ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ПАРЛАМЕНТІВ: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ : ОРГАНИЗАЦИЯ И ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ПАРЛАМЕНТОВ: ГОСУДАРСТВЕННО-УПРАВЛЕНЧЕСКИЙ АСПЕКТ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

Древаль Юрій Дмитрович

УДК 35.075.1:321.72

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ПАРЛАМЕНТІВ: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
доктор наук з державного управління, професор
Мартиненко Василь Миколайович

Харків – 2011
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ .................................................. 4
ВСТУП ................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ПАРЛАМЕНТІВ ................................................................................................

16
1.1. Формування та розвиток теорії парламентаризму ...................... 17
1.2. Методологія й особливості застосування методів дослідження парламентаризму .............................................................................................
33
1.3. Категоріальний апарат дослідження організації та діяльності парламентів ......................................................................................................
49
1.4. Державне управління і організація роботи парламентів: проблеми сутності та співвідношення ...........................................................
64
Висновки до першого розділу ............................................................. 82
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА НАРОДНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА: СУТНІСТЬ Й МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ..........................................
84
2.1. Представницька демократія як механізм реалізації сучасного народовладдя ...................................................................................................
85
2.2. Розвиток парламентаризму в умовах глобалізації та сучасної політичної модернізації ..................................................................................
101
2.3. Парламентське право: концептуальні основи та сфера регулювання ....................................................................................................
118
2.4. Механізми державного управління як комплекс засобів організації роботи парламентів......................................................................
132
Висновки до другого розділу ............................................................... 149
РОЗДІЛ 3. ВНУТРІШНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ПАРЛАМЕНТІВ: ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО СТРУКТУРУВАННЯ ...........................................................................

151
3.1. Парламентські фракції: механізми формування та функціонування ................................................................................................
152
3.2. Різновиди парламентських коаліцій та особливості їх функціонування ...............................................................................................
168
3.3. Парламентська меншість (опозиція): місце в політичній системі й особливості інституалізації ...........................................................
188
3.4. Механізми врегулювання внутрішньопарламентських конфліктів .........................................................................................................
203
Висновки до третього розділу .............................................................. 217
РОЗДІЛ 4. ПОЛІТИЧНЕ СТРУКТУРУВАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ..............................................................................................
220
4.1. Внутрішньопарламентське партійно-політичне структурування в умовах президентсько-парламентської форми державного правління ....
222
4.2. Особливості внутрішньопарламентських відносин в умовах парламентсько-президентської форми державного правління ...................
240
4.3. Неінституціональні аспекти парламентаризму ........................... 256
4.4. Соціокомунікативний механізм здійснення парламентського процесу .............................................................................................................
272
Висновки до четвертого розділу .......................................................... 288
РОЗДІЛ 5. ВНУТРІШНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ПАРЛАМЕНТІВ: ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНІЧНОГО СТРУКТУРУВАННЯ ....
290
5.1. Бікамералізм і демократія: державно-управлінський аспект .... 291
5.2. Парламентські комітети: механізми формування й організації роботи ...............................................................................................................
308
5.3. Комітети у Верховній Раді України: механізми формування й організації роботи ............................................................................................
332
Висновки до п’ятого розділу ................................................................ 352
ВИСНОВКИ ........................................................................................... 354
ДОДАТКИ .............................................................................................. 361
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................. 374

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БЮТ – Блок Юлії Тимошенко
ВВР – Відомості Верховної Ради України; Відомості Верховної Ради УРСР
ВДП – Вільна демократична партія (Німеччина)
Верховна Рада, ВР, ВР України – Верховна Рада України, Верховна Рада УРСР
КПУ – Комуністична партія України
Конституційний Суд, КС, КС України – Конституційний Суд України
НДП – Народно-демократична партія
НРУ – Народний рух України
НУНС – Наша Україна – Народна Самооборона
ОВУ – Офіційний вісник України
ПР – Партія регіонів
ПСПУ – Прогресивна соціалістична партія України
СелПУ – Селянська партія України
СДПН – Соціал-демократична партія Німеччини
СДПУ(о) – Соціал-демократична партія України (об’єднана)
СПУ – Соціалістична партія України
ТСК – Тимчасова слідча комісія, Тимчасова спеціальна комісія
ХДС/ХСС – Християнсько-демократичний союз/Християнсько-соціальний союз (Німеччина)

ВСТУП

Актуальність теми визначається, у першу чергу, нагальною необхідністю реформування політичної системи сучасної України на засадах представницької демократії та парламентаризму. Необхідність своєчасного та поглибленого дослідження парламентаризму пояснюється й реаліями сьогоденного суспільно-політичного життя, адже сучасні парламенти та парламентаризм набувають нових якостей, стаючи суттєвою складовою розгалуженої політичної системи суспільства та важливим фактором вдосконалення державного владарювання. Значущість парламентаризму помітно посилюється під впливом глобалізації, адже в масштабах національної держави саме органи загальнонародного представництва можуть найкращою мірою відреагувати на потужні наднаціональні процеси планетарного характеру. Додаткового навантаження зазнають парламенти в перехідних суспільствах, визначаючи, окрім іншого, засади досягнення рівня консолідованої демократії.
Розвиток науки державного управління, у свою чергу, суттєво залежить від уточнення кола суб’єктів управлінської діяльності. Це повною мірою стосується й парламентів, які забезпечують формування правових засад розвитку соціуму та за деяких умов здійснюють політичне керівництво органами виконавчої влади. Однак для утвердження цивілізованих засад суспільного життя не менш важливим є вдосконалення механізмів і налагодження ефективної організації роботи самого парламенту, від чого залежить і здійснення ним власних функцій.
Стан наукової розробки проблеми. Проблематика управлінської діяльності в парламентах аналізується в річищі багатьох суспільствознавчих наук (зокрема, філософії, юриспруденції, політології та соціології), що дозволяє значно розширити змістовні характеристики дослідження.
Теоретико-методологічне підґрунтя дисертаційного дослідження складає оновлене розуміння державного управління. У працях В. Бакуменка, Л. Герасіної, Н. Глазунової, В. Горбатенка, В. Козбаненка, С. Кравченка, Є. Кубка, В. Лобанова, В. Мартиненка, П. Надолішнього, В. Цвєткова, В. Чіркіна, І. Ющика висловлюється, зокрема, припущення щодо охоплення державно-управлінською діяльністю всіх органів державної влади. Водночас деякі автори схильні тлумачити державне управління в широкому (як діяльності держави з керівництва різними сферами суспільного життя) та вузькому (як виконавчо-розпорядчої діяльності органів виконавчої влади) значеннях.
Дослідження механізмів організації та діяльності парламентів ґрунтується на напрацюваннях О. Амосова, Г. Атаманчука, В. Князєва, В. Корженка, О. Коротич, Т. Лозинської, В. Малиновського, Н. Нижник, О. Оболенського, Г. Одінцової, Л. Приходченко, В. Цвєткова та Л. Юзькова. Вчені, зокрема, вже традиційно поділяють механізми державного управління згідно зі структурно-організаційним та структурно-функціональним підходами. Для повноцінного розкриття дисертаційної проблематики непересічне значення також мають доробки тих дослідників, які тлумачать механізми державного управління в річищі системних підходів і наполягають на гармонійній єдності «механізмів» та власне «управління» (Б. Курашвілі, Ю. Осипова, В. Цвєткова та ін.).
Сучасний розвиток народного представництва значною мірою залежить від потужних наднаціональних факторів, які позначаються процесами глобалізації та сучасної політичної модернізації. У працях І. Валлерстайна, В. Васовича, Д. Дербишайра, Я. Дербишайра, М. Догана, К. Ейка, Р. Інглехарта, В. Іноземцева, М. Михальченка, О. Радченка, Л. Сморгунова, В. Солових, Х. Херпфера було запропоновано методологічні підходи до розвитку державно-владних відносин, які враховують багатогранність та складність сучасного політичного розвитку.
