ДЕРЖАВНІ МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ : ГОСУДАРСТВЕННЫЕ МЕХАНИЗМЫ УПРАВЛЕНИЯ РИСКАМИ РАЗВИТИЯ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА В УКРАИНЕ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису
КОЛЕСНІКОВ Борис Петрович
УДК 35.078.3:316.774

ДЕРЖАВНІ МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ
РИЗИКАМИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
В УКРАЇНІ
Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
доктор економічних наук, професор
Поважний Олександр Станіславович,
Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Донецьк), ректор, завідувач кафедри фінансів

Донецьк – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. 18
РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ЯК МЕТА ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ ….18
1. 1. Ідея інформаційного суспільства та світоглядні засади державної політики його розбудови 18
1.2. Критерії ефективності реалізації державної політики щодо розбудови українського інформаційного суспільства 27
1. 3. Реалії, плани і прогнози розвитку світового та українського національного інформаційного суспільства 32
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 149
РОЗДІЛ 2. 152
РИЗИК ЯК АТРИБУТ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА ТА ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ У ПОСТІНДУСТРІАЛЬНУ ЕПОХУ 152
2.1. Поняття ризику та особливості ризиків реалізації державної політики в епоху інформатизації та глобалізації 152
2.2. Державне управління соцієтальними ризиками розвитку інформаційного суспільства 173
2.3. Роль держави в мінімізації глобалізаційних ризиків інтеграції України до світового інформаційного суспільства 187
2.4. Загострення екологічних ризиків у постіндустріальну епоху та становлення ноосферно ефективної системи державного управління 194
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 205
РОЗДІЛ 3. 207
РИЗИКИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИКО-АДМІНІСТРАТИВНИХ СТРУКТУР В ПРОЦЕСІ РОЗБУДОВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПОСІНДУСТРІАЛЬНІ ТРАСФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 207
3.1. Кризогенність суспільного розвитку та ризикогенність державного управління з позицій синергетики 207
3.2. Взаємозв’язок науково-технічного прогресу з розвитком можливостей та ризиків формування й реалізації державної політики 217
3.3. Криза бюрократичної організації системи державного управління в умовах переходу до інформаційного суспільства як суспільства ризику 242
3.4. Становлення постбюрократичних форм публічної влади як підвищення ефективності управління ризиками розвитку інформаційного суспільства 258
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 264
РОЗДІЛ 4. 271
4.1. Структура та основні складові державних механізмів управління розвитком інформаційного суспільства в Україні 271
4.2. Удосконалення системи інформаційно-аналітичного забезпечення та ризикологічної експертизи в сфері розробки державної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні 277
4.3. Взаємодія державних, наддержавних та недержавних механізмів розбудови інформаційного суспільства в Україні щодо максимізації переваг та мінімізації ризиків інформатизації українського соціуму 304
4.4. Шляхи формування креативності та готовності до ризику у суб’єктів державної влади як ключових чинників ефективності державного управління в інформаційному суспільстві 314
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4 341
ВИСНОВКИ 346
ДОДАТОК А 354
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 361

ВСТУП

Актуальність теми. За останні півсторіччя концепт “інформаційне суспільство” перестав бути лише науковим терміном для означення нового етапу цивілізаційного розвитку людства, який у конкуренції з розмаїттям аналогічних понять (“постіндустріальне”, “суперіндустріальне”, “постекономічне”, “посткапіталістичне”, “постмодерне”, “технотронне” суспільство тощо) став виразно набувати домінуючого положення. Сталося дещо більше. Концепт “інформаційне суспільство” перетворився на ідеологему, політичний ідеал, яким почали активно оперувати в сучасній політичній практиці як на міжнародному рівні, так і на рівнях окремих національних держав. Окрім того, в усних та друкованих деклараціях політиків з’явилися міжнародні та урядові нормативно-правові документи, де концепт “інформаційне суспільство” використовується для окреслення магістрального напряму державотворення та розвитку глобалізаційних процесів.
В Україні вже біля півтора десятиліття розвиток інформаційного суспільства декларується як пріоритетний напрямок державної політики і запорука досягнення соціального, економічного та політичного благополуччя. У цьому сенсі українське державотворення спрямовується на стандарти, сформовані передовими країнами світу.
Більше того, починаючи з грудня 2003 року, мета створення глобального інформаційного суспільства була піднята на міждержавний рівень у результаті проведення I стадії Всесвітнього Самміту з питань Інформаційного Суспільства лідерами 161 держави світу. Відповідно до таких підписаних стратегічних документів, як “Декларація принципів” і “План дій”, були визначені напрями подальшого розвитку інформаційного суспільства як на світовому рівні, так і на рівнях національних стратегій розвитку в кожній конкретній країні.
У зв’язку з цим гострої актуальності набуває застосування та подальший розвиток на національному рівні передових концепцій реформування державного управління та місцевого самоврядування відповідно до завдань розбудови інформаційного суспільства в Україні. З огляду на це, питанням інформатизації процесів політичного керівництва, державного управління та місцевого самоврядування вже приділяється чільна увага. Відбувається також й інтенсивне осмислення діяльності української держави у справі розбудови інформаційного суспільства, а також формування та реалізації інформаційної політики.
На глобальному рівні знаковою подією у цьому контексті було прийняття 22 липня 2000 року лідерами країн великої вісімки Окінавської хартії глобального інформаційного суспільства. Після цього було проведено ще кілька важливих міжнародних саммітів щодо поширення ідеї інформаційного суспільства в державотворчу практику країн світу. Під впливом цих міжнародних документів аналогічні процеси активізувалися у багатьох країнах світу, в тому числі і на теренах пострадянського простору. Особливо активним прибічником розвитку інформаційного суспільства стала Росія.
В Україні ідея розбудови нового типу суспільства була втілена в Законі України “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, прийнятого Верховною радою України 9 січня 2007 року. У згаданому вище Законі перед Кабінетом Міністрів України була поставлена проблема розробки механізму реалізації завдань щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки. З тих пір було прийнято низку урядових документів та здійснено певну кількість інших кроків, спрямованих на практичну розбудову українського соціуму нового ґатунку. Однак на сьогодні ми можемо говорити лише про початкову стадію створення механізмів реалізації державної політики розвитку інформаційного суспільства на українському ґрунті, а тому наукове забезпечення цього процесу зберігає свою гостру актуальність.
Перш ніж перетворитися у 90-х роках ХХ століття в ідеал державотворення розвинених країн світу, ідея інформаційного суспільства пройшла майже сорокарічний період концептуалізації в роботах північноамериканських (Д. Белла, Дж. Гелбрейта, П. Друкера, М. Маклюєна, Ф. Мечлапа, Дж. Нейсбітта М. Порат, Е. Тоффлера, Ф. Фукуями та ін.), західноєвропейських (Р. Арона, Е. Гідденса, М. Кастельса, К. Мєя, А Турена, Д. Уебстера та ін.) та японських науковців (Й. Масуди, Ю. Хаяші). На сьогодні наукові розвідки науковців у зазначених країнах набули ще інтенсивніших масштабів. На початку ХХІ ст. до них приєдналася і численна армія як українських (В. Даніл’ян, С. Дацюк, Л. Дротянко, П. Біленчук, Л. Вінарик, Н. Васильєва, І. Жиляєв, В. Журавський, В. Ковалевський, А. Колодюк, В. Куриляк, В. Лях, В. Недбай, В. Пазенок, Я. Любимий, О. Проскуріна, К. Райда, О. Рубанець, С. Руденко, М. Родіонов, В. Скалацький, О. Скаленко, О. Пархоменко, О Щедрін, В. Фартушняк, В. Федорченко, Л. Хоменко, І. Чиж) та російських (І. Бестужев-Лада, Ю. Ірхін, В. Іноземцев, С. Кліменко, А. Коротков, Б. Кристальний, І. Курносов, Є. Сєдов, А. Семенова, В. Солодов, А. Чернов, В. Уразметов) вчених, так й суспільствознавців інших держав на теренах СНД (М. Маханько).
