РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ : РАЗВИТИЕ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ПОЛИТИКИ ОБЕСПЕЧЕНИЯ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ НАЦИОНАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКИ



  • Назва:
  • РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
  • Альтернативное название:
  • РАЗВИТИЕ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ПОЛИТИКИ ОБЕСПЕЧЕНИЯ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ НАЦИОНАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКИ
  • Кількість сторінок:
  • 406
  • ВНЗ:
  • ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Рік захисту:
  • 2011
  • Короткий опис:
  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
    ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

    На правах рукопису

    ГОРНИК Володимир Гнатович

    УДК 351:330.34.009.12



    РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

    25.00.02 – механізми державного управління

    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    доктора наук з державного управління


    Науковий консультант:
    БУТКО Микола Петрович,
    доктор економічних наук,
    професор




    Чернігів – 2011

    ЗМІСТ


    ВСТУП 4
    Розділ 1. Теоретичні засади державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки 16
    1.1. Конкурентоспроможність як макроекономічна категорія і основа становлення нової економічної системи держави 16
    1.2. Фактори та умови формування державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки 37
    1.3. Форми впливу глобалізації на модифікацію державної політики забезпечення конкурентоспроможності 58
    Висновки до розділу 1 78
    Розділ 2. Методологічні основи державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки 83
    2.1. Формування оптимістичного сценарію формування державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки 83
    2.2. Концептуальні положення оптимізації конкурентоспроможності на державному рівні 100
    2.3. Стратегічні завдання державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в контексті антикризового управління 112
    Висновки до розділу 2 136
    Розділ 3. Оцінка сучасного стану державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки 139
    3.1. Оцінка ролі та місця України у міжнародних економічних відносинах 139
    3.2. Аналіз розвитку та державної підтримки конкурентоспроможності малого бізнесу 161
    3.3. Інноваційна природа сучасних чинників конкурентоспроможності 178
    3.4. Інституційні засади формування ефективного власника 208
    Висновки до розділу 3 226
    Розділ 4. Напрями підвищення ефективності державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки 230
    4.1. Умови та засоби активізації інноваційної діяльності 230
    4.2. Удосконалення монетарної політики для забезпечення економічного розвитку на інвестиційно-інноваційній основі 263
    4.3. Інформаційно-знаннєва складова державної політики забезпечення конкурентоспроможності 276
    Висновки до розділу 4 290
    Розділ 5. Шляхи формування потенціалу забезпечення конкурентоспроможності економіки України 293
    5.1. Макрорегуляторне забезпечення конкурентоспроможності національної економіки 293
    5.2. Мобілізація ресурсних та інноваційних факторів високо конкурентного розвитку 327
    5.3. Фінансові пріоритети державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки 344
    Висновки до розділу 5 361
    ВИСНОВКИ 365
    ДОДАТКИ 374
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 376


    ВСТУП


    В умовах інтеграції України в загальноєвропейські та світові структури й посилення впливу глобалізації на внутрішньо економічні процеси загострюється проблема формування ефективної державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Системна фінансово-економічна криза світової економіки суттєво вплинула на економіку України. Важка ситуація склалася в галузевих підкомплексах національної економіки внаслідок значного спаду обсягів виробництва та погіршення ситуації майже на всіх ринках продукції. У зв’язку з цим набувають актуальності дослідження питань, пов'язаних із розробкою на рівні державного управління антикризових механізмів формування конкурентних стратегій, що забезпечують виживання та надійний захист вітчизняних підприємств.
    Разом із тим, розвиток ринкових відносин диктує необхідність використання нових методів і підходів державного управління та врахування досвіду країн з розвиненою ринковою економікою. Останній переконливо свідчить, що теоретичною і практичною концепціями вдосконалення забезпечення конкурентоспроможності національної економіки є активізація інноваційної діяльності, мобілізація інноваційних, ресурсних та інформаційно-знаннєвих факторів розвитку економіки.
    Сучасні теорії управлінської думки щодо забезпечення конкурентоспроможності базуються на працях представників школи наукового управління Ф. Тейлора, Л. Гілбрейта, класичної чи адміністративної школи управління А. Файоля, Л. Рейлі, П. Стоуна, теорії конкуренції Дж. Робінсона, Ч. Чемберлена. Найбільш суттєвий внесок у розвиток концепції конкурентоспроможності країн внесли американські та західноєвропейські наукові центри, зокрема науково-дослідні групи М. Портера (США), А. Гутмана (Канада), Дж. Даннінга (Великобританія) та ін.
    Теоретико-методологічні засади конкуренції, її динаміку, сучасні форми, особливості глобального конкурентного середовища, формування новітніх заходів і забезпечення конкурентних переваг досліджували такі вчені як: Дж. Кейнс, А. Маршалл, Дж. Мілль, Б. Олін, М. Портер, Д. Рікардо, Дж. Робінзон, Дж. Сакс, П. Самуельсон, А. Сміт, Р. Солоу, Й. Шумпетер, Ф. Хайєк, Е. Хекшер, Дж. Хікс. Фундаментальні теоретичні основи державної політики щодо формування конкурентоспроможності суб’єктів національної економіки одержали подальший розвиток у дослідженнях багатьох науковців, але насамперед слід відзначити праці Е. Азроянца, Т. Алтенбурга, В. Бакуменка, О. Білоруса, З. Бжезінського, С. Брю, М. Бутка, І. Валлерстайна, А. Вебера, А. Гальчинського, М. Гельвановського, В. Гейця, Б. Губського, І. Драгана, Я. Жовнірчика, О. Іваницької, Ю. Коробова, А. Кредісова, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, О. Мозгового, Дж. Мура, Б. Нейблаффа, Є. Панченка, Ю. Пахомова, А. Поручника, В. Савчука, Є. Савельєва, В. Сіденко, С. Соколенка, А. Халецької, В. Шевчука, Д. Юданова.
    В той же час, залишаються недостатньо вивченими фактори та умови формування державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, форми впливу глобалізації на модифікацію економічної політики, стратегічні завдання підвищення конкурентного статусу України в сучасному глобалізованому світі.
    Саме ці проблеми формування державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки та її реалізації обумовили вибір даної теми дослідження, структуру та зміст дисертації.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Чернігівського державного технологічного університету “Організація регіональної системи інформаційного забезпечення” в межах науково-дослідної роботи Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193). Особисто автором в рамках цих тем досліджено імперативи глобальної конкурентоспроможності у контексті прогресивних глобалізаційних тенденцій та оцінено конкурентний статус України в світовій економічній системі.
    Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо розвитку державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
    Для досягнення мети дослідження було вирішено наступні завдання:
    - провести аналіз ґенези управлінської думки й основних інструментів її забезпечення з метою теоретичного переосмислення і практичного вирішення проблем державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки;
    - визначити фактори і умови формування державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки;
    - обґрунтувати форми впливу глобалізації на модифікацію державної політики забезпечення конкурентоспроможності;
    - уточнити понятійно-категорійний апарат державної політики в сфері управління національною економікою;
    - розробити оптимістичний сценарій підвищення конкурентоспроможності національної економіки;
    - обґрунтувати концептуальні положення оптимізації конкурентоспроможності на державному рівні;
    - сформувати модель функціонування та визначити стратегічні завдання державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в контексті антикризового управління;
    - обґрунтувати напрями підвищення конкурентного статусу України та конкурентоспроможності її малого бізнесу у відповідності до європейських стандартів;
    - оцінити стан інноваційного розвитку галузей національної економіки та розробити заходи щодо вдосконалення інноваційної політики;
    - удосконалити механізми здійснення монетарної політики України як умови підвищення конкурентоспроможності економіки;
    - розробити інформаційно-знаннєву складову державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки;
    - узагальнити концептуальні функції держави як гаранта забезпечення конкурентоспроможності економіки України та визначити імперативи національної конкурентоспроможності.
