АНТРОПОЛОГІЗМ У КУЛЬТУРІ «СРІБНОГО ВІКУ»

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ім. П.І.ЧАЙКОВСЬКОГО

На правах рукопису

ГЕРМАШ Таїсія Вікторівна

УДК 130.2

АНТРОПОЛОГІЗМ У КУЛЬТУРІ «СРІБНОГО ВІКУ»

09.00.04 ─ філософська антропологія, філософія культури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник
кандидат філософських наук, доцент
Левицький Олег Вікторович

Київ ─ 2009

ЗМІСТ

Вступ....................................................................................................................................3
Розділ 1 Бібліографія та методологія дослідження антропологізму в світовій і вітчизняній культурі..........................................................................................................15
Висновки до 1 розділу.............................................................................................41
Розділ 2 Проблема людини в європейській самосвідомості епохи кінця ХІХХХ сторіч...................................................................................................................................43
2.1. Загальний стан епохи межі XІХXX століть.................................................43
2.2. Образно-символічна природа й релігійна спрямованість російського символізму................................................................................................................60
2.3. Проблема людини у творчих пошуках представників "срібного віку".......86
Висновки до 2 розділу...........................................................................................104
Розділ 3 Антропологічна спрямованість російського символізму............................106
3.1. Художньо-філософські витоки формування антропологічної проблематики у символізмі «срібного віку»................................................................................106
3.2. Антропологічна сутність теорії символізму А.Бєлого................................129
3.3. Антропологічні принципи Д.Мережковського............................................149
Висновки до 3 розділу...........................................................................................170
Висновки.........................................................................................................................173
Список використаних джерел.....................................................................................177

ВСТУП

Актуальність теми. Інтерес до проблеми антропологізму в сучасному світі викликаний загостренням глобальних проблем людства, з якими стикається індивід, і, як наслідок, посиленням в нього відчуття самотності. Тому на початок ХХІ сторіччя як у філософії, так і в історії визріло прагнення переосмислити сутність людської особистості, здійснити аналіз і, систематизуючи основні знання про людину, накопичені в певній культурі, відтворити історичний образ індивіда конкретної епохи.
Ця робота має на меті визначити значущість проблеми антропологізму в культурі «срібного віку», окреслити її специфіку та виокремити відмітні риси на прикладі творчості російських символістів.
Говорячи про філософську антропологію, часто роблять закид, що вона не виконала свого завдання, оскільки багато її представників пішли шляхом конкретизації вчення про людину, досліджуючи окремі складові її цільної природи. Так, людина та її якості почали розглядатися в контексті природи, соціуму, культури, релігії, а дещо згодом ─ політики, психології, історії. Одні зосередились на аналізі, узагальненні й подальшому розвитку історико-філософських вчень про людину; другі трактували людину як феномен, таємницю якого остаточно усвідомити неможливо; треті намагались зрозуміти людину, вивчаючи продукти її діяльності й творчості; четверті вдавалися до буттєвого, онтологічного підходу тощо. Це призвело до втрати цілісності, «розірваності» сутності людини в антропології. Однак, незважаючи ні на що, людина є «тотальною цілісністю», де всі складові взаємопов’язані й взаємообумовлені, байдуже, чи є вони тілесними, духовними, біологічними або ж соціальними. Будучи частиною як суспільства, так і природи, людина є істотою «космо-біо-психо-соціальною».
Епоха межі XIX─ХХ століть, що є контекстом цього дослідження, становить особливий інтерес саме тому, що в цей час актуалізувалася проблема багатогранності й багатоманітності явлення сутності людини. Звідси й характерна для культури «срібного віку» увага до взаємодії, взаємовпливів і взаємопроникнення усіх сфер людської діяльності.
Для цієї епохи, як і для межі ХХXХI століть, характерним є тяжіння до експериментування заради усвідомлення себе в світі, що постійно змінюється, ─ прагнення, з одного боку, віднайти нові ідеали, з іншого ─ ностальгування за старим. В художньому контексті все це породило багатоманітність авторських рішень, заклало основи формування нової особистості в мистецтві. В певному сенсі сьогодні можна говорити про виникнення особливої «філософії межового мислення», чи «філософії межі епох», як історичного, культурно-естетичного феномена, коли «межовою свідомістю» «підбиваються підсумки», що й становить сутність й позитивний бік цього феномена.
Актуальність звернення до культурного контексту межі ХІХ─ХХ століть зумовлена й тим, що одним із головних показників художньої свідомості перехідної епохи є багаторівневе переосмислення інформації, пошук нестандартного співвіднесення старого з новим, спричинені синтезуючим мисленням. В цей час питання синтетичної природи людини більше не піддається сумніву. Стає очевидною типологічна подібність часів межі віків ХІХ─ХХ та ХХ─ХХІ ─ вона виявляється в близькості концепцій про світ і людину, що знаходить відбиток і в проблемі заперечення старого, і в ідеї «всеєдності», і в проголошенні цінністю свободи, що передусім передбачає свободу особистісну. Саме тому категорія «особистість» в умовах кризового соціуму стає визначальною в дослідженні перспектив подальшого соціального розвитку і набуває актуальності як на межі ХІХ─ХХ, так і на межі ХХ─ХХІ віків, спричинюючи таким чином актуалізацію проблеми людини взагалі.
Кожна філософська концепція містить своє власне тлумачення проблеми людини, проте всіх їх об’єднує виявлення спільності ряду глобальних, загальнолюдських проблем. Взагалі, будь-яке філософське вчення про людину можна вважати антропологічним. Нашим же завданням є показати наявність антропологічних елементів у творчості символістів в епоху «переоцінки цінностей». Якщо виходити з того, що сутністю антропологічного підходу є спроба визначити сфери й основи людського буття, людської індивідуальності, суб’єктивно-творчих здібностей людини, а також намагання за допомогою людини і через людину пояснити сенс навколишнього світу, то обраний нами історичний відтинок часу є якнайкраще придатним для цілей нашого дослідження ─ віднайти основи творчості, продуктивні джерела й сили людини, що надалі визначатимуть як норми й форми індивідуального, так і соціальне буття.
За часів перехідних і несталих, часів сумнівів і заперечень, часів потрясінь у житті людей, загострюється необхідність у філософській інтерпретації, художньому відтворенні суперечностей, розвитку й вирішенні смисложиттєвих проблем. Наявність у культурі «срібного віку» чисельних філософем, що розкривають спорідненість філософії та мистецтва, а також відроджують інтерес до особистісно-суб’єктивного рівня буття в культурі, є ні чим іншим, як пошуком вирішення проблем, породжених новою епохою. На початку ХХ сторіччя до прибічників єдності філософських і художніх начал приєдналися поборники інтелектуалізму, визначивши загальне русло майбутнього художнього розвитку ─ концептуальність, переорієнтацію на гносеологію, акцент на соціально-функціональні особливості художньої творчості.