У державотворчому аспекті українськими науковцями вже зроблено чимало роботи щодо осягнення феномену інформаційного суспільства як політичного ідеалу та вже певною мірою політичної та правової реальності (О. Дубас, Д. Дюжев, О. Ємельяненко, М. Згуровський, Є. Калашнюк, М. Каращук, З. Кірпічікова, Є. Макаренко, О. Маруховський, Г. Нейсвіт, О. Ніколаєв, О. Оверчук, В. Парфенюк, В. Піскорська, А. Сіленко, В. Таран та інш.). Проте, порівняно з політологічним виміром, державно-управлінський аспект взагалі поки що розроблено значно менше (О. Григор, О. Голобуцький, О. Молодцов, Л. Сапельніков, О. Соснін, Н. Чувікіна, О. Шевчук), а що стосується питань проектування конкретних механізмів реалізації державної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні, то вони до сих пір лишаються на периферії уваги фахівців з державного управління.
Аналізуючи ці публікації, слід сказати, що в них розбудова інформаційного суспільства розглядається, в основному, з боку тих можливостей, які Україна отримає, якщо буде рухатися шляхом інформатизації, або втратить, якщо цього робити не буде. Однак майже лишаються поза увагою основні напрями входження українського суспільства в інформаційну хвилю цивілізаційного розвитку та гармонізації взаємодії державних механізмів, які рухають цей процес з іншими детермінантами інформатизації. Особливо це стосується механізмів державного управління ризиками розвитку інформаційного суспільства в Україні. Зазначена ситуація загострюється ще й тим, що ризикологічний аспект державного управління взагалі поки що лишається поза увагою українських фахівців з державного управління. Лише поодинокі роботи присвячені державно-управлінським ризикам (О. Долгий, Л. Жукова, О. Лазор, І. Кірнос, Л. Панжар, В. Сороко, І. Шкуратова), що дисонує з широкою представленістю наукових розвідок по проблемі ризику в міждисциплінарному аспекті, які можуть бути екстрапольовані на тло державно-управлінської проблематики.
Загалом же можна зробити висновок про те, що теоретичне обґрунтування розвитку інформаційного суспільства як ідеалу державотворення поєднується з браком концептуального моделювання механізмів державного управління зазначеним процесом, і особливо в ризикологічному вимірі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління за темою: “Фінансовий механізм державного управління економікою” (державний реєстраційний номер роботи 0104U008798, 2005-2011 рр.). У контексті, зазначеному автором, було розроблено концептуальну модель управління ризиками розвитку інформаційного суспільства і напрямів трансформації системи державного управління в умовах інформатизації українського соціуму та його інтеграції у глобальне інформаційне суспільство.
Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертаційної роботи було обрано обґрунтування теоретичних положень механізмів формування та реалізації державної політики щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні і розробку практичних рекомендацій стосовно їх удосконалення, що сприятиме підвищенню ефективності державного управління процесом максимізації переваг та мінімізації ризиків переходу українського суспільства на новий щабель цивілізаційного розвитку.
Поставлена мета була конкретизована у низці таких завдань:
– обґрунтувати теоретичні положення про механізми формування та реалізації державної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні;
– виявити та розкрити методологічний потенціал концепту “інформаційне суспільство” як тенденції цивілізаційного розвитку, мети державотворення та мети державного управління;
– оцінити ступінь наявності елементів інформаційного суспільства в сучасному українському соціумі та підсумувати основні здобутки і проблеми постіндустріального розвитку України;
– висвітлити основні характеристики феномену ризику як атрибуту суспільного розвитку, державотворення та державного управління;
– виокремити й проаналізувати основні ризики переходу українського суспільства на постіндустріальну стадію цивілізаційного розвитку та інтеграції до глобального інформаційного суспільства;
– осмислити кризові явища в еволюції державних механізмів управління суспільним розвитком у контексті синергетичної парадигми;
– здійснити аналіз тенденцій та ризиків трансформаційної системи державного управління в процесі поступального руху українського суспільства на постіндустріальний щабель цивілізаційного розвитку;
– дослідити перспективи дебюрократизації та інформатизації органів державної влади і місцевого самоврядування у контексті моделі формування “електронної нервової системи публічного управління”;
– проаналізувати сформовані в сучасній Україні державні механізми розробки та реалізації політики розвитку інформаційного суспільства і визначити пріоритетні завдання їх подальшого удосконалення;
– сформулювати концептуальний підхід до вдосконалення організаційних механізмів розбудови інформаційного суспільства в Україні, де акцентується увага не лише на максимізації переваг, але й на мінімізації ризиків інформатизації українського соціуму;
– провести аналіз ключових викликів до кадрового потенціалу органів державної влади та місцевого самоврядування, які увиразнюються в умовах розвитку інформаційного суспільства, і запропонувати шляхи розвитку креативності та готовності до ризику у державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.
Об’єктом дослідження виступили суспільні відносини, які виникають з орієнтацією українського державотворення на розбудову національного інформаційного суспільства та його інтеграцію у світове.
Предметом дослідження є державні механізми, які забезпечують формування та реалізацію державної політики управління ризиками розвитку інформаційного суспільства в Україні.
Гіпотеза базується на припущенні, що впровадження запропонованих висновків, рекомендацій і пропозицій, зроблених на основі виявлення та аналізу особливостей, тенденцій і принципів державного управління процесом розвитку інформаційного суспільства в Україні, дасть можливість раціональніше підійти до вдосконалення механізмів державного управління перевагами та ризиками постіндустріального розвитку українського суспільства. При цьому ми виходимо з того, що сприяння держави науково-технічному прогресу є однією з найважливіших передумов появи феномену інформаційного суспільства, що, в свою чергу, реципрокно змінює і характер самої держави. Усе це зумовлює зміни в розумінні завдань органів державної влади та місцевого самоврядування щодо максимізації позитивних і мінімізації негативних наслідків інформатизації України, відповідно до стратегії інтеграції до європейського та світового інформаційного суспільства.
Методи дослідження. Специфіка досліджуваної теми передбачала застосування аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, моделювання тощо. Всебічність аналізу проблеми забезпечувалася завдяки використанню системного та синергетичного підходів. Окрім того, дослідження спиралося на аналіз міжнародних нормативно-правових документів, систематизацію та узагальнення наукової літератури, контент-аналіз друкованих ЗМІ тощо.
Системний підхід дозволив розкрити базові елементи та принципи організації державно-управлінської діяльності на різних рівнях державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Застосування структурно-функціонального підходу дало можливість охарактеризувати основні переваги та недоліки механізму державного управління у сфері розвитку інформаційного суспільства. За синергетичним підходом визначені складові елементи міжгалузевої та міжсекторальної взаємодії та побудована авторська модель оцінювання ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері управління ризиками інформатизації українського соціуму.
Історико-логічний метод застосовувався для виявлення основних компонентів системи державного управління науково-технічним прогресом на різних етапах історичного розвитку суспільства. Конкретно-пошукові методи (виявлення, відбір, теоретичний аналіз, синтез, актуалізація, класифікація) використовувалися для узагальнення документальних, друкованих та електронних джерел інформації з питань управління розвитком інформаційного суспільства в Україні.