    Об’єктом дослідження є державне управління національною економікою.
    Предметом дослідження є розвиток державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
    Методи дослідження базуються на загальнонаукових засадах і фундаментальних постулатах економічної теорії та науки «Державне управління». Фундаментальну основу дослідження становлять категоріальний апарат, історико-логічний і системний підходи до аналізу економічних явищ і процесів у контексті глобалізації. Для реалізації поставлених завдань у роботі застосовано методи наукової абстракції, аналізу і синтезу (для обґрунтування моделі сумісного інтеграційного розвитку та сучасного феномену глобальної конкуренції), системного узагальнення (для визначення стрижневих понять конкурентоспроможності; для розкриття системної сутності державної політики забезпечення конкурентоспроможності; обґрунтування імперативів конкурентоспроможності у контексті прогресивних глобалізаційних тенденцій тощо), порівняльного аналізу (для визначення параметрів конкурентоспроможного розвитку галузей національної економіки), факторного аналізу (для обґрунтування суперечностей сучасного етапу розвитку економічної системи; для визначення сучасної конфігурації державної політики), статистичного якісного і кількісного порівнянь, кластерного аналізу, експертних оцінок (для визначення конкурентоспроможності національної економіки України та селективного оцінювання її потенціалу).
    Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України, дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, інформаційні матеріали ряду міжнародних асоціацій та рейтингових агентств, український інтернет-ресурс.
    Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у комплексній розробці на базі конструктивного аналізу існуючих економічних та управлінських концепцій нових методологічних і науково-методичних засад становлення та розвитку конкурентоспроможності суб’єктів національної економіки в умовах глобальної конкуренції через призму сучасної державної політики.
    Вперше:
    - теоретично обґрунтовано двовекторність державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, де «економічний вектор» відповідальний за створення та підтримку середовища конкурентоспроможності суб’єктів національної економіки, а «соціально-економічний вектор» сприяє високому рівню якості життя населення та зумовлюється новою, доцільною цивілізаційною моделлю економіки, яка відповідає постіндустріальному (інформаційно-мережевому) суспільству, але у його «антитезисному» форматі протиставлений фінансовій економіці;
    - розроблено методологічний інструментарій державної політики, що полягає в реалізації оптимістичного сценарію підвищення конкурентоспроможності національної економіки, ґрунтуючись на технологічному укладі, як рушії цього розвитку, і виходячи із структурної гетерогенності наявних в національній економіці репрезентативних типів технологічних укладів від третього до п’ятого який сам має бути гетерогенним і містити дві складові, котрі умовно можна позначати як периферійну третього і четвертого технологічних укладів і базову шостого укладу;
    - запропоновано концептуальні положення оптимізації конкурентоспроможності на державному рівні у двох взаємопов’язаних аспектах: автономному, що передбачає створення відповідного інституційного середовища, котре складається з ієрархічно різних державного, регіонального, галузевого, виробничого та громадського рівнів і загальному, що передбачає включення конкурентоспроможності і як проблеми, і як засобу в систему антикризового управління на двох сполучених вимірах часу: синхронному та діахронному;
    вдосконалено:
    - систему стратегічних завдань державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки на основі обґрунтування моделі її функціонування в контексті антикризового управління, згідно якої в ній діють три вихідних блоки, що зумовлює варіативну необхідність коригувань стратегічного плану: динаміка змін зовнішнього та внутрішнього середовища відповідної (економічної, соціально-економічної, соціоприродної) системи, котра відображає спонтанну в тому числі й кризову самоорганізацію соціально-економічних процесів; динаміка цивілізаційних артефактів, яка відображає творчо-продуктивні зміни науково-технічного, соціально-культурного та світоглядного (ідеологічного) характеру; цивілізаційні імперативи, тобто певні ціннісно-цільові та моральні сталі орієнтири людського буття;
    - підходи до формування стратегічного плану забезпечення конкурентоспроможності національної економіки шляхом його інституалізації (прийняття закону «Про стратегічне планування»; розроблення 5-річної програми модернізації економіки на основі нового технологічного укладу; забезпечення управлінської культури, адекватної вимогам інноваційного розвитку; стимулювання застосування передових технологій управління; форсованого впровадження інформаційних технологій; модернізації системи освіти) і функціонального забезпечення (реалізація податково-бюджетної політики та використання фінансово-інвестиційної системи як компонент фінансової підтримки стратегічного плану; стабілізація фінансового ринку; впровадження опосередкованої цінової політики держави та заходів щодо захисту й розширення внутрішнього ринку та збереження виробничого потенціалу; оптимальне функціонування інфраструктури економіки; провадження заходів щодо захисту інтересів і стимулювання ділової активності соціуму);
    - елементи державної політики щодо розвитку національної економіки шляхом розроблення дворівневої системи реалізації інноваційної її складової, де на першому рівні пропонується запровадити цілісну систему нормативно-правового та організаційного забезпечення структурних перетворень, а на другому рівні держава повинна сприяти розповсюдженню нововведень у галузях, яким характерні: об’єктивна непідготовленість підприємств до ризику; ускладнення використання новітніх технологій внаслідок викривлення конкурентної ситуації на світовому ринку; спроможність засвоїти нові технологічні рішення у сфері підготовки кадрів;
    - механізми здійснення монетарної політики України як умови підвищення конкурентоспроможності економіки шляхом впровадження режиму таргетування інфляції зі створенням певних передумов, зокрема: визначення цільового показника інфляції, який повинен бути незалежним від інших показників; абсолютна прозорість діяльності Національного банку (транспарентність); розвиток фінансового ринку в розрізі кожного його сегменту, стабільність фінансової системи; систематична оцінка минулої, сучасної і, особливо, майбутньої інфляції; узгодження всіх тактичних цілей монетарної політики відносно основної – подолання інфляції шляхом її таргетування;
    - складові державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки шляхом їх доповнення інформаційно-знаннєвою, принципом дії якої є потенціал зростання управлінського знання, що відбувається в рівневій структуризації реального, фінансового секторів та системи антикризового управління, де держава діє як «арбітр», по-перше, рівневої узгодженості секторів (по горизонталі), і, по-друге, їх послідовно-іерархічної збалансованості (по вертикалі) за характером інформаційної взаємодії: фізичним, сигнальним, лінгвістичним, семантичним, колективної поведінки, навчання, відтворення та еволюції;
    дістали подальший розвиток:
    - систематизація факторів та умов формування державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, що враховує сучасні тенденції підвищення міжнародної конкурентоспроможності, а саме: рівень політичної стабільності в країні; соціально-економічні параметри країни, рівень відповідності параметрів інфраструктури країни міжнародним і національним нормативам; тип соціально-економічної системи і модель державної економічної політики; природно-кліматичні, географічні, екологічні параметри країни; внутрішня забезпеченість факторами виробництва; оптимальний технологічний простір, підприємницька й інноваційна активність у країні; рівень міжнародної інтеграції і кооперування країни; переорієнтація оцінок з валових показників на показники вартості, якості та паритету національних активів;
    - теоретичні підходи до визначення ступеня впливу глобалізації на модифікацію державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, що відображається у таких формах як: вихід глобалізації за суто економічні межі і охопленням нею практично всіх основних сфер суспільної діяльності, включаючи політику, ідеологію, культуру, спосіб життя, а також самі умови існування людства; зміна ролей національних та всесвітніх економічних відносин в умовах глобалізації, де останні виходять на перший план; реалізація сценарію розвитку глобалізації в концепції сталого розвитку згідно з яким процес глобалізації знайде нову якість і буде здійснюватися в рамках нової цивілізаційної парадигми; розмивання та знецінення регулюючих функцій національної держави у зв’язку із глобалізацією, що вже не може, як колись, захищати національну економіку від небажаних зовнішньоекономічних впливів;
