ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОКОМУНІКАТИВНОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ : ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ социокоммуникативного МЕХАНИЗМА ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ

Короткий опис

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БРОНІКОВА Світлана Анатоліївна

УДК 354:376

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОКОМУНІКАТИВНОГО МЕХАНІЗМУ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
доктор філологічних наук, професор
КОВАЛЕВСЬКА ТЕТЯНА ЮРІЇВНА

КИЇВ – 2011
ЗМІСТ
Вступ 4
І. Наукове підґрунтя соціокомунікативного механізму державного управління 15
1.1. Операційна систематика аналітичних реконструкцій 20
1.2. Механізм як фундаментальна категорія державного управління 35
1.3. Комунікативна природа соціокомунікативного механізму 53
1.4. Триєдність соціокомунікативного механізму: інструмент, процес, система 61
Висновки до розділу І 70
ІІ. Методологічні основи реалізації соціокомунікативного механізму державного управління 71
2.1. Антропоцентричні аспекти нейролінгвістичного програмування 79
2.2. Інтегрувальна специфіка новітнього знання 89
2.3. Аксіоматика результативності соціокомунікативного механізму 101
2.4. Моделювання як метод реалізації соціокомунікативного механізму 116
2.5. Принципи функціонування соціокомунікативного механізму 124
Висновки до розділу ІІ 130
ІІІ. Функціональне поле соціокомунікативного механізму державного управління 131
3.1. Сучасні контексти функціонування соціокомунікативного механізму 135
3.1.1. Об’єктивні умови вступу України до ЄС 137
3.1.2. Міф у моделюванні міждержавної взємодії 141
3.1.3. Ментальний фактор соціокомунікативної механіки 150
3.2. Соціокомунікативна практика взаємодії з громадськістю 163
3.2.1. Дуальна природа паблик рилейшнз 165
3.2.2. Модель просування освітньої установи 176
3.2.3. Паблик рилейшнз у регулюванні культури 189
Висновки до розділу ІІІ 198
IV. Технологічний ресурс соціокомунікативного механізму державного управління 199
4.1. Технологізація соцільної взаємодії 200
4.2. Інструментарій експлікативного рівня соціокомунікативного механізму 210
4.2.1. Рапорт і калібрування в системі комунікативної взаємодії 211
4.2.2. Модель конгруентної поведінки 225
4.3.3. Репрезентативні системи вербальних експлікацій 227
4.3.5. Субмодальнісне редагування ментальних настанов 231
3.4.2. Метамодельна кваліфікація мовленнєвих тактик 234
4.3. Когнітивний рівень технологічного потенціалу соціокомунікативного механізму 249
4.3.1. Технологія рефреймінгу 249
4.3.2. Категоризація в процесах інформаційного структурування 258
4.4. Економічна доцільність технологій діяльнісного рівня соціокомунікатив- ного механізму 261
4.5. Технологічні ресурси емотивного рівня соціокомунікативного механізму 267
4.5.1. Гумор як рефреймінговий ресурс управлінця 268
4.5.2. Сугестивна сутність Мілтон-моделі 279
Висновки до розділу ІV 292
V. Пріоритетні напрями розвитку соціокомунікативного механізму 295
5.1. Актуальні інтерактиви професіоналізації державного управління 295
5.1.1. Технології управління стресом 304
5.1.2. Алгоритми креативного мислення 311
5.1.3. Конструювання успішного управління реальністю 322
5.1.4. Оптимізація мовної компетентності 330
5.1.5. Основи ефективної комунікації 340
5.2. Коучинг управлінської еліти 351
Висновки до розділу V 362
Висновки 364
Література 372
Додатки 421

Вступ

Актуальність теми дослідження зумовлена низкою гострих проблем державного управління, спричинених процесами динамічних соціально-економічних перетворень. Рушійною силою їх розв’язання визнано високопрофесійну й відповідальну людину, реалізація творчого потенціалу якої дасть змогу Україні вийти з кризового періоду в новій якості і з високим економічним статусом. Такий підхід до усвідомлення ролі людини в розбудові ефективної держави актуалізує дослідження, спрямовані на поглиблення теорії та методології державного управління насамперед в антропоцентричному аспекті.
Ефективне функціонування державного управління під час модернізації політичних та економічних структур не можливе без адаптації соціуму. Необхідність індивідуального й колективного пристосування до мінливих і невизначених умов потребує гнучких механізмів державного управління, які враховують біосоціальну й комунікативну сутність людини/колективу. Обґрунтування теоретико-методологічних основ таких механізмів, розробки спеціальної інструментальної бази соціокомунікативного характеру потребує і розв’язання проблем взаємодії центральних і місцевих органів влади, міжособистісних комунікацій у державній установі.
Стимулює вдосконалення системи механізмів державного управління й необхідність корекції ставлення суспільства до держави, оскільки на суспільну свідомість суттєво впливають і глобальні процеси світового розвитку. Забезпечення ефективного реформування, оперативного регулювання розвитку країни, результативного функціонування суб’єктів державного управління та оптимальної міждержавної взаємодії в цілому передбачає гармонізацію комунікативного простору суспільства й відновлення довіри до державних інституцій, що максимально активізує застосування креативних механізмів державного управління, визначаючи загальну актуальність обраної проблематики.
Актуальність теми дослідження зумовлена й виключно економічними чинниками. Проблема мінімізації виробничих витрат у процесі комунікативного за своєю природою державного управління не має результативних інструментів розв’язання. Неякісна взаємодія представників влади з громадянами спричиняє негативні реакції в соціумі, недовіру до управлінців та пропонованих ними стратегій розвитку регіону, держави. Специфіка виробничих витрат вимагає релевантних підходів вивчення, а поставлені проблеми загалом – віднайдення конкретних резервів зниження збитковості управлінської діяльності.
Урахування комунікативної й антропоцентричної сутності державного управління, визнання діалогу єдиним способом формування ефективної моделі суспільних відносин зумовлює необхідність теоретичного обґрунтування та адекватного застосування запропонованого в роботі соціокомунікативного механізму державного управління, підпорядкованого завданням гуманістичного розвитку суспільства, зміцнення й розкриття ресурсів людського капіталу. На необхідності термінового розв’язання зазначених проблем наголошено в Щорічному Посланні Президента України до Верховної Ради України «Модернізація України – наш стратегічний вибір», де визначено основні напрями реформування країни, пріоритетним серед яких визнано забезпечення нової якості життя людини. Підґрунтям консолідації суспільства довкола держави та її національних інтересів названо національний діалог, який щонайперше передбачає відкритість влади. З метою створення основи нових стандартів взаємодії прийнято Закон України «Про доступ до публічної інформації».
Внесок у розвиток уявлень про механізми політико-комунікативних процесів зробили представники різних методологічних підходів: біхевіористського (Ч. Мерріам, П. Лазарсфельд, Г. Саймон, Е. Кемпбелл, Дж. Клаппер, Г. Лассуелл), кібернетичного (Н. Вінер, К. Дойч), структурно-функціонального (Г. Алмонд, Дж. Коулман), власне комунікативного (Х. Арендт, М. Фуко, Ю. Габермас).