За соціологічним методом (анкетування, цільове експертне оцінювання) було створено емпіричну базу дослідження. Для забезпечення достовірності одержаних результатів використовувалися методи наукової ідентифікації й порівняльного аналізу документальних, наукових та інших літературних джерел.
Для формування креативності та ризикологічної компетентності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування використовувалися активні групові методи навчання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці цілісної концепції державного управління процесом розвитку національного інформаційного суспільства в Україні та його органічної інтеграції в глобальне інформаційне суспільство з максимізацією переваг та мінімізацією ризиків, які тягне за собою розгортання постіндустріальної хвилі цивілізаційного розвитку для населення країни і долі українського державотворення.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:
уперше:
обґрунтовано теоретичні положення про систему нормативно-правових, організаційних та інформаційно-аналітичних механізмів формування і реалізації державної політики України у сфері розвитку інформаційного суспільства, які полягають в удосконаленні нормативно-правового поля функціонування і розвитку інформаційного суспільства розбудови організаційних механізмів інформатизації українського соціуму та інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття державно-управлінських рішень в сфері розвитку інформаційного суспільства, що сприятиме актуалізації переваг та мінімізації ризиків на основі визначення та узгодження стратегічної мети і завдань, сукупності суб’єктів, об’єктів, принципів, методів та засобів державного управління;
розроблено концепцію ідентифікації потенційних можливостей та ризиків реалізації ідеї розбудови інформаційного суспільства в Україні, оцінювання досягнутого рівня розвитку інформаційного суспільства на теренах України, запропоновано критерії ефективності державно-управлінської діяльності з питань постіндустріального державотворення, застосування якої забезпечує активізацію діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування через механізми загального і спеціального впливу держави на сферу суспільних відносин, що виникають з просуванням українського соціуму на інформаційну стадію цивілізаційного розвитку;
удосконалено:
визначення понять “соцієтальні ризики”, “глобалізаційні ризики інформатизації соціуму”, “екологічні ризики інформаційного суспільства”, “державно-управлінські ризики розвитку інформаційного суспільства”, “державне управління у сфері розвитку інформаційного суспільства”, “політико-адміністративний ризик-менеджмент”, що дало змогу застосовувати їх у теоретико-прикладній діяльності з питань забезпечення процесів державного управління ризиками розвитку інформаційного суспільства в Україні;
наукові підходи до визначення функцій державного управління, спрямованих на розробку ризикологічної експертизи варіантів державної політики інформатизації України. Це дозволило внести доповнення до діючого механізму державного управління стосовно методів та засобів з координації, інформування та експертно-аналітичного супроводу державно-управлінської діяльності з питань постіндустріального українського державотворення;
технологію дослідження основних механізмів, які формують державну політику мінімізації ризиків в умовах розгортання інформаційної хвилі цивілізаційного розвитку, що дозволило сформулювати характерні ознаки трьох моделей ставлення суб’єктів державної влади до ризиків управління державотворенням і суспільним розвитком: авантюристичної (ризикоігноруючої), ризикологічновиваженої, перестраховувальної (ризикоуникаючої) - та запропоновано шляхи корекції управлінської ментальності, розвитку креативності та ризикологічної компетентності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;
підходи до організаційного забезпечення застосування механізму державного управління у сфері управління ризиками розвитку інформаційного суспільства в Україні на основі сформульованих пропозицій щодо вдосконалення визначення цілей, завдань і функцій суб’єктів державної політики інформатизації українського соціуму на всіх рівнях управління;
класифікацію принципів державного управління у сфері розвитку інформаційного суспільства, яка дозволяє визначати основи діяльності державних інституцій із загальним і спеціальним статусом щодо інформатизації українського соціуму;
напрями дослідження особливостей управління такими різновидами ризиків, як соцієтальні, глобалізаційні, екологічні та державно-управлінські, що забезпечило визначення основних складових елементів ефективної політики щодо їх мінімізації;
дістали подальшого розвитку:
систематизація й узагальнення досвіду країн світу з питань розвитку інформаційного суспільства, що підтверджує необхідність удосконалення чинної в Україні законодавчої та нормативно-правової бази; сприяння створенню незалежних центрів моніторингу й оцінювання ризиків інформатизації соціуму; визнання розбудови інформаційного суспільства національним пріоритетом українського державотворення; упровадження програм формування системи підготовки громадян, державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування до взаємодії в умовах інформаційного суспільства;
концептуальні підходи до розробки національних програм у сфері розвитку інформаційного суспільства, які дозволяють удосконалити діючий механізм державного управління інформатизацією та забезпечити досягнення стратегічної мети українського державотворення.
Практичне значення одержаних результатів. У практичному плані результати наукового дослідження, які репрезентовані в даній дисертації, можуть стати основою для поглиблення курсів лекцій в системі підготовки магістрів та аспірантів в галузі державного управління, а також модернізації змісту навчальних модулів в системі підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, які є, по суті, одними з найважливіших суб’єктів державного управління розвитком інформаційного суспільства в Україні. Сформульовані пропозиції можуть бути також корисними і політичним діячам та їх аналітикам при розробці, вдосконаленні та ухваленні нормативно-правових документів державної політики розбудови інформаційного суспільства в Україні.
Результати дослідження були використані під час навчання персоналу Севастопольської міської та районних в місті державних адміністрацій (довідка про впровадження № 3229/37/2-11 від 05.05.2011р.), Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області (довідка про впровадження № 638/01 від 01.04.2010 р.). Результати роботи також використовуються в навчальному процесі та у розробці програми соціально-економічного розвитку Димитрівської міської ради Донецької області (акт про впровадження № 01/02-15я-0711 від 06.07.2010 р.), розробці програми соціально-економічного розвитку Святогірської міської ради Донецької області (довідка про впровадження № 1868-02-31 від 11.10.2010 р.), навчанні працівників Пологівської районної, міської та сільських рад Пологівського району Запорізької області (довідка про впровадження № 02-17/27 від 10.02.2011 р.), працівників органів місцевого самоврядування Жовтневої районної ради у м. Дніпропетровськ (довідка про впровадження № 5.58-12 від 17.02.2011 р.).
Документи про впровадження наведені в додатку А.
Особистий внесок здобувача. Основні ідеї, а також розробки, висновки, пропозиції та рекомендації стосовно роботи, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, мету й завдання, методологічні підходи до їх вирішення, теоретичну цінність роботи та практичне значення одержаних результатів, отримані здобувачем особисто.
Ідеї й розробки дослідників, у співавторстві з якими було підготовлено окремі публікації, у дисертації не використовувались.
У дисертаційному дослідженні не використовувались матеріали кандидатської дисертації автора.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження оприлюднені автором на 11 міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, конгресах, зокрема, таких, як: ІV регіональна науково-практична конференція “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (Дніпропетровськ, 2007); XV наукова конференція, присвячена 15-річчю ДонДУУ та 75-річчю Донецької області (Донецьк, 2007); V регіональна науково-практична конференція “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (Дніпропетровськ, 2008); Всеукраїнська науково-практична конференція “Психологічні проблеми адаптації особистості до змінюваних умов життєдіяльності” (Дніпропетровськ, 2008); VІ регіональна науково-практична конференція “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (Дніпропетровськ, 2009); VІІ регіональна науково-практична конференція “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (Дніпропетровськ, 2010); VІІІ регіональна науково-практична конференція “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (Дніпропетровськ, 2011); науково-практична конференція професорсько-викладацького складу ДонДУУ за підсумками НДР у 2010 році (Донецьк, 2011).