Сьогодні важко уявити будь-який вид мистецтва без наявності в ньому певної філософської концепції або ж за відсутності в ньому філософсько-світоглядної складової, що свідчить про безпосереднє включення філософської свідомості до художньої думки. Так, якщо філософія орієнтована на пізнання сутності, то мистецтво є виразником явищ і закономірних процесів. Тому художня творчість черпає у філософії концептуальні орієнтири, а філософія в мистецтві ─ відображення дійсності в її безпосередньому плині. Ось чому однією з глобальних проблем, основоположних як для філософії, так і для мистецтва, що переважали на межі ХІХ─ХХ століть і залишаються такими в наш час, є проблема «людина─світ», котра, актуалізуючись, наповнює мистецтво інтелектуальністю. На межі ХХ─ХХІ століття, така орієнтація трансформувалась в проблему антропологізму.
В намаганні вирішити глобальні смисложиттєві проблеми, так само як і пізнати природу самої людини, культура «срібного віку», нарівні з ідеями вітчизняних мислителів, багато що сприйняла з німецької філософської і художньої культури. Досить перерахувати імена Р.Вагнера, Г.В.Ф.Гегеля, Г.Гете, І.Канта, Ф.Ніцше, Ф.Шіллера, Г.Рікерта, А.Шопенгауера, Р.Штайнера, щоб зрозуміти, наскільки культура межі ХІХ─ХХ століть насичена ідеями Німеччини. Це доводить нерозривність, взаємовплив і взаємозбагачення двох культур, адже відомим фактом також є захоплення представників німецької думки ідеями російських мислителів. Яскравим прикладом може слугувати зізнання Ф.Ніцше у своєму захопленні творчістю Ф.Достоєвського, так само як і пильна увага до творчості Ф.Достоєвського та Л.Толстого з боку Г.Гессе, Т.Манна, З.Фрейда тощо.
Свідченням близькості німецької і російської філософських думок стало створення у 1910 році російськими випускниками німецьких університетів міжнародного часопису з філософії і культури «Логос», чому сприяли Г.Рікерт і В.Віндельбанд. Зважаючи на загальну духовну кризу культури, було вирішено зробити часопис «наднаціональним», розуміючи при цьому, що адресований він буде «єдиному культурному людству» як у філософському, так і національно об’єднавчому сенсі. Це знайшло підтвердження і в захопленні антропософією Р.Штайнера, який так само проголошував ідеї братства та єднання людей.
Сьогодні проблематика загальнолюдської культури набуває особливої актуальності. Закладене на межі ХІХ─ХХ сторіч поривання до об’єднання культур Заходу і Сходу в наш час трансформувалося в питання розвитку єдиної світової цивілізації. Тому все частіше йдеться про загальнолюдську «метакультуру», що всіма сприймається і є зрозумілою для всіх.
Питання «метакультури» оприявлює діалогічну сутність нашого часу. Творчість, виступаючи основною «інтелектуальною зброєю» на шляху досягнення філософського універсалізму, притаманного нашому часові, відкриває в процесі діалогу простір для релігійних, філософських, політичних орієнтирів, оскільки справжня культура завжди потребує співрозмовника, адже перебувати «в ній» означає перебувати в спілкуванні з минулим і майбутнім. У представників російського символізму, наприклад у Д.Мережковського, ми бачимо спробу поєднати світові культури під гаслом історичної всезагальності та притаманної йому специфічної релігійності.
Виявилось співзвучним періодові межі віків нашого часу і звернення А.Бєлого до теорії цінностей Г.Рікерта, оскільки вимога переосмислення світу й традиційної системи цінностей є характерною рисою перехідних епох, а перегляд цінностей з подальшим відкиданням у кризових ситуаціях розвитку людства цінностей, що не пройшли перевірки часом, стало закономірністю для переламних періодів історії.
В творчості діячів «срібного віку» проглядає намагання осягнути й пояснити природу людини передусім для самих себе. Аналіз художньої спадщини і теоретичних студій представників російського символізму, зокрема Д.Мережковського та А.Бєлого, дає змогу акцентувати увагу на яскраво виявленій антропологічній спрямованості їхньої творчості, намаганні розширити загальноприйнятий погляд на природу людини через художню символіку. Ось чому гносеологічна теорія символізму А.Бєлого та романи Д.Мережковського становлять для нас особливий інтерес.
Таким чином, актуальність обраної теми визначається:
─ підвищенням інтересу до антропологічної проблематики в сучасній культурі й необхідністю її переосмислення в Україні ;
─ прагненням суспільства знайти вихід із кризових ситуацій сучасності через звернення до філософської антропології як науки про людину;
─ потребою звернення в пошуках виходу з кризових ситуацій нашого часу до аналізу перехідних епох, а саме, до епохи межі ХІХ─ХХ століть, що дає змогу віднайти спорідненість і типологічну подібність цих часів із межею ХХ─ХХІ сторіч ─ наявність «межової свідомості», концепцій світу й людини, що знайшли свій вираз в ідеї «всеєдності», пошуків нестандартного зіставлення старого з новим, притаманного синтетичному мисленню, проголошення свободи, насамперед особистісної, найвищою цінністю;
─ необхідністю розгляду антропологізму з позицій творчості й художнього пізнання людини, що найбільш повно відбивають сутність людини в її цілісному бутті;
─ актуалізацією й нагальністю ідеї дослідження сутності людини, її внутрішнього світу, через призму мистецтва, адже саме воно покладає за принцип діалогічний антропоцентризм як основу гуманізму ХХІ сторіччя;
─ доцільністю й потребою вивчення й аналізу культури «срібного віку» з позицій антропологізму у зв’язку із недостатньою розробкою цієї теми у вітчизняній дослідницький літературі.
Ступінь наукової розробки.
Антропологічна проблематика і у філософії і у мистецтві пройшла складний шлях становлення ─ від стародавніх часів до Ренесансної доби, новочасових студій та актуалізації у ХІХ─ХХ сторіччях, ─ набувши нової значущості для людства на початку ХХІ сторіччя.
За часів античної філософії людина ототожнюється з космічним світоустроєм і розуміється як «малий світ», мікрокосм. З ім’ям Сократа пов'язаний поворот від космоцентризму до антропоцентризму. А у платонізмі головним виявляється осмислення двох різнорідних начал душі й тіла. У Середньовіччі ці начала набувають вигляду розмежування духа і плоті з подальшим його подоланням одухотворенням плоті. На противагу середньовічному теоцентризму епоха Відродження проголошує людину творцем самої себе, акцентуючи всю увагу на її необмежених творчих можливостях. Але пізніше, у філософії Нового часу, головним критерієм стає мислення людини, її пізнавальні здібності. На початку ж ХІХ сторіччя увага переключається на сфери чуттів і фантазії людини. Проте головним було те, що відбулося зародження філософської антропології як автономної зони філософського комплексу.