Ефективність системи механізмів державного управління, їх зміст, структура та критеріальна диференційованість становить одну з найактуальніших проблем сучасної галузі управління, на що вказують ґрунтовні роботи В. Авер’янова, О. Амосова, Г. Астапової, Г. Атаманчука, В. Бакуменка, Т. Безверхнюк, Н. Брюховецької, В. Воронкової, М. Гамана, П. Єгорова, О. Іваницької, В. Іванова, В. Князева, В. Коломийчука, М. Корецького, О. Коротича, М. Лесечка, В. Малиновського, Н. Нижник, О. Машкова, О. Оболенського, Г. Одінцової, В. Олуйка, Р. Рудніцької, О. Сидорчука, О. Стельмах, В. Тимцуника, В. Цвєткова та інших. Проте, незважаючи на значну кількість досліджень механізмів державного управління, зокрема й в аспекті комунікативної парадигми (Г. Атаманчук, Н. Дніпренко, Н. Драгомирецька та інші), феномен соціокомунікативного механізму державного управління ще не розкрито. Не достатньо досліджено роль соціокомунікативної компоненти розвитку людського потенціалу, попри загальну розробленість і проблематики ресурсів (Т. Безверхнюк, Н. Богданова, Е. Лібанова, А. Ліпенцев, О. Палій, С. Серьогін, Г. Осовська).
Необхідність теоретичного, методологічного та практичного обґрунтування соціокомунікативного механізму як оптимального засобу розв’язання зазначеного кола проблем, висвітлення його теоретико-методологічних засад та розкриття функціональної потужності зумовили вибір теми дослідження та цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося впродовж 2005-2011 рр. у межах науково-дослідних тем Одеського регіонального інституту державного управління та Національної академії державного управління при Президентові України. У процесі опрацювання теми «Система управління і координації політики європейської інтеграції на місцевому та регіональному рівні» (номер державної реєстрації 0105U002535) для корекції суспільних та міждержавних комунікативних процесів автором запропонована технологія цілеспрямованого конструювання метафор-міфологем як стратегічного інструменту соціокомунікативного механізму державного управління. Участь автора в розробці теми «Модернізація системи професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в контексті демократичного державного врядування» (номер державної реєстрації 0107U004693) полягала в обґрунтуванні й упровадженні в систему професійної освіти методологічної бази нейролінгвістичного програмування як технологічної основи соціокомунікативного механізму державного управління. Під час виконання НДР на тему «Розробка комплексного експертно-аналітичного висновку щодо проекту нормативно-правового акту «Статут територіальної громади міста Одеси» (номер державної реєстрації 0109U004548) автор підготувала експертний висновок проекту Статуту. У межах теми «Наукове спілкування у сфері державного управління: особливості та проблеми» (номер державної реєстрації 0110U002469) здійснено дослідження теоретичних основ управлінської галузі.
Мета й завдання дослідження. Мета роботи полягає у виокремленні та обґрунтуванні теоретико-методологічних засад соціокомунікативного механізму державного управління в контексті новітніх досягнень гуманітарного знання.
Для досягнення мети вирішено такі завдання:
- проаналізовано фундаментальні категорію механізму державного управління й запропоновано його узагальнене визначення;
- виокремлено соціокомунікативний механізм державного управління, розкрито його антропоцентричну сутність, визначено поняття та обґрунтовано його базові методологічні положення;
- висвітлено умови й окреслено можливості функціонування соціокомунікативного механізму державного управління;
- доведено ефективність застосування соціокомунікативного механізму державного управління в прискоренні євроінтеграційних процесів;
- деталізовано роль соціокомунікативного механізму державного управлінні в паблик рилейшнз і запропоновано модель медіа-портрету управлінської державної освітньої установи;
- розкрито ресурсний потенціал нейролінгвістичної інструментальної бази соціокомунікативного механізму державного управління;
- обґрунтовано економічну доцільність застосування соціокомунікативного механізму державного управління;
- апробовано й узагальнено результати моделювальних практик соціокомунікативного механізму державного управління;
- розроблено науково-прикладні рекомендації щодо вдосконалення функціонування соціокомунікативного механізму державного управління.
Об’єкт дослідження – система механізмів державного управління.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади соціокомунікативного механізму державного управління.
Методи дослідження. У дисертації використано підхід, що, з одного боку, враховує багатовимірний характер державного управління, а з іншого – його комунікативну природу. Застосування такого комплексного підходу ґрунтується на коректному поєднанні досягнень у галузі теорії державного управління, а також філософії, когнітології, соціології, психолінгвістики, сугестивної лінгвістики й насамперед – новітньої парадигми нейролінгвістичного програмування і дає змогу виокремити у професійній комунікації психоактивні моделі, усвідомлена ідентифікація яких сприятиме коректному використанню в площинах фахової діяльності. Цей підхід також уможливлює не лише оптимізацію особистісних комунікативних стратегій, а й конструювання паритетних відношень між представниками управлінської сфери та колом соціальних респондентів, що в аспекті державного управління посприяє створенню загального комфортного фону соціальної взаємодії. Складність об’єкта і предмета дослідження визначає необхідність залучення низки загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, серед яких:
– системно-синергетичний підхід застосовано при аналітичній реконструкції фундаментальних галузевих концептів з огляду на їхню корелятивність та інтегративний характер;
– історико-структурний метод пізнання став основою для теоретико-методологічного аналізу наукових праць із державного управління, філософії, соціальних та інших наук, що уможливило стереометричне осмислення наддіяльнісної природи державного управління;
– логіко-семантичний метод дав змогу виокремити категорійно-понятійний апарат предмета дослідження, з’ясувати його характеристики та виявити структурні зв’язки й вектори впливу соціокомунікативного механізму державного управління на досліджувану систему;
– метод порівняльного аналізу широко застосовано на різних стадіях роботи для висвітлення загальних та специфічних ознак аналізованих понять;
– абстрагування, аналіз і синтез посприяли виробленню концептуального підходу до створення теоретичної моделі комплексного механізму ефективного державного управління;
– системне моделювання уможливило проектування концептуальної моделі-основи соціокомунікативного механізму державного управління, визначення її функціональних пріоритетів, окреслення прикладних перспектив;
– метод метамодельної нейролінгвістичної ідентифікації, з одного боку, дав підстави виявити проблемні площини управлінської комунікації, з іншого – визначити специфічні тактики здійснення коректного впливу;
– застосування експериментальних методів дослідження (зокрема анкетування, опитування) посприяло верифікації теоретичних гіпотез дослідження та доведенню їхньої об’єктивності.
Інформаційно-аналітичною базою роботи є Конституція України, законодавство України про інформацію та ЗМІ, інші нормативно-правові акти органів державної влади, аналітичні матеріали Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів і Центру підвищення кваліфікації кадрів Одеського регіонального інституту НАДУ при Президентові України; аналітичні матеріали авторських соціальних та медіапроектів; результати анкетування, опитування тощо.