Публікації. За результатами дослідження по темі дисертації опубліковано 44 наукові праці, з них 29 - у наукових фахових виданнях (у тому числі в наукових журналах - 11, в збірниках наукових праць - 18) загальним обсягом 46,37 друкованих аркушів, з них 1 одноосібна монографія, 3 монографії в співавторстві, 11 тез доповідей у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій, що належать особисто автору, становить 45,35 друкованих аркушів.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено розв’язання актуальної наукової проблеми, яка полягає в обґрунтуванні теоретичних положень про механізми формування та реалізації державної політики України у сфері розвитку інформаційного суспільства і розробці практичних рекомендацій по їх удосконаленню, що сприятиме зниженню ризиків, пов’язаних з постіндустріалізацією. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає можливість сформулювати такі висновки і внести такі пропозиції, які мають теоретичне та практичне значення:
1. У результаті комплексного аналізу теоретичних і методологічних основ державного управління у сфері розвитку інформаційного суспільства в Україні визначено, що питання теоретико-методологічного забезпечення механізмів формування і реалізації державної політики управління ризиками постіндустріалізації не були до цього часу предметом спеціального системного наукового дослідження.
Окремі праці зарубіжних і вітчизняних учених висвітлюють лише певні загальні або конкретні аспекти, які стосуються проблемних питань за напрямом науково-технічної, соціальної або правової компоненти управління інформатизацією українського соціуму. Це дає підстави для висновку, що наукова розробка цієї проблеми в галузі державного управління є недостатньою і може слугувати предметом даного дисертаційного дослідження.
2. На основі узагальнення широкого спектру концептуалізацій ідеї інформаційного суспільства, наявного в науковій літературі, охарактеризована сутність даного типу соціальних систем як суспільств з домінуванням зайнятості населення у сфері виробництва, накопичення, передачі та розповсюдження інформації, з широко розвиненою та різноманітною сферою послуг, високим рівнем опосередкування суспільних відносин, трудової діяльності та особистого життя, інформаційно-комунікаційними технологіями і знаннємісткою економікою.
Шляхом аналізу національних та міжнародних нормативно-правових документів доведено, що ідея інформаційного суспільства стала на сьогодні центральним концептом в системі світоглядних координат державного управління фактично всіх держав планети. Аргументовано, що глобальне розгортання інформаційної хвилі цивілізаційного розвитку не лишає іншої альтернативи практично для всіх суспільств землі.
Зволікання держави або її відмова від розбудови національного інформаційного суспільства є гарантією невідворотного зсування країни на периферію ноосферогенезу, все далі від мейнстріму планетарного розвитку людства, а також створює ризик втрачених можливостей та переваг інформатизації.
3. Показано, що розвиток інформаційного суспільства є поліваріантним процесом з широким спектром конкретних реалізацій, кожен з яких, окрім потенційних переваг та нових можливостей, криє в собі низку ризиків для держави, суспільства, організацій та громадян у формі потенційних, більш або менш масштабних та імовірних негативних наслідків інформатизації.
Визначено, що ризики відіграють важливу роль в теорії і практиці українського державотворення, що зумовлює необхідність управління ними з боку державних органів управління, а саме - їхньої мінімізації. Дієвим інструментом удосконалення державного механізму управління ризиками розвитку інформаційного суспільства в Україні є впровадження у державно-управлінську практику технології політико-адміністративного ризик-менеджменту.
4. Запропоновано концептуальний підхід до розмежування розвитку інформаційного суспільства на анагенетичну, напіврозвинену та розвинену стадії. Встановлено, що інформаційне суспільство як реальність в сучасній Україні поки що існує у напіврозвиненій формі.
Показано, що розгортання інформаційної хвилі цивілізаційного розвитку в контексті конкретного суспільства здійснюється як взаємодія трьох груп чинників: саморозвитку соціуму, асиміляції зовнішнього впливу більш розвинених суспільств та характеру державної політики. Обгрунтовано, що система державного управління у сфері розвитку інформаційного суспільства в Україні є інституціонально незавершеною, що істотно знижує ефективність державно-управлінської діяльності. Недостатньо сформованою є й політична воля державного апарату країни до розбудови інформаційного суспільства.
Має місце відставання розвитку ментальності політико-адміністративної еліти від вимог часу та інерційний вплив на рух старої технократичної парадигми державно-управлінської свідомості. Спостерігається також і недостатня готовність досить значної частини українських громадян до життя в умовах інформаційного суспільства. Рух до ефективного державного та суспільного світогляду полягає в заміні настанов на матеріальні цінності - на постматеріальні (духовні, інформаційні), антропоцентризму - на екоцентризм, ідеї зростання - на ідею сталого розвитку та коевоюції людини, природи й суспільства, а також у формуванні багатовимірного та далекоглядного розуміння ефективності.
5. Розглянуто суспільний розвиток, державотворення та державне управління як такі, що атрибутивно мають ризикогенний характер. Запропоновано підходи до розробки технологій державно-управлінського ризик-менеджменту, “техніки безпеки” постіндустріального державотворення, оскільки в нових умовах правила, які були характерні для стабільного стану суспільства, перестають діяти з колишньою результативністю, і старі державно-управлінські практики часто викликають ефект бумеранга, спричиняючи результати, протилежні найщирішим сподіванням. Виокремлено та проаналізовано три основні групи ризиків розвитку інформаційного суспільства: соцієтальні, глобалізаційні та екологічні.
6. Соцієтальні ризики пов’язані з дифузією соціальних норм та інститутів, поширенням синдромів футурошоку серед громадян, соціальних груп та організацій. Виникають і нові ризики в реалізації державної політики, пов’язані з підміною національних інтересів глобальними або ж інтересами домінуючих у державі регіонів.
Зазначено, що хоч виробництво, збереження, переробка і розповсюдження інформаційних продуктів та послуг як домінуючий тип зайнятості населення в постіндустріальну епоху видається незрівнянно менш шкідливим, ніж промислове виробництво за часів індустріалізації, екологічні ризики посилюються.
Аргументовано, що техносфера та агросфера інформаційного суспільства за своїми обсягами, попри зменшення зайнятості в них, не зменшується, а збільшується, що робить постіндустріальну цивілізацію насправді не менш індустріальною, а гіперіндустріальною по відношенню до індустріального соціуму, а по відношенню до аграрного суспільства - не менш аграрною, а мегааграрною. Гіперіндустріалізація та мегааграризація нарощують екологічне навантаження з боку людства на біосферу, яке ще більше зростає, висуваючи проблему державного управління екологічними ризиками розвитку інформаційного суспільства в центр пріоритетів державної політики.
Доведено, що державне управління ризиками постіндустріального суспільного розвитку повинно ґрунтуватися на досягненні угод на міжнародному рівні щодо регуляції темпів розбудови глобального інформаційного суспільства, ініційованого державами - лідерами процесів інформатизації та глобалізації. Ці темпи повинні бути співрозмірними темпам розвитку як національних, так і регіональних спільнот, а також біосферним процесам у планетарному масштабі. Необхідно також відмовитись від державної політики інтенсифікації економічного зростання на користь ідеології сталого розвитку.