    - понятійно-категорійний апарат державної політики в сфері управління національною економікою, а саме: уточнено сутність поняття «конкурентоспроможність», яке включає поняття ефективності й доповнюється тим, що вимагає забезпечення економічної безпеки, оскільки навіть високоефективний економічний суб’єкт, не забезпечений необхідним рівнем захисту від конкурентів, ще не може вважати себе конкурентоспроможним; «система формування конкурентоспроможності» за рівнями виходячи з носіїв конкуренції або конкурентних переваг: локальний; регіональний; національний; міжнаціональний; глобальний;
    - узагальнення функцій держави як гаранта забезпечення конкурентоспроможності економіки України за досвідом урядів розвинених країн, а саме: обґрунтування напрямів довгострокового економічного зростання на засадах інноваційності, створення умов для ефективного виробництва та підприємницької діяльності, вибір пріоритетних напрямів у фундаментальній науці та інженерії та їх фінансування, формування орієнтирів вертикальної мобільності, яка забезпечує мобілізацію соціальних ресурсів та інтеграцію суспільства, створення ділового клімату, сприятливого для діяльності державного і приватного секторів у сфері інновацій та конкурентоспроможності; налагодження органічної співпраці національного капіталу, науки та виробництва, розроблення та реалізація системи стимулювання, створення і комерціалізації новітніх технологій, створення конкурентоспроможної інфраструктури, створення необхідних передумов для формування економіки знань, сприяння розвитку інтелектуального потенціалу, захист результатів інтелектуальної діяльності;
    - імперативи національної конкурентоспроможності, які з одного боку, визначені прискоренням економічного розвитку, а з другого – формуванням практично всього комплексу передумов для реалізації необхідних заходів якісного зростання, що передбачає дотримання концепції синхронізації економічної політики – поетапного підвищення конкурентоспроможності і ефективності державного управління.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть слугувати науковою основою для розроблення загальнодержавної стратегії зовнішньоекономічної політики підвищення рівня ефективності використання експортного потенціалу України у забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки, яка відповідає вимогам і потребам як внутрішнього, так і зовнішнього глобального середовища. Пропозиції автора використано Комітетом Верховної Ради України з питань економічної політики в процесі вдосконалення нормативно-правової бази у сфері розвитку державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки та розроблення заходів у сфері формування інноваційної моделі розвитку України (довідка № 04-17/12-268 від 04.05.2011 р.). Результати досліджень враховані Міністерством промислової політики України при розробці пріоритетних напрямів промислового розвитку, що визначені Концепцією загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 року (довідка № 97-23/221 від 29.03.2011 р.). Структурними підрозділами Харківської обласної державної адміністрації в своїй практичній роботі використані пропозиції щодо впровадження інституційних механізмів регулювання міжрегіональних зв’язків та фінансового забезпечення регіонів (довідка № 01-45/2916 від 19.04.2011 р.). Результати наукових досліджень використані українським державним підприємством «Укрхімтрансаміак» при розробленні пропозицій Міністерству промислової політики України в частині визначення інституційних чинників, які відіграють роль економічних регуляторів і стимуляторів стратегічного розвитку України (довідка № 87/4 від 22.04.2011 р.). Результати проведеного дослідження впроваджено в навчально-методичну діяльність Інституту підготовки кадрів промисловості Міністерства промислової політики України в 2009-2010 рр. при підготовці фахівців з державного управління (довідка № 94 від 31.03.2011 р.).
    Особистий внесок здобувача полягає в одноосібно виконаному науковому дослідженні, яке відображає авторський підхід до розв’язання проблеми становлення та розвитку державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Усі наукові результати, які виносяться на захист, одержані автором особисто.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на наукових, науково-практичних конференціях, конгресах і семінарах, зокрема: “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2010), “Проблеми формування нової економіки ХХІ століття” (м. Дніпропетровськ, 2010), “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2010), “Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів” (м. Київ, 2010), “Пріоритети нової економіки знань в ХХІ сторіччі” (м. Дніпропетровськ, 2010), “Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку” (м. Київ, 2010), “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 2010), “Фінанси України” (м. Дніпропетровськ, 2010), “Спецпроект: аналіз наукових досліджень” (м. Дніпропетровськ, 2010), “Проблеми формування та оцінки ефективності функціонування сучасних землегосподарських систем” (м. Київ, 2010), “Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: влив на національну економіку та окремий бізнес” (м. Дніпропетровськ, 2010), “Актуальні проблеми регіонального управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2011), “Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (м. Мінськ, 2011), “Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку” (м. Суми, 2011).
    Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 43 наукових працях, в тому числі у одноосібній та колективній монографіях, 27 наукових праць у наукових фахових виданнях з державного управління. Загальний обсяг публікацій становить 41,52 обл.-вид. арк., з них 35,7 обл.-вид. арк. належить автору.
    Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 406 сторінок. Робота містить 21 таблицю на 20 сторінках, 16 рисунків на 14 сторінках, додаток на 2 сторінках. Список використаних джерел містить 333 найменування на 32 сторінках.
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ


    У дисертації зроблено теоретичне узагальнення та наведено нове вирішення наукової проблеми обґрунтування теоретико-методологічних засад та розроблення науково-практичних рекомендацій щодо розвитку державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дало змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
    1. З метою теоретичного осмислення і практичного вирішення проблем конкурентоспроможності національної економіки проведено аналіз ґенези управлінської думки й основних інструментів її забезпечення. Встановлено, що в міру розвитку економіки і ринкових інститутів розвивалися теорії управління, виникла концепція управління бізнесом. З появою вартісного підходу до управління та концепції управління вартістю конкурентоспроможність стала макроекономічною категорією й основою становлення нової економічної системи держави. Визначено, що державна політика забезпечення конкурентоспроможності національної економіки має конкретизуватися в пріоритетах державного регулювання кризових ситуацій на різних рівнях ієрархії конкретних економічних систем та в залежності від форм власності таких систем, розташовуючись в діапазоні від прямих директивних приписів до індикативних рекомендацій.
    Встановлено, що вектор державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки зумовлюється новою, доцільною цивілізаційною моделлю економіки, яка відповідає постіндустріальному (інформаційно-мережевому) суспільству та в його «антитезисному» форматі є протиставленим фінансовій економіці. Розподіл пріоритетів секторів соціально орієнтованої ринкової економіки (приватний, колективний і державний) є динамічним і визначається станом певної «цивілізаційної картини світу». При цьому фінансово-банківська сфера із основної перетворюється в важливий, але тільки «обслуговуючий» сектор економіки.
    2. Визначено, що на формування конкурентних переваг у країні впливає низка факторів, що потребують врахування при формуванні державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, а саме: рівень політичної стабільності в країні; соціально-економічні параметри країни, рівень відповідності (відставання чи випередження) параметрів інфраструктури країни міжнародним і національним нормативам; тип соціально-економічної системи та модель державної економічної політики; природно-кліматичні, географічні, екологічні параметри країни; внутрішня забезпеченість факторами виробництва; оптимальний технологічний простір, підприємницька й інноваційна активність у країні; рівень міжнародної інтеграції і кооперування країни.
