Чекарева Євгенія Сергіївна Концептуальні сфери простору й часу в лексико-семантичній системі давньогрецької мови

Короткий опис

Чекарева Євгенія Сергіївна, завідувач кафедри істо­рії зарубіжної літератури і класичної філології Харків­ського національного університету імені В. Н. Каразіна: «Концептуальні сфери простору й часу в лексико-се- мантичній системі давньогрецької мови» (10.02.14 - класичні мови. Окремі індоєвропейські мови). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Чекарева Євгенія Сергіївна, завідувач кафедри істо­рії зарубіжної літератури і класичної філології Харків­ського національного університету імені В. Н. Каразіна: «Концептуальні сфери простору й часу в лексико-се- мантичній системі давньогрецької мови» (10.02.14 - класичні мови. Окремі індоєвропейські мови). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ЧЕКАРЕВА ЄВГЕНІЯ СЕРГІЇВНА
УДК 811.14’02’37
ДИСЕРТАЦІЯ
КОНЦЕПТУАЛЬНІ СФЕРИ ПРОСТОРУ Й ЧАСУ
В ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІЙ СИСТЕМІ
ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МОВИ
Спеціальність 10.02.14 – класичні мови. Окремі індоєвропейські мови
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
______________Є. С. Чекарева
Науковий консультант – Сенів Михайло Григорович, доктор філологічних наук,
професор
Харків–2017

