СИСТЕМА ПОЕТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ СВІТУ В КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІЙ ПОЕЗІЇ

Короткий опис

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

на правах рукопису

СОРОЧУК ЛЮДМИЛА ВАСИЛІВНА

УДК 398.8(059):293.001.57

СИСТЕМА ПОЕТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ СВІТУ В КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІЙ ПОЕЗІЇ

10.01.07 фольклористика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Усатенко
Тамара Пилипівна
кандидат філологічних наук

Київ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП.......................................................................................................................................................

3

РОЗДІЛ І.
Міфопоетика календарно-обрядової поезії: дослідження, перспективи..........................................................................................................................................

9

1.1. Поетика календарно-обрядової поезії....................................................

11

1.2. Міфологічна основа календарно-обрядової поезії......................

26

1.3. Міфопоетичне моделювання світу в календарно-обрядовій поезії...................................................................................................................................

38

РОЗДІЛ ІІ.

Архетипи в системі міфопоетичного моделювання світу календарно-обрядової поезії.............................................................................................

48

2.1. Архетипи: образно-символічне потрактування.............................

49

2.2. Система образно-символічних структур архетипів календарно-обрядової поезії: Світового дерева, Роду, Приходу-Відходу, Переходу, Першотворення..........................................................................

60

РОЗДІЛ ІІІ.

Трансформація образно-символічних структур архетипів: семантико-функціональний аспект...........................................................................

126

3.1. Архетип Світового дерева у фольклорній традиції...................

127

3.2. Розгортання образно-символічної структури архетипу Роду..............................................................................................................................................................

144

3.3. Архетипні образи-символи в соціальному житті, поезії, освіті............................................................................................................................................................

150

ВИСНОВКИ......................................................................................................................................

164

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ...................................................................................................................................