7. Показано, що перехід суспільства на інформаційну стадію цивілізаційного розвитку вимагає принципової трансформації організаційної структури державного управління від бюрократичної до постбюрократичної форми реалізації державної влади. Монополія ієрархічної організації державно-управлінських відносин повинна бути ліквідована і доповнена адхократичними та сітьовими моделями державного управління, зародження яких почалося відносно недавно.
Нові форми державного управління є не настільки зрілими, як століттями відпрацьовані бюрократичні ієрархії, що добре працювали в індустріальну епоху і почали все гостріше виявляти свою обмеженість в процесі розгортання інформаційної хвилі.
Постбюрократична перспектива розвитку державного управління в постіндустріальну епоху має неоднозначний характер, криючи в собі як можливості якісного покращення переваг традиційної бюрократії індустріальної епохи, так і загрози ще більшого загострення її старих вад і заміни бюрократизму супербюрократизмом. Постбюрократія буде розвиватися в сторону підвищення або зниження ефективності управління, і це буде залежати від того, настільки оволодіння комп’ютерними технологіями буде врівноважуватися опануванням креативними інтелектуальними технологіями.
8. Обгрунтовано, що комп’ютеризація системи державного управління не повинна розглядатися лише як технічне оснащення робочих місць державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування сучасним обладнанням. Ідеалом комп’ютеризації повинна стати розбудова “електронної нервової системи державного управління”.
Концепція “електронної нервової системи” має значні концептуальні можливості щодо аналізу шляхів підвищення ефективності інформатизації органів державного управління та місцевого самоврядування. Вона дозволяє розглядати інформатизацію як процес, значно складніший, ніж створення простої комп’ютерної мережі.
Комп’ютеризація державного управління істотно переструктуровує професійну діяльність державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, розвантажуючи їх, насамперед, від рутинної та стереотипної діяльнoстi, вивільняючи робочий час і створюючи умови для зосередження на творчих аспектах публічного управління. При цьому ускладнення соціуму на постіндустріальній стадії постіндустріального розвитку різко підвищує вимоги до креативного потенціалу державних службовців, порівняно з індустріальною стадією розвитку суспільства та державного управління.
9. Зазначено, що мінімізація ризиків розвитку інформаційного суспільства в Україні передбачає, насамперед, модернізацію самої системи державного управління, відповідно до викликів, породжуваних логікою розгортання інформаційної хвилі цивілізаційного і переборення інерції застарілої на сьогодні індустріальної політико-адміністративної ментальності; урахування специфіки суспільних відносин та процесів постіндустріальної епохи суспільного розвитку в контексті правотворчості; змінy критеріїв добору і стратегічних настанов підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців i посадових осіб місцевого самоврядування з їх переорієнтацією якості креативності та готовності до ризику. Доведена доцільність розширеного застосування концептів креативності та готовності до ризику шляхом поширення їх на весь спектр суб’єктів реалізації державної політики, розглядаючи її на наступних взаємопов’язаних рівнях: на рівні державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, управлінських команд та всієї системи державного управління і місцевого самоврядування.
Формування креативного та готового до ризику типу державного службовця повинно супроводжуватися відповідним еволюціонуванням всієї організаційної структури державного управління та місцевого самоврядування в бік відходу від механічних структур і наближенням до структур органічного типу, доповненням їх мережевими та іншими новітніми технологіями, а також техніко-технологічним переозброєнням системи державного управління та її взаємодії з суспільством.
10. Доведено, що створений в Україні механізм реалізації державної політики розвитку інформаційного суспільства поки що далекий від повноти і потребує подальшої розбудови. Ціла низка важливих елементів у ньому поки що відсутня. Потрібно розробляти цей механізм у напрямі, який забезпечить здатність державного апарату розглядати процеси формування інформаційного суспільства комплексно, а також сформувати політичну волю в країні для реалізації Національної програми розвитку інформаційного суспільства України.
Обгрунтовано, що механізм державного управління ризиками розвитку інформаційного суспільства можна визначити як організовану, самостійну частину загального процесу державного управління та державотворення, яка включає цілеспрямоване вироблення, прийняття та реалізацію мотивованих, організуючих, координуючих і контролюючих впливів на сферу суспільних відносин, які виникають у зв’язку з просуванням українського соціуму на постіндустріальну стадію цивілізаційного розвитку, на основі застосування загальних та спеціальних принципів, методів та засобів управління.
11. Розроблено науково-практичні рекомендації щодо інституціональних перетворень в Україні, які мають забезпечити ефективність управління ризиками розвитку інформаційного суспільства в Україні. Згідно з ними рекомендовано:
Верховній Раді України розглянути концептуально-правові документи та законопроекти, які спеціально спрямовані на мінімізацію ризиків розвитку інформаційного суспільства в Україні та постіндустріальну модернізацію публічної служби, врахувавши у відповідних законопроектах;
Кабінету Міністрів України розробити план заходів, який має передбачити: створення системи ризикологічного консалтингу та ризикологічної експертизи в сфері розвитку інформаційного суспільства, що включає національний та регіональний рівні.
¬12. Сформульовано перспективи подальших наукових досліджень щодо вдоско¬налення постіндустріальної парадигми державотворення та модернізації системи публічного управління. Вони полягають у висуванні пропо¬зицій щодо:
розроблення механізмів упровадження ризикологічно прорахованих стратегій державної політики інформатизації українського соціуму;
розробки нових законодав¬чих норм, які регулюють питання взаємодії органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого само¬врядування, організацій громадянського суспільства в умовах інформаційного суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про державну службу”: за станом на 24 січня 2008 року / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське видавництво, 2008. – 22 с.
2. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування”: За станом на 24 лютого 2006 року / Верховна Рада України. – Офіційне видання. – К.: Парламентське вид – во, 2006. – 23 с.
3. Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23 березня 2000 року, № 1602 – III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000. – № 25. – Ст. 195.
4. Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг” // http://www.ucrf.gov.ua/uk/doc/laws/1149755954/.
5. Закон України “Про концепцію Національної програми інформатизації” від 4 лютого 1998 року № 75/98 – ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – № 27 – 28. – Ст. 182.
6. Закон України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки” від 9 січня 2007 № 537 V // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007. – № 12. – Cт.102
7. Закон України “Про прiоритетнi напрями iнновацiйної дiяльностi в Українi” від 16 сiчня 2003 року № 433 – IV / Режим доступу: http://www.gdo. kiev.ua/files/ – db.php?st=271&god=2003.
8. Звернення Президента України у зв’язку з Посланням до Верховної Ради України від 9 лютого 2006 р. // Режим доступу: www.president.gov.-ua/news/ – data/11_6001.html.
9. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Міжгалузевої ради з питань розвитку інформаційного суспільства” від 14 січня 2009 р. № 4 // Режим доступу: http://apitu.org.ua/law/p2009_0004.
10. X Международная научно – практическая конференция “Построение информационного общества: ресурсы и технологии”: Материалы конференции, 4 – 5 июня 2003 г. / Украинский институт научно – технической и экономической информации. – К.: УкрИНТЭИ, 2003. – 84 с.
11. Абу – Салим Таир. Проблема взаимосвязи социальной и экономической эффективности в постиндустриальном обществе / Таир Абу Салим // Соціальні пріоритети в транзитивній економіці. – Х., 1999. – С. 66–70.
12. Алєксєєнко І. В. Національні держави в умовах глобалізації світу (політичні і правові аспекти): Монографія / І. В. Алєксєєнко. – К., Ніжин: ТОВ “Видавництво “Аспект – Поліграф”, 2006. – 360 с.
13. Алєксєєнко І. В. Політична роль регіонів в умовах глобалізації світу // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / І. В. Алєксєєнко. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 29. – С. 610 – 617.