Особливості регламентації роботи парламентів традиційно аналізуються в річищі парламентського права. До прикладів такого аналізу слід віднести, зокрема, праці О. Городецького, І. Котелевської, М. Лєвіної, В. Олуйка, А. Саїдова, І. Степанова, Б. Страшуна, Б. Топорніна, Т. Хабрієвої. До них слід додати й праці тих авторів, які розглядають неінституціональні компоненти політики (А. Ковлера, І. Макліна, А. Макмілана, А. Сена та ін.), синергетики та політичних мереж (Т. Бьорцель, Л. Ітіуридзе, Л. Сморгунова, В. Тертички).
У роботах М. Амеллера, Ф. Ардана, Ю. Барабаша, Ф. Бітца, О. Богачової, О. Валевського, Ю. Ганжурова, А. Георгіци, Е. Дамгаарда, В. Журавського, М. Лахижі, А. Лейпхарта, М. Мезі, О. Майданник, С. Мейнварінга, Р. Мютценіха, Г. Оберойтера, Л. А. Пала, Дж. Б. Пауела, А. Романюка, Х. Ріссе, К. Строма, С. Хаггарда, Е. Ціммермана, В. Шаповала, Б. Шлоєра та М. Шугарта та інших вчених здійснено науковий аналіз питань внутрішньопарламентського політичного й технічного структурування.
Серед невирішених проблем чи не найголовнішою є відсутність комплексних досліджень розвитку парламентаризму в умовах сьогодення, у тому числі й питань управлінської внутрішньопарламентської діяльності в перехідних суспільствах. Потребує подальшого розвитку проблема самоорганізації парламенту як відносно автономної системи. Очевидним є й неузгодження знань про народне представництво в різні часи та епохи. Це повною мірою стосується й Верховної Ради України – сучасного українського парламенту. Сукупність наведених аргументів свідчить про безумовну актуальність проблематики дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з Комплексним науковим проектом Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування» та його складовими – науково-дослідними роботами кафедри публічного адміністрування та кадрової політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України «Психодіагностика як ефективний інструмент реалізації регіональної кадрової політики у сфері публічного управління» (номер державної реєстрації 0106U012333), «Демократичне врядування: інституційні механізми формування та реалізації системи публічного управління» (номер державної реєстрації 0109U002130), «Інноваційні механізми забезпечення професіоналізації функціональної діяльності кадрових служб у сфері публічного управління» (номер державної реєстрації 0109U004867). Дисертантом досліджені сутність публічного управління та роль кадрової політики в державній діяльності, формування нового парадигмального значення взаємозв’язків державного управління та організації роботи парламентів, запропоновані та обґрунтовані теоретико-методологічні основи вдосконалення системи влади в Україні на засадах представницької демократії та парламентаризму, структуру механізму врегулювання парламентських конфліктів.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретико-методологічних і прикладних засад удосконалення організаційної структури та діяльності парламентів відповідно до принципів сучасного демократичного врядування та народного представництва.
Для досягнення мети визначено завдання дослідження:
– обґрунтувати сутнісні характеристики місця парламентаризму в системі державного управління;
– розкрити зміст понять і категорій, в яких відбивається сутність організації та діяльності парламентів;
– оцінити сучасний стан народного представництва та представницької демократії;
– з’ясувати особливості розвитку народного представництва в умовах глобалізаційних процесів і сучасної політичної модернізації та в перехідних (транзитивних) суспільствах;
– розробити концептуальні засади вдосконалення парламентського права;
– виявити системні характеристики механізмів державного управління в органах народного представництва;
– розкрити сутність внутрішньопарламентського політичного структурування;
– запропонувати структуру комплексного механізму врегулювання внутрішньопарламентських конфліктів;
– систематизувати концептуальні засади двопалатного устрою парламентів;
– дослідити та обґрунтувати комплекс механізмів управління організацією та діяльністю парламентських комітетів (комісій);
– виробити науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів організації та діяльності українського парламенту на засадах представницької демократії.
Об’єктом дослідження є процес реалізації державного управління засобами парламентської демократії.
Предметом дослідження визначено державно-управлінський аспект організації та діяльності парламентів.
Методологія та методи дослідження. Дисертаційне дослідження базується на розумінні методології як складної інтегральної системи сприйняття дійсності та наукового пізнання, що охоплює фундаментальні загальнотеоретичні концепції, загальні філософські закони й категорії, загальні й конкретні методи.
Для реалізації мети й завдань дослідження було використано комплекс підходів і методів, а саме: метод системного аналізу (для тлумачення державного управління з охопленням усіх гілок державної влади, дослідження парламентів як складної організації та системи взаємодій); системно-функціональний та структурно-функціональний методи (для дослідження механізмів державного управління в парламентах та внутрішньопарламентського структурування); інституціональний метод (для опрацювання інституціональних та неінституціональних компонентів парламентаризму, формальної та неформальної інституалізації); метод порівняння (для зіставлення особливостей організації роботи парламентів в різних країнах); підходи політичних мереж, синергетичний та біфуркаційний підходи (для поглибленого розуміння суті міжфракційної взаємодії в парламентах, обґрунтування комунікативного механізму в діяльності парламентських комітетів); конфліктологічні підходи (для розкриття суті конфліктної взаємодії в парламентах та опрацювання механізму врегулювання внутрішньопарламентських конфліктів); концепцію дискурс-аналізу (для систематизації окремих висловлювань з проблематики парламентаризму та авторського визначення категоріального апарату); моделювання та теорію ігор (для окреслення шляхів розвитку сучасного парламентаризму й опрацювання висновків).
Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що в галузі науки державного управління дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням організації та діяльності парламентів як складової системи державного управління, проблем теорії та практики сучасного українського парламентаризму.
У межах здійсненого дослідження:
вперше:
– обґрунтовано засади концепції державного управління, відповідно до яких управлінська діяльність властива всім органам державної влади і в парламентах здійснюється переважно засобами їхніх організації та внутрішньоорганізаційної діяльності, відзначається менш жорсткими, порівняно з виконавчо-розпорядчими структурами, суб’єкт-об’єктними відносинами та гнучкістю ієрархічних зв’язків;
– розкрито зміст поняття «парламентаризм», яким, на відміну від традиційних тлумачень (як причетність парламентів до розподілу гілок влади), охоплюються основні прояви системи народного представництва та надається термінологічна основа для синтезування всіх суспільних явищ, пов’язаних з діяльністю парламентів (зокрема, у державно-управлінському значенні – як організації та внутрішньоорганізаційної діяльності в парламентах, спрямованої на вдосконалення роботи в межах відведених функцій і повноважень);
– розроблено концептуальні засади вдосконалення парламентського права, зміст якого полягає в регулюванні організації та діяльності парламентів, а структура складається не лише з нормативно-правових актів, а й з політичних компромісів та домовленостей (в авторському тлумаченні, такі регулятори складають основу «політичного парламентського права»). Це дає можливість гармонізувати процеси регулювання роботи парламентів, що повною мірою відповідає сучасним критеріям демократичного врядування та забезпечує врахування інтересів всіх зацікавлених осіб;
– запропоновано структуру комплексного механізму врегулювання внутрішньопарламентських конфліктів, що ґрунтується на критеріях «гри з ненульовою сумою», характеризується гармонійним поєднанням організаційно-правових та суто політичних регуляторів, а також частковою зміною суб’єктів з посиленням ролі парламенту як єдиного цілого на завершальних стадіях конфліктної взаємодії, що дає можливість врахувати інтереси всіх «конфліктантів» та зацікавлених осіб;
удосконалено:
– методологічні підходи до розуміння сучасного стану представницької демократії, зокрема щодо посилення взаємозв’язків між прямим і представницьким врядуванням, вихідних положень та принципів сучасного народного представництва, властивих парламентаризму недоліків й суперечностей (передусім, щодо формального неузгодження представництва з принципами «чистої» демократії);
– системні характеристики механізмів державного управління в органах народного представництва, що ґрунтуються на розумінні діалектичної єдності управління як складної системи та неможливості жорсткого відмежування механізмів від їхньої реалізації;
– положення про сутність політичного структурування в парламентах, яке базується на гармонійному співвідношенні формальної та неформальної інституалізації, а також на соціокомунікативних ресурсах, що складає основу ефективної діяльності коаліцій, а також цивілізованих відносин між парламентською більшістю та опозицією;
– структуру комплексного механізму управління організацією та діяльністю парламентських комітетів (комісій), який охоплює тісно пов’язані між собою правовий, організаційний, політичний, інформаційний та комунікативний регулятори;
дістало подальший розвиток:
– положення про особливості розвитку народного представництва в умовах глобалізації та демократизації, що відзначаються сплетінням процесів звуження функціонального навантаження парламентів і збільшенням їхньої політичної ваги, а також посиленням тиску на них з боку структур виконавчої влади та різнобічних груп інтересів;
– концептуальні засади двопалатного устрою парламентів, який суттєво впливає на характер внутрішньопарламентської управлінської діяльності, зокрема, надаючи додатковий канал для політичного представництва й ускладнюючи процес здійснення парламентських функцій;
– науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів організації та діяльності українського парламенту шляхом уточнення правових засад, а також гармонізації співвідношення організаційно-правових та суто політичних регуляторів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні перспективних напрямків та суто практичних заходів, спрямованих на системне реформування організації та діяльності Верховної Ради України, а саме: щодо гармонійного співвідношення правових і політичних засад; скасування норми про виборчі міжпартійні блоки; прийняття рішень у парламенті простою більшістю, окрім чітко обумовлених випадків; створення належних умов для повноцінного внутрішньопарламентського політичного дискурсу; запровадження дієвих механізмів урегулювання конфліктів; удосконалення механізмів формування та взаємодії парламентських комітетів (зокрема, щодо вдосконалення здійснення комітетами контрольної та комунікативної функцій).