169

ВСТУП

Актульність теми дослідження.
У контексті відродження української національної культури постає проблема дослідження календарно-обрядової поезії, яка є надзвичайно потужним інформаційним джерелом, що дійшло до сьогодення у формі окремих вкраплень, образів, деталей у текстах зимово-новорічного, весняного, літнього та осіннього циклів, яке свідчить про наявність первинних закодованих знаків духовної пам'яті наших предків. Архаїка календарно-обрядової поезії становить з обрядом нерозривну єдність, в якій простежується зв’язок нащадків із предками, закони упорядкованості світу.
Календарно-обрядова поезія розгортається через образи і символи, які зумовлюють характер функціонування, спосіб моделювання навколишнього світу, даючи можливість з’ясувати, як сприймали світ наші предки, як формувалось міфологічне мислення, особливості якого існують у масовій свідомості і в наш час поряд з філософськими пошуками, науковими знаннями.
Календарно-обрядова поезія розглядалася переважно в системі поетичних жанрів (праці О.Потебні, О.Афанасьєва, М.Максимовича, П.Чубинського, М.Драгоманова, М.Костомарова, М.Сумцова, В.Гнатюка, Я.Головацького, О.Веселовського, М.Грушевського, І.Нечуя-Левицького, Ф.Колесси, В.Петрова, В.Шухевича), то нині увагу дослідників привертають приховані, глибинні форми контактів індивідуальної й колективної свідомості на рівні архетипів.
Образно-символічні структури в системі архетипів календарно-обрядової поезії та їх дослідження є важливими не лише для глибшого, комплексного пізнання міфопоетичного світу, а й для розкриття національної ідентичності, для виявлення універсалій українського буття, що вкорінилися у колективному підсвідомому з давніх часів.
Українські фольклористи (О.Дей, М.Грицай, В.Бойко, Л.Дунаєвська, В.Давидюк, Л.Копаниця, О.Мишанич, Ф.Погребенник, Р.Кирчів, Н.Шумада, В.Балушок, С.Грица, Е.Гаврилюк, О.Чебанюк, В.Качкан та ін.) не тільки дослідили принципи і методи поетики, але й зібрали, описали, проаналізували та систематизували фольклорно-обрядові тексти, підготувавши тим самим ґрунтовну основу для нових методів і напрямів дослідження.
Особливості світорозуміння, пізнавальних настанов первісного та архаїчного сприйняття світу розглядаються крізь призму міфопоетичної свідомості. У зв'язку з цим значний інтерес становлять загальнотеоретичні положення Ґ.Ґачева, А.Гуревича, Є.Мелетинського, В.Проппа, М.Євзліна та ін. У проблематиці первісних, архаїчних та традиційних форм культури вагомими є праці С.Аверінцева, В.Топорова, К.Леві-Строса, Е.Тейлора, В.Єрьоміної, Н.Велецької, Л.Виноградової, А.Байбуріна, В.Сергійчука, В.Борисенко, Т.Воропаєвої, А.Ціпка.
Структурні, семантичні, філософські, психологічні особливості календарно-обрядової поезії розглядалися під впливом праць Е.Кассірера, Дж.Фрезера, З.Фройда, О.Фрейденберг, Т.Цив'ян та ін.
У дослідженнях М.Стельмаховича, В.Скуратівського, П.Кононенка, С.Павлюка, А.Богуш, Т.Усатенко та ін. порушуються проблеми вивчення та переосмислення значення календарної обрядовості, зокрема й обрядової поезії, в етнопедагогіці, народознавстві, українознавстві та інших гуманітарних науках. Проте світоглядні явища календарно-обрядової поезії не були предметом спеціального дослідження в українській фольклористиці або розглядалися побіжно, фрагментарно.
Визначальним для обрання напрямів дослідження були праці ученихфольклористів М.Максимовича, П.Куліша, М.Костомарова, П.Житецького, В.Перетца, М.Грицая, Г.Сидоренко, В.Бойка, Л.Дунаєвської, О.Таланчук, Л.Копаниці, В.Давидюка, Н.Малинської, а також роботи К.Г.Юнга, С.Кримського, В.Буряка, О.Донченко, Ю.Романенка.
Незважаючи на вагомість багатьох наукових досліджень у фольклористиці, проблема міфологічного моделювання світу на основі образно-символічних структур архетипів спеціально не розглядалася, що й зумовило вибір теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Напрямок дослідження, вибраний для наукової роботи, безпосередньо пов'язаний із комплексною темою Дослідження проблем українознавства в системі сучасних загальносвітових тенденцій розвитку націєтворчих концепцій” (№ 2000Б-010) Центру українознавстава Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де й виконана робота.
Об'єкт дослідження календарно-обрядова поезія (колядки, щедрівки, віншівки, веснянки, гаївки, русальські, петрівчані, купальські та жниварські пісні), у змісті якої до наших днів збережено семантику первісної міфології.
Предмет дослідження образно-символічні структури архетипів календарно-обрядової поезії як системи моделювання міфопоетичного світу.
