСГ прикметників фактури із семою «м’який»…………………...…..……117
2.2.4. ЛСГ прикметників фактури із семою «ніжний»………………...….…...…..129
14
2.3. Мікрополе прикметників міцності……….……………………………..……...137
2.3.1. ЛСГ прикметників міцності із семою «твердий»………………...…....……137
2.3.2. ЛСГ прикметників міцності із семою «міцний»…….………………..…......147
2.3.3. ЛСГ прикметників міцності із семою «крихкий»……………..…….……...150
Висновки до другого розділу…………………….…...…….………………..……..152
РОЗДІЛ 3. СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ ТАКТИЛЬНИХ ПРИКМЕТНИКІВ
У ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ ГОРАЦІЯ, ВЕРГІЛІЯ ТА
ОВІДІЯ…………………………………………..….…….………………….…155–169
3.1. Синонімія тактильних прикметників……………………….…………….……155
3.2. Антонімія тактильних прикметників……………………..……………………162
Висновки до третього розділу………………………….………………....…….…..168
РОЗДІЛ 4. ОБРАЗНО-ЕСТЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТАКТИЛЬНИХ
ПРИКМЕТНИКІВ У ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ ПИСЬМЕННИКІВ ЕПОХИ
ПРИНЦИПАТУ АВГУСТА …………………………..………………….….170–191
4.1. Тактильні прикметники у структурі модифікації…………….……..………..171
4.2. Тактильні прикметники – епітети……..……………………..…….….……….175
4.3. Тактильні прикметники у порівняльній структурі…………..…….….………180
Висновки до четвертого розділу………………….…………………..…..….……..189
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………….…………………...……………..192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………….………...…..198–225
ДОДАТКИ…………………………………………………………………..….226–248

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Одним із шляхів пізнання і розуміння античного суспільства є мовознавчі
дослідження, зокрема вивчення поетичної мови. Саме поетичні тексти
письменників епохи принципату Августа дають уявлення про мовну картину
античного світу, тобто виявляють і доносять національний менталітет, спосіб
сприйняття довкілля, ставлення до життя. Ознаки предметів, позначені
тактильними прикметниками в поетичних творах Горація, Вергілія та Овідія, є
елементами поетичної та індивідуально-авторської картин світу. Вони дають
змогу уявити ті чи інші предмети, увиразнюють конкретні (наприклад, mordax
urtica – пекуча кропива) й абстрактні (teneri amores – ніжні любощі) поняття.
Прикметники, як і слова інших частин мови – це нерідко багатозначні мовні
одиниці. Щодо емпірійних прикметників, то дотиковість у їхній семантичній
структурі буває як первинною, похідною, так і контекстуальною. Аналіз лексикосемантичної структури й синтагматичної сполучуваності тактильних
прикметників у поетичних творах Горація, Вергілія та Овідія, розгляд їхніх
синонімічних та антонімічних зв’язків, а також стилістичних функцій дає підставу
зробити такі висновки:
1. Тактильні прикметники є антропоцентричними, оскільки визначають
тактильні відчуття стосовно особи-реціпієнта.
2. Номінація тактильного континууму в латинській мові здійснюється через
розгалужену лексико-семантичну мікросистему позначень тактильних відчуттів,
яка формує лексико-семантичне поле «дотик».
3. Тактильні прикметники, як мовний засіб відображення однієї з основних
сенсорних категорій, займають особливе місце в номінації дотикових відчуттів у
поетичній та мовно-індивідуальній картинах світу. У результаті інвентаризації
було виявлено, що структура ЛСП «дотик» – це множина дотикових ад'єктивів,
які групуються у 8 лексико-семантичних мікрополів (термічності, фактури,
193
міцності, гостроти, вологи, ваги, еластичності та клейкості), склад яких формують
менші лексичні угрупування, а саме ЛСГ (22).
4. Серцевину досліджуваних лексем становлять якісні прикметники, які
виражають тактильні ознаки безпосередньо лексичним значенням своєї основи,
як, наприклад, asper, frigidus, gelidus, mollis, tener. У мовному моделюванні дотику
найважливішу роль відіграють тактильні прикметники мікрополів «термічність»
(42 одиниці – 41,18% від загальної кількості розглянутих тактильних
прикметників), «фактура» (25 – 24,51%) та «міцність» (17 – 16,67%), які
виявилися найчисленнішими в ЛСП «дотик» (становлять 82, 36 % від загальної
кількості дотикових прикметників).
