СТАНІСЛАВ ОЛЬГА ВАДИМІВНА. ДИНАМІКА КОГЕЗІЇ ТА СЕПАРАТИЗАЦІЇ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

Короткий опис

СТАНІСЛАВ ОЛЬГА ВАДИМІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ДИНАМІКА КОГЕЗІЇ ТА СЕПАРАТИЗАЦІЇ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ"

СТАНІСЛАВ ОЛЬГА ВАДИМІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ДИНАМІКА КОГЕЗІЇ ТА СЕПАРАТИЗАЦІЇ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ"

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
СТАНІСЛАВ ОЛЬГА ВАДИМІВНА

УДК 811. 133.1’367’342.8
ДИСЕРТАЦІЯ
ДИНАМІКА КОГЕЗІЇ ТА СЕПАРАТИЗАЦІЇ
У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ
Спеціальність 10.02.05 Ŕ романські мови
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
______________О. В. Станіслав
Науковий консультант Ŕ доктор філологічних наук, професор Крючков Г. Г.
КиївŔ2017

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………….. 29
РОЗДІЛ 1. Синтаксичні когезія та сепаратизація в істориколінгвокультурологічній перспективі дослідження………………………... 47
1.1. Основні закономірності та тенденції розвитку синтаксичної системи
французької мови……………………………………………………….... 47
1.2. Зв’язок мови (синтаксичних зв’язків) і культури в загальнокультурній
парадигмі…………………………………………........................................ 64
1.2.1. Об’єктивація світоглядних напрямів у мові……………………… 66
1.2.2. Взаємозумовленість розвитку науки, культури й мови………….. 74
1.2.3. Мова живопису й синтаксичні зв’язки Ŕ різні засоби вираження
єдиних культурних процесів…………………………………………… 80
1.2.4. Невіддільність розвитку музичних традицій від розвитку
мови……………………………………………………………………. 85
1.2.5. Театр, кіно й мова: взаємодія та взаємовплив…………………… 90
1.2.6. Спільність структур у мові, архітектурі, скульптурі……………... 97
1.2.7. Органічна взаємозалежність мовних та літературних процесів… 102
1.2.8. Синтез усіх видів мистецтва й мови як вираження єдиного
світоглядного поля……………………………………………………….. 106
1.3. Лінгвокультурологічний аспект розгляду когезії та сепаратизації... 109
1.3.1. Поняття культурних парадигм…………………………………… 110
1.3.2. Когезія крізь призму лінгвокультурологічних розвідок………… 112
1.3.3. Сепаратизація як відображення культурних тенденцій ХХ ст. 117
1.4. Періодизація когезії та сепаратизації на лінгвокультурологічній
основі……………………………………………………………………. 125
Висновки до першого розділу ……………………………………………….. 130
25
РОЗДІЛ 2. Методологічні засади дослідження когезії та сепаратизації
у сучасній французькій мові………………………………............................ 137
2.1. Загальні принципи, методологія та методи вивчення когезії/
сепаратизації у лінгвокультурологічному аспекті………………….. 137
2.2. Термінологічний апарат дослідження……………………………….. 148
2.3. Специфіка комплексної методики аналізу когезії та сепаратизації
у світлі лінгвокультурологічного підходу……………...…………… 155
Висновки до другого розділу ………………………………………………. 158
РОЗДІЛ 3. Динаміка розвитку когезії та особливості її реалізації у
французькій літературі першої половини ХХ ст. ………........................ 161
3.1. Структурно-композиційні типи когезії………………………………… 162
3.2. Експліцитні засоби вираження когезії…………………………………... 175
3.2.1. Граматичні засоби когезії………………………………………….. 176
3.2.2. Лексико-семантичні засоби когезії………………………………... 183
3.3. Імпліцитні засоби вираження когезії……………………………………... 186
3.3.1. Імпліцитні засоби когезії з повною / частковою кореляцією
з частинами тексту……………………………………………………….. 187
3.3.2. Імпліцитні засоби когезії з нульовою кореляцією з частинами
тексту……………………………………………………………………... 193
3.4. Перший рівень динаміки когезії………………………………………... 197
3.4.1. Засоби когезії в структурі оповіді та опису художньої
літератури реалізму (на матеріалі прози Р. Роллана)…………………… 200
3.4.2. Особливості когезії першого рівня в різних типах внутрішнього
мовлення (на матеріалі психологічного роману Ф. Моріака)…………...
211
3.4.3. Характеристики когезії в структурі художнього діалогу
реалістичної літератури (на матеріалі сімейного роману Р. Мартен
дю Гара)…………………………………………………………………. 220
26
3.5. Другий рівень динаміки когезії………………………………………… 231
3.5.1. Ознаки когезії в зразках «автоматичного письма» французького
сюрреалізму ХХ ст. (на матеріалі творів А. Бретона)…………………. 233
3.5.2. Особливості когезії в літературі «потоку свідомості» (на
матеріалі роману М. Пруста)…………………………………………….. 245
3.5.3. Своєрідність когезії другого рівня у французькій
екзистенціалістській прозі (на матеріалі романів А. Камю)……………. 253
Висновки до третього розділу ………………………………………………. 268
РОЗДІЛ 4. Динаміка розвитку сепаратизації та особливості її
функціонування у французькій літературі першої половини ХХ ст. ..… 271
4.1. Зумовленість зв’язку між засадами модернізму й виникненням
синтаксичної сепаратизації……………………………………………… 271
4.2. Кваліфікаційні ознаки синтаксичної сепаратизації……………………... 279
4.3. Структурно-семантичні характеристики сепаратизованих структур…... 290
4.4. Просодичні особливості та графічний аспект використання
сепаратизованих структур……………………………………………….. 297
4.5. Перший рівень динаміки сепаратизації………………………………... 307
4.5.1. Значення сепаратизації та її реалізація у творчості французьких
поетів-модерністів……………………………………………………….. 307
4.5.2. Cепаратизація в літературі французького сюрреалізму (на
матеріалі творів А. Бретона, Л.Арагона)………………………………….. 324
4.6. Другий рівень динаміки сепаратизації………………………………..... 334
4.6.1. Особливості сепаратизації в літературі «потоку свідомості» (на
матеріалі психологічного роману М. Пруста «У пошуках утраченого
часу»)………………………………………………………………………
4.6.2. Функції сепаратизації у французькій екзистенціалістській прозі (на
матеріалі творчості Ж.-П. Сартра, А. Камю, А. Жида)……………………
335
341
27
4.6.3. Сутність синтаксичної сепаратизації другого рівня динаміки в
екзистенціалістській драмі (на матеріалі драми Ж.-П. Сартра «Мухи»)… 352
4.6.4. Значення сепаратизації в літературі реалізму першої половини
ХХ ст. (на матеріалі сімейного роману Е. Базена «Гадюка в кулаці»)……….. 360
Висновки до четвертого розділу…………………………………………… 366
РОЗДІЛ 5. Динаміка когезії та сепаратизації у французькій літературі
другої половини ХХ ст. ……………………………………………………… 372
5.1. Значення когезії у французькому «театрі абсурду» та «новому
романі» (на матеріалі творів С. Беккета, Е. Йонеско, А. Роба-Ґріє,
М. Бютора)…………………………………………………………… 372
5.2. Сепаратизація другого рівня динаміки у французькому «театрі
абсурду» та «новому романі» (на матеріалі творів С. Беккета,
Е. Йонеско, Н. Саррот)……………………………………………… 400
5.3. Третій рівень динаміки когезії та сепаратизації………………….. 417
5.3.1. Лінгвокультурологічні передумови подальшої еволюції
когезії та сепаратизації………………………………………………. 417
5.3.2. Когезія та сепаратизація в літературі постмодернізму……... 425
5.4. Типологія і кореляція відношень між когезією та сепаратизацією
у сучасній французькій мові………………………………………… 436
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………… …………. 459
28
Висновки до п’ятого розділу ………………………………………………… 442
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………..
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………
447
505
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ................................. 507
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….. 508
29
ВСТУП
В епоху інтеграції різноманітних гуманітарних та суспільних наук єдиним
об’єктом багатостороннього вивчення постає людина (її культура, буття в соціумі,
менталітет, мовлення тощо). Вектор новітніх досліджень зміщується в епіцентр ідеї
антропоцентричності. Антропоцентрична парадигма виводить на перше місце
людину, а мову розглядає як її головну характеристику; мова й культура Ŕ сутності,
що слугують людині та без неї не мають ніякого значення. Людина Ŕ мова Ŕ культура
на сьогодні залишаються фундаментальними поняттями гуманітарних дисциплін.
На межі тисячоліть нова антропоцентрична парадигма ставить нові цілі й
завдання у вивченні мови, вимагає сучасних методик її опису, новітніх підходів до
аналізу мовних одиниць, структур, понять і категорій. Сучасна лінгвістика загалом
окреслюється як антропологічна наука, яка фокусується не на об’єкті пізнання, не на
характеристиках мовної системи, а на суб’єкті, аналізі людини в мові й мови в
людині.
Мова являє собою надскладне комплексне утворення. Відомий французький
антрополог, культуролог К. Леві-Стросс відзначав, що мова є одночасно і продуктом
культури, і її важливою складовою частиною, і умовою існування. Отже, мова Ŕ це
не просто засіб комунікації, а вагомий фактор формування культурних кодів нації.
Усі тонкощі культури того чи того народу відображаються в його мові, яка є
специфічною та унікальною, оскільки по-різному фіксує в собі світ та людину в
ньому. У такому контексті поняття «мова й культура», «мова та людина» як загальні
мовознавчі проблеми набувають особливого значення й актуальності.
Перші спроби розв’язання цих проблем окреслено в працях В. фон Гумбольдта.