    Доведено, що в державній політиці забезпечення конкурентоспроможності орієнтація національної економіки на валові показники стає неадекватною меті підвищення міжнародної конкурентоспроможності. Нові умови формування конкурентоспроможності національної економіки в сучасних умовах глобалізації вимагають переорієнтації державної політики на показники вартості, якості та паритету національних активів.
    3. Обґрунтовано форми впливу глобалізації на модифікацію державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, серед яких: вихід глобалізації за суто економічні межі і охопленням нею практично всіх основних сфер суспільної діяльності, включаючи політику, ідеологію, культуру, спосіб життя, а також самі умови існування людства; зміна ролей національних та всесвітніх економічних відносин в умовах глобалізації, де останні виходять на перший план; реалізація сценарію розвитку глобалізації в концепції сталого розвитку згідно з яким процес глобалізації знайде нову якість і буде здійснюватися в рамках нової цивілізаційної парадигми; розмивання та знецінення регулюючих функцій національної держави у зв’язку із глобалізацією, що вже не може, як колись, захищати національну економіку від небажаних зовнішньоекономічних впливів. В таких умовах, щоб витримати боротьбу за споживача з відомими зарубіжними компаніями, українські підприємства повинні не тільки забезпечувати міжнародні вимоги за якістю, але й бути у змозі перевищувати ці вимоги. Завдання України після вступу до СОТ, а також інтеграція в ЄС вимагають адаптації до міжнародних та європейських стандартів.
    4. Уточнено понятійно-категорійний апарат державної політики у сфері управління національною економікою. Доведено, що категорії “конкурентоспроможність” і “економічна безпека”, які характеризують національну економіку, перебувають у тісній взаємодії, що в умовах глобалізації набуває нових, додаткових акцентів. Обґрунтовано, що поняття конкурентоспроможності де-факто включає поняття ефективності й доповнюється тим, що вимагає забезпечення економічної безпеки. В основу виділення рівнів конкурентоспроможності покладено носіїв конкуренції або конкурентних переваг. У цьому відношенні органічно вибудовувана п'ятирівнева система її формування: локальний рівень – підприємства, фірми, їх корпоративні об'єднання тощо; регіональний – у районі, області, місті, територіально-виробничих комплексах; національний – у країні; міжнаціональний – як суб’єкти конкурентної боротьби діють не окремі країни, а об'єднання країн, котрі попередньо домовляються проводити погоджену економічну політику, тобто створюють сукупні конкурентні переваги (Євросоюз, НАФТА та ін.); глобальний – у світовому масштабі.
    5. Встановлено, що проблемність реалізації сценарію підвищення конкурентоспроможності національної економіки з позицій її інституціонального забезпечення (на національному та світовому рівні) кореспондує із проблемністю його здійсненності з позицій рушія розвитку. Ключовим визначено технологічний уклад, оскільки він має сполучатися саме з реальним сектором економіки, і як з балансом – протидією розростанню фінансоміки, і як з одним із основних засобів демпфірування фінансово-економічної кризи. Відтак виникає проблема «рушійності рушія», а їм є технологічний уклад.
    Розроблено оптимістичний сценарій підвищення конкурентоспроможності національної економіки, ґрунтуючись на технологічному укладі як рушії цього розвитку та виходячи із структурної гетерогенності наявних в національній економіці репрезентативних типів технологічних укладів від третього до п’ятого, який повинен сам бути гетерогенним і містити дві складові, котрі умовно можна позначати як периферійну та базову. Периферійній складовій мають відповідати виробництва третього і четвертого технологічних укладів із їх прискореним підтягуванням до цільового для економіки України шостого укладу.
    6. Обґрунтовано концептуальні засади оптимізації конкурентоспроможності на державному рівні у двох взаємопов’язаних аспектах: автономному та загальному. Автономний аспект конкурентоспроможності передбачає створення відповідного державного інституту, загальний – включення конкурентоспроможності і як проблеми, і як засобу в систему антикризового управління. З позицій загального аспекту, тобто включення конкурентоспроможності в систему антикризового управління – таке управління має ґрунтуватися на двох сполучених вимірах часу: синхронному та діахронному, де синхронний вимір часу інформаційно-субстратно (за спільністю економічних характеристик) пов’язує в собі показники економічної безпеки та конкурентоспроможності певної економічної системи, а, дещо ширше й відкритості економіки як умови та способу їх функціонування.
    Першою позицією в діахронному часовому вимірі антикризового управління через державну політику підтримки національної конкурентоспроможності є врахування стадії конкурентоспроможності. Другою позицією в діахронному часовому вимірі антикризового управління через конкурентоспроможність є прийняття управлінських рішень з їх біфуркацією на застосування стандартного (цінова конкуренція) чи нестандартного (нецінова конкуренція) підходів. Раціональним для антикризового управління національною економікою України має бути певне цільове взаємодоповнення у використанні цих підходів.
    7. Сформовано модель функціонування та визначено стратегічні завдання державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в контексті антикризового управління. Згідно з цією моделлю, тією мірою, якою в слабких сигналах міститься необхідність позитивних структурних змін у системі конкурентоспроможності, ці сигнали надходять в контролінг стратегічних завдань, де з’ясовується сутність необхідних перетворень в стратегічному плані. Другою після контролінгової основи особливістю стратегічних завдань є те, що стратегічний план, з яким вони взаємодіють, повинен мати індикативну природу, тобто бути не директивним, а рекомендаційним, орієнтувальним планом. Третьою особливістю стратегічних завдань державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в контексті антикризового управління є те, що вони реалізуються в режимі доповнення до стратегічного плану. Обґрунтовано основні аспекти інституалізації стратегічного плану та його функціонального забезпечення.
    8. Виявлено, що конкурентний статус України в світі знаходиться не на високому рівні. Місце України у міжнародних економічних відносинах визначається двома протилежно направленими векторами – східним і західним, кожен з яких є важливим та має свої переваги й недоліки. При цьому важливим є утримання розумного балансу в здійсненні цих відносин, оскільки кожна зі сторін має свої безспірні сировинні чи технологічні переваги, в яких Україна зацікавлена, а також свій інтерес до України як до транзитної держави, що має ненасичений товарами ринок й обмежені паливно-енергетичні ресурси. Наголошено, що вихід можливий, насамперед, шляхом структурної модернізації економічного потенціалу України.
    Проаналізовано зарубіжний досвід та показано, що локомотивом розвитку національної економіки міг би стати малий бізнес. Проте, незважаючи на те, що за певними кількісними показниками Україна наближається до європейських стандартів, роль цих підприємств в економіці залишається низькою, адже малі підприємства поки що не роблять значного внеску в розвиток економіки України. Встановлено, що розширення сфер державного регулювання є одною з перепон на шляху ефективного розвитку ринкових відносин в Україні, оскільки створювані державною інституційні адміністративні бар’єри відволікають ресурси, необхідні для повноцінного розвитку бізнесу. Дія інституційних бар’єрів на практиці проявляється у підвищенні рівня як середніх, так й сукупних трансакційних витрат в економіці.
    9. Проведено аналіз та виявлено достатньо низький стан інноваційного розвитку галузей національної економіки. Визначено негативні тенденції здійснення інноваційного процесу, що сприяють тіньовому характеру інновацій, а саме: низька вартість висококваліфікованої робочої сили; відсутність взаємозв’язку між вітчизняною наукою і виробництвом, відсутність конкурентних стимулів у підприємств, монополізм, зосередження інновацій переважно на великих підприємствах, націленість вітчизняних підприємств на придбання іноземної техніки, технології. Встановлено, що ефективним виходом з даної ситуації є формування регуляторної діяльності держави за програмно-цільовим підходом, що дозволить оптимізувати співробітництво багатьох людей та концентрувати їх зусилля для досягнення визначеної мети – ідеології доцільності, виключення невиправданих зайвих дій та непотрібного дублювання. Доведено, що цьому сприятиме жорсткий контроль з боку громадських організацій.
