ЖАНР ПОЕМИ У ТВОРЧОСТІ Д.ПАВЛИЧКА : ЖАНР ПОЭМЫ В ТВОРЧЕСТВА Д.ПАВЛЫЧКО

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ПРИСЯЖНЮК ОКСАНА МИХАЙЛІВНА

УДК 82 1 (821.161.2.Д.Павличко)

ЖАНР ПОЕМИ У ТВОРЧОСТІ Д.ПАВЛИЧКА

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Гуляк Анатолій Борисович,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ1 ДИСКУРС ЖАНРУ НОВІТНЬОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕМИ 9
1.1. Генеза та основні закономірності розвитку жанру поеми
в новітній українській літературі 9
1.2. Поемна творчість Д.Павличка в контексті новітньої поезії 45

РОЗДІЛ2 ПОЕТИКАЛЬНА ПРИРОДА ТА ІДЕЙНИЙ ЗМІСТ ПОЕМ
Д.ПАВЛИЧКА 1950 80-х РОКІВ 63
2.1. Гуманістично-соціальна проблематика в поемах Д.Павличка 64
2.2. Жанрово-стильова своєрідність поем Д.Павличка 99

РОЗДІЛ3 ЖАНРОВО-СТИЛЬОВА СПЕЦИФІКА ТА
ПРОБЛЕМАТИКА ПОЕМ Д.ПАВЛИЧКА 1990-х РОКІВ 120
3.1. Художньо-ідейна концепція та жанротворчі фактори
поеми «Ностальгія» 120
3.2. Особливості проблематики та стилю історичних поем Д.Павличка 142
3.3. Формотворчі засоби поетики в ліро-епосі Д.Павличка 163

ВИСНОВКИ 172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 179

ВСТУП

Постать Дмитра Павличка уже понад півстоліття залишається в центрі уваги широкого читацького загалу. Особистість багатогранного обдаровання, митець утвердив себе в поезії, публіцистиці, літературній критиці, сценаристиці, а з порубіжжя 1980 90-х років і в політиці. Одначе Павличко був і лишається передусім поетом автором багатьох широковідомих поетичних книг, розмаїтих жанрово (від лаконічних афористичних рубаїв до монументально-масштабних ліро-епічних поем).
Актуальність теми. Вибір теми дослідження зумовлений насамперед значенням в історико-літературному процесі 50 90-х років ХХстоліття поетичної творчості Д.Павличка, яка є органічною його складовою. Із огляду на те, що поряд із Павличком-поетом працювало чимало його ровесників, слід завважити, що навряд чи творчий поступ котрогось з них спроможний більш виразно проілюструвати процес розвитку й еволюції сучасної української поезії, зокрема, поеми її найбільш ємкого, цікавого жанру. Дослідницький інтерес до Павличкових поем умотивований також вмілим поєднанням у них поемної традиції й індивідуального стилю мислення, що разом становлять цілісність твору і забезпечують вдалу реалізацію творчих задач митця. Окрім того, кількість праць, присвячених оригінальній поетичній творчості Д.Павличка, свідчить про неослабний інтерес до неї й також засвідчує актуальність дослідження. Річ, безперечно, не в кількості праць, а в тому, що осмислення поетичного спадку Д.Павличка не дало вичерпного, всебічного уявлення про чимало аспектів його творчості. Передусім не з’ясовані характер, специфіка й місце жанру поеми в творчості цього художника слова.
Сьогочасність проведеного дослідження визначається й чинниками його новизни, зумовлюється увагою сучасних митців до жанру поеми (нині до поеми все частіше звертаються українські письменники), що дозволяє широко висвітлити найрозмаїтіші проблеми, не нівелюючи художніх канонів. Слід завважити, що інтерес науково-теоретичної думки до жанру поеми на рівні фундаментальних досліджень провідних українських дослідників-літературознавців спостерігається впродовж усього новітнього періоду розвитку вітчизняного письменства. Тим часом жодна з проведених дискусій (зокрема на сторінках «Вітчизни», «Літературної України», «Дніпра») не поставила крапки над «і». Маємо підстави твердити, що нікому не вдалося сформувати максимально об’єктивну, концептуальну аналітичну картину новітнього ліро-епосу.
Вважаємо також, що дослідження поеми в аспекті її ідейної спрямованості, проблематико-тематичної насиченості нині є здебільшого спорадичними. Хоча потреба в цьому очевидна, адже новітні суспільні процеси в країні все помітніше «відмежовують» сучасний літературний процес від культурного контексту радянської доби. Відхід нинішньої художньої творчості від культивованої колись догматики спричинив появу якісно нового літературного доробку. Маємо на оці й інноваційні маніфести, ідейно-мистецькі тенденції, задекларовані на початку 90-х років минулого сторіччя, що донині не мають адекватного фахового потрактування. У наш час, коли йдеться про написання нової історії української літератури, дане дисертаційне дослідження вважаємо цілком актуальним ще й через те, що робимо спробу з позицій сучасності проаналізувати еволюцію поетичного (власне поетикально-естетичного) мислення відомого українського поета, дослідити взаємозв’язок його поемної творчості й часу як виявів творчої індивідуальності митця та соціальної значущості літературного твору, обумовлених мірою таланту й глибиною розуміння своєї доби.