Як напрям в історії світової думки, антропологізм знайшов своє логічне визначення в німецькій класичній філософії, зокрема в праці І.Канта «Антропологія» (1784), отримав подальший розвиток в антропологічній філософії Л.Фейєрбаха (взаємовідносини між «Я» і «Ти»). Наприкінці ХІХ сторіччя, вперше після довгого панування раціоналістичної філософії і науки, акцент було зроблено на несталості та змінності. Доля людини постала як невизначена, не підпорядкована принципам і законам. Ірраціональними напрямами на перший план стали висуватися позарозумові здібності людини, такі як інтуїція, чуття, внутрішні осягнення. У некласичній філософії світ почав розглядатися крізь призму буття людини і у А.Шопенгауера втілився в поняття «макроантропос», який є у нього сферою розгортання сутнісних сил особистості, наділеної волею та інтелектом. Значну роль в європейській культурі відіграв Ф.Ніцше, подарувавши світові ідею «надлюдини» ─ дійсного втілення людської природи, сильної особистості, котра існує поза будь-якими моральними нормами і є прообразом, начерком «людини майбутнього». Багато в чому завдячуючи ніцшеанському міфові про надлюдину, наприкінці ХІХ сторіччя стало ясно, що мистецтво понад усе потребує визначеної концепції людини. К.Маркс і Ф.Енгельс сформулювали нове розуміння людини як практичної істоти, котра є сукупністю усіх суспільних відносин. Одночасно виникає інтерес до психіки та підсвідомості людини, що знайшло свій відбиток у психоаналізі З.Фрейда та К.Г.Юнга.
Антропологізм на теренах української філософської думки втілився у студіях Г.Сковороди, антропологічні ідеї якого були не тільки новаторськими для свого часу, а й значно випередили розвиток західноєвропейських антропологічних пошуків. Творчі здобутки родоначальника російської релігійної філософії Вол.Соловйова в галузі філософської антропології вплинули на видатну плеяду філософів і мислителів ─ М.Бердяєва, І.Ільїна, Л.Карсавіна, К.Леонтьєва, В.Розанова, П.Флоренського, С.Франка, Л.Шестова та ін. Вони акцентують увагу на моральнісних засадах людства ─ співвідношенні добра й зла, носієм яких є людина, людяності в любові, усвідомленні дійсного сенсу життя та цілісності самої людини. Йдеться також про творчість людини, головною метою якої є перетворення світу й самої людини. Важливим є й те, що в межові епохи найбільше виявляється взаємне тяжіння філософії та мистецтва, внаслідок чого людина сприймається як носій творчої свідомості.
ХХ сторіччя по-новому поглянуло на проблеми людини і людства в цілому, що сприяло появі нового самостійного напряму у філософії ─ антропології як науки про людину. Одночасно формуються теорії культурної (Е.Ротхакер, М.Ландман) і релігійної антропології (М.Шелер, І.Лотц).
В радянський період антропологічна проблематика не була основною і розглядалася з позицій критичного матеріалізму. На той час ідеї антропологізму знайшли відображення в працях Г.С.Батіщева, Б.Т.Григор’яна, Б.М.Кедрова, П.В.Корнєєва, К.Н.Любутіна, А.Г.Мисливченка, Т.Ярошевського. Вони здійснили критичний аналіз ідей філософської антропології ─ шляхів філософського пізнання людини, проблем особистості, діяльнісної сутності людини як філософського принципу тощо.
Наприкінці ХХ сторіччя з’являються праці П.С.Гуревича, М.С.Когана, В.В.Маркова, В.С.Стьопіна та ін., присвячені антропологічній проблематиці та історії її розвитку. Проблеми людини, людського буття, самосвідомості, творчості, сутності людини, взаємовідносин людини і суспільства, свідомості людини в сучасному світі, переоцінки цінностей тощо містять праці українських дослідників І.В.Бичка, М.В.Поповича, В.Г.Табачковського, Н.В.Хамітова, Г.П.Чміль, В.І.Шинкарука, а також праці авторів пострадянського простору М.В.Бойкова, В.Є.Бугери, Ю.М.Давидова, З.М.Какабадзе, В.К.Кантора, Ю.М.Лотмана, М.К.Мамардашвілі, Ю.В.Синєокої, В.М.Томалінцева, Г.Л.Тульчинського.
Аналіз сутності людини здійснюється також у багатьох літературних джерелах, присвячених дослідженню епохи межі ХІХ─ХХ століть. В них проводиться паралель між духовною ситуацією наприкінці ХІХ ─ початку ХХ сторіччя і межею ХХ─ХХІ сторіч. Звідси випливає певний зв'язок в осмисленні проблем зародження нових ідеалів людини і нових уявлень про неї. До таких сучасних вітчизняних авторів належать Г.Ю.Мережинська, В.І.Силантьєва, І.І.Севрук.
В працях українських і російських дослідників 8090 років ХХ століття ─ Л.Г.Андрєєва, М.М.Бахтіна, М.В.Бикової, М.О.Богомолова, М.Л.Гаспарова, М.І.Гаріна, Л.К.Долгополова, О.В.Єрмілової, Л.А.Колобаєвої, К.В.Мочульського, В.А.Саричева, Я.В.Саричева, В.В.Стебляк, а також у працях європейських дослідників, таких як Баскер Майкл, Эдіт Клюс, Ален Луї, Уайтхед Альфред Норт, Ханзен-Леве Аге ─ здійснюється показ внутрішніх змін у мистецтві й людській особистості, різноплановість сприйняття світу в цілому і суспільства зокрема, відтворюється стан культури «срібного віку», її виникнення та історичні передумови, внутрішній світ представників творчої еліти того часу.
Сутності людського життя, його цілісності як філософсько-антропологічній проблемі, людській самосвідомості, суперечностям людського «я», здатності людини до філософування у повсякденному житті, особливостям перебування людини в просторі культури і її творчим виявам присвячені праці О.О.Базалука, І.Р.Карпенко, С.М.Ковальова, С.А.Смирнова, О.В.Соловйова, Н.А.Тельнової, А.Г. та Ю.О.Шиманських.
Прагнення осягнути людину як особистість знаходить своє відображення в працях таких українських дослідників початку ХХІ сторіччя, як В.Ф.Барановський, Л.В.Батліна, а також у дисертаційних дослідженнях І.В.Агієнка, Л.Ю.Левченка, Н.В.Лубенець, Л.А.Никифорова, Л.А.Подолянка, І.В.Усанова, Н.Ф.Юхименко, де йдеться про самовиявлення та самоздійснення людини як особистості, що полягають у свободі самовиявлення, душевному просторі й духовності, у самотності як кризі людської суб’єктивності та гуманістичних параметрах самореалізації особистості (потреби, інтереси, цінності).
Антропологічній проблематиці присвячені дисертаційні студії українських дослідників С.Грабовського, М.В.Колеснікова, І.М.Нещерет, О.С.Петриковської, В.С.Соловйова та Т.С.Троїцької, які піднімають питання про стан людини у вимірах ХХ сторіччя, про феномен трансформації свідомості людини в сучасному світі, про творчість як філософсько-антропологічну проблему. Отже, антропологічна проблематика в наш час все більше привертає до себе увагу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в рамках планової теми кафедри суспільних наук Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського «Західноєвропейська ірраціональна філософія 19-20 сторіччя та проблеми розвитку сучасного мистецтва», затвердженої 3 вересня 2003 р. (протокол №1). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол №10 від 26 квітня 2007 року).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення й вивчення антропологізму в культурі «срібного віку», основних етапів його розвитку, принципів і методів, їхнього втілення в творчості представників російського символізму, а також доведення антропологічної спрямованості їхньої творчості як основоположної.