Положення його концепції взаємозв’язку та взаємодії мови й культури отримали свій
30
подальший розвиток у наукових студіях Ш. Баллі, І. Бодуена де Куртене,
Ж. Вандрієса, О. О. Потебні, Р. О. Якобсона та інших учених.
У мовознавстві кінця минулого сторіччя започатковано новий
лінгвокультурологічний напрям досліджень. Наукові розвідки кінця 80Ŕх Ŕ початку
90Ŕх років розглядали мову як тезаурус культури, а мовознавство Ŕ як науку, що
вивчає закодовану в мові інформацію про культуру народу (Н. Д. Арутюнова,
В. А. Маслова, Г. Г. Почепцов, Ю. С. Степанов, В. М. Телія, О. С. Яковлєва).
Крім того, установлено тісний зв’язок мови й культури в процесі аналізу мови
як матеріалу одного з видів культури Ŕ художньої літератури. Мовними засобами
виразності творяться текст літературного твору, його художня своєрідність та
культурна цінність. Ця сторона лінгвокультурологічної проблематики пов’язана з
іменами М. Ф. Алефіренка, Ф. С. Бацевича, В. В. Виноградова, Г. Д. Винокура,
В. В. Воробйова, Б. В. Ейхенбаума, Ю. М. Лотмана, В. І. Кононенко, О. І. Потапенко,
Ю. С. Скрєбнєва, Р. О. Якобсона й інших.
Уважаємо, що вивчення культурно-мовних зв’язків визначають як один із
важливих новітніх аспектів лінгвістичного дослідження, як один з актуальних
напрямів розвитку науки. Актуальність цієї студії пояснюємо підвищенням
інтересу вітчизняних і зарубіжних мовознавців до розкриття зв’язку між
виникненням, розвитком, функціонуванням тих чи інших мовних явищ і паралельними,
збіжними процесами у сфері культури, науки, мистецтві.
Проблематика роботи визначається об’єктивною потребою обґрунтування такого
зв’язку з метою формування цілісного уявлення про мовну картину світу як феномен
національної культури. Дослідження динаміки когезії та сепаратизації у французькій
мові в межах лінгвокультурологічного підходу вможливлює глибше розуміння
структурної подібності системи мови й феноменів культури. Структура мови (у
нашому випадку Ŕ синтаксичні когезія та сепаратизація) може прирівнюватися до
структури дійсності (явищ культури, науки, світоглядних поглядів, різних видів
мистецтва) або ж деформувати її відображення.
31
Актуальність теми пропонованого дослідження зумовлено також орієнтацією
мовознавчих робіт на комплексне та різноаспектне студіювання мовних явищ; на
потребу поєднання традиційних принципів вивчення проблем синтаксису
(структурний аналіз, семантичний, функціональний, стилістичний, когнітивний) і
сучасних методологічних підходів до його розгляду (лінгвокультурологічний,
семіотичний, соціолінгвістичний тощо).
Синтаксичні зв’язки в романістиці глибоко й усебічно досліджували
О. О. Андрієвська, Н. Д. Арутюнова, Р. О. Будагов, В. Б. Бурбело, Л. Г. Веденіна,
В. Г. Гак, З. О. Гетьман, К. Долінін, Л. І. Ілія, О. М. Кагановська, О. В. Литвиненко,
Р. Г. Піотровський, М. М. Попович, Є. А. Реферовська, А. М. Рочняк,
І. В. Смущинська, О. О. Соломарська, Ю. С. Степанов, Л. І. Ступакова,
Н. О. Шигаревська, Н. Г. Філоненко, J.-M. Adam, Ch. Bally, Ch. Berthelon, F. Brunot,
D. Cohen, J. Damourette, J. Dubois, O. Ducrot, Y. Frei, A. J. Greimas, L. Hébert,
A. Martinet, M.-L. Muller-Hauser, F. Rastier, F. Saussure, A. Sauvageot, A. Séchehaye,
L. Senean, L. Tesnière, T. Todorov, R.-L. Wagner та ін. Учені детально й ґрунтовно
описали зв’язки слів у словосполученні, простому й складному реченнях, дослідили
проблеми синтаксису в різних аспектах (структурному, прагматичному,
семантичному, стилістичному, когнітивному, у площині теорії тексту, аналізу
художнього мовлення та ін.).
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що зміни, які
відбуваються в мові й синтаксисі зокрема, зумовлені лінгвокультурологічними
чинниками. Мова як одна з форм духовної культури народу Ŕ невід’ємна складова
частина загальнокультурної парадигми. Культура формує мислення мовної
особистості, організовує та стимулює розвиток мовних явищ, категорій,
реалізовуючи тим самим одну з фундаментальних функцій мови Ŕ бути засобом
творення, розвитку, збереження та трансляції культури. Зміна культурних, наукових
парадигм неминуча, і саме вона визначає виникнення, динаміку, активізацію та
особливості функціонування тих чи інших мовних явищ.
32
Розгортання схеми «людина Ŕ мова Ŕ культура» окреслило основну стратегію
встановлення динаміки когезії та сепаратизації у сучасній французькій мові.
Мета роботи Ŕ визначення динаміки когезії й сепаратизації в синтаксисі
французької літератури ХХ ст. в лінгвокультурологічному аспекті.
Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:
Ŕ визначити основні закономірності та тенденції розвитку синтаксичної
системи французької мови;
Ŕ обґрунтувати наявність зв’язку між тенденціями еволюції різних
феноменів культури французького народу і його мови як частини духовної сфери;
Ŕ розкрити зміст понять «когезія» та «сепаратизація» в контексті
лінгвокультурологічного аналізу;
Ŕ визначити на лінгвокультурологічній основі етапи динаміки когезії й
сепаратизації у сучасній французькій мові;
Ŕ розробити методологічну базу для аналізу когезії та сепаратизації як
мовних та культурологічних одиниць;
Ŕ розглянути когезію й сепаратизацію як внутрішньотекстові синтаксичні
зв’язки сучасної французької мови, що мають текстоутворювальне значення;
Ŕ описати основні композиційно-структурні типи синтаксичної когезії,
ключові експліцитні й імпліцитні засоби її вираження;
Ŕ схарактеризувати синхронічну динаміку когезії на матеріалі французької
літератури ХХ ст.;
Ŕ виявити причини та передумови виникнення синтаксичної сепаратизації
у сучасній французькій мові;
Ŕ з’ясувати структурні особливості, семантичну сутність, графічне та
інтонаційне оформлення, функціональне значення синтаксичної сепаратизації;
Ŕ схарактеризувати синхронічну динаміку сепаратизації на матеріалі
французької літератури ХХ ст.;
Ŕ установити типологічні й корелятивні відношення між когезією та
сепаратизацією на різних рівнях динаміки;
33
Ŕ обґрунтувати, що когезія та сепаратизація Ŕ це лінгвокультуреми,
оскільки поєднують у собі як мовні характеристики, так і ознаки культури.
Об’єкт нашого дослідження Ŕ когезія та сепаратизація як асиметричні
синтаксичні зв’язки, що забезпечують механізми ієрархічного (структурного) й
актуалізувального синтаксису. Вони тісно взаємодіють у межах синтаксичної
структури, урівноважують її й утворюють певну рівноважну силу. Завдяки цьому
асиметричному дуалізму, антиномії структури знаків, синтаксична система
французької мови може еволюціонувати.
Предмет дослідження Ŕ динаміка когезії та сепаратизації у сучасній
французькій мові в світлі лінгвокультурологічного підходу.
Методи дослідження. Концепція, мета та завдання наукової праці зумовили
трьохрівневу методологію дослідження: філософську (фундаментальну),
загальнонаукову та спеціально-наукову. У дисертації використано такі універсальні
філософські закони, категорії та методи пізнання природи, суспільства, мислення,
мови та культури, як «закон єдності та боротьби протилежностей» (у порівняльному
аналізі характеристик загальнокультурних парадигм епохи, визначенні принципів
художніх напрямів, особливостей вираження, функціонального значення
ієрархічного й актуалізувального типів синтаксису, у зіставному аналізі когезії та
сепаратизації), закон «заперечення заперечення» (для пояснення механізмів
динаміки когезії та сепаратизації), закон «переходу кількості в якість» (з метою
обґрунтування основ виникнення нових якостей когезії та сепаратизації у ході
еволюції). На всіх етапах дослідження ми послуговувалися філософськими
категоріями загального й часткового, необхідності та ймовірності, причини та
наслідку, зв’язку теорії й практики, взаємодії зовнішнього та внутрішнього,
одиничного й загального, об’єктивного та суб’єктивного тощо. В роботі застосовано
філософські принципи логічності, зв’язності, структурної ієрархії, взаємозв’язку
мови й мислення, мови та свідомості. Під час розгляду, аналізу, систематизації
мовного й позамовного матеріалу ми активно використовували такі філософські
методи, як індукція й дедукція, аналіз і синтез.
34
У дослідженні застосовано низку загальнонаукових методів: спостереження
(для отримання первинної інформації про предмет дослідження), описовий
(уможливив якісний аналіз когезії та сепаратизації, встановлення їхніх структурних,
семантичних, стилістичних, образно-художніх характеристик), методи
систематизації і порівняння (для визначення зв’язків між одиницями мови й
культури, зіставлення їхніх структур, механізмів функціонування та вираження),
узагальнення (під час установлення проміжних і загальних результатів дослідження)
та ін.
Спеціально-наукову методологію в дисертаційній роботі представлено
лінгвокультурологічною методикою співвіднесення мовних знаків (одиниць, явищ,
категорій) зі знаками культури, яка окреслилась основним способом експлікації
загальнокультурного значення, еволюції та подальших перспектив функціонування
когезії та сепаратизації.
У межах лінгвокультурологічної методики виокремлено семіотичний,