Вивчення творчості Д.Павличка спирається на дослідження (пошукові роботи, рецензії, відгуки) В.Іванисенка, Л.Новиченка, В.Моренця, Ю.Мельничука, М.Ільницького, Ю.Барабаша, С.Барабаш, Ю.Бурляя, В.Дончика тощо, які оприлюднили концептуальні положення щодо ідейно-естетичного підґрунтя його поезії. Цікавими є також студії Павличкової поезії (оглядові, проблемні статті, літпортрети 1970 80-х років) Д.Шлапака, Л.Скирди, І.Драча, Т.Салиги, М.Рябчука, Н.Костенко, В.Земляка, М.Ільницького, що містять ряд влучних спостережень, оцінок, які, проте, потребують узагальнення, а іноді й переосмислення. Монографії, інші розвідки останніх років (С.Барабаш, В.Абліцов, Н.Білоцерківець, Л.Кужільна, Л.Таран, Л.Ткаченко та інші) лише частково торкаються найновішої Павличкової поезії. Останні дисертаційні праці за творчістю Д.Павличка (Г.Радько, І.Равлів, Л.Ткаченко, Т.Савчин) також відкривають простір для нових аналітичних спостережень. Підтвердженням доцільності обраної нами теми є також численні виступи, інтерв’ю самого Д.Павличка в ЗМІ, його сучасні літературно-критичні статті, що свідчать про якісно новий період у поступі митця, а відтак і про потребу подальшого осмислення й теоретичного обґрунтування його поетичної творчості.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема та базові положення дисертації корелюються з проблематикою наукової роботи кафедри новітньої української літератури (номер державної реєстрації 01 БФ 04401) Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зосередженої на дослідженнях творчості представників новітнього українського письменства.
Мета дослідження розкрити історичну зумовленість ідейно-естетичних пошуків Д.Павличка в жанрі поеми; визначити роль і значення його поем у літературному процесі новітньої доби.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) окреслити провідні тенденції розвитку жанру новітньої української поеми;
2) визначити її типологічні ознаки;
3) означити періодизацію поемної творчості Д.Павличка;
4) розкрити ідейно-тематичні особливості поемної творчості Д.Павличка, зокрема останнього періоду його творчості;
5) проаналізувати та інтерпретувати жанрово-стильову природу поем письменника;
6) дослідити своєрідність художнього світу в поемах митця.
Об’єкт дослідження ліро-епічні поеми Д.Павличка, написані впродовж 1950 90-х років («Земля», «Іван Загайчук», «Поєдинок», «Вогнище», «Князь», «Петрик», «Ностальгія», «Петро Могила (1620р.)»).
Предметом аналізу є проблематика й жанрово-стильова природа поем Д.Павличка означеного періоду.
Теоретико-методологічну основу дисертаційної роботи, окрім вище названих, склали також літературно-критичні, науково-теоретичні дослідження про жанр поеми, еволюцію новітньої поеми О.Аляринського, М.Арочко, А.Банкетова, В.Бокова, П.Виходцева, М.Гнатюка, А.Жакова, Ю.Коваліва, В.Іванисенка, О.Астаф’єва, В.Кіканса, А.Ткаченка, Й.Кисельова, Н.Костенко, С.Коваленко, Ю.Марцинкявічюса, О.Соколова, М.Числова, Г.Черв’яченка та інших учених.
Методи дослідження. Поемна творчість Д.Павличка розглядається в контексті розвитку української поезії ХХстоліття, зокрема, сучасників поета шістдесятників. Тому в дисертації використовуються порівняльно-історичний, історико-типологічний, системно-естетичний та описовий методи. На загал, дослідження художнього матеріалу ґрунтується на індуктивному підході, що дозволяє отримати широкі висновки й узагальнення щодо вартості й значення творчого доробку митця.
Наукова новизна дисертації визначається передусім самим її предметом. Адже до цього часу не маємо цілісного літературно-критичного дослідження поемної творчості Д.Павличка, що внеможливлює створення вичерпної картини розвитку новітньої української поезії. Поеми 1990-х років цього автора лише принагідно згадувалися в окремих літературно-критичних статтях. Тож виникає закономірна необхідність ґрунтовного аналізу Павличкової поемної творчості як явища неординарного, свідчення одночасного вияву жанрової еволюції й індивідуального художнього поступу митця. Уперше розглядається питання про якісно новий рівень проблематики поетичної творчості Д.Павличка. У дисертації висвітлено структуру світоглядних уподобань поета, що відбилися в його поемній творчості на рівні тематики, ідей і мотивів, розкрито динаміку, етапи поступу поетичного світу митця. Зроблено спробу оцінки основних тенденцій розвитку жанру поеми в поетичній творчості Д.Павличка, що дає можливість глибше осягнути неповторність стилю поета, чіткіше з’ясувати його місце в літературному процесі.