14. Алиев А. Г. Проблемы информатизации общества и экономики / [Науч. ред. Р. Алгуриев]; НАН Азербайджана. Ин – т информац технол / А. Г. Алиев. – Баку: ЭЛМ, 2003. – 459 с.:
15. Алиева О. Г. Информационное общество: к вопросу о статусе сетевой онтологии / О. Г. Алиева // Ноосфера і цивілізація. – Донецьк, 2008. – Вип. 6 (9). – С. 125–131.
16. Аналітика, експертиза, прогнозування / Є. А. Макаренко, М. М. Рижков, М. А. Ожеван, О. В. Зернецька, І. А. Валевська; Ред.: Є. А. Макаренко. – К.: Науково-видавницький центр “Наша культура і наука”, 2003. – 614 с.
17. Апатова Н. В. Ноосфера как окружающая среда информационного общества / Н. В. Апатова // Учёные записки. – Симферополь, 2002. – Т. 15 (54), № 2: Экономика. – С. 3–10.
18. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления. Kуpc лекций / Г. В. Атаманчук. – М.: Юридическая литература, 1997. – 400 с.
19. Атаманчук Ю. М. Державне управління освітою в умовах інформаційного суспільства / Ю. М. Атаманчук // Вісник. – Черкаси, 2009. – Вип. 157: Сер.: Педагогічні науки. – С. 9–13.
20. Бакуменко В. Д. Вибір цілей як основа формування та різновид державно – управлінських рішень / В. Д. Бакуменко // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць Української академії державного управлння при Президентові України: Дніпропетровський філіал: – 2000. – Вип. 1. – С. 55 – 61.
21. Бакуменко В. Д. Формування державно – управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія / В. Д. Бакуменко. – К.: Видавництво УАДУ, 2000. – 320 с.
22. Бек У. Власть и её оппоненты в эпоху глобализма. Новая всемирно – политическая экономия / У. Бек. – М.: Прогресс – Традиция; Издательский дом “Территория будущего” (Серия “Университетская библиотека Александра Погорельского”), 2007. – 464 с.
23. Бек У. От индустриального общества к обществу риска / У. Бек // THESIS, 1994. – № 5. – С. 161 – 168.
24. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / У. Бек. — М.: Прогресс – Традиция, 2000. – 383 с.
25. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл. – М.: Akademia. – 1999. – 956 с.
26. Белоусова Р. В. Комунікативна креативність як професійно важлива властивість представників соціономічних професій / Р. В. Белоусова // Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в XXI столітті: теорія і практика, 2002. – С. 105 – 107.
27. Береза Т. А. Поняття інформаційного суспільства, принципи його побудови та складові компоненти / Т. А. Береза // Інформаційне суспільство. Шлях України. – К., 2004. – С. 264 – 272.
28. Береза Т. А. Україна на шляху до Всесвітнього Самміту з питань Інформаційного суспільства / Т. А. Береза // Інформаційне суспільство. Шлях України. – К., 2004. – С. 14 – 23.
29. Бескаравайний С. С. Світогляд і світ людини: кол. монографія / Дніпропетровська державна фінансова академія / С. С. Бескаравайний, В. Н. Бондаревський, О. П. Варшавський, В. О. Гузенко, О. Л. Журавель, В. П. Капітон / Володимир Павлович Капітон (заг. ред.). – Д.: [ДДФА], 2008. – 324 с.
30. Бехман Г. Современное общество как общество риска / Г. Бехман // Вопросы философии, 2007. – № 1. – С. 26 – 46.
31. Біленчук П. Д. Інформаційне суспільство: правові, організаційні і методичні засади / П. Д. Біленчук // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. – № 2, ч. 1. – С. 30 – 34.
32. Біленчук П. Д. Інформаційне суспільство: управління, право, технології, безпека: Навчальний посібник / Київський національний ун – т внутрішніх справ. Навчально – науковий ін – т підготовки слідчих і криміналістів; Європейський ун – т управління, безпеки та інформаційно – правових технологій / П. Д. Біленчук, А. В. Кофанов, О. Л. Кобилянський, В. Б. Міщенко. – К.: ННІПСК КНУВС, 2009. – 60с.
33. Близнюк Т. П. Теоретичні аспекти теорії довгих хвиль М. Кондратьєва / Т. П. Близнюк // Наукові праці. – Донецьк, 2005. – Вип. 89 – 2: Сер.: Економічна. – С. 186–193.
34. Богданова Н. Державний службовець як суб’єкт інформаційного суспільства / Н. Богданова // Професійне навчання на виробництві. – К., 2006. – Вип. 2. – С. 93 – 105.
35. Бойко А. І. Світоглядні орієнтації пострадянської людини (соціально – філософський аналіз): Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Південноукраїнський державний педагогічний ун – т ім. К. Д. Ушинського / А. І. Бойко. – О., 2002. – 19 с.
36. Бойко – Бойчук Л. В. Синергетичний підхід у політичних дослідженнях (на прикладі аналізу політико – владної взаємодії у територіальних громадах в Україні): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01 / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса / Л. В. Бойко – Бойчук. – К., 2006. – 20 с.
37. Бондар Ю. В. Національний інформаційний простір новітньої України: становлення та функціонування у процесі політичної трансформації суспільства / Міжрегіональна академія управління персоналом / Ю. В. Бондар. – К.: МАУП, 2007. – 184 с.
38. Брижко В. М. Інформаційне суспільство: Дефініції: людина, її права, інформація, інформатика, інформатизація, телекомунікації, інтелектуальна власність, ліцензування, сертифікація, економіка, ринок, юриспруденція / В. М. Брижко, О. М. Гальченко, В. С. Цимбалюк, О. А. Орєхов, А. М. Чорнобров. – К.: Інтеграл, 2002. – 220 с.
39. Бутовська – Ілюшко І. О. Політичне прогнозування як засіб забезпечення ефективності функціонування сучасного суспільства: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / І. О. Бутовська – Ілюшко. – К., 2007. – 20 с.
40. Бухтатий О. Є. Пріоритети державної інформаційної політики в умовах переходу до моделі інформаційного суспільства // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації / О. Є. Бухтатий. – О., 2008. – С. 69 – 71.
41. Вайн С. Глобальный финасовый кризис. Механизмы развития и стратегии выживания / С. Вайн. – М.: Альмина Бизнес Букс, 2009. – 302 с.
42. Вартанова Е. Л. Финская модель на рубеже столетий: Информационное Общество и СМИ Финляндии в европейской перспективе / Е. Л. Вартанова. – М.: Изд – во Московского университета, 1999. – 288 с.
43. Василевич О. Г. Маніпуляція свідомістю в умовах інформаційного суспільства / О. Г. Василевич // Мультиверсум. Філософський альманах. – К., 2008. – Вип. 69. – С. 46 – 56.
44. Василик І. І. Проблеми і шляхи переходу України до інформаційного суспільства в процесі інтеграції у світове економічне співтовариство / І. І. Василик // Актуальні проблеми розвиту економіки регіону. – Івано – Франківськ, 2010. – Вип. 6, т. 2. – С. 91 – 96.
45. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. – М.: Прогресс, 1990. – 804 с.
46. Верескун Л. Б. Становлення інформаційного суспільства / Л. Б. Верескун // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 2004. – Вип. 50, ч. 1. – С. 166 – 167.
47. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера / В. И. Вернадский. – М.: Айрис – пресс, 2007. – 574 с.