Мета й завдання дослідження розкрити особливості міфопоетичного світу на основі архетипного моделювання в календарно-обрядовій поезії.
Реалізація цієї мети передбачає розв'язання таких завдань:
- обґрунтувати архетипний підхід до дослідження календарно-обрядової поезії;
- розкрити міфопоетичне моделювання світу в календарно-обрядовій поезії;
- простежити образно-символічне наповнення архетипної структури (матриці);
- виявити і проаналізувати образно-символічну структуру архетипів календарно-обрядової поезії;
- дослідити трансформацію образно-символічних структур архетипів.
Методи дослідження у роботі залучався типологічний та генетичний методи для вивчення жанрових особливостей календарно-обрядової поезії; текстологічний, герменевтичний для вивчення текстів; структурно-семантичний для вивчення образно-символічних структур; здійснювався аналіз архетипів.
Теоретично-методологічною основою дослідження є вивчення архетипів календарно-обрядової поезії у працях вітчизняних та зарубіжних науковців.
Важливою умовою аналізу є розмежування і визначення особливостей, принципів міфопоетичного моделювання світу в порівнянні з релігійними віруваннями, науковими концепціями, а також осмислення структурно-семантичного ядра міфологізму архетипів. Концептуальні засади дослідження сформовані на основі праць К.Г.Юнга, М.Еліаде, В.Давидюка, В.Буряка, С.Кримського, О.Донченко, Ю.Романенка, що розкривають міфопоетичні уявлення, образно-символічну структуру архетипів.
Звернення до фундаментальних категорій фольклористики зобов'язує переосмислити окремі положення, уточнити ряд загальновживаних термінів (міф, міфологія, міфологічний світогляд, структура, система, моделювання), а також адаптувати до аналізу образно-символічних структур архетипів психологічні терміни (несвідоме, підсвідоме, свідомість, архетип), визначити роль і місце архетипів у поетиці фольклору, порівнюючи з використанням їх у семасіології, етнопсихології, філософії, соціології, мистецтвознавстві.
Джерельну базу дослідження склали тексти усної народної творчості в записах дослідників українського фольклору ХІХХХ ст.: М.Максимовича, Я.Головацького, В.Гнатюка, М.Драгоманова, О.Потебні, Ф.Колесси, К.Мошинського, І.Франка, Лесі Українки, С.Руданського, М.Шашкевича, Марка Вовчка, І.Манжури, П.Мирного, І.Білика, П.Тичини, А.Свидницького, Є.Ярошинської, Дніпрової Чайки, М.Лисенка. Використано також архівні матеріали та власні польові записи автора, зібрані на Рівненщині.
Наукова новизна поетичне моделювання світу в календарно-обрядовій поезії досліджувалося через аналіз архетипів, що дало можливість визначити образно-символічні структури архетипів Світового дерева, Роду, Приходу-Відходу, Переходу, Першотворення, які сприяють осмисленню цілісності міфологічних уявлень про світобудову, життя природи, трудову діяльність людини.
Досліджені образно-символічні структури архетипів засвідчують нові підходи у вивченні поетики фольклору.
Розглянуто трансформацію образно-символічних структур архетипів у народній творчості, соціальному житті, поезії, освіті.
Практичне значення результатів дослідження полягає у систематизації образно-символічних структур архетипів та практичному їх застосуванні при інтерпретації текстів календарно-обрядової поезії.
Міфопоетичне моделювання світу на основі образно-символічних структур архетипів календарно-обрядової поезії розкриває перспективу досліджень не лише фольклорних, а й літературних текстів різних жанрів.
Матеріали дисертації надаються до практичного застосування в лекційних курсах з фольклористики, етнографії, спецкурсах та спецсемінарах з етнопсихології, культурології, українознавства, а також при написанні навчальних програм і посібників з народної творчості для студентів гуманітарних дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати роботи повідомлені та обговорені на міжнародних наукових конференціях: Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків” (Міжнародні науково-практичні читання, присвячені пам'яті українського фольклориста Михайла Пазяка), (травень 2000 р., Київ), Україна Туреччина: минуле, сучасне, майбутнє” (14-15 травня 2002 р., Київ); всеукраїнських наукових конференціях: Творчі та ідейні шукання П.О.Куліша в контексті сьогодення” (2000р., Київ), Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства” (1819 жовтня 2000 р., Київ).