Теоретичне значення одержаних результатів зумовлюється передовсім тим, що вони доповнюють корпус історико-літературних досліджень, присвячених творчості Д.Павличка та іншим питанням розвитку новітньої української літератури; можливістю застосування матеріалів і висновків роботи для подальшого вивчення проблем жанру, поеми як ліро-епічного жанру.
Практичне значення. Основні положення, підсумкові матеріали дослідження можуть бути використані при розробці спецкурсів за творчістю Д.Павличка, з теорії жанру поеми тощо; у лекційних та семінарських заняттях, при написанні підручників, нових літературознавчих досліджень з історії новітньої української літератури та письменства сучасного періоду.
Апробація роботи. Основні положення дисертації висвітлювалися на наукових конференціях Інституту філології впродовж 2005 2007років; Міжнародній науковій конференції «Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації» (2005); Міжнародній науковій конференції «Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність» (2005); Всеукраїнській науковій конференції «Сенсова та естетична природа вартісних орієнтацій у Т.Шевченка» (2005); ІІВсеукраїнській науковій конференції, присвяченій 85-річчю від дня народження українського письменника В.Малика «Історична ретроспектива в українській літературі: від давнини до сучасності» (2006); Всеукраїнській науковій конференції «Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)» (2006); Наукових читаннях, присвячених 130-річчю від дня народження професора І.В.Шаровольського (2006); Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» ім. проф. Сергія Бураго (2005, 2006рр.); Всеукраїнській науковій конференції «Образ світу в творчості Т.Шевченка: бачення національного і загальнолюдського» (2007); Всеукраїнській науковій конференції «Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність» (2007).

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, який нараховує 279 позицій. Загальний обсяг дисертації 198 сторінок, з них 178 основного тексту.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Поеми Д.Павличка яскраві, самобутні явища літературного процесу другої половини ХХстоліття сприймаються як неповторні художні вияви його авторської індивідуальності. Поемне мислення митця виявляється не лише в тому, що поема розуміється ним як струнка й гармонійна жанрова система, а насамперед через усвідомлення того, що такий жанр потребує багатоманітності підходів до осягнення реалій життя. Будучи синтезною структурою, кожна Павличкова поема поєднує в собі різноманітні родові риси, індивідуально-особистісне творче начало й соціально-історичне тло епохи, а отже, являє собою жанрово-стильову єдність, конструктивним центром якої виступає «зустріч» поемних (власне, жанрових) традицій та поемних (власне, авторських) новацій.
Як свідчать спостереження, спроможність жанрів, тих чи інших форм визначається не кількістю творів, а художніми здобутками, суспільним резонансом. У цьому сенсі поеми Д.Павличка демонструють потужні можливості жанру. Спираючись на досліджуваний матеріал, можемо також констатувати, що українська поема живе, розвивається й збагачується, з особливою силою демонструючи свою життєспроможність на крутих, переломних етапах історичного поступу. Саме поемна творчість Д.Павличка переконує в невичерпності ідейно-естетичного потенціалу сучасного епосу, в полігамності стильової палітри. Філософсько-історичне, соціально-психологічне осмислення дійсності, по-своєму відкрита концептуальність, пряма й безпосередня постановка проблеми, яку поет вирішує єдиноосібно або разом із героями (на їх життєвому прикладі) чи не найприкметніші ознаки його поемної творчості, явлені в двох основних родових тенденціях епічній і ліричній. Привертаючи увагу читачів до подій значущих і непроминальних в українській історії, культурі, сучасності країни, торкаючись актуальних тем незалежності, державотворення, поет заакцентовує сьогоднішні політичні й етичні проблеми України, вносячи новий смисловий аспект у такі загальноусталені поняття суспільної моралі, як патріотизм, гуманність тощо.
Поза сумнівом, у Павличка-епіка є і здобутки, й власні мистецькі прорахунки. Та все ж, аналізуючи саме його твори, можемо переконливо визначити основні аспекти розвитку жанру сучасної української поеми. Загальні ознаки жанрово-стильової своєрідності, проблематики поем Д.Павличка зводяться, на наш погляд, до таких положень:
1. Новітня українська поема в жанрово-стильовому й естетико-філософському вимірах поліваріантна. Це зумовлюється новаторським характером літератури середини ХХстоліття, виникненням нових жанрових утворень. У цей період поема як жанр трансформується, видозмінюється, переосмислюється в психологічному аспекті, по-філософськи узагальнюється, аналітично поглиблюється, зорієнтовуючись на нові закономірності розвитку. Розширюються можливості «поемного» моделювання світу, поглиблюється бачення й осмислення зв’язку та руху часів. Саме такі тенденції розвитку жанру добре помітні в поемному доробку Д.Павличка 1950 80-хроків.