Результати дослідження внутрішньопарламентського політичного структурування використано в законопроектній роботі Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування при підготовці висновків щодо проектів: 1) від 30 вересня 2008 р. № 3109-1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» (щодо прохідного бар’єру) – про зниження виборчого порогу; 2) від 19 березня 2009 р. № 4234 Виборчого кодексу України – щодо підвищення виборчого порогу для блоків політичних партій при виборах народних депутатів України (акт про впровадження від 24 березня 2010 р. № 544-213/141-24 – дод. А).
Результати дослідження парламентського права та контрольної функції в діяльності парламентських комітетів використано в законопроектній роботі Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією під час підготовки висновків щодо проектів Законів України: 1) від 19 травня 2009 р. № 4500 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності державних службовців», зокрема наданого негативного висновку щодо змін до ст. 16 Закону України «Про державну службу» у вигляді норми про повну неможливість для державних службовців брати участь у політичній діяльності; 2) від 8 квітня 2009 р. № 4329 «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» у тій частині, де йдеться про участь комітетів у призначенні, звільненні, затвердженні та наданні згоди на призначення посадових осіб Верховною Радою України (ст. 9, 10, 24, 26 вказаного законопроекту) (акт про впровадження від 29 березня 2010 р. № 04-12/15-1891 – дод. Б).
Пропозиції щодо вдосконалення парламентської процедури враховано Комітетом Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України під час підготовки та попереднього розгляду, зокрема, проектів: 1) Закону України «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України» – у частині надання пропозицій щодо врегулювання порядку діяльності Верховної Ради України відповідним законом без необхідності прийняття Регламенту Верховної Ради України у формі закону, оскільки останній визначає питання внутрішніх парламентських процедур; 2) Закону України «Про затвердження змін до статті 61 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (щодо порядку утворення коаліції депутатських фракцій) – у частині проведення аналізу порядку участі парламентарів у складі коаліції в різних країнах світу; 3) постанови Верховної Ради України «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» – щодо діяльності парламентської опозиції та проведення «години запитань до Уряду» (акт про впровадження від 8 липня 2010 р. № 04-32/8-915 – дод. В).
Запропоновані в дисертації теоретичні підходи, узагальнення, висновки й рекомендації реалізовано в навчальному процесі ХарРІ НАДУ при Президентові України, зокрема, в навчальних курсах: «Демократичне врядування і парламентаризм», «Політична психологія та іміджеологія», «Управління конфліктами», «Філософські проблеми державного управління». Доробок дисертанта полягає в розкритті сутності та розробленні механізмів демократизації державного управління, уточненні місця парламентів у здійсненні державного управління, систематизації основних характеристик системи народного представництва, опрацюванні політико-правових засад функціонування органів народного представництва, обґрунтуванні механізмів організації роботи парламентів, з’ясуванні проблематики внутрішньопарламентських конфліктів (акти від 15 березня 2010 р. та від 18 березня 2010 р. – дод. Д, Е).
Апробація результатів дослідження. Наукові ідеї, основні положення, результати і висновки дисертаційного дослідження оприлюднювалися на комунікативних заходах: «Український парламентаризм: історія, сучасність, перспективи» (м. Харків, 1997 р.), «350-річчя відродження української державності: минуле і сучасне» (м. Сімферополь, 1998 р.); «Парламентаризм в Україні: теорія і практика» (м. Київ, 2001 р.), «Конфлікти в суспільствах, що трансформуються» (м. Харків, 2001 р.), «Конституція України – основа модернізації держави та суспільства» (м. Харків, 2001 р.), «Українська державність: становлення, досвід, перспективи» (м. Харків, 2001 р.), «Виборча кампанія 2002: реальність, результати, перспективи» (м. Харків, 2002 р.), «Глобалізація світу та вибір моделі розвитку сучасної України» (м. Харків, 2002 р.), «Харківський регіон: пошук стратегії оптимального розвитку» (м. Харків, 2005 р.), «Г. С. Сковорода та проблеми формування особистості» (м. Харків, 2007 р.), «XXI століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія» (м. Київ, 2007 р.), VIII Міжнародний науковий конгрес «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2008 р.), Четверті Курасівські читання «Політичні конфлікти в сучасній Україні: сутність, витоки, шляхи подолання» (м. Київ, 2008 р.), «Проблеми розбудови державності та народовладдя в Україні (до 20-річчя Народного Руху України за перебудову)» (м. Харків, 2009 р.), «Державне управління в ХХІ столітті: традиції й інновації» (м. Москва, 2010 р.), Шості Курасівські читання «Виборча система в Україні: теоретичні виміри і суспільні реалії» (м. Київ, 2010 р.), ХІ Міжнародний науковий конгрес «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2011 р.), «Конституція України – основа модернізації держави і суспільства» (м. Полтава, 2011 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 53 наукові та науково-методичні праці, у тому числі: дві монографії, 30 статей у наукових фахових виданнях України з державного управління, 12 публікаціях у збірниках матеріалів наукових комунікативних заходів, 9 статей у наукових фахових виданнях з інших спеціальностей.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 413 сторінок, у тому числі 17 таблиць на 15 сторінках, 5 рисунків на 5 сторінках, 12 додатків на 12 сторінках. Список використаних джерел, який містить 425 найменувань (у тому числі 38 – іноземними мовами), розміщений на 40 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні вирішено актуальну наукову проблему, що полягає в розробленні теоретико-методологічних і прикладних засад удосконалення організаційної структури парламентів відповідно до принципів сучасного демократичного врядування та народного представництва. На основі дослідження організації та діяльності парламентів сформульовано такі теоретичні висновки та практичні рекомендації:
1. Державне управління властиве всім органам державної влади і в парламентах здійснюється переважно засобом їхньої організації та внутрішньоорганізаційної діяльності. Управлінська діяльність у парламентах відзначається, насамперед, гнучкістю суб’єкт-об’єктних відносин з активною роллю всіх учасників, а також багатоаспектністю та гнучкістю ієрархії. Стосунки між парламентськими фракціями та міжфракційними об’єднаннями характеризуються динамізмом та цілком імовірною зміною ролей, набуваючи вигляду «суб’єкт-об’єкт-суб’єктних відносин». Саме для внутрішньопарламентських відносин слушним є застосування категорій «взаємодія», «гра з ненульовою сумою», «діалогова взаємодія», «політичний дискурс» та «реординація». Зазначені положення визначають пріоритетні завдання системного реформування організаційної структури парламентів з основою в гармонійних зв’язках учасників внутрішньопарламентського процесу.