    Розроблено дворівневу систему реалізації інноваційної політики. На першому рівні пропонується запровадити цілісну систему нормативно-правового та організаційного забезпечення структурних перетворень. На другому рівні держава має сприяти розповсюдженню нововведень у галузях: яким характерна об’єктивна непідготовленість підприємств до ризику (космонавтика, ядерна енергетика); на яких внаслідок викривлення конкурентної ситуації на світовому ринку ускладнене використання новітніх технологій (біотехнології, мікроелектроніка); у сфері підготовки кадрів, спроможних засвоїти нові технологічні рішення.
    10. Визначено, що в Україні існують об’єктивні передумови для впровадження режиму таргетування інфляції з метою удосконалення монетарної політики як умови підвищення конкурентоспроможності економіки. Запропоновано створити певні передумови для впровадження інфляційного таргетування та дотримуватись низки принципових параметрів, що дозволить оптимізувати й ефективність самих інструментів грошово-кредитної політики, зокрема: правильно визначити необхідний (цільовий) показник (рівень) інфляції, який повинен бути незалежним від інших показників, тоді як сама інфляція в країні повинна залишатись низькою; абсолютна прозорість діяльності Національного банку (транспарентність); фінансовий ринок повинен розвиватись в розрізі кожного його сегменту, а фінансова система повинна бути стабільною; систематична оцінка минулої, сучасної і, особливо, майбутньої інфляції; узгодження всіх тактичних цілей монетарної політики відносно основної – подолання інфляції шляхом її таргетування.
    11. Розроблено інформаційно-знаннєву складову державної політики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, принципом дії якої є приріст управлінського знання, що відбувається не тільки внаслідок фіксації неузгодженостей дій реального та фінансового секторів економіки «по горизонталі» чи «по вертикалі» (внаслідок порушення принципу безперервної еволюції складності в порядку зміни рівнів інформаційної взаємодії), але й і за зовнішньо благополучного стану взаємодії в умовах хибного її вектора.
    12. Узагальнено концептуальні функції держави як гаранта забезпечення конкурентоспроможності економіки України. Доведено, що функції держави щодо забезпечення конкурентоспроможності пов’язані із формуванням законодавчо-правового поля щодо обмеження монополізму, захисту прав на інтелектуальну власність, створення однакових умов функціонування суб’єктів господарювання у конкурентному середовищі, усунення перепон блокування прав приватної власності, забезпечення інвестиційної привабливості, сприяння ефективному підприємницькому клімату, розвитку інноваційного сектору та стимулювання нарощування обсягів ефективного експорту з вагомою часткою доданої вартості.
    Визначено імперативи національної конкурентоспроможності з урахуванням сучасних реалій. З одного боку, це прискорення економічного розвитку, а з другого – формування практично всього комплексу передумов для реалізації необхідних заходів якісного зростання. Наголошено на доцільності дотримання концепції синхронізації економічної політики шляхом поетапного підвищення конкурентоспроможності та ефективності державного управління. Запропоновано наступний п’ятнадцятирічний період забезпечення конкурентоспроможності економіки України умовно поділити на чотири етапи, назви яких відображають їх принципову суть, а саме: перший етап - адаптивно-створюючий (базовий); другий – інноваційно-нарощувальний; третій – диференційовано-наступальний; четвертий – глобально-інтегрований.
    Одержані результати дисертації можуть використовуватися як науково-методологічні основи для дослідження проблем, пов'язаних з розвитком конкурентоспроможності України.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Аакер Д. Стратегическое рыночное управление / Д. Аакер. – СПб.: Питер, 2007. – 496 с.
    2. Абдeeв Р.Ф. Филocoфия инфoрмациoннoй цивилизации: Учeбнoe пocoбиe: Диалeктика прoгрeccивнoй лини развития как гуманная oбщeчeлoвeчecкая филocoфия для ХХI вeка / Р.Ф. Абдeeв. – М.: ВЛАДOC, 1994. - 336 c.
    3. Абрамов В.Л. Маркетинговое управление конкурентоспособностью экономических систем / В.Л. Абрамов // Маркетинг в России и за рубежом. – 2005. – № 5(49). – С. 100–107.
    4. Азрoянц Э.А. Глoбализация: катаcтрoфа или путь к развитию? Coврeмeнныe тeндeнции мирoвoгo развития и пoлитичecкиe амбиции. - М.: Нoвый вeк, 2002. - 414 c.
    5. Акофф Р.Л. Планирование в больших экономических системах / Р.Л. Акофф; пер. с англ. – М.: Советское радио, 1972. – 224 с.
    6. Александрова О. Конкуренція: благо чи зло. Специфіка та тенденції розвитку / О. Александрова, О. Зубчик. – К.: Обрії, 2006. – 144 с.
    7. Алексеев Р. Европейское экономическое сообщество / Р. Алексеев, В. Михайлов // Международная жизнь. – 2000. – № 11. – С. 30–33.
    8. Алещенко В.В. Теоретико-методологические вопросы конкурентоспособности экономической системы / В.В. Алещенко // Маркетинг в России и за рубежом. – 2005. – № 1(45). – С. 106–112.
    9. Амиров В. Страны АСЕАН – разные пути выхода из кризиса / В. Амиров // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – № 5.
    10. Амоша О. Конкурентоспроможність вітчизняного промислового виробництва та проблеми вступу України до світової організації торгівлі / О. Амоша, Л. Збаразька // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2002. – № 8-2. – С. 70–73.
    11. Андрiанoв В. Кoнкурeнтocпocoбнocть Рoccии в мирoвoй экoнoмикe / В. Андрiанoв // Мирoвая экoнoмика и мeждунарoдныe oтнoшeния. - 2000. — №3. — C.39.
    12. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. – СПб.: Питер, 1999. – 416 с.
    13. Антoнюк Л.Л. Мiжнарoдна кoнкурeнтocпрoмoжнicть країн: тeoрiя та мeханiзм рeалiзацiї. Мoнoграфiя. - К.: КНEУ, 2004. – 275 c.
    14. Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізація : монографія / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. – К. : КНЕУ, 2003.  326 с.
    15. Арах М. Европейский союз. Видение политического объединения / М. Арах. – М. : Экономика, 1998.  142 с.
    16. Арин О. Азиатско-Тихоокеанский регион: мифы, иллюзии и реальность. Восточная Азия: экономика, политика, безопасность / О. Арин.  М. : Флинта : Наука, 1997.  214 с.
    17. Архиереев С.И. Конку¬рентная среда предприятий: международный аспект / С.И. Архиереев, Т.А. Дяченко // Наукові записки Харківського економіко-правового університету. – 2005. – № 2(3). – С. 117–122.
    18. Афонцев С.А. Проблема глобального управления мирохозяйственной системой: теоретические аспекты / С.А. Афонцев // Мировая экономика и международные отношения.  2001.  № 5.  С. 65–70.
    19. Бeк У. Чтo такoe глoбализация? / У. Бeк. – М.: ПРOГР.-ТРАД., 2001. – 304 c.
    20. Бiлoуc O. Глoбалiзацiя i нацioнальна cтратeгiя. – К.: ВO “Батькiвщина, 2006, 300c.
    21. Бoгoмoлoв O.Т. Анатoмия глoбальнoй экoнoмики / O.Т. Бoгoмoлoв. – М.: UKIS “Акадeмкнига”, 2003. – 216 c.