2. Українська поема другої половини ХХстоліття прикметна насамперед родовою дифузійністю, різноманітними модифікаційними видозмінами. Тобто розвиток жанру поеми в українській літературі новітнього періоду відбувався у річищі змішування та взаємопроникнення, диференціації епічних і ліричних, часом драматичних форм. Унаслідок цього поема вражає надзвичайною різноманітністю композиційних різновидів від найширшої сюжетної оповіді, якій властива жанрова домінанта епічної структури (ранні поеми Д.Павличка «Земля», «Іван Загайчук»), до творів, побудованих на ґрунті насамперед ліричного моменту (Павличкова «Ностальгія»).
3. Синтез елементів епосу та лірики створює в поемі особливі за образним строєм, емоційною наповненістю й концентрацією почуттів художні структури, що все ж більше тяжіють до епосу. Епічність новітньої поеми можна кваліфікувати як філософську. Це особлива форма художнього мислення, пов’язана з певною історичною концепцією епохи, авторський погляд на свій час, виражений у новій художній формі (поеми «Вогнище», «Ностальгія»).
4. Проникати до сфери чільних життєвих закономірностей, історії й духовності нації поема здатна лише завдяки глибокому аналітичному началу, що тісно сполучає її з лірикою. Епічну картину світу новітньої поеми творить велика, емоційна лірика, сутність якої у відображенні ліричних моментів, посутніх ознак часу. Це так звана «епічна форма ліризму» (М.Арочко). Означена тенденція яскраво виявилася у всіх поемах Д.Павличка, особливо в «Ностальгії». Історичні ж колізії та метаморфози породжують в епічному світоспогляданні новітньої поеми почуття драматизму («Поєдинок»).
5. Героїчне начало завжди виступає функціональним узагальненням у жанрі поеми, що дає можливість відображати життя в його величі, масштабності, багатогранності. Героїчне новітньої поеми це філософська концепція «трагічного оптимізму». Художньо-естетичне дослідження подій помежів’я ХХ ХХІстоліть невіддільне від діалектичного осягнення саме героїчного характеру, що виявляє себе в контексті тих історичних процесів, яким властиві раніше незнані соціальні та психологічні потрясіння. Характери, діяльність, героїчне начало поемних персонажів Д.Павличка виявляються через художнє розкриття їхнього внутрішнього, духовного потенціалу, посередництвом їх контактів із соціумом. Герой і світ у жанрово-стильовій єдності Павличкових поем майже постійно перебувають у конфлікті, нерозв’язаність якого активізує внутрішню динаміку поемної цілісності, увиразнює саму проблематику творів. Герой Д.Павличка в загальному сенсі це суб’єктивний організатор поемної цілісності, а з точки зору індивідуального жанру діяльне начало, своєрідна динамічна категорія в поетиці й естетиці конкретного твору. У такий спосіб відбувається пошук нових можливостей вияву авторської концепції відповідності героїчного начала поемно-архетипним вимогам.
6. Важливою в теоретичному обґрунтуванні специфіки жанру новітньої поеми є проблема визначення її типів. Характерно, що неможливість встановлення єдиного принципу типологічної класифікації поеми не раз заакцентовувалася дослідниками. Головними координатами при розподілі поеми на типи повинні бути родові структури та змістова основа. Поеми Д.Павличка за родовою домінантою можна розподілити на ліро-епічні («Земля», «Іван Загайчук», «Поєдинок», «Вогнище», «Князь», «Петрик», «Петро Могила (1620р)») та ліричну («Ностальгія»). За змістовою ознакою (ідейно-тематичним аспектом) вони розподіляються на соціальні («Земля», «Іван Загайчук»), філософські («Вогнище», «Ностальгія»), історичні («Поєдинок», «Князь», «Петрик», «Петро Могила (1620р)»).
7. Основний потенціал поетичної індивідуальності Д.Павличка сконцентровується насамперед у публіцистичності, що зазвичай набуває монологічної форми (монологи ліричного героя або суб’єкта поеми). Павличкова публіцистичність особлива, з властивою лише їй категорично-засуджуючою справедливою інвективою, масштабна, по-справжньому політично окреслена. Це не зводить твір до однозначності утверджуваної поетичної ідеї, а вивищує його до рівня філософічної глибини, багатовимірності. Тематику поетові диктують проблеми буття етносу, загальносуспільні процеси. Його поемний спадок умовно поділяємо на три періоди: ранній («Земля», 1955; «Іван Загайчук», 1960); поемна творчість 1970 80-х років («Поєдинок», 1978; «Вогнище», 1979; «Князь», 1986); поеми 1990-х років («Петрик», 1994; «Ностальгія», 1995; «Петро Могила (1620р.)», 1997).