інтерпретаційний і герменевтичний підходи як спеціальні методи дослідження.
Семіотичний підхід підтвердив структурну подібність семіотично різних систем Ŕ
мови й культури; герменевтичний – уможлив більш глибинне розуміння,
усвідомлення культурних і мовних феноменів; інтерпретаційний Ŕ роз’яснення
творів мистецтва, фактів культури, художніх творів, їхньої ідейно-естетичної,
смислової й емоційної інформації на підставі відтворення авторського світогляду, у
контексті загальнокультурної парадигми часу.
Матеріалом дисертаційного дослідження обрано твори французьких письменників
ХХ ст., які виразно віддзеркалюють домінанти культурних парадигм епохи, а їхні
автори удостоєні найпрестижніших національних та міжнародних нагород у галузі
літератури (значна частина літераторів Ŕ лауреати Нобелівської премії): «JeanChristophe» Р. Роллана, «Les Thibault» Р. М. дю Гара, «Champs magnétiques»,
«Nadija», «Manifeste du surréalisme», «Poisson soluble» А. Бретона, «Le Paysan de
Paris», «Traité du style», «Une vague de rêves» Л. Арагона, «Аlcools», «Calligrammes.
Poèmes de la paix et de la guerre 1913Ŕ1916» Г. Аполлінера, «Les épaves du ciel perdu»
35
П. Реверді, «Sable de lune» Ж. Г. Арпа, «L’homme approximatif» Т. Тцари, «Poèmes
saturniens» П. Верлена, «La peste», «L’Étranger» A. Камю, «À la recherche du temps
perdu» М. Пруста, «La nausée», «Les mouches» Ж.-П. Сартра, «Les Faux-Monnayeurs»
А. Жида, «Le geste d’Ève», «La rencontre», «Faux jour», «Le marchand de masques»
А. Труайя, «Climats» А. Моруа, «Le nœud de vipères» Ф. Моріака, «Terre des
hommes», «Le Petit Рrince» А. де Сент-Екзюпері, «Tropismes», «Le Planétarium»
Н. Саррот, «Vipère au poing», «Au nom du fils», «Cri de la chouette» Е. Базена, «Le
veuf joyeux» П. Даніноcа, «En attendant Godot», «Oh les beaux jours» С. Беккета, «La
cantatrice chauve», «Les Rhinocéros», Е. Йонеско, «La Modification» М. Бютора, «Dans
le labyrinthe» А. Роба-Ґріє, «Les rois maudits» M. Дрюона, «Les particules
élémentaires» М. Уельбека. З указаних вище художніх творів методом суцільної
вибірки із використанням логіко-інтуїтивного методу виокремлено
1200 інтерпретаційних фрагментів, які слугували матеріалом для аналізу динаміки
когезії та сепаратизації у сучасній французькій мові.
Наше дослідження обмежено ХХ ст. як історичним періодом, що вже відійшов,
однак потребує підбиття підсумків, висновків, осмислення досягнутого. ХХ ст. Ŕ
найбільш динамічна, бурхлива та суперечлива епоха як у культурологічному, так і в
лінгвістичному відношенні. Це час, коли творилися нове мислення, нова картина
світу, нова мовна картина. Саме тепер ХХ ст. постає як випуклий, цілісний образ, у
якому відображено і сутність минулої історичної доби, і образ сучасної культури, і
стан сьогоднішньої французької мови. Мова й культура ХХ ст. ще не стали історією,
а проблеми не втратили своєї актуальності й на сьогодні, а тому аналіз динаміки
когезії та сепаратизації як різновидів синтаксичного зв’язку на матеріалі
конкретного хронологічного зрізу набуває особливого значення, оскільки
вможливлює встановлення загальних тенденцій еволюції не лише в синтаксичній
структурі мови, а й у суспільному, духовному, культурному житті народу, його
мовно-культурній картині в цілому.
Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що в ній
уперше зроблено спробу узагальнити теоретичні основи синтаксичних розвідок,
36
синтезувати знання в галузі сучасної французької літератури, філософії, лінгвістики,
культурології, мистецтвознавства та крізь призму лінгвокультурологічного аналізу
запропонувати новий погляд на проблему синтаксичних зв’язків. Власне, у новому
методологічному (полідисциплінарному) підході до розв’язання означеної
мовознавчої проблеми полягає новизна нашого дослідження.
Уперше запропоновано періодизацію динаміки когезії й сепаратизації у
французькій літературі ХХ ст. на основі теорії коливання маятника
загальнокультурних парадигм. Набули подальшого розвитку теоретичні положення
комунікативного синтаксису сучасної французької мови (теорія актуального
членування речення, синтаксичних міжфразових зв’язків, засобів актуалізації
висловлення); у контексті дослідження доповнено та уточнено термінологічні
поняття «когезія» й «сепаратизація».
Уперше проведено синхронічний аналіз когезії й сепаратизації на одному
хронологічному зрізі (ХХ ст.) з урахуванням домінанти загальнокультурної
парадигми. У площині лінгвокультурологічного аналізу виокремлено рівні динаміки
когезії та сепаратизації, установлено їхні функціональні позиції й особливості
використання.
На основі здійсненого аналізу розроблено критерії визначення динаміки когезії
й сепаратизації як синтаксичних зв’язків у надфразній єдності, тексті. Встановлено,
що у ході еволюції когезія та сепаратизація у художньому тексті набувають
значення текстоутворювальних і текстоформувальних одиниць художнього
мовлення сучасної французької мови.
Обґрунтовано, що динаміка когезії та сепаратизації Ŕ це віддзеркалення (пряме
або опосередковане) в мові тих суспільних процесів, світоглядних напрямів,
художніх тенденцій розвитку, що відбувались у житті французького народу ХХ ст.
Визначено корелятивні відношення між когезією й сепаратизацією залежно від
рівня їхньої динаміки в синтаксисі сучасної французької літератури.
Розкрито механізм динаміки когезії та сепаратизації, який відтворює
філософську діалектичну тріаду: теза Ŕ антитеза Ŕ синтез. Умотивовано, що когезія
37
й сепаратизація Ŕ це лінгвокультуреми, оскільки поєднують у собі як мовні
характеристики, так і ознаки культури, мовними (синтаксичними) засобами
створюють культурні образи, визначають ключові ідеї, зумовлюють символи
народу, його мовно-культурну картину світу.
На захист винесено такі положення:
1. Синтаксис сучасної французької мови Ŕ це складна мовна підсистема, що
характеризується гнучкістю, відкритістю, динамічністю; вона не є абсолютно
збалансованою, прагне рівноваги та перебуває в постійному генезисі. Ключовим у
синтаксисі залишається поняття «зв’язку», який становить базис, зміст і форму всієї
синтаксичної системи. Комунікативний синтаксис сучасної французької мови
представлено такими різновидами зв’язку, як когезія та сепаратизація. Статусу
когезії й сепаратизації ці синтаксичні зв’язки набувають у межах динамічної
синтаксичної структури Ŕ надфразної єдності, тексту.
2. Когезія втілює принципи класичного, ієрархічного, структурного
синтаксису, є мовною нормою. Вона забезпечує міжфразові структурно-граматичні
зв’язки висловлень у надфразній єдності, тексті. Це категорія логічного плану, яка
регулюється в синтагматичному розрізі, характеризується відповідністю
актуального членування висловлення його граматичній структурі. Сепаратизація
належить до актуалізувального типу синтаксису, якому властиві відносний
аграматизм, алогізм, порушення структури, розчленованість, ослаблення й розпад
синтаксичних зв’язків, невідповідність граматичних, інтонаційних меж висловлення
його актуальному членуванню.
3. У культурологічному плані динаміка когезії та сепаратизації має циклічний
характер (функціонують почергово, за принципом маятника, залежно від домінанти
культурної парадигми). Перша половина ХХ ст. Ŕ чергування антропоцентричної й
біокосмічної культурних парадигм, що зумовлює відносно паралельний розвиток
синтаксичних зв’язків (когезії та сепаратизації) із домінантними перевагами то
когезії (у літературі реалістичного напряму), то сепаратизації (у літературі
38
модернізму). Друга половина ХХ ст. Ŕ синтаксичні зв’язки не розвиваються
паралельно, а перетинаються, перехрещуються в одному текстовому фрагменті,
відображаючи специфіку літератури постмодернізму й лінгвокультурні зміни епохи.
4. У синхронічному плані когезія та сепаратизація проходять кілька рівнів
динаміки, яка розгортається у двох напрямках: вертикальному й горизонтальному.
Вертикальна динаміка активізує видозміни когезії й сепаратизації згори донизу: від
синтаксичних різновидів міжфразового зв’язку до внутрішньотекстових, що мають
текстоутворювальне значення та лінгвокультурем. Горизонтальна (лінеарна)
направленість когезії та сепаратизації засвідчує, що на першому рівні динаміки
когезія/сепаратизація належать мові літератури певного художнього напряму
(реалізму/модернізму) або характеризують ідіостилі лише окремих авторів;
виступають ключовими, важливими синтаксичними зв’язками, що мають високий
рівень стилістичної виразності; перебувають у сильній функціональній позиції. На
другому Ŕ проникають у мову літератури незалежно від її художньої спрямованості,
виявляються у творчості письменників різних напрямів, стилів, жанрів; не
втрачаючи свого афективного значення, вони виступають допоміжними,
додатковими синтаксичними зв’язками; перебувають в ослабленій функціональній
позиції. Третім рівнем динаміки когезії та сепаратизації окреслено їх
функціонування в літературі постмодернізму; неможливо визначити, який із
синтаксичних зв’язків основний, первинний, а який вторинний, додатковий;
