Мусієнко Андрій Володимирович Компа­ративний аналіз державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією у розвинених країнах світу: досвід для України

Короткий опис

Мусієнко Андрій Володимирович, аспірант Міжре­гіональної академії управління персоналом: «Компа­ративний аналіз державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією у розвинених країнах світу: досвід для України» (25.00.02 - механізми державного управління). Спецрада Д 26.142.04 у Міжрегіональній ака­демії управління персоналом

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
МУСІЄНКО АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 351.773:616.089.843
ДИСЕРТАЦІЯ КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ З ТРАНСПЛАНТАЦІЄЮ У РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ СВІТУ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ
25.00.02 - механізми державного управління
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник - Романенко Євген Олександрович,
доктор наук з державного управління, професор,
заслужений юрист України
Київ - 2018

ЗМІСТ
14
ВСТУП 16
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ З
ТРАНСПЛАНТАЦІЄЮ 24
1.1 Понятійно-категоріальний апарат державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією 24
1.2 Сутність і зміст державного регулювання діяльності, пов’язаної
з трансплантацією 41
1.3 Становлення та розвиток механізмів державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією 49
Висновки до розділу 1 64
РОЗДІЛ 2 ДОСВІД РОЗВИНЕНИХ КРАЇН СВІТУ З ПИТАНЬ РЕАЛІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ З ТРАНСПЛАНТАЦІЄЮ .... 68
2.1 Інституціональні засади розробки механізмів державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією у європейському співтоваристві 68
2.2 Зарубіжний досвід державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією 83
2.3 Державне регулювання у сфері застосування клітинної трансплантації: досвід США 105
2.4 Забезпечення розвитку державного захисту донора та членів його сім’ї в розвинених країнах світу 122
Висновки до розділу 2 139
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ І МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ З ТРАНСПЛАНТАЦІЄЮ 142
3.1 Сучасний стан та проблеми державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією в Україні 142

15
3.2 Адаптація вітчизняного законодавства державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією до стандартів Європейського Союзу 156
3.3 Шляхи вдосконалення механізмів державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією в Україні 175
Висновки до розділу 3 291
ВИСНОВКИ 294
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 200

Список літератури

ВИСНОВКИ
194
У дисертаційній роботі вирішено важливе наукове завдання, що полягає у систематизації особливостей державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією у розвинених країнах світу й Україні, що дозволило визначити практичні рекомендацій щодо його удосконалення як важливої складової державної політики у галузі охорони здоров’я для захисту життя та здоров’я людини, поваги до її честі та гідності.
Отримані результати дослідження у вигляді висновків відображені у таких основних положеннях:
1. Встановлено, що проблемні та актуальні теми, що стосуються забезпечення державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією, містять досить широкий спектр теоретичних питань. Однак достатньо висвітленими є питання правового регулювання, також більшою мірою досліджені медичні аспекти зазначеної діяльності. На жаль, питання державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією, що часто ототожнюється авторами з правовим регулюванням, є малодослідженим та ще не віднайшло свого остаточного вирішення й потребує подальшої розробки. Аналіз понятійно-категоріального апарату державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією, в історії державно - управлінської думки дав змогу визначити його характерні особливості. Такими особливостями, зокрема, є:
- переважно регулюється не сама процедура трансплантації, а відповідальність лікарів у випадках невдалого результату;
- аспекти таких процедур розглядаються у контексті хірургічних операцій загалом;
- невідповідність рівня розвитку таких аспектів, як правова база трансплантології та прогресу клінічної й експериментальної сторін трансплантації.