8. Національне й загальнолюдське домінантні смислові категорії творчості Д.Павличка, що існують у його інтелектуально-естетичному світосприйнятті рівнобіжно: доля українського народу тісно пов’язується з долею всього людства. У своєму органічному поєднанні ці домінанти несуть філософію вічного, непроминального, кристалізують синтезуючий образ епох і поколінь. Гуманістична пафосність є для цього поета не моральним підґрунтям творчості, а її соціально-філософською метою. Спонукаючи митця до розв’язання найгостріших життєвих протиріч, вона виступає не стільки природним джерелом творчості, скільки стає великою, власне, на все життя, темою. Гуманістична та національна проблематика є чільною і у поемній творчості Д.Павличка. Художньо образну трансформацію конкретно-історичного в загальнолюдське (гуманістичне) простежуємо у «Вогнищі», якому набагато більше, ніж іншим поемам Д.Павличка, притаманні медитаційна розгорнутість і символіка. Це твір, у якому добре проглядається жанрова еволюція, коли ліро-епічна поема сповнюється виразним медитативно-філософським, публіцистичним (філософсько-публіцистичним) змістом, а образ-концепція забезпечує розвиток сюжету й служить одночасно композиційним стрижнем і носієм основної ідеї. Суб’єктивні почуття в поемі Д.Павличко моделює за допомогою об’єктів та узагальнення символів. Для індукції в читача емоційної реакції без номінації конкретної емоції поет ефективно й логічно використовує певний набір об’єктів, вчинків, історичних подій, життєвих ситуацій, які можуть імпліцитно чи експліцитно «спровокувати» бажану реакцію. Образність та символіка «Вогнища» обернені не стільки до відповідних тенденцій, спродукованих художніми потребами епохи, скільки до принципів набагато істотніших власного ідейно-естетичного світобачення. Із одного боку, образи вогню та дроту видаються надто традиційними, з іншого очевидна їх оригінальність. Отже, маємо підстави констатувати самобутність та органічність поетичної творчості Д.Павличка в національній поетичній традиції України.
9. Доля України, патріотизм, збереження національних традицій, оцінка життя, усвідомлення проблем українського етносу тематичні аспекти, що характеризують змістовий рівень найновіших творів Д.Павличка. Сучасні поеми митця («Петрик», «Ностальгія», «Петро Могила (1620р)») також перейняті національною проблематикою, питаннями людського буття й призначення, гуманістично-патріотичним пафосом. Їх неповторний поетичний світ вражає образно-стильовою стрункістю, чіткістю, експресивністю, метафоричністю думки, багатством і культурою слова. Пафос поем життєствердний, а письменницьке бачення сьогодення не зводиться лише до закликів чи викриття. Справедливе слово має джерелом безмежну любов до України, до всього людства, пояснюється щирим прагненням «виправдати» життя, покращити його, зробити душі людей чистішими. Поетове серце, хоч і зболене від страждань, обтяжене гірким досвідом, як і раніше, радіє світові, схиляється перед його непізнаністю.
10. Удосконалення життя й людини наскрізна проблема, що пронизує всю творчість митця і яскраво звучить, зосібна, в «Ностальгії» поемі, що є не звичайною констатацією кардинальних змін у державі, а втіленням поетичного мислення автора в самому процесі творчості, саморозвиткові ліричного героя. У поемі чітко простежується перехід від ускладненості форми до ускладненості почуття. «Ностальгія» віддзеркалює внутрішні переживання поета, котрі вже не можна тримати в зраненій душі. Тому вони розкриваються перед читачем як гнів і як торжество. Домінуючим прийомом побудови поемного тексту у Д.Павличка стала рефлексія. Її об’єктом є процесуальна сторона творчості, бо рефлектуючий автор має справу не безпосередньо з реальністю, а з ідеями, концепціями реальності. Перед нами зразок багатостороннього висвітлення особистості нової людини, тісно пов’язаної з новою реальністю. Поетичне «Я» митця виявляється насамперед у пристрасному пізнанні світу, в непоборному бажанні в усьому розібратися, дістатися до суті. Павличкова поетика полягає у використанні влучної деталізації, що збагачує всю поетичну картину власними конотаціями. Образи поеми існують свідомо визначеними та найточніше відповідають пережитому і засвоєному досвіду. Власне вони, образи «безпосереднього досвіду», слугують розширенню меж авторської імплікації, допомагають досягнути «підсвідомого узагальнення».
11. Д.Павличко в історичних поемах, що переважають у його творчому доробку, звертається до осмислення переломних моментів історії України, екстраполюючи їх на проблеми сьогочасні. Поет прагне оцінити здобутки і втрати пережитого, образно інтерпретувати сучасний стан розвитку держави, виступає водночас поетом і політиком. Характерно, що звернення до різних епох, конкретних історичних подій чи осіб у поемах Д.Павличка виявляє зв’язок часів у долі окремої особистості. Людина усвідомлюється епіцентром прагнень минулого, теперішнього й майбутнього. У сучасних історичних поемах Д.Павличка («Петрик», «Петро Могила (1620р.)») не просто висвітлюються історичні факти, а художньо моделюється історичний погляд на життя. Синтезуючою для обох поем є ідея незалежності України. Окрім того, письменник переконливо й безкомпромісно утверджує думку про необхідність відродження занедбаних у сучасному суспільстві ідеалів Віри («Петро Могила (1620р.)»). Обговорюючи проблеми морального «обличчя» народу, Д.Павличко розмірковує й про ідеологію, маючи на увазі патріотизм украй необхідний чинник збереження нації. Ідейність поеми зводиться до загальної концепції закономірності аксіологічного підходу в розумінні етичних канонів як моральних основ людського буття.