2. Визнання правомочності тлумачення державного управління з охопленням усіх гілок влади зумовлює необхідність перегляду деяких сталих понять та категорій, пов’язаних з парламентаризмом. Це, насамперед, поняття «парламентаризм», «державно-управлінська діяльність у парламентах», «мікрополітика», «механізми державного управління в парламентах», «парламентське право», «політичне парламентське право», «парламентська партія», «парламентська культура» та «культура парламентаризму». У розрізі проблематики дослідження найбільшу операційну значущість надано поняттю «парламентаризм», яке в концентрованому вигляді має відбивати всю сукупність суспільних відносин, пов’язаних з формуванням та функціонуванням парламентів. Саме в такому вигляді воно стає реальним знаряддям пізнання системи народного представництва та демократичного врядування в цілому.
3. Система загальнонародного політичного представництва є одним з основних механізмів реалізації народовладдя та народного (національного) суверенітету. Сутність народного представництва розкривається в сукупності таких вихідних положень і принципів: неподільність народного суверенітету, вповноваження парламенту здійснювати від імені народу владні функції (а не суверенітет, який не передається); конституційність; політичне представництво; зосередження в парламенті множини політизованих настроїв суспільства; дотримання прав меншості; вільний депутатський мандат; відкритість і прозорість діяльності парламентів.
4. На діяльність органів народного представництва значною мірою впливають процеси глобалізації та сучасної політичної модернізації. Механізми організації роботи парламентів у сучасних умовах розподіляються залежно від процесів гомогенізації (ефективне перейняття досвіду країн зі сталими традиціями демократичного врядування, вдосконалення законотворчої роботи, створення належних правових засад для інтеграції країни в європейський правовий простір та ін.) та суверенізації (забезпечення гармонійного представництва різноманітних політичних та політизованих інтересів, узгодження загальнодержавного та місцевого врядування, вирівнювання соціоекономічного потенціалу різних регіонів та ін.).
У перехідних суспільствах посилюється значущість належного опрацювання правових засад організації та діяльності парламентів, що, однак, не може свідчити про різке зростання ролі організаційно-правового механізму (такий механізм має не заміняти інші регулятори, а стати основою для їх всебічного застосування). До того ж, у перехідних суспільствах різко зростає значущість здійснення парламентами нарівні з законотворчістю функції політичного представництва та забезпечення зворотного зв’язку з громадськістю (що потребує й зміни акцентів у застосуванні механізмів державно-управлінської діяльності).
5. Процедурні аспекти механізмів регулювання роботи парламентів ґрунтуються на гармонійному поєднанні норм писаного права та суто політичних регуляторів, що сукупно складає основу оновленого розуміння парламентського права. Причому, за допомогою правової складової врегульовується порядок організації та діяльності, а за допомогою політичної – власне організація та діяльність названих органів державної влади. Саме в такому розумінні парламентське право набуває значення повноцінного засобу регулювання організації роботи органу народного представництва демократичної держави (що, у свою чергу, позитивно впливає і на динаміку розвитку суспільних відносин у цілому).
6. Опрацювання проблематики механізмів державного управління в парламентах ґрунтується на положенні, відповідно до якого жорстке відособлення елементів цілого (системи) неможливо провести, не порушуючи єдності цілого (системи). Системний аналіз механізмів державного управління в парламентах концентрується в поняттях «структура» та «функції». При цьому «структура» в розумінні «зв’язків» та «компонентів організації» складає своєрідну суміжну ланку, в якій поєднуються формування механізмів та їхня реалізація (що конкретизується в політичному й технічному структуруванні парламентів).
7. Механізм формування та взаємодії фракцій та міжфракційних угруповань, який забезпечує належне внутрішньопарламентське політичне структурування, складається з гармонійної сукупності правових, організаційних, політичних, комунікативних та ціннісно-орієнтаційних регуляторів. Вірогідність створення дієвих коаліцій залежить від складної сукупності факторів, зокрема: ідеологічної спорідненості учасників переговорів, наявності сполучної фракції, ретельного узгодження позицій усіх учасників переговорів та детально обумовлених зобов’язань щодо участі у формуванні уряду. Процес стабільного функціонування парламентських коаліцій має забезпечуватися й механізмом забезпечення рівноваги між усіма учасниками, зокрема щодо попереднього обговорення кандидатур і прозорості їх призначень. Статус парламентської опозиції значною мірою залежить від її інституалізації, тобто механізму вдосконалення її ролі в організації та діяльності парламентів. Така інституалізація може бути як формальною, чи правовою (формування та розвиток правових засад відповідних відносин), так і неформальною, чи політичною (наростання ролі різнобічних неформальних практик, що, з одного боку, дозволяє наповнити більш глибоким змістом парламентський процес, а з іншого – за певних умов може негативно вплинути на діяльність органу народного представництва).
8. Стосунки між політичними угрупованнями в парламентах за будь-яких умов відзначаються значною зарядженістю на надмірну критичність та на повну перемогу, тобто позначаються великою конфліктогенною складовою. Опрацьований нами механізм розв’язання таких конфліктів базується на гармонійному поєднанні правових засад (з поділом на умовно «статичний» та умовно «динамічний» рівні, які співвідносяться між собою як власне «правове поле» та діяльність у межах «правового поля») та суто політичних регуляторів (переговори та діяльність медіаторів, наслідком чого є різнобічні домовленості та компроміси). Шляхом реалізації такого механізму, з поетапним розв’язанням проблем та частковою зміною суб’єктів конфліктної взаємодії, і вдається досягти компромісу з принаймні частковим задоволенням інтересів усіх зацікавлених сторін.
9. Характер управлінської діяльності в парламентах значною мірою коригується залежно від кількості палат (проблема бікамералізму). Так, бікамералізм надає додатковий канал для реалізації народного виявлення та забезпечує прискіпливу роботу над законопроектами. Разом із тим унікамералізм краще узгоджується з принципами політичного представництва й загальнонародного законодавчого органу як носія народного суверенітету, а також спрощує законодавчу процедуру. Систематизовані в дослідженні положення щодо переваг та недоліків бікамералізму надають достатні підстави для твердження щодо неможливості абсолютизації будь-яких його проявів. Моделі конгруентного (прямі вибори, приблизно однакові повноваження палат тощо) та неконгруентного (відповідно, непрямі вибори, неоднакові повноваження палат тощо) бікамералізму підтверджують положення щодо складності такого структурного устрою парламентів.
10. Комплексний механізм організації роботи парламентських комітетів охоплює тісно пов’язані між собою правовий (зокрема, засобів формування комітетів та їхньої участі в законопроектній роботі та сфері парламентського контролю), організаційний (засобів удосконалення структури комітетів, засади організації їхньої роботи), політичний (комплектування комітетів засобом пропорційного представництва політичних угруповань, квотний розподіл керівних посад у комітетах, забезпечення цивілізованих відносин між представниками різних політичних сил у комітетах та ін.), соціокомунікативний (насамперед, забезпечення відкритості та гласності в діяльності комітетів, а також зворотного зв’язку) й інформаційний (належне інформування громадськості щодо різних аспектів діяльності комітетів) механізми.
Організація роботи комітетів у Верховній Раді України, з урахуванням складнощів на шляхах демократичного переходу, потребує приділення більшої уваги соціокомунікативному та інформаційному механізмам (реалізація яких має забезпечити більшу міру відкритості й гласності в роботі комітетів, а також повноцінний діалог із громадськістю).