зберігаючи стилістичне забарвлення, якісно оновлюючись, когезія та сепаратизація
перебувають у нейтральній функціональній позиції.
5. Мовна картина й картина світу Ŕ це різні семіотичні системи, однак вони
характеризуються структурною подібністю. Лінгвокультурологічна методика
дослідження вможливлює аналіз структури мовних явищ за допомогою
декодування, інтерпретації інформації культурного рівня. Світоглядні зміни,
трансформації у свідомості та духовному житті народу, розвиток науки й мистецтва,
нові культурні змісти епохи прямо чи опосередковано віддзеркалюються на
структурі мови, зумовлюють динаміку внутрішньотекстових синтаксичних зв’язків,
39
визначають структуру тексту, активізують ті чи інші синтаксичні конструкції,
мотивують виникнення нових способів структурування думки тощо. Когезія та
сепаратизація уподібнюються до структури дійсності (явищ культури, науки,
світоглядних поглядів і т. ін.) або ж деформують її відображення.
6. На збереження й удосконалення принципів класичного, традиційного
зображення дійсності як у живописі, музиці, театрі, кіно, архітектурі, скульптурі, так
і в літературі (мові) зорієнтовано «оновлений реалізм». Техніка зв’язку, яка
встановлювала ієрархічну підпорядкованість частин, логічність, точність
вираження, забезпечувала пропорційність, цілісність, завершеність структури,
загальну гармонію твору, співвідносилася з першою (антропоцентричною)
культурною парадигмою, принципами ієрархічного (структурного) синтаксису та
когезією.
7. На винайдення нових експресивних прийомів і методів вираження, пошук
власної художньої мови, руйнування стандартів, новаторство, спрощеність форм,
порушення ієрархії, антитрадиціоналізм, алогізм, аграматизм, суб’єктивізм
спрямовано модерністську художню тенденцію. Техніка актуалізації образу, яка
висунула поняття монтажу, колажу, фрагментарності, розчленованості, зміщення
пропорцій, розриву цілісності, виділення окремих деталей, виокремлення елементів,
частин цілого, безсистемності, структурної незавершеності, корелювала з другою
(біокосмічною) культурною парадигмою, принципами актуалізувального
синтаксису й сепаратизацією.
8. Постмодернізм кінця ХХ ст. на засадах плюралізму об’єднав різні типи
мислення, різні форми світосприйняття, домінанти антропоцентричної та
біокосмічної культурних парадигм. На основі такого синтезу ідей і принципів епоха
постмодернізму уможливила гармонійне співіснування минулого культури з її
теперішнім, урівноваживши реалізм та модернізм, конкретику й абстрактність,
експеримент й узвичаєність, новаторство та традиції. Синтаксис постмодерністської
прози не можна вважати повною мірою ні ієрархічним, ні актуалізувальним. У
синтаксичній тканині постмодерністського художнього тексту окреслено динаміку
40
до синтаксичного як злиття, так і розчленування. Сплетіння різних синтаксичних
зв’язків Ŕ когезії та сепаратизації, Ŕ що водночас органічно поєднуються в одному
текстовому фрагменті, приводить у рівновагу тенденції до компресії й декомпресії,
забезпечуючи збалансованість синтаксичних традицій та інновацій.
9. Динаміка когезії й сепаратизації вписується у філософську діалектичну
тріаду: теза Ŕ антитеза Ŕ синтез. Домінанти першої антропоцентричної культурної
парадигми, художній реалізм, ієрархічний (структурний) синтаксис, когезія Ŕ це
теза, вихідний момент у процесі діалектичного розвитку. Перехід до принципів
другої біокосмічної культурної парадигми, виникнення модернізму, активізація
актуалізувального синтаксису, використання сепаратизації Ŕ це антитеза,
заперечення, протилежність, опозиція до тези, що зумовлює еволюцію. Епоха
постмодернізму Ŕ зближення відмінних літературних жанрів, вільне поєднання
різних засобів вираження, гармонійне використання протилежних синтаксичних
зв’язків, стильовий плюралізм, поліфонія й т. ін. Ŕ окреслюється як синтез тези та
антитези, третій етап філософської діалектичної тріади.
10. Когезія й сепаратизація Ŕ лінгвокультуреми, оскільки поєднують у собі як
мовні, так і культурні тенденції, принципи, ознаки епохи. Як культурні знаки Ŕ це
фрагменти дійсності, що, зазвичай, створюють національну, ідейну, світоглядну
маркованість народу (відображені у філософських поглядах, наукових теоріях,
творах мистецтва тощо). Як мовні знаки Ŕ це синтаксичні зв’язки, що набувають
текстоутворювального значення. Текст Ŕ це істинний перетин лінгвістики й
культурології, оскільки належить мові, є її вищим ярусом і водночас формою
існування культури. Когезія та сепаратизація як мовні й культурні одиниці мають
спільну понятійну основу, на якій ґрунтуються мовлення, мислення та культура.
Лінгвокультуреми формують (мовними засобами) ядро культурного образу, ключові
ідеї, визначальні символи нації й часу.
Теоретичне та практичне значення праці. Основні положення й висновки
дослідження є певним внеском у сучасне романське мовознавство: в теорію тексту,
41
комунікативну лінгвістику, інтерпретацію тексту, дискурсологію, лінгвістику тексту,
синтаксис.
У роботі розвинуто й удосконалено положення лінгвокультурології,
лінгвостилістики, лінгвокраїнознавства, соціолінгвістики, зокрема концепції «єдності
мови й культури», «мови та людини», «мови й менталітету народу», такі домінанти
гуманітарної парадигми, як «антропоцентризм», «функціоналізм», «прагматизм».
Результати дослідження можуть стати підґрунтям для подальших
лінгвокультурологічних розвідок на матеріалі мовних одиниць інших рівнів (лексикосемантичного, синтаксичного, стилістичного) сучасної французької мови. Основні
результати дослідження можуть бути використані в теоретичних курсах зі стилістики
французької мови (розділи «Лінгвостилістичний аналіз тексту», «Жанри й стилі»,
«Засоби образності в мовленні», «Аналіз художнього мовлення»), теоретичної
граматики французької мови (розділи «Синтаксис», «Прагматичні аспекти
речення»), загального мовознавства (розділи «Мова й суспільство», «Мова та
культура» «Мова й мовлення»), історії французької літератури ХХ ст.; у межах
вивчення світової культури, історії культури Франції, лінгвокультурології.
Отримані результати можна застосовувати під час викладання інших
спецкурсів, пов’язаних із проблемами мови, семантики, синтаксису, літератури,
філософії, культури. Теоретичні постулати наукової розвідки, методи й методики
роботи з мовленнєвим матеріалом можна творчо використовувати в науковій
діяльності як учених-теоретиків, так і викладачів-практиків філологічних
спеціальностей.
Апробацію результатів дослідження здійснено на науково-методичних
семінарах і засіданнях кафедри романської філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, кафедри романських мов та інтерлінгвістики
Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки; основні
положення, проблематику дисертації оприлюднено на сорока всеукраїнських і
міжнародних наукових конференціях: «Мови і світ: дослідження та викладання»
(Кіровоград, 2012, 2013, 2015, 2016); «Іноземна філологія у ХХІ столітті»
42
(Запоріжжя, 2012); «Міжкультурна комунікація: мова Ŕ культура Ŕ особистість»
(Острог, 2012, 2013, 2014); «Фестиваль науки» ВНУ ім. Лесі Українки (Луцьк, 2012,
2014); «Пріоритети германського та романського мовознавства» (Луцьк; Світязь,
2012, 2015); «Мова і культура» імені Сергія Бураго (Київ, 2012, 2014);
«Лінгвокогнітивні та соціокультурні аспекти комунікації» (Острог, 2012, 2015);
«Нова лінгвістична парадигма: теоретичні і прикладні аспекти» (Одеса, 2012);
«Сучасні дослідження з лінгвістики, літературознавства і культурної комунікації»
(Івано-Франківськ, 2013); «Взаємодія етнічних і планованих мов у контексті
європейської інтеграції» (Луцьк, 2013); «Языки и мир: исследование и
преподавание» (Кіровоград, 2014); «Сучасна філологія: актуальні наукові проблеми
та шляхи вирішення» (Одеса, 2015); «Рівень ефективності та необхідність впливу
філологічних наук на розвиток мови та літератури» (Львів, 2015); «Розвиток
іншомовної компетентності: методичні, психологічні, лінгвістичні аспекти»
(Тернопіль, 2015); «Сучасна філологія: тенденції та пріоритети розвитку» (Одеса,
2015); «Філологічні науки в умовах сучасних трансформаційних процесів» (Львів,
2015); «Дослідження різних напрямів розвитку філологічних наук» (Одеса, 2015);
«Актуальні питання розвитку філологічних наук у ХХ столітті» (Одеса, 2016);
«Сучасні наукові дослідження представників філологічних наук та їхній вплив на
розвиток мови та літератури» (Львів, 2016); «Освіта і наука у вимірах ХХІ століття»
(Дніпропетровськ, 2016); «Мова і засоби масової комунікації на сучасному
історичному етапі» (Львів, 2016); «Гуманітарний простір науки: досвід та
перспективи» (Переяслав-Хмельницький, 2016, 2017); «Актуальні питання
філологічних наук: наукові дискусії» (Одеса, 2016); «Новітні методи навчання мов і
літератур у сучасній вищій та середній школі» (Луцьк, 2016); «Філологія: сучасний
погляд на вивчення актуальних проблем» (Запоріжжя, 2017); «Ключові аспекти
розвитку сучасної науки» (Ужгород, 2017); «Мова у