12. Лексикон поем Д.Павличка рухлива, динамічна система з виразними неповторними уподобаннями в словотворенні, слововживанні, зі своєрідними акцентами, схильністю до інтонацій величальних. Часто поет відступає від загальнолітературних норм. Автор «зіштовхує» полярні категорії, що є характерною особливістю його індивідуального стилю. У сучасних поемах афористичність письменницького мовлення багата на різноспрямовані сентенції (особливо в поемі «Ностальгія»).
На загал, поемний доробок Д.Павличка є цікавим і новаторським явищем, що засвідчує неповторність мистецького почерку автора. Первні ж індивідуальності його стилю генетично сягають вітчизняної літературної традиції. Творчість митця є органічним продовженням традицій Т.Шевченка, І.Франка, М.Рильського та інших письменників, що виявляється здебільшого в ідейно-тематичному спрямуванні. Естетичне кредо, ідейно-політична платформа Д.Павличка зазнавали діалектичних змін, але залишилися чіткими й перманентними в своїй суті, бо повсякчас виражали ідеали справедливого суспільства, національної самобутності, свободи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. АбліцовВ. Дмитро Павличко: По лезу між червоною і білою трояндами // Голос України. 1998. 28 серпня. С.8.
2. АбліцовВ. «Подібний до Лаокоона, я бився в звивищах змії»: До 70-річчя Д.Павличка // Голос України. 1999. 28 вересня. С.11.
3. АбрамовичГ.Л. Введение в литературоведение. М.: Просвещение, 1975. 352с.
4. АгеєваВ. Ритм як засіб подолання фабули // Слово і час. 1997. №10. С.36 44.
5. АдалисА. Что есть поэма? // Литературная газета. 1965. 15 июля. С.3.
6. АляринскийО. Эпос частной судьбы: Об одном жанре лирической поэзии ХХв. // Вопросы литературы. 1987. №12. С.130 159.
7. АпановичО.М. Розповіді про запорозьких козаків. К.: Дніпро, 1991. 335с.
8. Аристотель. Поэтика: Риторика. СПб.: Азбука, 2000. 348с.
9. АрочкоМ. Поэма: кризис или возрождение? // Литературное обозрение. 1973. №5. С.61 68.
10.Астаф’євО. Ліричний образ: типове і загальнолюдське // Слово і час. 1990. №9. С.67 73.
11.АузиньИ. На грани жанров. Современная поэма и родственные ей жанры // Дружба народов. 1973. №7. С.243 250.
12.БажанМ.П. Нічні роздуми старого майстра. Поема. К.: Радянський письменник, 1976. 68с.
13.БазилевськийВ. Спіраль образ руху // Дніпро. 1985. №6. С.122 124.
14.БанкетовА.М. Лирика в эпосе // Обогащение метода социалистического реализма и проблема многообразия Советского искусства. М.: Мысль, 1967. 384с. С.119 175.
15.БарабашС.Г. Серце вільне і пісенне... К.: Товариство «Знання». УРСР, 1989. 16с.
16.БарабашС.Г. Поезія пісні: Про творчість Д.Павличка // Радянське літературознавство. 1989 № 9. С.42 45.
17.БарабашС. Лірика кохання Ліни Костенко: спроба осягнення. Кіровоград, 2003. 84с.
18.БарабашС. Ліна Костенко: філософія поетичного живопису. Кіровоград, 2003. 96с.
19.БарабашЮ. Шляхом зростання // Літературна газета. 1956. 29 листопада. С.3.
20.Бахтин М. Эпос и роман // Вопросы литературы. 1970. № 1. С.95 122.
21.БезпечнийІ. Теорія літератури. Торонто: Молода Україна, 1984. 304с.
22.БелинскийВ.Г. Собрание сочинений: В 9-тит. М.: Художественная литература, 1981 Т.7: Статьи, рецензии, заметки. 799с.
23.БелинскийЯ. Картины мира и диалог с временем // Литературная газета. 1965. 9 сентября. С.3.
24.БехтеревИ. Простор зовет // Литературная Россия. 1977. 6 мая. С.6.
25.БєлінськийВ.Г. Думки про мистецтво: Збірник. К.: Мистецтво, 1976, 336с.
26.БілоцерківецьН., ТаранЛ. Кожному свій жанр? (Про сучасну поему) // Дніпро. 1982 . №1. С.126 128.
27.БілоцерківецьН. Поет із золотим яблуком. (Д.Павличко. До 75-річчя) // Українська культура. 2004. №10. С.11.
28.БоковВ. Жаркий жанр // Литературная газета. 1965. 16 сентября. С.3.
29.БондаренкоС. Меня напрасно называют русофобом! // Киевские ведомости. 2004. 27 сентября. С.20 21.