11. Практичні рекомендації щодо вдосконалення організації та діяльності Верховної Ради України втілено в нижченаведених положеннях і пропозиціях:
– вдосконалити правовий механізм формування та взаємодії внутрішньопарламентських угруповань, а саме: скасувати норму щодо участі блоків політичних партій у виборчому процесі, вивільнити від детального врегулювання засобом позитивного права поточні питання організації та діяльності парламенту, передбачити широкі можливості для суто політичних домовленостей та компромісів (реалізація наведених пропозицій має розширити простір для політичної діяльності фракцій та угруповань, водночас зменшивши ймовірність порушення ними правових норм);
– переглянути ст. 91 Конституції України, виключивши з неї положення про те, що «Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу», передбачивши процедуру прийняття правових актів простою більшістю, за винятком правових актів конституційного значення (що дозволить вдосконалити діяльність коаліцій та створить надійне підґрунтя для реалізації конституційної норми щодо особистого голосування на пленарних засіданнях Верховної Ради України);
– опрацювати механізм розв’язання конфліктів у парламенті, передбачивши можливість створення спеціальних медіаторських центрів;
– вдосконалити правові основи функціонування парламентських комітетів, зокрема щодо необхідності: комплексного розгляду питань про перелік комітетів та предмет їхнього відання, формального визначення декількох найважливіших комітетів та узгодження їхньої загальної кількості з чисельністю найменшої фракції, урахування пропорційного представництва між фракціями більшості та меншості при формуванні складу комітетів, прийняття додаткових правових норм з основою у забезпеченні аналізу організаційної роботи комітетами та здійснення ними контрольної функції у сфері внутрішньоорганізаційної діяльності, доповнення наявної правової норми правом комітетів проводити слухання з метою вдосконалення внутрішньоорганізаційної сфери, зобов’язання комітетів періодично звітувати про свою діяльність та транслювання звітів парламентських комітетів (внісши відповідні зміни у п. 2 ст. 6, п. 1 ст. 9, п. 8 ст. 16, ч. 2 п. 1 ст. 29 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» та в п. 6 ст. 3, п. 1 ст. 15, п. 5 ст. 81 Регламенту Верховної Ради України);
– сформувати на основі науково-дослідних інститутів та навчальних закладів, а також об’єднань громадян аналітичні групи з питань сприяння розвитку парламентаризму, наділивши їх правом звертатися до парламентських комітетів із петиціями та ставити питання про участь власних представників у парламентських слуханнях.
У річищі зазначених результатів та висновків перспективним напрямком подальших досліджень має бути поглиблений аналіз проблем організації роботи парламентів у перехідних суспільствах.
Слід зауважити, насамкінець, що парламентаризм, як доволі складне й динамічне суспільно-політичне явище, постійно потребує оперативного наукового рефлексування. І дослідження з відповідної проблематики може бути водночас комплексним і завершеним, але ніяк не остаточним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Административное право : учебник / [Г. В. Атаманчук, А. М. Букин, Н. М. Казанцев и др.] ; под общ. ред. Г. В. Атаманчука. – М. : Изд-во РАГС, 2003. – 391 с.
2. Айзенштадт Ш. Н. Конструктивные элементы великих революций: культура, социальная структура, история и человеческая деятельность / Шмуэль Н. Айзенштадт ; пер. с англ. В. Л. Кальковой // THESIS : теория и история экон. и социал. ин-тов и систем : альм. : Т.1, № 2. – М. : НАЧАЛА-ПРЕСС, 1993. –– С. 190–212.
3. Алаев Э. Б. Quo vadis? / Э. Б. Алаев // Глобальное сообщество : новая система координат (подходы к проблеме) / [Э. Б. Алаев, В. Я. Белокреницкий, А. Д. Вокресенский и др.] ; рук. проекта и отв. ред. А. Неклесса. – СПб. : Алетейя, 2000. – С. 81–86.
4. Александер Дж. Власть, политика и гражданская сфера / Дж. Александер ; пер. [с англ.] М. В. Горностаевой // Социс. – 2009. – № 10. – С. 3–17.
5. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. Т. 2 / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – 360 с.
6. Аллард Э. Сомнительные достоинства концепции модернизации / Эрик Аллард ; пер. с англ. Н. В. Романовского // Социс. – 2002. – № 9. – С. 60–66.
7. Алмонд Г. Гражданская культура. Политические установки и демократии пяти наций / Г. Алмонд ; [пер. с англ. М. М. Камалова] // Антология мировой политической мысли : В 5 т. Т. 2. Зарубежная политическая мысль. ХХ в. / Нац. обществ.-науч. фонд Акад. полит. науки ; рук. проекта Г. Ю. Семигин и др. – М. : Право, 1997. – С. 591–610.
8. Аляєв Г. Є. Політологія: підручник для студентів вищих навальних закладів / Г. Є. Аляєв. – Полтава : ТОВ «АСМІ», 2010. – 304 с. – (BIBLIOTECA STUDIORUM).
9. Ардан Ф. Франция: государственная система / Филипп Ардан ; пер. с фр. [Л. С. Филипповой]. – М. : Юрид. лит., 1994. – 176 с.
10. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: курс лекций. изд. 2-е, доп. / Г. В. Атаманчук – М. : Омега-Л, 2004. – 584 с.
11. Афанасьев М. Время глобализации / М. Афанасьев, Л. Мясникова // Мировая экономика и междунар. отношения. – 2005. – № 10. – С. 11–19.
12. Баглай М. Уважать и соблюдать Конституцию – основное условие правопорядка / М. Баглай // Российский конституционализм: проблемы и решения (матер. междун. конф.). – М. : Изд-во Моск. Ун-та, 1999. – С. 24-30.
13. Бакуменко В. Д. Реформи державного управління: співвідношення понять / В. Д. Бакуменко, С. О. Кравченко // Наук. вісн. Академії муніципального управління: Серія «Управління». Вип. 2 (8). Державне управління та місцеве самоврядування. – К., 2009. – С. 7–18.
14. Барабаш Ю. Г. «Глобалізаційний» виклик парламентаризму : конституційно-правовий аналіз / Ю. Г. Барабаш // Часопис Хмельниц. ун-ту управління та права. – 2007. – № 1. – С. 40–46.
15. Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні : проблеми теорії та практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Ю. Г. Барабаш. – Х., 2004. – 20 с.
16. Беджгот В. Государственный строй Англии / В. Беджгот ; пер. с англ. Е. Прейсъ. – М. : Изд. М. и С. Сабашниковых, 1905. – 359 с.
17. Бельский К. С. О функциях исполнительной власти / К. С. Бельский // Государство и право. – 1997. – № 3. – С. 14–21.
18. Бенетон Ф. Введение в политическую науку / Филипп Бенетон ; пер. с фр. М. М. Федоровой. – М. : Изд-во «Весь Мир», 2002. – 368 с. – (Тема).
19. Бентам И. Тактика законодательных собраний / И. Бентам : пер. с англ. [М.К.]. – СПб. : Изд. Л. А. Велихова, 1907. – 181 с.
20. Берк Е. Про вибори до парламенту / Едмунд Берк ; [пер. з нім. Р. Дяченко] // Невичерпність демократії : видатні діячі минулого і сучасності про вільне, демократичне суспільство і права людини / [упоряд. О. І. Терех, Я. Г. Оксюта]. – К. : Укр.. письменник, 1994. – С. 49–50.
21. Бёкенфёрде Е .В. Демократия как конституционный принцип / Е .В. Бёкенфёрде // Государственное право Германии / сокращ. пер. нем. семитомного издания. – М. : Ин-т государства и права РАН, 1994. – Т. I. – С. 33–44.
22. Бир С. Т. Кибернетика и управление производством / С. Т. Бир ; пер. с англ. В. Я. Алтаева. – М. : Наука, 1965. – 392 с.
23. Бихари М. Парламентаризм / М. Бихари // Мир политики. Суждения и оценки западных политологов. – М. : Весь Мир, 1992. – С. 40–47.
24. Бирюков Н. Парламентская деятельность и политическая культура / Николай Бирюков, Виктор Сергеев // Общественные науки и современность. – 1995. – № 1. – С. 66–75.