    22. Бoльшoй экoнoмичecкий cлoварь / Пoд рeд. А.Н. Азрилияна. – М., 2002 – 1280 c.
    23. Бажал Ю. М. Eкoнoмiчна тeoрiя тeхнoлoгiчних змiн. – К.:”Запoвiт”, 1996. –240c.
    24. Базилюк Я.Б. Кoнкурeнтocпрoмoжнicть нацioнальнoї eкoнoмiки України. – К.:НIC, 2002. – 132 c.
    25. Байе М.Р. Управление экономикой и стратегия бизнеса / М.Р. Байе.  М. : ЮНИТИ, 1999.  642 с.
    26. Бард B.C. Инвестиционные проблемы российской экономики / В.С. Бард.  М. : Экзамен, 2000.  384 с.
    27. Башнянин Г.І. Становлення інтегрованих корпоративних мікроекономічних систем в економіках перехідного типу / Г.І. Башнянин, О.І. Ковтун, П.Ю. Лазур, О.В. Хом’як, Т.П. Яхно. – Л. : Вид-во Львівської комерц. акад., 2003. – 186 с.
    28. Бильчак B.C. Региональная экономика : монография / В.С. Бильчак, В.Ф. Захаров ; под ред. B.C. Бильчака.  Калининград : ГИПП Янтарный сказ, 1998.  316 с.
    29. Бізнес-середовище в Україні 2005// Міжнародна Фінансова Корпорація. – К., 2005. – 77 с.
    30. Блауг М. Экoнoмичecкая мыcль в рeтрocпeктивe / М. Блауг. Пeр. c англ., 4-e изд. - М.: Акад. нар. хoз-ва : Дeлo ЛТД, 1994. – 687 c.
    31. Богатуров А. Стратегия разравнивания в международных отношениях и внешней политике США / А. Богатуров // Мировая экономика и международные отношения.  2001.  № 2.  С. 20–29.
    32. Борко Ю. Европейский союз: углубление и расширение интеграции / Ю. Борко // Мировая экономика и международные отношения.  1998.  № 8.  С. 9–13.
    33. Боумен К. Основы стратегического менеджмента / К. Боумен. – М.: Банки и биржи, Издат. об-ние «ЮНИТИ», 1997. – 153 с.
    34. Братимов О.В. Практика глобализации: игры и практика новой эпохи / О.В. Братимов, Ю.М. Горский, М.Г. Делягин, А.А. Коваленко.  М. : ИНФРА-М, 2000. – 344 с.
    35. Буравльoв Є., Cтoгнiй В. Вiд глoбалiзацiї eкoнoмiки дo рeгioнальнoгo i глoбальнoгo cталoгo рoзвитку / Є. Буравльoв, В. Cтoгнiй // Вicн. НАН України. – 2003. - №10. – c.42-49.
    36. Бэттлер А. Контуры мира в первой половине XXI века и чуть далее (теория) / А. Бэттлер // Мировая экономика и международные отношения.  2002.  № 1.  С. 73–81.
    37. Бюджетний моніторінг: аналіз виконання бюджету за 2007 рік // ІБСЕД, Проект “Реформа місцевих бюджеті в Україні”, RTI International.  К., 2008.  136 с.
    38. Василенко С.Д. Європейський вибір України : монографія / С.Д. Василенко. – О. : ОНМА, 2003. – 212 с.
    39. Васильева З.А. Иерархия понятий конкурентоспособности субъектов рынка / З.А. Васильева // Маркетинг в России и за рубежом. – 2006. – № 2(52). – С. 83–90.
    40. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. / Сост. общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова; Предисл. П.П. Гайденко; Коммент. А.Ф. Филиппова. – М.: Прогресс, 1990. – 804 c.
    41. Вeблeн Т. Тeoрия празднoгo клаccа / Пeр. c англ., вcтуп. cт. C. Г. Coрoкинoй; Oбщ. рeд. В. В. Мoтылeва. - М.: Прoгрecc, 1984. - 367 c.
    42. Вiтeр I. Транcфoрмацiя мicця та рoлi дeржави в умoвах глoбалiзацiї рoзвитку //Вicн. Тeрнoп. акад. нар. гocп-ва. – 2008. – № 8-12. – C.30-37.
    43. Віткін Л. Місце України у світовій та європейській якості / Л. Віткін // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2002. – № 3. – С. 43–49.
    44. Владимирoва И.Г. Иccлeдoваниe урoвня транcнациoнализации кoмпаний / И.Г. Владимирoва // Мeнeджмeнт в Рoccии и зарубeжoм. - 2001. - № 6. - C.99-114.
    45. Вoльфганг Бурр. Кoнцeпцiя cтiйкoї кoнкурeнтнoї пeрeваги.// Прoблeмы тeoрии и практики управлeния. – 2004. - № 4. - C. 107-113.
    46. Вольчик В.В. Институционализм: вторичность нового мифа? (возможности и пределы институциональной экономики) // Экономический вестник Ростовского государственного университета. – 2003. – Т.1. – №1. – С. 126-134.
    47. Воронов А. Конкуренция в XXI веке / А. Воронов // Маркетинг. – 2001. – № 5. – С. 16–24.
    48. Врублевський В. Український шлях. Начерки: геополітичне становище України та національні інтереси : монографія / В. Врублевський, В. Хорошковський. – К. : Демократична Україна, 1997. – 425 с.
    49. Вcecвiтнiй eкoнoмiчний фoрум (WEF) The Global Competitiveness Report.— Oxford University, 2001. www. weforum.org
    50. Гeльванoвcкий. М.И. Кoнкурeнтocпocoбнocть нациoнальнoй экoнoмики: прoблeмы cтатиcтичecкoгo coпрoвoждeния / М.И. Гeльванoвcкий // Вoпр. cтатиcтики. - 2004. - N 7. - C.3-15.
    51. Гoффe Н. Coциальная cocтавляющая рeгиoнальнoй пoлитики на Западe / Н. Гoффe // Мирoвая экoнoмика и мeждунарoдныe oтнoшeния. – 2010. - №4. - C. 63.
    52. Гаєвський Б.А. Основи науки управління / Б.А. Гаєвський. – К.: МАУП, 1998. – 112 с.
    53. Галло Ж. Антимонопольні гаранти Європи // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2002. – №3. – С. 57-59.
    54. Гальчинcький А.C., Гeєць В.М., Кiнах А.К., Ceминoжeнкo В.П. Iннoвацiйна cтратeгiя українcьких рeфoрм.- К.: Знання України, 2002.- 336 c.
    55. Гальчинський А.С. Україна на перехресті геополітичних інтересів / А.С. Гальчинський. – К. : Знання України, 2002. – 180 с.
    56. Геєць В, Семиноженко В. Спеціальні економічні зони: «чорні діри» чи точки економічного зростання? // Дзеркало тижня. – 2006. – № 44 (623). Режим доступу до газети: http://www.dt.ua/2000/2020/55122/
    57. Геєць В. Деякі порівняльні ознаки трансформаційних моделей економіки України і Росії // Економіка України. – 2005. – №5. – С. 4-17.
    58. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання / В.М. Геєць. – К.: НАН України, Ін-т екон. прогнозування, 2000. – 344 с.
    59. Герасимова Г.Е. Международные стандарты ISO серии 9000: принципы и терминология / Г.Е. Герасимова // Методы менеджмента качества. – 2000. – № 9. – С. 9–14.
    60. Герчикова И.Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности / И.Н. Герчикова. – М. : КОНСАЛТБАНКИР, 2000.  624 с.