ЗМІСТ
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 20
ВСТУП 22
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ
СВІТОГЛЯДНИХ КАТЕГОРІЙ ПРОСТОРУ Й ЧАСУ В МОВІ
1.1. Мова – свідомість – культура: традиційне і нове у висвітленні
проблеми 38
1.2. Простір як світоглядна категорія: специфіка мовної об’єктивації 47
1.3. Час як світоглядна категорія: специфіка мовної об’єктивації 64
Висновки до розділу 1 84
РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ Й МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОВНОЇ
РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ СФЕР ПРОСТОРУ Й ЧАСУ
2.1. Лінгвоконцептологічний підхід до вивчення мовної об’єктивації
когнітивних структур
2.1.1. Параметричні й типологічні характеристики концепта як
складника національно-мовної картини світу
2.1.2. Структурна організація концептосфери як сегмента
концептуальної системи носіїв мови
2.2. Функційно-семантичний підхід до вивчення мовної об’єктивації
когнітивних структур
87
87
95
100
2.2.1. Теоретичні засади вивчення семантичної структури слова як
оперативної одиниці мовної категоризації й концептуалізації світу 100
2.2.2. Частини мови як результат вербалізації концептуальних
структур
107
2.2.3. Лексико-семантичні групи і принципи компонентного аналізу
семантики слова 115
2.3. Методологія дослідження репрезентації концептуальних сфер
простору й часу в лексико-семантичній системі давньогрецької мови 121
Висновки до розділу 2 131
18
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛЬНІ СФЕРИ ПРОСТОРУ Й ЧАСУ
В СИСТЕМІ ІМЕННИКІВ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МОВИ
3.1. Когнітивні засади формування лексико-граматичного класу
іменників у мові 136
3.2. Іменники просторової семантики давньогрецької мови 143
3.2.1. Власне просторові іменники 145
3.2.2. Невласне просторові іменники 166
3.3. Іменники темпоральної семантики давньогрецької мови 192
3.3.1. Власне темпоральні іменники 194
3.3.2. Невласне темпоральні іменники 205
Висновки до розділу 3 235
РОЗДІЛ 4. КОНЦЕПТУАЛЬНІ СФЕРИ ПРОСТОРУ Й ЧАСУ
В СИСТЕМІ ПРИКМЕТНИКІВ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МОВИ
4.1. Когнітивні засади формування лексико-граматичного класу
прикметників у мові 241
4.2. Прикметники просторової семантики давньогрецької мови
4.2.1. Параметричні прикметники
4.2.2. Орієнтаційні прикметники
4.2.3. Релятивні прикметники
244
248
256
264
4.3. Прикметники темпоральної семантики давньогрецької мови 271
4.3.1. Обставинно-темпоральні прикметники 273
4.3.2. Якісно-темпоральні прикметники 281
Висновки до розділу 4 295
РОЗДІЛ 5. КОНЦЕПТУАЛЬНІ СФЕРИ ПРОСТОРУ Й ЧАСУ
В СИСТЕМІ ДЕЙКТИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МОВИ
5.1. Категорія дейксису в лінгвістиці 302
5.2. Прислівники як засіб об’єктивації концептосфер простору й часу в
давньогрецькій мові 306
5.2.1. Прислівники просторової семантики 308
5.2.2. Прислівники темпоральної семантики 317
19
5.3. Займенники як засіб оформлення просторово-часового дейксису в
давньогрецькій мові 324
5.3.1. Особові та вказівні займенники в системі дейктичних засобів 328
5.3.2. Дейктичні функції артикля давньогрецької мови 336
5.4. Прийменники просторової і часової семантики в давньогрецькій
мові 343
5.4.1. Прийменниково-відмінкові конструкції як конкретизатори
просторово-часових відношень у давньогрецькій мові 345
5.4.2. Префіксальні дієслова й прийменниково-відмінкові
конструкції просторово-часової семантики 363
Висновки до розділу 5 372
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 380
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 392
ДОДАТКИ 443
20
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
Aeschin.⃰ Aeschines Lucill. Lucillius
Ael. NA. Aelianus De natura
animalium
Lys. Lysias
Ael. VH. Aelianus Varia Historia NT. Act. ap. Novum Testamentum Acta
apostolica
Ael. Ar. Orat. Aelius Aristides Orationes NT. Cor. І Novum Testamentum Epistula ad
Corinthios I
Aes. Fab. Aesopus Fabulae NT. Cor II. Novum Testamentum Epistula ad
Corinthios II
Aesch. Ag. Aeschylus Agamemnon NT. Hebr. Novum Testamentum Epistula ad
Hebraeos
Aesch. Eum. Aeschylus Eumenides NT. In. Novum Testamentum Euangelium
Ioannem
Aesch. Prom.
Desm.
Aeschylus Prometheus
Desmotes
NT. Lc. Novum Testamentum Euangelium
Lucam
Aesch. Supp. Aeschylus Supplices NT. Mrc. Novum Testamentum Euangelium
Marcum
Anth. Gr. Anthologia Graeca NT. Mth. Novum Testamentum Euangelium
Matthaeum
Apoll. Rhod. Apollonius Rhodius NT. Apoc. Novum Testamentum Apocalypsis
Ioannis
Apollod. Bibl. Apollodorus Bibliotheca NT. Rom. Novum Testamentum Epistula ad
Romanos
Arist. Ath.
Polit.
Aristoteles Athenaion
Politeia
Paus. Descr.
Graec.
Pausanias Damascenus Descripcio
Graeciae
Arist. De
Animal.
Aristoteles De Animalium Pind. Pyth. Pindarus Odae Pythicae
Arist. De sens. Aristoteles De sensu Plat. Apol. Plato Apologia Socratis
Arist. Eud.
Eth.
Aristoteles Ethica Eudemia Plat. Leg. Plato De Legibus
Arist. Nic. Eth. Aristoteles Ethica
Nicomachea
Plat. Men. Plato Menon
Arist. Pol. Aristoteles Politica Plat. Soph. Plato Sophista
Arist. Rhet. Aristoteles Ars Rhethorica Plat. Symp. Plato Symposium
Arph. Av. Aristophanes Aves Plat. Theaet. Plato Theaetetus
Arph. Equit. Aristophanes Equites Plat. Tim. Plato Timaeus
Arph. Lys. Aristophanes Lysistrate Plb. Hist. Polibius Historiae
Arph. Nub. Aristophanes Nubes Plut. Ages. Plutarchus Agesilaus
Arph. Vesp. Aristophanes Vespae Plut. Ant. Plutarchus Antonius
Athaen. Deipn. Athenaeus Deipnosophistae Plut. Caes. Plutarchus Caesar
Basil. Ep. Basilius Epistulae Plut. Cat. Plutarchus Cato Minor
Call. Epigr. Callimachus Epigrammata Plut. CG. Plutarchus Caius Gracchus
D. C. Hist.
Rom.
Dio Cassius Historia
Romana
Plut. Conj. Plutarchus Conjugalia Praecepta
D. Chr. Dio Chrysostomus Plut. Cor. Plutarchus Caius Marcius Coriolanus
Dem. Demosthenes Plut. Cons. Ap. Plutarchus Consolatio ad Apollonium
Dion. Halic.
Hist.
Dionysius Halicarnassius
Historiae
Plut. Crass. Plutarchus Caius Crassus
D. S. Hist. Diodorus Sicilius Bibl.
Historica
Plut. De Alex. Plutarchus De Alexandri magni
fortuna
D. L. V. Ph. Diogenes Laertius Vitae
Philosoph.
Plut. De Isid. Plutarchus De Iside et Osiride
21
Eur. Alc. Euripides Alcestis Plut. De frig. Plutarchus De primo frigido
Eur. Andr. Euripides Andromache Plut. Demetr. Plutarchus Demetrius
Eur. Bacch. Euripides Bacchae Plut. Galb. Plutarchus Galba
Eur. Cycl. Euripides Cyclops Plut. Luc. Plutarchus Lucullus
Eur. Hel. Euripides Helena Plut. Mar. Plutarchus Marcellus
Eur. Fragm. Euripides Fragmenta Plut. Moral. Plutarchus Moralia
Eur. Her. Euripides Heracles Plut. Nic. Plutarchus Nicias
Eur. Hipp. Euripides Hippolytus Plut. Num. Plutarchus Numa
Eur. Iph.
Aulid.
Euripides Iphigenia
Aulidensis
Plut. Oth. Plutarchus Otho
Eur. Iph. Taur. Euripides Iphigenia
Tauridensis
Plut. Pelop. Plutarchus Pelopidas
Eur. Med. Euripides Medea Plut. Per. Plutarchus Pericles
Eur. Orest. Euripides Orestes Plut. Pyrrh. Plutarchus Pyrrhus
Eur. Phoen. Euripides Phoenissae Plut. Quaes.
Conv.
Plutarchus Quaestiones Convivales
Eur. Suppl. Euripides Supplices Plut. Quaes.
Gr.
Plutarchus Quaestiones Graecae
J. AJ Flavius Josephus
Antiquitates Judaicae
Plut. Quaes.
Rom.
Plutarchus Quaestiones Romanae
Jo. Dam. Joannes Damascenus Plut. Rom. Plutarchus Romulus
Hdt. Hist. Herodotus Historiae Plut. Sol. Plutarchus Solon
Hes. OD. Hesiodus Opera et Dies Plut. Tiber. Plutarchus Tiberius Gracchus
Hes. Th. Hesiodus Theogonia Plut. Tit. Plutarchus Titus Flaminius
Hp. De aer. Hippocrates De aere aquis
et locis
Hp. Praec. Hippocrates Praeceptiones Soph. Ant. Sophocles Antigone
Hom. Hymn.
in Vener.
Homerus Hymnus in
Venere
Strab. Geogr. Strabo Geographia
Hom. Od. Homerus Odyssea Theocr. Theocritus
Hom. Il. Homerus Ilias Theophr. Hist.
Plant.
Theophrastus Historia Plantarum
Luc. Anach. Lucianus Anacharsis Thuc. Hist. Thucydides Historia
Luc. Im. Lucianus Imagines Xen. Anab. Xenophon Anabasis
Luc. Lex. Lucianus Lexiphanes Xen. Cyrop. Xenophon Cyropaedia
Luc. Salt. Lucianus De saltatione Xen. Mem. Xenophon Memorabilia
_____________________________________________________
⃰ Тексти авторів наводяться як джерела ілюстративного матеріалу за корпусом
давньогрецьких текстів електронної бази даних Perseus. Режим доступу
http://www.perseus.tufts.edu/hopper/collection?collection=Perseus:collection:GrecoRoman
22
ВСТУП
Формування нової парадигми наукового знання, тенденції до вивчення
мовних явищ у зв’язку з когнітивними та комунікативними завданнями мови
вимагають переосмислення наявного досвіду дослідження її елементів,
поглибленого, системного опису їх. До ключових проблем сучасної лінгвістики
належать проблеми категоризації й концептуалізації світу, встановлення
системи базових концептів та універсальних категорій, що формуються в
людини у процесі освоєння довкілля, специфіка фіксації результатів
когнітивної діяльності в мовних одиницях різних рівнів, формування мовної і
національно-мовної картин світу, визначення в них універсальних та
етноспецифічних рис.
На сьогодні одночасно існують і доповнюють один одного системноструктурний, функційний і когнітивний підходи до опису мови, що виступають
потужним стимулом подальшого розвитку методологій і методик
лінгвістичного дослідження. Однак мовознавство потребує створення цілісної
інтегральної концепції природної мови, яка б суміщала всі ці аспекти. Пошуки
такої концепції тривають і є надзвичайно актуальними, зокрема, для вивчення
класичних мов, які потребують застосування новітніх підходів у дослідженні
їхніх системно-структурних, функційних особливостей, когнітивних засад
формування тощо.
Багата лексика давньогрецької мови містить значну інформацію про
спосіб сприйняття світу загалом і простору й часу зокрема в історично
віддалені часи. Для розуміння закодованої в мовних одиницях інформації
необхідний глибокий аналіз лексем із погляду їхньої семантики, кількісних
показників, наповнення окремих лексико-семантичних груп, словотвірної
структури тощо. Узагальнення отриманих результатів дозволить зрозуміти
принципи й механізми номінації просторових і часових реалій носіями
давньогрецької мови, визначити домінантні складники просторово-часового
23
континууму, розкрити специфіку організації мовної картини світу еллінів у її
багатовимірності.
Національна картина світу, відображена в давньогрецькій мові,
залишається малодослідженою науковою темою. Це стосується як цілісного її
конструювання, так і вивчення окремих фрагментів, особливо простору й часу,
що подібно до всієї моделі світу в цілому мають антропоцентричний характер і
зорієнтовані на людину як представника та носія певного етнокультурного
коду.
Означена тема має важливе значення для пізнання специфіки людського
мислення і сприйняття дійсності. Концептуальні сфери простору й часу
відіграють значну роль у формуванні структури самої мови. Це зумовлено тим,
що в ході концептуалізації й категоризації простору й часу відбираються й
відображаються у свідомості людини базові концепти конструювання світу
(особа, об’єкт, місце, стан, подія, напрям, діяльність) у їхній взаємодії і
взаємозв’язку. Усе це слугує джерелом і підґрунтям формування системи мови.
Таким чином, опис специфіки об’єктивації концептуальних сфер простору й
часу в мові багато в чому допомагає глибше поглянути на сутність мови в
цілому.
Відзначимо, що загальні питання мовної об’єктивації категорії простору
розглядалися у працях А. Вежбицької, В. В. Виноградова, В. Г. Гака,
А. Я. Гуревича, М. Джонсона, І. М. Кобозєвої, О. С. Кубрякової, Дж. Лакоффа,
Р. Лангакера, Е. М. Медникової, О. В. Подосинова, Л. Телмі, В. М. Топорова,
А. Херсковича, Т. В. Цив’ян, К. С. Яковлєвої. Специфіка вираження
просторових відношень на матеріалі різних мов представлена науковими
розвідками В. М. Богуцького, Р. О. Будагова, І. Р. Вихованця,
Є. Ю. Владимирського, М. В. Всеволодової, П. М. Денисова, О. В. Євтушенко,
З. І. Іваненко, О. Є. Кібріка, Ф. Кінаста, Н. Ф. Клименко, М. Лоймана,
М. М. Пещак, І. М. Путової, І. І. Ревзіна, П. О. Редіна, Ф. І. Рожанського,
І. Ф. Савченко, Ж. П. Соколовської, В. В. Тарасової, Фр. Штольца та ін.
Окремих аспектів вираження категорії простору в класичних мовах
24
торкались у своїх роботах С. А. Антонюк, Я. Вакернагель, А. Добіаш,