195
2. Проведений аналіз предметного поля дослідження дисертаційної теми свідчить, що основні проблеми, присутні у державному регулюванні діяльності, пов’язаної з трансплантацією, на сьогодні в Україні, зумовлені слабкою роботою механізмів державного регулювання та вимагають їх удосконалення. Відсутність доступності надання послуг у цій сфері, невдалі донедавна спроби врегулювати та налагодити функціонування діяльності, пов’язаної з трансплантацією, поки що не призвели до динамічних позитивних змін. Держава виступає в ролі фактичного монополіста у площині формування політики, що регулює діяльність, пов’язану з трансплантацією та охороною здоров’я нації загалом, за наявності існуючих механізмів державного регулювання та не може повністю забезпечити реалізацію поставлених завдань.
3. Проаналізовано досвід Іспанії щодо вдосконалення діяльності, пов’язаної з трансплантацією, через формування та розвиток координаційної мережі донорства. Обґрунтовано думку, що коли з’являється новий координатор, то відбувається збільшення донорства в регіоні, але після кількох років (3-4 роки) - це число зменшується і залишається на досить низькому рівні. У результаті дослідження цієї проблеми, було виявлено зв’язок - новий координатор - збільшення донорства та обґрунтовано необхідність скорочення перебування на посаді координатора до чотирьох років, що пов’язано, передусім, з важкими умовами роботи як з фізичної, так і з моральної точки зору.
4. Визначено, що сучасна державна політика високорозвинених країн з розробки інституціональних засад механізмів державного регулювання діяльністю, пов’язаною з трансплантацією, ґрунтується на удосконаленні та залученні інноваційних технологій щодо діяльності, пов’язаної з трансплантацією. Науковцями було розроблено 3D-принтер, здатний виготовляти органи, тканини і кістки, які теоретично можуть бути імплантовані в людське тіло. Потрібно погодитися з думкою дослідників, що

196
ця технологія вимагає «подальшого розвитку», проте логічним завершенням розвитку 3D-біодруку має стати створення повноцінних органів, кісток і тканин, що значно зменшить час очікування трансплантації для тих, кому вона необхідна, і навіть надасть можливість замінювати здорові людські органи на їх поліпшену версію. Але на сьогодні і в найближчому майбутньому десяткам тисяч людей, які очікують пересадки органів, залишається лише сподіватися, що вони будуть наступними у списках на трансплантацію і операція пройде успішно. Адже тепер перед людством відкривається нова перспектива: можна «роздрукувати» на принтері будь- який людський орган, створити з нього інженерну конструкцію, збагачену стовбуровими клітинами пацієнта, і отримати ідеальний протез. Однак такі людські органи, як печінка, нирки, серце та легені - ще не вдалося виростити жодному регенеративному хірургу. Констатовано, що для сучасних розвинених країн світу питання здоров’я нації є настільки актуальним, що крім забезпечення громадян кваліфікаційною медичною допомогою, держави беруть постійну участь в інноваційних проектах, що спрямовані на удосконалення надання медичних послуг та галузі охорони здоров’я загалом.
5. Враховуючи актуальність та безумовну перспективність застосування клітинної трансплантації, зацікавленість держави в розвитку новітніх медичних технологій та необхідність контролю за діяльністю, пов’язаною з трансплантацією клітин і тканин, доведено потребу у створенні єдиної державної структури, яка б проводила всі дії, пов’язані з цим напрямом трансплантаційної допомоги. Зазначено, що клітинна трансплантація є перспективним сучасним напрямом розвитку медичної та біологічної науки. Аналіз результатів наукових досліджень і клінічних випробувань свідчить про те, що технології клітинної трансплантації можуть бути запропоновані як високотехнологічний метод надання медичної допомоги пацієнтам із різноманітною патологією. Враховуючи розвиток і перспективу широкого клінічного використання клітинних і тканинних