    61. Глoбалiзацiя i бeзпeка рoзвитку: Мoнoграфiя / O.Г.Бiлoруc, Д.Г. Лук’янeнкo та iн. – К.: КНEУ, 2001. – 733 c.
    62. Глазьeв C.Ю. Мecтo Рoccии в мeняющихcя взаимooтнoшeниях цeнтра и пeрифeрии мирoвoй экoнoмики // Филocoфия хoзяйcтва. - 2002. – №3. – C. 18-35.
    63. Головинська В. Україна і світова організація торгівлі: стан, проблеми, перспективи інтеграції : монографія / В. Головинська. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – 168 с.
    64. Головченко В.І. Міжнародні відносини і зовнішня політика країн Центральної та Східної Європи (середина 40-х – середина 90-х рр. ХХ ст.) / В.І. Головченко, А.Є. Тамм. – Х. : ІСМВ “ХК”, 2001. – 114 с.
    65. Горник В. Г. Бюджетно-податкова політика в стратегії забезпечення конкурентоспроможності держави / В. Г. Горник // Економіка та держава. – 2011. – № 5. – С. 102-123.
    66. Горник В. Г. Вплив глобалізації на модифікацію чинників конкурентоспроможності держави / В. Г. Горник // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 2/2011. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2011. – С.88-95.
    67. Горник В. Г. Вплив світогосподарських зв'язків на конкурентоспроможність держави / В. Г. Горник // Інвестиції : практика та досвід. – 2008. – № 19. – С. 56-58.
    68. Горник В. Г. Грошово-кредитна політика як чинник впливу на конкурентоспроможність національної економіки / В. Г. Горник // Економіка та держава. – 2011. – № 4. – С.93-95.
    69. Горник В. Г. Державна політика забезпечення конкурентоспроможності національної економіки: умови, важелі та механізми: [монографія] / В. Г. Горник. – Донецьк: Юго-Восток, 2011. – 400 с.
    70. Горник В. Г. Державна політика забезпечення конкурентоспроможності малого та середнього бізнесу / В. Г. Горник // Інвестиції : практика та досвід. – 2008. – № 20. – С. 59-61.
    71. Горник В. Г. Державна політика сприяння розвитку бізнес-середовища / В. Г. Горник // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – №5. – С. 80-83.
    72. Горник В. Г. Державне регулювання розвитку зовнішньої торгівлі / В. Г. Горник // Економіка та держава. – 2008. – № 8. – С. 104-106.
    73. Горник В. Г. Елементи забезпечення конкурентоспроможності економіки України / В. Г. Горник // Економіка та держава. – 2009. – № 7. – С. 125-127.
    74. Горник В. Г. Етапи підвищення конкурентоспроможності держави в умовах глобалізації / В. Г. Горник // Інвестиції : практика та досвід. – 2009. – № 17. – С. 85-87.
    75. Горник В. Г. Заходи державного регулювання інвестиційної діяльності у національному виробництві / В. Г. Горник // Науково-методичний журнал. – Т. 147. Вип. 135. Державне управління. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. – С.86-89.
    76. Горник В. Г. Зміна ролі держави в умовах структурної модернізації національної економіки / В. Г. Горник // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – № 8. – С. 79-81.
    77. Горник В. Г. Інвестиційно-інноваційний розвиток промисловості: монографія / В. Г. Горник, Н. В. Дацій. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – 200 с.
    78. Горник В. Г. Конкурентоспроможні механізми державної політики розвитку підприємництва / В. Г. Горник // Інвестиції : практика та досвід. – 2009. – № 18. – С. 83-86.
    79. Горник В. Г. Механізми державної політики розширеного відтворення та створення достатнього рівня потенціалу національної економіки // [Електронний ресурс] / В. Г. Горник // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2010. – № 11. – Режим доступу до журналу : http: // www.dy.nayka.com.ua
    80. Горник В. Г. Механізми формування конкурентних переваг країни, які забезпечують національну безпеку і відповідають національним інтересам / В. Г. Горник // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – №4 – С. 64-68.
    81. Горник В. Г. Міждержавне регулювання інвестиційних проектів в умовах глобалізації / В. Г. Горник // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – №3. – С. 68-71.
    82. Горник В. Г. Модифікація чинників конкурентоспроможності держави / В. Г. Горник // Економіка та держава. – 2008. – № 6. – С. 115-117.
    83. Горник В. Г. Обґрунтування стратегії забезпечення конкурентоспроможності держави / В. Г. Горник // Економіка та держава. – 2009. – № 3. – С. 104-106.
    84. Горник В. Г. Оцінка ролі держави в умовах глобалізації світогосподарських зв’язків [Електронний ресурс] / В. Г. Горник // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2010. – № 12. – Режим доступу до журналу : http: // www.dy.nayka.com.ua
    85. Горник В. Г. Оцінка ролі та місця україни у міжнародних економічних відносинах / В. Г. Горник // Економіка та держава. – 2011. – № 3. – С. 125-128.
    86. Горник В. Г. Пріоритети державної стратегії забезпечення конкурентоспроможності економіки України / В. Г. Горник // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – № 7. – С.72-75.
    87. Горник В. Г. Раціональне управління фінансами як найважливіший елемент забезпечення ефективності і конкурентоспроможності держави / В. Г. Горник // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – № 9. – С. 86-88.
    88. Горник В. Г. Реалізація інноваційної моделі розвитку промислового комплексу та його адаптації до вимог світової організації торгівлі / В. Г. Горник // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 4(14). Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2010. – С.55-64.
    89. Горник В. Г. Сутнісна складова державної політики забезпечення конкурентоспроможності / В. Г. Горник // Економіка та держава. – 2010. – № 2. – С. 121-123.
    90. Горник В. Г. Сутність державної промислово-інноваційної політики / В. Г. Горник // Інвестиції : практика та досвід. – 2010. – №21. – С. 62-66.
    91. Горник В. Г. Фактори формування конкурентоспроможності національної економіки / В. Г. Горник // Економіка та держава. – 2010. – № 11. – С. 97-100.
    92. Горник В. Г. Фінансове забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності промислового комплексу України / В. Г. Горник // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 3/2010. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2010. – С.275-282.
    93. Горник В. Г. Формування методології державної політики до адекватних умов ринку та її ефективного інтегрування у світову економічну систему / В. Г. Горник // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 1/2011. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2011. – С.95-103.
    94. Грималюк А. Особливість сучасної конкуренції / А. Грималюк // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2005. – № 1(16). – С. 22–26.
    95. Губcький Б.В. Кoнкурeнтocпрoмoжнicть eкoнoмiки України. Пocттранcфoрмацiйна пeрcпeктива. К.: Наукoва думка, 2004. – c.30.
    96. Губайдуллина Ф.C. Крупныe транcнациoнальныe кoрпoрации на нoвых рынках // ЭКO. - 2003. - №3. - C. 20-33.
    97. Гутник В. Евроленд: экономическое развития новой группировки / В. Гутник, И. Подколзина // Мировая экономика и международные отношения.  2005.  № 8.  С. 18–22.
    98. Дайнеко А.Е. Расширение Европейского Союза: экономические и правовые аспекты / А.Е. Дейнеко, Г.В. Забавский, Ф.А. Дмитракович. – М. : Изд-во деловой и учеб. лит., 2004.– 336 с.
    99. Де Сото Э. Загадка капитала. Почему капитализм торжествует на Западе и терпит поражение в остальном мире: Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2001. – 276 с.
    100. Де Сото Э. Иной путь. Невидимая революция в третьем мире. – М.: Catallaxy, 1995. – 320 с.
    101. Державна допомога виробникам в Україні: реформування відповідно до норм СОТ та ЕС / За ред. С. Касьянова. – Київ.: Нора-друк, 2004. – 86 с.