5. Кількісний та якісний склад мікрополів тактильних ад'єктивів
неоднорідний. Ядро ЛСП «дотик» формують прикметники із первісним
тактильним значенням (asper (92 приклади), gelidus (120), tepidus (61)) та високою
частотою вживання в текстах (понад 30), до периферії зараховуємо прикметники,
у семантиці яких дотикове значення не є первинним (aestivus, mordax, teres), із
низькою частотою вживання.
6. Частотні характеристики ЛСП «дотик» показали, що найвища частота
вживання притаманна домінантним лексемам мікрополів «міцність»,
«термічність», «фактура», а саме durus (291), mollis (228) і gelidus (120).
7. У результаті дослідження зафіксовано, що високочастотні первинні
тактильні прикметники, із найбільшою кількістю синтагматичних зв’язків,
становлять понад 78 % від усіх зафіксованих їх вживань.
8. За типом структурної організації ЛСП тактильних прикметників становить
систему складного типу. Семантичне розгалуження, багатоаспектність дотикових
лексем, здатність поєднувати в одному прикметнику різні сенсорні ознаки (не
лише дотикові) визначає його неоднорідні, різнотипні зв’язки. Це добре видно з
аналізу синтагматичних відношень тактильних прикметників з іменниками різних
ТГ, у яких актуалізуються прямі, похідні, переносні, контекстуальні та
конотативні значення, що становлять їхню змістову структуру. Виявлений обсяг
194
лексичних значень, притаманних дотиковим прикметникам в аналізованих
поетичних текстах, показує, що більшості з них властива багатозначність.
Кількість ЛСВ, що їх тактильні прикметники актуалізують у досліджуваних
поетичних творах, зазвичай не виходить за межі розгалуженої семантичної
структури тактильних прикметників, зафіксованої в словниках. Найбільшу
кількість актуалізованих ЛСВ має прикметник asper (15) мікрополя «фактура».
Семантичну структуру прикметника durus можна визначити як суму 13-х значень,
mollis ‒ 12-х, лише прикметники edurus, enodis реалізують по одному значенню.
Дотикові ад'єктиви входять до складу різних синонімічних рядів (11) та
антонімічних пар (244).
9. Тактильні прикметники валентні з одиницями різних ТГ іменників,
виступають модифікаторами істот (tener haedus – ніжне козеня) та неістот (sidus
fervidum – палюча спека). Типовими контекстними партнерами тактильних
прикметників виявилися іменники з широким спектром конкретної семантики, що
їх виокремлено в семантичні підкласи (ТГ). Так, наприклад, тактильні
прикметники всіх мікрополів сполучаються з ТГ іменників «частини тіла». У
більшості тактильних прикметників виявлена постійна сполучуваність з ТГ
іменників «предмети побуту» та «природні утвори»; слід зазначити, що всім
тактильним ад'єктивам, які сполучаються з іменниками згаданих ТГ, а також ТГ
«рослини» та «погодні умови», притаманна також найвища частотність. Досить
високу сполучуваність проявляють дотикові ад'єктиви із ТГ іменників «зброя».
Частотні тактильні прикметники (durus, mollis, tener), як багатозначні лексеми,
виступають означеннями численних абстрактних найменувань, найчастіше
внутрішніх якостей та властивостей героїв, а також психічних і фізичних станів.
Це пояснюємо належністю відчуття дотику до основних ознак ідентифікації будьякого об’єкта дійсності (разом із візуальними відчуттями), а отже, його
значущістю для опису сенсорних та інших властивостей об’єктів природного
оточення римлян.
195
10. Структурно-семантичний аналіз дотикових одиниць виявляє, що в їхній
структурі містяться похідні дотикові значення. В основі внутрішньої залежності
між прямим і вторинним значенням лежить звуження прямого значення або в
результаті обмеження лексичної сполучуваності, яка уточнює похідне значення,
унаслідок чого виникають похідні ЛСВ із тактильною семантикою (наприклад,
ЛСВ1 прикметника tepidus «теплий», а ЛСВ2 «гарячий»), або внаслідок
метафоризації (синестетична метафора), яка є основою для виникнення значень,
пов’язаних із внутрішнім світом людини.