Задля досягнення поставленої мети виникла необхідність у вирішенні таких завдань:
─ обґрунтувати необхідність звернення до дослідження межі ХІХ─ХХ сторіччя, а саме до епохи «срібного віку», з позицій антропологізму;
─ здійснити аналіз історії зародження й розвитку антропологічної проблематики у світовій і вітчизняній філософській думці з подальшим акцентом на її актуалізацію на межі ХХ─ХХІ сторіччя;
─ показати загальний стан перехідного часу епохи межі ХІХ─ХХ сторіччя з розкриттям проблем людини, притаманних тому часові;
─ розкрити основи російського символізму як літературно-художнього напряму через аналіз творчості його представників;
─ виявити художньо-філософські корені формування в свідомості діячів «срібного віку» антропологічної проблематики;
─ обґрунтувати й довести наявність антропологічної проблематики у філософських пошуках і творчості А.Бєлого та Д.Мережковського.
Об’єкт дослідження ─ становлення й розвиток на межі ХІХ─ХХ століття філософських основ антропологічної проблематики в культурі «срібного віку».
Предмет дослідження ─ розвиток антропологічної спрямованості творчості представників російського символізму.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод, доповнений методом відповідності логічного й історичного. Через логіко-історичний аналіз розвитку антропологічної проблематики у світовій філософській думці показана історія розвитку й причини актуалізації досліджуваної проблематики на початку ХХ сторіччя, що спричинило поворот філософської думки до людини як вихідної точки філософування. За допомогою об’єктивно-практичного метода виявлено й обґрунтовано наявність антропологізму в культурі «срібного віку», зокрема в творчості представників російського символізму. Через співвідношення абстрактного й конкретного доведена нагальність розгляду антропологічної проблематики в контексті художнього пізнання.
Наукова новизна дослідження полягає в новому ─ з позицій антропологізму ─ підході до вивчення культури «срібного віку», внаслідок чого були продемонстровані художньо-філософські витоки формування в свідомості діячів межі ХІХ─ХХ сторіччя антропологічної проблематики й виявлена загальна антропологічна спрямованість символізму. Вперше доведений взаємозв’язок творчості А.Бєлого та Д.Мережковського, що полягає у спільності антропологічної проблематики.
Новизна дослідження конкретизується в таких результатах:
─ обґрунтована й доведена необхідність звернення до дослідження межі ХІХ─ХХ століть, а саме до епохи «срібного віку», з позиції антропологізму;
─ через історичний аналіз загального стану перехідного часу епохи межі ХІХ─ХХ сторіч розкриті проблеми людини, притаманні цьому часові;
─ виявлені художньо-філософські витоки формування у свідомості представників символізму «срібного віку» антропологічної проблематики;
─ обґрунтована антропологічна сутність творчості А.Бєлого та Д.Мережковського, доведений взаємозв’язок їхніх теоретичних і художніх творів, позначених спільністю антропологічної проблематики;
─ проведений аналіз історії зародження, становлення й розвитку антропологічної проблематики у світовій і вітчизняній філософській думці засвідчив її актуалізацію у ХХІ сторіччі.
Теоретичне і практичне значення дослідження. Дослідження антропологічної проблематики в культурі «срібного віку» дає змогу розширити загальноприйнятий погляд на природу людини, сприяє більш глибокому її осягненню та розумінню. Вивчення антропологічних складових літератури і мистецтва відкриває перспективи нового погляду на глибинні проблеми художників-мислителів, теоретичного обґрунтування їхніх концепцій людини. Розгляд творчості з позицій антропологізму сприяє розширенню теоретичних завдань і практичних рішень як у науці, так і в житті суспільства.
Матеріали дослідження можуть бути використані при читанні лекцій, спецкурсів з філософської антропології, філософії, філософії мистецтва і соціальної філософії, етики, естетики, теорії та історії культури.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Головні результати дослідження оголошено на Міжнародних наукових та Всеукраїнської науково-практичної конференціях: «Міфологічний простір і час у сучасній культурі» (Київ, 2003), «Художня освіта і суспільство XXI століття: духовні, культурологічні, мистецькі виміри» (Київ, 2004), «Виникнення і становлення. Проблеми, концепції, гіпотези» (Київ 2004), «Лабіринти еволюції становлення людини та людства» (Київ, 2005), «Традиція і культура. Моральна традиція: інваріантність та поліфонічність» (Київ, 2007), «Традиція і культура. Вічні цінності в сучасній культурі» (Київ, 2008).
Публікації. Основні положення, результати й висновки дисертаційного дослідження викладені в 12 публікаціях: 6 статтях у провідних фахових виданнях ВАК України з філософських наук та 6 тезах, виданих за результатами Міжнародних наукових та Всеукраїнської науково-практичної конференцій.
Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів (другий і третій розділи мають по три підрозділи), висновків, а також списку використаних джерел 239 найменувань. Повний обсяг дисертації налічує 198 сторінок, з них основного тексту 176 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Аналіз історії зародження й розвитку антропологічної проблематики дає змогу дійти висновку, що сьогодні є зрозумілою вся відносність відповіді на запитання: «Що таке людина?». Очевидною є притаманна людині мінливість внутрішнього світу та безупинний розвиток і самовдосконалення. Сьогодні все більшої актуальності набуває ідея дослідження сутності людини, її внутрішнього світу і людського буття через призму мистецтва, зокрема через звернення до творчості митців, котрі володіють мовою принципу діалогічного антропоцентризму як основи гуманізму ХХІ сторіччя. Головним є те, що все, творчо осмислене людиною, відбиває зміни, які відбуваються в людині протягом всієї історії людства.
Проблема антропологізму в історії світової філософії набуває найбільшої актуальності в межові епохи, коли кардинальним чином змінюються суспільні відносини, а основні принципи духовної культури і проблема людини стає домінантною. Саме це відбулося наприкінці ХІХ ─ початку ХХ сторіч у багатьох країнах європейського континенту, коли визначальною для всіх сфер духовної культури стала проблема людини, її нове осмислення. Саме цей процес відбився в символізмі «срібного віку» ─ його засновники проблему нового філософського світогляду поставили на перше місце.
Після виникнення європейського філософського ірраціоналізму проблема людини в рамках суб’єктивістської методології стала провідною на довгі роки. Відбулася так звана «естетизація філософії», в різних школах і напрямах спостерігалася докорінна зміна традиційних раціоналістичних філософських понять і принципів ─ виникла тенденція до метафоричності й образності філософської мови. З іншого боку, у філософії виникла зустрічна тенденція, яка виражає інтерес до світу людської особистості й природи міжособистісних відносин. Таким чином, філософія і мистецтво у межову епоху ХІХ─ХХ сторіч свій предмет збагачує антропологічною проблематикою, запозичуючи одна в одної нові принципи духовної культури.
Процес філософських і світоглядних пошуків найбільш повно втілився у символізмі «срібного віку», засновники якого серйозно й професійно займалися виробленням філософського мислення, пошуками нового філософського розуміння людини. Символізм виступає як певний світогляд, протилежний науковому пізнанню, яке, за визначенням теоретиків символізму, характеризується умовністю й безособовістю, і через це не може бути світоглядною основою, оскільки воно виявляється неспроможним і суперечливим. Безумовним підґрунтям світогляду для теоретиків символізму є те, що має життєве значення і людський сенс. Саме тому антропологізм стає основою усіх філософських пошуків і принципів у символізмі.