Новизна наукових положень і результатів роботи визначається вирішенням актуальної наукової проблеми в галузі державного управління, що полягає у розробці й обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та впровадженні соціокомунікативного механізму державного управління. У дисертаційній роботі
уперше:
– розроблено концептуальні засади соціокомунікативного механізму державноуправлінської діяльності, зокрема його основні функції, принципи, напрями, методологічні підходи, методи, понятійний апарат. Серед основних функцій соціокомунікативного механізму виокремлено інформаційно-аналітичну, проспективну, інтеграційну, адаптативну, презентаційну, емотивну, освітню. Основними принципами визначено такі, що мають загальний та специфічний характер. До перших уналежнено принцип наукової обґрунтованості, гуманізму, системності, технологічності, до других – ситуативність, принцип нетотожності об’єкта його опису, конгруентність, планомірність, принципи зворотного зв’язку й креативності. Напрями реалізації соціокомунікативного механізму визначені основними рівнями вертикалі державноуправлінської комунікації: міждержавний, державний, апаратний, міжособистісний. Останній визначено базовим у розумінні та застосуванні соціокомунікативного механізму державного управління, що зумовило залучення антропоцентричного підходу дослідження з використанням спеціального методу нейролінгвістичного моделювання. Сформульовано й упорядковано дефініції, застосовувані в межах дослідження;
– доведено відповідність соціокомунікативного механізму комплексу механізмів державного управління за їхніми основними критеріальними ознаками, серед яких масштабність, універсальність, підзаконність, виконавчо-розпорядчий та організувальний характер;
– соціокомунікативний механізм державного управління витлумачено як динамічний конструкт, що має комплексну природу, реалізовану в єдності системно-процесуальних та інструментальних складників, скерованих на забезпечення результативної взаємодії між суб’єктами й об’єктами державного управління, продуктивної діяльності суб’єктів у реалізації соціально-комунікативних функцій державного управління й індивідуально-когнітивних функцій;
– теоретично обґрунтовано та апробовано можливість застосування соціокомунікативного механізму державного управління як інструменту соціальної влади через різні соціальні інститути, зокрема через традиційний соціальний інститут ЗМІ, скерований на формування індивідуальної та соціальної свідомості, а також у галузях державноуправлінської діяльності, насамперед пов’язаних зі здійсненням різноманітних комунікативних стратегій, створенням продуктивного комунікативного простору, забезпеченням прогнозованої взаємодії всіх частин соціального організму державного управління;
– обґрунтовано економічну доцільність соціокомунікативного механізму державного управління в мінімізації виробничих трансакційних витрат, що ґрунтується на ресурсному потенціалі механізму. Трансакційними витратами названо кошти, що втрачає структура, регіон, держава через неефективну виробничу трансакцію (одиниця спілкування, комунікативний акт);
удосконалено:
– технологічну базу державноуправлінської практики через залучення новітніх нейролінгвістичних інструментів соціокомунікативного механізму, що мають синтетичну теоретичну базу та чітко виражену антропоцентричну орієнтованість. Здатність цих технологій здійснювати корекцію глибинних ціннісних рівнів індивідуальної та соціальної психоструктури уможливлює передбачення й моделювання реакцій соціуму на управлінське рішення, прогнозування та ефективний контроль поведінки державних службовців;
– визначення паблик рилейшнз (PR) як соціокомунікативної практики державного управління, дуальна природа якої має ідеологічний і технологічний вектор реалізації. Висвітлено перспективи PR в управлінні освітою з наведенням авторських розробок у створенні іміджевих портретів вищих навчальних закладів; розкрито потенціал PR у регулюванні культури, а також виявлено специфіку ЗМІ як потужного PR-інструменту і впливового засобу формування масової етнокультури, що в цілому увиразнює роль цих аспектів в активації та практичній реалізації соціокомунікативного механізму державного управління. Показано, що ефективність взаємодії суспільства і влади насамперед залежить від майстерного користування публічним менеджментом сучасними технологіями у сфері зв’язків із громадськістю;
набули подальшого розвитку:
– визначення механізму державного управління як комплексного динамічного утворення, що виступає невід’ємним складником державно-управлінської систематики, має гетерогенну природу (різновиди механізмів), визначену структуру (методологічна та важільна бази, забезпечені нормативно-правовими та інформаційними джерелами) й відповідний інструментальний арсенал реалізації цільових завдань (стратегії й тактики впливу на суспільні процеси);
– підходи до стратегічного вибору векторів соціально-економічного розвитку України. У цьому аспекті проаналізовано роль міфотворення щодо вибору європейського чи євразійського шляхів розвитку країни та показано, що ефективна взаємодія України з Європейським Союзом стане можливою за адекватного розуміння партнерами відмінностей у стійких соціальних, культурних і політичних моделях та нівелювання негативних етностереотипів;
– застосування інструментальної бази соціокомуніка¬тив¬ного механізму державного управління в процесах прийняття державноуправлінських рішень як передумови соціальної дії, ефективність яких залежить від цілеспрямованого створення оптимальних варіантів конкретної управлінської ситуації. Визначено специфіку ефективних комунікативних стратегії прийняття рішень, що виявляється в їх формуванні й корегуванні відповідно до мотивів, настанов, інтересів, стосунків і конкретних цілей кожного управлінця;
– навчальні комплекси підготовки та перепідготовки державних службовців шляхом залучення нейролінгвістичних моделювальних практик соціокомунікативного механізму в постійнодіючі семінари, майстер-класи, тренінги тощо. Зорієнтовані на розвиток комунікативно-когнітивних здібностей державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування ці практики адаптовано до використання в розробці конкретних професійно-кваліфікаційних характеристик та посадових інструкцій;
– кваліфікаційні вимоги підбору державних службовців за нейролінгвістичною методикою визначення рівня особистісного самоуправління з метою оновлення та поліпшення якісного складу державних службовців, здатних до самоконтролю, самоорганізації, саморозвитку, самоосвіти відповідно до сучасних потреб державного управління та місцевого самоврядування.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дослідження, висновки й рекомендації дисертаційної роботи мають безпосереднє прикладне значення у сфері державного управління, забезпечуючи оптимальну результативність його функціонування. Запропоновані в дисертації ідеї та конкретні інструменти соціокомунікативного механізму впроваджено: в Управлінні справами Ради міністрів Автономної Республіки Крим під час роботи дводенного семінару, у межах якого проведено тестування і надано рекомендації для керуючих справами виконавчих комітетів міських рад і керівників апаратів районних державних адміністрацій щодо оптимальних стратегій мислення в конкретних комунікативних ситуаціях (довідка № 01-01/3197 від 20.10.2009 року); в Приморській районній адміністрації м. Одеси під час надання практичних рекомендацій щодо конструктивних поведінкових стратегій (довідка № 01-02/3672 від 14.11.2006 року); у Головному управлінні юстиції в Одеській області під час динамічного навчання на тематичному семінарі для керівників, начальників юридичних служб, юрисконсультів місцевих органів виконавчої влади (довідка № 06-7577 від 23.02.2008 року); у Міжнародному республіканському інституті (IRI) під час дводенного семінару із залученням креативних методик конструювання успішних моделей мислення (довідка від 30.03.2008 року); в Інституті підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України під час проведення майстер-класу «Технології ефективної комунікації», на якому державним службовцям надано консультації щодо комунікативних тактик нейтралізації деструктивних моделей мовленнєвої поведінки (довідка № 18-09/155 від 12.11.2008 року).
Практична цінність отриманих результатів та основних ідей дисертації полягає також у тому, що вони можуть бути застосовані в моделюванні позитивного іміджу управлінця; у навчальному процесі під час підготовки та перепідготовки державних службовців; у практичній реалізації центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування програм формування взаємодії влади з громадськістю.