25. Бірс Д. Дж. Створення коаліційних урядів: моделі ведення переговорів та співпраці у багатопартійних парламентських демократіях / Деніел Дж. Бірс // Матеріали круглого столу «Проблеми подальшої інституалізації коаліції та опозиції у Верховній Раді України» 12 червня 2008 року. – К. : К.І.С., 2009. – С. 34–41.
26. Бітц Ф. Німецький досвід роботи парламентських комітетів із залучення громадськості до законодавчого процесу / Ф. Бітц // Матеріали семінару завідувачів секретаріатів комітетів Верховної Ради України «Шляхи забезпечення відкритості роботи Верховної Ради України: досвід, проблеми, перспективи». – К. : Парлам. вид-во, 2009. – С. 15–21.
27. Богачова О. В. Законодавчий процес в Україні / О. В. Богачова, О. В. Зайчук, О. Л. Копиленко. – К. : Реферат, 2006. – 424 с.
28. Богачова О. В. Законотворчий процес зарубіжних країн / О. В. Богачова, О. В. Зайчук, О. Л. Копиленко. – К. : Реферат, 2006. – 656 с.
29. Богданов А. А. Автобиография / А. А. Богданов // Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской Революции (автобиографии и биографии). – М., б.г. – Ч. 1. – С. 29–33.
30. Большая Советская Энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. – 3-е изд. – М. : Сов. энцикл., 1969–1981. – Т. 27. – 1977. – 624 с.
31. Бромхед П. Эволюция Британской конституции / Питер Бромхед ; [пер. с англ. Д. П. Карповой, Е. Н. Лисицыной]. – М. : Юрид. лит., 1978. – 336 с.
32. Валерстайн І. Демократія, капіталізм і трансформація / Імануїл Валерстайн // Соціологія : теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 2. – С. 72–85.
33. Валлерстайн И. Конец знакомого мира. Социология XXI века / Иммануил Валлерстайн ; пер. с англ. В. Л. Иноземцева. – М. : Логос, 2004. – 355 с.
34. Валлерстайн И. Модернизация : мир ее праху / Иммануил Валлерстайн // Социология : теория, методы, маркетинг. – 2008. – № 2. – С. 21–25.
35. Василенко И. А. Государственное и муниципальное управление : учебник / И. А. Василенко. – М. : Гардарики, 2005. – 320 с.
36. Васович В. Переходы к демократии в посткоммунистических странах (парадоксы перехода-демократизации) / В. Васович // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 18. Социология и политология. – 1998. – № 2. – С. 19–48.
37. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / под общ. ред. Е. Б. Кубко. – К. : Юринком, 1997. – 192 с.
38. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер ; пер. с нем. М. И. Левиной, А. Ф. Филиппова, П. П. Гайденко. – М. : Прогресс, 1990. – 808 с.
39. Вебер М. Парламент и правительство в реконструированной Германии / М. Вебер // Антология мировой правовой мысли : в 5 т. Т. 3. Европа, Америка XVII – XX вв. / Нац. обществ.-науч. фонд ; рук проекта Г. Ю. Семигин – М. : Право, 1999. – С. 634–635.
40. Вебер М. Харизматическое господство / М. Вебер ; пер. с нем. Р. П. Шпаковой // Социс. – 1988. – № 5. – С. 139–147.
41. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. – К. : Юрид. думка, 2007. – 992 с.
42. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2001. – 1440 с.
43. Вибори 98 : документи, статистичні дані, аналіз. – К. : Центр сусп.-політ. досліджень та політичного менеджменту, 1998. – 711 с.
44. Вильсон В. Государственный строй Соединенных Штатов / В. Вильсон; пер. с 20-го изд., под ред. П. П. Гронского, Ф. И. Корсакова. – СПб. : Типографія А. Г. Розена, 1909. – 283 с.
45. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії «громадянське суспільство» / Ю. Габермас. – Львів : Літопис, 2000. – 320 с.
46. Галкин А. Сильная демократия – альтернатива авторитаризму / А. Галкин, Ю. Красин – М. : Ин-т социологии РАН, 1996. – 48 с.
47. Ганжуров Ю. С. Особливості структуризації українського парламенту / Ю. С. Ганжуров // Наук. зап. Ін-ту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. – 2010. – № 1 (45). – С. 54 – 65.
48. Ганжуров Ю. Парламентське лобіювання в контексті політичної комунікації / Ю. Ганжуров // Політичний менеджмент. – 2005. – 4 (13). – С. 50–62.
49. Ганжуров Ю. С. Парламент України в політичній комунікації / Ю. С. Ганжурова. – К. : Україна, 2007. – 352 с.
50. Гвишиани Д. М. Организация и управление / Д. М. Гвишиани. – М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1998. – 332 с.
51. Георгіца А. З. Двопалатна структура парламенту : доктрина і сучасна конституційна практика / А. З. Георгіца // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. – 1999. – Вип. 70 : Правознавство. – С. 64–68.
52. Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм : проблеми теорії та практики / А. З. Георгіца. – Чернівці : Рута, 1998 – 484 с.
53. Герасіна Л. М. Політико-правові конфлікти в аспекті формування державності українського народу / Л. М. Герасіна, М. І. Панов // Конституційно-правові засади становлення української державності. – Х. : Право, 2003. – С. 114–138.
54. Герцог Р. Бундесрат / Р. Герцог ; [пер. с нем. А. В. Головина, Н. В.Корестелева, А. А. Попова] // Государственное право Германии : сокращ. пер. нем. семитомного издания. – М. : Ин-т государства и права РАН, 1994. – Т. 1. – С. 201–216.
55. Глазунова Н. И. Система государственного управления : учеб. для вузов / Н. И. Глазунова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 551 с.
56. Гоббс Т. Левиафан, или материя, форма и власть государства церковного и гражданского / Томас Гоббс // Гоббс Т. Сочинения : в 2 т. / Т. Гоббс ; пер. с латин. и англ. Н. Федорова, А. Гутермана. – М. : Мир, 1991. – Т. 2. – С. 6–590.
57. Голосов Г. В. Сравнительная политология : учебник / Г. В. Голосов. – Новосибирск : Изд-во Новосиб. ун-та, 1995. – 196 с.
58. Голосов Г. В. Сфабрикованное большинство: конверсия голосов в места на думских выборах 2003 г. / Г. В. Голосов // Полис. – 2005. – № 1. – С. 108–118.
59. Гоптарева И. Б. О возможных механизмах разрешения конфликта / И. Б. Гоптарева // Полис. – 1998. – № 6. – С. 132–141.
60. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства : Україна і світ на зламі тисячоліть : монографія / В. П. Горбатенко. – К. : Академія, 1999. – 240 с.
61. Государственное управление : основы теории и организации : учебник : в 2 т. / под ред. В. А. Козбаненко. – Изд. 2-е, с изм. и доп. – М. : Статут, 2002. – Т. 1. – 2002. – 365 с.
62. Грачев М. Н. Демократия: методология исследования, анализ перспектив / М. Н. Грачев, А. С. Мадатов. – М. : Изд-во «АЛКИГАММА», 2004. – 128 с.
63. Грушевский М. С. Национальный вопрос и автономия / М. С. Грушевский. – СПб. : Обществ. Польза, 1907. – 16 с.
64. Гудин Р. И. Политическая наука как дисциплина / Р. И. Гудин, Х.-Д. Клингеман // Политическая наука : новые направления / пер. с англ. М. И. Гурвица и др. – М. : НОРМА, 1999. – С. 29–68.
65. Гумплович Л. Общее учение о государстве / Людвиг Гумплович : пер. со 2-го нем. изд. со вступит. очерком, примечаниями и доп. статьей И. Н. Неровецкого. – СПб. : Без изд., 1910. – 511 с.
66. Гурне Б. Державне управління / Бернар Гурне ; пер. з фр. В. Шовкуна. – К. : Основи, 1993. – 165 с.
67. Гуторов В. А. Современная российская идеология как система и политическая реальность. Методологические аспекты / В. А. Гуторов // Полис. – 2001. – № 3. – С. 72–92.