Зміст і результати дослідження обговорювалися на засіданнях Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Матеріали й положення дисертації були використані у навчально-виховному процесі недільної школи українського земляцтва Водограй” м.Сілламяе (Естонія), а також на лекціях та методичних семінарах, організованих Товариством Україна Світ”, з учителями українського зарубіжжя впродовж 20022003 рр. та в методичних розробках для вчителів недільних шкіл українського зарубіжжя з вивчення українського алфавіту Український світ” (у співавторстві) Київ: Українська Видавнича Спілка, 2004. 104 с.
Публікації результатів дослідження. Основні результати та концептуальне обґрунтування дисертаційного дослідження відображено у п'яти наукових публікаціях автора у фахових виданнях та в чотирьох наукових публікаціях інших видань.
Обсяг та структура дисертації. Мета, предмет і завдання дослідження зумовили структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 184 сторінки, з них 168 сторінок основного тексту; бібліографія складається з 225 позицій і подана на 16 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Календарно-обрядова поезія, відтворюючи праісторичну епоху міфопоетичного (космогонічного) періоду, коли основним способом осмислення світу був міф, а міфологічне мислення було як самодостатнє, протилежне історичному, науковому. Вона позначена особливим способом символічної об’єктивації почуттів, емоцій, об’єднана розгорнутими архетипними структурами, які зумовлені характером функціонування і способом моделювання навколишнього світу.
Основним фактором осмислення світу і вирішення наукових протиріч у календарно-обрядовій поезії, яка збереглася до наших днів у фрагментах обрядової поезії календарного циклу, була міфологія, що розуміється не лише як система міфів, а як особливий тип мислення.
Міфопоетичний світ, збережений в календарно-обрядовій поезії, постає як замкнута і відносно цілісна архетипно-символічна система, об'єднана характером функціонування, способом моделювання навколишнього світу, утвердженням системи цінностей, формуванням певних норм поведінки. У міфологічній моделі світу прослідковується початок у часі, що відтворюється в головних річних ритуалах, священних обрядодіях, святах. Міфологічний світогляд ліг в основу календарно-обрядової поезії повноцінно формувався і функціонує протягом тисячоліть.
У дисертаційному дослідженні обґрунтовується концепція поетичного моделювання світу, яке розкривається як фундаментальна категорія фольклору, напрям дослідження якої обумовлюється не лише науковою школою, а й оновленим, сучасним розумінням визначальних понять: міф, міфологія, первісна міфологія, модель, моделювання, знак, архетип, символ, образ, художній образ, поетика, традиції, календарна-обрядовість та ін. Календарно-обрядова поезія, яка несе собою архетипи, норми, цінності, настанови, сформовані в процесі доісторичного розвитку спільноти, є невичерпною системою з її різноманітністю проявів на родо-видо-жанрових, стилістичних, семантичних, семіотичних, структурних та ін. макро- і мікрорівнях, що цікавлять як фольклористів, так і філософів, етнологів, психологів, мовознавців, культурологів. Поетика календарно-обрядової поезії розглядалася і вивчалася представниками різних наукових напрямів, проте існує чимало нез’ясованих та мало досліджених питань.
Тривалий час філологічний напрям фольклорних студій акцентував увагу, переважно, на дослідженні жанру, стилю, композиції текстів, залишаючи поза увагою структурно-семіотичні, психологічні архетипні аспекти. Метод аналізу архетипів у фольклористиці ще недостатньо вивчений і потребує з’ясування багатьох положень, серед них і поняття архетипу. Відомо декілька інтерпритацій архетипів (К.Г.Юнга, Н.Фрая, С.Аверінцева, С.Кримського та ін.). У дослідженні архетипи розуміються як першообрази, першоджерела, праформи, народжені в глибинах колективного підсвідомого, що зумовлюють специфіку людського сприйняття, уяви та творчої активності. Архетипи, оновлюючись, збагачуючись образно-символічними системами, допомагають зрозуміти нашу пракультуру.
Архетипи як праобрази є базою (інформаційною сферою) для побудови світоглядної моделі міфопоетичного мислення, основою для якої служать універсальні образно-символічні структури архетипів, за допомогою яких кодується світ. Оскільки символи наділені природністю міфа і тісно пов'язані з архетипом, то для аналізу календарно-обрядової поезії першорядним значенням є розкриття архетипу через символи, образи, утворюючи цілу структуру.