Л. Л. Звонська, Х. І. Куйбіда, Е. Лефстедт, І. С. Макар, М. Т. Мокрівська,
Д. Норберг, М. Й. Петришин, О. А. Реферовська, М. Г. Сенів, С. К. Смирнов,
С. І. Соболевський, О. С. Солопов, Й. М. Тронський, С. Я. Шарипкін,
О. С. Широков.
Дослідженню питань мовної об’єктивації категорії часу присвячені праці
таких лінгвістів, як Е. Бенвеніст, О. В. Бондарко, М. В. Всеволодова, В. Г. Гак,
Г. Гійом, Н. Г. Закамуліна, І. І. Мещанінов, В’яч. Вс. Іванов, О. О. Потебня,
О. А. Реферовська, К. І. Ходова, А. М. Шаранда, Д. М. Шмельов, Р. О. Якобсон.
Останнім часом вивчення часу все частіше пов’язується з генеративною і
когнітивною лінгвістикою (О. О. Андрєєва, М. Ю. Девіс, В. О. Круглякова,
О. О. Мітіна, В. В. Мішланов, Н. С. Сергієва, Н. Р. Чернова, С. О. Чугунова).
На матеріалі класичних мов проблемами вираження категорії часу
займалися А. Добіаш, Л. Л. Звонська, Ф. І. Кнауер, В. М. Ліндсей,
І. А. Перельмутер, М. Г. Сенів, М. М. Славятинська, С. І. Соболевський,
І. М. Тронський, П. Шантрен.
Досвід попередників у вивченні специфіки вираження світоглядних
категорій простору і часу на матеріалі різних мов, поява нових підходів до
аналізу мовних явищ у контексті когнітивно-дискурсивних властивостей мови
спонукають до уважного розгляду системи лексем просторово-темпоральної
семантики у класичних мовах, зокрема давньогрецькій. Це відкриває широкі
можливості для з’ясування особливостей пізнання реалій навколишнього світу
та їхньої фіксації в конкретних мовних одиницях носіями мови, що стала
підґрунтям і заклала певну модель розвитку сучасних індоєвропейських мов.
Актуальність дослідження зумовлюється тим, що за наявності
достатньо великого доробку у вивченні системи засобів репрезентації категорій
простору й часу в давньогрецькій мові все ж таки вбачається певна
фрагментарність у висвітленні їх. У першу чергу, це стосується вивчення
лексичної семантики. Незважаючи на великий потенціал у відображенні
особливостей мовної картини світу, лексика давньогрецької мови в цілому
25
залишається малодослідженою. Саме стосовно цього мовного рівня
спостерігається брак єдиного структурного й функційно-семантичного опису,
невизначеність принципів і методики групування лексики у лексико-семантичні
групи, насамперед, у зв’язку з ментальними структурами, особливостями
сприйняття світу давніми греками, що стали основою для формування й
організації лексем у відповідні групи.
Семантичний рівень мови виявляється найбільш вразливим і чутливим до
моделі світу, найбільш відкритим для «тиску дійсності». Відмінність
семантичних мотивувань одного й того самого поняття в різних мовах є
найбільш прямим відбиттям семантичного образу моделі світу.
Переосмислення різнорівневих явищ класичних мов з позицій сучасної
лінгвістичної думки, вивчення їх з урахуванням антропоцентричного
спрямування досліджень структурно-семантичної та концептуальної організації
лексичної системи мови, лінгвокультурологічного аспекту, встановлення
універсальних й етноспецифічних формально-семантичних рис сьогодні як
ніколи необхідне. Дослідження такого типу формують шляхи перспективного
вирішення теоретичних і практичних питань реконструкції як окремих
фрагментів, так і цілісної картини світу архаїчних народів, специфіки її
об’єктивації в давніх мовах. Тому аналіз системи лексем просторово-часової
семантики та визначення їхньої ролі у формуванні давньогрецької мовної
картини світу видається цілком актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертації відповідає профілю науково-дослідних робіт кафедри історії
зарубіжної літератури і класичної філології філологічного факультету
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна в межах наукової
теми «Світова література і класичні мови в сучасному науковому дискурсі»
(номер державної реєстрації 0115U004052).
Метою роботи є дослідження системної організації концептуальних сфер
простору й часу як фрагментів загальної концептуальної системи еллінів;
виявлення лінгвальних стратегій і механізмів, що трансформують чуттєві дані
26
про простір і час у структуровану систему в давньогрецькій мовній свідомості,
яка забезпечує породження і сприйняття повідомлень про фізичний простір і
процеси в ньому в актах комунікації; опис функційно-семантичних
особливостей лексем, що виступають мовними репрезентантами концептосфер
простору і часу й характеризуються етноспецифічними рисами мовної моделі
світу давніх греків.
Для досягнення поставленої мети необхідним є розв’язання таких
завдань:
– розглянути основні лінгвофілософські концепції щодо статусу категорій
простору й часу як базових світоглядних категорій, які отримали специфічне
вираження на різних мовних рівнях;
– з’ясувати проблемні питання дослідження специфіки мовної
репрезентації категорій простору й часу на матеріалі класичних мов;
– встановити теоретичні й методологічні засади вивчення концепта як
оперативної одиниці когнітивної діяльності людини, принципів системної
організації концептокорпуса, специфіки його репрезентації в мові;
– розробити принципи й методи класифікації лексики просторової й
часової семантики з урахуванням антропоцентричного принципу її
формування, структурно-семантичної моделі лексем із виділенням їхніх
семантичних компонентів і встановленням належності до певних сегментів
концептосфер простору й часу;
– сформувати лексичний корпус одиниць давньогрецької мови, що
репрезентують різні ділянки концептуальних сфер простору й часу, дослідити
їх у різних контекстах уживання;
– проаналізувати специфіку мовної об’єктивації концептуальних сфер
простору й часу в системі іменників давньогрецької мови;
– дослідити особливості вербалізації елементів концептуальних сфер
простору й часу в системі прикметників давньогрецької мови;
– виявити механізми реалізації концептуальних сфер простору й часу в
системі дейктичних елементів давньогрецької мови;
27
– здійснити кількісний і якісний аналіз одиниць у класифікаційних
лексико-семантичних групах, що потребує встановлення функційності і
продуктивності просторово-часових лексем через вивчення практики вживання
їх як засобу вираження певного концепту з подальшим формуванням моделі
сприйняття простору й часу, зафіксованої в лексико-семантичній системі
давньогрецької мови.
Об’єкт дослідження – лексико-семантична система давньогрецької мови.
Предмет дослідження – особливості системно-структурної та функційносемантичної організації лексики давньогрецької мови як засобу репрезентації
концептуальних сфер простору й часу.
Гіпотеза дисертаційної роботи: функційно-семантичні особливості
лексики давньогрецької мови зумовлені когнітивними засадами її формування;
семантична структура слова інкорпорує дані про сприйняття й перцептуальні
характеристики позначуваного, його зв’язки з іншими об’єктами й явищами у
світі, виявляє специфіку картини світу, зафіксованої в давньогрецькій мові,
даючи можливість для реконструкції її базових фрагментів – простору й часу.
Теоретичне підґрунтя дослідження становлять такі фундаментальні
концепції, принципи й положення:
– загальнонауковий підхід до визначення мови в її всеохопному зв’язку з
пізнавальною діяльністю людини як окремого індивіда і водночас представника
певної культурної спільноти, який був закладений В. фон Гумбольдтом,
О. О. Потебнею й отримав розвиток у працях Р. Якобсона, Е. Бенвеніста,
Д. Болінджера, Дж. Грінберга, Дж. Хаймана, А. Вежбицької, О. С. Кубрякової,
О. О. Селіванової, І. О. Голубовської та ін.;
– теорія мовної картини світу як матеріального втілення в мовній
субстанції результатів пізнавальної діяльності людини (Л. Вайсгербер,
Д. Герартс, Р. Джекендофф, Р. Дірвен, Дж. Ейтчисон, О. О. Корнілов,
Дж. Лакофф, Б. Рудзка-Остін, І. Світсер, Л. Талмі, Ж. Фоконьє); специфіка
вияву етнічної ментальності в окремих національно-мовних картинах світу в
наукових концепціях Н. Д. Арутюнової, Є. Бартмінського, Т. В. Бєлошапкової,
28
Ф. Боаса, А. Вежбицької, І. О. Голубовської, В. П. Нерознака, С. Є. Нікітіної,
Е. Сепіра, М. І. Толстого, С. М. Толстої, Б. Уорфа, Г. Хойера, О. В. Урисон,
Т. В. Цив’ян та ін.;
– сучасні підходи до визначення світоглядного й лінгвістичного статусу
категорій і концептів як базових поняттєвих структур (А. П. Бабушкін,
А. Вежбицька, Л. фон Вітгенштейн, Г. А. Волохіна, Б. Горайська,
Т. А. ван Дейк, Р. Джеккендофф, М. Джонсон, Л. В. Ковальова,
О. С. Кубрякова, Дж. Лакофф, Р. І. Павільоніс, З. Д. Попова, А. М. Приходько,
Е. Рош, О. О. Селіванова, Дж. Тейлор); теоретичні й практичні пошуки
когнітивних засад формування концептуальних систем та специфіки
вербалізації їх в окремих мовах (M. Азнарес, M. Амбербер, Ф. Амека,
Р. Бугенхаген, А. Вежбицька, P. Газада, A. Гладкова, P. Гонзалес, H. Енфілд,
M. Оніші, Б. Пітерс, K. Тревіс, Г. Чапел, Дж. Юна, M. Юнкер);
– положення про структурну організацію функційно-семантичного поля як
системи концептуально інтегрованих мовних одиниць, представлені в роботах
О. В. Бондарка, Л. Вайсгербера, С. О. Карцевського, М. С. Трубецького,
Р. О. Якобсона;
– положення про статус частин мови як особливих класів слів, що
передають досвід людини в осмисленні світу, являють собою певні структури
знання про нього і ґрунтуються на універсальних елементарних уявленнях про
організацію довкілля й функціонування об’єктів у ньому (В. М. Алпатов,
Ю. Брошарт, Т. В. Булигіна, В. В. Виноградов, І. Р. Вихованець, О. Х. Востоков,
Т. Гівон, Р. Діксон, В. В. Каракулаков, С. Д. Кацнельсон, Й. У. Кобів,
О. С. Кубрякова, Є. Курилович, Дж. Лайонз, Р. Лангакр, М. В. Ломоносов,
І. І. Мещанінов, М. В. Панов, О. М. Пєшковський, М. С. Поспєлов,
О. О. Потебня, Г. Сассе, О. П. Суник, Л. Теньєр, Ф. Ф. Фортунатов, Ч. Фріз,
Ч. Ф. Хоккетт, П. Шахтер, Л. В. Щерба).
Методи дослідження. Зміст і характер дослідження зумовили
використання таких методів: описовий метод для інвентаризації й
інтерпретації мовних одиниць, що передбачає застосування таких методик і
29
прийомів, як методика суцільної вибірки зі словника, аналіз словникових
дефініцій, логіко-психологічний прийом зовнішньої інтерпретації для
дослідження і зіставлення змісту мовних одиниць з категоріями мислення,
зокрема для виявлення поняттєвого субстрату концептів, вербалізованих у
лексемах давньогрецької мови; парадигматична методика як прийом
внутрішньої інтерпретації для зіставлення і протиставлення лексем з метою
встановлення їхніх спільних і відмінних ознак з подальшим формуванням
парадигматичних груп, зокрема семантичних полів, лексико-семантичних груп,
встановлення всередині лексикону семантичних, когнітивних, поняттєвих сфер;
методика синтагматичного аналізу для розкриття закономірностей
сполучуваності лексем на позначення просторово-часових концептів різного
поняттєвого рівня й обсягу; структурний метод передбачає синхронний
аналіз і систематизацію мовних явищ у їхніх лінгвальних відношеннях і
функціях із застосуванням таких прийомів, як компонентний аналіз для
розкриття семантичної структури досліджуваних одиниць; дистрибутивностатистичний аналіз для встановлення частотності вживання лексичних
одиниць у певному значенні; концептуальний аналіз для моделювання й опису
концептів як інформаційних структур свідомості, концептуальнотаксономічний аналіз для дослідження ієрархічної організації мовних одиниць
залежно від ієрархії концептів, що вербалізуються цими мовними одиницями;
порівняльно-історичний метод для зіставлення мовних фактів у різні періоди.
Матеріалом дослідження є літературні пам’ятки давньогрецької мови
VIII ст. до н. е. – ІV ст. н. е. (загалом 121 текст), що репрезентують
різножанрові прозові й поетичні твори таких авторів, як Аполлодор, Аполлоній
Родоський, Аристотель, Аристофан, Атеней, Василій Великий, Геродот, Гесіод,
Гіппократ, Гомер, Демосфен, Діоген Лаертський, Діодор Сицилійський, Діон
Кассій, Діон Хрисостом, Еліан, Елій Аристід, Езоп, Есхіл, Еврипід, Йосип
Флафій, Каллімах, Ксенофонт, Лукіан, Лукіллій, Лісій, Павсаній, Піндар,
Платон, Плутарх, Полібій, Софокл, Страбон, Феокрит, Феофраст, Фукідід.
Такий матеріал дозволив якнайповніше виявити специфіку вживання
30
просторово-часової лексики в різних контекстах (обсяг вибірки за словником
І. Х. Дворецького становить понад 25 тис. лексем; кількість проаналізованих
прийменниково-відмінкових конструкцій становить 30 тис. синтагм).