68. Гутман Е. Типи і парадокси демократії / Емі Гутман // Демократія. Антологія / упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – С. 143–154.
69. Гутман Е. Устрій дорадчої демократії / Емі Гутман, Деніс Томпсон // Демократія. Антологія / упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – С. 327–363.
70. Даймонд Л. Прошла ли «третья волна» демократизации? / Л. Даймонд // Полис. – 1999. – № 1. – С. 10–24.
71. Даль Р. А. Демократія та її критики / Р. А. Даль ; пер. з англ. М. та О. Лупішко. – Х. : Каравелла, 2002. – 440 с.
72. Даль Р. А. О демократии / Роберт Даль ; пер. с англ. А. С. Богдановского. – М. : Аспект Пресс, 2000. – 208 с.
73. Дарендорф Р. Дорога к свободе : демократизация и ее проблемы в Восточной Европе / Р. Дарендорф // Вопросы философии. – 1990. – № 9. – С. 69–75.
74. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерк политики свободы / Ральф Дарендорф ; [пер. с нем. Л. Ю. Пантиной]. – М. : РОССПЭН, 2002. – 288 с.
75. Дарендорф Р. У пошуках нового устрою : Лекції на тему політики свободи у ХХI ст. / Ральф Дарендорф ; пер. з нім. А. Орган. – К. : Вид. дім «Києво-Могил. акад.», 2006. – 109 с.
76. Двопалатний парламент: світовий досвід та українські реалії: Монографія / за заг. ред. О.А. Фісуна. – Х. : Золоті сторінки, 2008. – 200 с.
77. Дворкін Р. Свобода, рівність, спільнота / Рональд Дворкін ; пер. Н. Гайдукевич // Сучасна політична філософія : Антологія / упоряд. Янош Кіш. – К. : Основи, 1998. – С. 313–343.
78. Деггер Р. Участь у політичному житті і проблема апатії / Річард Деггер // Демократія. Антологія / упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – С. 304–313.
79. Декарт Р. Сочинения : в 2 т. / Рене Декарт ; пер. с латин. и фр. В. В. Соколова. – М. : Мысль, 1989. – Т. 1. – 1989. – 654 с.
80. Демиденко Г. Г. История учений о праве и государстве : курс лекций / Г. Г. Демиденко. – Х. : Факт, 2001. – 384 с.
81. Демократия: универсальные ценности и многообразие исторического опыта: Материалы круглого стола // Полис. – 2008. – № 5. – С. 55–73.
82. Дербишайр Д. Д. Политические системы мира : в 2 т. / Д. Д. Дербишайр, Я. Дербишайр ; [пер. с англ. И. Ю. Кунерус]. – М. : РИПОЛ КЛАССИК, 2004. – Т. 1. – 2004. – 512 с.
83. Державне управління : словник-довідник / уклад. : В. Д. Бакуменко, Д. О. Безносенко, І. М. Варзар та ін. ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
84. Державне управління в Україні : наукові, правові, кадрові та організаційні засади : навч. посіб. / за заг. ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйка. – Львів : Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2002. – 352 с.
85. Державне управління і менеджмент : навч. посіб. у таблицях і схемах / [Одінцова Г. С., Мостовий Г. І., Амосов О. Ю. та ін.] ; за ред. Г. С. Одинцової. – Х. : ХарРІ УАДУ, 2002. – 492 с.
86. Дилигенский Г. Г. Демократия на рубеже тысячелетий / Г. Г. Дилигенский // Политические институты на рубеже тысячелетий. – Дубна, 2001. – С. 27–44.
87. Дилигенский Г. Глобализация в человеческом измерении / Г. Дилигенский // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 7. – С. 4–15.
88. Доган М. Падение традиционных ценностей в Западной Европе: религия, государство-нация, власть / М Доган ; пер. с англ. И. Гришина // Мировая экономика и междунар. отношения. – 1999. – № 12. – С. 23–30.
89. Доган М. Роль политического класса в смене режимов власти / М. Доган, Дж. Хигли // Мировая экономика и междунар. отношения. – 1998. – № 2. – С. 101–108.
90. Доган М. Сравнительная политическая социология / М. Доган, Д. Пеласси ; пер. с англ. Т. И. Шумилиной – М. : Соц.-полит. журн., 1994. – 272 с.
91. Драгоманов М. П. Политические сочинения. / М. П. Драгоманов ; под ред. проф. И. М. Гревса, Б. А. Кистяковского. – М. : Типогр. Т-ва И. Д. Сытина, 1908. – Т. 1: Центр и окраины. – 1908. – 486 с.
92. Древаль Ю. Еволюція політичної системи сучасної Франції : уточнення базових оцінок / Юрій Древаль // Дослідження світової політики : зб. наук. пр. – 2003. – Вип. 23. – С. 84–93.
93. Древаль Ю. Д. Організація і діяльність парламентів : теоретико-методологічні засади / Ю. Д. Древаль. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. – 184 с.
94. Древаль Ю. Д. Парламентаризм у політичній системі України : політико-правовий аналіз : монографія / Ю. Д. Древаль. – Х. : УВС, 2003. – 280 с.
95. Древаль Ю. Д. Стосунки «гілок влади» в Україні у світлі теорії конфліктів / Ю. Д. Древаль // Конфлікти в суспільствах, що трансформуються : зб. наук. ст. – Х. : Право, 2001. – С. 58–59.
96. Дюверже М. Политические партии / М. Дюверже ; [пер. с фр. Л. А. Зимина]. – М. : Академ. Проект, 2000. – 558 с. – (Серия «Концепции»).
97. Дюги Л. Конституционное право. Общая теория государства / Леон Дюги ; пер. с фр. Я. Ященко. – М. : Типогр. Т-ва И. Д. Сытина, 1908. – 957 с.
98. Ейк К. Небезпечні зв’язки : взаємодія глобалізації і демократії / Клод Ейк // Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика : хрестоматія з сучасної зарубіж. соціології регіонів / уклад. І. Ф. Кононов (наук. ред.) та інші. – Луганськ : Альма матер, 2002. – С. 11–25.
99. Екхардт К. Проблеми реформування інституту законодавчої влади Республіки Польща : конституційні аспекти / Кшиштоф Екхардт // Вибори та демократія. – 2006. – № 4. – С. 25–36.
100. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Георг Еллинек ; [пер. с нем.]. – Изд. 2-е, испр. и доп. по второму нем. изд. С. И. Гессеном. – СПб. : Изд. юрид. книж. магазина Н. К. Мартынова, 1908. – 599 с.
101. Еллинек Г. Права меньшинства / Г. Еллинек ; под ред. М. О. Гершензона ; [пер. с нем. Е. Троповецкого]. – М. : Изд. т-ва И. Д. Сытина, 1906. – 48 с.
102. Ефремова Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный / Т. Ф. Ефремова. – М. : Рус. Яз., 2000. – Т. 1 : А-О. – 2000. – 1209 с.
103. Ефремова Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный / Т. Ф. Ефремова. – М. : Рус. Яз., 2000. – Т. 2 : П-Я. – 2000. – 1088 с.
104. Журавлев В. В. Россия ХХ столетия : реформы или социальный эксперимент / В. В. Журавлев // Социал.-гум. зн. – 2001. – № 5. – С. 3–24.
105. Журавський В. Правове регулювання статусу та діяльності комітетів та комісій парламенту / В. Журавський // Юридич. вестн. – 2001. – № 1. – С.103–107.
106. Журавський В. С. Становлення і розвиток українського парламентаризму : теоретичні та організаційно-правові проблеми / В. С. Журавський. – К. : Парлам. вид-во, 2002. – 344 с.
107. Журавський В. Український парламентаризм на сучасному етапі : теоретико-правовий аспект / В. Журавський. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 248 с.
108. Завершинский К.Ф. Когнитивные основания политической культуры: опыт методологической рефлексии / К. Ф. Завершинский // Полис. – 2002. – № 3. – С. 19–30.
109. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А. П. Заєць. – К. : Парлам. вид-во, 1999. – 248 с.
110. Законотворчість. Особливості та проблеми правового регулювання діяльності народного депутата України у Верховній Раді України : Коментар норм Регламенту Верховної Ради України та суміжних правових актів / заг. ред. В. П. Крижанівський, Є. Р. Рахімкулов. – К. : ПСПУ, 2007. – 160 с.
111. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта : Россия на путях преодоления кризиса : учеб. пособие для студентов высш. учеб. завед. / А. Г.Здравомыслов. – 2-е изд., доп. – М. : Аспект Пресс, 1995. – 317 с.
112. Зонтхаймер К. Федеративная Республика Германии сегодня. Основные черты политической системы / Курт Зонтхаймер ; пер.с нем. Т. Я. Рудого. – М. : Памятники ист. мысли, 1996. – 320 с.
113. Ивановский В. Учебник государственного права / В. Ивановский. – Казань : Типо-литография Императорского Ун-та, 1913. – 500 с.
114. Изензее Й. Государство и конституция / Й. Изензее ; [пер. с нем. Ю. П. Урьяса] // Государственное право Германии : сокращ. пер. нем. семитомного издания. – М. : Ин-т государства и права РАН, 1994. – С. 5–14.
115. Ильинский И. П. Парламент Австрии / И. П. Ильинский // Парламенты мира : сб. – М. : Интерпакс, 1991. – С. 8–61.
116. Инглехарт Р. Модернизация, культурные изменения и устойчивость традиционных ценностей / Рональд Инглехарт, Уэйн Е. Бейкер // Теория и практика демократии. Избр. тексты / пер. с англ. – М. : Ладомир, 2006. – С. 143–153.
117. Иноземцев В. Л. Глашатаи нового мира / В. Л. Иноземцев // Множество : война и демократия в эпоху империи / М. Хардт, А. Негри ; пер с англ. В. Л. Иноземцева. – М. : Культурная революция, 2006. – С. 7–42.
118. Исаев М. А. Механизм государственной власти в странах Скандинавии / М. А. Исаев. – М. : Городец, 2004. – 400 с.
119. Исаев М. А. Политическая система стран Скандинавии и Финляндии / М. А. Исаев, А. Н. Чеканский, В. Н. Шишкин. – М. : РОССПЭН, 2000. – 279 с.
120. Итиуридзе Л. А. Сетевое политическое управление : опыт теории анализа / Л. А. Итиуридзе, П. В. Агапов // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 18. Социология и политология. – 2007. – № 4. – С. 84–96.
121. Итоги парламентских выборов в 2006 г. и перспективы политической реформы в Украине (об основных тенденциях и альтернативных путях политической модернизации обществ постсоветского типа): [круглый стол] // Мировая экономика и междунар. отношения. – 2007. – № 5. – С. 100–111.
122. Історія українського парламентаризму. Від допарламентських форм організації політичного життя до сьогодення. – К. : Дніпро, 2010. – 636 с.
123. Йоргенсен М. В. Дискурс-анализ. Теория и метод / Марианне В. Йоргенсен, Луиза Дж. Филипс ; пер. с англ. [А. А. Киселевой]. – 2-е изд., испр. – Х. : Изд-во «Гуманитарный центр», 2008. – 352 с.
124. Каддафі М. Зелена книга / Муаммар Каддафі. – К. : Фенікс, 2003. – 160 с.
125. Карл Т. Л. Демократизация : концепты, постулаты, гипотезы. Размышления по поводу применимости транзитологической парадигмы при изучении посткоммунистических трансформаций / Т. Л. Карл, Ф. Шмиттер // Полис. – 2004. – № 4. – С. 6–26.
126. Картунов О. І спокій тільки сниться! / Олексій Картунов, Ольга Маруховська // Політичний менеджмент. – 2003. – № 1 – С. 102–111.
127. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Мануэль Кастельс ; пер. с англ. под науч. ред. проф. О. И. Шкаратана. – М. : ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
128. Кислий П. Становлення парламентаризму в Україні : на тлі світового досвіду / Павло Кислий, Чарльз Вайз. – К. : Абріс, 2000. – 414 с.
129. Кляйн Г. Бундестаг / Г. Кляйн, В. Цее ; [пер. с нем. Л. В. Головина, Н. В. Коростелева, А. А. Попова] // Государственное право Германии / сокращ. пер. нем. семитомного издания. – М. : Ин-т государства и права РАН, 1994. – Т. 1.– С. 152–200.
130. Ковлер А. И. Конституция «формальная» и «реальная» / А. И. Ковлер // Полис. – 1998. – № 6. – С. 26–31.
131. Ковриженко Д. Опозиція в Україні : зміст та межі правового регулювання / Денис Ковриженко, Ольга Чебаненко // Часопис «Парламент». – 2006. – № 2. – С. 2–18.
132. Кольєр Д. Демократія «з прикметниками»: концептуальні оновлення у процесі порівняльних досліджень / Девід Кольєр, Стівен Левіцкі // Демократія. Антологія / упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – С. 120–132.
133. Кондратьев С. В. Парламент в политико-правовой мысли предреволюционной Англии / С. В. Кондратьев // Правоведение : сб. науч. тр. – 1998. – № 4. – С. 104–116.
134. Конституции государств Европы : в 3 т. / под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М. : НОРМА, 2001. – Т. 1. – 2001. – 824 с.
135. Конституции государств Европы : в 3 т. / под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М. : НОРМА, 2001. – Т. 2. – 2001. – 840 с.
136. Конституции государств Европы : в 3 т. / под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М. : НОРМА, 2001. – Т. 3. – 2001. – 792 с.
137. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учеб. для юрид. вузов и фак. : в 4 т. / рук. авт. кол. Б. А. Страшун. – М. : Изд-во БЕК, 1996. – Т. 1-2 : Общая часть. – 1996. – 778 с.
138. Конституционное право зарубежных стран : учеб. для вузов / под ред. М. В. Баглая, Ю. И. Лейбо, Л. М. Энтина. – М. : Норма, 2004. – 832 с.
139. Конституционное право : учебник / под ред. проф. В. В. Лазарева. – М. : Новый Юрист, 1998. – 544 с.
140. Конституція незалежної України : [у 3 кн.]. / під заг. ред. С. Головатого. – Кн. 2. Ч. 1 : Документи. Статті. – К. : Укр. правн. фундація, 1997. – 268 с.
141. Конституція України : прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
142. Корженко В. В. Категорії «державний механізм управління» та «механізм державного управління» : порівняльний аналіз / В. В. Корженко, Т. М. Лозинська // Теорія та практика державного управління : зб. наук праць. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. – Вип. 2. – С. 16–24.
143. Коротич О. Б. Застосування методу оцінювальної матриці для прийняття раціонального рішення / О. Б. Коротич // Теорія та практика державного управління. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2010. – Вип. 1. – С. 15–20.
144. Коротич О. Механізми державного управління : проблеми теорії та практичної побудови / Олена Коротич // Вісник Нац. Акад. держ. упр. – 2006. – № 3. – С. 79–84.
145. Короткий оксфордський політичний словник / [пер. з англ. В. Сидорова та ін.] ; за ред. І. Макліна, А. Макмілана. – К. : Основи, 2005. – 789 с.
146. Котляревский С. А. Конституционное государство. Опыт политико-морфологического обзора / С. А. Котляревский . – СПб. : Изд. Л.Ф. Львовича, 1907. – 252 с.
147. Котляревский С. Сущность парламентаризма / С. Котляревский // Юрид. вестн. – 1913. – Кн. 2. – С. 93–107.
148. Коузер Л. А. Основы конфликтологии : учеб. пособие / Л. А. Коузер ; пер. с англ. А. А. Крашевского, М. В. Сорокина. – СПб. : Светлячок, 1999. – 192 с. – (Серия «Искусство конфликта»).
149. Коукли Дж. Двухпалатность и разделение властей в современных государствах / Дж. Коукли // Полис. –