Дисертаційне дослідження свідчить, що аналіз архетипів є вагомим чинником дослідження міфологічного світу, способом його моделювання. Засобом аналізу архетипів модулюється цілісність міфопоетичного світу на основі образно-символічних структур архетипів, які передають єдність людини і природи, космогонічні уявлення, таємницю народження і смерті, нерозривного зв’язку нащадків із предками та пошук відповіді на такі глобальні питання, як упорядкований світ, як сприймали світ наші далекі предки. Міфопоетичній моделі світу у календарно-обрядовій поезії характерні просторові протиставлення (верх-низ, небо-земля, правий-лівий), часові координати (день-ніч, весна-зима), зіткнення початків природного та культурно-соціального (чоловічий-жіночій, свій-чужий) та ін.
Розкрито, що календарно-обрядова поезія як моделююча система, є складно-організуючою сукупністю взаємозалежних символічних моделей, що розкривається через зіставлення символу із суміжними категоріями образ-знак-архетип.
Простежено, що складовими моделюючої системи є знаки, образи, символи, архетипи, які формують глибинні шари етнічної самосвідомості (як індивідуальної, так і колективної) в конкретних ціннісно-смислових координатах”, що досить яскраво проявляють себе в календарно-обрядовій поезії. У міфопоетичній моделі світу символ це втілення дійсності, що не виходить за межі життєвого простору, де є теплота таємниці, яка об’єднує епохи” (С.Аверінцев). Кожна нова епоха приносить нові підходи осмислення символів та їх значень, основуючись на першоступеневих” (Л.Дунаєвська) символах казки, календарно-обрядової поезії первісної міфології. Поетичні образи календарно-обрядової поезії, передаючи найрізноманітніший зміст, що поєднує конкретні емоційні сприйняття і узагальнення, проявляють важливу роль у моделюванні міфопоетичного світу через образно-символічні структури архетипів. Архетипна теорія символіки розглядає символи, образно-символічні структури як єдність, певним чином упорядковану систему, укорінену у вічність і здатну оновлюватись. Образно-символічні структури дають можливість реального відчуття архетипів, наповнюючи архетипну матрицю конкретним змістом, здатним до оновлення, збагачення. Образно-символічні структури архетипів мають схильність в різні епохи реалізуватися не лише традиційними, але й новими образами і символами, трансформуючись, зберігаючи архетипність.
Виявлено і проаналізовано образно-символічні структури архетипів Світового дерева, Роду, Приходу-Відходу, Переходу, Першотворення, що становлять основу міфопоетичного моделювання світу в календарно-обрядовій поезії, які передають соціальні відносини, синтез праідей, прадосвіду та світобачення наших пращурів.
Образно-символічна структура архетипу Світового дерева (Прадерева, Дерева роду) домінанта в культурній традиції, що визначає організацію вселенського простору, часу. У календарно-обрядовій поезії розкривається як рослинна” модель світу (репрезентанти образи-символи верби, калини, явора, дуба, вишні та ін.), антропоморфна (уособлення жіночого і чоловічого, космічних явищ, стихій, природних об’єктів).
Образно-символічна структура Роду у міфопоетичній картині світу є цілісністю роду-рідні-родини-оточення (людей, які живуть поруч, навколишній світ), живих і мертвих, де кожний життєво-виробничий акт розглядався як дідівсько-родовий, а Рід усвідомлювався як колективна єдність.
Образно-символічна структура архетипу Приходу-Відходу в календарно-обрядовій поезії відтворює фундаментальні структури людського світовідчуття життя-смерть-воскресіння, його кругової” циклічної моделі часу, єдності початку і кінця, смерті і воскресіння. Кінець (смерть) означає обернення, перехід в інший стан (смерть народжує життя”).
Образно-символічна структура архетипу Переходу включає події життєвого періоду людини, що стосуються індивідуального життя особи, коли змінюється соціальний статус, здійснюються великі зміни в колективі.
Образно-символічна структура архетипу Першотворення в календарно-обрядовій поезії розкриває коловорот вічного повернення” лінійного життєвого часу, передає дві концепції світотворення: землеробську та концепцію, за якою світ створився раз і назавжди.
Образно-символічні структури архетипів календарно-обрядової поезії трансформуючись, оновлюючись, є базою для побудови нових світоглядних моделей, зберігаючи традиційність, що є визначальним принципом фольклору. Якщо архетип Світового дерева поступово трансформується в народній культурі, повсякденній побутовості, мові, мистецтві, літературі, науці, то образно-символічне наповнення архетипу Роду збережено в родинній обрядовості.
Дослідження ґрунтується на тому, що кожна творча людина, а особливо поет, вносить в розуміння образно-символічної структури архетипів своє бачення, яке відтворює у поетичних творах.