Наукова новизна полягає в тому, що вперше на матеріалі давньогрецької
мови застосовано комплексний системно-структурний підхід до вивчення
функційно-семантичних особливостей одиниць різних лексико-граматичних
класів як репрезентантів просторово-часових концептуальних сфер.
Установлено залежність формування корпусу лексем просторово-часової
семантики від специфіки сприйняття довкілля носіями давньогрецької мови.
Виявлено значний вплив на формування мовної свідомості еллінів таких
екстралінгвальних чинників, як географічний, історичний, культурний,
релігійно-філософський, соціо-політичний. На підставі положень про
когнітивні засади формування мовної картини світу й виняткову роль лексикосемантичної системи в репрезентації концептуальної системи носіїв мови, а
також теорії функційно-семантичного поля розроблено методику дослідження
просторово-часової лексики давньогрецької мови, що поєднує принципи
компонентного й концептуального аналізу. Описано специфіку вербалізації
макро- й мікроконцептів концептосфер простору й часу в лексико-семантичних
групах різних частин мови (іменників, прикметників, займенників,
прислівників), проаналізовано специфіку їх об’єктивації в прийменникових
конструкціях. Зафіксовано кореляції в позначенні базових для мовної
свідомості еллінів концептів за допомогою одиниць різних лексикограматичних класів. Обґрунтовано потребу глибокого лінгвістичного аналізу
матеріалу давньогрецької мови для реконструкції як окремих фрагментів, так і
цілісної картини світу еллінів.
Положення, винесені на захист:
1. Просторово-часова лексика ґрунтується на базових концептах, даних
людині від народження, є антропоцентричною за своєю сутністю і виявляє як
універсальні, так і етноспецифічні риси, зумовлені особливостями
31
психофізичного та культурного осмислення світу носіями певної етномовної
свідомості.
2. Семантичний рівень мови виявляється найбільш вразливим і чутливим
до моделі світу. Опис семантичних полів, представлених у лексичній системі
мови, є описом фрагментів мовної картини світу. Поєднання методологічних
прийомів лексичної семантики і лінгвоконцептології дозволяє максимально
повно висвітлити проблеми мовної об’єктивації результатів пізнавальної
діяльності людини і є підґрунтям для дослідження принципів і стратегій
формування й функціонування лексико-граматичних класів слів як особливих
угруповань, що передають досвід людини в осмисленні світу, представляють
певні структури знання про нього й ґрунтуються на універсальних
елементарних, базових уявленнях про організацію довкілля й функціонування
об’єктів у ньому.
3. Концептосфери простору й часу як частини загальної концептуальної
системи є складними, структурованими цілісностями, спроектованими на різні
мовленнєві шари. Польовий спосіб організації концептокорпусу просторовочасових концептосфер з опорою на спільність когнітивної семантики їхніх
елементів корелює з польовим принципом організації лексико-семантичної
системи мови, за яким група мовних одиниць формується за спільністю
значення.
4. Просторово-часова лексика в давньогрецькій мові представлена такими
кардинальними частинами мови, як іменник, прикметник і прислівник, що
репрезентують сутнісні особливості об’єктів та явищ, їхні стабільні та нестійкі
характеристики в просторі й часі відповідно. Лексико-граматичні класи
займенників і прийменників виступають як дейктичні елементи особливого
типу, оформлюють й уточнюють типи просторово-часових відношень між
об’єктами.
5. Лексика просторово-часової семантики в давньогрецькій мові
сформована за системним принципом, виявляє ієрархічну організацію
всередині відповідних рівнів, груп і підгруп із можливістю виділення ядерних
32
та периферійних зон, встановлення відношень і взаємозв’язків певного
характеру між одиницями цієї системи. Це цілком відповідає ієрархічній
організації концептуальних полів усередині концептосфер простору й часу.
6. Об’єктивація концептуальних сфер простору й часу засобами лексикосемантичної системи давньогрецької мови виявляє як універсальні риси,
зумовлені спільними для людського мислення процесами пізнання простору й
часу, так і специфічні, спричинені особливостями формування національномовної картини світу. До універсальних рис слід віднести загальну тенденцію
до організації і групування як просторової, так і часової лексики за
антропоцентричним принципом, формування лексики за аналогією та
метафоричним переносом, витоки яких полягають у семантичних кореляціях
між явищами, фіксованими в досвіді людини, і ґрунтуються на можливості
часткового розуміння одного виду досвіду на базі іншого (назви географічних
об’єктів через назви людського тіла, номінація природних явищ, часових
реалій, емоційних станів, соціального стану та ін. у термінах і поняттях
концептуального поля простору).
7. До етноспецифічних рис, що знайшли втілення в одиницях різних
лексико-граматичних класів, належить гостре відчуття внутрішнього і
зовнішнього простору, що виявляється як у конкретних просторових опозиціях
«внутрішній/зовнішній», так і в емоційно-особистісному протиставленні
«свій/чужий». Усвідомлення зовнішньої межі, зумовлене специфічною
організацією географічного простору, реалізоване насамперед в опозиціях
«верх/низ», «перед/тил», а також у загальному протиставленні
«близько/далеко».
У лексико-семантичній системі давньогрецької мови вербалізовано всі
основні характеристики часових моментів, періоди та етапи становлення й
розвитку людини, змін істот та неістот, причому чітко й конкретно позначені
періоди й етапи, досяжні для безпосереднього спостереження. Це насамперед
стосується аспектів одночасної дії, а також часових проміжків відносно певної
межі. Специфікою в оформленні темпоральних уявлень є особливий акцент на
33
позначення невизначеної часової тривалості, а також ітеративності, що
пояснюється переважно циклічним характером сприйняття часу, гострим
відчуттям повторюваності явищ і подій.
8. Лексико-граматичний клас іменників включає в себе одиниці як
конкретно-предметного, так і абстрактного значення, різної семантичної
глибини й наповнення. У семантичній структурі давньогрецьких іменників
найбільш яскраво представлено поняття межі у просторі й часі, визначеної й
невизначеної тривалості процесів, специфіки їх здійснення відносно об’єктів і
локусів. Поширеним є принцип найменування просторових і часових реалій
через назви частин тіла, періоди становлення й розвитку людини.
9. Серед просторово-часових ознак, що отримують найбільш повне й
різноманітне вираження прикметниками давньогрецької мови, відзначаються
позначення розміру об’єктів (довжина, товщина, висота, глибина і под.),
зовнішніх ознак, які сприймаються зором; характеристики статичної локалізації
щодо різних типів межі; позначення відношення до мікропростору, значення
тривалості в часі. Такі дані свідчать про пріоритетний характер вербалізації тих
ознак, які є безпосередньо досяжними для чуттєвого сприйняття людиною,
входять до її особистого простору.
10. Система просторових прислівників виявляє спільні з іменниками та
прикметниками тенденції до пріоритетного вираження конкретних просторових
ознак і позицій. Так, у першу чергу, вербалізуються ознаки статичного
місцеперебування та зовнішньої межі (насамперед верхньої і передньої).
Найбільш повно в системі прислівників темпоральної семантики актуалізується
ідея одночасності. Цей факт пояснюється специфікою людської свідомості,
оскільки людина краще сприймає й оцінює події, що збігаються в часі, мають
визначені межі, доступні безпосередньому аналізу й категоризації.
11. Особовим займенникам, як і вказівним, властива вказівка з орієнтацією
на мовця. Вказівні та особові займенники об’єднуються в складну систему
типів указівки на ступінь віддаленості від мовця.
34
12. Повне оформлення просторово-часових відношень у давньогрецькій
мові відбувається в конструкціях повнозначних частин мови з прийменниками.
Прийменники посідають особливе місце в лексико-семантичній системі
давньогрецької мови. Вони характеризуються складною семантикою,
сполучуваністю з одиницями різних лексико-семантичних груп, динамікою
свого розвитку, як кількісного, так і якісного, від ранніх до більш пізніх
періодів мовного стану.
13. Опис специфіки стратегій концептуалізації простору й часу в
давньогрецькій мовній свідомості та аналіз першопричин такої специфіки
доповнює і поглиблює уявлення про фіксацію базових концептів простору й
часу і їхнє функціонування в мові. Інтерпретація концептуалізації простору й
часу в давньогрецькій мові є відправним пунктом для розуміння організації
всієї будови даної мови в цілому.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що опрацьовані в
дисертації принципи аналізу просторово-часової лексики давньогрецької мови є
зразком системно-структурного, функційно-семантичного й концептуального
аналізу мовних одиниць і можуть стати основою для теоретичної, практичної й
історичної граматик грецької мови, зіставно-порівняльної типології
індоєвропейських мов, практичних розробок у галузі лінгвоконцептології.
Застосування до вивчення лексико-семантичної системи давньогрецької мови
антропоцентричних принципів когнітивної науки дає змогу оцінити мовні
явища з погляду пізнавальної діяльності людини, що уможливлює
запровадження подібної методики аналізу мовних одиниць для встановлення як
універсальних, так і етноспецифічних рис окремих національних мовних
картин світу.
Практичне значення наукової роботи виявляється в тому, що її
положення можуть знайти застосування в лексикографічній практиці
дослідження як давніх, так і сучасних мов. Результати розвідки мають
поглибити курси з лексикології, словотвору, синтаксису, історичної граматики
давньогрецької мови, сприяти більш системному засвоєнню лексики,
35
формуванню мовної, перекладацької, соціокультурної компетенцій майбутніх
філологів. Наукові спостереження над специфікою організації лексикосемантичної системи давньогрецької мови у просторово-часовому аспекті
можуть стати основою для укладання підручників, навчальних посібників з
відповідної проблематики, бути корисними під час написання наукових робіт
різних освітньо-кваліфікаційних рівнів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення
роботи висвітлено в доповідях на 27 всеукраїнських, міжнародних наукових
конференціях: Міжнародна наукова конференція «Класична філологія на
сучасному етапі» (Львів, 2008); Міжнародна наукова конференція «Рецепція
наукової спадщини академіка М. Я. Калиновича в сучасній філології» (Київ,
2009); Філологічні читання «До 80-річчя від дня народження професора
Н. Г. Корж» (Харків, 2009); Міжнародна наукова конференція «Наукова
спадщина О. О. Потебні в контексті розвитку європейської філологічної думки
XIX – XXI ст.» (до 175–річчя від дня народження О. О. Потебні) (Харків, 2010);
V Международный крымский лингвистический конгресс «Язык и мир» (Ялта,
2013); II Міжнародна науково-практична заочна конференція «Лінгвокогнітивні
та соціокультурні аспекти комунікації» (Острог, 2013); ХХХ Международная
научно-практическая конференция «В мире науки и искусства: вопросы
филологии, искусствоведения и культурологии» (Новосибирск, 2013);
Підсумкова конференція викладачів та співробітників філологічного
факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна (Харків, 2013); VII Международная
научно-практическая конференция, посвященная проблемам общественных
наук (Москва, 2013); II Міжнародна науково-практична заочна конференція
«Лінгвокогнітивні та соціокультурні аспекти комунікації» (Острог, 2013); VIII
Міжнародна науково-практична конференція «Міжкультурна комунікація: мова
– культура – особистість» (Острог, 2014); Наукові читання «Античний світ і
сучасність», присвячені 20-річчю відновлення спеціальності «Мова і література
(класичні)» у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
(Київ, 2014); International Conference Topical Issues of Ancient Culture and Its
36
Heritage (Georgia, Tbilisi, 2014); ІII Міжнародна науково-практична конференція
«Лінгвокогнітивні та соціокультурні аспекти комунікації» (Острог, 2014); ІІ
Філологічні читання пам’яті професорів кафедри історії зарубіжної літератури і
класичної філології Н. Г. Корж та Ф. Й. Луцької (Харків, 2014);