11. Дотикові ознаки перебувають у взаємодії в об’єктивному світі, бо
становлять різні сторони одного явища, а саме відчуття дотику, що й зумовлює
складність змістової структури тактильних лексем. У ПКС письменників епохи
принципату Августа це виявляється в здатності прикметників одного мікрополя
поповнювати склад різних ЛСГ, як, наприклад, ад’єктив egelidus (ЛСГ «теплий»
та «холодний»), у здатності прикметників мікрополя «міцність» позначати
фактуру, а прикметників мікрополя «гострота» ‒ позначати термічні відчуття.
12. Шляхи поповнення сенсорної лексики в ПКС Горація, Вергілія та Овідія
виявилися двосторонніми. Частіше дотикові прикметники є джерелом
синестетичних переходів до візуальної, густативної та аудіальної сфер. Своєю
чергою, хоча значно рідше, прикметники інших ЛСП, а саме візуальної
(marmoreus, squalidus, teres) та несенсорних (aestuosus, mordax, rapidus, validus)
сфер, можуть поповнювати тактильну лексику.
13. Здатність тактильних ад'єктивів до метафоризації, у результаті чого вони
переходять до інших ЛСП сенсорної та несенсорної сфер, дає їм можливість брати
участь у моделюванні фрагментів як тактильної, так і нетактильної МКС
стародавніх римлян.
14. Парадигматичні відношення тактильних прикметників досліджено на основі
результатів вивчення їх сполучуваності. Визначено, що дотикові лексеми
перебувають у гіперонімічних парадигматичних відношеннях до ідентифікатора
ЛСП «дотик» та в гіпонімічних відношеннях з лексемами в складі лексико-
196
семантичних мікрополів. Тактильні прикметники на основі своєї багатозначності
проявляються також у парадигматичних відношеннях синонімії та антонімії, як у
прямому, власне дотиковому, так і в похідних та переносних значеннях.
Наприклад, виявлено пропорційну залежність кількості членів ЛСГ мікрополів із
кількістю виокремлених синонімів. В основі ж поповнення синонімічних рядів
лежить розвиток багатозначності та словотворення. Багатокомпонентний склад
синонімічних рядів відрізняється квантитативними та конотативними ознаками. У
межах виокремлених синонімічних рядів спостерігаємо членування на окремі
блоки слів, пов’язаних інтегральними семами і протиставлених іншим словам із
певними диференційними ознаками.
Виокремленим антонімам притаманні лексико-семантичні, граматичні та
функціональні ознаки. Антонімічні пари тактильних прикметників мають
несиметричну структуру; для них характерні семантичні, граматичні та лексичні
способи вираження градаційного підсилення тактильних відчуттів.
15. Спостереження над образно-естетичним потенціалом лексем із семантикою
дотику виявили активне використання їх як засобів яскравого зображення
природних утворень, рослин, тварин, птахів, зброї, предметів побуту, погодних
умов, характеру та вдачі осіб. Основна стилістична функція тактильних
прикметників полягає в тому, що вони виконують роль художніх означень (які
можуть бути характеризувальними, тавтологічними, та гіперболічними),
метафоричних епітетів, а також виступають у складі порівнянь, з яких 78, 57 %
припадають на поетичну спадщину Овідія.
Отже, результати цього дисертаційного дослідження сприяють отриманню
чіткого уявлення про основні системно-квантитативні характеристики
семантичного поля тактильних прикметників поетичних текстів письменників
епохи принципату Августа, природу, мовні функції та семантичну структуру
позначень дотику.
Отримані в процесі наукової розвідки об’єктивні дані про синтагматику та
парадигматику дотикових ад’єктивів створюють цілісне уявлення про лексико-
197
семантичне поле тактильних прикметників латинської мови, доповнюючи наявні
в сучасному мовознавстві положення про загальні характеристики сенсорних
лексичних одиниць латинської мови.
Перспективним видається вивчення лексичної семантики сенсорних
ад’єктивів не лише на синхронному рівні, а й у діахронії. Плідним може бути
також зіставний аналіз тактильних прикметників на матеріалі латинських
поетичних творів різних періодів.