Антропологізм як філософська основа російського символізму спирається на тезу про визначальну роль смислоутворюючої функції людської свідомості, яка, на думку його представників, є недоступною для конкретних наук, і тому тільки самосвідомість людського «я» долає фрагментарність буття і може створювати, через пізнання, концепт цілісності, найбільш повно виявляючись у філософії і мистецтві символізму.
Найбільший вплив на становлення російських символістів як мислителів і на формування антропологічної проблематики в їхній творчоті справили, на наш погляд, М.Гоголь, Ф.Достоєвський, Г.Ібсен, Ф.Ніцше, Г.Рікерт, Вол.Соловйов, А.Шопенгауер, Р.Штайнер, які позначили новий етап у розумінні покликання людини та тих глобальних кризових змін, що відбувалися на межі двох сторіч.
Неспростовним є висновок про те, що через засоби символіки, міфології, релігії представники символізму «срібного віку» передавали уявлення про людину, пізнавали світ і місце людини в ньому. Аналіз творчості символістів засвідчив, що філософія та естетика символізму ґрунтувалися на ірраціональному розумінні життя, тому глибоко ірраціональною поставала й природа людини. В символічно-образному ряді російських символістів: образи Сонця и Місяця, образи Аполлона і Діоніса як символ двох ставлень до світу, дві протилежні сторони людського духа, образи Христа й Антихриста, язичництва і християнства тощо засвідчили наявність несвідомої складової людської психіки і відбили її роль у пізнанні.
Аналіз творчості А.Бєлого виявив, що пізнання людського буття він здійснював через пізнання художнє, а мистецтво вважав своєрідним розумінням людини, бо воно найбільш ясно виражає ідею творчості. Оголошуючи мистецтво головним інструментом пізнання, а головним у мистецтві Символ як образ переживань, що відбивають дійсний світ людини, а отже, її сутнісну природу, А.Бєлий доходить висновку, що Самопізнання людини як сутнісної основи людського буття, здатне прояснити для людини сенс її існування і сенс навколишнього світу, є «живим символом-організмом».
У художній творчості антропологізм, а саме, антропологізм символу, найбільш повно виражений у творах Д.Мережковського. Символ як форма пізнання перетворився у Д.Мережковського на форму символу епохи, який для кожної епохи виступає цінністю. Таким чином, за допомогою символу витлумачується сутність людини і сутність ціннісних відносин епохи.
Дослідження гносеологічної теорії символізму А.Бєлого і художньої творчості Д.Мережковського дало змогу виявити їх взаємозв'язок. У творах Д.Мережковського отримує свій розвиток теорія символу А.Бєлого, оскільки символ, що є для А.Бєлого єдністю і цінністю і набуває антропологічного забарвлення, в головних образах романів Д.Мережковського розкриває такий самий зміст: показує ціннісну суть тієї чи іншої епохи; стає об’єднавчим принципом і для історичних епох і для людства в цілому. У творчості Д.Мережковського набуває художньої форми теорія переживань А.Бєлого, а саме, проповідь універсального переживання, втіленого християнством, через опис індивідуального, що врешті-решт розвивається до індивідуально-колективного.
Дослідження творчості представників російського символізму дає змогу дійти висновку про поєднання ними двох типів антропології: культурної і релігійної. У культурній антропології людина виступає «творцем і носієм» культури, розкриваючи свою сутність у трансцендентальній чуттєвості й духовності. Людина перебуває у певній ірраціональній реальності, з неї конструює свої «світи», які є відбитками емоційно сприйнятих життєвих ситуацій. В релігійній антропології людина передусім виступає як віруюча істота, що здійснює власну діяльність залежно від відносин із Богом, трансцендентним божественним началом. При цьому світ виявляється одкровенням і символом Бога, людина ж тією особливою істотою, через яку пізнається духовність як така. Ставлення людини до світу, її самосвідомість і всі інші життєві прояви знаходять своє пояснення у Христі. Отже, притаманна творчості представників російського символізму релігійна філософська антропологія у поєднанні з антропологією культурною уможливлювала пізнання й пояснення світу і самої людини, її індивідуального буття через призму релігії і творчості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. А. Белый. Символизм как миропонимание / Андрей Белый. М.: Республика, 1994. 528 с. (Мыслители ХХ в.).
2. Агиенко И.В. Социально-философский анализ формирования личности как субъекта культуры: Дис... канд. филос. наук: 09.00.03 / Ирина Викторовна Агиенко. Национальная горная академия. Д., 1998. 184 с.
3. Алексеев П.В. Философы России ХІХ-ХХ столетий. Биографии, идеи, труды / П.В. Алексеев. М.: Академический Проект, 1999. 944 с.
4. Аллен Луи. Ф.М. Достоевский. Поэтика. Мироощущение. Богоискательство / Аллен Луи; [Пер. с фр.]. СПб.: Logos, 1996. 176 с. (Судьбы).
5. Альтицер Томас. Россия и апокалипсис / Т. Альтицер // Вопр. философии: научно-теоретический журнал / Российская академия наук. М.: Наука, 1996. № 7. С. 110126.
6. Амосов Н.М. Разум, человек, общество, будущее / Н.М. Амосов. К.: Байда, 1994. 186 с.
7. Андрей Белый: pro et contra: Личность и творчество Андрея Белого в оценках и толкованиях современников: Антология / Северо-Западное отделение Российской академии образования; Русский Христианский гуманитарный ин-т / [отв. ред. Д. К.Бурлака, сост. А.В.Лавров] СПб.: РХГИ, 2004. 1048 с. (Серия "Русский путь").
8. Аннинский Л.А. Серебро и чернь: Русское, советское, славянское, всемирное в поэзии Серебряного века / Л.А. Аннинский. М.: Книжный сад, 1997. 221 с.
9. Асмус В.Ф. Избранные философские труды / В.Ф. Асмус. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. Т. І. 412 с.
10. Асмус В.Ф. Избранные философские труды / В.Ф. Асмус. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. Т. ІІ. 445 с.
11. Бальмонт К.Д. Избранное / Бальмонт Константин Дмитриевич. М.: Эксмо, 2003. 639 с. (Русская классика).
12. Барановская О.Н. Методология познания ренессансных процессов в культуре: Дис... канд. филос. наук: 09.00.02 / Ольга Николаевна Барановская. Одесский национальный ун-т им. И.И.Мечникова. Одесса, 2004. 167 с.
13. Баскер М. Ранний Гумилев: путь к акмеизму / Майкл Баскер. СПб.: РХГИ, 2000. 160 с.
14. Батищев Г.С. Деятельностная сущность человека как философский принцип // Проблема человека в современной философии / Г.С. Батищев. М.: Из-во «Наука», 1969. С. 73144.
15. Бахтин М.М. Человек в мире слова / М.М. Бахтин. М.: Российский открытый ун-т., 1995. 140 с.
16. Бахтин Н.М. Мережковский и история // Д.С.Мережковский: pro et contra: Личность и творчество Дмитрия Мережковского в оценке современников: Антология / Н.М. Бахтин. СПб.: Изд-во РХГИ, 2001. С. 362364.
17. Белопольский В.Н. Достоевский и философская мысль его эпохи. Концепция человека / В.Н. Белопольский. Изд-во Ростовского ун-та, 1987. 208 с.