Список літератури

ЗАГАЛЬНІВИСНОВКИ
Мовавиражаєрезультатипізнаннялюдиноюдовкіллявсією
сукупністюсвоїхзасобівВонирізноманітнійхарактеризуютьсяяк
універсальнимитакіетноспецифічнимирисамиоскількизумовлюються
особливостямиформуваннякартинисвітуносіївмовиУдавньогрецькіймові
чіткопростежуютьсярисизагальноїмоделісвітуеллінівізпідкресленою
антропоцентричністюякавиявляєтьсявтомущолюдинаосвоюєзовнішнійі
внутрішнійпростірвиступаючивласниморієнтиромЯкмісце
усвідомлюютьсянетількичастинисвоготілаайсвоядіяльністьпершзавсе
духовнаамоваприцьомувиступаєвиразникомтакоїдіяльностіскладником
відчуттямісцяТакаоцінкадовкіллявідбиваєконкретнийпредметночуттєвий
характермисленнялюдиниантичноїдобиякащеневідокремлюваласебе
повністювідприродичисередовищавідчуваючисебеїїчастиноюДля
грецькоїмоделісвітустатусмовиєособливозначущимоскількивона
внаслідокісторичнихгеографічнихсоціальнихекономічнихтаіншихумов
сталауніверсальнимкодоммоделісвіту
Мовнаоб’єктиваціярезультатівпізнавальноїдіяльностілюдини
полягаєнасампередуформуванніспецифічноголексичногокорпусуЗначення
словаґрунтуєтьсянапевномуконцептуальномуабокогнітивномубазисіщо
міститьчастинуінформаціївиокремленуіззагальногопотокузнаньпросвіт
Залежновідхарактерупозначуваноїінформаціїсловоможерепрезентувати
окремийфрагментпевноїконцептуальноїсфериабополяіналежатидопевної
поняттєвоїсвітоглядноїкатегоріїСередбазовихуніверсальнихкатегорій
пізнаннязовнішньогосвітуперенесенихусферусприйняттяймовної
репрезентаціїособливемісцепосідаютькатегоріїпросторуйчасуякіу
свідомостірізнихнародівнабуваютьетноспецифічнихрисіотримують
вираженнявсистемімовинавсіхїїрівнях
Комплексневивченнязмістовогопланулексичногокорпусумови
передбачаєпоєднанняфункційносемантичногопідходуізкогнітивнимзгідно