48. Вероятностное прогнозирование в деятельности человека / Под ред. И. М. Фейгенберга и Г. Е. Журавлёва. – М., 1977. – 391 с.
49. Вершинская О. Н. Готовность России к информационному обществу. Оценка возможностей и потребностей широкомасштабного использования информационно – коммуникационных технологий: Версия 10 июля 2001 г. / Проект “Российский проект развития” / О. Н. Вершинская, В. И. Дрожжинов, Т. В. Ершова, В. Е. Иванов, В. В. Масленников / Т. В. Ершова (ред.). – М.: Издательство Института развития информационного общества, 2001. – 113 с.
50. Винарик Л. С. Вхождение Украины в информационное общество / НАН Украины; Институт экономики промышленности / Л. С. Винарик, А. Н. Щедрин, Н. Ф. Васильева. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2001. – 151 с.
51. Винарик Л. С. Экономический и социальный прогноз создания информационного общества в Украине / НАН Украины; Институт экономики промышленности. – Препр. доклада ИЭП НАН Украины / Л. С. Винарик. – Донецк, 1997. – 29 с.
52. Виноградов А. Г. Научное предвидение / А. Г. Виноградов. – М.: Высшая школа, 1973. – 188 с.
53. Войтович Р. Вплив глобалізації на систему державного управління (теоретико – методологічний аналіз) : монографія / Радмила Войтович ; за заг. ред. В. М. Князєва. – К.: Вид – во НАДУ, 2007. – 640 с.
54. Войтович Р. Інформаційна революція як необхідна передумова виникнення сучасних процесів глобалізації / Радмила Войтович // Вісник НАДУ. – 2004. – № 3. – С. 492 – 500.
55. Войтович Р. Інформаційне суспільство та процеси глобалізації: філософсько – методологічний аспект / Радмила Войтович // Зб. наук. пр. НАДУ. – К. : Вид – во НАДУ, 2004. – Вип 2. – С. 38 – 56.
56. Воронкова В. Г. Соціально – економічне прогнозування: [Навч. посібник] / В. Г. Воронкова. – К.: Видавничий Дім “Професіонал”, 2004. – 284 с.
57. Воронько Л. Творчий підхід державних службовців до справи як умова розвитку гендерної культури у сфері державного управління / Л. Воронько // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (29 травня 2003 р., Київ): У 2 т. – К.: Вид – во НАДУ, 2003. – Т. 1. – С. 237 – 239.
58. Впереди ХХІ век. Перспективы, прогнозы, футурология. Антология современной классической прогностики (1952 – 1999) / Ред. сост. И. В. Бестужев – Лада. – М., 2000.
59. Всемирная встреча на высшем уровне по вопросам информационного общества (2003 – 2005; Женева – Тунис). Декларация принципов: Построение информационного общества – глобальная задача в новом тысячелетии. – Б. м., 2003. – 9 с.
60. Всемирная встреча на высшем уровне по вопросам информационного общества (Женева – Тунис). Отчёт о процессе подготовки второго этапа Встречи на высшем уровне. – Б. м., 2005. – 8 с.
61. Всемирная встреча на высшем уровне по вопросам информационного общества (2003 – 2005; Женева – Тунис). Отчёт о Тунисском этапе Всемирной встречи на высшем уровне по вопросам информационного общества: 16 – 18 ноября 2005 г., Тунис, Kram Palexpo. – Б. м., 2006. – 60 с.
62. Всемирная встреча на высшем уровне по вопросам информационного общества (2003 – 2005; Женева – Тунис). План действий. – Б. м., 2003. – 14 с.
63. Всемирная встреча на высшем уровне по вопросам информационного общества (2003 – 2005; Женева – Тунис). Тунисская программа для информационного общества. – Б. м., 2005. – 20 с.
64. Всемирный Саммит по информационному обществу / Рос. ком. Прогр. ЮНЕСКО “Информация для всех”, Рос. библ. ассоц., Рос. нац. б – ка; [Пер. Л. В. етрова; Сост. Е. И. Кузьмин, В. Р. Фирсов]. – СПб., 2004. – 135 с.

65. Всемирный Саммит по информационному обществу: [Сб. документов] / Российский комитет Программы ЮНЕСКО “Информация для всех”; Российская библиотечная ассоциация; Российская национальная библиотека / Евгений Иванович Кузьмин (сост.), Владимир Руфинович Фирсов (сост.). – СПб., 2004. – 135 с.
66. Галацька Т. В. Механізми сприяння становлення інформаційного суспільства в Україні / Т. В. Галацька // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 2001. – Вип. 29, ч. 1. – С. 174 – 182.
67. Галацька Т. В. Сталий розвиток у глобальному інформаційному суспільстві Т. В. Галацька // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 2002. – Вип. 37, ч. 1. – С. 24 – 25.
68. Галиця І. О. Потенціал інноваторів: механізми використання / І. О. Галиця. – Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2005. – 298 с.
69. Гаман П. І. Державна політика екологічного розвитку економіки в трансформаційний період: Автореф. дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.02 / Національна академія державного управління при Президентові України / П. І. Гаман. – Х., 2005. – 20 с.
70. Гаман Т. В. Віртуальна інформація як складова інформаційної взаємодії в умовах становлення інформаційного суспільства / Т. В. Гаман // Університетські наукові записки. – Хмельницький, 2008. – № 3 (1): Спецвипуск. – С. 128 – 129.
71. Гаман Т. В. Джерела, форми та види інформації, що використовуються в системі державного управління / Т. В. Гаман // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2004. – № 3 (11). – С. 303 – 307.
72. Гаман Т. В. Принципи інформаційної діяльності органів державного управління в регіонах України / Т. В. Гаман // Вісник державної служби України. – 2004. – № 4. – С. 45 – 47.
73. Гвишиани Д. Прогностика / Д. Гвишиани, В. Лисичкин. – М.: Знание, 1968. – 92 с.
74. Геец В. М. Социально – экономические проблемы информационного общества / В. М. Геец, В. Г. Кремень, В. П. Семиноженко, Л. Г. Мельник, А. А. Чухно / Л. Г. Мельник (ред.). – Сумы: Университетская книга, 2005. – 430 с.
75. Гейтс Б. Бизнес со скоростью мысли: Как добиться успеха в информационную эру / И. Кудряшова (пер. с англ.) / Б. Гейтс. – 2 изд., испр. – М.: Эксмо, 2003. – 477 с.
76. Гидденс Э. Судьба, риск и безопасность / Э. Гидденс // THESIS. – 1994. – № 5. – С. 107 – 134.
77. Голобуцький О. П. Електронний уряд / Інститут Інформаційного суспільства / О. П. Голобуцький, О. Б. Шевчук. – К.: ЗАТ “Атлант UMS”, 2002. – 173 с.
78. Горбатенко В. П. Політичне прогнозування / В. П. Горбатенко, І. О. Бутовська. – К.: МАУП, 2005. – 152 с.
79. Горошко О. І. Блогосфера Уанета в контексте развития информационного общества в Украине / О. И. Горошко // Вісник. – Х., 2007. – № 761: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – Вип. 20. – С.172 – 178.
80. Грасиан Б. Карманный оракул. Критикон / Б. Грасиан. – М.: Наука, 1981. – 632 с.
81. Гребенюк В. В. Наука информационного общества в условиях глобализации исторического процесса / В. В. Гребенюк // Вестник. – Х., 2005. – Вып. 31. – С. 12 – 15.
82. Гречко Т. К. Індивідуальне цілепокладання і саморефлексія державних службовців / Т. К. Гречко // Менеджер. Вісник Донецького державного університету управління. – 2006. – № 1 (35). – С. 46 – 53.