18. Белый А. Мережковский // Д.С.Мережковский: pro et contra: Личность и творчество Дмитрия Мережковского в оценке современников: Антология / Андрей Белый. СПб.: Изд-во РХГИ, 2001. С. 257 266.
19. Белый Андрей. Критика. Эстетика. Теория символизма: [Сборник]: В 2 т. / Андрей Белый. М.: Искусство, 1994. (История эстетики в памятниках и документах). Т. 1. 478 с.
20. Белый Андрей. Критика. Эстетика. Теория символизма: [Сборник]: В 2 т. / Андрей Белый. М.: Искусство, 1994. (История эстетики в памятниках и документах). Т. 2. 571 с.
21. Белый Андрей. Мастерство Гоголя: Исследование / Андрей Белый. М.: МАЛП, 1996. 351 с.
22. Белый Андрей. На рубеже двух столетий / Андрей Белый. М.: Худож. лит., 1989. 542 с.
23. Белый Андрей. Начало века / Андрей Белый. Петербург; Москва: Романы: В 2 т. / Андрей Белый. Тула: Приок. кн. изд-во, 1989. (Отчий край).
24. Белый Андрей. Симфонии / Андрей Белый. Л.: Худож. лит, 1991. 526, [1] с. (Забытая книга).
25. Белый Андрей. Собрание сочинений. Рудольф Штейнер и Гете в мировоззрении современности; Воспоминания о Штейнере / Андрей Белый. М.: Республика, 2000. 719 с.
26. Белый Андрей. Собрание сочинений; Серебряный голубь; Рассказы / Андрей Белый. М.: Республика, 1995. 335 с.
27. Бердяев Н.А. Диалектика божественного и человеческого / Н.А. Бердяев. М.: ООО «Издательство АСТ»; Харьков: «Фолио», 2003. 620, [4] с. (Philosophy).
28. Бердяев Н.А. О назначении человека / Н.А. Бердяев. М.: Терра-Кн. клуб: Республика, 1998. 382 с.
29. Бердяев Н.А. Русская идея. Основные проблемы русской мысли ХІХ века и начала ХХ века. Судьба России / Н.А. Бердяев. М., ООО «Издательство В.Шевчук», 2000. 541 с.
30. Бердяев Н.А. Самопознание: Опыт филос. автобиогр. / Николай Александрович Бердяев. М.: Мысль, 1991. 318, [2] с.
31. Бердяев Н.А. Субъективизм и индивидуализм в общественной философии. Критический этюд о Н.К.Михайловском / Н.А. Бердяев. М.: Канон, 1999. 480 с. (История философии в памятниках).
32. Бибихин. В.В. Новый ренессанс / В.В. Бибихин. М.: МАИК «Наука», «ПрогрессТрадиция», 1998. 496 с.
33. Блок А. Мережковский // Д.С.Мережковский: pro et contra: Личность и творчество Дмитрия Мережковского в оценке современников: Антология / Александр Блок. СПб.: Изд-во РХГИ, 2001. С. 242247.
34. Богомолов Н.А. Русская литература начала ХХ века и оккультизм: Исследования и материалы / Н.А. Богомолов. М.: Новое литературное обозрение, 2000. 560 с.
35. Брюсов В.Я. Д.С. Мережковский как поэт // Д.С.Мережковский: pro et contra: Личность и творчество Дмитрия Мережковского в оценке современников: Антология / Валерий Брюсов. СПб.: Изд-во РХГИ, 2001. С. 297306.
36. Брюсов В.Я. Заря времен: Стихотворения. Поэмы. Пьесы. Статьи / Валерий Брюсов. М.: Панорама, 2000. 492 с. (Библиотека "Русская литература).
37. Брюсов В.Я. Огненный ангел: Роман. Повести. Рассказы / Валерий Брюсов. СПб.: Северо-Запад, 1993. 909 с.
38. Брюсов В.Я. Среди стихов, 18941924.: Манифесты. Статьи. Рецензии / Валерий Брюсов. М.: Сов. писатель, 1990. 714, [1] с.
39. Бугера В.Е. Социальная сущность и роль философии Ницше / В.Е. Бугера. Уфа: Гилем, 2004. 146 с.
40. Бугера В.Е. Сущность человека / В.Е. Бугера. М.: Наука, 2005. 300 с.
41. Быкова М.В. Философия Ницше в прочтении русских писателей конца ХІХ начала ХХ веков. / Быкова Марина Владимировна. К.: Редакція "Бюлетеня ВАК України", 2000. 196 с.
42. Быстров Н. Художественное пространство в раннем творчестве Андрея Белого / Н. Быстров // Вопросы литературы. 2006. № 3. .С. 120147.
43. Верлен Поль, Рембо Артюр, Малларме Стефан. Стихотворения. Проза: Пер.с фр. / [сост., предисл. О.А. Дорофеев]. М.: РИПОЛ КЛАССИК, 1998. 735 с. (Бессмертная библиотека).
44. Вехи: сб. ст. о рус. интеллигенции / Михаил Осипович Гершензон (сост.и авт. предисл.) / [вступ.ст. Д.Н. Бакун]. М.: Грифон, 2007. 269 с.
45. Викторович Вл. Достоевский и Вл.Соловьев // Достоевский в конце ХХ в.: Сб. статей / Вл. Викторович. М.: классика плюс, 1996. С. 432461.
46. Вл. Соловьев: pro et contra: Личность и творчество Владимира Соловьева в оценке русских мыслителей и исследователей: Антология: [отв. ред. Д.К. Бурлака, сост., вступ. ст. и примеч. В.Ф. Бойков]. СПб.: РХГИ, 2000. 895 с. (Русский путь).
47. Волгин И.Л. Колеблясь над бездной. Достоевский и императорский дом / Волгин Игорь Леонидович. М.: Центр гуманитарного образования, 1998. 656 с.
48. Волкова Л.И. Мережковский. Понимание Гоголя / Л.И. Волкова. Альманах кафедры философии культуры и культурологии и Центра изучения культуры философского факультета Санкт-Петербургского гос. ун-та. Выпуск 1. СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2001. С.147-153.
49. Гайденко П.П. Владимир Соловьев и философия Серебряного века / Пиама Павловна Гайденко. Моск. гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. Ин-т мировой культуры. М.: Прогресс-Традиция, 2001. 468 с. (Панорама философской мысли).
50. Гарин И.И. Серебряный век: В 3-х т. / И.И. Гарин. М.: Терра, 1999. Т.1: Анненский; Сологуб; Вячеслав Иванов; Бальмонт; Гиппиус. 720 с.
51. Гарин И.И. Серебряный век: В 3-х томах. / И.И. Гарин. М.: Терра, 1999. Т. 2: Кузьмин; Брюсов; Волошин; Белый; Ходасевич. 704 с.
52. Гарин И.И. Серебряный век: В 3-х томах. / И.И. Гарин. — М.: Терра, 1999. Т.3: Гумилев; Мандельштам; Цветаева. 816 с.
53. Геворкян А.Р. Ницше и метафизический писсимизм / А.Р. Геворкян // Вопр. философии: научно-теоретический журнал / Российская академия наук. М.: Наука, 2001. № 8. С. 157165.