зякимуцентріувагиперебуваютьмеханізмиутворенняпевнихструктур
знаннящосклалисяврезультатіпізнавальноїдіяльностілюдинитафіксаціїїх
умовнихзнакахрізнихтипівІнтегрованийпідхіддоаналізумовногоматеріалу
наперетиніфункційносемантичноїлексикологіїйлінгвоконцептологіїформує
методологічнийбазисдляновогонапрямулінгвістичнихдослідженьзгідноз
якимвивченнярепрезентаціїконцептуальнихсферпросторуйчасувлексикосемантичнійсистемідавньогрецькоїмовиґрунтуєтьсянаподібності
структурноїієрархічноїорганізаціїконцептополяякпланузмістуйфункційносемантичногополяякпланувираження
Оперативноюодиницеюмовноїсвідомостієконцепт–одиниця
ментальнихтапсихологічнихресурсівсвідомостіякавідображаєзнанняі
досвідлюдиниУпланівираженняконцептпредставленийнизкоюсвоїх
мовнихреалізаційякіутворюютьвідповіднулексикосемантичнупарадигмуй
позначаютьсяетнокультурноюспецифікоюСукупністьконцептівусвідомості
людинистановитьконцептуальнусистемуякавідтворюєувигляді
структурованихйупорядкованихзнаньуявленняпросвітОкремим
фрагментомконцептуальноїсистемиєконцептуальнасферащоохоплюєі
репрезентуєпевнупредметнугалузьКонцептосферипросторуйчасуяк
частинизагальноїконцептуальноїсистемиєскладнимиструктурованими
цілісностямиспроектованиминарізнімовленнєвішариПольовийспосіб
організаціїконцептокорпусупросторовочасовихконцептосферзопороюна
спільністькогнітивноїсемантикиїхніхелементівкорелюєзпольовим
принципоморганізаціїлексикосемантичноїсистемимовизаякимгрупа
мовниходиницьформуєтьсязаспільністюзначення
Концептополеєпевнимфрагментомконцептосферищоявляєсобою
стійкегрупуваннятипологічнойсемантичноодноріднихтаієрархічно
впорядкованихконцептівякіспеціалізуютьсянаорганізаціїкогнітивносемантичнихпросторівхарактеризуєтьсябагаторівневоюсистемною
організацієюзможливістювиокремленняядраприядерноїзониближньоїй
дальньоїпериферії

Вієрархічнійсистеміконцептівдовколаякихформуютьсявідповідні
концептуальнісферийконцептуальніполячітковизначаютьсягіперогіпонімічнізв’язкиДоядерноїзониконцептополявключаютьсяконцепти
високогорівняабстракціїякімістятьмаксимальноузагальненізнанняпросвіт
атакожконцептипоняттєвийсубстратякихміститьзнаннябезпосередньо
включенедопевногокогнітивносемантичногопросторуКонцептиякімістять
інформаціюменшогоступеняабстракціїпозначаютьсяетнокультурною
специфікоюйформуютьпериферійнузонуконцептуальногополяПриядерна
зонаближняйдальняпериферіяформуютьсяконцептамизапринципом
зменшеннярівняабстракціїйнаближеннядоповсякденногожиттялюдиниа
такожконцептамиякіможутьосмислюватисяякскладникиконцептополяза
певнихконтекстуальнихумовякрезультатдіїаналогіїчиметафоричного
переносу
Інтегрованийпідхіддовивченнярепрезентаціїконцептуальнихсфер
просторуйчасувлексикосемантичнійсистемідавньогрецькоїмови
ґрунтуєтьсянаподібностіструктурноїієрархічноїорганізаціїконцептополяяк
планузмістуйфункційносемантичногополяякпланувираженняз
можливістювстановленнятакихкореляційконцептуальнасфера–функційносемантичнеполеконцептуальнеполе–лексикограматичнийклас
концептуальнемікрополе–лексикосемантичнагрупаконцептуальнагрупа–
лексикосемантичнапідгрупа
Мовнекодуваннярезультатівкогніціїщодотипівоб’єктівїхніхознак
тазмінупросторійчасівідбуваєтьсязадопомогоюлексикограматичного
класуіменниківкогнітивносемантичнийпростірякихохоплюєзначення
предметностіознаковостіабопроцесуальностіізвключеннямлексемдо
ядерноїабопериферійноїділянкивідповіднихсемантичнихзонСистема
просторовихіменниківдавньогрецькоїмовирепрезентуєконцептуальнеполе
Простірівключаєодиниціщопрямовказуютьнарізнітипипростору
конкретніоб’єктитаїхчастиниІменникитемпоральноїсемантики
давньогрецькоїмовирепрезентуютьконцептуальнеполеЧасіформують

стрункусистемуодиницьуякійпростежуютьсяякспільнідлябагатьохмов
риситакіспецифічніхарактеристикивластивідавньогрецькіймовнійкартині
світу
Удавньогрецькіймовілексикограматичнийкласіменниківвключаєвсебе
одиниціякконкретнопредметноготакіабстрактногозначеннярізної
семантичноїглибинийнаповненняУрозглянутихгрупахіменників
просторовоїічасовоїсемантикияскравовиділяютьсярисиякоб’єктивноготак
ісуб’єктивногоосмисленнясвітулюдиноюантичноїдобиОцінкавсесвітуй
довкіллязмінстануоб’єктівхарактерутривалостійспрямованостіпроцесіву
просторійчасізумовилиформуванняспецифічнихконцептуальнихструктур
об’єктивованихусистемііменниківНайбільшяскравовсемантичнійструктурі
давньогрецькихіменниківпредставленопоняттямежіупросторійчасі
визначеноїйневизначеноїтривалостіпроцесівспецифікиїхздійснення
відноснооб’єктівілокусівПоширенимєпринципнайменуванняпросторовихі
часовихреалійчерезназвичастинтілаперіодистановленняйрозвитку
людиниАнтропоцентричнийпринципорганізаціїсубстантивноїлексики
характернийдлябагатьохмовособливовархаїчніперіодистановленняй
розвиткународівпоєднуєтьсязгеографічнимісторикокультурнимрелігійнофілософськимкомпонентамиформуваннямовноїкартинисвітудавніхгреків
Аналізкількіснихпоказниківскладулексикосемантичнихгруп
іменниківуфункційносемантичнихполяхпросторуйчасудозволив
сформуватиуявленняпроспецифікуорганізаціїядерноїйпериферійноїзон
відповіднихконцептуальнихполівУконцептуальномуполіпросторуядерна
зонарепрезентованагрупоювласнепросторовихіменниківзначноширшаза
периферійнузонупредставленуіменникаминевласнепросторовоїсемантики
Цейфактпояснюєтьсяпсихофізіологічнимизасадамикогніціїїоскількибазова
інформаціящоєпідґрунтямдляформуваннябільшскладнихзнань
отримуєтьсялюдиноювнаслідоксенсорнихімоторнихвідчуттівуцентріяких
опиняєтьсяспостереженнясамезатипамипросторуйконкретнимиоб’єктамиу
ньомузвизначеннямїхпараметричнихйметричниххарактеристик