Практичне втілення ідеї дисертації знайшли в авторських курсах у ІПККК Національної академії державного управління при Президентові України та ЦПКК Одеського регіонального інституту державного управління.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною самостійною науковою працею, в якій отримано нові теоретико-методологічні та практичні результати в галузі державного управління. У наукових працях, опублікованих у співавторстві дисертантові належать: дослідження ролі PR у регулюванні культури [102] та адаптація нейролінгвістичного інструментарію особистісного самоуправління та ефективної комунікації державних службовців [278]. У дисертації не використано ідеї та розробки, що належать співавторам.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження представлено на 27 наукових заходах, серед яких науково-практичні конгреси, конференції, семінари та громадські слухання: «Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації» (Одеса, 2004-2009), «Дні науки» (Запоріжжя, 2005, 2006), «Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування» (Львів, 2007-2009), «Проблеми управління соціальним та гуманітарним розвитком» (Дніпропетровськ, 2008, 2009), «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, 2009), «Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади» (Полтава, 2009), 7-я международная конференция «Государственное управление в ХХІ веке: традиции и инновации» (Москва, 2009), «Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування» (Київ, 2006-2009, 2011).
Ідеї дисертації апробовано в тренінговій практиці «Ефективні технології управлінської комунікації», «Алгоритми продуктивного мислення управлінця», «Експрес-методи управління стресом» тощо.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, чотирьох додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 428 стор., з них 371 стор. основного тексту. Робота містить 4 таблиці – на 5 стор., 4 рисунки – на 4 стор., 4 додатки – на 8 стор. Список використаних джерел містить 660 позицій на 49 стор.

Список літератури

Висновки

Аналітичне узагальнення та нові підходи реконструкції категорії механізмів державного управління уможливили розв’язання важливої науково-прикладної проблеми виокремлення й обґрунтування теоретико-методологічних засад соціокомунікативного механізму державного управління, висвітлення його ефективної функціональної реалізації. На основі отриманих результатів та їх узагальнення сформульовано основні висновки і рекомендації.
1. Наукові спостереження за функціонуванням механізмів державного управління дають підстави стверджувати, що реалізація цього динамічного комплексу і взаємодія всіх його структурних елементів забезпечується насамперед процесом міжособистісної комунікації, а жоден суб’єкт управління не обходиться без когнітивно-комунікативного ресурсу. З огляду на це введено у науковий обіг поняття «соціокомунікативний механізм державного управління» і дефіновано як динамічний конструкт, що має комплексну природу, реалізовану в єдності системно-процесуальних та інструментальних складників, скерованих на забезпечення результативної взаємодії між суб’єктами та об’єктами державного управління, продуктивної діяльності суб’єктів державного управління в реалізації соціально-комунікативних функцій державного управління й індивідуально-когнітивних функцій.
Теоретичний аналіз категорії «механізм» державного управління виявив неоднозначність наукових тлумачень цього поняття. Встановлено, що така розшарованість визначень зумовлена низкою факторів, серед яких складність власне феномену механізм, наявність методологічного плюралізму дослідницьких інтерпретацій, дифузність термінологічної кодифікації поняття, неузгодженість родовидових операційних понять та його механістична метафорика. Виявлено критеріальні ознаки механізму, властиві механістичному комплексу державноуправлінської систематики (масштабність, універсальність, виконавчо-розпорядчий характер, підзаконність, організаційний характер та ієрархічність, ступінь системності, функціональне призначення, інноваційний потенціал). Механізм державного управління дефіновано як комплексне динамічне утворення, що виступає невід’ємним складником усієї управлінської систематики, має гетерогенну природу (різновиди механізмів), визначену структуру (методологічна та важільна бази, забезпечені нормативно-правовими та інформаційними джерелами) та відповідний інструментальний арсенал реалізації цільових завдань (стратегії та тактики впливу на суспільні процеси). З’ясовано, що функціональний спектр управлінських механізмів визначається їхньою антропоцентричною природою, що зумовлює необхідність урахування наскрізної ролі особистісного фактора та виокремлення природного для державного управління соціокомунікативного механізму.
2. Методологічне підґрунтя виокремлення соціокомунікативного механізму державного управління охарактеризовано як логічну систему застосування класичних та синтезованих методів дослідження, базованих на коректному поєднанні досягнень нейрофізіології, психології, когнітології, філософії, соціальних наук та нейролінгвістичного програмування. Доведено, що філософські ідеї нейролінгвістичного програмування чітко корелюють з аксіоматикою державного управління, а соціальна природа застосованих технологій цієї науки забезпечила розв’язання низки проблемних сегментів державного управління (процеси прийняття рішень, контроль за виконанням дій, організаційні форми управлінської діяльності тощо) та актуальних суспільних питань. Визначено, що цьому сприяють такі критерії нейролінгвістичного програмування, як усвідомлене управління комунікативними ресурсами; наявність соціально значущої мети й доцільність; соціальний характер процесу здійснення; системність; планомірність; технологічність; формальна організація й функціональне розподілення праці; оптимізація і зворотний зв’язок; дискретність та наявність початку й кінця; креативність та стандартизація; циклічність і можливість тиражування.
Розкрито сутність антропоцентричного підходу, що уможливлює ідентифікацію об’єкта управлінського впливу не лише як засобу, а й як цілі, що висуває на перший план паритетні суб’єктно-суб’єктні зв’язки системи державного управління і визначає їх загальну гуманістичність. Базовим методом функціонування соціокомунікативногом механізму запропоновано нейролінгвістичне моделювання, суть якого полягає в конструюванні майбутнього результату, що передбачає задіювання нейрофізіологічних ресурсів управлінця-конструктора. Моделювання представлено і як потужну особистісну тактику безперервного навчання; професіоналізації в організаціях; розвитку фахових груп, що передбачає зміцнення співробітництва й взаємодії її членів, наприклад, через моделювання стратегії команди.
Серед основних принципів реалізації механізму визначено такі, що мають загальний та специфічний характер. До перших уналежнено принцип наукової обґрунтованості, гуманізму, системності, технологічності, до других – ситуативність, принцип нетотожності об’єкта його опису, конгруентність, планомірність, принцип зворотного зв’язку, креативності. Напрямами реалізації обрано основні рівні по вертикалі державноуправлінської комунікації: міждержавний, державний, апаратний, міжособистісний. Показано, що останній є базовим у розумінні та застосуванні соціокомунікативного механізму державного управління.
3. Висвітлено сучасні умови функціонування соціокомунікативного механізму державного управління та окреслено його можливості, що охоплюють практично всі вектори управлінської діяльності, починаючи від міждержавної взаємодії – через поглиблене вдосконалення специфічних управлінських практик з акцентуванням уваги на найактуальніших сегментах – до психокогнітивних методик креативного мислення, спрямованих на розкриття внутрішніх можливостей окремого посадовця. Доведено, що результативність суспільно-економічних перетворень залежить від ефективності застосування соціокомунікативного механізму державного управління як інструменту державної влади, скерованого на формування як індивідуальної, так і соціальної свідомості, створення загальнодержавного конструктивного комунікативного простору, забезпечення прогнозованої взаємодії всіх частин соціального організму державного управління.
Виявлено деструктивні ознаки сучасного соціуму, що в мінливих умовах посилюють тривожність у суспільстві, наголошено на нагальній необхідності здійснення стратегічних корегувальних заходів з використанням соціокомунікативного механізму. Зазначено, що такі заходи стосуються й представників державного управління, самопрограмування яких сприяє переходу процесу самоуправління на новий якісний рівень та спрощує вирішення питань, актуальних для фахової діяльності. Схарактеризовано можливості соціокомунікативного механізму в аспекті розв’язання проблем і державного менеджменту, і особистісного самоуправління, що реалізуються в інформаційно-аналітичній, проспективній, інтеграційній, адаптативній, презентаційній, емотивній, освітній функціях.