54. Гегель Г.В.Ф. Лекции по эстетике: В 2 т. / Георг Вильгельм Фридрих Гегель. СПб.: Наука, 1999. Т.1. 662 с. (Слово о сущем).
55. Гегель Г.В.Ф. Лекции по эстетике: В 2 т. / Георг Вильгельм Фридрих Гегель. СПб.: Наука, 1999. Т. 2. 603 с. (Слово о сущем).
56. Гегель Г.В.Ф. Феноменологія духа / Г.В.Ф. Гегель; [пер. Петро Таращук]. К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2004. 548 с.
57. Гессе Герман. Игра в бисер; Степной волк: Избранное / Герман Гессе; [перевод с нем. С. Апта]. М.: Гудьял-пресс, 1999. 654, [1] с.
58. Грабовський С. Українська людина у вимірах ХХ століття: до постановки проблеми / Грабовський Сергій. К.: Видання Центру громадської просвіти "Київське братство", 1997. 118 с.
59. Григорьян Б.Т. Философская антропология: Критический очерк / Борис Тигранович Григорьян. М.: Мысль, 1982. 188 с.
60. Григорян Б.Т. На путях философского познания человека // Проблема человека в современной философии / Б.Т. Григорян. М.: Из-во «Наука», 1969. С. 570.
61. Гуревич П.С. Философия человека / П.С. Гуревич. М.: ИФРАН., 2001 // Электронная библиотека по философии. Кафедра истории и философии института ЮФУ в г. Таганроге. Режим доступа к книге:
http://filosof.historic.ru /books/item/f00/s00/z0000373/st000.shtml
62. Д.С.Мережковский: pro et contra: Личность и творчество Дмитрия Мережковского в оценке современников: Антология: [сост. А.Н. Николюкин]. СПб.: Изд-во РХГИ, 2001. 568 с. (Серия "Русский путь").
63. Давыдов Ю.Н. Бегство от свободы. Философское мифотворчество и литературный авангард / Ю.Н. Давыдов. М., Худож. лит., 1978. 375 с.
64. Давыдов Ю.Н. Этика любви и метафизика своеволия: Проблемы нравственной философии / Ю.Н. Давыдов. М.: Мол. гвардия, 1989. 317[3] с.
65. Данто Артур. Ницше как философ / Данто Артур; [пер. с англ. А.А. Лаврова ]. М.: Идея Пресс, 2000. 280 с.
66. Днепров В.Д. Черты романа ХХ века / Владимир Давыдович Днепров. Л. О. изд-ва «Советский писатель», 1965. 548 с.
67. Долгополов Л.К. Андрей Белый и его роман "Петербург" / Леонид Константинович. Долгополов. Л.: Сов. писатель, 1988. 413,[2] с.
68. Долгополов Л.К. На рубеже веков: О рус. лит. конца XIX начала XX в. / Леонид Константинович Долгополов. Л.: Сов. писатель, 1985. 351 с.
69. Достоевский в зарубежных литературах: Сб. статей / [отв.ред. Б.Г. Реизов]. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1978. 240 с.
70. Достоевский в конце ХХ века / Общество Достоевского: [сост. и ред. Карен Степанян]. М.: Классика плюс, 1996. 621 с.
71. Достоевский Ф.М. Преступление и наказание: Роман / Федор Михайлович Достоевский. Харьков: Книжный мир, 2006. 608 с. (Золотая библиотека).
72. Достоевский Ф.М. Собрание сочинений: В 15 т. / [гл. ред. Г.М. Фридлендер]. СПб.: Наука, 1988.
73. Дудкин В.В. Достоевский и Ницше. (К постановке вопроса) // Новые аспекты в изучении Достоевского / В.В. Дудкин. Петрозаводск: Петрозаводский государственный ун-т., 1994. С. 295328.
74. Евлампиев И.И. Антропологическая тема в русской философии / И.И. Евлампиев. Вестник СПбГУ. Серия 6: философия Вып. 3, 1998. С. 2429.
75. Евлампиев И.И. Достоевский и Ницше: на пути к новой метафизике человека / И.И. Евлампиев // Вопр. философии: научно-теоретический журнал / Российская академия наук. М.: Наука, 2002. № 2. С. 102118.
76. Евлампиев И.И. История русской метафизики в XIXXX веках. Русская философия в поисках абсолюта / И.И. Евлампиев. СПб. : Алетейя, 2000. 415с. Ч.1. 415 с.
77. Евлампиев И.И. История русской метафизики в XIXXX веках. Русская философия в поисках абсолюта/ И.И. Евлампиев. СПб.: Алетейя, 2000. 412с. Ч. 2. 412 с.
78. Ермаков И.Д. Психоанализ литературы. Пушкин. Гоголь. Достоевский / И.Д. Ермаков. М.: Новое литературное обозрение, 1999. 512 с. (Филологическое наследие).
79. Ермаков М.Я. Традиции Достоевского в русской прозе: Кн. для учителя / М.Я. Ермаков. М.: Просвещение, 1990. 128 с.
80. Ермилова Е.В. Теория и образный мир русского символизма / Е.В. Ермилова. М.: Наука, 1989. 176 с.
81. Зарубежная литература ХХ века: учеб. для вузов / [Л.Г.Андреев, А.В. Карельский, Н.С. Павлова и др.; под ред. Л.Г. Андреева]. М.: Высш. школа, 2001. 559 с.
82. Зись А.Я. Философское мышление и художественное творчество / А.Я. Зись. М.: Искусство, 1987. 255 с.
83. Иванов Вяч.И. Ницше и Дионис // Ницше: pro et contra: Антология / Вяч.И. Иванов. СПб.: Изд-во Русского Христианского гуманитарного ин-та, 2001. С. 794804.
84. Иванов Вячеслав И. Лик и личины России: Эстетика и литературная теория / Вячеслав Иванов. М.: Искусство, 1995. 669 с. (История эстетики в памятниках и документах).
85. Иванов Вячеслав. Дионис и прадионисийство / Вячеслав Иванов. СПб.: Алетейя, 2000. 343 с. (Античная библиотека).
86. Иванов Вячеслав. Мимо жизни // Д.С.Мережковский: pro et contra: Личность и творчество Дмитрия Мережковского в оценке современников: Антология /Вячеслав Иванов. СПб.: Изд-во РХГИ, 2001. С. 354361.
87. Иванов Вячеслав. Родное и Вселенское / Вячеслав Иванов. М.: Республика, 1994. 428 с. (Мыслители ХХ века).
88. Иванова А. А. Философские открытия Ф.М. Достоевского / А.А. Иванова. М., 1995. 194 с.
89. История зарубежной литературы конца ХІХ- начала ХХ века: учебник для филол. спец. ун-тов / [ под ред. проф. Л.Г. Андреева]. М.: Высш. школа, 1978. 472 с.
90. Каган М.С. Философия культуры / М.С. Каган. СПб.: Петрополис, 1996. 416 с.
91. Каган М.С. Философская теория ценности / Моисей Самойлович Каган. СПб.: Петрополис, 1997. 205 с.
92. Каган М.С. Человек как проблема современной философии / М.С. Каган // Антропология. web-кафедра философской антропологии. Режим доступа к статье: http://anthropology.ru/ru/texts/kagan/man.html
93. Каган М.С. Эстетика как философская наука / М.С. Каган. СПб.: Петрополис, 1997. 544 с.