Уконцептуальномуполічасуядерназонарепрезентованавласне
темпоральнимиіменникамизначновужчазапериферійнупредставлену
невласнетемпоральнимиіменникамищотакожпояснюєтьсяособливостями
когнітивноїдіяльностілюдинидляякоїчасовіхарактеристикиєдоволі
розпливчастимийнечіткимипозначенимивисокимступенемсуб’єктивізму
внаслідокчоговониосмислюютьсявтермінахіншогобільшконкретного
досвідунасампередпросторового
Прикметникиізсемантикоюпросторуберутьучастьуформуванні
мовноїкартинисвітуйвживаютьсядляпозначенняхарактеристикиконкретних
фізичнихпредметівіявищабовідношеннядонихрепрезентуючи
концептуальнеполеПросторовіознакиоб’єктівУкількісномуплані
найбільшчисленноювдавньогрецькіймовівиявляєтьсягрупаприкметниківна
позначеннярозмірущовипливаєзсамихреалійбуттядерозмірможе
характеризуватисязарізнимиознакамивимірамидовжинатовщинависота
глибинаіподутойчасякіншіпараметриоцінкиоб’єктівцілісність
повнотаформаєбільшконкретизованимийпередбачаютьобмеженукількість
лексемдляномінаціїСередіншихознакщоотримуютьнайбільшповней
різноманітневираженняприкметникамидавньогрецькоїмовивідзначимо
зовнішніознакиякісприймаютьсязоромпорівнянозтимищосприймаються
іншимиорганамичуттяхарактеристикистатичноїлокалізаціїщодорізних
типівмежіпорівнянозознакамидинамічногорухупозначеннявідношення
домікропросторупорівнянозрелятивністющодомакропросторуТакідані
свідчатьпропріоритетнийхарактервербалізаціїтихознакякієбезпосередньо
досяжнимидлячуттєвогосприйняттялюдиноювходятьдоїїособистого
простору
Групатемпоральнихприкметниківдавньогрецькоїмовиактуалізує
когнітивносемантичнийпростірконцептополяЧасовіознакиоб’єктів
Превалюваннялексемзізначеннямтривалостівчасівгрупіобставиннотемпоральнихприкметниківцілкомвідповідаєконцепціїпрохарактернедля
давньогрецькоїсвітоглядноїсистемиуявленняпроциклічнийчасвитокиякої

криютьсявсуттєвійзалежностілюдинийлюдськогосуспільствавіддовкілля
тазумовленостіритмужиттязмінамисезоніврокугостримвідчуттям
належностідозагальногокосмосувідчуттямсебечастиноювічностізвідки
йдеігноруванняфізичногочасуякодночасногооднорідногойнезворотного
натомістьсприйняттяйогоякнеоднорідногобагатовимірногойзворотного
Аналізякіснотемпоральнихприкметниківдаєпідставидляформування
гіпотетичноїмоделісвітуякупередаєдавньогрецькамовнасвідомістьУцій
моделівизначальнимиєтаківіковіхарактеристикиякнародження–
молодість–старістьУсуспільномужиттізначущимивиявляютьсяперіоди
народженнядитинишлюбутапохованняЗміниприродиоцінюються
насампередвідноснонапрямкувітрухмарностівологостідощу
Індивідуальнооціннілексемисередякихдомінуютьнегативномарковані
прикметникидоповнюютькартинусуворогожиттялюдиниантичноїдоби
підпорядкованогоциклічностібуттянеможливостіуникнутиневідворотнихта
неминучихпроцесівіетапів
ЯдернайпериферійназониконцептуальнихполівПросторовіознаки
об’єктівйЧасовіознакиоб’єктівформуютьсязалежновідступеня
конкретностідосяжностідлябезпосередньоїоцінкилюдиноювїї
повсякденномужиттізначущостійінформативностіскладовихконцептіві
маютьвідповіднийвиявнамовномурівніускладілексичногокорпусу
функційносемантичнихполівпросторуйчасуТакядерназонаконцептополя
Просторовіознакиоб’єктівширшазапериферійнуівключаєконцептиякі
містятьконкретнуінформаціюоб’єктивногохарактерупрометричні
орієнтаційнійрелятивнівластивостіоб’єктіврозмірформа
повнотапорожнечацілісністьпартитивністьякскладникимікрополя
параметрсистемаконцептівмікрополяорієнтаціяконцепти
відношеннядомакропросторуйвідношеннядомікропросторуяк
складникимікрополявідношенняДопериферійноїзониконцептополя
Просторовіознакиоб’єктіввходятьконцептикогнітивносемантичний

простірякихміститьуявленняпроматеріалколірвідношеннядотериторій
країнобластейвідношеннядолюдейтварин
ДоядерноїзониконцептополяЧасовіознакиоб’єктіввключаються
концептизконкретночасовимхарактеромінформаціїпротемпоральніознаки
явищподіймікрополятривалістьімоментПериферійназона
концептополяЧасовіознакиоб’єктівширшазаядернуіформуюєтьсяз
концептівтемпоральніознакиістоттатемпоральніознакинеістотякі
маютьсуб’єктивнийіконтекстуальнозумовленийхарактерінформації
актуалізованоївїхньомупоняттєвомусубстраті
Специфікамовноїрепрезентаціїядерноїйпериферійноїзони
концептуальнихполівПростіріЧасактуалізованихусистемііменників
давньогрецькоїмовивціломувідповідаєорганізаціїподібнихзон
концептуальнихполівПросторовіознакиоб’єктівйЧасовіознакиоб’єктів
вербалізованихусистеміприкметниківРозгорнутаядерназонайвідносно
вузькапериферійназонавсистеміпросторовихуявленьізворотне
співвідношеняядерноїйпериферійноїзонусистемітемпоральнихуявлень
пояснюютьсяоб’єктивнимичинникамиосмисленнямипросторуйчасуносіями
мови
Системапросторовихітемпоральнихприслівниківдавньогрецької
мовиєскладноюсистемоюодиницьщомаютьрізніформийджерела
творенняЗалученнядостворенняприслівниківрізнихчастинмовизісвоєю
функційносемантичноюспецифікоюмаєсвоюпроекціюнарівеньсприйняття
пізнаннятапередачідосвідупрооб’єктивніреаліїсвітуносіївдавньогрецької
мови
ГрупапросторовихприслівниківрепрезентуєконцептуальнеполеОзнака
станудіївпросторіАналізсистемипросторовихприслівниківвиявляєспільні
зіменникамитаприкметникамитенденціїдопріоритетноговираження
конкретнихпросторовихознакіпозиційТакнасампередвербалізуються
ознакистатичногомісцеперебуваннятазовнішньоїмежіпередусімверхньоїі

передньоїщозайвийразпідтверджуєзначущістьзазначенихаспектів
просторовогодейксисудляносіївдавньогрецькоїмови
Конкретнійоб’єктивніознакидіїйстанувпросторіщовключають
уточненняпозиціїщодомежірізноготипуабонаближеннявіддаленнявід
об’єктаорієнтираформуютьядернузонуконцептополяОзнакастанудіїв
просторійрепрезентуютьсязначноюгрупоюприслівниківПериферійнузону
концептополястановлятьконцептипоняттєвийсубстратякихмістить
інформаціюпроспеціалізованіконтекстуальноабоситуативнозумовлені
характеристикистанудіївпросторінапрформаоб’єктівспосібдії
ТемпоральніприслівникирепрезентуютьконцептуальнеполеОзнака
станудіївчасіНайбільшповновсистеміприслівниківпредставлено
когнітивносемантичнийпростірконцептупрямийчасякийактуалізуєідею
одночасностіЦейфактпояснюєтьсяспецифікоюлюдськоїсвідомостіоскільки
людинакращесприймаєйоцінюєподіїщозбігаютьсявчасімаютьвизначені
межідоступнібезпосередньомуаналізуйкатегоризаціїТакіконкретні
обставинийявищафіксуютьсябільшоюкількістюмовниходиницьПрицьому
точнічасовівідрізкиупланіякодночасностітакірізночасностінабувають
оформленнявприслівникахутворенихвідіменнихосновіменниковихабо
прикметниковихяківласноюсемантикоюконкретизуютьпевнийчасовий
момент
Лексичнийкорпустемпоральнихприслівниківдавньогрецькоїмови
достатньоконкретнойточнопозначаєвідповідніфрагментиконцептополя
Ознакастанудіївчасіщоускладнюєвизначенняйогоядерноїй
периферійноїзонОчевиднощостатусприслівниківякдейктичнихелементіву
мовівимагаєвідцієїгрупиодиницьточноївказівкинаконкретнийтип
відношеньміждосяжнимидлябезпосередньогоспостереженняоб’єктамищо
зумовлюєточністьворганізаціїкогнітивносемантичногопростору
концептополяОзнакастанудіївчасійоднозначністьсемантикилексемякі
йогорепрезентують