Список літератури

ЗАГАЛЬНІВИСНОВКИ
Сучаснийстаннауковихтеорійтаметодикуможливлюєоб’єднаннярізних
планівдослідженнявиконаннянауковихрозвідокнаосновісинтезузнаньяк
гуманітарнихтакінегуманітарнихнаукУнаслідокцьогоуфранцузькому
мовознавствіокресленочисленнінапрямийпідходидовивченняпроблемсинтаксису
суттєвоурізноманітненотаоновленометодийметодикийогостудіюваннящодає
змогупоновомубільшціліснотаглибокоосягнутимасштабністьідинаміку
синтаксичноїдумкинамежітисячоліть
Концепціяметатазавданнянауковоїпрацізумовилитрьохрівневу
методологіюдослідженняфілософськуфундаментальнузагальнонауковута
спеціальнонауковуФілософськаметодологіяозначилазагальнустратегіюроботи
Удисертаціївикористаноуніверсальніфілософськіпринципикатегоріїзаконита
методипізнанняприродисуспільстваатакожмисленнямовитакультуриНизка
загальнонауковихметодівдослідженнязабезпечилацілісністьструктурність
взаємозв’язокелементівумежахструктурицілеспрямованістьнауковогопошуку
створилаумовикомплексноговивченняпроблемиСпеціальнонауковуметодологію
внауковійроботіпредставленоновітньоюлінгвокультурологічноюметодикою
співвіднесеннямовнихзнаківодиницьявищкатегорійзізнакамикультури
Розробленаметодикавиявиласистемнийпідхіддовивченняфеноменівмовичим
засвідчиладіалектичнуєдністьмовноготапозамовногозмістівуможливила
усвідомленнядіалектичноївзаємодіїйрозвиткукультуринародутайогомовиУ
межахлінгвокультурологічноїметодикивиокремленосеміотичний
інтерпретаційнийігерменевтичнийпідходиякспеціальніметодидослідження
Методологічнимвекторомнауковоїрозвідкиставінтеграційний
синтезувальнийпідхідякийпоєднавусобікласичніфілософськітрадиційні
загальнонауковійновітніспеціальніметодитаметодикидослідженняуможливив
використанняосновнихметодівдослідженнякультурологіїйлінгвістики