94. Какабадзе З.М. Проблемы человеческого бытия / З.М. Какабадзе. Тбилиси: Мецниереба, 1985. 309 с.
95. Кант И. Антропология с прагматической точки зрения / Иммануил Кант; [авт. предисл. Ю.В. Петров]. СПб.: Наука, 1999. 472 с. (Слово о сущем).
96. Кант И. Критика чистого разума / Иммануил Кант; [пер.с нем. Н.О. Лосский]. Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. 672 c. (Выдающиеся мыслители).
97. Кантор В.К. Антихрист, или ожидавшийся конец европейской истории / В.К. Кантор // Вопр. философии: научно-теоретический журнал / Российская академия наук. М.: Наука, 2002. № 2. С. 1427.
98. Кантор В.К. Достоевский, Ницше и кризис христианства в Европе конца ХІХначала ХХ века / В.К. Кантор // Вопр. философии: научно-теоретический журнал / Российская академия наук. М.: Наука, 2002. № 9. С. 5467.
99. Кантор В.К. Проблема Антихриста как проблема тоталитарно слома европеизма / В.К. Кантор // Вопр. философии: научно-теоретический журнал / Российская академия наук. М.: Наука, 2001. № 4. С. 1624.
100. Карпенко И.Р. Философское пространство культуры: человек философствующий и человек повседневности / И.Р. Карпенко. Харьков: ХНУ им. В. Н. Каразина, 2006. 292 с.
101. Клюс Эдит. Ницше в России: Революция морального сознания / Эдит Клюс. СПб.: Академический проект, 1999. 240с. (Современная западная русистика; Т.23).
102. Колізії антропологічного розмислу / [Табачковський В.Г., Шалашенко Г.І., Дондюк А.М., та ін.]. НАН України; Ін-т філософії ім. Г.С.Сковороди. К.: Видавець ПАРАПАН, 2002. 155 с.
103. Колобаева Л.А. Концепция личности в русской литературе рубежа ХІХХХ вв. /Л.А. Колобаева. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. 336 с.
104. Колобаева Л.А. Русский символизм / Л.А. Колобаева. М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. 296 с.
105. Корнеев П.В. Современная философская антропология. (Некоторые проблемы и направления) / П.В. Корнеев. М.: Изд. Моск. ун-та, 1967. 71 с.
106. Кучевский В.Б. Философия нигилизма Фридриха Ницше / Виктор Борисович Кучевский. М., 1996. 166 с. (изд-во?)
107. Лагутина И.Н. В поисках утраченной истины // Белый Андрей. Собрание сочинений. Рудольф Штейнер и Гете в мировоззрении современности / И.Н. Лагутина; [послесл.] М.: Республика, 2000. С. 686-697.
108. Лазарев В.В. Этическая мысль в Германии и России: Кант Гегель Вл. Соловьев / В.В. Лазарев. М.: РАН; Ин-т философии, 1996. — 305 с.
109. Лекманов О.А. Книга об акмеизме и другие работы / О.А. Лекманов. Томск: Водолей, 2000. 704 с.
110. Лиштанберже А. Рихард Вагнер как поэт и мыслитель / Анри Лиштанберже; [перевод]. М.: ТОО "Алгоритм": АРТ-Бизнес-Центр, 1997. 477 с.
111. Лосев А.Ф. Владимир Соловьев и его время / Алексей Федорович Лосев. М.: Прогресс, 1990. 720 с.
112. Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии / Алексей Федорович Лосев. — М.: Мысль, 1993. — 959 с.
113. Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство / Алексей Федорович Лосев. М.: Искусство, 1976. 367 с.
114. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. / Алексей Федорович Лосев. М.: Мысль, 1982. 623 с.
115. Лотман М.Ю. Семиосфера; Культура и взрыв; Внутри мыслящих миров; Статьи; Исследования; Заметки / Юрий Михайлович Лотман. СПб.: Искусство СПБ, 2000. 704 с.
116. Любутин К.Н. Критика современной философской антропологии / К.Н. Любутин. М.: «Знание», 1970. 98 с.
117. Людина в цивілізації ХХІ століття: проблема свободи / [Табачковський В.Г., Булатов М.О., Лютий Т.В. та ін.]. НАН України; Ін-т філософії ім. Г.С.Сковороди. К.: Наук. думка, 2005. 271с. (Проект "Наукова книга").
118. Макаренко Г.Г. Музика і філософія: Шопенгауер, Вагнер, Ніцше / Герман Георгійович Макаренко. К.: Факт, 2004. 152 с.
119. Мамардашвили М.К. Сознание и цивилизация / Мераб Константинович Мамардашвили // Philosophi.ru. Философский портал. Режим доступа к статье: http:/ philosophi.ru/mmk/civiliz.html
120. Манн Томас. Будденброки: История гибели одного семейства: Роман / Томас Манн; [Пер. с нем. Н. Ман]. М.: Панорама, 1996. 636, [2] с. (Лауреаты Нобелевской премии).
121. Манн Томас. Доктор Фаустус: Жизнь немецкого композитора Адриана Леверкюна, рассказанная его другом: Роман / Томас Манн; [пер. с нем. Е. Попович]. К.: Днипро, 1990. 572, [2] с. (Вершины мировой лит.; Т. 67).
122. Марков Б.В. Философская антропология. Очерки истории и теории: Учеб. пособие для студ. и аспирантов гуманит. спец / Б.В. Марков. СПб.: Лань, 1997. 384 с.
123. Мелих Ю.Б. Утверждение и осуждение индивидуализма у Фридриха Ницше и Владимира Соловьева / Ю.Б. Мелих // Вопр. философии: научно-теоретический журнал / Российская академия наук. М.: Наука, 2002. № 2. С. 97101.
124. Мельник В.В. Етнонаціональне буття людини в умовах культурної глобалізації: філософсько-антропологічний аналіз: Дис. ... канд. філос. наук: 09.00.04 / Вікторія Володимирівна Мельник. Запорізька держ. інженерна академія. К., 2006. 207 с.
125. Мережинская А.Ю. Художественная парадигма переходной культурной эпохи. Русская проза 8090-х годов XX века / А.Ю. Мережинская; Киев. нац. ун-т им. Т.Шевченко. К.: Изд.-полигр. центр «Киев. ун-т», 2001. 433 с.
126. Мережковский Д.С. Атлантида Европа: Тайна Запада / Дмитрий Сергеевич Мережковский. М.: Русск. кн., 1992. 411 с.
127. Мережковский Д.С. Больная Россия: Избранное / Д.С. Мережковский. Л.: Изд-во ун-та, 1991. 269 с.
128. Мережковский Д.С. Грядущий хам / Д.С. Мережковский. М.: Республика, 2004. 478 с.
129. Мережковский Д.С. Испанские мистики: Св. Тереза Авильская. Св. Иоанн Креста. Прил.: Маленькая Тереза / Д.С. Мережковский. Томск: Водолей, 1998. 288 с.
130. Мережковский Д.С. Л.Толстой и Достоевский. Вечные спутники / Д.С. Мережковский. М.: Республика, 1995. 623 с. (Прошлое и настоящее).
131. Мережковский Д.С. Лица святых о