Догрупидейктичнихелементівдавньогрецькоїмовивходятьособові
тавказівнізайменникияківідіграютьважливурольурозмежуванніучасників
актукомунікаціїокреслюютьполемовцяслухачататретьоїособинеучасникакомунікаціїОсобовимзайменникамяківказівнимвластивавказівка
зорієнтацієюнамовцяВказівнітаособовізайменникиоб’єднуютьсявскладну
системутипіввказівкинаступіньвіддаленостівідмовця
Системаособовихзайменниківрепрезентуєсегментконцептополя
ВказівністьсформованийдовколаконцептуУчастьукомунікації
Складникамицьогомікрополявиступаютьконцептимовець
співрозмовникслухачтаоб’єктрозмовиУдавньогрецькіймовіособовий
займенникἐγώєцентромкоординатмовногоактуУсііншіпараметримовної
ситуаціївизначаютьсявиключновідносносуб’єктамовиἐγώятаσύтиє
єдинимзасобомвказівкинамовцятаслухача
Системавказівнихзайменниківдавньогрецькоїмовипредставлена
займенникамищодозволяютьрозрізнитиступенівіддаленостіпредметавід
мовцяйрепрезентуєсегментконцептополяВказівністьсформований
довколаконцептуПозиціящодоучасниківкомунікаціїСкладникамицього
мікрополявиступаютьконцептиблизькістьдомовцяблизькістьдо
співрозмовникаслухачатавіддаленістьвідмовцяслухачазоб’єктивацією
відповідновформахзайменниківὅδεοὗτοςтаἐκεῖνοςУчасовомукогнітивносемантичномупросторіпротиставленнявказівнихзайменниківоб’єктивує
аспектблизькостівіддаленостімоментумовленнящодомоментудіїТак
займенникὅδεвикористовуєтьсядлявказівкинаблизькістьдомоменту
мовленняἐκεῖνοςнавпакисупроводжуєназвиосібпредметіввіддаленихвід
моментумовлення
Важливурольвуточненністатусуйпозиціїоб’єктавпросторовочасовійсистемікоординатвідіграєдавньогрецькийартикльвказівнасемантика
якоговипливаєзйогопочатковогостатусувказівногозайменникаУ
давньогрецькіймовіпоступововідбуваєтьсязбідненнясемантикиартикляхоча
враннійперіодвінактивновживаєтьсяванафоричнійфункціївиконуючи

функціїособовогозайменникатретьоїособиатакожуказівнійфункції
позначаючиособущонеберебезпосередньоїучастівактікомунікації
Артикльдавньогрецькоїмовибереактивнуучастьупроцесахсубстантивації
закріплюючинамовномурівніхарактернудляносіївмовиздатністьдо
абстрагуванняйузагальненнявнаслідокчогодопросторовочасових
концептосферзалучаютьсяментальніодиницірізногокогнітивносемантичного
плануйзакріплюютьсянамовномурівні
Повнеоформленняпросторовочасовихвідношеньудавньогрецькій
мовівідбуваєтьсявконструкціяхповнозначнихчастинмовизприйменниками
Системапросторовихприйменниківоб’єктивуєвмовіконцептуальнеполе
Відношенняміжоб’єктамиупросторійрепрезентуєувідповідних
прийменникововідмінковихконструкціяхмікрополяРухіСтатика
КонцептуальнеполеВідношенняміжоб’єктамивчасірепрезентується
прийменникамитемпоральноїсемантикияккогнітивносемантичнийпростірв
якомувиділяютьсямікрополяпрямийчасівідноснийчасякімістять
інформаціюпроодночасністьрізночасністьдіївідносночасовоїточкиз
уточненнямкогнітивногозмістузадопомогоюсистемиієрархічно
впорядкованихконцептівУрізніперіодифункціонуваннядавньогрецькоїмови
просторовійчасовіприйменникирізнятьсязакількістютаскладомщо
зумовлюєтьсявториннимпохіднимхарактеромтемпоральнихзначень
прийменниківпорівнянозпросторовими
Навідмінувідпросторовоїконцептосферидеприйменниковіконструкції
відіграютьключовурольувідтвореннінайточнішихкоординатоб’єктіву
їхньомурозташуванніоднедоодногоутемпоральнійконцептосфері
прийменниковіконструкціїєдопоміжнимзасобомізнимичастоактивно
конкуруютьвідмінковіформивбезприйменниковомувживаннізокремадля
вираженняпрямогочасу
Натлірозвиткуйзміняківідбувалисьуприйменниковійсистемі
давньогрецькоїмовиврізніперіодиїїстановленняструктурнійсемантичні
змінивсистеміпервиннихприйменниківпоступовийрозвитоквторинних

адвербіалізованихприйменниківнаповненняїхконкретноюточною
семантикоюзокрематемпоральноюнабуваєактуальностійпитанняпро
розвитокприйменниковихконструкційізпрефіксальнимидієсловами
визначенняроліскладнихслівузбагаченнілексикиперегрупуванні
семантичнихструктурчленівпевноїсемантичноїкатегоріїнарештіузміні
організаціївнутрішньоголексиконулюдинивдіахроніїоскількифіксація
певногоелементазнаннязадопомогоюконкретногоновогознакаробитьце
знаннябільшчіткимтасвідомим
Аналізматеріалудавньогрецькоїмовирізнихперіодівдозволиввиявити
етапиформуванняпрефіксальнихдієсліввідможливоговідокремленого
вживанняпрефіксайдієслівноїосновивраннійперіоддооб’єднанняв
афіксальнийдериватупізнішіперіодиНавсіхетапахрозвиткудавньогрецької
мовипрефіксальнідієсловаможутьуживатисяяксамостійнотаківпоєднанні
зприйменниковоюконструкцієюприцьомуостаннікількіснопереважають
Об’єктиваціяконцептуальнихсферпросторуйчасузасобамилексикосемантичноїсистемидавньогрецькоїмовивиявляєякуніверсальніриси
зумовленіспільнимидлялюдськогомисленняпроцесамипізнанняпросторуі
часутакіспецифічніспричиненіособливостямиформуваннянаціональномовноїкартинисвітущомаєсвоєісторикокультурнерелігійнофілософське
ментальнепідґрунтявраховуєособливостідовкіллягеографічногопростору
клімату
Доуніверсальнихрисслідвіднестизагальнутенденціюдоорганізаціїі
групуванняякпросторовоїтакічасовоїлексикизаантропоцентричним
принципомколисамалюдинавиступаєвисхідниміключовимпунктом
усвідомленнясвітунавколосебеісебевдовкіллістаєцентральноюфігурою
процесупізнаннясвітуміроювсіхречейцентромконструюванняуніверсуму
Загальнимєіпринципформуваннялексикизааналогієютаметафоричним
переносомвитокиякихполягаютьусемантичнихкореляціяхміжявищами
фіксованимивдосвіділюдиниіґрунтуютьсянаможливостічасткового
розумінняодноговидудосвідунабазііншогоДеякіділянкифункційно

семантичногополяпросторуічасупозначаютьсявеликимступенем
метафоризаціїщомаєуніверсальнийхарактеріпоширеневбагатьохмовах
зокреманазвигеографічнихоб’єктівчерезназвилюдськоготілаприродних
явищпозначеннячасовихреалійемоційнихстанівсоціальногостанутаіну
термінахіпоняттяхконцептуальногополяпростору
Доетноспецифічнихрисщознайшливтіленняводиницяхрізнихлексикограматичнихкласівналежитьгостревідчуттявнутрішньогоізовнішнього
просторущовиявляєтьсяякуконкретнихпросторовихопозиціях
внутрішнійзовнішнійтаківемоційноособистісномупротиставленні
свійчужийУсвідомленнязовнішньоїмежізумовленеспецифічною
організацієюгеографічногопросторуреалізованонасампередвопозиціях
верхнизпередтилатакожузагальномупротиставленні
близькодалеко
Улексикосемантичнійсистемідавньогрецькоїмовивербалізовановсі
основніхарактеристикичасовихмоментівперіодитаетапистановленняй
розвиткулюдинизміністоттанеістотпричомучіткойконкретнопозначені
періодийетапидосяжнідлябезпосередньогоспостереженняЦенасамперед
стосуєтьсяаспектіводночасноїдіїатакожчасовихпроміжківвідноснопевної
межіСпецифікоювоформленнітемпоральнихуявленьєособливийакцентна
позначенняневизначеноїчасовоїтривалостіатакожітеративностіщо
пояснюєтьсяциклічнимхарактеромсприйняттячасугостримвідчуттям
повторюваностіявищіподій
Уціломужнанашудумкупроблемавираженняпросторовихічасових
відношеньнарізнихрівняхмовизалишаєтьсявідкритоюдискусійною
надаючиширокіможливостідляпошуківтановихрішеньособливона
матеріалікласичнихмовуважневивченняякихєнеобхідноюпередумовоюдля
побудовимовнихуніверсалій