Образно-символічні структури архетипів календарно-обрядової поезії несуть зв’язок часу”, єдність минулого, сучасного і майбутнього. Вони є основою архаїчної культури і визначили її загальну потужність. Архетипи та їх образно-символічні структури є своєрідними матрицями, які розширюються, оновлюються і розгортаються в полікультурному просторі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверинцев С. Аналитическая психология К.Г.Юнга и закономерность творческой фантазии // Вопросы литературы. М., 1970. №3. С.118.
2. Аверинцев С. Поэтика ранневизантийской литературы. М., 1997.
3. Аверинцев С. София-Логос: словарь. К.: Дух і Літера, 2001. 460 с.
4. Аничков Е. Язычество и древняя Русь. СПб., 1913.
5. Аничков Е. Весенняя обрядовая песня на Западе и у славян / Сборник Отд. русск. языка и словесности Имп. АН т.74. №2. СПб, 1903. ч.1. 392 с.
6. Апресян Ю. Дексис в лексике, грамматике и наивная модель мира // Семиотика и информатика. М., 1986. вип.№28. С.4-6.
7. Бабинський Я. Українські колядки та щедрівки, деякі аспекти еволюції жанру // Народознавчі зошити. Львів, 2000. №1 С.96101.
8. Байбурин А. Ритуал в традиционной культуре: Структурно-семан­тический анализ восточнославянских обрядов. СПб.: Наука, 1993. 238 с.
9. Благослови мати! Колискові пісні, забавлянки, веснянки, заклички та промовки, колядки та щедрівки, скоромовки, лічилки, загадки, коломийки. / Редакт.упоряд. Ірина Бойко. К.: Веселка, 2001. 299 с.
10. Бойко В. Сучасна народнопоетична творчість на Україні. Основні тенденції розитку. К.: Наукова думка, 1973. 119 с.
11. Борисенко В. Весільні звичаї та обряди на Україні: Історико-етнографічне дослідження. К.: Наукова думка, 1988. 192 с.
12. Борисенко В. Традиції і життєдайність етносу на матеріалах святково-обрядової культури українців. К.: УНІСЕРВ, 2000. 191 с.
13. Братко-Кутинський О. Феномен України. К.: газета Вечірній Київ”, укр. академ. оригінал. ідей, 1994. 304 с.
14. Бріцина О., Довженок Г., Шумада Н. Український фольклор. Хрестоматія. К.: Освіта, 1997. 751 с.
15. Буряк В. Архетипологія К.Г.Юнга і системність фольклорного мислення // Национальная психология и духовные ценности народа. Дніпропетровськ: ДДУ, 1995. С.31-34.
16. Буряк В. Магічно-величнальна обрядовість як інформаційна система фольклорної свідомості // Народознавчі аспекти фольклору, мови та літератури Придніпров'я. Дніпропетровськ: ДДУ, 1995. С.35-54.
17. Буряк В. Міфофольклорні архетипи і українська етнічна свідомість ХХІ ст. // Українське народознавство: стан перспективи розвитку на зламі віків (матеріали міжнародних науково-практичних читань). К., 2000. С.9599.
18. Буряк В. Поетика інформаційно-художньої свідомості. Еволюція форм і методів вираження інформації (факту) в контексті інтелектуалізації творчої свідомості: моногр. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2001. 372 с.
19. Буряк В. Поетика магічно-величальної обрядовості. // Література. Фольклор. Проблема поетики. Випуск 11. К.: ВПУ київ. ун-ту, 2001. С. 121136.
20. Варавкіна З., Мовчун А., Черній М. Рідне слово. Хрестоматія: У 2 кн., К.:Либідь, 1999. Кн.1. 398 с.
21. Велецкая Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. М.: София, 2003. 237 с.
22. Веселовський А. Историческия поэтика. М.: Высшая школа, 1984. 395 с.
23. Веснянки / Упоряд. текстів, вст.ст. М.Грицая. К.: Музична Україна, 1970. 175 с.
24. Веснянка записана від Климук Л.А. (1931 р.н.) / Власні польові записи Л.Сорочук. Рівненщина, с.Крилів. 2001.
25. Веснянка записана від Чернеги Г.Ф. (1921 р.н.) / Власні польові записи Л.Сорочук. Рівненщина, с.Крилів. 1999.
26. Виноградова Л. Зимняя календарная поэзия западных и восточных славян. Генезис и типология колядования. М.: Наука, 1982. 256 с.
27. Виноградова Л. Мифологический аспект полесской русальной традиции // Славянский и балканский фольклор. Реконструкция древнейшей славянской духовной культуры: источники и методы. М.: Наука, 1989. С. 88135.
28. Войтович В. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664 с.
29. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис: У 2-х т. Мюнхен, 1958. Т.1. 449 с.
30. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис: У 2-х т. Мюнхен, 1966. Т.2. 447 с.
31. Воропай О. Звичаї нашого народу. К.: Оберіг, 1993. 590 с.
32. Воропаєва Т. До питання про знаково-символічні системи культури. // Особистість та суспільство. Харків: ХДУ, 1995. С.75-85.
33. Гаврилюк Е. Еротичні імплікації рослинної символіки в українській календарній обрядовості // Студії з інтегральної культурології: Ritual. Львів, 1999. №2. С.336.
34. Гаврилюк Е. Рослинна символіка в контексті української календарної обрядовості: проблема семантико-функціонального аспекту // Автореферат дисертації на здобуття науковго ступеня к.філол.н. К., 1999.
35. Гайдеггер М. Гельдерлін і сутність поезії // Всесвіт. 1993., №7-8. С.132-136.
36. Гачев Г. Балканы как космос хайдурства / Балканская картина мира в этноязыковом и культурно-историческом аспекте // Советское словяноведение, 1989 №4.