4. Доведено ефективність соціокомунікативного механізму державного управління в прискоренні євроінтеграційних процесів. Проаналізовано роль міфотворення в процесі європейського/євразійського вибору та показано, що ефективна взаємодія України з Європейським Союзом стане можливою за адекватного розуміння партнерами відмінностей у стійких соціальних, культурних та політичних моделях. Зазначено, що спираючись на релевантні технологічні нейролінгвістичні ресурси, соціокомунікативний механізм уможливлює адекватну корекцію суспільних цінностей, сприяючи толерантності у сприйнятті та інтерпретації стійких соціальних, культурних та політичних відмінностей у міжнаціональному просторі.
5. Деталізовано роль соціокомунікативного механізму державного управління в системі стратегічних комунікацій PR, визначеного як цілеспрямована взаємодія структур державного апарату (органів, організацій і установ) із громадянами і суспільними інститутами. Показано функціональну реалізацію механізму в процесі обміну інформацією (інформаційна), цілеспрямованому моделюванні перспективи для визначеної аудиторії (проспективна), об’єднанні навколо конкретної мети (інтеграційна), з’ясуванні ставлення різних кіл громадськості до тих або тих управлінських рішень і дій (емотивна), створенні іміджу (презентаційна) тощо. Запропоновано іміджеву модель медіа-портрету управлінської державної освітньої установи, що відбиває процес ретельного вивчення місця установи в медіа-свідомості з подальшими рекомендаціями щодо його корекції та складанням програми просування освітнього об’єкта.
6. Розкрито потужний ресурсний потенціал інструментальної бази соціокомунікативного механізму в процесах прийняття управлінських рішень, комунікації, прогнозуванні, мотивації тощо. Показано залежність ефективності процесу прийняття управлінського рішення від цілеспрямованого створення оптимального варіанту рішення для конкретної ситуації після усвідомленої інтерпретації контексту та раціонального вибору найдоцільніших моделей її розв’язання. Схарактеризовано специфіку ефективних комунікативних стратегій прийняття рішень, що формуються і корегуються відповідно до мотивів, настанов, інтересів, стосунків і конкретних цілей кожної особи/осіб.
Висвітлено результати застосування інструментарію, що сприяють досягненню ефективності в усіх напрямках розвитку суспільства в умовах мінливого зовнішнього середовища, забезпечуючи процеси прогнозування, оцінювання й відстеження суспільної динаміки, оперативну й точну передачу потрібної інформації через усі структурні підсистеми, ланки та їхні підрозділи управлінської сфери. Запропоновані в цьому аспекті техніки «рапорт», «калібрування» відбивають природні закономірності обміну інформацією, взаємодії в цілому, а вміння управлінця ідентифікувати особливості невербальної поведінки співрозмовника дає змогу швидко встановлювати довірливі стосунки, адекватно розпізнавати внутрішній стан опонента, впливати на його латентні рівні, усвідомлено контролюючи власні поведінкові комплекси в різних комунікативних ситуаціях. Зазначені можливості інструментальної бази соціокомунікативного механізму сприяють створенню необхідних умов конвенційної соціальної взаємодії.
Доведено, що використання у професійній діяльності специфічних нейрологічних технік («метамодельна ідентифікація», «нейролінгвістичні рівні», «репрезентативної систематики», «метамоделі мови» тощо) сприяє корекції деструктивних переконань державного управлінця, формуючи конструктивний комунікативний фон, соціальну згуртованість, культурну ідентичність місцевих співтовариств, що становить основу громадянського відчуття й ініціює вільну участь у соціальному житті. Акцентовано на тому, що здатність цих технік здійснювати корекцію глибинних ціннісних рівнів індивідуальної та соціальної психоструктури уможливлює прогнозування й ефективний контроль індивідуальної/масової поведінки. Зазначено, що редукування негативних етнічних та індивідуальних стереотипів за допомогою метапрограм прискорить реалізацію внутрішньої/зовнішньої інтеграції. Також звернено увагу на врахування метапрограмних ідентифікаторів групи/соціуму під час підготовки й реалізації соціальних, адміністративних та інших реформ, при виборі та розподілі професійних завдань, оскільки що більше вони відповідають внутрішнім пріоритетам гендерної групи, то ефективнішим буде їх виконання.
Пояснено механіку маніпулятивної сугестії та запропоновано ефективні техніки коректного впливу на людину й суспільство. Контекстуальна та змістова інтерпретація рефреймінгу відповідає вимогам творчого підходу і прискорює та оптимізує пошук варіантів управлінського рішення через корекцію негативних настанов, позицій, настрою, переконань; сприяє здійсненню ефективної взаємодії/взаєморозуміння з урахуванням вербального та невербального контекстів; розширенню професійних потенцій управлінця, що вміє вибирати оптимальну поведінку. Такий підхід дав змогу показати, як, з одного боку, практично оволодіти навичками відповідної комунікації, а з іншого – створити підґрунтя захисту від некоректних зовнішніх впливів маніпулятивної (зомбувальної) природи.
З’ясовано, що специфічне застосування рефреймінгу зумовлює гумористичний ефект. Доведено, що гумор, як запланована і контрольована когнітивна діяльність зміцнює комфортні виробничі стосунки, пом’якшує конфлікти, сприяючи професійній згуртованості, підвищує статус державного службовця. Цей корегувальний ресурс розглянуто не лише як впливову комуніка¬тивну стратегію порозуміння в колективі й суспільстві, а й як ефективний засіб регулювання та збереження соціальних цінностей, що перебуває в центрі управлінської проблематики. Найсуттєвішою функцією цієї технології визначено досягнення поставленої комунікативної мети шляхом не насильниць¬кого управління суспільством з боку держави й корегування реакції на це управління. Експериментальні результати дисертаційного дослідження засвідчують бажання управлінців підвищувати рівень професійної компетенції, розвиваючи свої комунікативні здібності, а також доводять необхідність розробки відповідних навчальних семінарів, майстер-класів, тренінгів.
7. Доведено економічну доцільність застосування соціокомунікативного механізму державного управління, що ґрунтується на мінімізації виробничих трансакційних витрат, спричинених виробничою неефективною збитковою трансакцію (одиниця спілкування, комунікативний акт). Оперативне володіння управлінцями соціокомуніка¬тивними інструментами професійної взаємодії сприяє зменшенню економічно збиткових комунікативних стратегій управлінців. Показано, що результати застосування соціокомунікативного механізму державного управління сприяють підвищенню ефективності управління розвитком суспільства в умовах мінливого зовнішнього середовища, забезпечуючи процеси прогнозування, оцінювання й відстеження суспільної динаміки, оперативну й точну передачу потрібної інформації через усі структурні підсистеми, ланки та підрозділи управлінської сфери.
8. Розроблені, апробовані в державноуправлінській практиці моделювальні практики соціокомунікативного механізму (управління стресом, креативне мислення, мовна підготовка, ефективна комунікація, коучинг управлінської еліти) зорієнтовані на розвиток комунікативно-когнітивних здібностей державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Такі практики дають змогу дістати навички самоконтролю, самоорганізації, самопрограмування, що сприяє підвищенню ефективності професійної діяльності та засвоєнню прийомів толерантної комунікації. Результати апробацій показали, що використання нейролінгвістичних інструментів підвищує засвоєння інформації, прискорює процес навчання, робить його легким, приємним і комфортним. Обґрунтовано необхідність якісних змін у системі підготовки державних службовців. Доведено й детально схарактеризовано релевантність тренінгових форм навчання як максимально дієвих складників запропонованого соціокомунікативного механізму, що уможливлює безпосередню трансплантацію наведених тренінгів у навчальний процес, увиразнюючи прикладний характер інструментальної бази механізму.