    102. Дидковская Л. Методологические подходы к трактовке категории «экономическая конкуренция» и их практическое значение / Л. Дидковская // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2006. – № 2(21). – С. 29–34.
    103. Дихтль Е. Практический маркетинг / Е. Дихтль, Х. Хершген. – М.: ИНФРА-М, Высш. шк., 1996. – 225 с.
    104. Длігач А. Аналіз розходжень у системі стратегічних маркетингових рішень / А. Длігач // Маркетинг в Україні. – 2006. – № 4. – С. 40–46.
    105. Доклад о мировом развитии. Создание институциональных основ рыночной экономики: Пер с англ. – М.: Весь мир, 2002. – 250 с.
    106. Драган І.О. Рoль держави у світовій економіці ХХ століття // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 11. – C.25-40.
    107. Друкер Питер Ф. Задачи менеджмента в XXI веке / Питер Ф. Друкер; пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2000. – 272 с.
    108. Дубовик О.В. Управління маркетинговими дослідженнями у процесі формування конкурентних переваг: [монографія] / О.В. Дубовик. – Л.: ЛБІ НБУ, 2005. – 230 с.
    109. Дэниcoн Э. Иccлeдoваниe различий в тeмпах экoнoмичecкoгo рocта. – М.,1971. – 645 c.
    110. Дюмулен И.И. Всемирная торговая организация / И.И. Дюмулен. – М. : Экономика, 2003. – 271 с.
    111. Eкoнoмiка України: iнвecтицiйнo-iннoвацiйнi прoблeми рoзвитку/ Кoлeктивна мoнoграфiя. За рeд. В.Ф.Бecєдiна, А.C. Музичeнка. – К.: НДEI. – 2006. – 592 c.
    112. Економічна енциклопедія: [у трьох томах] / Редкол.: С.В. Мочерний (відп.ред) [та ін.]. Т.1. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 864 с.
    113. Економічна енциклопедія: [у трьох томах] / Редкол.: С.В. Мочерний (відп.ред) [та ін.]. Т.2. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 848 с.
    114. Економічна енциклопедія: [у трьох томах] / Редкол.: С.В. Мочерний (відп.ред) [та ін.]. Т.3. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 952 с.
    115. Eмeльянoв C.В., «Мeждунарoдная кoнкурeнтocпocoбнocть прoизвoдитeлeй: фактoры, oпрeдeляющиe пoлoжeниe на рынках и кoнкурeнтныe прeимущecтва (на примeрe CША)» I-net журнал «Кoрпoративный мeнeджмeнт» // http://www.cfin.ru/press/marketing/2002-1/11.shtml
    116. Єрoхiн C.А. Cтруктурна транcфoрмацiя нацioнальнoї eкoнoмiки (тeoрeтикo-мeтoдoлoгiчний аcпeкт): Наукoва мoнoграфiя. – К.: Видавництвo “Cвiт Знань”. - 2002. – 528 c.
    117. Желіховська М.В. Сучасні тенденції побудови стратегії конкурентоспроможної компанії / М.В. Желіховська, Т.В. Донченко // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч. тр. – Донецк: ДонНУ, 2006. – Ч. III. – С. 1024–1029.
    118. Жовнірчик Я.Ф. Усунення та нейтралізація дії загроз національним інтересам на регіональному рівні // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. 2009. – № 2 (30). – Хмельницький, 2009. – С.291-297.
    119. Жук О.П. Конкурентоспроможність як умова підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності підприємств / О.П. Жук // Вісник Львівської державної фінансової академії. Сер.: «Економічні науки». – 2004. – № 5. – С. 90–98.
    120. Зeвин Л.З. Нациoнальныe экoнoмичecкиe cиcтeмы в глoбальных прoцecах. Мирoвая экoнoмика и мeждунарoдныe oтнoшeния, 2003, №11.- c. 17-24.
    121. Завьялов Ф.Н. Ранговая оценка конкурентоспособности массового товара / Ф.Н. Завьялов, О.В. Каплина, Д.А. Зайченко // Маркетинг в России и за рубежом. – 2005. – № 3(47). – С. 90–103.
    122. Звіт про глобальну конкурентоспроможність. Електронний ресурс: http://www.weforum.org/pdf/Gcr/GCR_04_05_Table_Contents.pdf
    123. Инoзeмцeв В.Л. Глoбализация: иллюзии и рeальнocть /В.Инoзeмцeв //Cвoбoд. мыcль ХХI. – 2000. - № 1. – C.26-36.
    124. Инoзeмцeв В.Л. Прeдeлы "дoгoняющeгo" развития. - М.: Экoнoмика, 2000. – 295c.
    125. Ігнатьєва І.А. Стратегічний менеджмент: теорія, методологія, практика / І.А. Ігнатьєва. – К.: Знання України, 2005. – 250 с.
    126. Інститут конкурентного суспільства. Міжнародний індекс прав власності. Режим доступу: http://www.ics.org.ua/ua/news.php?id=236&start=0
    127. Історія економічних вчень / В.М. Лісовицький: Навч. посіб. – К.: ЦНЛ, 2003. – 220 с.
    128. Кoлoдкo Г. В. Глoбалiзацiя i пeрcпeктиви рoзвитку пocтcoцiалicтичних країн. / Г.В. Кoлoдкo. - К.: Ocнoвнi цiннocтi, 2002. – c. 248.
    129. Каcтeльe М. Инфoрмациoнная эпoха: экoнoмика, oбщecтвo и культура / Пeр. c англ. - М.: РУ-ВШЭ, 2000. – 608 c.
    130. Каніщенко О.Л. Фактори конкурентної поведінки українських підприємств в умовах глобалізації / О.Л. Каніщенко, Н.Г. Каніщенко // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2006. – Вип. 211. Т. II. – С. 417–426.
    131. Кваcнюк Б.Є. Рoль дeржави у дoвгocтрoкoвoму eкoнoмiчнoму зрocтаннi / За рeд. В.Є.Кваcнюка. – К.: IEП, 2003. - C.97.
    132. Кендюхов О.В. Функції управління: сутність, зміст, класифікація / О.В. Кендюхов // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського. Серія: «Економічні науки». – 2003. – №3(19). – С. 113–122.
    133. Кирцнeр И. Кoнкурeнция и прeдприниматeльcтвo/ Пeр. c анг. пoд. рeд. прoф. А.Н. Рoманoва . - М.: ЮНИТИ – ДАРА, 2001. - 239 c.
    134. Кларк Дж.Б. Распределение богатства / Ассоциация российских вузов / Под ред. Д.Страушинского, А.Бесчинского. – М.: Гелиос АРВ, 2000. – 367 с.
    135. Кобиляцький Л.С. Формування системи управління конкурентоспроможністю підп¬риємства / Л.С. Кобиляцький, Ю.С. Чишевський // Наукові праці МАУП. – 2003. – Вип. 10: «Управління конкурентоспроможністю в умовах глобалізації». – С. 94–97.
    136. Козик Л.П. СНГ: реалии и перспективы / Л.П. Козик, П.А. Кохно. – М. : Юридический мир, 2001. – 146 с.
    137. Конкурентная Россия. Метаморфозы конкуренции. Конкурентная политика, Экономический рост / Редакционный совет издания: И.Ю. Артемьев, А.Н. Голомолзин, В,А, Димов, О.В. Коломийченко, Н.Е. Фонарева, И.А. Южанов. – М.: Издательство Московского университета, 2004 – 416 с.
    138. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації: [монографія] / За ред. Жаліла Я.А. – К.: НІСД, 2005. – 388 с.
    139. Конкурентоспроможніст
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины