ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ : ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ СИСТЕМЫ СОЦИАЛЬНОЙ ЗАЩИТЫ НАСЕЛЕНИЯ УКРАИНЫ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

РУДКЕВИЧ Інна Володимирівна

УДК: 352:331.5

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович,
доктор наук з державного управління,
професор

Донецьк – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи державного регулювання системи соціального захисту населення…………………………………………..
16
1.1. Теоретичні підходи до дослідження соціального захисту населення 16
1.2. Суть і зміст державного регулювання системи соціального захисту населення……………………………………………………………….….
35
1.3. Генезис і передумови побудови сучасної системи соціального захисту населення……………………………………………………
57
Висновки до розділу 1…………………………………………………… 77
РОЗДІЛ 2. Методологічне обґрунтування створення ефективної системи державного регулювання соціального захисту населення в Україні ……………………………………………………………………..

81
2.1. Сучасні форми державного регулювання соціального захисту населення…………………………………………………………….
81
2.2. Методи оцінки ефективності системи соціального захисту населення……………………………………………………………
101
2.3. Моніторинг сучасного стану системи соціального захисту населення в Україні……………………………………………….
122
Висновки до розділу 2…………………………………………………. 142
РОЗДІЛ 3. Аналіз розвитку системи соціального захисту населення в Україні………………………………………….
147
3.1. Еволюція формування системи соціального захисту в Україні…. 147
3.2. Аналіз сучасного стану розвитку системи соціального захисту населення в Україні…………………………………………………..
167
3.3. Соціальний захист працівників в умовах розвитку ринку праці…. 188
Висновки до розділу 3…………………………………………………… 209
РОЗДІЛ 4. Основи формування ефективної системи соціального захисту населення України………………………………………………..
213
4.1. Розвиток підходів до дослідження напрямів соціального захисту населення ……………………………………………………………..
213
4.2. Підвищення ефективності державного управління в соціальному захисті населення ……………………………………………………………
230
4.3. Цільові напрями підвищення ефективності соціального захисту населення з урахуванням регіональних особливостей …………….
252
Висновки до розділу 4…………………………………………………… 273
РОЗДІЛ 5. Напрями підвищення ефективності системи соціальних послуг в Україні …………………………………………………………
281
5.1. Передумови та напрями побудови ефективної системи надання соціальних послуг ……………………………………………………..
281
5.2. Напрями вдосконалення державного регулювання системи соціальних послуг в Україні ………………………………………….
300
5.3. Стандартизація та ліцензування соціальних послуг як інструмент державного регулювання ……………………………………………
321
Висновки до розділу 5………………………………………………….. 338
РОЗДІЛ 6. Формування моделі державного регулювання соціального захисту зайнятого населення в Україні………………………………….
334
6.1. Використання сучасних методів регулювання ринку праці і зайнятості …………………………………………………………….
334
6.2. Формування механізмів соціального партнерства в системі соціального захисту ……………………………………………………
363
6.3. Інноваційні підходи до забезпечення зайнятості соціально незахищених категорій населення ……………………………………
384
Висновки до розділу 6…………………………………………………… 402
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 409
ДОДАТКИ………………………………………………………………….. 418
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 440

ВСТУП

Актуальність теми. У кінці ХХ століття соціальний захист населення став основним атрибутом соціальної політики будь-якої цивілізованої держави. Завданням більшості систем соціального захисту є підтримка стабільності доходів людей, надання рівного доступу до медичної допомоги, освіти, надання необхідних соціальних послуг. Як організована система вона існує в багатьох країнах світу. В економічно розвинутих державах соціальний захист є найважливішою частиною національної економіки, витрати на яку сьогодні складають більше чверті валового внутрішнього продукту.
Найбільш розвинуті системи соціального захисту мають країни Європейського союзу. Саме в них з’явилися та розвивалися перші соціальні програми. Як свідчить досвід західноєвропейських держав, існування продуманої системи соціального захисту, яка охоплює всіх громадян, не тільки призводить до покращення їх добробуту, розширює і посилює трудові ресурси країни, але й сприяє економічному зростанню та стабілізації політичної та соціальної ситуації в країні. Тим самим соціальний захист чинить позитивний вплив на суспільство, сприяє соціальній згоді та забезпеченню загального відчуття захищеності серед його членів.
У більшості країн процес трансформації соціальної політики, адаптації її до нових соціально-економічних та демографічних реалій відбувається при усталеній системі цінності суспільства та індивіда, самодостатній матеріальній основі. В Україні соціально-економічні перетворювання відбуваються в кризових умовах, в умовах руйнування звичної патерналістської системи захисту населення та системи життєвих цінностей, знецінення трудового потенціалу, недостатності бюджетних засобів на соціальний захист населення від ринкових ризиків.
У найскладнішому становищі опинилися найуразливіші групи населення: діти, пенсіонери, люди з інвалідністю. Їхні конституційні права нерідко порушують, а соціальні гарантії не забезпечені реальними послугами. Відтак, у нових реаліях перед країною стоїть завдання побудови такої системи соціального захисту, яка могла б достатньо швидко та якісно підняти рівень життя вразливих категорій населення і в той же час не здійснювати стримуючого впливу на розвиток економіки. Система соціального захисту має адекватно реагувати на потреби суспільства, а сам захист спрямовуватись на кожну людину з урахуванням її індивідуального стану та потреб.
Вирішення цього завдання може полягати в створенні гнучких, здатних швидко адаптуватися в нових економічних умовах, програм соціального захисту, які ґрунтуються на кращих світових досягненнях та враховують національні особливості розвитку.
Основою для проведення теоретико-методологічного аналізу основних положень державного управління та його механізмів слугували праці таких науковців, як: В. Авер’янов, Г. Атаманчук, А. Балашов, В. Бакуменко, Т. Безверхнюк, О. Валевський, Р. Войнович, Є. Воловікова, О. Дацій, Н. Єсипчук, В. Зінкевічус, О. Іваницька, В. Князєв, М. Корецький, Т. Лукіна, П. Надолішній, Н. Нижник, О. Оболенський, О. Осауленко, Т. Пахомова, В. Плакіда, Л. Приходченко, Я. Різникова, О. Суходоля, В. Токовенко, В. Цвєтков та інші.
Теоретичні засади механізмів державного управління соціальною сферою досліджують у своїх працях такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: Г. Атаманчук, В. Бакуменко, Д. Бахрах, І. Бачіло, В. Бодров, З. Гладун, С. Зінченко, В. Іванов, В. Князєв, В. Колпаков, О. Кузьменко, П. Надолішній, І. Надольний, Н. Нижник, О. Оболенський, М. Орзіх, В. Патрушев, А. Пікулькин, Л. Приходченко, В. Ребкало, О. Рой, Ю. Старилов, Д. Цабрій та інші.
Окремі аспекти розвитку соціальної сфери на рівні держави та регіонів відображені в роботах таких вчених: З. Балабаєва, Н. Волгін, Е. Гансова, В. Гилко, А. Дегтяр, Н. Драгомирецька, Я. Жовнірчик, О. Іванова, Д. Карамишев, В. Ковальов, Л. Кормич, Е. Лібанова, С. Наумкіна, В. Нікітін, Г. Одінцова, Г. Осадча, П. Павленок, О. Палій, Т. Пахомова, Н. Піроженко, В. Скуратівський, Г. Черкашин та інших, де розглядаються питання соціального спрямування державної соціальної політики в Україні.
Різні фундаментальні підходи, а також особливості соціальної політики української держави досліджувались та розроблялись багатьма вітчизняними вченими. Серед них: В. Бідак, І. Вініченко, В. Воротін, В. Гайдуцький, Л. Гончарук, О. Кірнос, В. Скуратівський, А. Сіленко, С. Сіденко, В. Тертичка. В них запропоновані наявні підходи та спроби розв’язання поставлених державою завдань. Разом з тим, у цих наукових дослідженнях не завжди приділяється значна увага проблемам регіонального рівня реалізації соціальної політики держави.
Особливу увагу вивченню механізмів активізації соціальної політики на державному рівні приділяють такі відомі вітчизняні науковці, як А. Амоша, Н. Борецька, С. Вовканич, Н. Діденко, Т. Заєць, В. Лобас, А. Крупнік, В. Мандибура, В. Новиков, О. Новікова, У. Садова, Л. Семів, І. Хожило, П. Шевчук.
Правові проблеми соціальної політики, проблеми соціального захисту та соціального забезпечення залишаються предметом дослідження у наукових працях українських вчених, а саме: І. Сироти, В. Жернакова, К. Волинки, О. Скрипнюка, І. Яковюка.
Проте, незважаючи на досить широке коло розглянутих теоретичних та практичних питань, актуальною залишається проблематика, що пов’язана з теоретичними основами зазначеної сфери наукових досліджень, розкриттям сутності, змісту, структури, функцій та рівнів соціального захисту населення, методикою оцінки ефективності системи соціального захисту населення та окремих її складових, напрямами вдосконалення системи соціального захисту та механізмів державного регулювання зазначеною сферою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління: «Підвищення ефективності використання виробничого потенціалу в соціальній сфері» (номер державної реєстрації 0102U001294), у рамках якої визначено систему пріоритетів і механізмів та основні напрями розбудови соціальної політики підприємств; «Розробка науково-методичних основ та інструментальних засобів прийняття управлінських рішень в органах влади та управління використанням сучасних інформаційних технологій» (номер державної реєстрації 0102U001293), у рамках якої автором запропоновано структурну схему формування системи соціального захисту населення України.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретико-методологічних засад та обґрунтування науково-прикладних рекомендацій щодо удосконалення державного регулювання системи соціального захисту населення в Україні.
Для досягнення мети дослідження було вирішено такі завдання:
- узагальнити основні теоретичні підходи до дослідження соціального захисту населення;
- уточнити суть і зміст державного регулювання системи соціального захисту населення, а також визначити передумови побудови сучасної системи соціального захисту населення в Україні;
- дослідити сучасні форми державного регулювання соціального захисту населення та розробити модель соціального захисту в Україні;
- проаналізувати методи оцінки ефективності системи соціального захисту населення та сформувати модель інтегральної оцінки ефективності системи соціального захисту населення;
- розглянути методологічні підходи до визначення рівня соціальної захищеності населення на основі моніторингу стану системи соціального захисту;
- дослідити еволюцію формування та сучасний стан розвитку системи соціального захисту в Україні, проаналізувати законодавче, інституційне та ресурсне забезпечення системи соціального захисту та її окремих елементів;
- обґрунтувати теоретичні та науково-методичні підходи до дослідження напрямів соціального захисту;
- визначити напрями підвищення ефективності державного управління в соціальному захисті населення;
- дати рекомендації щодо цільових напрямів підвищення ефективності соціального захисту населення з урахуванням регіональних особливостей;
- проаналізувати передумови та напрями побудови ефективної системи надання соціальних послуг, а також удосконалити механізми державного управління зазначеної системи в Україні;
- дослідити сучасні методи регулювання ринку праці і зайнятості, а також сформувати мотиваційний механізм ефективної зайнятості;
- розробити та обґрунтувати механізми соціального партнерства в системі соціального захисту зайнятого населення в Україні;
- дослідити існуючу ситуацію щодо створених умов для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями та обґрунтувати стратегічні напрями державної політики щодо підвищення рівня зайнятості даної групи осіб і інших вразливих категорій населення.
Об’єктом дослідження є система соціального захисту населення в Україні.
Предметом дослідження є державне регулювання системи соціального захисту населення України.
Методи дослідження. Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові праці та методичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем соціального захисту населення. При проведенні дослідження застосовувались як загальнонаукові, так і специфічні методи. До об’єкта дослідження було застосовано системний підхід, що дозволило вивчити соціальний захист як комплексну систему соціально-економічних відносин, а також виявити її елементи, структуру, функції, цілі, ресурси, взаємозв’язки за допомогою методу структурно-функціонального аналізу. При визначенні комплексу проблем у системі соціального захисту населення використовувалися проблемний та причинно-наслідковий методи наукового дослідження. В процесі формування моделі інтегральної оцінки ефективності системи соціального захисту населення використовувався метод праксеологічного аналізу, при розробці індексу соціального захисту застосувався аксіологічний підхід. В процесі вироблення пропозицій щодо підвищення ефективності системи соціального захисту населення використовувалися рекомендаційний та програмно-цільовий метод. У процесі аналізу стану розвитку системи соціального захисту населення використовувалися метод порівняння, нормативний метод аналізу. Використання методу моделювання дозволило сформувати моделі соціального захисту населення в Україні, модель системи державного управління соціальним захистом, а також модель інтегральної оцінки ефективності. Широко застосувався табличні та графічні форми аналізу.
Інформаційною базою підготовки дисертації слугували офіційні статистичні дані, матеріали моніторингу макропоказників по Україні і регіонах, законодавчі та нормативні документи Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови Уряду України, результати соціологічних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному удосконаленні теоретико-методологічних засад розвитку державного регулювання соціального захисту населення України в умовах соціальної орієнтації економіки і концептуальному вирішенні проблеми формування механізмів соціального партнерства в ринковій економічній системі.
Основні наукові результати, які характеризують новизну виконаного дослідження, полягають в такому:
вперше:
- обґрунтовано теоретичний підхід до соціального захисту населення як до комплексної системи соціально-економічних відносин між державою, приватним та громадським секторами, на основі якої формується соціальна політика держави, розробляються економічні, соціальні та правові заходи, створюються механізми з реалізації основних прав та гарантій, впроваджуються різноманітні форми, методи та прийоми, які в сукупності вирішують проблеми бідності в суспільстві, забезпечують умови для нормальної життєдіяльності та особистого розвитку людини, захищають від соціальних ризиків, формують соціальну стабільність в суспільстві;
- сформовано та обґрунтовано модель інтегральної оцінки ефективності системи соціального захисту населення, суть якої полягає у комплексному, системному і оперативному аналізі кількісних та якісних результатів (ступеня досягнення цілей системи соціального захисту), а також ресурсів, витрачених на їх досягнення, всіма суб’єктами системи соціального захисту, на всіх рівнях управління при використанні різних методів та інструментів, форм та видів соціального захисту, здійсненні програм та окремих заходів;
- розроблено підхід до побудови системи соціальних послуг в Україні шляхом перегляду стратегічних цілей та основних завдань розвитку, принципів формування системи соціальних послуг, комплексних змін у правовій, управлінській та інформаційній підсистемах, механізмах державного регулювання системи соціальних послуг у напрямі зменшення функціонального навантаження на центральні органи виконавчої влади, посилення зацікавленості органів самоврядування у покращенні якості соціальних послуг, підвищення ефективності використання коштів міжбюджетних трансфертів, зменшення ризику дублювання функцій і повноважень органів публічної влади через оптимізацію розподілу повноважень органів центральної виконавчої влади щодо надання соціальних послуг в Україні;
удосконалено:
- модель соціального захисту населення в Україні в напрямі розширення форм захисту (соціальні гарантії, соціальне страхування, соціальна допомога, соціальна підтримка, соціальні компенсації, соціальне забезпечення, соціальне обслуговування), обґрунтування відповідних видів соціального захисту, принципів, критеріїв та умов надання, категорій громадян та джерел фінансування, що враховує широкий спектр соціальних ризиків;
- механізм соціального партнерства шляхом: проведення якісних змін у вітчизняній правовій базі в напрямі прийняття Закону України «Про соціальний діалог в Україні» та Трудового кодексу України; створення ефективних структур управління (постійно діючих спільних консультативних органів, експертних груп сторін, спільного аналітичного центру, інститутів «незалежних керівників»); створення осередків навчання та підготовки команд переговірників, а також розробки чітких процедур переговорів;
- модель системи державного управління соціальним захистом населення в Україні в напрямі формування трирівневої системи, яка містить: первинну ланку – сільські та селищні центри соціального захисту населення, центри у віддалених мікрорайонах міст; районну (міську) ланку – районні (міські) управління праці та соціального захисту населення; обласну ланку – головне управління праці та соціального захисту населення; а також розробки дієвих механізмів делегування повноважень кожному рівню територіального управління, закріплення за ним основних джерел фінансового забезпечення, розмежування фінансово-податкових відносин між центральним та місцевими органами влади, переходу від бюджетного до страхового принципу фінансування;
- мотиваційний механізм ефективної зайнятості, який являє собою сукупність економічних, соціальних, організаційних, нормативно-правових заходів, важелів, підходів та забезпечує високу мотивацію працездатного населення до праці в офіційному секторі економіки, розвитку самозайнятості, підприємницької діяльності, інноваційної активності;
дістали подальшого розвитку:
- теоретичні положення щодо оптимізації державного регулювання системи соціального захисту в Україні на основі поєднання та адаптування принципів ліберальної, соціал-демократичної та неоконсервативної моделей соціального захисту з врахуванням історичних, ціннісних, політичних, економічних, географічно-територіальних, культурних та соціально–демографічних передумов, а також існуючих соціальних ризиків;
- методичні положення щодо проведення моніторингу в сфері соціального захисту в напрямі поєднання традиційних статистичних та сучасних інноваційних методик, таких як: модель соціального бюджету, обстеження домогосподарств з питань економічної активності та базової захищеності; оцінка стану бідності, індексу людського розвитку та інших – для більш якісного відстеження соціальних загроз та оцінки ступеня соціальної захищеності населення;
- еволюційний підхід до розвитку системи соціального захисту на основі становлення законодавчої та інституційної бази, а також обґрунтування необхідності розроблення нових механізмів реалізації чинних законодавчих актів з питань соціальної політики, послідовного здійснення заходів щодо розвитку та зміцнення системи соціального захисту різних категорій населення, вдосконалення механізму фінансування надання державної соціальної допомоги, оптимізації структури видатків на соціальний захист;
- теоретичні та науково-методичні підходи до оптимізації вибору пріоритетних напрямів здійснення соціального захисту шляхом більш глибокого дослідження теоретичних основ державної соціальної політики та її захисної функції; розроблення концептуальних положень політики у сфері соціального захисту населення; розробки методології оцінки соціально-економічного стану населення і рівня його соціальної захищеності (формування індексу соціального захисту);
- практичні рекомендації щодо вдосконалення комплексних програм соціального захисту осіб з обмеженими можливостями регіону, суть яких полягає в розробці заходів з соціального захисту осіб з розумовою відсталістю через організацію соціальних послуг за місцем проживання, а також формуванні базових умов для ефективного впровадження державної моделі інклюзивної освіти на місцевому рівні;
- стратегічні напрями державної політики щодо підвищення рівня зайнятості осіб з обмеженими можливостями, суть якої полягає в посиленні мотивації як цієї групи осіб у власному працевлаштуванні, так і роботодавців у створенні відповідних робочих місць, а також у розвитку соціального підприємництва в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі сформульовані теоретичні положення та обґрунтовані практичні рекомендації, що спрямовані на підвищення ефективності державного управління системою соціального захисту в Україні. Основні ідеї та висновки дослідження доведені до конкретних положень, методик та рекомендацій. Вони можуть бути використані у практичній діяльності державними органами управління, органами місцевої влади та самоврядування, підприємствами, громадськими організаціями.
Практичне значення одержаних результатів забезпечується їх використанням у практичній діяльності Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації при розробці планів заходів до Програми забезпечення державних соціальних гарантій і регіональних форм адресної підтримки (довідка про впровадження від 14.05.2010 р. № 05–16/11–315/165425); Дніпропетровської міської ради при вдосконаленні системи оцінки та моніторингу державних і недержавних установ у сфері соціальних послуг (довідка про впровадження від 12.09.2011 р. № 7/10-1374); Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при запровадженні єдиної системи зборів страхових внесків (довідка про впровадження від 17.06.2011 р. № 14580/01–28); Міністерства промислової політики України при розробці Концепції загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 р., а також при визначенні напрямів стійкого економічного зростання та високого рівня зайнятості (довідка про впровадження від 03.02.2011 р. № 1789/02).
Теоретичні положення і матеріали дослідження використано у навчальному процесі Академії муніципального управління при розробці програм навчальних курсів підготовки фахівців з державного управління (довідка про впровадження № 145 від 21.09.2010 р.).
Особистий внесок здобувача полягає у самостійному отриманні автором наукових результатів. У дисертації розкрито авторський підхід щодо вдосконалення державного регулювання системи соціального захисту в Україні.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були викладені й отримали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: «Регіональний розвиток України: проблеми та перспективи» (Київ, 2009), «Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації» (Дніпропетровськ, 2009), «Проблеми формування нової економіки ХХІ століття» (Дніпропетровськ, 2009), «Проблеми й перспективи розвитку академічної та університетської науки» (Полтава, 2009); «Інституційна природа ринкових трансформацій» (Чернівці, 2009), «Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України» (Дніпропетровськ, 2009); «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, 2010); «Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності» (Дніпропетровськ, 2010); «Сучасна економічна теорія та пошук ефективних механізмів господарювання» (Сімферополь, 2010); «Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку» (Київ, 2010); «Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (Полтава, 2010); «Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів» (Київ, 2010); «Проблеми формування та оцінки ефективності функціонування сучасних землегосподарських систем» (Київ, 2010); «Сталий розвиток територій: проблеми та шляхи вирішення» (Дніпропетровськ, 2010); «Сучасні тенденції розвитку менеджменту» (Запоріжжя, 2010); «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи» (Харків, 2010); «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (Дніпропетровськ, 2010); Проблеми формування нової економіки ХХІ століття( Дніпропетровськ; 2010); Стратегія розвитку фінансово-економічних та соціальних відносин: регіональний аспект (Харків, 2010); Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования (Минск, 2011).
Публікація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані 43 наукових працях, у тому числі в авторській монографії, 22 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 484 сторінок у комп’ютерному наборі. Дисертація містить 19 таблиць, 24 рисунків, 17 додатків. Список використаних джерел включає 422 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішена наукова проблема удосконалення державного регулювання системи соціального захисту населення в Україні на основі розвитку відповідних теоретико-методологічних засад та обґрунтування науково-прикладних рекомендацій. За результатами дисертаційного дослідження сформульовані наступні висновки.
1. Виявлено, що для побудови ефективної системи соціального захисту населення в Україні доцільно застосовувати синтезований підхід, який поєднує елементи класичного, неокласичного та інституційного підходів. З’ясовано, що на сьогодні немає єдиної думки щодо змісту цього поняття серед українських та зарубіжних фахівців, а також відсутнє однозначне тлумачення поняття «соціальний захист населення» у законодавчих та нормативно-правових актах України, що ускладнює вирішення відповідних завдань державного управління. Сформоване авторське бачення поняття «соціальний захист населення» як комплексної системи соціально-економічних відносин між державою, приватним та громадським секторами, на основі яких формується соціальна політика держави, розробляються економічні, соціальні та правові заходи, створюються механізми з реалізації основних прав та гарантій, впроваджуються різноманітні форми, методи й прийоми, які в сукупності вирішують проблеми бідності в суспільстві, забезпечують умови для нормальної життєдіяльності та особистого розвитку людини, захищають від соціальних ризиків, створюють соціальну стабільність у суспільстві.
2. З’ясовано, що соціальний захист здійснюється в рамках соціальної політики держави і його конкретна модель в тій чи іншій країні залежить від особливостей економічної системи та напрямів і цілей соціальної політики. Для України характерна модель соціального захисту населення, що має реформуючий характер, для якої властиве поєднання доринкових патерналістських механізмів з ліберальними ринковими її елементами. Обґрунтовано, що для України найбільш прийнятним є запозичення принципу забезпечення мінімальних гарантій і захисту доходів малозабезпечених верств населення (прототип моделі Беверіджа), а також селективна підтримка населення (ліберальна модель) і застосування в адаптованому виді страхових принципів з неоконсервативної моделі, тобто принципу солідарності і залежності розміру отриманої допомоги від розмірів страхових внесків. З’ясовано, що в основі механізму соціального захисту населення лежить категорія соціального ризику, а також, що формування сучасної системи соціального захисту в Україні та світі відбувається під впливом ряду факторів: історичних, ціннісних, політичних, географічних, культурних, економічних та соціально-демографічних.
3. Виявлено, що в Україні вже склалася визначена система соціального захисту. Всі існуючі в країні державні соціальні програми можна умовно поділити на ті, що надаються в межах соціальної допомоги, й ті, які надаються у межах соціального страхування. Доведено, що поділ системи соціального захисту тільки на дві зазначених підсистеми не охоплює всі можливі соціальні ризики, які можуть виникнути у процесі життєдіяльності людини, а також ускладнюють процес державного регулювання системою соціального захисту. Обґрунтовано, що основні види соціального захисту доцільно представити в більш розширеному вигляді: соціальні гарантії; соціальне страхування; соціальна допомога; соціальна підтримка; соціальні компенсації; соціальне забезпечення; соціальне обслуговування. З метою формування ефективної системи соціального захисту в Україні розроблено відповідну модель, де визначено основні форми соціального захисту, його види, основні принципи, критерії та умови надання, категорії громадян, яким надається соціальний захист.
4. Доведено, що в зв’язку зі збільшенням потреб у соціальному захисті населення і зменшенням ресурсних можливостей для їх задоволення, виникає необхідність у розробці достовірної оцінки ефективності системи соціального захисту. Розроблено модель оцінки ефективності системи соціального захисту населення, яка включає оцінку ефективності управління, методів та інструментів соціального захисту, форм, програм, окремих заходів у рамках програми та міру досягнення цілей соціального захисту населення. Виділено основні напрями оцінки соціального захисту населення: оцінка процесу реалізації соціального захисту населення; оцінка управління соціальним захистом; оцінка результатів та наслідків проведення соціального захисту; оцінка різних сторін ефективності соціального захисту населення (економічної, соціальної, екологічної). З’ясовано, що реформування соціальної політики та системи соціального захисту вимагає пошуку нових методів та визначення цільових показників оцінки ефективності даної системи, які повинні бути орієнтовані як на макро- так і на мікрорівень аналізу соціальних відносин, повинні охоплювати національний, регіональний, місцевий рівні системи соціального захисту, дозволяти оцінити ефективність функціонування інституційної системи соціального захисту та роботи окремого закладу соціального обслуговування та захисту, проводитися з точки зору суб’єктів і об’єктів управління.
5. Досліджено підхід «соціального моніторингу», який використовується з метою вивчення суспільної думки, рівня життя населення, соціальної ситуації в регіонах та країні. Аналіз існуючої системи моніторингу соціальних процесів в Україні показав доцільність поєднання для цієї мети традиційної статистики з вибірково-функціональною; проведення щорічних вибіркових обстежень домашніх господарств з питань економічної активності населення; застосування міжнародних стандартів та методик, що кореспондуються зі світовими методиками та системою національних рахунків; розроблення допоміжних рахунків соціального захисту; здійснення оцінки стану бідності населення України та оцінки стану людського розвитку; проведення соціально-демографічних обстежень з питань базової захищеності населення, що допоможе відстежити соціальні загрози, визначити тенденції їх впливу на розвиток людини, а також оцінити міру соціальної захищеності через реалізацію соціальних потреб, інтересів, прав, гарантій і свобод людини й можливостей їх реалізації. Це необхідно для формування якісних та ефективних управлінських рішень на державному та регіональному рівнях для забезпечення безпечної життєдіяльності людини та її розвитку.
6. Виявлено, що процес формування власної системи соціального захисту в Україні можна умовно розділити та три етапи, які пов’язані з розробкою та прийняттям важливих законодавчо-нормативних актів у галузі соціального захисту. З’ясовано, що на сьогодні державну політику у сфері соціального захисту та соціального забезпечення визначають близько 30 законодавчих актів, серед яких провідне місце належить законам України, указам Президента та постановам Кабінету Міністрів України. Виявлено, що стаття витрат «Соціальний захист та соціальне забезпечення» є найбільшою видатковою статтею Зведеного бюджету України, хоча в розрахунку на одну особу соціальні видатки в країні є одними з найнижчих у світі. Аналіз структури видатків на соціальний захист за функціями в Україні показав, що існуючий розподіл витрат у країні є недостатньо ефективним і потребує перегляду.
7. Доведено, що ефективність системи соціального захисту і відповідно дієвість механізмів і заходів у цій системі залежать від того, наскільки чітко визначено пріоритетні напрями соціального захисту населення в країні. Це вимагає розробки технології проектування напрямів соціального захисту населення як на рівні країни, так і на рівні окремих регіонів. Запропоновано для формування напрямів політики соціального захисту застосовувати процедуру інверсного аналізу. Доведена необхідність розробки системи показників і індикаторів, які найбільш цілісно відображали б всі сторони соціального захисту в країні, і введення такого інтегрального показника, як «індекс соціального захисту». Обґрунтовано, що, з метою підвищення ефективності системи соціального захисту через оптимізацію вибору найбільш пріоритетних напрямів здійснення соціальної політики, необхідно: більш глибоко дослідити теоретичні основи державної соціальної політики та її захисної функції; розробити концептуальні положення політики у сфері соціального захисту населення; розробити методологію оцінки соціально-економічного стану населення і рівня його соціальної захищеності.
8. З’ясовано, що низький рівень соціального захисту населення зумовлений відсутністю ефективної системи управління цим складним та багатофакторним явищем. З’ясовано, що існує ряд проблемних питань у роботі регіональних та місцевих управлінь праці та соціального захисту населення, що вимагає вдосконалення системи управління соціальним захистом на регіональному і місцевому рівнях. Доведено, що ефективна модель системи управління соціальним захистом повинна включати три ланки: первинну ланку – сільські та селищні центри соціального захисту населення, центри у віддалених мікрорайонах міст як підрозділи виробничого забезпечення соціального захисту; районну (міську) ланку – районні (міські) управління праці та соціального захисту населення; обласну ланку – головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, інформаційно-аналітичний центр, будинки-інтернати. З’ясовано, що поряд із загальнодержавними механізмами соціального захисту у формах соціального забезпечення активну роль відіграє регіональна соціальна політика як складовий елемент загальнодержавної. Виявлено, що основою удосконалення системи державного управління соціальним захистом населення є забезпечення переходу від бюджетного до страхового принципу фінансування значної частини видатків на соціальний захист.
9. Виявлено, що соціально-економічний розвиток у регіонах проходить нерівномірно і залежить від різноманітних демографічних, природних, культурних та інших особливостей того чи іншого регіону. В зв’язку з цим на рівні кожного регіону виникають специфічні соціальні проблеми, які потребують розробки спеціальних методів та інструментів і придатні для застосування в конкретному регіоні. Виявлено, що з метою стабілізації та поліпшення становища соціальної сфери в Дніпропетровській області необхідне проведення поглибленого аналізу соціальних проблем та розробка комплексної системи соціальних заходів на регіональному рівні за такими напрямами: підвищення вартості кваліфікованої праці; забезпечення права громадян на працю, соціальний захист, освіту, охорону здоров’я, житло; розвиток соціальної інфраструктури та забезпечення доступності до базових соціальних послуг; проведення політики підтримки сімей, материнства та дитинства. Виявлено можливі напрями вдосконалення комплексної програми «Турбота» в м. Дніпропетровськ. Обґрунтовано необхідність організації послуг особам з психічними розладами за місцем проживання як альтернативи утриманню цих осіб у стаціонарних установах-інтернатах, а також внесення відповідних зміни до комплексної програми щодо захисту людей з особливими потребами. Виявлено необхідність вирішення в межах даної комплексної програми проблеми надання освітніх послуг особам з особливими потребами різних вікових категорій, що дозволить підвищити ефективність впровадження державної моделі інклюзивної освіти на місцевому рівні.
10. З’ясовано, що на сьогодні ще не створено комплексної нормативно-правової бази, яка давала б змогу належним чином регулювати діяльність соціальних установ і впроваджувати соціальні стандарти, покликані гарантувати якість соціального обслуговування. Виявлено, що існує ряд проблем в організації базових структур розподілу повноважень і відповідальності між учасниками системи соціальних послуг, тобто проблеми, що стосуються інституційних стосунків та розподілу відповідальності. Сформульовано такі напрями вдосконалення державного регулювання системи соціальних послуг: зменшення функціонального навантаження на центральні органи виконавчої влади в сфері соціальних послуг; посилення зацікавленості органів місцевого самоврядування у підвищенні якості соціальних послуг; підвищення ефективності використання коштів міжбюджетних трансфертів; зменшення ризику дублювання функцій і повноважень органів публічної влади. Визначено комплексний підхід до вдосконалення системи соціальних послуг, який передбачає здійснення змін правової підсистеми; інформаційної підсистеми; підсистеми управління. Досліджено механізм замовлення соціальних послуг, який в Україні не набув достатнього поширення. Розроблено модель замовлення соціальних послуг на місцевому рівні. Досліджено інструменти державного регулювання соціального захисту – стандартизацію та ліцензування соціальних послуг. Виявлено, що питання якості надання соціальних послуг передбачає наявність цілісної системи соціального обслуговування та надання соціальних послуг, яка складається з таких елементів: законодавчої бази; класифікаційних побудов; загальної нормативно-правової бази; «Державного стандарту системи управління якістю надання соціальних послуг»; структурно спрямованої нормативно-правової бази; нормативно-методичної бази. Виявлена необхідність узгодження ліцензованого переліку соціальних послуг з оглядом на те, що ліцензування має поширюватися лише на ті послуги, які можуть становити загрозу життю і здоров’ю споживача; чітко визначити диференційовані (не загальні для всіх послуг) умови отримання ліцензії на конкретні види соціальних послуг; визначити суб’єктів надання соціальних послуг, які підлягають ліцензуванню; визначити повноваження органів ліцензування при здійсненні контролю за дотриманням умов надання ліцензії, що вимагає внесення певних змін до законодавства України.
11. Обґрунтовано, що ключовим питанням державної політики зайнятості в Україні є забезпечення високої мотиваційї працездатного населення до праці в офіційному секторі економіки, розвиток прагнень до самозайнятості, до розвитку підприємницької діяльності, прояву інноваційної активності, що вимагає розроблення мотиваційного механізму ефективної зайнятості, який являє собою сукупність економічних, соціальних, організаційних, нормативно-правових заходів, важелів та підходів. Виявлена необхідність розвитку особливого соціально-психологічного напряму, який формував би у населення активну позицію у сфері самозабезпечення працею та трудового самозахисту шляхом реалізації соціальних програм, спрямованих на підвищення мотивації зайнятості; розробки нових підходів та реалізації програм професійного навчання та перенавчання; офіційного закріплення відповідальності безробітних перед державними органами; формування системи самозахисту соціально-економічних прав у сфері праці; створення розгалуженої інфраструктури малого бізнесу.
12. З’ясовано, що особливого значення на сьогодні в країні набуває вдосконалення системи соціального діалогу та формування соціальної відповідальності бізнесу. В зв’язку з цим досліджено інститут соціальної відповідальності бізнесу (СВБ). Обґрунтовано, що розвиток соціально відповідального бізнесу в Україні можливий тільки за умови комплексного підходу, який включає інформаційну складову; організаційно-методичну складову; мотиваційну складову. З’ясовано, що для розвитку механізму соціального партнерства необхідно розглянути та затвердити проект Закону України «Про соціальний діалог в України» та Трудовий кодекс України, а також створити: постійно діючі спільні консультативні органи; експертні групи сторін або спільний (незалежний) аналітичний центр; інститути «незалежних керівників», виробити процедури участі експертів у процесі переговорів з укладення угод; осередки навчання та підготовки команд переговірників від усіх сторін соціального діалогу; чіткі процедури переговорів, забезпечення їх прозорості, надання достовірної інформації соціальним партнерам і громадськості.
13. Виявлено, що в Україні досі не створені реальні умови (стимули) як для зацікавлення людей з обмеженими можливостями у своєму працевлаштуванні, так і для зацікавлення роботодавців у працевлаштуванні відповідної категорії працівників. Обґрунтовано стратегічні напрями державної політики щодо підвищення рівня зайнятості осіб з інвалідністю. Визначено основні заходи стимулювання роботодавців для розширення зайнятості людей з особливими потребами. Розглянуто інноваційний підхід включення вразливих та маргіналізованих груп населення до ринку праці – соціальне підприємництво. Обґрунтовано, що на сьогодні для України важливими питаннями в сфері розвитку соціального підприємництва є розробка більш сприятливого правового поля, популяризація та лобіювання даних питань, створення інституційної підтримки соціальних підприємств та більш активне залучення державних органів у фінансову, матеріальну та інформаційну підтримку соціальних ініціатив.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. IV Міжнародна конференція «Корпоративна соціальна відповідальність : у пошуках національної моделі», Київ. 28 квітня 2010р. – Інформація Прес-центру Української мережі Глобального договору ООН. – Режим доступу : http://www.globalcompact.org.ua/ua/press/news/352.
2. Абакумова Н.Н. К вопросу о социальной защите человека труда в России / Н. Абакумова // Зб. наук. праць «Проблеми праці, економіки та моделювання». Ч. 1. – Хмельницький: НВП Еврика ТОВ, 1998. – С. 3 – 4.
3. Адамов Б.І. Вплив державного управління на формування інформаційної відкритості як основи соціального партнерства в українському суспільстві / Б.І.Адамов, Н.Г.Діденко // Управління діяльністю органів державної влади: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. – Донецьк, 2006. – т.VIІ, вип. 71, серія «Державне управління». – С. 94-104.
4. Адамчук В. Экономика и социология труда [Учебник для вузов] / В. Адамчук, О. Ромашов , М. Сорокина. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 407 с.
5. Альгин А.П. Риск и его роль в общественной жизни / А. Альгин. – М.: Мысль, 1989. – 187 с.
6. Антропов В.В. Социальная рыночная экономика: путь Германии / В. Антропов. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика»», 2003. – 151 с.
7. Арістотель. Політика // Пер. з давньогр. та передм. О.Кислюка. – К.: Основи, 2000. – 239 с.
8. Базова захищеність населення України (за матеріалами вибіркового соціально-демографічного обстеження). – К.: Держкомстат України, 2006. – 45 с.
9. Балакірієва О. Диференціація життєвих можливостей у територіально-поселенській структурі / О. Балакірієва // Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення : Зб. наукових статей. – К.: НВФ «Студцентр»/ НІКА-Центр. – 1998. – С. 11-17.
10. Бандур С.І. Сучасна соціально-економічна політики держави: теорія, методологія, практика / С. Бандур, Т. Заяц, І. Терон. – К.: РВПС України НАН України – ТОВ “Принт-Експрес”, 2002. – 250 с.
11. Баркер Р. Словарь социальной работы / Р. Баркер // Пер. с англ. – М.: Наука, 1994. – 345 с.
12. Бедность относительная и конкретная [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.demoscope.ru/weekly/2004/0173/gazeta021.php.
13. Без’язичний В. Ф. Формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону / В. Ф. Без’язичний, В. В. Мамонова // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. – Х.: ХФ УАДУ, 2000. – № 1 (6). – С. 108-117.
14. Безробіття в Україні: опитування експертів // Національна безпека і оборона. – 2005. - №1. - С.54-55.
15. Бідак В. Я. Соціальний за хист населення та вдосконалення державних механізмів його регулювання. – Дис. … канд. екон. наук. – Львів, Інститут регіональних досліджень НАН України, 2004. – 250 с.
16. Белявська К. С. Соціальна відповідальність бізнесу: еволюція поглядів на проблему [Електронний ресурс] / К. С. Белявська // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. - № 1 – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/2011_1/228-234.pdf.
17. Болотин Б. Неоднородность современного мира / Б. Болотин // Мировая экономика и междунар. отношения. – 2000. – № 8. – С. 121- 128.
18. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні / Н. Болотіна. – К.: Знання, 2005. – 381 с.
19. Болюбах В. Модель соціального бюджету як система та інструмент прогнозування та оцінювання соціальних процесів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.cpsr.org.ua.
20. Борецька Н. П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми [монографія] / Н.П.Борецька. – Донецьк: Янтар, 2001.- 352 с.
21. Бюджетний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2010. - N 50-51. - ст.572
22. Букин С. В. Экономические есе / C. Букин // Інститут реформ. – Вип. 2 (10). – К., 2001. – 156 с.
23. Варич О.Г. Економічні функції сучасної держави: природа, сутність, зміст, тенденції розвитку в Україні: Дис. канд. юрид. наук. – Київ, 2006. – 206 с.
24. Васильева Е. Оценка эффективности социальной политики: региональная політика / Е. Васильева // Власть. – 2008. – №12. – С.29-33.
25. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості / В. С. Васильченко. – К.: КНЕУ, 2003. – 252 с.
26. Використання баз даних та методів статистичного контролю процесів (СКП) для контролю витрат, проведення інституційних реформ та покращення якості соціальних послуг // Проект «Сприяння реформі соціальних послуг в Україні».
27. Вовканич С. Й. Духовно-інтелектуальний потенціал України та її національна ідея / С. Й. Вовканич. – Львів: ЛБА, 2001. – 540 с.
28. Волгин Н. А. Оплата труда: японский опыт и российская практика / Н. А. Волгин, О. Н. Волгина. – М. : Дашков и К, 2004. – 70 с.
29. Волгин Н. А. Японский опыт решения экономических и социально-трудовых проблем / Н. А. Волгин. – М.: Экономика, 1998. – 68 с.
30. Волков А. М. Швеция: социально-экономическая модель [Справочник] / А. М. Волков. – М.: Мысль, 1991.
31. Воронін О.Д. Завдання і можливості соціальної політики на сучасному етапі демократичних реформ в Україні / О. Д. Воронін // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К. – Миколаїв. – 2004. – Вип.. 5. – С.316 – 324
32. Воротін В. Напрямки, завдання та форми впливу держави на трансформаційні економічні процеси в умовах глобалізації / В. Воротін // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 3. - С. 98-104.
33. Воротін В. Теорії соціально-економічних трансформацій і становлення економічного устрою ринкової економіки / В. Воротін // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 2. - С. 73-81.
34. Воротін В.Є. Державне управління економікою в Японії: антикризові заходи та ініціативи / В. Воротін // Наук. зб. КДЛУ. - 2002. - № 4. - С. 34-42.
35. Воротін В.Є. Соціальна політика в Україні: реалії та альтернативи / В. Воротін // Управление занятостью в условиях трансформации экономики Украины: Сб. науч. тр. МАУП: Прил. № 1(16) к науч. журн. “Персонал”. - 2001. - № 5(65). - 2001. - С. 177-179.
36. Гальчинський А. С. Україна: наука та інноваційний розвиток / Гальчинський А. С., Геєць В. М., Семиноженко В. П. – К., 1997. – 66 с.
37. Гаман М. В. Державне регулювання інноваційного розвитку України / М. В. Гаман. – К.: Видавництво НАДУ, 2005. – 386 с.
38. Гаман П.І. Державне регулювання якості медичних послуг: методичні підходу до управління / П. І. Гаман // Політико-правові і соціально-моральні фактори розвитку державної служби та запобігання корупції в Україні // Збірник матеріалів науково-практичного семінару. – 25 березня 2010 р.
39. Гаман П.І. Ефективна діяльність держави в соціально-економічному розвитку суспільства / П. І. Гаман // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2003. – №1. – С. 27-31.
40. Ганслі Теренс М. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки / Ганслі Теренс М.: [пер. з англ. О. Перепадя]. – К.: Основи, 1996. – 237 с.
41. Гармідер Л. Д. Комплексна оцінка та механізм регулювання зайнятості населення у контексті соціально-економічного розвитку регіону: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.02.03 / Л. Д. Гармидер. – Дніпропетровськ, 2003. – 22 с.
42. Гаузнер Н. Методы регулирования занятости в странах Запада / Н. Гаузнер // Про¬блемы теории и практики управления. – 1993. – №1. – С. 34–38.
43. Гегель Г. Политические произведения / Г. Гегель. – М.: Изд-во «Наука», 1978. – 438 с
44. Гелбрейт Д. Экономические теории и цели общества / Д. Гелбрейт. – М.: Прогресс, 1979. – 406 с.
45. Герасимчук В. І. Проблеми трансформації зайнятості і розвитку ринку праці України (методологія, аналіз, шляхи вдосконалення) / В. І. Герасимчук. – К.: ТОВ «ПРИНТ ЕКСПРЕС», 2001. – 503 с.
46. Герций Ю. Занятость и рынок труда / Ю. Герций // Человеческие ресурсы. – 2002. – № 2. – С. 8–9.
47. Гладких В.И. Социальные права граждан Украины в системе конституционных прав / В. И. Гладких // Проблеми законності. – Вип. 80. – 2006. – С. 15 – 21.
48. Головаха Є. Соціальний захист населення і соціальна політика в Україні / Є. Головаха // Соціальна політика і соціальна робота. – 1996. – №1. – С.39-43
49. Гонтмахер Е. Эволюция системы социальной поддержки населения / Е. Гонтмахер, В. Трубин // Общество и экономика. – 2000. – №9 – 10. – С. 30 – 69.
50. Гончарова С.Ю. Соціальна політика [Навчальний посібник] / С. Гончарова, І. Отенко. – Харків: Вид. ХДЕУ, 2003. – 200 с.
51. Гордин В. Э. Управление инновациями в социальной сфере / В. Э. Гордин, В. Н. Конаховская // Социальные инновации (в 2-х частях). – СПб. : СПбГУЭФ, 1999. – С. 5.
52. Горемикіна Ю.В. Україна на шляху до Європейського Союзу : інновації у сфері соціальних послуг [Електронний ресурс] / Ю.В. Горемикіна. – Режим доступу : nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/2009_5_1/101-104.pdf.
53. Горянська С.В. Фінансове забезпечення соціального захисту населення / С. В. Горянська // Фінанси України. – 2001. – №6. – С. 87 – 95.
54. Генеральна угода на 2010-2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.fpsu.org.ua/images/stories/images/2010/november/151110/ genugoda2010-2012p.pdf.
55. Григорьева И. Социальная политика и социальное реформирование в России в 90-х годах / И. Григорьева. – СПб,1998. – 145 с.
56. Гринкевич С. С. Державне регулювання заробітної плати / С. Гринкевич, Н. Кузьменко// Науковий вісник «Національний лісотехнічний університет України». – 2006. – Вип. 16.3. – С. 125-128.
57. Гуляева Н.П. Мониторинг социальных проецессов [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zhurnal.lib.ru/n/natalxja_p_g/tema98.shtml
58. Давидова М. Соціально-економічні права як критерій аналізу і класифікації сучасних демократичних держав / М. Давидова // Право України. – 2001. – №8. – С. 32 – 35.
59. Давидюк О. [Електронний ресурс] // Тези виступу. – Режим доступу : http://cpsr.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=27:2010-06-13-20-53-40&catid=19:2010-06-13-20-46-54&Itemid=26].
60. Деінституціалізація та трансформування послуг для дітей. – К. : Видавничий дім «Калита», 2009. – 193 с.
61. Державна служба зайнятості: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua.
62. Державний комітет статистики України. – Режим доступу : http:// www.ukrstat.gov.ua/.
63. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Лист від 18.06.2003 р. №3590: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.maram.org.ua/index.html?/strax_invalid/ 28_6.html. – Заголовок з екрану.
64. Дєгтяр А.О. Використання статистичних методів у процесі прогнозування наслідків державно-управлінських рішень / А. О. Дєгтяр // Вісник УАДУ. – 2002. – № 4. – С. 47 – 50.
65. Дєгтяр А.О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення: [Моногр.]. / А. О. Дєгтяр – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. – 224 с.
66. Дєгтяр А.О. Інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття і реалізації державно-управлінських рішень / А. О. Дєгтяр // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. – №2(13). – У 2-х ч. – Ч.1. – С. 51 – 54.
67. Дєгтяр А.О. Моделювання процесу прийняття державно-управлінських рішень: методологічний аспект / А. О. Дєгтяр // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2003. – №3(18). – С. 90 – 97.
68. Дєгтяр А.О. Особливості аналізу витрат і вигід у процесі прийняття й реалізації державно-управлінських рішень / А. О. Дєгтяр // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДРІДУ УАДУ, 2001. – №3(6). – С. 75 – 79.
69. Дєгтяр А.О. Оцінка впливу маркетингу на підвищення ефективності управлінських рішень / А. О. Дєгтяр // Зб. наук. пр. УАДУ. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. Г.І. Мостового. – Вип. 1. – У 6-ти
70. Дєгтяр А.О. Удосконалення державного управління соціально-економічним розвитком адміністративного району в період трансформаційної економіки / А. О. Дєгтяр // Формування механізму регіонального управління в Україні: Матеріали наук.-практ. конф., 29 листоп. 2001 р. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. – С. 44 – 47.
71. Діденко Н.Г. Актуальні проблеми державного управління в США щодо розвитку соціального партнерства в сфері соціально-трудових відносин, державно-приватному та міжсекторному партнерстві / Н.Г. Діденко // Проблеми державного управління розвитком промислового потенціалу регіону: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. – Донецьк: НОРД КОМП’ЮТЕР, ДонДУУ, 2008.- т.VIII, вип. 87, серія «Державне управління».- С.15-24.
72. Діденко Н.Г. Вплив державного управління на розвиток міжсекторного соціального партнерства в Україні / Н.Г. Діденко // Механізми державного управління та місцеве самоврядування: науковий вісник Академії муніципального управління / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2008.- Вип. 1 (3), серія «Управління».- С. 35-43.
73. Діденко Н.Г. Державне управління і соціальне партнерство: актуальні проблеми теорії і практики: Монографія / Н.Г. Діденко. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2007. - 404 с.
74. Діденко Н.Г. Державне управління як суб’єкт соціального партнерства у сфері раціонального використання людського капіталу/Н.Г.Діденко // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць ОРІДУ НАДУ.- Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008.- Вип. 4(32). –– С. 42- 48.
75. Діденко Н.Г. Європейські моделі соціального партнерства: досвід для України / Н.Г. Діденко // Держава і регіони. Науково-виробничий журнал, серія «Державне управління» – 2007. – № 1. – С. 56-61.
76. Діденко Н.Г. Методологічні аспекти функціональності державного управління в системі соціального партнерства / Н.Г. Діденко // Держава та регіони: Науково-виробничий журнал, серія «Державне управління». – 2007. - № 3. - С. 57-63.
77. Діденко Н.Г. Основні аспекти удосконалення механізмів державного управління в системі соціального партнерства при вирішенні проблеми зайнятості населення / Н.Г. Діденко // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць ОРІДУ НАДУ.- Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007.-Вип. 1. (29). –– С. 118-124.
78. Діденко Н.Г. Принципи та пріоритети державного управління в європейських моделях соціального партнерства / Н.Г. Діденко // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць.- Х.: Вид-во ХАРІ НАДУ, Магістр, 2008. – Вип. 1 (20). – С. 431-436.
79. Діденко Н.Г. Проблеми ефективності державного управління у формуванні соціального партнерства на регіональному та місцевому рівнях / Н.Г. Діденко // Проблеми державного управління розвитком промислового потенціалу регіону: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. – Донецьк: НОРД КОМП’ЮТЕР, ДонДУУ, 2007. – т. VIII, вип. 87, серія «Державне управління». – С. 174-185.
80. Діденко Н.Г. Проблеми нормативно-правового забезпечення участі державного управління в системі міжсекторного соціального партнерства / Н.Г. Діденко // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць - Х.: Вид-во ХАРІ НАДУ, Магістр, 2007. - Вип. 1. (31). –– С. 301-309.
81. Діденко Н.Г. Роль і функції профспілки як суб’єкта соціального партнерства в умовах трансформації українського суспільства / Н.Г. Діденко // Фінансово-банківські механізми державного управління економікою України: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. – Донецьк: Норд-Пресс, 2007. – Т.VIII, вип. 82, серія «Державне управління». – С.212-226.
82. Діденко Н.Г. Солідарність як форма соціальної взаємодії в сучасному українському суспільстві / Н.Г. Діденко // Державна політика в сфері управління: зб. наук. праць Донецького державного університету управління».- Донецьк, 2005.- т.VI, вип. 55, серія «Державне управління». – С. 97-104.
83. Діденко Н.Г. Соціальна відповідальність бізнесу як складова соціального партнерства в системі соціально-трудових відносин в Україні / Н.Г. Діденко // Менеджер. – 2007. – № 4(42). – С.31-35.
84. Діденко Н.Г. Соціальний діалог і функції державного управління для досягнення взаємодії і колективної дії / Н.Г. Діденко // Менеджер. – 2008. – № 1 (43). – С. 12-18.
85. Діденко Н.Г. Удосконалення механізмів державного управління в розвитку партнерства між ВНЗ та роботодавцями в контексті входження України до Загальноєвропейського простору вищої освіти / Н.Г. Діденко // Держава та регіони: Науково-виробничий журнал, серія «Державне управління». – 2007. – № 2. – С. 25-29.
86. Дмитрієва Л. Державна сімейна політика і громадянське суспільство / Л. Дмитрієва. – К. : Главник, 2006. – 78 с.
87. Доев К.К. Концептуальные подходы к исследованию социальной защиты населения на основе разных школ экономической теории / К. К. Доев. // Управление экономическими системами. – 2011. - №3 (27).
88. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи: Монографія: у 5 т. Том.4. Соціальна та регіональна політика в умовах переходу до ринкової економіки // За редакцією В.Ф.Бєсєдіна, І.К.Бондар, В.І.Пили, Н.А.Соколенко. – К.: Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, 1996. – 432 с
89. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1. / Редкол.: С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.
90. Ермоловская О. Ю. Социальная защита населения: вопросы, поднятые реформы / О. Ю. Ермоловская // Проблемы изучения экономической теории, макро- и микроэкономики: Тезисы докладов международной научно-практической конференции. (16 – 17 октября 1994 г.) – Харьков: ХАИ, 1994. – С. 126 – 128.
91. Євдокимова І. Ефективність соціальних програм як інструментів соціального захисту населення / І. Євдокимова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – 2009. – № 881.- С.190-194.
92. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 трав. 1996 р. ETS N 163 Офіц. текст станом на 14 верес. 2006 р.: [Електронний ресурс] / Законодавча база Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
93. Завіловська Г.Т. Економіка праці [Навчальний посібник] / Г. Т. Завіловська. – К: КНЕУ, 2003. – 300 с.
94. Зайцева К.В., Лобас В.М. Занятость как экономическая проблема / К. В. Зайцева, В. М. Лобас // Сб. науч. трудов ДонГАУ: «Социальный менеджмент и управление информационными процессами»: серия “Государственное управление”, т. 2. вып. 4. – Донецк: ДонГАУ, 2001. – С. 144-157.
95. Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпечених сім’ям» // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №35. – Ст.290. ( зі змінами від 24.10. 2002, Закон №208-ІV ).
96. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 52. – Ст. 301.
97. Закон України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №16. – Ст.200; 1992. - №13. – Ст. 178; 1993. - №10. – Ст. 76; 1995, - №16. – Ст. 11; 1996. - №35. – Ст. 162; 1997. - №6. – Ст. 45; 1998. - №21. – Ст. 109; 1999. - №9. – Ст. 74.; 2001. №44. – Ст.230.; 2003. - №№10-11. – Ст. 87).
98. Закон України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. №23. – Ст.121.),
99. Закон України «Про благодійність та благодійні організації» від 16 вересня 1997 р. №53/97-ВР. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
100. Закон України «Про державний бюджет України на 2003 рік» від 26.12.2002 р. №380-ІV // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
101. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, №48, ст.409
102. Закон України «Про державну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 18 травня 2004 р. №1727-ІV // Орієнтир: Урядовий кур’єр. – 2004. – №125. – С. 1 – 3.
103. Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» // Закони України. Т.4. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – С.247 – 266.
104. Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-ХІІ. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
105. Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» от 16.11.2000 р. №2109-ІІІ. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi.
106. Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.07.2000 р. № 875-ХІІ // Праця і зарплата. – 2000. – №25. – С. 2 – 3.
107. Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» вiд 04.11.2004 № 2150-IV із змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2150-15.
108. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058 – ІV