9. Розроблено науково-прикладні рекомендації щодо вдосконалення функціонування соціокомунікативного механізму державного управління, зокрема запропоновано:
- при розробці концепцій, стратегій, цільових програм, програм і планів роботи з персоналом органам державної влади та органам місцевого самоврядування передбачати заходи, спрямовані на впровадження соціокомунікативного механізму в державноуправлінську практику;
- широко впроваджувати моделювальні практики соціокомунікативного механізму державного управління в програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування;
- для підвищення загального професійного рівня управлінців сконцентрувати увагу на якості та швидкості навчання, запроваджуючи тренінгові форми з управління стресом, алгоритмів креативного мислення, практик мовної підготовки, ефективної комунікації й сучасного консалтингу (коучинг) як концептуальних складників продуктивної фахової діяльності управлінця;
- розвивати подальші дослідження, спрямовані на вдосконалення соціокомунікативного механізму державного управління, зокрема на базі Національній академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутів, Академії муніципального управління, інших вищих навчальних закладів, у яких здійснюється підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
Результати проведеного дослідження дають змогу визначити шляхи оптимізації державноуправлінської галузі, сприяють вдосконаленню всіх управлінських практик через упровадження соціокомунікативного механізму державного управління як наскрізного феномену, що має глибоке теоретичне обґрунтування, широке функціональне поле та потужну інструментальну базу.

Література

1. Абрамова Н. А. Человеческие факторы в когнитивном подходе // Когнитивный анализ и управление развитием ситуаций (CАSC’2006). Труды 6-й Международной конференции / Под ред. З. К. Авдеевой, С. В. Ковриги. – М. : Институт проблем управления РАН, 2006. – С.8-29.
2. Аватар И. Кинесика / И. Аватар [электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.avatar-world.narod.ru.
3. Аврамцев В. В., Волков Е. Н. Труднее жить после «Полудня» и «Вечера трудного дня» / В. В. Аврамцев, Е. Н. Волков [электронный ресурс]. – http://people.nnov.ru/volkov/.
4. Аги У., Кэмерон Г., Олт Ф., Уилкокс Д. Самое главное в PR / У. Аги, Г. Кэмерон, Ф. Олт, Д. Уилкокс // Пер. с англ. – СПб. : Питер, 2004. – 560 с.
5. Акофф Р. О менеджменте / Р. Акофф // Пер. с англ. под ред. Л. А. Волковой. – Спб. : Питер, 2002. – 448 с.
6. Алдер Х. НЛП: современные психотехнологии / А. Хэрри. – СПб. : Питер, 2000. – 160 с.
7. Алиева С. В. Креативное образование управленческих кадров в высшей школе / С. В. Алиева. − Ростов н/Д – Пятигорск : СКАГС, 2004. – 388 с.
8. Алиуллов Р. Р. Проблемы механизма государственного управления на современном этапе (вопросы теории и методологии) // Р. Р. Алиуллов / Государство и право. – 2005. – №3. – С. 97-102.
9. Альтшуллер Г. С. / Официальный фонд Г. С. Альтшуллера [электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.altshuller.ru/head.asp
10. Альтшуллер Г. С. Творчество как точная наука / Г. С. Альтшуллер. – М. : Советское радио, 1979. – 184 с.
11. Амосов О.Ю. Перетворення механізмів державного регулювання економічного розвитку // Державне управління та місцеве самоврядування: Збірник наукових праць: У 2 ч. / За заг. ред. Г.І.Мостового, Г.С.Одінцової. – Харків : ХарРІДУ УАДУ, 2001. – Вип. 2. – С. 10-16.
12. Апанасенко Г. Хто раніше вимре – Ботсвана чи Україна / Дзеркало тижня / Людина. – № 2 (681) 19-25 січня 2008. – С. 11.
13. Арапова Н.П. Социально-информациологический подход в теории информационных войн : [текст] / Н.П.Арапова. – М. : РАГС, 2007. – 150 с.
14. Арістотель. Риторика // Сагач Г.М. Риторика. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. – С. 301-307.
15. Аронсон Э., Пратканис Э. Эпоха пропоганды. Механизмы убеждения. / Э.Аронсон, Э.Пратканис. – СПб. : Прайм-Еврознак, 2002. – 384 с.
16. Арутюнов В. Х. Методологія соціально-економічного пізнання : [навч. посіб.] / В. Х. Арутюнов, В.М. Мішин, В.М. Свінціцький. – К. : КНЕУ, 2005. – 353 с.
17. Арутюнов С.А. Народные механизмы языковой традиции // Язык. Культура. Этнос / С.А.Арутюнов. – М. : Наука, 1994. – С. 5-12.
18. Астапова Г.В., Астапова Е.А., Лойко Д.П. Организационно-экономический механизм корпоративного управления в современных условиях реформирования экономики Украины : [монография] / Г.В.Астапова, Е.А.Астапова, Д.П.Лойко. – Донецк : ДонГУЭТ, 2001. – 525 с.
19. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : [учебное пособие] / Г.В.Атаманчук. – М. : ОАО «НПО «Экономика», 2000. – 302 с.
20. Атаманчук Г.В. Управление – фактор развития (размышления об управленческой деятельности) / Г.В. Атаманчук. – М. : ЗАО «Изд-во «Экономика», 2002. – 567 с.
21. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления : [курс лекций] / Г.В.Атаманчук. – М. : Юридическая литература, 1997. – 400 с.
22. Аугустинавичюте А. О дуальной природе человека // Соционика, ментология и психология личности. – № 1-3. – 1996. / [электронный ресурс]. – Режим доступа – http: // socionics.ibc.com.ua.
23. Ахиезер А.А. Монологизация и диалогизация управления (Опыт российской истории) // Общественные науки и современность / А.А.Ахиезер. – 2004. – № 2. – С. 24-25.
24. Бабкіна О.М. Держава і громадянське суспільство: комунікаційні аспекти і протиріччя третього тисячоліття // PR в органах державної влади та місцевого самоврядування / О.В.Бабкіна, В.В.Басалюков, В.М.Бебик та ін. / За заг. ред. В.М.Бебика, С.В.Кунішена. – К. : Симферополь: МАУП, 2003. – 204 с.
25. Баксанский О.Е., Кучер Е.Н. Когнитивные науки: от познания к действию / О.Е.Баксанский, Е.Н.Кучер. – М. : Комкнига, 2005. – 184 с.
26. Баксанский О.Е. Когнитивно-синергетическая парадигма НЛП: от познания к действию / О.Е.Баксанский, Е.Н.Кучер. Изд. 2-е. – М. : Едиториал УРСС, 2007. – 184 с.
27. Бакуменко В.Д., Безносенко Д.О. Виявлення комплексу проблем державного управління процесами європейської та євроатлантичної інтеграції України, розробка пропозицій щодо вдосконалення системи державного управління цими процесами: Науково-дослідна робота / В.Д.Бакуменко, Д.О.Безносенко. – К. : НАДУ при Президентові України; Центр навчання і досліджень з європейської та євроатлантичної інтеграції України. – 41 с.
28. Бакуменко В.Д., Надолішний П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління : [навч. посіб.] / В.Д.Бакуменко, П.І.Надолішний. – К. : Міленіум, 2003. – 256 с.