Категоріальнийапаратдисертаційноїроботисклалияклінгвістичнітакі
культурологічнітермінологічніодиниціщовможливилоаналіздинамікикогезіїта
сепаратизаціїякзасобівсинтаксичногозв’язкуяківіддзеркалюютьособливості
мовноїкартинифранцузькогонародуйогоменталітетуйкультурнихтенденцій
минулогосторіччя
Застосувавшилінгвокультурологічнийметоддлязіставленнямеханізмів
розвиткуявищгуманітарноїсферийтенденціймовнихзмінмидовелинаявність
зв’язкуміждинамікоюокремихфеноменівсистемимовикогезіїтасепаратизаціїі
подібнимипроцесамищовідбувалисявіншихвидахмистецтванаукийкультури
французькогонародуХХст
УпроцесіаналізуключовихфілософськихідейХХстз’ясованощо
культурфілософіяєвропейськогосуспільстварозвиваласьусвітлітрагічногодосвіду
двохсвітовихвоєнзагальноїкризигуманістичнихідеалівнауковотехнічного
прогресутоталітаризмуйдемократіївідображаючивічнуборотьбураціоналізмута
ірраціоналізмудуховногойматеріальногоначал
Розвитоксучасноїнаукидляякогохарактернівідкритістьдинамічність
структуриусебільшезосереджуєсвоюувагунаелементахнепередбачуваності
випадковостіваріативностіімовірностіСтанновітніхнауковихдосягнень
уможливлюєохарактеризуватицейетапвісторіїмисленняякпостнеокласичний
НауковівідкриттяХХстпредставляютьрезультатиуспішногопоєднаннярізних
формспособівмисленняаналітичногойобразногологічноготаінтуїтивного
точногоконкретногоматематичногойабстрактногометафізичногоЗагаломнаукові
дослідженнягуманітарноїтанегуманітарноїсферспрямованонапошукиістини
ідеїконцепціїобразуконструкціїякімоглибвідповідатиуніверсальнимцілямй
ідеаламсучасноїлюдини
Проведенийаналіззасвідчивщовсучасномумистецтвіпаралельноабо
відноснопочерговоотримувалиноведиханнякласичніакадемічнітрадиції
минулогосторіччятазасновувалисяновіхудожнінапрямимодернізм

постмодернізмщонайбільшвиразноціліснойусебічновідображалиобразий
ідеїчасу
Назбереженнятаудосконаленняпринципівкласичноготрадиційного
зображеннядійсностіякуживописімузицітеатрікіноархітектурітаків
літературімовізорієнтованийоновленийреалізмНавинайденнянових
експресивнихприйомівіметодіввираженняпошуквласноїхудожньоїмови
руйнуваннястандартівспрощеністьформпорушенняієрархіїколажність
антитрадиціоналізмалогізмсуб’єктивізмспрямованімодерністськата
постмодерністськахудожнітенденціїЯкнаслідокумистецтвіХХстспівіснують
правильнігеометричніформипропорціїйкубізмташизмуживописісуголосна
гармонійнатаатональнаімпровізаційнамузикараціоналізмконсерватизмі
функціональнийконструктивізмвархітектурігуманістичнийтеатртатеатр
абсурдуреалізмімодернізмулітературікласичнийієрархічнийсинтаксисй
актуалізувальніструктурирозмовногомовленняОтжедослідженняпідтвердило
щосучаснафілософіянауковіпошукимистецтвокультуравціломуперебувалив
єдиномусвітоглядномуполітаскладалилінгвокультурнуауруфранцузького
народу
Васпектілінгвокультурологічногоаналізуз’ясованощосоціодинаміка
культуризумовилазміникультурнихпарадигмантропоцентричної
цивілізаційноїйбіокосмічноїантицивілізаційноїНаосновітеоріїколивання
маятникаДСЧижевськоговибудуваносхемучергуваньхудожніхнапрямів
модернізмреалізмщодалопідставустверджуватипрозагальнітенденції
розвиткулітературитакультуриНаприкінціХХстпостмодернізмоб’єднаврізні
типимисленняпринципиантропоцентричноїйбіокосмічноїкультурнихпарадигм
уможливившигармонійнеспівіснуваннярізнихідеологійсвітогляднихсистемі
філософійсвіторозуміньтакартинсвіту
Умовідіютьтіжсаміпарадигмищойумистецтвітакультуріперша
ґрунтуєтьсянавідповідностіміжреальністюдійсністюймисленням
характеризуєтьсяієрархічноюорганізацієюодиницьмовинормативністю

стилістичноюдиференціацієющовідповідаєприматулогікиморалі
упорядкованостіпропорційностітагармонійностівчіткоструктурованійкартині
світуДругійпарадигмівластивітакіпроцесирозвиткумовиякваріативність
стильоваеклектикапорушенняієрархічноїорганізаціїсинтаксичниходиниць
розбіжностіміжграматичнимйактуальнимчленуваннямвисловленняруйнування
традиційнихзв’язківщозумовлюютьсязагальнимдемонтажемморальноетичних
цінностейірраціональнимиімпульсамихаосомфрагментарністюбезсистемністю
дисгармонієюякідомінуютьусуспільнійсвідомості
Наосновілінгвокультурологічноїметодикидослідженнявнауковійпраці
доведенощотехніказв’язкуякавстановлюєієрархічнупідпорядкованістьчастин
забезпечуєцілісністьструктуриспіввідноситьсязпершоюкультурною
парадигмоюпринципамиієрархічногосинтаксисутакогезієювідповідноТехніка
актуалізаціїобразуякависуваєпоняттямонтажуфрагментарності
розчленованостікорелюєздругоюкультурноюпарадигмоюпринципами
актуалізувальноготипусинтаксисуйсепаратизацієюТехнікахудожньогосинтезу
щосформуваласянаосновіплюралізмутаполістилістикиспіввідноситьсязепохою
постмодернізмутапринципамиобохкультурнихпарадигмвоназасвідчує
можливістьодночасноїрівнозначноївзаємодіїсинтаксичнихзасобівщо
зорієнтованіназв’язуваннякогезіяінарозчленуваннясинтаксичнихструктур
сепаратизаціяОтжесинтаксичнакогезіятасепаратизаціяфранцузькоїмови
ХХстлогічновписуютьсявдіюзагальнокультурнихпарадигм
Дослідженняпідтвердилогіпотезущозмінияківідбуваютьсявмовій
синтаксисізокремазумовленілінгвокультурологічнимичинникамиНаматеріалі
цієїрозвідкимипоказалищомоваякодназформдуховноїкультуринародує
невід’ємноюскладовоючастиноюзагальнокультурноїпарадигмиавектормовного
розвиткувизначаєтьсядомінантноюпарадигмоюкультуривсієїепохиЗміна
культурнихнауковихпарадигмнеминучаісамевонавизначаєактивізацію
виникненнятаособливостіфункціонуваннятихчиіншихмовнихявищ

Упредставленомудослідженнівизначенощовлінгвокультурологічномуплані
динамікакогезіїйсепаратизаціїмаєциклічнийхарактерфункціонуютьпочергово
усинхронічномупроходятькількарівнівактивізації
Проведенийаналіззасвідчивщодинамікакогезіїусинтаксисіфранцузької
мовиХХстпротікалавруслівизначальнихструктурнихзакономірностеймови
сприялаїхукріпленнюуточненнюйудосконаленнюУстановленощоза
допомогоюсвоїхкомбінаторнихможливостейструктурнихкомпозиційних
особливостейграматичнихлексикосемантичнихзасобівкогезіяпершогорівня
динамікизабезпечувалалогічністьпослідовністьвикладудумокчіткукомпозицію
висловленьвмежахнадфразнихєдностейтазавершеністьтекстувціломуЯдро
когезіїпершогорівнядинамікискладалиекспліцитнізасобизв’язкуграматичній
лексикосемантичні
Дослідженнявиявилощоуфранцузькійлітературімодернізмусинтаксис
вийшовзамежістандартногонормативногописемногомовленнявідбулося
своєріднепорушенняцілісностіієрархічноїпірамідиякавластиваструктурному
типусинтаксисутакогезіїзокремаВідзначимощовактуалізувальномусинтаксисі
літературимодернізмукогезіязазналаоновленняуточненнянабулановітніх
характеристикйперебуваланадругомурівнідинамікиКогезійнийзв’язок
висловленьвідбувавсяпередусімзадопомогоюобразнихалегоричних
асоціативнихзв’язківЗауважимощотакізв’язкипредставляютьскладнусистему
когезіїзазвичайвониледьпомітнімаловідчутніневкладаютьсяузвичнічасові
просторовіпричиннонаслідковілогічніфілософськікатегоріїпротеєдуже
важливимидлятекстотвореннявціломуУлітературімодернізмукогезіюокреслено
вослабленійфункціональнійпозиції
Упроцесіаналізувстановленонаявністьтісногопричиннонаслідковогозв’язку
міжосновнимипринципамилітературимодернізмуякавідображалавизначальні
положеннядругоїбіокосмічноїпарадигмиітакимсинтаксичнимявищемсучасної
французькоїмовияксепаратизаціяСинтаксичнісепаратизованіструктури
безпосередньокорелювализтакимипринципамифранцузькоїпрозимодернізмуяк

антитрадиціоналізмсуб’єктивізмалогізмфрагментарністьдисгармонія
завуальованістьзміступорушеннязв’язностітекстучерезнедотримання
синтагматичноїієрархіїпропорційструктурнурозчленованістьйтінУконтексті
лінгвокультурологічногоаналізутакийсамийтіснийпричиннонаслідковийзв’язок
установлюєтьсяміжсинтаксичноюсепаратизацієюіявищамикультури
ірраціоналізмусвітогляднихпоглядахнелінійнийвідкритийхарактернаукових
системкубізмташизмдрипінгуживописіджазатональністьдисонанс
умузицінестандартніформигривідкритийфіналп’єсирізновекторністьдії
утеатрімонтажніпринципифільмуванняфрагментарністьвільніманіпуляціїз
просторомічасомрухдіїпоколуабопоспіраліукінопорушеннясиметрії
архітектонікиструктурнанезавершеністьдисгармоніявархітектуріскульптурій
тін
Традиційносинтаксичнаструктурасепаратизованоговисловленняпередбачає
наявністьбазисноїосновноїчастинитасинтагмивідокремленоїчастини
Запозицієюсинтагмидобазисноїчастинивисловленняможнавиокремититаківиди
сепаратизаціїякфінальнайсерединнаАналізхудожньогоматеріалууможливив
визначенняфінальноїсепаратизаціїякконтактноїасепаратизаціїсерединної
якдистантноїБільшактивновикористовуваласясепаратизаціяфінальнавона
складалацентральнізонифункціонуваннясепаратизованихструктурусучасному
синтаксисіфранцузькоїмови
Зарівнемпоширеностівідокремленоїчастинимивиділилипоширенібільше
одноговідокремленогокомпонентатанепоширеніоднокомпонентнісинтагми
Розглядфактичногоматеріалузасвідчивщозасинтаксичноюфункцієювролі
синтагмиможутьвиступатирізнічлениреченнящозісвогобокузумовило
широкийсемантичнийспектрдіїсепаратизаціївідзмісторозрізнювальної
афективноїекспресивноїстилістичноїдоритмомелодійної
Суттєвезначеннявструктурісепаратизованоговисловленнямалипросодичні
засобиУстановленощосепаратизованісинтагмизавждизберігалисвоюпросодичну
нестандартністьівинятковістьоскількизумовленісуб’єктивниминамірамимовця

таіндивідуальнимиможливостямиреципієнтаПросодикасепаратизованих
структурстворювалановийоригінальнийнепередбачуванийфонетичниймалюнок
текстучимактуалізувалайогоробилащебільшінформаційнота
емоційнонасиченим
Аналізособливостейграфічногомаркуваннясепаратизованихструктур
крапкоюзасвідчиврозширенняфункціональнихможливостейстилістичнихі
просодичнихпотужностейцьогопунктуаційногознакаворганізаціїписемного
мовленняВиконуючирольрозчленовуваннясинтаксичноїструктурипунктуаційна
крапкадемонструваладинамікусвогорозвиткунашляхузміст→структуразміст
зумовлювавструктуруВикористаннякрапкияконовленогоспособуактуалізації
висловленнянавсіхрівняхдаєпідставурозглядатиїїякідеографемуфранцузької
писемноїмовиЇїідеографічнийхарактерполягаєвтомущовонавиступає
важливимносіємзмістовогоемоційногоінтонаційногонавантаженняімпліцитних
значеньстилістичногоувиразненнятощо
Першимрівнемдинамікисепаратизаціївважаємоїїпроникненнявписемну
мовунапочаткуХХстутворчостіфранцузькихпоетівмодерністівДослідження
засвідчилощосепаратизованісинтаксичніструктуривпоезіїфранцузькихмодерністівкубістівдадаїстіводиничнінечастіусвоємувикористаннінезавжди
графічномаркованісприймаютьсяякновіоригінальнізасобисинтаксичного
вираженняПротевважаємощосаменацьомупершомурівнісвоговходженняв
синтаксисфранцузькоїхудожньоїлітературивонизаклалиосновипідгрунттясвого
розвиткувідобразилистильепохимодернізмутадухдругоїкультурноїпарадигми
Улітературіфранцузькогосюрреалізмусепаратизаціяотрималасвійподальший
розвитокВикористаннясепаратизованихрозчленованихсинтаксичноконструкцій
усюрреалістичнихтекстахякіструктурнотяжілидодробленнярозпадунадеталі
фрагментиокреміобразибулооднимізпроявівактуалізаціїсучасногосинтаксису
Сепаратизаціяуфранцузькійлітературісюрреалістичногонапрямуперебуваючина
першомурівнісвоєїдинамікионовилахудожнємовленнязберегластилістичну
маркованістьіствердилановітніформивираженняновоїестетики

Сепаратизаціявлітературіпотокусвідомостіуфранцузькійлітературі
екзистенціалізмуперебуваланадругомурівнідинамікитавослабленій
функціональнійпозиціїУцьомусегментіхудожніхтекстіввонавиступалаяк
спеціальнийсинтаксичностилістичнийприйомвиразностіякийнадававдодаткової
експресивностіоповіді
Проникаючивлітературурізниххудожніхнапрямівтечійіжанрів
сепаратизаціядругогорівнядинамікинабулановиххарактеристиктавийшлана
новийякіснийрівеньсвогорозвиткуСепаратизаціявлітературіреалізмуякновітнє
явищевієрархічномуструктурномусинтаксисісучасноїфранцузькоїмовине
руйнувалаакадемічнихзасадзагальноїбудовимовиалишевказуваланаосновні
тенденціїрозвиткуактивізаціютихчиіншихсинтаксичнихструктурЗадопомогою
сепаратизаціївлітературіреалістичногоінетількиспрямуваннявідбувалося
якіснеоновленняудосконаленнядинамічногостанусинтаксичноїсистеми
французькоїмовизагалом
Утакомуалітературномужанріяктеатрабсурдусепаратизаціяслугувала
однимзіспособіввираженнямовленнєвоїруйнаціїакомунікабельностігероївп’єс
вонасталаважливимсинтаксичностилістичнимзасобомщояскравоувиразнював
мовнікомпетенціїучасниківкомунікаціїСинтаксичнусепаратизаціювтекстах
новогоромануокресленояктекстотвірнуознакупрозицьогохудожнього
напрямусхарактеризованоособливоюафективністюСепаратизаціявсинтаксичній
структуріновогоромануперебуваючинадругомурівнісвоєїдинамікирозкрила
своїновітнісемантичнітафункціональніпотужностіДослідженняпідтвердилощо
сепаратизаціявиступилаодниміздієвихсинтаксичностилістичнихзасобів
відображеннявнутрішньогостануперсонажівїхніхдушевнихвібрацій
емоціональнопсихічноїенергіїсуб’єктивнихвідчуттівіндивідуальнихобразів
асоціаційекзистенційітін
Уходідослідженнявстановленощовсинтаксичнійтканині
постмодерністськоготекстукогезіятасепаратизаціяперебуваютьнатретьомурівні
динамікиунейтральнійфункціональнійпозиціїТекстоватканина