37. Гачев Г. Миф. Национальный. Индивидуальный (опыт экзистенциональной культурологии) // Миф в культуре: человек не человек. М., 2000. С.123.
38. Гнатюк В. Гаївки // Матеріали до української етнольогії. Львів, 1909. Т.12. 267 с.
39. Гнатюк В. Вибрані статті про народну творчість. К.: Наукова думка, 1966. 246 с.
40. Гнатюк В. Колядки і щедрівки. Ч.1 // Етнографічний збірник. Львів, 1914. Т.35. 270 с.
41. Гнатюк В. Колядки і щедрівки. Ч.2 // Етнографічний збірник. Львів, 1914. Т.36. 380 с.
42. Головацький Я. Вінок русинам на обжинки. Відень, 1847. ч.2. 397 с.
43. Головацький Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. М., 1863. кн 3 388 с.
44. Голос України: 2002. 30.04. №81 (2832).
45. Грабович Г. Поет як міфотворець: Семантика символів у творчості Тараса Шевченка. К.: Часопис Критика”, 1998. 206 с.
46. Гримич М. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців. К.: АТ Віпол”, 2001. 379 с.
47. Грицай М., Бойко В., Дунаєвська Л. Українська народно-поетична творчість / За ред. М.С.Грицая. К.: Вища школа, 1983. 359 с.
48. Грінченко Б. Словарь української мови: В 4 т. / Упоряд. Б.Д.Грінченко з дод. власного матеріалу; НАН України.К.: Наукова думка, 1996. Т.3: ОГ. 1997. 508 с.
49. Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. К.: Либідь, 1993. Т.1. 390 с.
50. Гуревич А. Категории средневековой культуры. М.: Искусство, 1984. 350 с.
51. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Вежа, 1997. 295 с.
52. Давидюк В. Українська міфологічна легенда. Львів: Світ, 1992. 176 с.
53. Данилевська Н. Клечальний міст. Джерела української міфології. К.: Снива, 1995. 198 с.
54. Данилевська Н. та Ткач М. Ішов Миколай. К.: Снива, 1996.
55. Данилюк А. Українська хата. К.: Наукова думка, 1991. 110 с.
56. Даренська Т. Український образ світу в ключових символах поетичної творчості Тараса Шевченка. // Автореферат дисертації на здобуття науковго ступеня к. філос. н. К., 2002. 18 с.
57. Дей О. Українська народна поезія календарногообрядового циклу / Українські народні пісні. К.: Держ. вид-во худож. літ., 1966.
58. Дмитренко М. Олександр Потебня: фольклористична концепція / Українська фольклористика. К.: Ред. часопису Народознавство”, 2001. 575 с.
59. Дмитренко М., Іваннікова Л., Лозко Г. та ін. Українські символи. К.: Ред. часопису Народознавство”. 1994. 140 с.
60. Довженок Г. Дитячий фольклор. Народна творчість. К.: Дніпро, 1986. 304 с.
61. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика. К.: Либідь, 2001. 334 с.
62. Дохристиянські віруваня. Прийняття християнства. / За ред. Б.Лобовика. К., 1996. Т.1. 384 с.
63. Драгоманов М. Замітки про слов'янські релігійні та етнічні легенди // Розвідки про народну словесність і письменство. Збірник фільольогічної секції НТШ. Львів, 1912. Т.10. С.197399.
64. Драч І. Соняшник: Поезії. К.: Молодь, 1985. 223 с.
65. Дунаєвська Л. Українська народна казка. К.: Вища школа, 1987. 127 с.
66. Дунаєвська Л. Українська народна проза (легенда, казка) еволюція етнічних традицій. К.: Бібліотека українця, 1997. 384 с.
67. Дюмезиль Ж. Верховные боги индоевропейцев. М.: Наука, 1986. 234 с.
68. Енциклопедія українознавства. В 3 т. / За ред. В.Кубійовича, З.Кузелі, К.: Віпол, 1994. т.1. 400 с.
69. Элиаде М. Аспекты мифа: Пер с франц. М.: ИНВЕСТППП, 1995. 240 с.
70. Элиаде М. Мифы, сновидения, мистерии./Пер. с англ. М: Rcflbook: К.: Васклер, 1996. 288 с.
71. Элиаде М. Очерки сравнительного религоведения. Избранные сочинения: пер. с англ. М.: Научно-издательский центр Ладомир”, 1999. 488 с.
72. ЄсипенкоД., Новиченко М. Щедрий вечір. К., 1992. С.19.
73. Ерёмина В. Ритуал и фольклор. Ленинград: Наука, 1991. 207 с.
74. Заглада Н. Побут селянської дитини. Матеріали до монографії с.Старосілля. К., 1929. 180 с.
75. Здоровега Н. Нариси народної весільної обрядовості на Україні. К., 1974. 158 с.
76. Знаки. 155 стародавніх українських вишивок. К.: Б-ка журналу Соняшник”, 1992. 71 с.
77. Золотий черевичок. Українські народні казки / Укладач Сова Т.Н. та ін. Д.: Ростак” і Райдуга”, 1994. 158 с.
78. Зуєв О. Астральные символы Украины. Белгород-Днестровский, 1998.
79. Иванов В., Топоров В. Славянские языковые семиотические моделирующие системы. (Древний период). М.: Наука, 1965. 246 с.
80. Ілля В. За туманами ковалі: Поезії. К.: Радянський письменник, 1989. 189 с.
81. Касиррер Э. Опыт о человеке: введение в философию человеческой культуры // Проблемы человека в западной философии. М., 1988. С.28-29.
82. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. У 2 кн. К.: Обереги, 1994. кн.І. (Т1, Т2) 392 с.
83. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. У 2 кн. К.: Обереги, 1994. кн.ІІ (Т3, Т4) 524 с.
84. Климець Ю. Купальська обрядовість на Україні. К.: Наукова думка, 1990. 141 с.
85. Кобальчицький Р. Золоті ключі: Народний календар. К.: Україна, 1993. 191 с.
86. Колесса Ф. Музикознавчі праці. К.: Наукова думка, 1970. 413 с.