30.БондарчукЛ. Дмитро Павличко: «Політика для компромісу, література накази совісті». (Бесіда з Дмитром Васильовичем Павличком) // Літературна Україна. 2006. 5 жовтня. С.2.
31.БурляйЮ.С. Боєць життя нового. Про Дмитра Павличка. К.: Молодь, 1963. 102с.
32.ВасильеваЛ. По заслугам честь: О Дмитро Павлычко, и не только о нем // Литературная газета. 1987. 19 августа. С.5.
33.ВолинськийП.К. Основи теорії літератури. Вступ до літературознавства. К.: Радянська школа, 1967. 366с.
34.ВолковаТ.С. Споры о жанре поэмы в современной советской критике // Научные доклады высшей школы. Филологические науки. М.: Высшая школа, 1974. № 1. С.3 12.
35.ВолковИ.Ф. Теория литературы. М.: Просвещение, Владос, 1995. 256с.
36.ВыходцевП.С. Новаторство. Традиции. Мастерство. Л.: Советский писатель, Ленинградское отделение, 1973. 336с.
37.ВыходцевП. Черты современного поэтического эпоса // Советская литература наших дней. М.Л.: Гослитиздат, 1961. 375с. С.5 37.
38.ГачевГ.Д. Содержательность художественных форм. Эпос. Лирика. Театр. М.: Просвещение, 1968. 304с.
39.Гегель. Эстетика: В 4 т. М., 1971. Т.3. 322с.
40.ГейН.К. Художественность литературы. Поэтика. Стиль. М.: Наука, 1975. 471с.
41.ГельфандбейнГ. Горизонти поезії // Літературна Україна. 1967. 10 січня. С.1,2.
42.ГерманВ. Гранослов із племені титанів // Слово просвіти. 1999. Вересень. 9 (63). С.8.
43.ГнатюкМ.П. Поема як літературний вид (бесіди про художню літературу). К.: Дніпро, 1972. 112с.
44.ГолибардЄ. Дмитро Павличко: «Насамперед треба змінити владу!» // Слово просвіти. 2004. №6. С.4.
45.ГоянЯ. Океан у наперстку. Роздуми над поетичною книжкою Дмитра Павличка // Літературна Україна. 2003. 27 листопада. С.6.
46.ГречанюкС. Його небо його поле // Українська мова і література в школі. 1989. №9. С.11 12.
47.ГромовЕ.С. Художественное творчество. (Опыт эстетической характеристики некоторых проблем). М.: Политиздат, 1970. 263с.
48.ГуляевН.А. Теория литературы в связи с проблемами эстетики: Учебное пособие М.: Высшая школа, 1970. 380с.
49.ГуляевН.А. Теория литературы: Учебное пособие М.: Высшая школа, 1985. 271с.
50.ГулякА.Б. Основи теорії літератури: Методичні рекомендації... К.: Науковий світ, 2001. 71с.
51.ГусевВ. Форма и суть // Литературная газета. 1965. 19 августа. С.3.
52.ДамдиновН. Жанр не виноват // Литературная газета. 1965. 29 июля. С.3.
53.ДенисюкІ. Гранослов // Українське літературознавство. 1989. Вип.53. С.133 141.
54.ДенисюкІ. «Слово моє, зроблене із толу...» Про творчу індивідуальність Дмитра Павличка // Прапор. 1979. № 9. С.124 128.
55.ДовгийО. «Є в кожної людини рідне древо». (До 50-річчя з дня народження Д.Павличка) // Ранок. 1979. №9. С.10 11.
56.ДолгополовЛ.К. Поэмы Блока и русская поэма конца ХІХ начала ХХвеков. М. Л.: Наука, 1964. 189с.
57.ДончикВ.Г. З потоку літ і літпотоку / НАНУ Інститут літератури ім.Т.Шевченка. К.: Видавничий дім «Стилос», 2003. 555с.
58.ДончикВ. Ім.’я: Дмитрові Павличку 50 // Літературна Україна. 1979. 28 вересня. С.3.
59.ДончикВ. Д.Павличко політик. (До 75-річчя) // Літературна Україна. 2004. 30 вересня. С. 1, 2, 3.
60.ДоризоН. Что есть поэма? три реплики: термины и жизнь // Литературная газета. 1965. 12 августа. С.3.
61.ДрачІ. Дмитру Павличку 75 // Український форум. 2004. 30 вересня. С.1, 4, 5.
62.ДрачІ. Ми щасливі, що маємо Д.Павличка // Літературна Україна. 1989 28 вересня. С.6.
63.ДрачІ. Переплелись, як мамине шиття, сумні і радісні дороги // Урядовий кур’єр. 2004. 28 вересня (№183). С.12.
64.ДрачІ. Слово про друга // Молодь України. 1979. 27 вересня. С.3.
65.ДудинМ. За далью даль // Литературная газета. 1976. 16 июня. С.6 7.
66.ДуркапевичВ. Дмитро Павличко: постать очима сучасників (Міжнародна наукова конференція «Дмитро Павличко: літературна творчість і громадсько-політична діяльність») // Слово і час. 2005. № 10. С.91 92.