29. Бакштанский В.Л. Менеджмент жизни / В.Л.Бакштанский, О.И.Жданов // Изд. 2-е, испр. и доп. – М. : Беловодье, 2003. – 528 с.
30. Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику / А.Н.Баранов. – М. : Эдиториал УРСС, 2001. – 358 с.
31. Баранов А.Н. Политический дискурс: прощание с ритуалом ? // Человек / А.Н.Баранов. – 1997. – № 6. – С. 108-118.
32. Баранов А.Н., Казакевич Е.Г. Парламентские дебаты: традиции и новации. Советский политический язык: от ритуала к метафоре / А.Н.Баранов, Е.Г.Казакевич. – М. : Знание, 1991. – 63 с.
33. Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Русская политическая метафора [материалы к словарю] / А.Н.Баранов, Ю.Н.Караулов. – М. : Институт руського язика РАН, 1991. – 193 с.
34. Барышева Т.А. Креативность. Диагностика и развитие / Т.А. Барышева. − СПб. : Издательство РГПУ им. А.И. Герцена, 2002. – 205 с.
35. Барт Р. Актовая лекция, прочитанная при вступлении в должность заведующего кафедрой литературной семиологии в Колледде Франс 7 января 1977 года [электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.philosophy.ru/librari/barthes/lect.
36. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Р.Барт; сост., общ. ред. и вступ. ст. Г.К. Косиков. – М. : Прогресс, 1994. – 626 с.
37. Батоврина Е.В. Развитие креативности управленцев в процессе профессиональной подготовки / Е.В.Батоврина [автореферат]. – АДД по специальности 22.00.08 – социология управления. – М., 2007. – 30 с.
38. Батороев К.Б. Аналогии и модели в познании / К.Б.Батороев. – Новосибирск : Прогресс, 1981. – 319 с.
39. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М.М.Бахтин. – М. : Искусство, 1986. – 445 с.
40. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики / Ф.С.Бацевич. – К. : Видавничий дім «Академія», 2004. – 344 с.
41. Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации) / И.Л.Бачило. – М. : Юридическая литература, 1976. – 198 с.
42. Башкатов В. Виділення системних характеристик механізмів державного управління (за результатами дисертаційних досліджень) / В. Башкатов // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.праць ОРІДУ. Вип.2(34). – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. – С. 69-77.
43. Безверхнюк Т.М. Відтворення організаційної здатності суб'єктів публічного управління як пріоритетний напрям стратегії розвитку людського потенціалу // Кримський юридичний вісник. – Сімферополь, 2010. – Вип.3 (10). – Ч. ІІ. – С.11-18.
44. Бэндлер Р. Используйте свой мозг для изменений [электронный ресурс] / Р. Бэндлер. – Режим доступа : http://iby.ru/book/ispolzuite-mozg/.
45. Бэндлер Р., Гриндер Д. Паттерны гипнотических техник Милтона Эриксона / Р.Бэндлер, Д.Гриндер. – Сыктывкар : Флинта, 2000. – 184 с.
46. Бэндлер Р., Гриндер Д. Трансформэйшн / Р.Бэндлер, Д.Гриндер. – Сыктывкар : Флинта, 1999. – 296 с.
47. Бэндлер Р., Гриндер Д. Структура магии / Р.Бэндлер, Д.Гриндер. – СПб. : Белый кролик, 1996. – 496 с.
48. Бенин В.Л., Десяткина М.В. Социальная философия [учебное пособие] / В.Л.Бенин, М.В.Десяткина. – Уфа : БГПУ, 1997. – 288 с.
49. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы / Эрик Берн. – Пер. с англ. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 2004. – 448 с.
50. Бессер-Зигмунд К. Магические слова [Пососбие по психологической самозащите] / К.Бессер-Зигмунд. – СПб. : Питер-Пресс, 1997. – 213 с.
51. Бессонов Б.Н. Идеология духовного подавления [электронный ресурс] / Б.Н.Бессонов. – Режим доступа : http:// www.cult:iatp.org.ua/articles/propaganda-manipulation.html
52. Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти (теоретико-эмпирические исследования языка и его использования) // Язык и моделирование социального взаимодействия / Р.М.Блакар. – М. : Прогресс, 1987. – С. 88-125.
53. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена. – М. : Українське Біблійне товариство, 1992. – 1255 с.
54. Богданов А.А. Тектология: Всеобщая организационная наука. В 2-х книгах.– Кн.1 / А.А.Богданов.– М. : Экономика, 1989. – 304 с.
55. Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей [учебное пособие] / Д.Б. Богоявленская. − М. : Издательский центр «Академия», 2002. – 320 с.
56. Бодалев А.А. Личость и общение. Избранные труды / А.А.Бодалев. – М. : Педагогика, 1983. – 458 с.
57. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Ж.Бодрийяр. – М. : Культурная революция, Республика, 2006. – 269 с.
58. Бойко О.Д. Політичне маніпулювання: [навч. посіб.] / О.Д.Бойко. – К. : Академвидав, 2010. – 432 с.
59. Бойко-Бойчук О.В. Механізми державного управління: моделювання, типологізація / О.В. Бойко-Бойчук // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: матеріали наук.-практ. конф. за міжн. участю у 3 т. / За заг.ред. О.Ю. Оболенського, С.В. Сьоміна. – К. : НАДУ, 2008. – Т.3. – С. 18-19.
60. Болстад Р., Хэмблетт М., Дайер-Хурайа К. PRO-FUSION / Р.Болстад, М.Хэмблетт, К.Дайер-Хурайа. – М. : ООО Издательский Дом «София», 2004. – 416 с.
61. Больнов О.Ф. Экзистенциальная философия и педагогика / О.Ф.Больнов. – М. : Наука, 1959. – 312 с.
62. Бондар О.І. Деградація лінгвосоціуму: ознаки і типи / О.І. Бондар // Записки з загальної лінгвістики. – Одеса: Астропринт, 2001. – № 3. – С. 10-15.
63. Бордюк Л.В. Риторика українського політичного дискурсу // Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (22 березня 2007 року) у 2 ч. / Л.В.Бордюк. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2007. – Ч.2. – С. 238-241.
64. Бронікова С.А. Вивчення та впровадження досвіду – це нейролінгвістичне моделювання / С.А.Бронікова // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади. Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції за міжнародною участю 26 листопада 2008 року у 2 частинах. – Полтава : РВВ ПУСКУ, 2009. – Ч. ІІ. – С. 303-306.
65. Бронікова С.А. До проблеми термінологічної ідентифікації понять «політичний дискурс», «політична мова», «мова політики» // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць Одеського регіонального інституту державного управління / С.А.Бронікова. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. – Вип. 3 (23). – С. 4-14.
66. Бронікова С.А. Дуальна природа паблік рилейшнз / С.А.Бронікова // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 2 (26). – С. 238-244.
67. Бронікова С.А. Елементи нейролінгвістичного програмування в політичному дискурсі / С.А.Бронікова // Державна служба України: сучасний стан та напрями адаптації до стандартів Європейського Союзу: Матеріали науково-практичної конференції 28 квітня 2005 року / С.А.Бронікова. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. – С. 151-154.
68. Бронікова С.А. Європейські новітні стратегії підготовки кваліфікованого менеджера // Європейський Союз: 50 років після Римських угод. Євроінтеграційні перспективи України: нові моделі. Зб. тез доповідей і статей за підсумками науково-практичного семінару 12 травня 2007 року / С.А.Бронікова. – Одеса : Фенікс, 2007. – С. 181-188.