87. Колесса Ф. Українська усна словесність. Едмонтон, 1983. 643 с.
88. Колядка записана від Середюк Т.І. (1929 р.н.) / Власні польові записи Л.Сорочук. Рівненщина, с.Крилів. 2001.
89. Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. / Упоряд. О.Дей. К., 1965. 804 с.
90. Копаниця Л. Метапонятійна модель української ліричної пісні. К.: В-во українського філологічного центру, 2000. 507 с.
91. Копаниця Л. Основні знаки символічної моделі світу в пісні-вірші рукописних співаників ХVІІ- ХVІІІ ст. // Пам'ять майбутнього: Збірник наукових праць. Випуск І. К., 2001. С.1328.
92. Копаниця Л. Українська лірична пісня: еволюція поетичного мислення // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня д. філол. н. К., 2001. 37 с.
93. Коротя-Ковальська В. Велична святість Коляди // Освіта 29-31 грудня 1997 р. С.14.
94. Корсак О. До проблематики календарних обрядів як обрядів переходу. // Етнічність в історії та культурі: матеріали і дослідження. Одеса: Гермес, 1998. С.135137.
95. Костомаров Н. Историческое значение южно-русского народного песенного творчества. Беседа, 1872., кн.4. С.68.
96. Костомаров М. Слов'янська міфологія. К.: Либідь, 1994. 384 с.
97. Костомаров Н. О цикле весенних песен в народной южнорусской поэзии. // Маяк. 1843. Т.ХІ. С.58-74.
98. Кошиць О. Про українську пісню й музику. Нью-Йорк, 1970. Наша батьківщина. 48 с.
99. Кримський С. Архетипи української культури / Феномен української культури: методологічні засади осмислення. К.: Фенікс, 1996. С.91113.
100. Кримський С. Культурні архетипи Києва. // Київські обрії: історико-філософські нариси. К., 1996 С.97-98.
101. Кримский С. Строй культуры: хронотопы и символы // Collegium. 1993. №1. С.23.
102. Круть Ю. Хліборобська обрядова поезія слов'ян. К.: Наукова думка, 1973. 211 с.
103. Курочкін О. Свята й обряди календарного циклу. / Українська минувшина. К.: Либідь, 1994. С.181-200.
104. Курочкін О. Українські новорічні обряди Коза”, Маланка”. Опішне, 1995. 392 с.
105. Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість. К.: Знання Прес, 2001. 591 с.
106. Лапський О. Мій почитачу. Варшава, 2000. С.80.
107. Лапський О. Моє самовизначення. Варшава, 1999. С.50.
108. Леви-Брюль Л. Сверхестественное в первобытном мышлении. М.: ПедагогикаПресс., 1994. 608 с.
109. Леви-Строс К. Первобытное мышление. М., 1994. 205 с.
110. Леви-Строс К. Структурная антропология. М.: Наука, 1985. 536 с.
111. Левінас Е. Леві-Брюль і сучасна філософія / Е.Левінас між нами: дослідження думки про іншого. К., 1999. С.54-58.
112. Лисюк Н. Поняття архетипу в народній культурі // Дух і літера. К., 2003. №7-8. С.262273.
113. Ліна Костенко. Сад нетанучих скульптур. К.: Радянський письменник, 1987. 207 с.
114. Лозко Г. Українське народознавство. К.: ЗОДІАК-ЕКО, 1995. 388 с.
115. Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. М.: Искусство, 1995. 320 с.
116. Лосев А.Ф. Знак. Символ. Миф. М., 1982. С.443.
117. Лубенець Т. Педагогические беседы. 1913.
118. Маєрчик М. Шляхи трансформації символу Світового дерева // Народознавчі зошити. Львів Львівська обл. кн. друкарня. 1995. №1. 25-31 с.
119. Максимович М. Дни и месяцы украинского селянина // Собрание сочинений М.А.Максимовича: В 3-х Т. К., 1877.
120. Максимович М. Дні та місяці українського селянина. К.: Обереги, 2002. 189 с.
121. Максимович М. Малороссийские песни изданные М.Максимовичем. М.: В типографии Августина Семёна, 1827. 239 с.
122. Максимович М. Сборник украинских песен изданные М.Максимовичем. К.: В типографии Феофила Гликсберга, 1849. 116 с.
123. Малиновський Б. Міф у первісній міфології. К., 1926.
124. Манн Т. Собрание сочинений. М., 1960. т.9. С.175.
125. Маркевич М. Обычаи, поверья кухня и напитки малороссиян (Репринтное воспроизведение издания 1860 года). К., 1991. 173 с.
126. Мелетинский Е. Время мифологическое // Мифы народов мира. М.: Сов.энцикл.: изд-во малого предприятия «Останкино». 1991. Т.1. 671 с.
127. Метлинский А. Народные южнорусские песни. К.: В университетской типографии, 1854. 472 с.
128. Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т./ Гл.ред. С.А.Токарев. М.: Сов.энцикл.: изд-во малого предприятия «Останкино», 1991. Т.1.: А-К. 1991. 671 с.
129. Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т./ Гл.ред. С.А.Токарев. М.: Сов.энцикл.: изд-во малого предприятия «Останкино», 1991. Т.2.: К-Я. 1992. 719 с.
130. Митрополит Ілларіон. Дохристиянські вірування українського народу. Видання друге. К.: АТ Обереги”, 1994. 424 с.
131. Мицик В. Свята сонячного циклу: Коляда, Великдень, Купайло, Калита. К.: Т-во Знання України”, 1991. Серія 6. Світ культури. 48 с.
132. Мишанич С. Усна народна творчість / Культура і побут населення України. К.: Либідь, 1993. С.203-219.
133. Мойсеїв І. Храм української культури (філософія семіосфери). К., 1995. 464 с.
134. Музичний фольклор з Полісся у записах Ф.Колесси та К.Мошинського. / Упоряд. С.Й.Грица. К.: Музична Україна, 1995. 432с.