83. Григор О. О. Формування інформаційного суспільства в Україні в контексті інтеграції в Європейський Союз (державно – управлінський аспект): Автореф. дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.01 / Львівський регіональний ін – т державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / О. О. Григор. – Л., 2003. – 20 с.
84. Гриценко О. М. Пріоритетні напрями формування інформаційного суспільства / О. М. Грищенко // Вісник Київського міжнародного університету. – К., 2002. – Вип. 1. – С. 5 – 13.
85. Гриценок О. В. Державна політика розвитку інформаційного суспільства як об’єкт наукових досліджень / О. В. Гриценок // Стратегічні пріоритети. – К., 2009. – № 4 (13). – С. 77 – 82.
86. Губерський Л. В. Інформаційне суспільство – стратегія розвитку XXI століття / Л. В. Губерський // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 2004. – Вип. 50, ч.1. – С. 5 – 6.
87. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество / Гэлбрейт Дж. – М.: ООО “Издательство АСТ”: ООО “Транзит книга”; СПб: Terra Fantastica, 2004. – 602 с.
88. Дабагян А. В. Человек, его сознание и культура в паутине электронно – цифровых сетей / [Ред. А.Жемерова] / А. В. Дабагян. – Х.: Торсинг, 2003. – 335, [1] с.
89. Давидова В. Жити і працювати в інформаційному суспільстві: підхід Європейського Союзу / В. Давидова // Політичні права і свободи у демократичному суспільстві (досвід країн Європейського Союзу). – К., 2000. – С. 49 – 58.
90. Даймонд Дж. Коллапс. Почему одни общества выживают, а другие умирают / Дж. Даймонд. – М.: АСТ: АСТ МОСКВА, 2008. – 762 с.
91. Даль Р. А. Демократія та її критики / Марина Лупішко (пер. з англ.), Оксана Лупішко (пер. з англ.) / Р. А. Даль. – Х.: Видавнича група “РА – Каравела”, 2002. – 440 с.
92. Даніл`ян В. О. Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні (cоціально – філософський аналіз): монографія / В. О. Даніл’ян. – Х.: Право, 2008. – 184 c.
93. Даніл’ян В. О. Особливості становлення інформаційного суспільства в Україні / / В. О. Даніл’ян // Науковий вісник. – Х., 2008. – Вип. 26. – С. 53 – 58.
94. Дацюк С. А. Сприяння розвитку інформаційного суспільства в інституціональній реальності за його власними правилами // Інформаційне суспільство. Шлях України / С. А. Дацюк. – К., 2004. – С. 200 – 208.
95. Дашутін Г. П. Цивілізаційно – глобалістський підхід до становлення інформаційного суспільства в Україні / Г. П. Дашутін // Сучасна цивілізація: гуманітарний аспект. – К., 2004. – С. 336 – 343.
96. Дашутін Г. П. Гуманізація політичного процесу як мета і засіб модернізації України: Автореф. дис… на здоб. наук. ступ. канд. політ. наук. 23.00.02. / НАН України. Ін – т держави і права ім. В. М. Корецького / Г. П. Дашутін. – К., 2002. – 16 с.
97. Демиров В. В. Постмодернизм как мировоззренческие координаты информационного пространства и общества / В. В. Демиров // Мировоззренческие и философско – методологические основания инновационного развития современного общества: Беларусь, регион, мир. – Минск, 2008. – С. 193 – 196.
98. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навчальний посібник / Н. Р. Нижник (заг. ред.), В. М. Олуйко (заг. ред.). – Л.: Вид – во Національного університету “Львівська політехніка”, 2002. – 352 с.
99. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія / За ред. О. Ю. Оболенського. – Хмельницький: Поділля, 1999. – 570 с.
100. Державне управління: Навчальний посібник / А.Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко; За ред. А. Ф. Мельник. – К.: Знання – Прес, 2003. – 343 с.
101. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Монографія / Кол. авт.: В. М. Князєв, І. Ф. Надольний, М. І. Мельник та ін. ; за ред. В. М. Князєва. – К.: Вид – во НАДУ: Міленіум, 2003. – 320 с.
102. Дефиниции (информация, информатика, информатизация, человек, информационное общество, логика, рынок, интеллектуальная собственность, лицензирование, юриспруденция) / Национальное агентство по вопросам информатизации при Президенте Украины / В. М. Брыжко (сост.), Ю. К. Базанов (сост.). – К.: Управление государственной политики в сфере информатизации, 1997. – 235 с.
103. Диксон П. Фабрики мысли / П. Диксон. – М.: ООО “Изд – во АСТ”, 2004. – 505 с.
104. Діденко Н. Г. Управління, влада, держава: філософські аспекти взаємодії: Монографія / Н. Г. Діденко. – Донецьк: ДонДУУ, 2005. – 128 с.
105. Діденко Н. Г. Державне управління і соціальне партнерство: актуальні проблеми теорії і практики: Монографія/ Н. Г. Діденко. – Донецьк, 2007. – 404 с.
106. Добринська Р. Підготовка особистості до діяльності в інформаційному суспільстві / Р. Добринська // Наукові записки. – Тернопіль, 2002. – № 9. – С. 35 – 40.
107. Долгий О. А. Механізми державного управління податковою службою України в умовах ризиків: Автореф. дис... д – ра наук з держ. упр.: 25.00.02 / Донецький державний університет управління / О. А. Долгий. – Донецьк, 2007. – 36 с.
108. Донченко О. А. Архетипи соціального життя і політика: (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення) / О. А. Донченко, Ю. В. Романенко. – К. : Либідь, 2001. – 334 с.
109. Дрозденко В. Демократія в інформаційному суспільстві В. Дрозденко // Зб. наук. праць. – К., 2005. – Вип. 45. – С. 156 – 163.
110. Дротянко Л. Г. Концепції інформаційного суспільства та культури постмодерну: компаративний аналіз / Л. Г. Дротянко // Вісник. – К., 2006. – № 2 (4). – С. 5 – 12.
111. Друкер П. Новые реальности / П. Друкер. – М.: Бук Чембэр Интернешнл, 1994. – 380 с.
112. Друкер П. Эпоха разрыва. Ориентиры для нашего меняющегося общества / Б. Л. Глушак (пер. с англ. и ред.) / П. Друкер. – М.; СПб.; К.: Вильямс, 2007. – 323 с.
113. Друкер П. Эффективное управление. Экономические задачи и оптимальные решения / П. Друкер. – М.: ФАИР – ПРЕСС, 2001. – 288 с.
114. Друкер П. Эффективный руководитель / О. Л. Чернявская (пер. с англ.) / П. Друкер. – М. ; СПб. ; К.: Вильямс, 2008. – 223 с.
115. Дубас О. П. Нові інформаційні технології в політичному процесі / О. П. Дубас // Нова парадигма: Альманах наукових праць. – Вип. 29. – Запоріжжя, 2003. – С. 58 – 67.
116. Дубас О. П. Інформаційний розвиток сучасної України у світовому контексті / О. П. Дубас. – К.: Генеза, 2004. – 206, [1] с.
117. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навчально – методичний посібник / С. Д. Дубенко. – К.: Ін – Юре, 1999. – 224 с.
118. Дюжев Д. В. Концепции информационного общества как теоретико – методологическая основа анализа общественного прогресса / Д. В. Дюжев // Ноосфера і цивілізація. – Донецьк, 2008. – Вип. 6 (9). – С.131 – 135.