197
трансплантацій, визначено, що важливим аспектом є діяльність біотехнологічних лабораторій та банків кріоконсервування анатомічного матеріалу. Особливо це стосується дотримання стандартів та умов виробництва біопрепаратів, гарантування якості та високого рівня життєздатності трансплантата (навіть після довготривалого зберігання) і, що особливо важливо, їх біологічної безпечності.
6. Доведено, що проблема державного регулювання діяльності, пов’язаної із трансплантацією, в Україні у співвідношенні з міжнародно - правовими стандартами перебуває на початкових етапах не тільки її практичного вирішення, а й наукового дослідження. Проте ведеться постійна робота над покращенням та адаптацією вітчизняного законодавства у сфері державного регулювання діяльністю, пов’язаною із трансплантацією, до стандартів Європейського Союзу. У ході вивчення механізмів державного регулювання трансплантологією, виявлено один з найперспективніших механізмів, що вирізняється запровадженням маркетингово -комунікаційного інструментарію і спрямований на формування в нашому суспільстві позитивного ставлення до трансплантації та органного донорства, адже на сьогодні значною мірою саме від цього аспекту залежить розвиток донорства в країні. Також виправданою є необхідність адаптації законодавства України до європейських стандартів, застосування позитивного досвіду країн, які досягли високого прогресу у цій галузі, маючи за мету збереження життя людей, що, відповідно до Основного Закону, визнається найвищою соціальною цінністю. Але головним аргументом на користь необхідності адаптації вітчизняного законодавства у сфері державного регулювання діяльністю, пов’язаною із трансплантацією, до стандартів Європейського Союзу є те, що в світі щороку збільшується чисельність пацієнтів, врятувати життя яких може тільки трансплантація, у зв’язку з чим, будь-які заходи спрямовані на вдосконалення цього виду допомоги, є пріоритетними для сучасної охорони здоров’я.

198
7. Визначено, що однією з найважливіших проблем державного регулювання діяльності, пов’язаної з трансплантацією в Україні, є дефіцит донорських органів. Ключовими моральними та етичними проблемами посмертного донорства є:
- українським та міжнародним законодавством забороняється купівля- продаж донорських органів. Органи можуть бути пересаджені іншим особам, не громадянам цієї країни, на комерційній основі у більшості країнах. Поняття «комерційна основа» означає платність операції (оплата діяльності лікарів, медикаментів). Саме значення «донор» не передбачає іншого значення, крім дару, добровільного пожертвування заради порятунку життя іншої людини;
- згода родичів на вилучення органу у померлого;
- лист очікування (список людей, яким необхідна пересадка органів), за яким розподіляється черговість.
8. Вивчення діяльності, пов’язаної з трансплантацією в Україні, на основі звітів ВООЗ, національних агентств трансплантологів, документів Ради Європи та інших міжнародних організацій, дало підстави визначити структурно-організаційну модель державного регулювання розвитку діяльності, пов’язаної із трансплантацією, що має забезпечувати виконання таких завдань:
- сталий розвиток трансплантології як науки, через механізми міжнародної кооперації, міжнародні договори, створення міжнародних організацій;
- збільшення можливостей доступу до донорських органів як від прижиттєвих, так і від померлих донорів;
- захист та розвиток загальнолюдських цінностей: забезпечення поваги до людського тіла; сприяння гармонійному сприйняттю міжнародною спільнотою права на життя хворою людиною разом зі свободою донора у своїх рішеннях в межах дотримання певних норм тощо;

199
- забезпечення розвитку національного законодавства країн світу відповідно до вимог та принципів ВООЗ та інших міжнародних організацій з приводу трансплантації;
- розвиток гнучких механізмів впливу на національні системи органів влади, з урахуванням культурних, релігійних та етичних відмінностей тощо. Відносини, що виникають в результаті перерахованих завдань, потребують всебічного міжнародно-державного регулювання та здійснення ефективних структурних змін, спрямованих на впровадження надбань трансплантації й доведення їх до рівня європейських країн.
Первинною одиницею структурно-організаційної моделі державного регулювання розвитком діяльності, пов’язаної з трансплантацією, є державні та комунальні заклади охорони здоров’я й керівники державних установ, які мають право займатися трансплантацією. Однак доцільним є створення самостійних відділень хронічного гемодіалізу, відділень трансплантації й інтенсивної терапії з бригадами вилучення донорських органів, службою трансплантаційної координації, лабораторною групою. Оптимальна форма організації праці - трансплантаційний центр, що консолідує зусилля всіх суб’єктів і є базою розвитку клінічної трансплантації й оптимальної організаційної форми для лікувальної, наукової, навчальної й інформаційної роботи.