69. Бронікова С.А. Ідентифікація понять державного управління // Удосконалення механізмів державного управління та самоврядування. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю 10 квітня 2009 року у 2 ч. / За заг. ред. В.Д.Бакуменка, Т.В.Іанової / С. А. Бронікова. – К. : Видавничо-поліграфічний центр АМУ, 2009. – С. 305-307.
70. Бронікова С.А. Когнітивні технології в оптимізації публічного адміністрування // Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю 4 квітня 2008 року у 2 ч. / За наук. ред. проф. В.С.Загорського, доц. А.В.Ліпенцева / С.А.Бронікова. – Львів : ЛІДУ НАДУ, 2008. – Ч.1. – С. 10-15.
71. Бронікова С. А. Конструктиви діалогу з ЄС / С. А. Бронікова // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України : матеріали 6-ої регіональної наук.-практ. конф. (14 травня 2009 р.). – Дніпропетновськ : ДРІДУ НАДУ, 2009. – С. 158-160.
72. Бронікова С. А. Концептуальні ознаки соціокомунікативного механізму державного управління / С. А. Бронікова // Науковий вісник Академії муніципального управління. – К. : Видавничо-поліграфічний центр АМУ, 2011. – Вип. 1. – С. 87-95.
73. Бронікова С.А. Кризові контексти українських перетворень: оптимістичний погляд // Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю 3 квітня 2009 року за науковою редакцією член-кореспондента НАН України В.С.Загорського, доц. А.В.Ліпенцева у 2 ч. / С. А. Бронікова.– Львів: ЛІДУ НАДУ, 2009. – Ч.2. – С. 300-304.
74. Бронікова С.А. Маніпуляція: до розуміння феномену // Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження. Матеріали щорічної загальноінституцької науково-практичної конференції 31 жовтня 2006 року / С. А. Бронікова. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. – С. 334-338.
75. Бронікова С. А. Метафора як сучасна технологія управлінського консалтингу / С. А. Бронікова // Публічне управління: теорія та практика. – Харків : ДокНаукДержУпр, 2011. – Вип. 2(6). – С. 26-31.
76. Бронікова С.А. Мета-модель як нейролінгвістичний інструмент розв’язання управлінських проблем // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. проф. В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева / С.А.Бронікова. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2009. – Вип. 16/17. – С. 279-286.
77. Бронікова С.А. Мобільний тренінг в забезпеченні ефективної професійної діяльності управлінця // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування і світовий так український досвід. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю 30 травня 2008 року у 3 т. / За заг.ред. О.Ю.Оболенського, С.В.Сьоміна / С.А.Бронікова. – К. : НАДУ, 2008. – Т.2. – С. 18-21.
78. Бронікова С.А. Моделювальні стратегії медійного дискурсу // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України / С.А.Бронікова. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. – №1. – С. 205-212.
79. Бронікова С.А. Моделювання бажаного майбутнього в успішному управлінні реальністю // Теоретичні та прикладні питання державотворення / [електронне наукове фахове видання ОРІДУ НАДУ при Президентові України] / С.А.Бронікова. – 2008. – Вип. 4. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2008-4/R_1/09bsauur.pdf
80. Бронікова С.А. Нейролінгвістичне моделювання ефективної поведінки державного управлінця // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. / С.А.Бронікова.– Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. – Вип. 3 (35). – С. 4-10.
81. Бронікова С.А. Нейролінгвістичні технології формування громадянського суспільства // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації. Матеріали підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю 31 жовтня 2008 року / С.А.Бронікова. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. – С. 224-227.
82. Бронікова С. А. НЛП та державне управління: аксіоматичні перетини / С. А. Бронікова // Вісник державної служби України. – К. : Головдержслужба України, 2011. – Вип. 2. – С. 65-70.
83. Бронікова С.А. НЛП як економіко-соціальний фактор державного управління // Теорія і практика державного управління: Зб. наук. праць / С.А.Бронікова.– Харків : Видавництво ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. – Вип.3 (22). – С. 244-249.
84. Бронікова С.А. НЛП-техніки ефективного управління // Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю 4 квітня 2008 року у 2 ч. / За наук.ред.проф.В.С.Загорського, доц.А.В.Ліпенцева / С.А.Бронікова. – Львів : ЛІДУ НАДУ, 2008. – Ч.1. – С. 160-162.
85. Бронікова С.А. Новітні аспекти ефективного навчання мови // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю 31 травня 2007 року у 4 т. / С. А.Бронікова. – Київ: Видавництво НАДУ, 2007. – Т. 4. – С. 288-290.
86. Бронікова С. А. Новітні аспекти філософського осмислення теоретичних проблем державного управління // Юридичний вісник: зб.наук.праць / С.А.Бронікова. – О. : ОНЮА «Юридична література», 2008. – Вип. 3. – С. 4-10.
87. Бронікова С.А. Новітні методики ефективного управлінського тренінгу // Державне будівництво / [електронне наукове фахове видання ХРІДУ НАДУ при Президентові України] / С.А.Бронікова 2008 р. – № 2. – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/n_2_2008/doc/3/02.pdf
88. Бронікова С.А. Новітні напрями професійного навчання державних управлінців // Революція в університетській освіті: глобалізація та індивідуалізація – погляд в майбутнє. Матеріали міжнародного симпозіуму, присвяченого 190-й річниці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського, 25-30 травня 2007 року / С.А.Бронікова. – Одеса : ПДПУ ім. К.Д.Ушинського, 2007. – С. 27-28.
89. Бронікова С.А. Новітня гуманістична парадигма як ресурс у національній системі охорони здоров’я // Проблеми управління соціальним та гуманітарним розвитком. Матеріали ІІ науково-практичної конференції 21 листопада 2008 року / С.А.Бронікова. – С. 187-189.
90. Бронікова С. А. Освітні методики соціокомунікативної практики державного управління / С. А. Бронікова // Державне управління: теорія та практика : [Електронний ресурс]. – Вип. 1. – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/ej/ej13/txts/Bronykova.pdf
91. Бронікова С.А. Освітні технології суспільного розвитку // Політико-правове забезпечення державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Матеріали щорічних Всеукраїнських громадських слухань 24-25 вересня 2009 року / С.А.Бронікова. – Одеса. : ОРІДУ НАДУ, 2009. – С. 33-37.
92. Бронікова С.А. Перспективи коучингу в публічному врядуванні // Актуальні проблеми державного управління / С.А.Бронікова. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ. – 2007. – Випуск 4 (30). – С. 245-252.
93. Бронікова С.А. Перспективи ПР у становленні соціального характеру // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю у 2 т. / С.А.Бронікова. – К. : НАДУ. – 2006. – Т. 2. – С. 211-212.
94. Бронікова С.А. Перспективність феномену метафори як НЛП-техніки // Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку: Матеріали щорічної науково-практичної конференції 18 жовтня 2005 року / С.А.Бронікова. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. – С. 293-295.
95. Бронікова С.А. Політик як мовна особистість // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації. Матеріали щорічної науково-практичної конференції 24 листопада 2004 року у 2-х т. / С. А. Бронікова. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, – 2004. – Т.1. – С. 10-11.
96. Бронікова С. А. ПР-діяльність як стратегічний ресурс модернізації системи професійного навчання державних службовців / С. А. Бронікова // Теоретичні та прикладні питання державотворення : [Електронний ресурс].– 2007. – Вип. 1. – Ре