67.ЄрмоленкоС.Я. Я слів коваль і молот мій не легкий // Культура слова. 1989. Вип.36. С.4 9.
68.ЖаковА.Г. Современная советская поэма. Минск: Издательство БГУ, 1981. 176с.
69.Жанрово-стилевое взаимодействие лирики и эпоса в русской литературе XVIII XIXвеков: Межвузовский сборник научных трудов / Московский областной институт им.Н.К.Крупской. М.: МОПИ, 1986. 160с.
70.Жанрово-стилевые проблемы в советской литературе: Межвузовский тематический сборник / Калининградский государственный университет. Калинин: КГУ, 1978. 167с.
71.ЖулинськийМ. Два крила несамовитого Павличка // Урядовий кур’єр. 1999. 28 вересня. С.8.
72.ЖулинськийМ. Пафос життєствердження: Про історичний оптимізм радянської літератури. К.: Наукова думка, 1974. 319с.
73.Задура Б. «Правда життя суть поезії» // Всесвіт. 1991. № 3. С.177 180.
74.ЗемлякВ. Павличко сьогодні // Літературна Україна. 1977. 22 лютого. С.2.
75.ЗубковМ.Н. Русская поэма середины ХІХвека. М.: Просвещение, 1967. 216с.
76.ИваненкоВ. Гармония метафоры и мысли // Звезда. 1979. №10. С.217 219.
77.ИльницкийМ. От поколения к поколению: Литературно-критические очерки и портреты. М.: Советский писатель, 1984. 288с.
78.ІваненкоВ. Пощербини на сонячній тарелі // Прапор. 1980. №9 С.127 132.
79.ІванисенкоВ.А. Українська радянська поема повоєнного періоду (1946 1956): Дис. канд.філол.наук / Харківський державний педагогічний ін-т ім.Г.С.Сковороди. Х., 1957. 432с.
80.ІванисенкоВ.А. Сучасна ліро-епічна поема. Критичний нарис. К.: Радянський письменник, 1959. 224с.
81.ІваничукР. У високому леті // Українська мова і література в школі. 1979. № 9. С.71 73.
82.ІваничукР.І. Чистий метал людського слова: Cтатті. К.: Радянський письменник, 1991. 262с.
83.ІльницькийМ. В пошуках нового // Жовтень. 1962. №12. С.126 131.
84.ІльницькийМ. Живе дихання жанру // М.Ільницький. Таємниці музи. К.: Молодь, 1971. 105с. С.80 97.
85.ІльницькийМ.М. Багатогранність єдності: Проблемно-стильові тенденції сучасної української радянської поезії. К.: Дніпро, 1984. 240с.
86.ІльницькийМ.М. Безперервність руху: Літературно-критичні статті. К.: Радянський письменник, 1983. 213с.
87.ІльницькийМ.М. Дмитро Павличко: Нарис творчості. К.: Дніпро, 1985. 189с.
88.ІльницькийМ.М. Енергія слова: Літературно-критичні статті. К.: Радянський письменник, 1978. 242с.
89.ІльницькийМ.М. Іван Драч: Нарис творчості. К.: Радянський письменник, 1986. 221с.
90.ІльницькийМ.М. На вістрі серця і пера: Про спадкоємність художніх ідей і новаторство в сучасній українській радянській поезії. К.: Дніпро, 1980. 263с.
91.ІльницькийМ.М. На спокій права не дано: Поезія Бориса Олійника. К.: Молодь, 1980. 111с.
92.ІльницькийМ.М. У вимірах часу: Літературно-критичні статті. К.: Радянський письменник, 1988. 277с.
93.ІльницькийМ. Розвиток жанру не припиняється // Дніпро. 1983. №3. С.125 132.
94.ІльницькийМ. Свідомість слова як зброї // Дніпро. 1979. №9. С.135 143.
95.ІльницькийМ. Синтез образу і аргументу // Українська мова і література в школі. 1985. №2. С.27 34.
96.Історія української літератури ХХст.: У 2кн. Кн.2 Ч.2: 1960 1990-ті роки: Навч.посібник / За ред. В.Г.Дончик. К.: Либідь, 1995. 512с.
97.КалашникВ. Афористичність поетичної мови Д.Павличка // Культура слова. 1989. Вип.36. С.9 13.
98.КаспрукА.А. Українська поема кінця ХІХ початку ХХст.: Ідеї, теми, проблеми жанру. К.: Наукова думка, 1973. 247с.
99.КаспрукА.А. Філософські поеми Івана Франка. К: Наукова думка, 1965. 190с.
100. КаспрукА. Від «Енеїди» до «Мойсея» // Радянське літературознавство. 1970. №9. С.65 71.
101. КаспрукА. Поема в сучасному літературознавстві // Радянське літературознавство. 1972. №5. С.29 35.
102. КацнельсонА. Героїка і масштабність // Вітчизна. 1979. № 12. С.137 148.
103. КацнельсонА.І.