постмодерністськоїлітературипоєднуєвсобійієрархічнийструктурнийі
комунікативнийактуалізувальнийтиписинтаксисуСинтаксичнуспецифіку
постмодерністськогохудожньоготекстускладаєможливістьодночасногопоєднання
ікогезіїісепаратизаціїводномутекстовомуфрагментіВідтактіснавзаємодія
різноспрямованихсинтаксичнихзв’язківзумовлюєскладністьпроблематичність
визначенняосновногобільшзначущогойдругорядногододаткового
синтаксичногозасобузв’язку
Проведенедослідженнядаєпідставустверджуватищокогезіята
сепаратизаціяякдвіпротилежнісинтаксичнікатегоріїщомаркувалирізнівиди
зв’язківвисловленьунадфразнійєдностітекстімалибагатоспільногота
відмінногоСпільноюрисоюкогезіїйсепаратизаціїєфункціявстановлення
сполучуваностіміждвомависловленнямиУвипадкуікогезіїісепаратизації
відбуваєтьсяформальнеграматичневідокремленнявисловленьнасинтаксичному
рівніОднакякщоприкогезіїцейрозриввідокремленнязазвичайлогічні
структурнойсемантичнозумовленіекспліцитнітоприсепаратизаціїнавпакивони
частовиявляютьсяалогічнимиструктурнойсемантичнонезумовленими
актуалізувальними
Відповіднодопринципуієрархіїякийдієвбільшостізнаковихсистемкогезія
вибудовуєтьсявідменшогодобільшогосепаратизаціянавпакивідбільшогодо
меншогозгоридонизу
Спільнарисатакожтещострижневимикритеріямияківизначаютькогезію
тасепаратизаціюухудожньомутекстівиступаютькомунікативнийфакторі
динамічнийаспектмовленняКогезіязабезпечуєлогічнийзв’язоквисловлень
синтаксичнуцілісністьйзавершеністьструктуризагаломсепаратизаціярозширює
інформативністьафективністькомунікативніможливостівисловленнятексту
деталізуєтаакцентуєувагуназначущихмовленнєвихелементахСинтаксичні
зв’язкиікогезіяісепаратизаціястворюютьпевнийстильманерумовлення
літературнихгероївіндивідуалізуютьперсоніфікуютьхудожнійобразуціломукрім
тогодемонструютьскладністьорганізаціїйроботисвідомостівідображають

багатствовнутрішньогосвітутаунікальністькожноїособистостіКогезіята
сепаратизаціявкомунікативномусинтаксисівиступаютьважливими
текстоутворювальнимитатекстоформувальнимизасобами
Аналізфактичногоматеріалууможлививвизначеннякорелятивнихвідношень
міжкогезієютасепаратизацієюнарізнихрівняхїхньоїдинамікиПроведене
дослідженнязасвідчилощокогезіятасепаратизаціяспіввідносятьсяякопозиційні
колиперебуваютьнапершомурівнідинамікийусильнійфункціональнійпозиції
Когезіятасепаратизаціяякрізновидисинтаксичнихзв’язківперебуваютьу
комплементарнихвзаємозв’язкахякщознаходятьсянадругомурівнідинамікитав
ослабленійфункціональнійпозиціїНатретьомурівнідинамікивнейтральній
функціональнійпозиціїкорелятивнізв’язкиміжкогезієютасепаратизацією
визначаютьсяякрівнозначні
Ураховуючипринципвідкритостідинамізмуйсаморегуляціїсинтаксичної
системифранцузькоїмовиможнаспрогнозуватищоуфранцузькійлітературі
ХХІсткогезіятасепаратизаціяотримаютьновийвитокрозвиткунабудутьновітніх
якостейтахарактеристикбудутьвидозмінюватисьзгіднозмовними
закономірностямитазагальнокультурнимипринципамиепохиКрімтогоу
синтаксисісучасноїфранцузькоїмовивиникатимутьвсеновійновісинтаксичні
інноваціїграматичнівідхиленняпорушенняаномаліїоскількипояватаких
асистемнихелементіваграматичнихконструкційуможливлюєеволюцію
синтаксичноїсистемитекстутамовизагалом
Підсумовуючиможемостверджуватищокогезіяйсепаратизаціяпоєднують
усобіякмовнітакікультурніознакивіддзеркалюючидомінантиепохиЯкмовні
одиниціцесинтаксичнізв’язкиутекстіщомаютьтекстоутворювальне
текстоформувальнезначеннятекстцевищийярусмовитаводночасформа
існуваннякультуриЯккультурніодиниціцефрагментидійсностіщозазвичай
створюютьнаціональнуідейнусвітогляднуідентичністьнародуОтжекогезіята
сепаратизаціявизначаютьсяяклінгвокультуремищомаютьспільнупонятійну
основунаякійґрунтуєтьсямовамовленнямисленняменталітетйкультура

народусЛінгвокультуремиформуютьмовнимизасобамиядро
культурногообразуключовіідеїтанайважливішісимволинаціїтачасу
Представлененауковедослідженнявідкриваєперспективидляновихпошуків
усферісинтаксисухудожньоготекстузвиходомулінгвокультурологічнуплощинуа
вивченнякультурномовнихзв’язківокреслюєтьсяякодинзактуальнихнапрямів
розвиткулінгвістикиНанашудумкуведенняінтеграційних
мультидисциплінарнихнауковихрозвідокіззалученнямновітніхкомплексних
методикзумовленоприродноюсутністюсамоїмовиякапрагневиходузавласні
межінамагаючисьохопитидедалібільшийпростірдуху
Нанашепереконанняважливістьактуальністьможливістьтанеобхідність
здійсненнятакихінтердисциплінарнихнауковихдослідженьстверджуєтакож
процестермінологічноїасиміляціївгуманітарнихнаукахВикористанняспільних
термінопонятьєдоказовимсвідченнямнаявностівгуманітарнихнаукахзагального
об’єктазнаньаналогічнихфілософськихтаморальноетичнихпроблемзбіжних
естетичнихіхудожніхпринципіввідображенняподібнихзасобівтаприйомів
вираженняодногосвітоглядногополяНазвемохочабтакітермінологічніодиниці
якмодернізмреалізмекзистенціалізмлогікаінтуїціяраціоналізмплюралізм
бінаризмколажмонтажпатернпастишсимулякрполіфоніяполістилістика
ієрархічнаструктурапарадигмаактуалізаціяфрагментарністьрозчленованість
когезіясепаратизаціядинамікасинтезтаінякимиактивнопослуговуютьсяяк
мовознавцітакілітераторифілософимистецтвознавцікультурологийінші
науковціКрімтогопрагнучивсеєдностіцілісногознанняглобалізаціїнаукових
пошуківспостерігаємоширокезастосуванняспільнихметодівтаметодик
дослідженняврізнихгалузяхнаукивикористаннявлінгвістицідоробку
природничихнаукпсихологіїлогікиматематикитощо
Задопомогоювивченняявищмовифеноменівкультурифілософіїнауки
пізнаннязначущостейвартостейминулогоможназрозумітисьогоденняйбудувати
майбутнєВідкритістьусьомусвітовіінтеграціяувсесвітнюкультуруіз
збереженнямсвоєїнаціональноїсамобутностіідентичностімовитолерантність

свободасамовираженняповагаправкожноїлюдиникультурнийполілогірозмаїття
стилівосьвизначальнірисиєвропейськоїкультуриХХІстПоколінняпочатку
ХХІстпродовжуєписатиякщоненовийрозділпостмодернізмутоможливо
постпостмодернізмабонеопостмодернізмякийуможливитьвідродження
духовностігуманізмузагальнолюдськихцінностейзасучаснимиідеалами
вимогамитапотребамисьогоднішньогочасу